Формування творчої активності старшокласників дитячої школи мистецтв у навчальній хореографічній діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Формування творчої активності старшокласників дитячої школи мистецтв у навчальній хореографічній діяльності

Катерина Андрєєва, (студентка ІІ курсу другого (магістерського ) рівня вищої освіти мистецького факультету)

Науковий керівник - доцент, заслужений працівник культури України Спінул І. В.

У статті розглядається процес формування творчої активності старшокласників дитячої школи мистецтв під час занять хореографією.

Ключові слова: активність, творчість, творча активність, творчий потенціал, творчі здібності, творче мислення.

Постановка проблеми

Провідною метою освіти стає не тільки обсяг засвоєних знань і умінь, а рухливого мислення та творчого підходу до розв'язання різних завдань. Складний і тривалий процес формування творчої активності дітей та учнівської молоді засобами позашкільної освіти, куди слід віднести дитячі школи мистецтв, будується не лише на ґрунтовному розумінні педагогічними працівниками позашкільних навчальних закладів внутрішнього світу, індивідуальних особливостей вихованців, а й на чіткому усвідомленні та оптимальному врахуванні ними психологічних закономірностей функціонування і розвитку творчої особистості в онтогенезі.

Хореографічне мистецтво завжди привертало до себе увагу дітей. Воно набуло широкого поширення в дошкільних установах, загальноосвітніх школах. Хореографічні відділення в школах мистецтв та хореографічні школи показали себе на практиці як перспективна форма естетичного виховання дітей і підлітків, в основі якої лежить формування гармонійно розвиненої особистості з творчо-активною життєвою позицією, спрямованою на творчу діяльність.

Актуальність піднятої проблеми викликана потребою педагогів-хореографів в методах, і організаційних формах навчально-виховного процесу, з метою формування творчої активності дітей. Використання педагогічних прийомів і методів, їх послідовність і взаємозв'язок сприятимуть у вирішенні даної проблеми.

Дитячі школи мистецтв мають свою специфіку, що дають їм певні переваги перед іншими формами і засобами організації дозвілля дітей та молоді. Орієнтація на інтереси дитини, сьогодні одна з важливих рис роботи дитячих шкіл мистецтв. Там створюються сприятливі умови для самовдосконалення та самореалізації особистості. Все це допомагає розвинути нові навички, розкрити свій потенціал, в тому числі і творчий.

Педагоги-позашкільники мають досконало володіти сучасними досягненнями психолого-педагогічної науки про закономірності формування і розвитку творчої особистості, сучасними технологіями організації навчально-виховного процесу, що забезпечують розвиток творчих здібностей дітей, формування високого рівня розвитку їхньої творчої активності. Адже в будь-якій психологічній закономірності, що стає складовим компонентом педагогічної технології, представлено спосіб раціонального управління певним психологічним явищем або спосіб його виникнення та становлення.

Аналіз досліджень і публікацій. Формування творчих здібностей особистості висвітлено у наукових дослідженнях різноманітними аспектами: загальні питання формування творчої особистості (І. Бех, Л. Виготський, В. Крутецький, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.); сутність творчої діяльності, її етапи, методи навчання (О. Лук, В. Роменець, О. Рудницька та ін.).

Творча активність є умовою виявлення й розвитку творчого потенціалу особистості, механізмом реалізації її здібностей, нарешті, засобом самоактуалізації. (Д.Б. Богоявленська, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко). Важливими характеристиками творчої активності як особистісної структури є динамізм, «внутрішня рухливість». Вони виражаються у продуктивній спрямованості. Творча активність пов'язана із здатністю до саморуху, саморозвитку.

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні методики розвитку творчої активності старшокласників дитячої школи мистецтв під час занять хореографією.

Виклад основного матеріалу

Старший шкільний вік є по-своєму унікальним віком для дослідження творчої активності, оскільки провідні психічні перетворення цього віку мають явно виражену креативну природу. Саме в старшому шкільному віці починає повноцінно функціонувати загальний механізм психіки, виокремлений С.Д. Максименком, а саме - опредметнення, який являє собою форму власне творчої активності.

