Особливості навчання лічбі дітей дошкільного віку та важливість використання дидактичної гри

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості навчання лічбі дітей дошкільного віку та важливість використання дидактичної гри

Оксана Сергата (студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, старший викладач Демченко Ю.М.

Анотація

Авторка статті окреслила особливості та методичні прийоми навчання лічбі дітей дошкільного віку для різних вікових груп. Розглянуто актуальність використання при навчанні лічбі дітей дошкільного віку ігрових технологій. Визначено важливість та переваги використання засобами дидактичних ігор навчанні лічбі дітей дошкільного віку.

Ключові слова: дошкільний вік, дидактична гра, лічба, навчання, ігрові технології.

Постановка проблеми

Дошкільний вік є найбільш сензитивним періодом для формування початкових математичних уявлень в цілому і навчання лічбі зокрема, завдяки особливостям психофізіологічного розвитку, які обумовлюють високу пластичність нервової системи, підвищене копіювання і особливу сприйнятливість. Пам'ять дитини дошкільника є вибірковою, він легше запам'ятовує те, що його зацікавило. Відповідно, для ефективного навчання рахунку і лічильної діяльності, необхідно зробити цю діяльність максимально привабливою та інтригуючою. Великі можливості для цього надає проектна діяльність з використанням дидактичних ігор. Вона надає дітям можливість експериментувати, синтезувати отримані знання, розвивати творчі здібності та комунікативні навички, а також сприяє подальшій успішній адаптації до ситуації шкільного навчання. Гра є провідним видом діяльності в дошкільному віці, дозволяючи зробити процес пізнання захоплюючим, а, отже, успішним.

Аналіз досліджень і публікацій

Проблема формування і вдосконалення навчання лічбі дітей дошкільного віку була актуальною для багатьох зарубіжних і вітчизняних вчених. Так, наприклад, І. Г. Песталоцці, Я. А. Коменський, вважали, що основам арифметики необхідно починати вчити на третьому році життя. К. Д. Ушинський, враховуючи особливості дітей дошкільного віку, пропонував навчати лічбі з використанням наочних предметів. Психолог В. Прейнер також підкреслював важливість наочних методів і пропонував для стимулювання навчання лічбі використовувати число предметів, що перевищують межу, розміщуючи їх в ряд. М. Монтессорі для навчання лічбі в своїй математичній системі вважала за можливе використовувати розмін грошей, як цікаву для дитини форму нумерації.

A.M. Леушина в своїх роботах розглядала закономірності розвитку уявлень про число і лічбу і визначила основні етапи розвитку лічильної діяльності та уявлень про число. Цікавий підхід до навчання лічбі розглядав у своїх роботах М. О. Зайцев, пропонуючи навчати дітей за допомогою числової стрічки відразу до першої сотні. Знаменитий педагог-новатор Б. П. Нікітін велике значення надавав своєчасному розвитку дітей дошкільного віку і пропонував використовувати для цього інтелектуальні ігри. Є. І. Тихеєва пропонувала вчити дошкільнят тільки в грі і повсякденному житті. Ф. Н. Блехер також виступала за навчання лічбі маленьких дітей за допомогою дидактичних ігор і пропонувала активно використовувати для цього природний матеріал.

Проведений аналіз літературних джерел показує, що в педагогічній практиці навчання лічбі дітей дошкільного віку в ДОУ, ще недостатньо використовуються засоби проектної діяльності. Виходячи з вищевикладеного, проблема дослідження: недостатнє використання в широкій педагогічній практиці навчання дітей дошкільного віку знань про методичні основи навчання лічбі засобами дидактичної гри.

Мета статті: розкрити особливості навчання лічбі дітей дошкільного віку та можливості використання дидактичної гри.

