Соціально-педагогічна робота з формування у підлітків мотивації до здорового способу життя

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, професор Омельяненко С.В.

Анотація

У статті проаналізовані різні підходи до організації соціально-педагогічної роботи з формування у підлітків здорового способу життя. Звернута увага на важливість мотивації підлітків до ведення здорового способу життя.

Ключові слова: здоровий спосіб життя, підлітки, мотивація.

Постановка проблеми. Стан здоров'я населення сучасної України має тенденцію до погіршення, що спричиняється посиленням негативного впливу екологічних, економічних, соціальних та інших факторів. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я та фізичного розвитку молоді значно збільшилась кількість підлітків, які віднесені до спеціальної медичної групи й звільнені від практичних занять з фізичної культури або займаються за спеціальними програмами. На початку століття відсоток їх коливався від 10% до 20-25%, а на сьогодні сягає 40%. Протягом останніх 5-7 років загальноосвітні школи в Україні закінчують усього 3-5% здорових підлітків.

Було б помилковим твердження про те, що школа не шукає виходу із ситуації, що створилась. В останні десятиліття були розпочаті спроби створення школи служби здоров'я, підготовки фахівців для школи, "відповідальних за здоров'я", пропонувались, апробувались різні форми та технології профілактики та зміцнення здоров'я. У багатьох школах ведеться спеціальна робота з формування культури здоров'я. Але, як правило, школа вибирає один із напрямів роботи зі зміцнення та збереження здоров'я.

При такому підході "шкільні" причини виникнення порушень здоров'я не ліквідуються, лише робляться спроби знизити їх негативний вплив. Ефективність цієї роботи може бути тільки при комплексній системній роботі, зокрема - формуванні у підлітків мотивації до здорового способу життя. мотивація педагогічнй підліток

Аналіз досліджень і публікацій. Аналіз наукових праць Н. Зимівець, Н. Комарова, О. Яременко, О. Вакуленко, С. Закопайло, Л. Іващенко доводить, що проблема формування здорового способу життя є багатогранною і включає в себе усі аспекти розвитку особистості.

Виховна робота в школі засобами фізичної культури висвітлена у працях Г. Власюк, А. Дубогай, С. Свириденко, А. Турчака; організація оздоровчої освіти та виховання школярів розкрито в роботах М. Гриньової, С. Кириленка, Л. Пономарьової; до використання здоров'язбережувальних технологій в сучасній школі звертаються вчені В. Лозинський, Ю. Науменко, М. Смірнова та ін.

Теоретико-методологічні засади проблеми здорового способу життя підлітків та умови їх оптимізації сформульовано у працях А. Здравомислова, І. Смирнова, Л. Сущенко; питання формування здорового способу життя з позицій медицини розкрито в роботах М. Амосова, Н. Артамонова, А. Леонтьєва, Ю. Лісіцина; психолого-педагогічні аспекти формування мотивації до здорового способу життя у підлітків розглянуто в дослідженнях Т. Бойченко, В. Вілюнас, С. Занюк, Т. Кудріної, В. Оржеховської.

Статистика свідчить, що за час навчання в школі кількість здорових дітей зменшується у 3-4 рази, а до кінця дев'ятого класу різноманітні відхилення у стані здоров'я має кожний другий учень. На час випуску зі школи значна частина учнів набуває хронічних хвороб: у 10-20% нинішніх школярів фіксується надлишкова вага тіла, у 30-40% - захворювання органів дихання, у 20-40% - порушення постави, у 50% - нервово-психічні відхилення, дефекти зору, у 50-60% - схильність до частих простудних захворювань. Про ці факти свідчать дослідження Ю. Васіна, Д. Колесова, М. Лебідя, Г. Лещенко, В. Ляха та ін.

Мета статті полягає в аналізі основних аспектів формування мотивації до здорового способу життя у підлітків.

Виклад осносного матеріалу. Аналіз програми "Фізична культура" для загальноосвітніх навчальних закладів та вивчення педагогічного досвіду свідчать, що вони в цілому зорієнтовані на збереження і зміцнення здоров'я, розвиток основних фізичних якостей та рухових здібностей учнів. Водночас низький рівень рухової активності школярів, слабкий фізичний розвиток, схильність до частих простудних захворювань, проблеми з вагою тіла, порушення постави і нервово-психічні відхилення гальмують їх особистісне зростання. Окремі вчителі намагаються залучати підлітків з ослабленим здоров'ям до здорового способу життя, але через недостатню теоретичну, методичну й організаційну розробленість цієї проблеми практичні результати виховної роботи зазвичай є малоефективними.

