Вплив звичаїв та обрядів на процес морального виховання школярів у дитячих хореографічних колективах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВПЛИВ ЗВИЧАЇВ ТА ОБРЯДІВ НА ПРОЦЕС МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ У ДИТЯЧИХ ХОРЕОГРАФІЧНИХ КОЛЕКТИВАХ

Катерина ЛОПАТЮК

(студентка ІІ курсу другого (магістерського ) рівня вищої освіти мистецького факультету) Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Лавриненко С.О.

У статті висвітлюється значення впровадження народних обрядів та звичаїв на заняттях хореографії, як необхідної умови морального виховання школярів на засадах національної культурної спадщини та у відповідності до сучасних умов.

Ключові слова: мораль, моральне виховання, моральні якості, моральні переконання, народні традиції і обряди.

Постановка проблеми

Переорієнтація світоглядних позицій, значні втрати духовних цінностей у суспільстві вимагають удосконалення шляхів формування у молоді якісно нового мислення, розумово-вольової активності, високого рівня моральної свідомості та духовного розвитку.

Розмірковуючи щодо кризи духовності, сучасні науковці вказують на зміну ціннісних орієнтацій сучасної молоді: від загально гуманістичних до прагматичних, меркантильних. Так, Н. Каралаш вважає, що серед молоді домінує неприхована антигромадська, антигуманна позиція. Втрачаються такі цінності, як добро, любов, краса, гідність, вірність. «Відчуження особи від моралі в даному випадку проявляється в тому, що моральні взаємовідносини між людьми носять чисто діловий, комерційний характер, який позбавлений справжнього людського, гуманістичного змісту. Відчужені люди у відчуженому світі» [5].

Сьогодні проблема морального виховання особистості засобами українських звичаїв та обрядовості, які відображені в хореографічному мистецтві ще не стала предметом цілісного спеціального дослідження. Звичаї та обрядовість не розглядалася як соціально-педагогічна умова морального виховання особистості, зокрема, не проаналізовані засоби та їх вплив на формування духовного розвитку учнів, засобами хореографічного мистецтва, до того ж вони не впроваджені в широку практику.

Аналіз досліджень і публікацій

Ученими доведена визначальна роль національної культури, успадкування минулого досвіду мистецтва для розвитку дитини, виховний потенціал народних звичаїв та обрядів (Л. В. Артемова, П. П. Кононенко, В. Г. Кузь, О. П. Рудницька, В. О Сухомлинський та інші).

Теоретичне дослідження праць з філософії, фольклористики, мистецтвознавства, естетики (К. Ю. Василенко, А.І. Гуменюк, В. Т. Скуратівський та інші) дало змогу розглядати українські музично- хореографічні звичаї та обряди та традиції як культурно-мистецьке явище, що являє собою усталений досвід українського хореографічного мистецтва. Він акумульований у систему жанрів і видів: хороводи (хороводна пісня, гра-хоровод, хороводний танець, ігровий хоровод); побутові танці (метелиця, гопак, козачок, полька, кадриль, гуцулка, коломийка, верховина); сюжетні танці на різні теми (природи, життя козаків, весняно- літньої «вулиці», праці та інші). На використання обрядово-практичних надбань в умовах навчально- виховного процесу в школі вказували дослідники М. Г. Дмитренко, Б. Ступарик, К. Чорна. Однак у їхніх працях увага звертається на розвиток пізнавальних інтересів лише молодшого школяра. Виховання старших учнів засобами народних традицій торкається О. Маленецька, але тільки в естетичному плані.

У теорії недостатньо висвітлений педагогічний потенціал звичаїв та обрядів у вихованні учнів, науково- методичні аспекти використання їх у хореографічному мистецтві. Це знижує ефективність застосування зазначених обрядів, ритуалів у виховному процесі загальноосвітніх шкіл та позашкільних закладів.

У цих умовах особливого значення набуває створення теоретичних, а відтак - практичних засад і засобів морального виховання підростаючого покоління. Одним із напрямів теоретичного осмислення і практичного втілення є визначення ролі народних звичаїв, етнопедагогічних засобів обрядовості у навчально-виховній діяльності, які мають допомогти педагогові звернути увагу на такі гуманні категорії індивіда, як духовність, самосвідомість та людинолюбство.

