Розвиток творчих здібностей та вмінь майбутніх педагогів-музикантів в процесі вивчення техніки диригування

У статті автор розглядає деякі аспекти розвитку та формування творчих здібностей та вмінь майбутніх педагогів-музикантів в процесі вивчення техніки диригування і зазначає, що важливою особливістю форм навчання є активний пошук і творча самостійність студентів у навчальному процесі.

Ключові слова: творчі вміння, творчі здібності, диригування, майбутній педагог-музикант, навчальний процес.

творчий педагог диригування навчання

Постановка проблеми

В умовах сучасного суспільства все більше зростає роль педагога, який закладає основи морального, духовного, творчого розвитку підростаючого покоління. Це, в свою чергу, вимагає від педагога, що викладає диригентсько-хорові дисципліни, наявності відповідних якостей, оскільки він не тільки передає знання, а й розвиває духовний досвід і творче начало, виховує свідомість особистості студента. Саме тому важливим є пошук нових шляхів і методів формування та розвитку творчих здібностей та вмінь майбутніх педагогів-музикантів.

Творчість - одна з форм оновлення світу і людина як вид не може існувати, якщо не буде творити, оскільки здатність до творчості народжена потребою підтримувати своє людське існування.

На сучасному етапі перед освітніми установами стоїть завдання забезпечити перехід від простого «засвоєння знань» до школи життя, школи думки, школи активної дії. Зважаючи на це, вже в період навчання студента необхідно поставити в активну позицію суб'єкта діяльності, при якій він зміг би проявити самостійність, ініціативність і творчість, а його навчальну діяльність організовувати таким чином, щоб вона була засобом його професійного становлення.

Головним завданням у класі диригування є формування професійних знань і навичок, що дозволяють проводити вокально-хорову роботу, тим самим сприяючи підготовці студентів до самостійної діяльності як диригента хору. Заняття охоплюють різноманітні види навчальної роботи: виконання партитури музичного твору, інтонаційне засвоєння музики, аналіз і диригування хоровими творами.

Система підготовки майбутніх диригентів спрямована на теоретичне осмислення сутності навчально- виховного процесу в закладах вищої освіти. Для вирішення цього питання необхідно приділяти увагу професійно значущим якостям особистості, які б забезпечили високий рівень професіоналізму, творчої активності та готовності майбутнього музиканта до диригентсько-хорової діяльності. Головним завданням у класі диригування є формування професійних знань і навичок, що дозволяють проводити вокально-хорову роботу, і тим самим сприяють підготовці студентів до самостійної діяльності як диригента хору. Заняття охоплюють різноманітні види навчальної роботи: виконання партитури музичного твору, інтонаційне засвоєння музики, аналіз і диригування хоровими творами.

Аналіз досліджень і публікацій. Існує багато наукових розвідок, присвячених проблемам формування та розвитку творчих умінь та здібностей в різних галузях. У загальному сенсі це питання висвітлено в численних дослідженнях філософів, психологів та педагогів, серед яких: О. Абдулліна, О. Алексюк, Г. Арнаутова, В. Безпалько, І. Бех, Н. Бібік, І. Богданова, А. Богуш, В. Бондар, С. Гончаренко, Н. Грама, В. Гриньова, Т. Гуменникова, О. Дубасенюк, І. Зязюн, А. Капська, Е. Карпова, Н. Кічук, І. Княжева, М. Князян, Т. Койчева, Л. Кондрашова, О. Копусь, З. Курлянд, О. Листопад, А. Линенко, С. Литвиненко, О. Мороз, В. Нестеренко, Н. Ничкало, І. Пальшкова, Р. Хмелюк, О. Шмирко, Г. Яворська та ін.), які розглядали проблеми професійної підготовки студентів до педагогічної діяльності та проблеми розвитку та формування творчих здібностей та вмінь.

У вузькому сенсі проблемам диригентської підготовки майбутніх педагогів-музикантів присвятили свої праці Л. Андреєва, Л. Безбородова, А. Болгарський, О. Єгоров, Г. Єржемський, С. Казачков, М. Колесса, Л. Маталаєв, Ш. Мюнш, К. Пігров, К. Птиця, П. Чесноков та ін.

Мета статті - дослідити процес розвитку творчих умінь майбутніх педагогів-музикантів в процесі вивчення техніки диригування.

