Готовність дитини до навчання у школі як педагогічна проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Готовність дитини до навчання у школі як педагогічна проблема

Юлія Кучмістенко, студентка ІІ курсу другого

(магістерського) рівня вищої освіти факультету

педагогіки та психології

Науковий керівник - доктор педагогічних наук,

професор Савченко Н.С.

Забезпечення фізичної, розумової і психічної «шкільної зрілості» дитини дошкільного віку є головним завданням діяльності дошкільних навчальних закладів. Виокремлюються три домінанти цього процесу: здійснення його в контексті особистісно-орієнтованої парадигми, спрямованість на виконання державних стандартів і забезпечення наступності між ланками системи освіти, у тому числі між дошкільною і шкільною її складовими.

Необхідність вивчення готовності дітей до шкільного навчання як показника ефективності їхньої підготовки до школи обґрунтована великою кількістю науковців. Ця проблема знайшла широке відображення у світовому й вітчизняному історико-педагогічному досвіді. Її вивчення започатковано класиками психології і педагогіки (Л. Виготський, О. Запорожець, Г. Костюк, О. Леонтьєв, Ж. Піаже, К. Ушинський, Ф. Фребель). Окремі психологічні, педагогічні і методичні аспекти проблеми розкриваються в працях Т. Кондратенко, В. Котирло, Г. Кравцова, Н. Пушкіна, Є. Сапогової, К. Щербакової, F. Nylor, Y. OssoH, D. Cadman, D. Wilson, L. Miller, G. Cummings. Обґрунтовано систему організованих занять у дитячому садку (О. Усова, Ф. Сохін); розроблено методику розвитку компонентів навчальної діяльності на спеціальних заняттях із дошкільниками (Л. Лртемова, Л. Венгер, A. Давидчук, Т. Доронова, П. Лучанська); досліджено різні аспекти готовності дитини до школи (М. Безруких, І. Дубровіна, Я. Коломінський, Р. Нємов, Є. Панько); роль сім'ї в цьому процесі (О. Докукіна, В. Тостовий, S. УаІіет, A. Rydell, D. Cookson, M. Roussey, I. Senecal, V. Stein та ін.). Особлива увага приділяється наступності в навчанні та вихованні дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку (Л. Артемова, В. Кузь, Л. Калмикова, О. Проскура, О. Савченко, Д. Струннікова, Т.Назаренко, Л.Федорович та ін.). Про гостроту проблеми підготовки дитини до школи свідчать праці А. Богуш, Н. Бібік, Л.Іщенко, М. Вашуленка, О. Кононко, С. Лаврентьєвої, Т. Піроженко, З. Плохій, К. Прищепи, Н.Шиліної. У них приділено увагу не тільки на можливості дошкільників у засвоєнні предметних знань, але й на те, що надмірне і раннє перевантаження дитини негативно впливає на її здоров'я, загальний розвиток, змінює сенс і зміст дошкільного дитинства.

Спеціалісти різних профілів (педагоги, психологи, фізіологи, лікарі) ще в той період першого досвіду навчання дітей з 6 років наголошували на особливу роль дошкільного дитинства, оскільки саме в цьому віці, на думку Д. Ельконіна, «відбувається інтенсивне орієнтування дитини в соціальних стосунках між людьми, у трудових функціях людей, суспільних мотивах і завданнях їхньої діяльності. На цій основі до кінця названого періоду в дітей виникає тенденція до здійснювання серйозної, суспільно значимої діяльності, що оцінюється. Саме це має визначальне значення для готовності дитини до шкільного навчання: соціальна зрілість, а не технічні вміння створює таку готовність» [9, С. 62]. З-поміж недоліків готовності дитини до школи у той період педагоги виокремлювали явище інтелектуальної пасивності, що ґрунтувалося на несформованості інтересу до пізнавальної діяльності. Часто діти, які не готові до школи фізіологічно й інтелектуально, не виявляють інтересу до самого процесу навчання, якщо воно не пов'язане з грою або цікавою практичною діяльністю. Це було свідченням того, що пізнавальна діяльність ще не виділилася для дитини як самостійна діяльність, і вона не має мети пізнати щось або навчитися чогось нового [2, с. 31].