Народно-педагогічні звичаї, традиції та обряди вироблялися емпірично і формувалися віками. Кожна мати, кожен батько наслідуючи традиційні обрядові дійства, своїми інтуїтивними батьківськими почуттями завжди сприяли тому, щоби дитина засвоювала світ, довкілля, оточення, рідну мову, рідну пісню, набувала різних побутових знань через радість пізнання.

Мета статті полягає у визначенні та обґрунтуванні педагогічних умов формування морального виховання з позицій втілення в педагогічний процес на заняттях з хореографії звичаїв та української календарної обрядовості.

Виклад основного матеріалу

Основним будь-якої освіти є залучення людини до культурних цінностей науки, мистецтва, моральності, права та ін. Система національного виховання використовує практично невичерпні можливості народного і професійного мистецтва у формуванні духовно збагаченої особистості, людини-гуманіста. Історична енергія народу, стійкість, багатство і краса його національного духу трансформувалися і акумулювалися в різноманітних видах і жанрах мистецтва - пісенному, музичному, танцювальному, декоративно-прикладному тощо. Проймаючись чарами естетичних цінностей, дійств, учні переконуються в тому, що мистецькими традиціями пройняті всі сфери життя, діяльності, побуту і дозвілля народу.

Виразною ознакою сучасності є поглиблений інтерес до свого історичного минулого, до джерел духовної та матеріальної культури. Свій яскравий вияв вона знаходить, насамперед, у фольклорі - цій вічно живій і невичерпній криниці народної мудрості з художніми образами і ритуальними дійствами, звичаями і традиціями, піснями і образним словом, музикою і танцями, святковим вбранням.

Хореографія, як і інші мистецтва, володіє багатьма можливостями для повноцінного естетичного удосконалення людини, для її гармонійного духовного та фізичного розвитку.

Хореографічне мистецтво пов'язане з пошуками художнього освоєння об'єктивної реальності, його насущні проблеми входять в загальне русло проблем морального виховання.

Розглядаючи українську народну хореографію як поліфункціональне явище, С. Легка відзначає, що життя народного танцю пов'язане з хореографічним фольклором первісно є синкретичним, невіддільним від традиційно народного способу самовираження в пластичному мистецтві. Корінням своїм народні ігри, хороводи, веснянки, гаївки, весільні та похоронні обряди, звичаї сягають у традицію давнини.

Проблема духовно-морального виховання особистості завжди була однією з актуальних, а в сучасних умовах вона набуває особливого значення. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що вихованню духовності було приділено чимало уваги. Багато з цих досліджень були виконані давно, що свідчить про те, що ця проблема завжди вважалася важливою при вихованні кожного громадянина.

Мораль - форма суспільної свідомості, що являє собою сукупність принципів, вимог, норм і правил, які регулюють поведінку людини в усіх сферах її суспільного життя. В моралі відбуваються цінності, що склалися в суспільстві, в нормах поведінки людей, які закріплені в поняттях добра, честі, совісті, справедливості тощо. Усі ці поняття мають оцінний і регулюючий характер [4, с. 134].

Головна функція моралі - регулювати й оцінювати суспільну та особистісну діяльність людини, її поведінку з точки зору відповідності мотивів і прагнень інтересам та потребам суспільства. Мораль визначає те, якою має бути людина в суспільстві і які головні моральні якості слід формувати у підростаючих поколінь. Мораллю регулюються найважливіші стосунки у суспільстві: ставлення до Батьківщини, до праці, взаємини людей тощо.

Мораль знаходить своє конкретне вираження в правилах людського співжиття. До таких правил належать і загальноприйняті норми культури поведінки людей: взаємна ввічливість, вміння тримати себе в колективі, тактовність, охайність тощо. Правила співжиття вимагають від людей додержання елементарного порядку, чесних взаємин. Слідування цим правилам уможливлює співжиття та співпрацю людей. Але норми та правила поведінки, сформульовані в моралі, не мають обов'язкового характеру. Зобов'язання виконувати моральні норми, правила покладаються на людей громадською думкою, схваленням чи осудом їх дій і вчинків. Цим і пояснюється величезна роль виховання в суспільстві. Завдяки моральному вихованню перебудовується сама людська особистість відповідно до моральних цінностей, які віддзеркалюють суспільні відносини, правила та норми поведінки людей.

