Професійна підготовка майбутніх дипломатів в Україні у рецепції сучасних учених

Размещено на http://allbest.ru

Професійна підготовка майбутніх дипломатів в Україні у рецепції сучасних учених

Балануца Олександр Олександрович -

кандидат економічних наук,

Надзвичайний і Повноважний Посол України в Кувейті

Вступ

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. Сучасний суспільний розвиток, у тому числі міжнародне життя, відзначається динамізмом, складністю і багатовимірністю. Учасники світової політики дедалі частіше опиняються перед досі невідомими викликами, які необхідно адекватно оцінити і на які треба дати ефективну відповідь. Це вимагає високого професіоналізму дипломатів і всіх, хто працює у сфері міжнародних відносин. Відповідно має підвищуватись і рівень підготовки кадрів таких фахівців [5, с. 4].

У такій ситуації для кожної нації важливо забезпечити можливості для освоєння знань, формування й розвитку умінь і навичок, які допомагають фахівцю-міжнароднику здійснювати професійну діяльність, бути ефективним учасником професійного оточення, громади, що, своєю чергою, відіграє важливу роль у забезпеченні економічного успіху та підвищенні якості життя суспільства загалом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Професійна підготовка фахівців у сфері міжнародних відносин є актуальною проблемою сучасної педагогічної науки. Підтвердженням цього є численні наукові розвідки вчених з метою дослідження різних аспектів цієї проблематики.

Для об'єктивного аналізу для нас важливими є праці про професійну підготовку фахівців-міжнародників в зарубіжних країнах. У цьому контексті доцільно зазначити наукові дослідження В. Третька, присвяченні особливостям професійної підготовки магістрів міжнародних відносин у Великій Британії, Австралії, Німеччині, США та інших країнах [9; 12]; кандидатську дисертацію К. Істоміної щодо професійної підготовки бакалаврів гуманітарних наук з міжнародних відносин в університетах Канади [2]; монографію Л. Отрощенко, у якій розкрито особливості формування професійної компетентності майбутніх фахівців зовнішньоекономічного профілю у вищій освіті Німеччини [6]; статейну публікацію Н. Бідюк і О. Тарасової, у якій здійснено ретроспективний огляд розвитку освітнього напряму «Міжнародні відносини» як складової гуманітарної освіти у США [1] та ін.

Деякі аспекти професійної підготовки фахівців-міжнародників в Україні стали предметом дослідження вітчизняних науковців: М. Клепар [3], Н. Ластовець [4], М. Мальського [5], Ю. Мороз [5], О. Пушкіна [7], Ю. Палєєва [7], Н. Тимошенко [7], Т. Чебикіна [7] та ін. Незважаючи на інтерес науковців до дослідження питання професійної підготовки майбутніх дипломатів, ця педагогічна проблема не набула широкого висвітлення в наукових дослідженнях та потребує подальшого вивчення з метою оптимізації системи вищої освіти України.

Предметне дослідження означеної проблеми має вагоме теоретичне і практичне значення для вітчизняної педагогічної науки, реформування національної системи вищої освіти та забезпечення кваліфікованими професійно компетентними кадрами державних установ, приватних підприємств, різного роду суспільних інституцій, що є учасниками міжнародних відносин України.

Мета статті - здійснити аналіз досліджень, які стосуються професійної підготовки майбутніх дипломатів в Україні; виокремити ключові аспекти вивчення проблем у сучасній теорії наукового знання.

Виклад основного матеріалу дослідження

Вагому цінність для розуміння специфіки професійної підготовки фахівців з міжнародних відносин у системі вищої освіти України мають дисертаційні та монографічні дослідження, які є основним інформативним джерелом реконструкції процесу з нагромадження наукових знань щодо професійної підготовки майбутніх дипломатів в Україні.

Зупинимось на характеристиці праць, які, на нашу думку, є найбільш ґрунтовними в аспекті досліджуваної нами наукової проблеми.