Виклад основного матеріалу дослідження

У молодшому дошкільному віці увага відрізняється швидким переключенням, внаслідок чого малюкам складно тривалий час займатися одним і тим же. Маленька дитина запам'ятовує тільки те, що цікаво, що впливає на емоційну сферу. При цьому запам'ятовування мимовільне є більш точним і міцним, ніж довільне. Запам'ятовування довільне виникає не раніше 4-5 років. Але більш продуктивним довільне запам'ятовування і відтворення є в ігровій діяльності, особливо якщо це входить в умову певної ролі [3].

У дитячій грі продуктивно розвивається уява, формуючись, як основа творчості. Л. С. Виготський вважав, що в грі дошкільника творчо переробляються пережиті враження, з них комбінується і будується нова дійсність, яка відповідає запитам і потягам самої дитини [2].

У дітей дошкільного віку образне мислення. Отже, в цьому віці проявляється висока сензитивність до навчання, що спирається на образи. В основі формування мислення лежить розвиток і вдосконалення розумових процесів, що відбувається за загальним законом засвоєння та інтеріоризації зовнішніх орієнтованих дій. В середньому дошкільному віці відбувається плавний перехід від дій на рівні наочно- дієвого мислення до дій, які відбуваються в розумі, в зв'язку з тим, що образи, які використовуються дошкільням, стають більш узагальненими. У грі, малюванні, конструюванні та інших видах діяльності формується знакова функція свідомості дитини, яка починає побудову наочно просторових моделей, в яких відображені об'єктивні зв'язки і відносини речей, що існують незалежно від неї. Дошкільник легко освоює різноманітні схеми і успішно їх використовує. Певні знання запам'ятовуються простіше, якщо пропонуються у вигляді дій з різними моделями [3].

Дії з числами і математичними знаками - це особливий вид абстрактного логічного мислення, який легко освоюють дошкільнята. У багатьох випадках у дітей можуть одночасно бути присутнім різні способи застосування чисел, рахунки, рішення елементарних арифметичних задач. У цьому віці важливо сформувати абстрактне поняття числа, а також дії з числами і математичними знаками не спираючись на образи, це є можливим за умови спеціального відпрацювання математичних понять і дій [11].

У процесі виховання і навчання під впливом вимог дорослих і однолітків у дитини формується можливість домагатися досягнення мети, долаючи виникаючі труднощі. Воля, як здатність свідомо управляти своєю поведінкою, зовнішніми і внутрішніми процесами проявляється в дошкільному дитинстві. Поступово, з великими зусиллями, спочатку формується здатність керувати своїм тілом, а згодом, за допомогою дорослих, своїм сприйняттям, пам'яттю, мисленням [10].

Лисина М. І. підкреслює важливу роль самооцінки для особистісного розвитку дошкільнят. Для дошкільного віку нормою є загальна позитивна самооцінка, з деяким завищенням, яка сприяє успішному оволодінню новими діями, знаннями, вміннями [8].

Богуславська З. М. і Смірнова Е. О. виявили в своїх дослідженнях наявність підвищеної чутливості дітей по відношенню до дорослого. Молодші дошкільнята мають гостру потребу в великих порціях похвали, так як відчувають значну невпевненість, в міркуваннях і умовиводах, втративши опору на наочність. Отже, добре, шанобливе і уважне ставлення дорослого до дитини, є запорукою подальшого успішного розвитку. Пізнавальне спілкування взаємопов'язане з грою - провідною діяльністю дошкільного періоду. Якщо ігнорувати дитячу допитливість, то дитина може зовсім втратити інтерес до нових знань [5].

У дошкільному віці гра є провідним видом діяльності. Так як ігрова дія носить знаковий (символічний) характер, то в грі формується знакова функція свідомості. Ігрова діяльність впливає на розвиток довільності психічних процесів (довільної уваги і довільної пам'яті). У грі діти вчаться діяти з предметами- заступниками, які є опорою для мислення, внаслідок чого відбувається перехід до мислення в плані уявлень, розвивається знакова функція мови дитини. В ігровій діяльності долається дитячий егоцентризм, відбувається розвиток уяви і мислення рефлексії. В процесі гри поступово формується навчальна діяльність, яка згодом займе місце ведучої. Вчення не може виникнути безпосередньо з гри, але діти дошкільного віку починають вчитися, граючи. Вони спочатку сприймають вчення як своєрідну рольову гру з певними правилами, при виконанні яких діти, непомітно для себе, освоюють елементарні навчальні дії [7].