Перед школою стоїть завдання перетворення об'єктивних суспільних моральних вимог і оцінок у суб'єктивні моральні потреби та переконання учня, які визначають його моральні якості та поведінку.

Зміст морального виховання включає принципи, норми, правила моралі та прогресивні традиції, які становлять частину духовного життя народу. В Україні це народні традиції, шанобливе ставлення людей до Батьківщини, до праці, дітей до батьків, молоді до людей похилого віку, бережливе ставлення до природи; ідеали національних історичних героїв, видатних осіб.

Моральні якості - це, образно кажучи, сплав, єдність моральної свідомості, моральних почуттів та поведінки, дії. Виходячи з цього, моральне виховання в школі вирішує такі завдання:

• виховання моральної свідомості та моральних переконань;

• виховання навичок і звичок моральної поведінки, набуття учнями досвіду моральних відносин.

Завдання морального виховання учнів вирішуються в єдності і в умовах комплексного підходу щодо проведення виховної роботи, адже тільки такий підхід забезпечує розвиток в особистості учня стійких моральних якостей, набуття нею відповідної спрямованості, активної життєвої позиції.

Отже, вся система морального виховання спрямована на формування цілісної моральної особистості.

Треба зазначити, що значна частина учнів не тільки підліткового, а й юнацького віку нерідко неправильно тлумачать такі моральні якості, як чуйність, дбайливість, мужність, честь та ін. Оперуючи моральними поняттями, учні вкладають в них різний зміст; чуйність може ототожнюватися з увічливістю чи сентиментальністю, принциповість - з безкомпромісністю тощо. Отже, у вихованні школярів великої уваги потребує формування їхнього характеру: навичок поведінки, витривалості, чуйності, доброти, милосердя, вміння долати труднощі, вироблення цілеспрямованості й стійкості уваги, організованості, хазяйновитості. У цьому руслі не менш важливе значення має вироблення морально-етичних і вольових рис: патріотизму, працьовитості, відповідальності, національної свідомості, рішучості, охайності, дисциплінованості, згуртованості, чесності, скромності, поваги й терпимості.

Для формування морального світогляду і моральної поведінки ще недостатньо мати моральні уявлення та поняття. Важливими характеристиками моральності особистості є моральні мотиви, настанови і стосунки особистості, які проявляються у вчинках та поведінці людини. У свою чергу ці характеристики особистості визначаються її переконаннями та моральними ідеалами, які й забезпечують дієвість моральних знань. У психології переконання кваліфікуються як дійові мотиви моральної поведінки, що визначають моральну спрямованість особистості.

Моральні переконання, визначаючи поведінку та вчинки людини, лежать в основі виявлення вольових якостей особистості: сміливості та рішучості, мужності й витривалості, наполегливості та терпеливості, стійкості до негативних впливів.

Отже, моральні переконання - це система дійових моральних цінностей особистості, принципів та ідеалів, які виникають в результаті визнання істинності та справедливості моралі суспільства, впевненості у необхідності відповідати її вимогам для власного і суспільного благополуччя.

Засвоєння моральних знань і формування моральних переконань має пов'язуватись з емоційною сферою учня, що позитивно вплине на їх дієвість і яскравість.

Успіх формування моральних переконань залежить і від особистості вчителя. Світогляд вчителя, його власна моральна переконаність і пристрасність, особистий приклад вельми помітно впливають на утвердження моральних переконань учнів.

Моральність - це не тільки характеристика особистості, а й оцінне поняття, що визначається моральними уявленнями, поняттями, переконаннями та досвідом поведінки людини. З огляду на це моральне виховання включає в себе такі взаємопов'язані та взаємозумовлені чинники: формування моральної свідомості, виховання моральних почуттів, навичок і звичок поведінки. Співвідношення цих аспектів процесу морального виховання зумовлюється віковими особливостями учнів та рівнями шкільного навчання.