У психолого-педагогічній та спеціальній літературі ведеться досить активна дискусія щодо визначення й обґрунтування такого способу життя, який би дав можливість максимально підвищити рівень здоров'я молоді. Узагальненим, інтегрованим поняттям взаємозалежності здоров'я і способу життя особистості є поняття "здоровий спосіб життя" [1; 3; 5].

Здоровий спосіб життя - це спосіб життєдіяльності людини, який вона свідомо обирає та відповідально відтворює в повсякденному побуті з метою збереження та зміцнення здоров'я [1]. Поняття "здоровий спосіб життя" - концентроване відображення взаємозв'язку способу життя та здоров'я людини [6]. Здоровий спосіб життя об'єднує все, що сприяє виконанню людиною її професійних, громадянських та побутових функцій в оптимальних для здоров'я умовах і відображає зорієнтованість діяльності особистості в напрямі формування, збереження та зміцнення як індивідуального, так і громадського здоров'я. Здоровий спосіб

життя пов'язаний з індивідуально-мотиваційним втіленням індивідами своїх соціальних, психологічних, фізичних можливостей і здібностей [1; 5].

Формування мотивації у підлітків до здорового способу життя відбувається через цілеспрямований та усвідомлений процес творення людиною власної системи життєдіяльності, основа якої - відповідальне ставлення до свого здоров'я [1].

Таким чином, здоровий спосіб життя - це така поведінка та діяльність людини, що стосується збереження і зміцнення здоров'я, сприяє виконанню людиною своїх функцій через різні сфери життя - праці, відпочинку, побуту; це поведінка людини, яка відображає життєву позицію, спрямовану на збереження та зміцнення здоров'я, і націлена на виконання певних норм і правил.

Здоровий спосіб життя містить у собі складові, які також визначають особливості соціально- педагогічної роботи з його формування: рухова активність; тренування імунітету й загартовування; раціональне харчування; психофізіологічну регуляцію; раціонально організовану життєдіяльність; відсутність шкідливих звичок [2]. Дослідниця О. Свириденко зазначає, що здоровий спосіб життя пов'язаний з особистісно-мотиваційною сферою людини, з соціальними, фізичними можливостями та здібностями. Для того, щоб підтримувати здоров'я на оптимальному рівні, необхідно розвивати тенденції, які сприяють формуванню здорового способу життя й репрезентуються в різних факторах життя людини. Відповідно, досягнення високого рівня реалізації потенціалу особистого і суспільного здоров'я не може бути здійснено спонтанними зусиллями, якщо вони не будуть підтримані системою науково обґрунтованих заходів, які є природною частиною державної і громадської політики країни [5]. Людину не можна змусити вести здоровий спосіб життя - адже це буде певною мірою суперечити її правам, встановленим Конвенцією ООН про права людини, та Конституції України. Саме тому, у соціально-педагогічній роботі завжди маємо на увазі формування мотивації до здорового способу життя.

Розглядаючи напрямки соціально-педагогічної роботи, можемо встановити, що серед них профілактичний та інформаційний найбільше відповідають завданню сприяння мотивації до здорового способу життя молоді, зокрема підлітків.

Формування здорового способу життя як напрямок соціально-педагогічної роботи можна визначити як процес застосування зусиль для сприяння поліпшенню здоров'я і благополуччя взагалі, зокрема ефективній політиці, розробці доцільних програм, наданню відповідних послуг, які можуть підтримати та поліпшити наявні рівні здоров'я, дати змогу підліткам посилити контроль над власним здоров'ям й покращити його [4]. Як і будь-який напрям соціально-педагогічної роботи, формування здорового способу життя як діяльність має у своїй основі сукупність ідеологічних засад. В першу чергу, це ідея пріоритету цінності здоров' я у світоглядній системі цінностей людини. Другою ідеологічною засадою є сприйняття здоров'я не лише як стану відсутності захворювання або фізичних вад, а дещо ширше - як стану повного благополуччя. І, потретє, це ідея цілісного розуміння здоров'я як феномена, що невід'ємно поєднує його чотири сфери [2].

Контроль за способом життя повинен здійснюватись і державою, і суспільством, і самою людиною. Людина себе наділяє певною відповідальністю щодо контролю власного життя, бере на себе особисту відповідальність за дії, рішення, їх наслідки. Але і працівники соціальної сфери, зокрема, соціальні педагоги повинні формувати у підлітків розуміння необхідності дотримання здорового способу життя. Тобто відповідальність за здоров'я рівною мірою несуть, з одного боку, інститути суспільства (держави, громади, організації тощо), а з іншого - самі люди. Важливо, щоб у людини, у підлітка, зокрема, була мотивація до здорового способу життя.