Гессен С. І. вважав, що організацію гри треба проводити так, щоб в ній передчував майбутній урок. Послідовно ускладнюючись, гра сприяє розвитку цілепокладання і непомітно для дитини перейде в роботу [4].

Л.С. Виготський висунув гіпотезу, що встановлює єдність, але не тотожність процесів навчання і внутрішніх процесів розвитку. Навчання не є розвитком, але, правильно організоване, воно веде за собою дитячий розумовий розвиток, викликає до життя ряд таких процесів, які поза навчанням узагалі зробилися б неможливими [3].

У сучасному світі, навчаючи дітей лічбі, користуються модифікаціями монографічного та обчислювального методів. Її розробники: Н. А. Зайцев, Г. Доман, Р. Грін і В. Лаксоно, Е. В. Соловйова. Обчислювальний метод представлений двома підходами - генетико-моделюючим і теоретико множинним. Автор генетико-моделюючого підходу В. В. Давидов. Він запропонував його для учнів початкової школи, визначивши наступну послідовність роботи: 1 етап - порівняння за величиною різних об'єктів навколишнього світу; 2 етап - введення символів, знаків, букв; 3 етап - заміна букв цифрами; 4 етап - введення числа за допомогою числової прямої [4].

Теоретико-множинний підхід реалізували в своїх методиках Скаткін Л. Н. для молодших школярів та A. M. Леушина для дошкільнят. Навчання лічбі в дитячому саду організується на спеціальних заняттях з формування елементарних математичних уявлень, закріплюється у спільній і вільній ігровій діяльності, на інших заняттях, режимних моментах і т. д. Методичні прийоми навчання лічбі в різних вікових групах можуть мати деякі відмінності і особливості [8].

У дочисловий період в другій молодшій групі відбувається освоєння різних дій з предметами, які поступово підводять до засвоєння лічби, створюючи можливості для формування понять про натуральне число. Навчання дітей носить наочно-дієвий характер. Засвоєння знань відбувається за участю безпосереднього сприйняття. Дитина уважно спостерігає за діями педагога, слухає його пояснення і вказівки і сама діє з дидактичним матеріалом. Заняття повинно починатися з елементів гри, сюрпризних моментів, так як це активізує увагу малюків. Математичні властивості вивчають, порівнюючи предмети, які характеризуються схожими або протилежними властивостями. Більш точному сприйняттю сприяють рухи - жести рукою. Порівняння проводять практичними способами зіставлення - накладення або додатку [13].

Таким чином, у другій молодшій групі, малюки освоюють практичним шляхом прийоми порівняння, осмислюючи математичні відносини «більше», «менше», «порівну». У них формується вміння виділяти якісні та кількісні ознаки множин предметів, бачити спільність і відмінності в предметах по виділеним ознаками.

В середньому дошкільному віці головним завданням є навчання лічбі. При цьому створюються умови для розвитку відповідних навичок і формування на цій основі уявлення про число. Основою оволодіння лічильною діяльністю стають сформовані вміння проводити аналіз безлічі предметів по їх чисельності, розуміти послідовність і відмінності за якісними і кількісними ознаками, уявлення про рівність і нерівність предметних груп, вміти правильно відповідати на питання «скільки?», розвиваються уявлення o перших п'яти числах натурального ряду і вміння їх використовувати в різноманітних ситуаціях [13]. навчання ігровий лічба дидактичний