У цьому контексті актуальною є докторська дисертація М. Клепар «Професійна підготовка фахівців з міжнародних відносин у системі вищої освіти України (друга половина ХХ - початок ХХІ століття)» [3].

У дослідженні авторка всебічно проаналізувала ґенезу та основні організаційні засади, етапи, тенденції розвитку системи професійної підготовки фахівців-міжнародників в Україні в означений історичний період, здійснила структурно-функціональний аналіз системи професійної підготовки, схарактеризувала методичну систему навчання і виховання та систему наукової діяльності студентів-міжнародників, узагальнила розвиток міжнародних зв'язків ЗВО як чинника їхнього професійного становлення, показала роль навчальних видань як засобу інформаційно-методичного забезпечення освітнього процесу майбутніх фахівців-міжнародників, розробила періодизацію процесу формування і становлення системи професійної підготовки у ЗВО України у визначених хронологічних межах:

- 1944-1992 рр. - перший початковий період, коли діяльність у цьому напрямі здійснював лише КДУ ім. Т. Г. Шевченка;

- 1992-1997/1998рр. - другий період - розширення структурної мережі ЗВО, коли спеціальності галузі знань «Міжнародні відносини» відбуваються в чотирьох відомих університетах Львова, Одеси, Донецька, Харкова та в п'яти приватних вишах;

- 1998/1999-2018 рр. - третій період регіоналізації і профільної орієнтації, коли освітню діяльність в означеному напрямі проводило близько 65-70 ЗВО України, схарактеризувала процес модернізації нормативних вимог і оновлення освітньо-професійних програм підготовки фахівців з міжнародних відносин, реконструювала соціальний аспект їхніх кваліфікаційних характеристик, показала еволюцію організації навчального процесу, системи виховання, наукової діяльності студентів-міжнародників та розвиток міжнародних зв'язків ЗВО як чинника їхнього професійного становлення, представила зарубіжний досвід підготовки майбутніх міжнародників у контексті творчого застосування в Україні та розробила і впровадила структурно-функціональну модель системи професійної підготовки майбутніх фахівців з міжнародних відносин у закладах вищої освіти України.

На системне осмислення різнобічного доробку та життєдіяльності представників українських дипломатичних місій претендує кандидатська дисертація Н. Ластовець [4], у якій досліджено життя та діяльності українських дипломатичних представників періоду Української революції.

Систематизація інформації про штати дипломатичних представництв дозволила Н. Ластовець проаналізувати рівень організаційної підготовки, показати внутрішню структуру українських дипломатів.

У роботі також досліджений поділ дипломатичних місій на розряди, встановлені закономірності законодавчо закріпленого фінансування та фактичних надходжень для утримання дипломатичних представництв. Простежено особливості функціонування українських місій впродовж всього періоду Української революції 19171921 рр.

У дисертації обґрунтована теза про ситуативний набір дипломатів періоду Української революції, висвітлений віковий розподіл в середині дипломатичних місій, показана фахова кваліфікація дипломатів та розкритий зв'язок між фаховою приналежністю та ефективністю роботи, здійснений аналіз повсякденності представників українських дипломатичних місій на основі зібраного матеріалу.

У дисертації розкрито взаємозв'язок між невдачами української дипломатії з умовами проживання та перебування дипломатичних місій, визначено вплив конфліктних ситуацій між дипломатичними місіями та всередині представництв на ефективність їх роботи за кордоном.

Схвалення заслуговує, що у дослідженні проаналізовано штати дипломатичних представництв з залученням методів контент-аналізу, що дозволило вивести головні закономірності по сукупності представників по яким була наявна інформація [4, с. 4].