Аналіз стану формування мотивації до здорового способу життя дозволив виявити основні недоліки такої діяльності:

- навантаження з управління такою діяльністю лягає на плечі керівника освітнього закладу і фахівців з фізичної культури та спорту, не використовуються співробітники інших організаційних структур;

- немає взаємозв'язку і наступності дошкільної та шкільної фізкультурної освіти, навчальних програм в системі позашкільної освіти на всіх рівнях освітнього процесу;

- відсутня особистісна орієнтованість;

- з діяльності практично виключені батьки, від яких багато в чому залежить діяльність підлітків.

Соціально-педагогічна робота з формування здорового способу життя ставить за мету досягти змін у поведінці, що є результатом різноманітних цілеспрямованих дій [4]. Як і будь-який вид діяльності, формування здорового способу життя підпорядковано певним принципам. Н. Комарова, Л. Жаліло, О. Яременко виділяють два найголовніші принципи: партнерство та пристосування [3;6].

Принцип партнерства передбачає скоординовану діяльність всіх зацікавлених сторін: урядів, секторів охорони здоров'я та інших суспільних і економічних секторів, недержавних організацій, місцевої влади, промисловості та засобів масової комунікації. До цього процесу залучаються також люди з усіх сфер життя [5].

Принцип пристосування має на увазі необхідність максимального пристосування діяльності з формування здорового способу життя до місцевих умов її реалізації, тобто до потреб і можливостей окремих груп людей, громад, організацій, регіонів, країн, враховуючи їх специфічні особливості [5].

Існують різні підходи, моделі з формування здорового способу життя. Тривалий час найбільш популярною моделлю роботи з цього напрямку було надання інформації про здоров'я і негативний вплив шкідливих звичок. Але на сьогодні встановлено, що зв'язок між знанням про ризики для здоров'я, яке можуть надавати соціально-педагогічні програми та заходи планової соціально-педагогічної роботи, й поведінкою людини не є безпосереднім, а інколи він взагалі відсутній. Наявність достатнього обсягу знань не гарантує бажаної поведінки. Тобто знання не повною мірою і не завжди впливають на ставлення, на мотивацію загалом [4].

Отже, змінити ставлення важче, ніж рівень знань. Саме тому соціально-педагогічна робота, спрямована на формування здорового способу життя, оперує декількома компонентами, зокрема, такими, як: знання, усвідомлення, ставлення, упевненість у спроможності змінювати свою поведінку, навички та вміння, власне поведінка. Оволодіння знаннями є вагомим результатом копіткої соціально-педагогічної роботи, оскільки це виробляє у підлітка прогнозоване ставлення і стає необхідною умовою для подальшого формування у нього здорової поведінки. Потрібно враховувати, що знання можуть впливати на ставлення й поведінку людей, які цікавляться проблемою здоров'я, можуть ніяк не впливати на тих, хто не зацікавлений у цьому. Говорячи про такий компонент, як усвідомлення, потрібно зазначити, що люди можуть по-різному усвідомлювати проблеми, що стосуються здоров'я, та шляхи їх вирішення. Тому у соціально-педагогічній роботі з формування мотивації до здорового способу життя сприяння усвідомленню проблеми є важливою умовою для того, щоб людина прийняла рішення стосовно власної поведінки у формуванні навичок здорового способу життя. Такий компонент як ставлення може відігравати значну роль у зміні поведінки.

Ставлення людини до здоров'я може впливати як на пошук інформації, так і на її поведінку, спрямовану на зміцнення здоров'я. Упевненість у спроможності змінювати власну поведінку є важливим чинником у соціально-педагогічній діяльності, спрямованій на сприяння вибору й підтримки людиною поведінки, направленої на вироблення навичок здорового способу життя. Виділяють такі шляхи зміцнення упевненості в здатності змінювати свою поведінку: пробудження інтересу до здорового способу життя; формування умінь, необхідних для здійснення зорієнтованої на збереження здоров'я поведінки; заохочення здорової поведінки. Врахування компоненту, який стосується навичок та вмінь є також важливими для формування здорового способу життя [1; 6].

Здоровий спосіб життя потребує наявності значної кількості пізнавальних, соціальних і поведінкових умінь.

На нашу думку, не можна залишати поза увагою такий компонент як поведінка, зміна якої є наслідком довготривалих попередніх змін. Теорія соціального навчання пропонує використовувати моделювання, формування вмінь, активне залучення аудиторії до активних дій і безперервність зворотного ефекту та його поширення, щоб забезпечити довготривалу зміну в поведінці людини [3].