Виклад основного матеріалу

Диригування - один із видів творчої діяльності в галузі музично- хорового мистецтва, тому підготовку майбутніх вчителів до хорового диригування слід розглядати як їх підготовку до творчої діяльності. Ця підготовка передбачає оволодіння системою музично-теоретичних знань, методологією і методикою творчої діяльності, численними вміннями і навичками.

Творчість - це свідома, цілеспрямована діяльність людини в області пізнання і перетворення дійсності. Ряд учених (В. Андрєєв, М. І. Махмутов, В. П. Усачов та ін.) розглядають творчість як вид людської діяльності, для якої характерним є:

а) наявність творчого завдання;

б) соціальна і особиста значимість і прогресивність, тобто вона вносить внесок в розвиток суспільства і особистості;

в) наявність об'єктивних умов для творчості;

г) наявність компетенцій, особливо позитивної мотивації, творчих здібностей особистості передумов для творчості;

д) новизна та оригінальність процесу або результату.

Здатність до творчості - найбільший дар природи. Дуже важливо розуміти, що даром цим природа наділяє кожну людину. Обдарованість, яка є не відразу помітною, не очевидною для оточуючих, називають «потенційною». Потенціал може бути справді не помітний до певного часу, але може бути виявлений за допомогою здібностей.

Здібності - це те, що не зводиться до знань, умінь і навичок, але забезпечує їх швидке набуття, закріплення і ефективне використання на практиці.

Творчі здібності - особливий вид розумових здібностей, що виражаються в умінні продовжувати розумову діяльність за межами необхідного, відхилятися в мисленні від традиційних норм і розвивати, рухати, втілювати різноманітні оригінальні ідеї, знаходити способи їх практичного вирішення.

Професійні якості майбутніх диригентів складаються з природної обдарованості і спеціального навчання. Складові природної обдарованості - це, перш за все, яскраво виражена музикальність, розвинений слух, вольове, гнучке і стійке відчуття ритму, динаміки, загального балансу, музична пам'ять, відмінні психомоторні здібності, а також швидка реакція, витримка, зосереджена увага. Вміння точно поставити завдання і доступно пояснити варіанти його вирішення - важливі якості, необхідні для успішної діяльності. До професійних якостей належать: професійна грамотність, широкий загальноестетичний кругозір, чудова техніка і важливий фактор - уміння інтерпретувати.

На заняттях в класі хорового диригування, використовуючі різні форми і методи організації навчального процесу, майбутні педагоги-музиканти формують та розвивають свої творчі вміння та навички, що ми і розглянемо детальніше в контексті нашого дослідження.

Формам організації навчального процесу педагогічна наука приділяла і приділяє велику увагу. В залежності від змісту освіти з тих чи інших спеціальностей суспільство визначалося з формами організації навчального процесу. Досвід організаційних форм навчання в школі вплинув і на вищу освіту. Однак вища школа розробила і свої форми організації навчання: лекції, семінари, індивідуальні, практичні та лабораторні заняття, самостійні роботи, курсові, дипломні роботи тощо. Відповідно до цієї системи організації навчального процесу розроблені форми контролю знань студентів: заліки, іспити, практикуми, рейтинги, семестрові, академічні та дипломні роботи, концерти і т.ін.

Важливою особливістю форм навчання є активний пошук і творча самостійність студентів у навчальному процесі [1, с. 45].

Хорове диригування є міждисциплінарним навчальним предметом в тому розумінні, що як раз на заняттях з цієї дисципліни активізуються знання, вміння і навички з багатьох інших навчальних дисциплін. Це обумовлює особливі вимоги до занять з диригування. Але, якщо знання, вміння і навички роботи з виконавським колективом (хором, ансамблем, оркестром) студент отримує на інших дисциплінах, то актуалізація їх здійснюється через техніку диригування, яка є важливим засобом управлінням виконавством. Техніка диригування (знакова система) пов'язана з диригентським апаратом, в основі якого лежить моторна система рук, їх жести, організовані в знакову систему, яка забезпечує зрозумілий хоровому колективу, ансамблю, оркестру прояв художніх задумів керівника і вміння управляти виконавством [2, с . 27].

З урахуванням того, що рухливість рук та міміку обличчя неможливо точно записати на папері, їхні різновиди у диригентській практиці настільки великі і складні, що до сих пір вивчення їх базується на емпіричному рівні, тобто на досвіді, що передається репродуктивним методом. На основі даного досвіду можна створити цілісну дидактичну теорію розвитку творчих здібностей майбутніх педагогів-музикантів в процесі навчання диригуванню. Сприяє цьому індивідуальна форма навчання диригуванню, яка в музичній педагогіці називається «індивідуальні заняття».