Педагоги наголошують (Усова А. (1981 р.)) і на використанні форм і методів підготовки дітей до школи, які відповідали б віковій специфіці дошкільників. Зокрема, О. Усова наголошувала, що «...не можна перетворювати дитячий садок на маленьку школу, не можна в дошкільному закладі використовувати програму і застосовувати ті ж засоби організації роботи, які використовує школа» [8, с. 103]. Підтримуючи її думку, інші науковці застерігають: «Неприпустимим є безпосереднє перенесення методів та форм шкільного навчання у рамки дошкільного закладу чи підготовчої групи. Навчання дошкільнят ефективне тоді, коли педагог застосовує методи дошкільної, а не шкільної педагогіки, де заняття не перетворюється на урок, а зберігає конфігурацію ігрового заняття з елементами гри та довільної діяльності» [2, с. 22].

Наше дослідження дає підстави стверджувати, що сьогодні популяризуються вимоги щодо підготовки дитини до школи не лише і не тільки для працівників дошкільних закладів та вчителів початкової школи, а й для батьків. На думку науковців, вони також мають бути добре ознайомленими з роботою дитячого садка і школи, спілкуватися і співпрацювати з педагогами-дошкільниками, вчителями початкових класів. Підготовка дітей до школи та визначення їх готовності до систематичного шкільного навчання починається не в останній рік перебування у дитячому садку, а з раннього дитинства: уже тоді формуються навички організованості, звички зосереджуватися стають стереотипами поведінки, відзначаються стійкістю і міцністю.

Підготовка до навчання в школі не може бути забезпечена лише окремими заняттями - весь уклад життя дитини, її спілкування, діяльність, праця, навчальні заняття мають бути спрямовані на системне навчання у школі (Б. Білостоцька; Г. Бухман; М. Вовчик-Блакитна; А. Павленко; Г. Савицька та ін.). Педагоги відзначають, що під впливом суспільного життя, ще задовго до вступу до школи, у дитини- дошкільника складаються певні уявлення про навчальний заклад, майбутню зустріч з вчителями та школярами. Якщо в сім'ї є старші діти, які вчаться, то, звісно, що в молодших формується конкретне уявлення про школу. Вони бачать своїх братів чи сестер, які виконують домашнє завдання, переглядають підручники, є присутніми при їхніх розмовах про шкільне життя тощо [7].

Особливо науковці вказують на те, що дитина, яка готується стати школярем, повинна володіти певними вольовими якостями, адже, як засвідчує практика, непосидючі, недисципліновані і неорганізовані, як правило, мають проблеми зі шкільним навчанням, оскільки не можуть виконувати завдання у навчальному ритмі початкової школи. Педагоги наголошують, що разом з вихованням стійкої уваги дітям слід прищеплювати допитливість, бо інтерес до читання, письма, казок, малюнків, ігрової діяльності є дуже важливим елементом майбутнього інтересу до навчання. Таким чином, вчені виокремлюють основні позиції, які свідчать про готовність дитини до школи [7, с. 14].

Важливою умовою підготовки й елементом готовності дитини до шкільного навчання виступає розвиток її ініціативи, цікавості до навколишнього світу, керівництво пізнавальною діяльністю дітей. Вчені наголошують, що ні батькам, ні вихователям не слід обмежувати дитячу цікавість, терпляче вислуховувати їхні запитання, а їх буває дуже багато, і відповідати на них. Важливо розглядати дитячий інтерес невід'ємним елементом їхнього розвитку і задовольняти дитячу цікавість залежно від вікових особливостей. Отже, педагоги роблять висновок про те, що: «З метою кращої підготовки дитини до школи, активізації її уваги і прищеплення інтересу до навчання, необхідно розвивати дитячу допитливість, чуйно ставитися до запитань, уміло задовольняти і спрямовувати її інтереси і прагнення» [7, с. 17]. Визначаючи роль батьків у підготовці дитини до школи, педагоги вказують, що вони повинні своєчасно потурбуватися про забезпечення майбутнього учня всім необхідним для шкільних занять, шкільним приладдям: зошитами, ручками і т.д., що має важливе значення для організаційних засад майбутньої шкільної діяльності дитини.