Навчання лічбі проводять в два етапи

Спочатку на основі порівняння чисельностей двох груп предметів дітям пояснюють мету даної діяльності - знайти підсумкове число. Здійснюючи порівняння двох груп предметів, розташованих в два паралельних ряди, один під іншим, стає зрозуміло, в якій групі більше предметів або їх порівну. В ході другого етапу діти освоюють лічильні операції. У цьому віці важливо ретельно відпрацьовувати рахункові навики. Вихователь багато разів показує і роз'яснює прийоми лічби, вчить рахувати предмети правою рукою зліва направо, а в процесі рахунку вказувати на предмети по порядку, торкаючись до них рукою; називаючи останній числівник, робити узагальнюючий жест, обводячи групу предметів рукою. Вихователю потрібно підбирати для лічби предмети чоловічого, жіночого та середнього роду і показувати, як змінюються при цьому слова «один», «два» [13].

Для тренування лічильної діяльності необхідно використовувати дидактичні і рухливі ігри, вправи, включаючи їх в кожне заняття. Створюючи передумови для самостійної лічби, необхідно змінювати матеріал для лічби, обстановку для занять і т. д. Важливо також використовувати різні ігрові вправи, які дозволяють не тільки тренувати рахункові навики, але і сприяють формуванню уявлень про форму, розмір, розвивають просторове орієнтування. При навчанні лічбі, педагогу необхідно створювати відповідні умови для використання лічби дітьми повсюдно. Для цього необхідно створювати різноманітні життєві і ігрові завдання і ситуації, які вимагають застосування навичок лічби. Також бажано розмовляти з дітьми про використання лічби в самих різних видах діяльності [15].

Для розвитку лічильної діяльності особливу роль відіграють вправи в лічбі з використанням різних аналізаторів: лічба звуків, рухів, лічба предметів на дотик. Вправляючи дітей в лічбі рухів, їм пропонують відтворити вказану кількість рухів або за зразком, або по названому числу. При цьому характер рухів поступово ускладнюється. Всі звуки і рухи повинні відрізнятися ритмічністю, різноманітністю, бути цікавими. Джерело звуку бажано приховувати від дітей ширмою, дверима. Можливо, застосовувати лічбу на слух, з закритими очима, що загострює діяльність слухового аналізатора. Лічба предметів по дотику одне з найцікавіших і розвиваючих вправ [14]. Таким чином, в середній групі під впливом цілеспрямованого навчання формується лічильна діяльність, вміння рахувати в різних умовах і взаємозв'язках різні сукупності предметів.

У старшому дошкільному віці заняття з розвитку математичних уявлень, продовжують розвивати лічильну діяльність. У цьому віці відбувається подальше формування уявлень про чисельність множин, способах утворення чисел, кількісній оцінці величин шляхом вимірювання. Дитина під керівництвом вихователя освоює прийоми лічби предметів, звуків, рухів по дотику в межах 10; визначає кількість умовних мірок при вимірюванні протяжних об'єктів; вчиться утворювати числа за допомогою збільшення або зменшення на одиницю; зрівнювати безлічі по числу предметів за умови кількісних відмінностей між ними від одного до трьох елементів. Діти продовжують відраховувати кількість предметів по названому числу або зразком; тренуються в узагальненні по числу предметів ряду конкретних множин, що відрізняються просторово-якісними ознаками на основі сприйняття різними аналізаторами. У старшій групі діти можуть рахувати предмети на відстані, про себе. Дітям також нагадують прийоми лічби звуків і предметів на дотик: вони самостійно відтворюють певну кількість рухів за зразком і вказаному числу [16].

Таким чином, кількісні уявлення дітей старшої групи є більш узагальненими, ніж в попередній групі. Діти вміють перераховувати предмети і узагальнювати їх за кількістю незалежно від їх зовнішніх ознак. У них накопичено практичний досвід лічильної діяльності окремих предметів, груп, а також використання умовних мірок. Сформовано уявлення про відносини між числами натурального ряду. У різноманітних видах діяльності дітям стають доступні лічба, порівняння, вимір, елементарні дії над числами.