Історичний процес навчання диригування склався в силу своєї специфіки як індивідуалізований. Викладання і навчання в такій формі організації являли собою дві особливі, хоча і взаємозалежні форми діяльності викладача і студента, де навчання диригуванню відбувається «один на один» між викладачем і студентом. Об'єктом педагогічної діяльності викладача виступає особистість майбутнього вчителя музичного мистецтва з усіма багатогранними можливостями навчальних, виховних та розвиваючих якостей.

Весь процес навчання хоровому диригуванню тісно пов'язаний з вихованням і розвитком майбутнього вчителя музичного мистецтва. Тому не тільки навчальні, виховні, але й розвиваючі завдання вирішуються викладачем індивідуально. Викладач використовує такі прийоми і засоби організації навчально-педагогічної діяльності студента, які забезпечують ефективність засвоєння ним знань, умінь і навичок диригування та формування здібностей до педагогічної діяльності. «Хоча основне виховання здійснюється через предмет, який веде викладач, воно ним не обмежується. Викладач за фахом повинен знати, які успіхи студента з інших дисциплін, яка його доля в суспільному житті» [8, с. 137], - стверджує вчений-практик К. Ольхов.

Організація навчання диригуванню в індивідуальній формі передбачає розвиток майбутнього вчителя музичного мистецтва через самоосвіту. Викладач приймає активну участь в самоосвіті студента через рекомендації щодо вивчення необхідної літератури, через нотний матеріал, навчальні матеріали тощо. Важливо зауважити, що процес самоосвіти студента від курсу до курсу зростає, і на останньому курсі повинен зайняти основне положення щодо того, як буде підвищуватися самостійність і готовність студента до майбутньої диригентської діяльності в школі.

«Одне з головних завдань викладача - навчити працювати самостійно. Погану послугу надають окремі викладачі своїм студентам, вивчаючи з ними завдання в класі, замість того, щоб керувати їх самостійною роботою» [8, с. 137], - стверджує К. Ольхов і з ним неможливо не погодитися.

У процесі індивідуальної форми організації навчання студент отримує завдання, яке він повинен виконати незалежно від інших студентів. Ці завдання формуються на основі «Робочої навчальної програми», яка реалізується за допомогою вивчення творів, які є дидактичним матеріалом до тем курсу. Музичні образи цих творів виступають як важливий матеріал для виховної, пізнавальної та розвиваючої роботи викладача в процесі індивідуального викладання. Педагогічна цінність індивідуальної форми навчання полягає в тому, що вона забезпечує навчально-пізнавальну діяльність кожного студента, дозволяючи кожному з них працювати в посильному для нього режимі. У процесі такої організації навчання викладач отримує можливість диференціювати навчальні завдання, враховуючи індивідуальні особливості студента і тим самим створювати сприятливі умови активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів з недостатнім рівнем музичної підготовки, ліквідації прогалин в знаннях, а у студентів з високим рівнем - розширити і поглибити пізнання, вдосконалити їхні творчі вміння.

Музичні твори для індивідуальних занять повинні відповідати рівню внутрішньої зрілості студента, ступеню його підготовки. «Основою навчального матеріалу повинні стати твори, цінність яких перевірена виконавською і педагогічною практиками» [8, с. 137].

Індивідуальна форма процесу навчання диригуванню передбачає постійну апробацію знань, умінь і навичок в колективній формі навчання - з хоровим колективом школярів, навчальним хором курсу, або з добре підготовленим самодіяльним хором. Актуалізація творчих умінь учителя-диригента в класно-урочній системи школи є важливим напрямом диригентської діяльності. Ця апробація передбачає вихід вчителя на навчально-практичну роботу з класом для вивчення шкільного репертуару в той момент навчання диригуванню, коли рівень підготовки студента забезпечить педагогічний успіх. Таким чином, навчально- педагогічна практика студента забезпечує колективну форму навчання диригуванню.

Важливим моментом в організації колективної форми навчання диригуванню є вихід студента на роботу з хоровим колективом курсу в рамках навчальної дисципліни «Хоровий клас і практикум роботи з хором». Практика підтверджує, що з цією метою необхідно розрізняти «хоровий клас, як власне навчальний хор, та хоровий клас як дисципліну, що синтезує знання з усіх основних предметів диригентсько-хорової спеціалізації» [4, с. 4].