Важливим матеріалом у контексті вивчення означеної проблеми є праця монографічного характеру Н. Тимошенко «Ділова культура дипломата» [8], у якій акцентується увага на характеристиках дипломата, зокрема, авторка зазначає, що для дипломатичного співробітника необхідні: глибоке розуміння цілей, завдань і особливостей зовнішньополітичного курсу України; здатність до стратегічного бачення розвитку подій; спостережливість; уміння побачити і виділити основне; уміння об'єктивно аналізувати проблеми, здатність виробляти комплексні рекомендації, самостійно ухвалювати рішення; дотримуватися особливо строгої дисципліни; лояльність до свого уряду; уміння грамотно, доступно та переконливо висловлювати думки як в усній так і письмовій формі; широкий політичний світогляд, високий загальноосвітній та культурний рівень; уміння встановлювати та підтримувати довірливі ділові відносини з оточенням; практично абсолютне знання іноземної мови (мов); знання протокольної практики і прийняття норм ділового етикету та протоколу країни перебування [8, с. 13].

Найпоширенішим комунікативним засобом передачі знань залишаються наукові статті. Вони мають чітку проблемно-тематичну спрямованість, передають етапні та кінцеві результати дослідження.

Так, різним аспектам підготовки фахівців-міжнародників в умовах трансформації міжнародної системи присвячено публікацію М. Мальського, Ю. Мороз [5], у якій розглянуто діяльність кафедри міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка щодо вдосконалення підготовки фахівців-міжнародників в умовах зміни міжнародної системи.

Автори зауважують, що однією з провідних кафедр університету стала кафедра міжнародних відносин і країнознавства (з 2001 року - кафедра міжнародних відносин і дипломатичної служби).

Підкреслюють, що навчальні плани, а також програми основних навчальних дисциплін були складені на основі діючих планів і програм базового ЗВО в галузі міжнародних відносин - Українського інституту міжнародних відносин при Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка. Серед ключових навчальних курсів були «Історія України», «Всесвітня історія», «Історія міжнародних відносин», «Історія дипломатії», «Теорія міжнародних відносин», «Зовнішня політика України», «Політична географія», «Країнознавство», «Дипломатична і консульська служба», «Дипломатичний протокол та етикет» та ін.

У статті наголошується, що уже за кілька років дипломатичний корпус України, численні урядові структури, що здійснюють контакти із зарубіжними партнерами, а також органи державного управління в регіонах отримали кваліфіковане кадрове поповнення з числа випускників кафедри міжнародних відносин Львівського університету, які з того часу вносять свій вклад у реалізацію зовнішньополітичного курсу нашої держави.

Автори звертають увагу, що, враховуючи вимоги часу, кафедра міжнародних відносин Львівського університету з кінця 90-х років вносила зміни у навчальні плани і поступово вводила нові актуальні навчальні курси у перелік дисциплін, що вивчають на спеціальності «Міжнародні відносини».

Враховано, насамперед, зовнішньополітичні пріоритети України, її курс на розвиток співробітництва з міжнародними організаціями та провідними державами світу, участь у розв'язанні найгостріших проблем сучасності. професіональний дипломатичний компетентність міжнародний

Важливе місце зайняло також вивчення проблем глобального розвитку, міжнародної безпеки, особливостей зовнішньої політики держав світу, шляхів розв'язання існуючих міжнародних конфліктів та ін. Так, у навчальних планах з'явилися курси «Україна в міжнародних організаціях», «Конфліктологія і теорія переговорів», «Європейський союз у міжнародних відносинах», «Європейська безпека», «Європейська політика та глобальний розвиток», «Інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики».

У публікації закцентовано увагу, що з 1999 р. почав виходити «Вісник Львівського університету» Серія: Міжнародні відносини, де публікували результати наукових досліджень викладачів кафедри з перелічених вище напрямів. Вже за перших п'ять років вийшло десять випусків «Вісника». забезпечення зовнішньої політики», «Теорія прийняття зовнішньополітичних рішень», «Зовнішня політика країн Європи», «Зовнішня політика країн Північної і Південної

Америки», «Зовнішня політика країн Азії, Африки, Австралії та Океанії», «Зовнішня політика держав СНД». Введення нових курсів було здійснено, насамперед, за рахунок значного скорочення блоку історичних дисциплін [5, с. 4-5].