У підготовчій групі у дітей відпрацьовується точність і швидкості лічби, відтворення кількості предметів в більшій і меншій на один від заданого їх числа. Відбувається підготовка до засвоєння чисел за допомогою вимірювання і використання цифр в різних видах дитячої діяльності. Удосконалюються вміння порівнювати числа, усвідомлення їх відносності. Уточнюються уявлення про закономірності утворення чисел натурального ряду, кількісний склад їх з одиниць, складання чисел до 5 з двох менших. Діти продовжують вправлятися в лічбі і відліку предметів в межах першого десятка. Закріплюючи навички лічби і відліку важливо продовжувати тренувати дітей в лічбі груп, що складаються з однорідних предметів. Для відпрацювання навичок лічби необхідно активно використовувати можливості ігрової діяльності, навчаючи дітей лічбі груп предметів, з виділенням відносин «ціле - частина» з виявленням відповідних залежностей. До вступу до школи діти повинні навчитися рахувати і розкладати предмети зліва направо, діючи правою рукою. Але, головне, що вони повинні засвоїти, це те, що рахувати можна в будь-якому напрямку, не пропускаючи жодного предмета і жоден предмет не злічити двічі [17].

Таким чином, в підготовчій групі триває вивчення кількісних відносин, закріплення лічильної діяльності, визначення більшого і меншого числа поєднують з тренуванням в лічбі за участю різних аналізаторів: в лічбі звуків, рухів, в лічбі предметів шляхом обмацування.

В цілому, організація занять з навчання лічби у всіх вікових групах повинна сприяти тому, щоб дитина стала суб'єктом навчання, активним його учасником, дослідником. Відповідно, форма заняття повинна бути рухомою і змінюватися в залежності від поставлених завдань. Заняття по підгрупах сприяють взаємонавчанню і взаємоперевірці. Вони стимулюють пізнавальне спілкування і активну взаємодію дітей і дорослих. Спільний пошук вирішення проблеми передбачає діалог, полілог, дискусію. Важливість пояснення способів дії однолітка, можливість задати питання, поставити під сумнів правильність рішення, активізує всіх учасників заняття. У цьому випадку неминуче виникає стійка атмосфера співпраці і взаємодопомоги, так як діти моментально включаються в пошукову ситуацію, намагаючись вирішити ігрову або практичну задачу [13].

Формуванню у дитини навичок лічильної діяльності сприяє використання різноманітних дидактичних ігор. Дидактична гра - така діяльність, сенс і мета якої дати дітям певні знання і навички, розвиток розумових здібностей. Дидактичні ігри у вихованні дітей є не тільки методом навчання, але має на меті стати самостійною ігровою діяльністю. Вони активно використовуються на заняттях з формування елементарних математичних уявлень з метою навчання дітей певним способам розумових дій, систематизації, уточнення і закріплення знань. При цьому зміст ігор, їх правила підкоряються виховно- освітнім завданням, що висуваються конкретними програмними вимогами. Ініціатива у виборі та проведенні дидактичної гри на занятті належить вихователю. Як самостійна ігрова діяльність вони проводяться у вільний час. В цьому випадку вихователь бере участь в дидактичних іграх в якості партнера або арбітра. Різноманітні методи і прийоми керівництва грою, розроблені вченими: М. В. Менджерицької, Р. І. Жуковської, В. І. Чудакова та ін. [1].

У керівництві іграми слід виділити три етапи: підготовка, проведення, аналіз результатів. Підготовка до гри: відбір ігри відповідно до завдань виховання і навчання конкретної вікової групи; з урахуванням часу, місця кількості учасників. При підготовці до гри також необхідно підготувати дидактичний матеріал - посібники, іграшки, природний матеріал і т. д. У молодшому віці важливо наочне роз'яснення ходу гри в процесі спільної гри з вихователем. В середньому - роз'яснення одного-двох основних правил, інші пропонуються по ходу гри в спільну діяльність з педагогом. Можливий пробний хід гри, з уточненням правил. У старшому віці переважає словесне пояснення правил до гри, пояснення їх значення. Якщо правила складні, то використовується показ і пробний хід гри [6].