Аналізуючи специфіку підготовки дітей до школи, М. Рузін стверджує, що між дошкільним і шкільним віком не можна вижнии чітку межу і різко розмежовувaти форми, методи і способи діяльності тaкож не можна [7]. Розвиток дитини проходить складним шляхом. Властивості і психічні явища не з'являються і не зникають одномоментно, тому важливо знати, що особливості дошкільного віку відображаються і у той період, коли дитина вступає до школи. Мова йде передусім про провідний вид діяльності - гру. Тому обмежувати дитину в іграх слід дуже обережно, вчителям початкових класів варто використовувати ігрові елементи.

Необхідно також пам'ятати, наголошують педагоги, що власним ставленням до праці і результатами праці своїх дітей-дошкільнят батьки тим чи тим способом формують особистість. Слід розуміти, що ніщо так не впливає на дитину як атмосфера у сім'ї: зацікавленість життям дитини, підтримка її інтересів і здібностей, усвідомлення важливості і вагомості її проблем є запорукою того, що дитина буде відчувати розуміння з боку батьків, почуватиметься захищеною в навколишньому світі і, звичайно, буде вчитися протистояти тим чи тим проблемам, які виникатимуть у її житті. Вчені закликають уважно ставитися до дитячої праці, її результатів, адже для дітей це є значимим і особливо важливим [7, с. 19]. Отже, одним із важливих завдань, які ставлять перед собою науковці і педагоги-практики -- розробка єдиної програми підготовки дитини до школи, яка б сприяла формуванню її готовності до шкільного навчання, задовольняла вчителів початкової школи, була під силу педагогічним колективам дошкільних закладів і батькам вихованців.

У цілому готовність дитини до школи розглядається як інтегральна властивість, що включає в себе комплекс факторів, які визначають успішність усього педагогічного процесу, розуміючи під готовністю дитини до шкільного навчання («шкільною зрілістю») той рівень морфологічного, функціонального і психічного розвитку дитини, за яких вимоги систематичного навчання не призведуть до порушення здоров'я дитини. Отже, готовність до школи є складним психолого-педагогічним утворенням, яке ми розуміємо як якісну своєрідність інтелектуального розвитку дитини та її психологічних особливостей, без яких неможливо успішно навчатися в масовій школі. Невід'ємною складовою готовності є досвід (знання, уміння і навички, набуті у спілкуванні і діяльності), наявний у дитини на момент вступу до школи..

Готовність дитини до навчання в школі раціонально розглядати як оптимальне поєднання впливу комплексу компонентів, який охоплює всі основні сфери розвитку дитини: інтелектуальну, емоційну, вольову, соціальну, морфологічну, а також психічне і соматичне здоров'я. Сукупність їх реального прояву являє собою шкільну зрілість, сторони якої тісно взаємопов'язані і являються базовими якостями особистості як результату спеціально організованої підготовки до школи. Саме такий підхід створює необхідні умови для повноцінного розвитку особистісних якостей школяра, які гарантують йому всебічну соціальну і психологічну захищеність і сприяють успішній навчальній діяльності в майбутньому.

Визначаючи сутність психологічної складової, дослідники наголошують, що до неї, насамперед, належить формування у дітей бажання вчитися та наявність інтересу до всього, що пов'язане з навчанням. Особливо важливим є уміння керувати своєю поведінкою: правильно сидіти і уважно слухати завдання і пояснення вчителя, акуратно, точно, своєчасно і самостійно їх виконувати» [4, с. 15]. Дитина, на їхню думку, повинна мати елементарні уявлення та поняття про явища природи, суспільного життя, оскільки на їх основі їй легше буде засвоювати програмовий матеріал школи. Важливим є розвиток усіх психічних процесів у дитини: мови, мислення, пам'яті, уяви тощо. Усі вони тісно пов'язані між собою і мають безпосередній вплив на успіх дитини при переході до систематичного навчання у школі. Аналізуючи мислення дитини-дошкільника, вчені вказують на обов'язковість вміння користуватися аналізом і синтезом як основними процесами розумової діяльності. Адже будь-яка діяльність вимагає від дитини дошкільного віку вміння аналізувати і синтезувати [4, с. 16].