Суспільство завжди ставило перед своїми громадянами певну систему вимог, до якої входили політичні, правові, моральні та інші чинники. Для школярів такі вимоги формулюються в Правилах для учнів, нормативних документах різних громадських організацій, що функціонують у навчальних закладах.

Для визначення рівня моральної вихованості учнів необхідні певні критерії її оцінки. Як доводить досвід та спеціальні дослідження, критеріями моральної вихованості учнів можуть бути:

• ставлення до суспільства, праці, до людей;

• активність життєвої позиції;

• спрямованість особистості, її потреби, мотиви, інтереси, ідеали.

В.О. Сухомлинський писав, що саме у вчинках проявляється рівень моральної культури, моральна сутність людини [10, с. 87]. Поведінка учня в цілому - це найбільш загальна характеристика його життєвої лінії, його ставлення до людей, узагальнена уява про моральну спрямованість його дій і вчинків.

Окрім моральних переконань і почуттів, внутрішніми регуляторами поведінки людини є моральні звички. Моральна звичка - це здатність і вміння виконувати дію без спонукань, контролю, а виходячи з потреби у певній дії.

В.Л. Рубінштейн підкреслював, що коли від людини систематично вимагають поводитись певним чином, її світогляд, мораль начебто осідають і утримуються в її характері як навички, тобто звичайні способи моральної поведінки, перетворюючись у звички, стають «другою натурою» людини.

Традиційні методи морального виховання орієнтовані на прищеплювання школярам норм і правил життя. Проте часто вони діють в умовах досить сильного зовнішнього контролю (дорослі, суспільна думка, загроз покарання). Важливим показником сформованості моральних чеснот особистості є внутрішній контроль, дія якого приводить часом до емоційного дискомфорту, невдоволення собою, якщо порушуються перевірені особистим досвідом правила життя.

Як відомо, традиції, звичаї, свята і обряди об'єднують минуле і майбутнє народу, старші і молодші покоління, інтегрують етнічну спільність людей у високорозвинену сучасну націю. Традиції, свята і звичаї - це своєрідні віковічні духовні устої розвитку народу, нації, які втілюють у собі кращі досягнення в ідейному, моральному, трудовому й естетичному житті.

Г. Ващенко писав: «Скільки з уст нашого народу можна почути легенд, переказів, скільки пісень, приказок, співаночок, - трагічних, смутних, веселих і безжурних. Який же великий безсмертний скарб культури народу нашого» [2, с. 32].

В процесі навчання на заняттях хореографії нами було проведено додаткову роботу у вигляді різних форм, таких як перегляд відео матеріалів провідних хореографічних колективів України, де відображено обрядові дії, індивідуальна робота з учнями, проведення конкурсів, таких як «Котилася писанка» (до Великодня).

Для проведення даної роботи був зроблений підбір різних форм роботи: ігри, естафети, дискусії, концерти, музичні вечори, збір фольклорного матеріалу, індивідуальна робота, інсценування колядок і щедрівок.

Протягом всього навчального процесу в нашому хореографічному колективі було проведено заходи, що сприяли розвитку морального виховання школярів. Наприклад, зимові свята: «Різдво» (бесіди, розучування колядок, щедрівок; Театралізоване дійство за мотивами легенд, релігійних поглядів та вірувань українського народу «З роси, води, та неба вам, люди!». Весняні свята: «Серцем почути весну-чарівницю» - проведення зустрічі з бабусями, дідусями, старожилами, розповіді про звичаї, обради, пов'язані з приходом весни.

«А вже весна, а вже красна» - весняні хороводи, ігри, організація та проведення конкурсу українських народних ігор.

Осінні свята: «Осінь - літу кінець, усій роботі вінець» (із використанням осінніх звичаїв, обрядів, традицій).