У статейній публікації О. Пушкіна, Ю. Палєєва, Т. Чебикіна «Аналіз професійних вимог кадрового дипломата України на тлі сучасних перетворень» [7] наведені приклади з робіт відомих дипломатів, які мають визнаний авторитет і вважаються класиками дипломатії.

Запропоновані для аналізу критичні бачення відомих українських дипломатів, Надзвичайних і Повноважних Послів України. Дослідники відзначають, що «вони є вкрай важливими, оскільки високий дипломатичний ранг говорить про те, що їхня думка є виваженою і базується на багаторічній практичній діяльності» [7, с. 272].

У публікації зауважується, що чинне законодавство України в цій сфері відповідає європейським стандартам і вимогам сьогодення. Підтвердженням цього є ухвалення у 2018 р. нового Закону України «Про дипломатичну службу» на виконання Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020».

Чинне законодавство України визначає, що основними принципами дипломатичної служби є патріотизм, обстоювання національних інтересів України, пріоритет прав та свобод людини і громадянина, демократизм і законність, гуманізм і соціальна справедливість, професіоналізм, компетентність, ініціативність, об'єктивність, чесність, порядність, належне виконання службових обов'язків і додержання трудової дисципліни [7, с. 273].

Вважаємо, що критичне й комплексне використання сукупності багатопланових наукових праць щодо проблеми професійної підготовки майбутніх дипломатів, дасть змогу реалізувати низку завдань, які стоять перед сучасною педагогічною наукою.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Аналіз наукових студій щодо проблеми професійної підготовки майбутніх дипломатів засвідчує, що, цей важливий компонент системи вищої професійної освіти України не отримав належного й адекватного її значенню наукового осмислення з боку вітчизняних учених; педагогічні дослідження проблеми професійної підготовки майбутніх дипломатів в Україні мають фрагментарний характер. На наш погляд, це також пояснюється невеликою кількістю дисертаційних досліджень, присвячених цій тематиці, у яких традиційно вибудовуються концепції професійної підготовки майбутніх дипломатів.

Подальшого розвитку набули аналіз і систематизація досліджень з даної проблеми.

Список джерел

1. Бідюк Н., Тарасова О. Ретроспективний огляд розвитку освітнього напряму «Міжнародні відносини» як складової гуманітарної освіти у США. Педагогіка і психологія професійної освіти. 2013. Ч. 2. С. 242-253.

2. Істоміна К. Ю. Професійна підготовка бакалаврів гуманітарних наук з міжнародних відносин в університетах Канади: автореф. дис... канд. пед. наук спец. 13.00.04. Львів, 2017. 19 с.

3. Клепар М. Професійна підготовка фахівців з міжнародних відносин у системі вищої освіти України (друга половина ХХ - початок ХХІ століття): Автор. дис. ... докт. пед. наук: 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. Кропивницький, 2019. 41 с.

4. Ластовець Н. О. Життя та діяльність представників українських дипломатичних місій 1918-1921 рр.: Дис. ... канд. істор. наук: 07.00.01 - історія України. Харків, 2018. 269 с.

5. Мальський М., Мороз Ю. Підготовка фахівців міжнародників в умовах трансформації міжнародної системи. Вісник Львівського університету. Серія: Міжнародні відносини. 2012. Вип. 30. С. 3-8.

6. Отрощенко Л. С. Формування професійної компетентності майбутніх фахівців зовнішньоекономічного профілю у вищій освіті Німеччині: моногр. Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010. 169 с.

7. Пушкіна О., Палєєва Ю., Чебикіна Т. Аналіз професійних вимог кадрового дипломата України на тлі сучасних перетворень. Порівняльно- аналітичне право - електронне наукове фахове видання юридичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет». Ужгород, 2019. С. 272-274.

8. Тимошенко Н. Ділова культура дипломата. Київ: Знання, 2014. 199 с.

9. Третько В. В. Організаційно-педагогічні засади професійної підготовки магістрів- міжнародників у Німеччині. Порівняльна професійна педагогіка. К. ; Хмельницький : ХНУ. 2012. № 2. С. 135-143.