Розвиток творчих здібностей старшокласників, формування високого рівня їхньої творчої активності та індивідуального стилю пізнавальної і творчої діяльності в закладах позашкільної освіти має бути логічним продовженням освітньої діяльності загальноосвітньої школи, відзначатися високою технологічністю, результативністю та забезпечувати можливість педагогічного моніторингу якісних змін у структурі особистості вихованців. Ось чому гуртки, творчі об'єднання старшокласників позашкільних навчальних закладів базують свою освітню діяльність на таких складових компонентах: гуманізація навчально-виховного процесу, суб'єкт-суб'єктна взаємодія, співробітництво та співтворчість вихованців і керівника гуртка, творчого об'єднання; використання інтерактивних методів навчання (дискусійних, ситуативного моделювання, колективно-групових тощо); використання проектних технологій творчої діяльності (колективних, групових, індивідуальних); психолого-педагогічний супровід творчо обдарованих і талановитих вихованців; використання інформаційно-комунікаційних технологій, мультимедійних навчальних курсів; проведення інтегрованих занять, професійна орієнтація та допрофесійна підготовка (з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей вихованців, аналізом їхньої подальшої навчальної та трудової діяльності) [4, с. 16].

У психології активність виступає у співвіднесенні з діяльністю та проявляється як динамічна умова її становлення, здійснення і видозміни, як властивість її власного руху.

Проблема творчої активності особистості пов'язана із вивченням сутності поняття «творчість» та є предметом розгляду багатьох наук. Дослідниками виокремлено поняття «творчість» і «активність» як два визначення діяльності, наголошено на їх взаємозв'язку і визначено такі основні ознаки творчої діяльності: принципову новизну, оригінальність, ціннісність створеного та прогресивний характер творчого продукту як для суспільства, так і для окремої особистості.

Філософське тлумачення поняття «творча активність» ґрунтується на основі теорії діяльності. Творча активність особистості вважається визначальною рисою свідомості людини, однією з її головних функцій. У понятті «творча активність» розкривається вищий якісний рівень, зміст та сутнісна якість діяльності як розвивального процесу, що здійснюється на вищому рівні активності людини. Тому у творчій активності дослідники виділяють діяльно-практичну сутність суб'єкта діяльності, в результаті якої створюються нові оригінальні цінності, що мають значення як для окремого індивіда, так і суспільства в цілому [8; 6 та ін.].

У психології творча активність (суб'єктна активність) розглядається в особистісному та процесуальному аспектах. Означене поняття розкривається на основі креативності творчої особистості, продуктивно-перетворювальної діяльності, що не стимулюється ззовні й викликається внутрішнім спонтанним саморухом особистості, готової до творчих дій і пізнання за межами ситуацій. Разом із цим, творчу активність розглядають як надситуативну активність, ціннісне ставлення, яке за певних умов утілюється в діяльності та яке можна сформувати.

Вчений І. Бех зазначає, що «активність молоді у виховному просторі практично реалізується у різних видах предметної діяльності, насамперед репродуктивної та творчої. Своєрідність цієї ситуації полягає у тому, що в процесі творчості створюється не щось нове для суспільства, а лише суб'єктивно нове, соціально значуще для суспільства, оскільки та формується і виявляється особистість» [1, с. 78].

В останній час гостро стоїть проблема виховання та розвитку особистості старшокласника: уяви, інтуїції, мислення. Зараз проходить перегляд теоретичних позицій відносно природи творчості. Творчі здібності існують в кожній дитині. Творчість - це природна функція мозку, яка виявляється і реалізується у діяльності при наявності спеціальних здібностей у тій чи іншій конкретній діяльності. Творчість - це не тільки труд художника, артиста, вченого; вона може проявитися в іншій діяльності, результатом якої будуть як конкретні ідеї і продукти, так і самі дії.