У разі хорошої підготовки вихователя до гри, її проведення не викликає ускладнень. У молодшому віці вихователь бере на себе роль ведучого і пов'язує ігрові дії з правилами. В середньому віці вихователь діє через правило і не підказує безпосередньо ігрові дії. У старшому віці всі правила розглядаються перед грою, до пояснення їх змісту залучаються самі діти. У процесі підведення підсумків дидактичної гри вихователь відзначає тих, хто добре виконував правила, допомагав своїм одноліткам і т. д. Аналізується гра з метою виявлення ефективних прийомів її організації, а також можливих помилок (що не вийшло і чому) [12].

У структурі дидактичної гри виокремлюють: завдання, дія, правило, результат, висновок гри. Дошкільнятам пропонуються такі завдання, вирішення яких вимагає певного інтелектуального напруження, розумової роботи. У кожній дидактичній грі завдання виконується дією, яке визначає і організовує поведінку кожної дитини, сприяє згуртуванню дитячого колективу, підтримці інтересу дітей та позитивного емоційного ставлення до гри. Дія в грі повинна відповідати певним умовам: підпорядкування задачі і виконання мети гри; бути цікавою протягом всієї гри. У добре складеної дидактичної гри діти не повинні підозрювати, що вони чогось вчаться. Тут діяльність повинна в більшій чи меншій мірі приховувати навчальну, дидактичну мету гри.

Діяльність в дидактичній грі повинна бути цікавою і в той же час, строго пов'язана з правилами, відповідними віковим особливостям. Результатом гри є рішення задачі і виконання правил. Результат бажано оцінювати з точки зору дітей і точки зору вихователя. Важливо враховувати, яке моральне і духовне задоволення принесла гра дітям. Вихователю важливо проаналізувати, чи виконана задача, здійснені чи запропоновані дії, принесла вона з цього боку певні результати. В кінці деяких дидактичних ігор бажано заохотити або похвалити дітей, або доручити їм провідні ролі в грі [12].

Велике значення для формування лічильної діяльності мають сюжетно-дидактичні ігри. Лічба і вимір - дії взаємозалежні, відповідно їх необхідно виконувати точно, правильно і в певній послідовності. Тому в грі, де використовуються лічба або вимір, вихователь повинен брати на себе таку роль, яка дозволила б йому контролювати правильність і точність виконання кожною дитиною математичних дій. У грі необхідний розгорнутий сюжет, що включає різноманітні ролі, а також ігрові завдання, вирішення яких передбачається на основі рахунку. У сюжетно-дидактичних іграх особливо використовувати різноманітний дидактичний матеріал, підбираючи його таким чином, щоб полегшити дитині перехід від застосування конкретніших його форм до більш абстрактних. Спочатку в грі повинні використовуватися реальні предмети, потім їх замінники, а потім числові фігури і картки з цифрами [9].

Висновки

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження. Узагальнюючи сказане вище, можна зробити наступні висновки. Навчання - це внутрішньо необхідний і загальний момент у процесі розвитку у дитини історичних особливостей людини. У дошкільному віці переважає мимовільність процесів пам'яті, уваги, образність мислення. Дитина в змозі запам'ятати лише те, що справило на неї враження, було цікавим. Для навчання дітей дошкільного віку найбільш актуальними є ігрові технології, що пояснюється їх психологічними особливостями. Організація занять повинна сприяти тому, щоб дитина стала суб'єктом навчання. У всіх вікових групах все заняття з навчання лічби повинні представляти собою складну систему дидактичних ігор, в процесі яких діти досліджують проблемні ситуації, виявляють істотні ознаки і відносини, змагаються, роблять відкриття. У сучасному світі, навчаючи дітей лічбі, користуються модифікаціями монографічного та обчислювального методів, які знайшли застосування в різних програмах дошкільної освіти