10. Третько В. В. Особливості професійної підготовки магістрів міжнародних відносин в університетах США. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія: зб. наук. пр. Вип. 37. Вінниця: ТОВ «Нілан ЛТД», 2012. С. 186-190.

11. Третько В. В. Професійна підготовка магістрів міжнародних відносин у Великій Британії: теорія і практика : моногр. Хмельницький : ХНУ, 2013. 414 с.

12. Третько В. В. Структурно-змістовий компонент професійної підготовки магістрів-міжнародників в університетах Австралії. Науковий вісник Чернівецького університету: Педагогіка та психологія. Чернівці, 2012. Вип. 619. С. 176-184.

References

1. Bidyuk, N., Tarasova, O. (2013). Retrospektyvnyy ohlyad rozvytku osvitn'oho napryamu «Mizhnarodni vidnosyny» yak skladovoyi humanitarnoyi osvity u SSH. [Retrospective review of the development of the educational direction «International Relations» as a component of humanitarian education in the United States].

2. Istomina, K. U. (2017). Profesiyna pidhotovka bakalavriv humanitarnykh nauk z mizhnarodnykh vidnosyn v universytetakh Kanady. [Professional training of bachelors of humanities in international relations in Canadian universities]. L'viv.

3. Klepar, M. (2019). Profesiyna pidhotovka fakhivtsiv z mizhnarodnykh vidnosyn u systemi vyshchoyi osvity Ukrayiny (druha polovyna XX - pochatok XXI stolittya). [Professional training of specialists in international relations in the system of higher education of Ukraine (second half of the XX - beginning of the XXI century)]. Kropyvnytskyy.

4. Lastovets', N. O. (2018). Zhyttya ta diyal'nist' predstavnykiv ukrayins'kykh dyplomatychnykh misiy 1918-1921 rr. [Life and work of representatives of Ukrainian diplomatic missions 1918-1921]. Kharkiv.

5. Mal's'kyy, M., Moroz Y. (2012). Pidhotovka fakhivtsiv mizhnarodnykiv v umovakh transformatsiyi mizhnarodnoyi systemy. [Training of international specialists in the conditions of transformation of the international system]. L'viv.

6. Otroshchenko, L. S. (2010). Formuvannya profesiynoyi kompetentnosti maybutnikh fakhivtsiv zovnishn'oekonomichnoho profilyu u vyshchiy osviti Nimechchyni. [Formation of professional competence of future specialists of foreign economic profile in higher education in Germany]. Sumy.

7. Pushkina, O., Palyeyeva, U., Chebykina, T. (2019). Analiz profesiynykh vymoh kadrovoho dyplomata Ukrayiny na tli suchasnykh peretvoren'. [Analysis of professional requirements of the personnel diplomat of Ukraine against the background of modern transformations]. Uzhhorod.

8. Tymoshenko, N. (2014). Dilova kuttura dyplomata. [Business culture of a diplomat]. Kyyiv.

9. Tret'ko, V. V. (2012). Orhanizatsiyno-pedahohichni zasady profesiynoyi pidhotovky mahistriv-mizhnarodnykiv u Nimechchyni. [Organizational and pedagogical principles of professional training of international masters in Germany]. Kyyiv.

10. Tret'ko, V. V. (2012). Osoblyvosti profesiynoyi pidhotovky mahistriv mizhnarodnykh vidnosyn v universytetakh SSHA. [Features of professional training of masters of international relations in US universities]. Vinnytsya.

11. Tret'ko, V. V. (2013). Profesiyna pidhotovka mahistriv mizhnarodnykh vidnosyn u Velykiy Brytaniyi: teoriya i praktyka. [Professional training of masters of international relations in Great Britain: theory and practice]. Khmel'nyts'kyy.

12. Tret'ko, V. V. (2012). Strukturno-zmistovyy komponent profesiynoyi pidhotovky mahistriv- mizhnarodnykiv v universytetakh. [Avstraliyi Structural and semantic component of professional training of international masters in Australian universities]. Chernivtsi.

Размещено на Allbest.ru