Щоб діагностувати і систематично формувати творчу особистість у процесі навчання, треба знати її властивості, творчі риси її характеру. Вчені-дослідники виділяють такі основні властивості творчої особистості: сміливість думки, схильність до ризику; фантазія; уявлення та уява; проблемне бачення; вміння долати інерцію мислення; здатність виявляти суперечності; вміння переносити знання і досвід у нові ситуації; незалежність; альтернативність; гнучкість мислення; здатність до самоуправління.

Отже, активність - діяльнісна активна роль особистості в ході засвоєння знань, умінь та навичок, їх повноцінна та ефективна реалізація на практиці, включення дитини у безперервний процес самотворення. Тому активність як властивість мають складну структуру. Це своєрідне й відносно постійне поєднання низки психічних властивостей людини, що зумовлює можливість успішного виконання певної діяльності.

Аналіз наукової літератури дозволив сформулювати власне визначення терміну «творча активність». Творча активність - це окрема риса особистості, яка складається з цілого комплексу емоційних, інтелектуальних характерологічних особливостей, що спрямовані на стійкі пізнавальні інтереси, прагнення оволодіння новими знаннями, способами діяльності, мобілізованих на досягнення мети творчості. Творча активність нерозривно пов'язана з сутністю творчості.

На основі аналізу праць науковців (Л.С. Виготського, Г.С. Костюка, В.О. Моляко, О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна, С.Д. Максименко, В. Лозової) творчу активність можна розглядати:

як індивідуально-психологічну особливість, що визначає міжіндивідуальні відмінності однієї людини від іншої. Це положення має виключне значення для діагностики творчої активності учнів старших класів дитячої школи мистецтв та визначення загального й індивідуального в їх виявленні і розвитку;

як індивідуальні особливості, що зумовлюють стан готовності до самостійного пізнання, а також якість діяльності;

У зв'язку з цим особливого значення набуває питання про якісні характеристики діяльності (в якій активність виявляються, реалізуються і розвиваються), та обумовлена свідомим вибором оптимальних шляхів для досягнення мети пізнання та навчання;

як складне психічне утворення, що має компонентну структуру, до складу якої входить розвиток відчуттів і сприймань, концентрація уваги на проблемі, незалежність, креативність.

як психічні якості, що «зосереджують у собі всю психологію людини» і не можуть розглядатись окремо від спрямованості, досвіду, психічних процесів, емоційних станів. Це положення акцентується на творчому потенціалі особистості.

Невід'ємними складовими творчої активності людини є такі властивості, як чутливість (сприйнятливість до зовнішніх вражень), спостережливість. Будь-яка творча активність включає певні якості пам'яті людини. Особливо важливе значення при цьому мають швидкість запам'ятовування, його міцність, повнота, точність відтворення.

Педагогічний процес є творчим за своєю сутністю, включаючи творчість учня, вчителя, вихователя, батьків, керівників самодіяльних гуртків і об'єднань. Потрібно виділити активність окремої особи (учня), а також процес активності навчання в цілому, який значною мірою зумовлює і формує активність кожного учня.

Безперечно, що творча активність є найвищим рівнем активності, а тому процес її формування - найвища мета активізації учнів. Умовою виховання творчої активності є попередня до неї активність, коли в учнів формуються елементарні знання і вміння. Активність, піднята на рівень творчих процесів, виражає перетворювальний характер діяльності, пов'язаний із привнесенням нового, зі зміною стереотипу дій, умов дій. Творча активність виховується, а різний її рівень і ступінь прояву в діяльності залежать від вроджених задатків і організації навчально-виховного процесу.

Кожен навчальний предмет має свої специфічні особливості, які дають змогу певним чином сприяти формуванню творчої активності учнів. Розвиток творчої активності засобами хореографічного мистецтва варто розглядати як універсальний засіб особистісного розвитку дітей на основі виявлення індивідуальних здібностей, естетичних потреб та інтересів. Щодо мистецтва хореографії, то творча активність неможлива без пізнавальної активності учнів на уроках хореографії.

