Формування творчої особистості співака-виконавця в умовах сучасного освітнього процесу

The article deals with the problems of forming the creative personality of the singer - the performer in the conditions of modern university education, and his readiness for creative professional activity. The questions of introduction into practice of new perspective ways of creative activity as a teacher-educator and student are considered. It turns out that the purpose of training students-vocalists should be not only raising the level, but also modification of the content of vocal training and the formation of vocal-performing, artistic-theoretical and methodological competence.

All these problems are considered through the prism of the theory and practice of European vocal education, through studying the conditions of self-realization of the individual who has the need to create conditions for the students to identify their own musical abilities and creative potential, vocational qualities.

Scientifically substantiated the need for the formation of the creative personality of the singer based on the requirements of modern European vocal techniques. The most important task of training a future specialist vocalist is his individual, personal development. All means of expression must necessarily be based on a certain thought, a certain inner feeling. The formation of a vocal and creative personality should accompany literally all stages of the production and development of the singer's voice in the system of higher university education, all types of work of both the student and the future professional singer. The possibility of some kind of harmonious and artistically expedient development of the singing apparatus without the technique of vocal and creative development is excluded.

It turns out that the development of vocal-performing arts includes both the development of the technology ofpossession of the vocal apparatus, and psycho-technology - the technique of emotions. It is determined that the specialist xx1 Art. should be a highly skilled person capable of autonomy, initiative of creative thinking, and solving problems in a non-standard way.

Keywords: vocal-artistic education, creative potential, professional training, professional activity, competence, self-realization.

Розвиток вокально-мистецької освіти України на сучасному етапі розвитку музично-педагогічної науки актуалізується і модернізується під впливом соціального замовлення, яке орієнтує її на виконання завдань підготовки фахівців нової формації з високим рівнем компетенції та професійно-фахової підготовки.

Проблема формування творчої особистості співака-виконавця в умовах сучасного освітнього процесу та його готовності до творчої професійної діяльності - одна найважливіших для вокально-педагогічної науки. Актуальність проблеми саме обумовлена завданням модернізації системи сучасної мистецької освіти України, що потребує впровадження у навчальний процес ефективних форм і методів навчання студентів.

Аналіз публікацій з даної проблеми показав, що різні аспекти розвитку творчого потенціалу студентів вищих навчальних закладів знайшли відображення в наукових працях В. Антонюк, Ю. Юцевича, М. Микиши, В. Голубєва, В. Морозова, Л. Дмітрієва та ін. Сучасна вища вокальна освіта має значні здобутки у галузі професійної підготовки студентів-вокалістів в процесі музично-виконавської діяльності. Але проблема формування саме творчої особистості співака-виконавця, як основи розвитку фахової підготовки студента-вокаліста в процесі підвищення якості підготовки майбутнього виконавця залишається достатньо актуальною.

Мистецька галузь професійної освіти, до головних завдань якої належить формування та розвиток творчого потенціалу особистості, потребує впровадження в практику нових перспективних шляхів творчої діяльності як педагога-вихователя так і студента. У вищих музичних навчальних закладах (зокрема у “інститутах мистецтв” Університетів), курс “Сольний спів” орієнтований на підготовку співака - виконавця всебічно розвинутого, здатного формувати художньо-естетичні смаки слухачів засобами вокального мистецтва. Сутність підготовки майбутніх співаків до професійної діяльності зводиться до високого рівня їхнього професіоналізму, що забезпечується формуванням вокально-технічних навичок з підготовленістю до виконання педагогічної діяльності з орієнтацією навчання на музичну профілізацію (О. Олексюк). Ця думка підтверджує, що метою підготовки студентів-вокалістів має стати не тільки підвищення рівня, а й модифікація змісту вокальної підготовки і площини формування вокально-виконавської, мистецько-теоретичної та методичної компетентності. Тому компетентність студента- вокаліста є незмінною умовою ставлення його як фахівця.

Отже, питання організації системи формування творчої особистості співака-виконавця ще не знайшло належного наукового обґрунтування, що і визначило завдання цього дослідження.

Мета і завдання статті - науково обґрунтувати необхідність формування творчої особистості співака-виконавця на основі вимог сучасних європейських вокальних методик.