Таким чином, кожен викладач диференційовано, з урахуванням творчих можливостей колективу і рівня підготовки студента, підбирає хоровий твір, контролює процес самопідготовки, присутній на заняттях і разом зі студентом обговорює план роботи.

Залучення до процесу позакласної роботи базової школи передбачає роботу студента зі шкільними виконавськими колективами: хором молодших, середніх, старших класів, оркестрами, вокальними группами тощо. Результати такої колективної форми навчання диригуванню студент демонструє в процесі складання державного іспиту, обов'язковим елементом якого є диригування з хором та фрагмент роботи над хоровим твором, якій містить в собі написання анотації, розбір окремих партій, визначення труднощів та методів їх подолання тощо.

Моделювання диригентської діяльності студента на індивідуальних заняттях передбачає активні та інтерактивні форми колективного навчання диригуванню. У цьому процесі викладач сприяє формуванню творчих якостей майбутнього вчителя. «Позитивні якості студента перед викладачем розкриваються не відразу: поступово проявляється його обдарованість, інтелектуальний розвиток, внутрішня зрілість, ділові якості, працездатність, ініціативність та інше» [8, с. 137], - стверджує К. Ольхов. Тому формування такого творчого вміння педагога-музиканта, як слухати і чути партитуру, яку виконує хор, передбачає ряд етапів навчання. У зв'язку з тим, що в процесі вивчення диригування на індивідуальних заняттях відсутнє «живе звучання хору», вміння управляти колективним виконавством формується на зображенні і моделюванні цього процесу. Вихід на колективну форму навчання вимагає відповідної адаптації студента в колективі. З цієї цілю колективна форма передбачає:

- етап адаптації до звучання виконавського колективу;

- етап активного конструювання та моделювання з виконавським колективом;

- етап виконавської діяльності з коллективом.

З метою адаптації студента до звучання хору викладач погоджує з керівником навчального хору твір, який включається в індивідуальний план студента. Цей твір вивчає хор і планується вихід студента для диригування. З цією метою під керівництвом викладача студент самостійно вивчає хоровий твір, готує дидактичні матеріали, встановлює план-графік роботи з колективом. В процесі роботи студента з виконавським колективом викладач фіксує всі позитивні і негативні сторони для подальшого аналізу і виправлення помилок. Аналіз роботи студента з хором, на думку К. Ольхова, повинен торкнутися питань: «як студент відчував себе перед колективом, як виявив свої знання партитури, як виконував план репетиції і яку ініціативу проявив, як користувався промовою, грою, співом, жестом, яким був темп роботи і т. ін.» [8, с. 158].

Репертуар, який використовується в диригентському класі, повинен включати обробки народних пісень, хори і пісні різних композиторів, хорові твори світової класики. У творах, що підбираються для студе нтів з різним рівнем розвитку, повинні бути відображені і сучасні проблеми нашого суспільства, і патріотична тематика, і пейзажна лірика, і загальнолюдські теми. Звертаючись до великого «багажу» творів, до різноманітних жанрів і стилів, національних і творчих індивідуальностей, технічних можливостей, розумний викладач використає все це для розвитку в студентів, з одного боку, технічних, з іншого - творчих навичок.

Особливе місце в процесі навчання диригуванню займає проблема формування творчого мислення. Дослідження показали, що послідовне поповнення систематизованими знаннями про музичне мистецтво в процесі навчання сприяє ефективному розвитку музично-образного мислення студентів. Однак догматичне засвоєння системи знань є недостатнім, необхідне гнучке і рухливе володіння засвоєними знаннями, фактами і поняттями, уміння застосовувати їх на практиці. «Здатність до узагальнень є показником вищого рівня розумового розвитку студентів і ґрунтується на такій якості мислення як системність знань», - зазначає М. Дадашева [4, с. 20].

Для ефективного розвитку творчого мислення студентів корисно використовувати метод інтерпретації музичного твору. При цьому потрібно, щоб теоретико-музичні й історико-культурні знання були узагальнені і творчо застосовувалися в інтерпретаційній діяльності студентів. Система завдань на уроках диригування повинна бути розрахована на розвиток творчого потенціалу студентів у процесі інтерпретування музичного твору, вона повинна дозволяти поєднувати суб'єктивно-інтуїтивний і раціонально-логічний шляхи осягнення твору.