Мистецтву хореографії властива багатофункціональність, яка проявляється в естетичній, психофізіологічній, виховній, освітній, пізнавальній, інформативній, комунікативній, соціально-емоційній, мотиваційній, організуючій, просвітницькій, культурологічній, культуротворчій, гедоністичній, релаксаційній та іншій функціях. Усе це має величезний педагогічний вплив на дособистість [5].

Творча активність кожного учня залежить від активізації навчального процесу в цілому, а навчальний процес - від особистості викладача, його вміння відповідним чином організовувати навчальну діяльність.

Система творчих завдань з хореографії повинна бути орієнтована на формування знань і умінь учнів старших класів, одночасно розглядатися і як сукупність творчих завдань, і як єдине ціле. Творчою задачею називають таку, яка або вся в цілому є новою (не знайома для суб'єкта), або ж, меншою мірою, містить значну новизну, що і зумовлює значні розумові зусилля, спеціальний пошук, знаходження нового способу її розв'язання.

Хореографічна діяльність має великі можливості для організації творчої роботи з учнями. В імпровізації головну роль відіграють емоційні стани та уява-фантазія. Джерелом створення образів в ігровій діяльності виступають життєві ситуації із власного досвіду. Можна рекомендувати створювати образні скульптурні композиції, зокрема, на колективних заняттях імпровізувати на сюжети з балетних вистав, фантазувати в умовах вільної дії.

У навчальній хореографічній діяльності бажано використовувати вправи на наслідування. Перед педагогом завжди постає питання, як навчити учнів виявляти в танцях емоційний стан через поставу, міміку, рухи, пантоміміку. Хореографічна діяльність у цьому відношенні має багатий емоціогенний матеріал. Наприклад, можна рекомендувати етюди на виявлення емоційних станів, настрою, почуттів. Роль, яку виконує учень у хореографічному етюді, вимагає від нього перевтілення, передачі емоцій через володіння системою рухів, уміння виразно передати свої переживання.

Величезне значення має точне й ефективне виконання технічних рухових завдань. Краса рухів досягається багато в чому за рахунок легкості, геометричної точності, ритмічності, послідовності, гармонійності поєднання рухів і музики.

Специфіка хореографічної діяльності вимагає високого рівня психомоторного розвитку людини, її здатності створювати за допомогою рухів музично-хореографічні образи. Хореографічне мистецтво займає в реалізації такого підходу одне з чільних місць. Завдяки своїм специфічним функціям воно розвиває в учнів емоційно-виразну пластику рухів, пробуджує почуття гармонії, образне сприймання музики, ритму, дарує переживання стану «м'язової радості» за (І. П. Сєченовим) та володіння моторикою власного тіла, забезпечує інтелектуальний та творчий розвиток учнів.

Першооснову творчої активності у хореографічній діяльності становлять природні задатки і життєво сформовані здібності - розвиток моторної сфери учня.

Отже, творча активність у хореографічній діяльності - це складне індивідуально-особистісне багаторівневе утворення, в основі якого лежать хореографічні навички, знання, вміння, задатки, а також: музично-рухові можливості (почуття ритму, загальна рухова активність як основна умова пластично-емоційної виразності); комплекс мотиваційно-особистісних властивостей (емоційно забарвлений інтерес до хореографічного мистецтва, висока мотивація досягнень), що сприяють актуалізації специфічних потенційних можливостей особистості; інтелектуально-творчий потенціал (взаємозв'язок конвергентного та дивергентного мислення, як здатність індивіда до аналітико-синтетичної діяльності, що пов'язана з умінням знаходити нові, нестандартні та оригінальні розв'язання рухових задач).

Сутнісними показниками розвитку творчої активності старшокласників у процесі занять хореографією можуть слугувати: темп, легкість засвоєння, швидкість просування в конкретному змістовому просторі. Ще більш безпосереднім вираженням творчої активності є зрушення у вмінні мислити, яке дає змогу учню швидко оволодіти певним колом знань.