Важливість формування у дітей вольової складової аргументують тим, що при нормальному загальному розвитку старших дошкільників у них недостатньо розвинена довільна увага, а для успішного навчання в школі їм необхідно оволодіти умінням керувати своєю поведінкою, для чого потрібно розвивати волю. Формування свідомої уваги дітей у дошкільному віці визначається важливим елементом вольової готовності дитини до школи. Адже при переході до системного шкільного навчання від неї вимагається вміння працювати наполегливо, самостійно справлятися з труднощами. Педагоги відзначають, що часто діти, які звикли до цікавих занять у дитячому садку, втрачають інтерес до запропонованого їм навчального матеріалу в класі, і це часто становить особливу трудність у роботі, оскільки їхня вольова і організаційна готовність до навчання в школі, як правило, не сформована. У зв'язку з цим елементарні навички самостійної, системної діяльності діти повинні одержати вже в процесі підготовки до школи [4, с. 17].

Очевидно, що найбільш сприятливим є позитивне ставлення дошкільника до майбутнього навчання у школі. Його часто визначають мотиви (зовнішні і внутрішні, особисті, соціальні тощо). Дуже важливо забезпечити розумний баланс зовнішніх і внутрішніх мотивів. Звичайно, для дитини-дошкільника перехід до організованого шкільного навчання передусім характеризується зовнішніми мотивами. Дитина усвідомлює, що там цікаво, їй хочеться бути хорошим учнем, мати яскравого ранця, книжки, олівці, знайти багато друзів. Зазначимо, що батьки, як правило, турбуються про атрибутику дітей, які ідуть до школи. Дуже рідко учні усвідомлюють складність і важливість навчання, сам його зміст. А якщо таке усвідомлення є, то ці інтереси та мотиви будуть надійним і тривалим спонуканням до навчання [4, с. 19].

Одним з найпозитивніших і найсильніших мотивів підготовки дитини до школи виступають пізнавальні інтереси, тобто інтерес до змісту знань. Це - допитливість дитини, прагнення усвідомлювати щось нове, розуміти його, змінювати в процесі якоїсь діяльності. Формування цього інтересу відбувається різними засобами. Передусім через пояснення мети занять, коли вихователь викликає в дітей інтерес до нових знань, бажання володіти ними тощо. Важливо не тільки сформулювати мету завдання, але й окреслити шляхи виконання певної діяльності, звичайно, із врахуванням інтересів дітей, зацікавленості змістом заняття [67, с. 20]. Одним із зовнішніх мотивів є оцінка вихователем діяльності дитини. Якщо дитина одержує словесну позитивну оцінку: «ти сьогодні краще розповів», «ти сьогодні добре справився», «у тебе сьогодні хороші успіхи», то, звичайно, все це вселяє у неї віру в свої сили і бажання досягати інших результатів [4, с. 18].

Важливим також, з огляду на проблему підготовки дитини до школи та формування у неї відповідної готовності, є спілкування дорослих з дітьми. У цьому випадку мова йде не лише про загальні засади комунікації дорослого з дитиною-дошкільником, а й навіть про тон звернення до дітей, його діловитість, серйозність. Взагалі спілкування розглядається як ефективний засіб посилення чи послаблення вимог, і уміле користування прийомами спілкування дає можливість педагогові-дошкільнику утримувати увагу дітей, закликати їх до самостійності, відповідальності.

Важливою вважається і дидактична готовність дитини до школи. Питання розумового та інтелектуального розвитку дітей старшого дошкільного віку є важливою складовою підготовки дитини до школи [5, с. 61].