Досягнення високої педагогічної ефективності в підготовці майбутніх учителів музичного мистецтва до диригентської діяльності ускладнюється тим, що теоретичну основу складають знання та практичні вміння, які набуваються в процесі вивчення дисциплін музично-теоретичного, інструментально- виконавського та диригентсько-хорового циклів. У них можна знайти істотну різницю з точки зору того, що довузівська підготовка абітурієнтів в значній мірі відрізняється змістом освіти в тих навчальних закладах, де вони навчалися до вступу до закладу вищої освіти. Інакше кажучи, за рівнем довузівської музичної підготовки першокурсники мистецьких (музичних) факультетів є досить неоднорідними і це вимагає диференціації процесу навчання.

У дидактиці розрізняють два основних види диференціації навчання, а саме: зовнішню диференціацію, яка передбачає комплектування академічних колективів (груп, потоків і т.д.) згідно з визначеними суттєвими ознаками; і внутрішню диференціацію, яка передбачає врахування типологічних та індивідуальних особливостей всередині академічного колективу [8, с. 269-271]. В процесі застосування колективних форм навчання більш необхідною і, відповідно, більш ефективною на практиці є зовнішня диференціація. Однак в процесі навчання диригуванню на мистецьких (музичних) факультетах традиційно переважає індивідуальна форма навчання, в той час як в процесі вивчення багатьох дисциплін музично- теоретичного циклу (гармонія, історія музики, сольфеджіо, поліфонія, аналіз музичних творів та ін.) переважають колективні форми навчання.

Процес пошуку шляхів підвищення ефективності підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до диригентської діяльності диктує істину, що «індивідуальне навчання дозволяє максимально диференціювати навчальні завдання відповідно до їх змісту, а також контроль і оцінку результатів» [9, с. 119]. Ефективним педагогічним засобом досягнення поставленої мети є реалізація принципу диференціації згідно двох взаємопов'язаних ознак, а саме:

- відповідно до змісту і рівня довузівської музичної підготовки студентів;

- відповідно до змісту і складності дидактичних матеріалів, що використовуються у вигляді музичних творів, і, відповідно до них, навчально-виховних завдань, методів та інших характеристик навчального процесу.

Ступінь підготовленості студентів до вивчення диригування слід розглядати на трьох рівнях: «високий», «середній», «низький» (не означає «незадовільний»).

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Таким чином, розвинені форми навчання диригуванню з реалізацією принципу диференціації процесу дозволяють на основі «Робочих навчальних програм» підвищити ефективність підготовки майбутніх педагогів-музикантів до диригентської діяльності в школі, сприяють розвитку та формуванню творчих здібностей, вмінь та навичок під час навчання диригуванню.

Процес формування творчих навичок у студентів на уроках хорового диригування потребує значної роботи, перш за все в оволодінні практичними професійними навичками. Однак завдання предмета не вичерпуються лише вихованням у студентів умінь і навичок диригування, головна його мета - підготувати їх до самостійної творчої діяльності на основі розвитку креативного нестандартного мислення, вироблення аналітичних і дослідницьких якостей.

Бібліографія

1. Андреева Л. Методика преподавания хорового дирижирования / Л. Андреева. - М,: Музыка, 1969. - 125 с.

2. Бабанский Ю. К., Поташник М. М Оптимизация педагогического процесса / Ю. К. Бабанский, М. М. Поташник. - К.: Радянская школа, 1984. - 86 с.

3. Безбородова Л. А. Дирижирование / Л. А. Безбородова. - М.: Просвещение, 1985. - 89 с.

4. Дадашева М. Навыки и умения будущего учителя музыки общеобразовательной школы / М. Дадашева. - Баку: «Ширваннешр», 2002. - 107 с.

5. Димченко С. С. Диригування. Методика викладання: навч. Посібник / С. С. Димченко. - Рівне, 1997. - Ч. 1, 2. - 126 с.

6. Мархлевський А. Практичні основи работи в хоровому класі / А. Мархлевський. - Киів: Муз. Украіна, 1986. - 167 с.

7. Михаськова М. А. Особливості й проблеми музично-освітньої діяльності студентів музичних факультетів вищих закладів педагогічної освіти / М. А. Михаськова // Проблеми педагогіки музичного мистецтва: збірник науково-методичних статей / упор. О. Я. Ростовський. Ніжин: НДПУ, 2004. - С. 56-61.

8. Ольхов К. Теоретические основы дирижерской техники / К. Ольхов. - Л.: Музыка, 1984. - 321 с.

9. Рудницька О. П. Педагогіка: загальна та мистецька: навч. посібник / О. П. Рудницька. - Київ, 2002. - 210 с.

Размещено на Allbest.ru