Ще одним показником розвитку творчої активності учнів у хореографічній діяльності є високий рівень творчого потенціалу, який характерний для осіб, які швидко включаються в роботу і засвоюють новий матеріал. Вони готові до прийняття нетипових рішень, сповнені рішучості, впевнені, що з будь-якої проблемної ситуації є вихід, а будь-яке завдання чи задача може мати декілька способів розв'язання. Працюючи, завжди пропускають роботу ніби «через себе», використовуючи творчу уяву і фантазію та подумки, прогнозуючи результат. Такі учні до всього, в тому числі і до навчання хореографією, намагаються підходити творчо, отримуючи задоволення від самого відчуття новизни. Володіючи необхідними ознаками сформованого мислення, вони здатні обрати найлегший і найкращий спосіб розв'язання проблеми.

Важливу роль у розвитку творчої активності старшокласників у процесі занять хореографією відіграє уява. Уява - це специфічно людський психічний процес, що виник і сформувався у процесі праці. Будь-який акт праці неодмінно містить в собі уяву. Не уявивши готовий результат праці, не можна приступати до роботи. Саме в цьому й полягає важлива функція уяви як специфічно людської форми випереджального відображення дійсності. Перш ніж щось робити, людина уявляє кінцевий результат своєї діяльності та шляхи, якими його буде досягнуто. Ще до того, як виготовити певну річ, людина подумки створює її образ.

Уява потрібна танцівникові в кожен момент його художньої роботи і життя на сцені як під час вивчення, так і під час відтворення образу. В процесі творчості уява є передовим, що веде за собою самого танцівника.

Є уява з ініціативою, яка працює самостійно. Вона розів'ється без особливих зусиль і працюватиме наполегливо, невпинно, наяву та уві сні. Є уява, якій бракує ініціативи, але зате вона легко схоплює те, що їй підказують, і потім продовжує самостійно розвивати підказане. З такою уявою теж порівняно легко мати справу. Коли ж уява схоплює, але не розвиває підказаного, тоді робота стає важкою. Але є люди, які і самі не творять, і не схоплюють того, що їм дають. Якщо учень сприймає з показаного лише зовнішню, формальну сторону, - це ознака відсутності уяви, без якої не можна бути творчою особистістю.

Підлітковий вік має в розпорядженні великі потенційні можливості, саме для вдосконалення рухового апарату. Значно сформований механізм утворення нових рухових навичок, що скорочує час навчання будь - якому руху. З 11 до 15 років особливо інтенсивно розвивається здатність диференціювати м'язові зусилля. Уміння правильно підготуватися до виконання руху, забезпечує результативність руху, його правильне і спритне виконання. З віком відбувається вдосконалення управління м'язовою активністю. Найбільший приріст в точності відтворення рухів доводиться на 11- 12 років. Менше помилок в рухах з амплітудою більше 50 градусів. За рахунок інтенсивного розвитку рухових функцій, що забезпечують швидкість рухів (частоту, швидкість рухів, час реакції і т. д.), підлітки дуже добре адаптуються до фізичних результатів.

Таким чином, заняття хореографією з дітьми старшого шкільного віку необхідно будувати із урахуванням їхніх анатомо-фізіологічних особливостей.

Специфіка навчання хореографії пов'язана з постійним фізичним навантаженням. Але фізичне навантаження само по собі не має для учнів виховного значення. Воно обов'язково повинно бути сумісним з творчістю, з розумовою працею і емоційним вираженням. Завдання педагога - виховувати в дітях прагнення до творчого самовираження, до грамотного оволодіння емоціями, розуміння прекрасного. Активним, творчим, яке пробуджує в людині художнє початок є і сам процес навчання танцю.