Акцентуючи увагу на важливості підготовки дитини до школи у царині оволодіння нею грамотністю, педагоги підкреслюють і важливість оволодіння дитиною читанням, письмом, коментуванням, формуванням діалогічного та монологічного мовлення. До дидактичної готовності відносять володіння початками лічби, мовою, користування певним словниковим запасом, уявленннями про оточуючий світ тощо.

Ще одним завданням вихователя у процесі підготовки дитини до школи науковці визначають - навчити дитину відчувати час. Це робиться для того, аби діти могли відчувати тривалість заняття і часу, відведеного для виконання певних завдань, і синхронно з колективом могли впоратися з ними, відзвітуватися про них, внести певні корективи.

Спеціальним завданням підготовки до школи виділяється підготовка руки дитини до письма. Розвиток дрібної моторики, на думку педагогів і психологів, тісно пов'язаний із розвитком мови та мислення. Тому підготовка дитини до письма - один із важливих аспектів готовності до шкільного навчання.

Сьогодні науковці виокремлюють психофізіологічну складову готовності дитини до шкільного навчання, застерігаючи від однобічного підходу до діагностики дітей перед школою. Вони наголошують, що фізіологічна і психологічна готовність є рівнозначною із інтелектуальною, дидактичною, соціальною. Лише критеріїв розумового розвитку дитини недостатньо для позитивної оцінки її готовності до школи, оскільки організм шестирічних дітей, порівняно з семирічними чи старшими, є більш чутливим до гігієнічних і медичних вимог.

Зазначимо, що на початку ХХІ ст. при обґрунтуванні критеріїв психологічної та дидактичної складової широко популяризується діяльнісний підхід. Українські педагоги (Л. Богуш, Г. Бєлєнька, О. Богініч, О. Вишневський, Н. Гавриш, Т. Поніманська та інші) активно досліджують ці процеси і дають конкретні рекомендації педагогам-практикам, зазначаючи, що «...у 6-річної дитини перед вступом її до школи мають бути сформовані природодоцільний світогляд, закладені основи національної культури, морально-етичні норми поведінки та розкритий світ свого власного «Я». Лле розумова готовність - це не запас знань та уявлень про навколишній світ. Вона полягає не стільки у кількісних характеристиках «знаннєвого» фонду дошкільника, скільки у розвитку інтелектуальних процесів, тобто у якісних особливостях дитячого мислення» [6, с. 99].

Психологічна готовність включає здатність дитини до прийняття нової «соціальної позиції», а це - нова соціальна роль школяра, здатність управляти своєю поведінкою, інтелектуальною діяльністю, певний світогляд, готовність до оволодіння, провідною в молодшому шкільному віці діяльністю - навчальною.

Психологічна готовність включає і мотиваційний компонент - наявність позитивного ставлення до перспективи шкільного навчання, стійкого бажання навчатися. [3, с. 31 - 33].

На підставі наукового обґрунтування питання підготовки дитини до школи та її готовності до шкільного навчання як результату, стало основою розробки й затвердження Базового компонента дошкільної освіти в Україні, в якому зведено норми і положення, що визначають державні вимоги до рівня освіченості, розвиненості та вихованості дитини 6 (7) років; сумарний кінцевий показник набутих дитиною компетенцій перед її вступом до школи [1, с. 4]. Так, Базовий компонент дошкільної освіти передбачає засвоєння її змісту як завершеного етапу, розрахованого на весь період дошкільного дитинства, сформованість мінімально достатнього та необхідного рівня освітніх компетенцій дитини перших 6 (7) років життя, що забезпечує її повноцінний психофізичний та особистісний розвиток і психологічну готовність до навчання у школі. Визначені Базовим компонентом дошкільної освіти вимоги до обсягу необхідної інформації, життєво важливих умінь і навичок, системи ціннісних ставлень до світу та самої себе є обов'язковими для виконання всіма учасниками освітнього процесу в дошкільних закладах, незалежно від їх підпорядкування, типу і форми власності.