Найважливішим завданням підготовки майбутнього фахівця-вокаліста є його індивідуальний, особистий розвиток, який складається з:

1) технічного розвитку (бездоганне володіння музичним інструментом - голосом);

2) розвитку та формуванню творчих можливостей особистості.

Для цього йому в процесі підготовки необхідно оволодіти інноваційними технологіями як інструментарієм вирішення завдань, що, “безумовно, збагатить методичне і практичне поле майстерності майбутнього фахівця, підвищить його компетентність і рівень професійної майстерності та відповідно сформує його творчу ціннісно-змістовну орієнтацію” [1, с. 77].

Сьогодні теорія і практика європейського вокального виховання до першочергових відносить дослідження умов самореалізації особистості, яка має враховувати необхідність створення умов для виявлення студентами власних музичних здібностей, творчого потенціалу, професійно-вокальних якостей.

У великому тлумачному словнику дається таке визначення поняття самореалізація. “Самореалізація - реалізація свого творчого людського потенціалу” [2, с. 31].

Видатний український педагог П.В. Голубєв надавав реалізації, формуванню творчого потенціалу студентів-вокалістів велике значення, виділяючи такі етапи в його розвитку:

- усвідомлення студентом своїх потенційних можливостей;

- визначення мети та програми дії її досягнення;

- побудову моделі діяльності;

- діяльність та самооцінка;

- формування висновків про перспективи свого Я [3, с. 36].

Спираючись на ці висновки зміст підготовки майбутніх вокалістів у системі підготовки вищої музичної освіти повинен бути спрямованим на формування у студентів-вокалістів таких компонентів самореалізації:

- самовизначення - уміння поставити завдання і відповідно діяти;

- самореалізація - розвиток творчих здібностей (наукових, художніх, технічних);

- самореабілітація - наявність можливостей захистити себе культурними засобами у несприятливому оточенні [3, с. 37].

Самовизначення і самореалізація активно сприяють самоосвіті, розвитку творчих здібностей. Суттєвим елементом в цьому процесі виступає творча спрямованість, яка реалізується у прагненні до професійного самовдосконалення.

З першого року навчання у ВНЗ починається робота над виразністю співу і формуванням творчо-виконавських здібностей студентів. З розвитком і закріпленням технічних можливостей студентів поступово зростають і вимоги виконавського плану.

Цьому сприяє і низка музичних предметів (сольний спів - камерний клас - оперний клас), яка, доповнюючи і поповнюючи один одного, сприяє вихованню майстра вокального мистецтва.

Вокально-виконавська творчість охоплює як техніку володіння голосовим апаратом, голосом, так і психотехніку - техніку переживання. Психотехніка - це комплекс технічних прийомів, пов'язаних з творчими переживаннями під час співу. Основним засобом впливу на слухача є вокальне образно-дійове слово, яке сприяє розкриттю сценічного образу. Тому саме слову й змістові слід приділяти особливу увагу в процесі роботи над репертуаром, над твором, роллю.

Гранична виразність співу, формування у студентів вміння володіння дійовим вокально-образним словом, яке спирається на професійно досконалу вокальну техніку - ось та основна відправна точка в системі виховання творчої особистості студента. Робота ця складається з декількох етапів:

1) Формування вокально-технічних навичок, а по суті створення музичного інструменту - голосу співака. Це основне завдання предмету - “сольний спів”, на якому технічно оснащується, формується діапазон, вільне, яскраве звучання, здобуваються навички виконавської майстерності, адже коли “співак непевний у своїх силах і можливостях, коли він відчуває, що голос його не досить еластичний, рівний, вільний і не зовсім кориться його волі, швидко втомлюється, коли, нарешті, йому щось заважає, щось його дратує - про формування вокально-творчого стану особистості не може бути й мови” [4, с. 69].

2) Коли студент набуває необхідного для співака - професіонала рівня вокальної техніки, питання виразності співу, творчого розвитку набирає домінуючого стану. Процес виховання творчої особистості розширюються. На занятті з “камерного класу” відбувається:

- знайомство, вивчення і всебічний аналіз камерних творів з навчального репертуару;

- вокальне читання і декламація тексту;

- координація технічних і творчих вимог.