Так як в ігровій формі відбувається найбільш успішне освоєння дитиною основ лічби, то активне використання в педагогічному проектуванні дидактичних ігор, сприяє практичному використанню, закріпленню і уточненню уявлень про лічильну діяльність. Найбільш ефективними формами здійснення проектної діяльності є: ігрові заняття, математичні конкурси, змагання та розваги, що сприяють формуванню лічильної діяльності; фізкультхвилинки і лічилки; вирішення ситуаційних проблемних завдань з використанням лічби; пальчикові ігри та вправи; дидактичні ігри з математичним змістом; читання математичних казок і рішення цікавих завдань; використання фольклору з математичним змістом в режимних моментах і повсякденному спілкуванні.

Бібліографія

1. Ардобицька К. Використання навчальних ігор на уроках математики. Дошкільне виховання. 1997. № 1. С. 29.

2. Гавриш Н. В., Панасюк Т. В., Піроженко Т. О., Рогозянський О. С. , Хартман О. Ю., Шевчук А. С. Впевнений старт. Освітня програма для дітей старшого дошкільного віку / за заг. наук. ред. Т. О. Піроженко. Київ : Українська академія дитинства, 2017. 80 с.

3. Граємо з найменшими: конспекти ігор занять. Палітра педагога. 1998. № 1. С. 7-8.

4. Державний Базовий компонент дошкільної освіти в Україні (нова редакція).

5. Ложкіна Т. Зимова пригода. Сюжетне заняття для молодших дошкільнят. Дошкільне виховання. 2009. № 2. С. 5-6.

6. Логіко-математична діяльність. Друга молодша група : навчальна книга / за ред. О. В. Бороздіна. Тернопіль : Богдан, 2007. 96 с.

7. Любчак Л. В. Методика організації ігрової діяльності : практикум / за ред. Л. В. Любчак, К. А. Колеснік. Вінниця : ЦОП «Документ Принт», 2017. 196 с.

8. Машовець М. А. Навіщо до школярику математика. Київ. : Шк.світ. 128 с.

9. Мамон В. Г., Яблонська І. А., Половець А. Л. Розвиток логіко-математичної компетентності дошкільників за допомогою паличок Кюїзенера та блоків Д'єнеша. Дошкільний навчальний заклад. 2009. № 3. С. 21-27.

10. Меналюк Г. Ф., Русова С. Ф. Про навчання дітей математики. Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти : зб. наук. праць. Рівне, 2002. Вип. 21. С. 102-104.

11. Нікітченко С. Вивчаємо математику за паличками Кюїзенера. Дошкільне виховання. 2012. № 3. С. 4.

12. Павленко Л. Г. Роль дидактичних ігор у розвитку логіко математичних здібностей дошкільників. Таврійський вісник освіти. 2013. № 2 (42).

13. Скарбничка ігор для розумних батьків і кмітливих дітлахів / укл. К. Крутій, Н. Маковецька. 2-ге вид. Запоріжя : ЛІПС ЛТД, 2004. 204 с.

14. Щербакова К. Й. Методика формування елементів математики у дошкільників. Київ : Вид-во Європейського університету, 2011. 262 с.

15. Якименко С. І. Абетка. Логіка. Математика : метод. посіб. Тернопіль : Навчальна книга. Богдан, 2001. 176 с.

16. Комплекс практичних матеріалів «Вивчаємо математику». Молодший дошкільний вік : Серія «Сучасна дошкільна освіта». Харків : Вид-во «Ранок», 2014. - 176 с.

17. Вивчаємо математику. Молодший дошкільний вік : Серія «Сучасна дошкільна освіта». Харків : Вид-во «Ранок», 2014. - 112 с.

Размещено на Allbest.ru