В процесі занять хореографією ми застосували такі методи: словесні, наочні (показ, демонстрація викладачем того чи іншого руху або пози), метод стимулювання творчого інтересу (завдання з використанням імпровізації, відтворення заданого через міміку і пантоміму); методи ситуації з можливістю вибору (такі завдання розвивають увагу, логічність мислення, пам'ять).

Реалізація зазначеної методики здійснювалась з використанням прийнятих у практиці хореографічного навчання принципів: систематичності, доступності, послідовності, наочності, усвідомленості, особистої активності, індивідуалізації та цілісності.

З метою розвитку творчої активності старшокласників нами було застосовано систему методів, що включає крім використання репродуктивних методів навчання - словесних, наочних, практичних - поширених в традиційних школах танцю і заснованих на показі й повторенні, продуктивні методи: інформаційно-пошуковий, дослідний, метод вільної творчості, а також ігровий метод, як у репродуктивній, так і в творчій частині заняття.

Також застососували: метод контрастного зіставлення, роздуми про музику, танець, повернення до пройденого матеріалу. Ми визначили, що на початковому етапі має надаватися перевага ознайомленню з назвою та еталонному (зразковому) показу руху педагогом, поелементному показу, аналізу музичного супроводу, образному порівнянню тощо. На етапі поглибленого, деталізованого навчання - методу вправ, прийомам інтерпретації, ідеомоторного тренування, змагання, контактного виконавства, неформальних завдань. Використовували різноманітні форми роботи старшокласників на заняттях хореографією, чергування таких форм діяльності, як: самостійна робота і спеціально організована, колективна та індивідуальна діяльність.

Висновки

творчий активність хореографія дитина

Таким чином, ураховуючи зазначене вище, творчу активність учнів старшого шкільного віку трактуємо як інтегровану психологічну якість особистості, що визначається дієвим емоційним станом готовності до пізнання та діяльності у нестандартних ситуаціях.

Розвиток творчої активності - процес прогресивних змін у часі і просторі, що відображається у кількісних, якісних і структурних перетвореннях особистості як цілісної системи і полягає в керованому розвитку її творчих здібностей та інтелекту на основі пробудження інтересу до творчої діяльності, оволодіння методами творчого здобуття знань, формуванням індивідуального стилю творчої поведінки.

Творча активність старшокласника дитячої школи мистецтв - це його здатність до індивідуально-неповторного особистісного самовираження у хореографічній діяльності, що має продуктивний, пошуково-перетворювальний характер, гуманний духовний зміст і характерні ознаки творчого процесу, детермінованого внутрішньо-емоційним спонтанним саморухом до якісних змін.

Бібліографія

1. Бех І. Д. Виховання особистості: Підручник. / І. Д. Бех. - К.: Либідь, 2008. - 348 с.

2. Костюк Г. С. Здібності та їх розвиток у дітей. / Г. С. Костюк - К. 1993. - 208 с.

3. Леонтьев А. Н. Психология развития: Христоматия // Под.ред. Болотовой А. К., Молчановой О. Н. / А. Н. Леонтьев. - Новосибирск, 2005. - 420 с.

4. Мачуський В.В., Гаврилюк В.Ю. Формування творчої активності старшокласників у клубах позашкільних навчальних закладів: Навчально-методичний посібник. / В.В. Мачуський, В.Ю. Гаврилюк. - Біла Церква: КОІПОПК, 2006. - 216 с.

5. Отич О. Розвиток творчої індивідуальності особистості засобами хореографічного мистецтва [Електронний ресурс] / О. Отич - Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/por /2010 2/10.

6. Роменець В.А. Психологія творчості: Навчальний посібник. 3-тє вид. / В.А. Роменець. - К.: Либідь, 2004. - 288 с.

7. Рудницька О. П. Педагогіка загальна та мистецька: навч. посіб. / О. П. Рудницька. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2005. - 360 с.

8. Философский словарь / Под ред. И. Фролова. - 7-е изд., перераб. и доп. - М.: Республика, 2001. - 719 с.

Размещено на Allbest.ru