Розвитку засобами виразності в процесі творчого формування особистості безумовно треба надавати великого значення і особливо старанно працювати над їх розвитком. Всі засоби виразності обов'язково повинні мати в своїй основі певну думку, певне внутрішнє почуття. Без цього темброве забарвлення звука буде фальшивим і непереконливим, міміка - гримасою а сценічний рух - механічною дією робота. Керуючись таким постулатом, роботу над розвитком творчої виразності треба проводити тільки комплексно, пов'язуючи у вправах міміку й рух з емоційним забарвленням голосу, яскраве почуття, глибока думка самі мимоволі викликають певний вираз очей і обличчя, характерні рухи голови і тіла. Завдання студента полягає в тому, щоб відповідно посилити ці засоби. Матеріалом для таких вправ можуть бути спеціально підібрані з яскравими спеціальними станами.

Кожен зі студентів має свій характерний фізичний тембр голосу.

Але в межах основного тембру він може надавати своєму голосу більш або менш яскравих відтінків: радості, горя, ніжності, суму, люті, злорадства, тобто користуватись палітрою емоціональних тембрів. Уміння володіти цим є дуже впливовим засобом виразності і дуже збагачує виконання творів.

Найяскравішим етапом розвитку творчих здібностей студентів є етап роботи в “оперному класі”, в якому найбільш яскраво акумулюються всі попередньо виховані творчі можливості студента, його виконавські можливості. творчий професійний музичний вокальний виконавець

Створення сценічного образу (оперної ролі) повинно спиратися на певну систему роботи:

1) знайомство з роллю, вивчення і всебічний аналіз опери (історичний, музичний, технічний);

2) процес “вживання в образ”;

3) координація дії.

Під час розкриття художнього образу створенню будь-якої оперної ролі дуже допомагає магічне “якби” (запропоновані обставини К. Станіславського), що збуджують уяву студентів.

Аналізуючи виконавську практику видатних вокалістів, можна зробити висновок, що не існує будь-яких абсолютних прийомів майстерності, що були б придатні для кожного художника. Тим більш у мистецтві співу, адже в кожному випадку перед нами індивідуальний інструмент - людський голос зі своїм тембром, психікою, фізичними можливостями. Тому можна сказати, що майстерність і сила впливу виконавця на слухачів залежить головним чином від індивідуального вміння виконавця, який користується своїми особливими засобами й можливостями Отже, формуючи творчі здібності кожного окремого студента, треба пам'ятати, що секрет його подальшого успіху не тільки у наявності природних виконавських даних, але і в їх свідомому врахуванні і всебічному розвитку.

Чітке визначення характеру виконавських можливостей студента (тип голосу, характер голосу, фізичний і психічний стан, зовнішній стан) є одним з найважливіших завдань в процесі виховання співака-виконавця.

Могутнім засобом творчо-виконавських можливостей співаків - виконавців треба вважати спостережливість. Видатний український співак і педагог Михайло Мишуга писав “без розвиненої спостережливості, без вивчення життя не може бути створено жодного оперного образу”.

Тому працюючи над розвитком творчо-виконавських можливостей кожного студента треба звертати увагу кожного з них на те, щоб пильно придивлялися до людей, підмічали особливості їх поведінки, характерні рухи, вислови, манери, знаходили в їх діях типове та індивідуальне. Спостерігали природу та її явище, накопичували свої спостереження, аналізували і залишали в пам'яті з подальшим використанням під час виконання вокальних творів.

Розглядаючи процес формування творчої особистості, слід зауважити, що далеко не всі його складові, всі властивості які зумовлюють майстерну виразність співу, можна розвивати шляхом щоурочного тренажу. Якщо такі засоби творчої виразності як емоційний стан, міміка, сценічний рух цілком доцільно корегувати кожного уроку, то спостережливість, всебічний розвиток, творча уява потребують тонкого направляючого впливу викладача і кропіткої самостійної роботи учня.

Треба зауважити, що вміння перевтілюватись, тобто творчо підходити до створювання сценічного образу, як і вміння володіти голосом, не приходить само пособі. Цього досягають шляхом повсякденної, цілеспрямованої, наполегливої праці. Але це не означає, що заперечується вроджена здатність, талант, якому часом вже з перших кроків під силу те, чого інші не можуть здобути шляхом тривалого навчання, тренування. І все ж працювати щодня, систематично, не покладаючи рук - це доля тих, хто пов'язав своє життя з мистецтвом вокалу.