Отже, процес формування здорового способу життя не є лінійним. Про це повинні знати соціальні педагоги, які здійснюють планову роботу з формування мотивації до здорового способу життя чи реалізують тематичні проекти. Сучасні науковці до змісту соціально-педагогічної діяльності з формування мотивації підлітків до здорового способу життя відносять такі види діяльності: аналіз і підбір ресурсів; підбір персоналу; вивчення ситуації; навчання; вулична робота; організація, підтримка груп взаємодопомоги, клубів, гуртків; інформування [1; 3; 4; 5; 6].

О. Безпалько виділяє такі види ресурсів соціально-педагогічної діяльності, як внутрішні та зовнішні. До внутрішніх відносяться особливості психічних процесів особистості, прояви психічних станів та емоційно- вольових процесів; характеристики особистості (в тому числі і мотиви), освітній рівень людини, соціальні та професійні уміння, навички. До зовнішніх - можна віднести такі види ресурсів, як матеріальні, людські, технологічні, інформаційні та соціальні [1].

Для соціально-педагогічної роботи, спрямованої на формування мотивації до здорового способу життя важливе значення має вивчення ситуації. Ця діяльність передбачає проведення різноманітних досліджень, спрямованих на виявлення особливостей молодіжного середовища, негативних та позитивних його явищ, особливостей впливу різноманітних подій з різноманітних галузей життя на підлітків. Також вивчаються особливості впровадження різноманітних профілактичних програм та їх функціонування з метою виявлення та подальшого усунення недоліків, або удосконалення цих программ [1; 2; 4; 5; 6].

До заходів, які використовуються у соціально-педагогічній роботі, спрямованій на формування мотивації до здорового способу життя, відноситься вулична робота. Це інноваційний метод соціальної роботи, суть якого полягає в наданні соціальними службами послуг своїм клієнтам на вулиці [3].

У вуличній соціальній роботі виділяють: роботу на вулиці з дітьми, які більшість свого часу проводять на вулиці, та роботу з безпритульними, бездоглядними, дітьми вулиці. У сучасній практиці соціальної роботи використовуються такі організаційні групові та масові форми вуличної соціальної роботи: ігротеки, дискотеки, вуличний театр, мітинг, вулична хода, робота виїзного пункту соціальної підтримки (консультування), рейди тощо. Організація, підтримка груп взаємодопомоги, клубів, гуртків також має значення для забезпечення успішності соціально-педагогічної роботи, спрямованої на формування мотивації до здорового способу життя. Основний спосіб проведення часу в цих группах - розповідь когось із учасників про свої проблеми й одержання підтримки від інших членів групи. Інформування у соціально-педагогічній роботі, спрямованій на формування здорового способу життя, передбачає рекламно-видавничу діяльність, спрямовану на створення соціальної реклами різних видів, а також буклетів, брошур, посібників з проблематики, що стосується здорового способу життя [5; 6].

Спосіб життя сім'ї в основному обумовлює і спосіб життя дітей. Численні дослідження свідчать, що сімейні конфлікти між самими батьками, батьками та дітьми, застосування фізичних покарань, нерозуміння батьками дітей, відсутність батьківської уваги, підтримки дитини, - все це стає причиною того, що процес становлення особистості підлітка проходить тяжче, ніж звичайно. З метою встановлення рівня поінформованості родини вихованців про здоровий спосіб життя, а також з ціллю визначення можливостей особистісного впливу батьків на формування позитивної мотивації щодо збереження та зміцнення фізичного здоров'я ми провели опитування батьків учнів шкіл м. Кропивницький. Результати опитування батьків вихованців свідчать про те, що більшість батьків або зрідка займаються фізкультурою - 26 осіб (38,6%) або взагалі не займаються - 27 осіб (39,7%), демонструючи тим самим визначений стереотип поводження для своїх дітей; лише незначна частина респондентів дали позитивну відповідь: постійно - 9 осіб (13,2%), іноді - 6 осіб (8,8%). За станом здоров'я своїх дітей батьки слідкують ретельніше. Таким чином, результати опитування свідчать, про те, що здебільшого батьки позитивно оцінюють стан свого здоров'я і не піклуються про нього. Здоров'я дітей турбує їх більше. Проте, особистий приклад батьків, спосіб життя родини є основними чинниками формування основ здорового способу життя школярів. Виникає суперечність між бажанням батьків закласти основи фізичного здоров'я своїм вихованцям і неспроможністю їх реалізувати.

Таким чином, можемо зробити висновок, що формування мотивації до здорового способу життя у підлітків як напрямок соціально-педагогічної роботи передбачає в першу чергу профілактичну та просвітницьку роботу. Також важливо зазначити, що специфікою цього виду роботи є те, що людину не можна примусити вести здоровий спосіб життя, її можна мотивувати. Саме тому можна стверджувати, що соціально-педагогічна робота щодо здорового способу життя - це в першу чергу робота з формування мотивації до здорового способу життя.