Зазначимо, що зміст Базового компонента дошкільної освіти побудовано відповідно до вікових можливостей дітей на основі компетентнісного підходу, тобто спрямованості навчально-виховного процесу на досягнення соціально закріпленого результату (заданої норми, вимог до розвиненості, навченості та вихованості дитини), що зумовлює необхідність чіткого визначення засвоєння дитиною змісту освітніх ліній (знає, обізнана, розуміє, вміє, усвідомлює, здатна, дотримується, застосовує, виявляє ставлення, оцінює), орієнтує освітян на цілісний і загальний розвиток дитини, підкреслює важливість закладання у дошкільному віці фундаменту для набуття у подальшому спеціальних знань та вмінь [1, с. 5].

У аналізованому документі зазначено, що підготовка дітей до школи має відповідати вимогам та критеріям оцінки дошкільної зрілості дитини. Така підготовка передбачає фізичний, емоційний, пізнавальний і особистісний розвиток дитини, готовність до взаємодії з довколишнім світом, розвиток специфічних видів діяльності, які є фундаментальними для дошкільного дитинства та визначають і забезпечують її адаптацію до нового соціального статусу - школяра. Сформованість самосвідомості, адекватної ідентифікації себе зі своїм «Я», уміння співвідносити свої бажання, можливості та прагнення до здійснення мети діяльності, здатність уявляти себе в минулому, теперішньому, майбутньому часі, орієнтуватися у своїх основних правах і обов'язках характеризує дошкільну зрілість дитини та її психологічну готовність до систематичного навчання у школі.

Отже, готовність до школи є складним психолого-педагогічним утворенням. Готовність дитини до навчання в школі раціонально розглядати як оптимальне поєднання впливу комплексу компонентів, який охоплює всі основні сфери розвитку дитини: інтелектуальну, емоційну, вольову, соціальну, морфологічну, а також психічне і соматичне здоров'я. Сукупність їх реального прояву являє собою шкільну зрілість, сторони якої тісно взаємопов'язані і являються базовими якостями особистості як результату спеціально організованої підготовки до школи. Саме такий підхід створює необхідні умови для повноцінного розвитку особистісних якостей школяра, які гарантують йому всебічну соціальну і психологічну захищеність і сприяють успішній навчальній діяльності в майбутньому.

готовність дитина шкільне навчання

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Базовий компонент дошкільної освіти України / науковий керівник: A. Богуш, дійсний член НАПН України, проф., д-р пед. наук.; авт. кол-в: Богуш А., Бєлєнька Г., Богініч О., Гавриш Н., Долинна О., Ільченко Т., Коваленко О., Лисенко Г., Машовець М., Низковська О., Панасюк Т., Піроженко Т., Поніманська Т., Сідєльнікова О., Шевчук А., Якименко Л. - К.: Видавництво, 2012. - 26 с.

2. Горбачева В.А. Развитие педагогических требований к поведению детей, переходящих из детского сада в школу / В.А. Горбачева // Детский сад и школа: сборник статей / под. ред. А.А. Люблинской. - М., 1954. - С. 15-34.

3. Готовність дитини до навчання / Упоряд: С.Максименко, К.Максименко, О.Главник. - К.Мікрос-СВС, 2003. - 112 с.

4. Косма Т. Про деякі психологічні передумови готовності дитини до навчання у школі / Т. Косма // Дошкільне виховання. - 1956. - № 12. - С.15-20.

5. Люблинская А.А. Развитие педагогических требований к умственной деятельности детей, переходящих из детского сада в школу / А.А. Люблинская // Детский сад и школа: сб. статей / под ред. А.А. Люблинской. - М., 1954. - С. 54-93.

6. Максименко С.Д. Изучение учителем психического развития шестилетних учащихся. - К.: Рад. школа, 1984. - 103 с.

7. Рузін М.Г. Підготовка дитини до вступу в школу / М.Г. Рузін // Дошкільне виховання. - 1952. - № 8. - С. 12-19.

8. Усова А.П. Обучение в детском саду. - М.: Просвещение, 1981. - 390 с.

9. Эльконин Д.Б., Венгер А.Л. Особенности психического развития детей шести-семилетнего возраста. - М., 1988. - 286 с.

Размещено на Allbest.ru