Таким чином нами було створено у школярів цілісне сприйняття релігійних традицій, свят, обрядів, що сприяло розвитку їх морального виховання.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Використовуючи у навчальному процесі різні форми роботи ми дійшли висновку, що вони сприяють більш ефективному засвоєнню знань. Головним компонентом вважаємо пробудження в дітей інтересу до свого народу, його культури, історії, до релігійних традицій, народних звичаїв та обрядів, календарно- обрядових свят, відчуття гідності та поваги до рідної землі. Завдяки відображенню деяких з них (обрядові дійства під час зимових та весняних свят) засобами хореографічного мистецтва вихованці дедалі глибше починають відчувати, що знання про рідний народ - це пізнавання себе, свого родоводу, його культури, історії, і тим самим глибоко усвідомлюють нерозривну єдність із попередніми поколіннями, усім народом, його духовним світом.

Учні стали виявляти незвичайну зацікавленість до української народної культури, народних традиційних свят та обрядів.

У процесі навчання учні, як правило, переживають високе емоційне піднесення, часто відчувають злет душевних сил, натхнення. Глибоко опанувавши народні творчі традиції, вони починають самі творчо ставитися до праці. Основний смисл і красу свого життя такі учні вбачають у забезпеченні повноти, глибини і цілісності культури рідного народу, у власному внеску в її розвиток. Так створюються сприятливі психолого-педагогічні умови для морального, духовного розвитку кожного учня.

Використання в дитячих хореографічних колективах українських релігійних традицій, народних свят, обрядів та звичаїв у формуванні морального виховання учнів відбувається через створення спеціальних умов: сприймання їх з позиції змістовно-сюжетної музично-хореографічної цілісності; навчання їхнього використання в єдності усталених і творчих компонентів. Справжня педагогічна творчість неможлива без використання в повсякденній діяльності скарбів народної творчості, її традицій, тому ми пропонуємо: організацію безпосередньої художньої творчості у фольклорних формах, що можливо в рамках танцювального коллективу; орієнтація підростаючого покоління на освоєння цінностей народної художньої скарбниці в процесі широкого використання фольклору в позаурочній діяльності не тільки як репертуарного джерела, а й як засобу активізації учасників в організаційно-масових формах культурно-просвітньої роботи.

Засвоєння народних творчих традицій сприяє формуванню в учнів умінь, навичок реалізовувати свої задуми, створювати власні проекти, конструкції. Так формується творчий потенціал особистості.

Отже, спираючись на вищенаведені приклади, робимо висновок, що не лише можливо, але й просто необхідно використовувати багатовікові надбання народної традиції у постановках сучасних хореографічних номерів. Причому, чи не найголовнішим тут є зберегти народну достовірність обрядів, але так, щоб сама композиція не втратила від цього естетичності та зовнішньої привабливості - зберегти привабливість внутрішню, відповідну нашому народному духу на ментальному рівні.

обряд хореографія виховання навчальний

Бібліографія

1. Артемова Л. В. Історія педагогіки України: Підручник для студ. вищ. пед. навч. закладів / Л. В. Артемова. - Київ: Либідь, 2006. - 380 с.

2. Ващенко Г. Виховний ідеал. / Г. Ващенко. - Полтава, 1994. - 280 с.

3. Воропай Олекса. Звичаї нашого народу. / Олекса Воропай. - К.: Оберіг, 1993. - 592 с.

4. Выготский JI. C. Педагогическая психология // Л. С. Віготский. - М.: Педагогика-Пресс, 1996. - 367 с.

5. Дмитренко М. Українська фольклористика: історія, теорія, практика. / М. Дмитренко. - К.: Ред. часопису «Народознавство», 2001. - 576 c.

6. Каралаш Н.Г. Криза духовності та ціннісних орієнтацій індивіда. Духовність українства: Збірник наукових праць / Н.Г. Каралаш. - ЖДПУ, 2001. - Вип. З. - С. 36-38.

7. Килимник C. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2-кн., 4 т. - Кн.2. / С. Килимник. - К.: АТ «Обереги», 1994. - 528c.

8. Кононенко П. П. Українознавство. Підручник для вищих навчальних закладів. / П. П. Кононенко. - К.: Міленіум, 2006. - 680 с.

9. Скуратівський В. Т. Місяцелік. Український народний календар. / В. Т. Скуратівський. - К.: Довіра, 1993. - 272 c.

10. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5-ти т. - К.: Рад. школа, 1976. - Т. 2. - 670 с.

Размещено на Allbest.ru