Теоретичні засади формування морального виховання молодших школярів засобами усної народної творчості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні засади формування морального виховання молодших школярів засобами усної народної творчості

Анна Городецька

(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Баранюк І. Г.

У статті розкривається сутність та завдання морального виховання молодших школярів на сучасному етапі. Також висвітлюється поняття усної народної творчості та обґрунтована важливість використання у виховному процесі видів усної народної творчості у формуванні морального виховання учнів початкової ланки освіти.

Ключові слова: мораль, моральне виховання, молодший шкільний вік, усна народна творчість, види усної народної творчості

моральне виховання школяр творчість

Постановка проблеми

Одним із основних завдань сучасної української школи є формування у дітей загальнолюдських духовних цінностей та світогляду. Адже будь-які зміни, які відбуваються в суспільстві, потребують від особистості високої духовності, моральності та відповідальності за власні дії. Сформованість моральних якостей та цінностей є найважливішим показником цілісної всебічно розвиненої особистості. Під час навчання в школі дитина проходить процеси соціалізації з інтенсивним осмисленням та формуванням власного світогляду, який включає побудову системи потреб та моральних якостей особистості, які дали б можливість їй швидко адаптуватися до нових соціальних умов та були основою для подальшого морального становлення.

Сьогодні акцентується увага на відповідальності суспільства за виховання майбутнього покоління. Успішному вирішенню окресленої проблеми сприятиме впровадження в освітній процес кращих прикладів усної народної творчості, які формуватимуть в дітей молодшого шкільного віку загальнолюдські морально- етичні цінності.

Аналіз досліджень та публікацій. Проблемами морального виховання особистості цікавились видатні філософи, мислителі і педагоги різних країн та в різні вікові періоди. Вони представлені в працях М. Бердяєва, П. Блонського, В. Вахтерова, К. Вентцеля, В. Гегеля, Г. Гельвеція, І. Герберта, О. Духновича, І. Канта, П. Каптерева, Я. Коменського, А. Макаренка, Ж.-Ж. Руссо, Г. Сковороди, В. Сухомлинського, Л. Толстого, К. Ушинського та інші.

Діячі української культури Г. Сковорода, Т. Шевченко, Л. Українка, І. Франко та інші зосереджували увагу на усній народній творчості як важливому чиннику формування всебічного розвитку людини.

Вагомий внесок у теоретичну та практичну діяльність морального виховання засобами усної народної творчості внесли М. Лисенко, Б. Яворський, М. Леонтович, Я. Степовий.

Неодноразово переконувались у виховному впливові творів усної народної творчості такі дослідники, як М. Гагарїн, М. Геник, Т. Гуменникова, Т. Гризоглазова, Г. Кловак.

У сучасних науково-педагогічних дослідженнях аспекти використання усної народної творчості у вихованні дітей розкриті у працях І. Беха, А. Богуш, О. Вишневського, Н. Лисенко, О. Матвієнко, З. Мустафаєвої, Ю. Підборського, Л. Повалій, Л. Редькіної, Н. Рогальської, О. Романченко, Ю. Руденка, О. Сухомлинської, В. Хайруліної, В. Чайки, М. Чепіль, К. Чорної, Ж. Юзвак.

Мета статті: теоретично обґрунтувати аспекти формування морального виховання молодших школярів засобами усної народної творчості.

Виклад основного матеріалу

З прадавніх часів для запобігання конфліктних ситуацій та забезпечення стабільності, суспільство виробило ряд певних правил поведінки, в яких узгоджені норми особистісних та групових стосунків. З часом норми змінювались, але основа моральності залишалась. Проте, в основі моральності особистості закладена мораль. Мораль - це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні взаємини між людьми за будь-якої життєвої ситуації на демократичній, добровільній основі. Закони моралі створюються і живуть віками у кожного народу у вигляді правил і норм поведінки, які конкретизуються та вдосконалюються, регулюють поведінку у всіх сферах суспільного життя [6, 265].

У філософському словнику поняття трактується так: «Мораль - це сукупність історично обумовлених правил, норм, звичаїв, принципів співжиття й поведінки людей, їх відносини у процесі виробництва матеріальних і духовних цінностей, що визначають їх обов'язки один до одного, до соціальних груп, верств, класів, до суспільства, виконання яких базується на громадській думці» [11, 464].

У свою чергу, в основі змісту морального виховання лежать загальнолюдські моральні цінності. Загальнолюдські моральні цінності - набуті попередніми поколіннями незалежно від расової, релігійної чи національної приналежності морально-духовні надбання, які визначають основу поведінки людини чи спільноти [6, 266].

У «Педагогічному словнику» моральне виховання визначають так: «Моральне виховання - один із найважливіших видів виховання, полягає в цілеспрямованому формуванні моральної свідомості, розвитку морального почуття й формування звичок і навичок моральної поведінки людини відповідно до певної ідеології» [1, 216]. З точки зору етики, моральне виховання - виховна діяльність, яка полягає в допомозі людині познайомитись з моральними вимогами суспільства та інтеріоризувати їх у самовимоги [9, 268].

Центральним у формуванні моралі є ставлення людини до природи, батьківщини, міжособистісних і суспільних відносин. У процесі спільної діяльності, заснованої на гуманному ставленні, створюються принципи, закони, норми та правила співіснування людини з іншими людьми та природою за будь-яких обставин у будь-який проміжок часу.

Наразі, коли все частіше можна зустріти прояви агресії, жорстокості та насильства серед дітей та молоді, проблема недостатньої сформованості моральних якостей гостро відчувається в суспільстві. Питання формування цих якостей держава покладає на сім'ю та освітні установи. Саме вихователь та вчитель разом з батьками покликані закладати в підростаючого покоління норми моралі та правила поведінки. Перед закладом освіти ставиться задача щодо підготовки відповідальної особистості, здатної самостійно будувати та оцінювати свою поведінку та поведінку інших, враховуючи інтереси оточуючих. Вирішенням цієї задачі є формування стійких моральних якостей та властивостей особистості школяра.

Тому моральне виховання стає процесом, який у тісному взаємозв'язку з інтелектуальним, фізичним та емоційним розвитком формують цілісну всебічно розвинену особистість дитини, в якої закладені почуття обов'язку до Батьківщини, любові до праці, відповідальності до своїх обов'язків і вдосконалення до самого себе. Моральне виховання, як один з видів системи виховання, - це спрямований вплив на вихованців з метою формування їх моральної свідомості, моральних якостей та здібностей, що відповідають потребам суспільного життя та самореалізації особистості. Це по-суті процес формування моралі дитини засобами та методами, накопиченими попередніми поколіннями. Також це одна з найважливіших задач закладу освіти. Оскільки, особливим періодом у житті людини є молодший шкільний вік, адже саме в цей час відбувається інтенсивне формування основних якостей та властивостей особистості.

Молодшими школярами вважають дітей віком від 6-7 до 10-11 років, які навчаються у 1-4 класах школи. Цей віковий період завершує етап дитинства. Психічний і особистісний розвиток дитини у молодшому шкільному віці зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку - навчанням у початковій школі. На цьому віковому етапі провідною діяльністю стає навчання, основою якого є пізнавальний інтерес і нова соціальна позиція [4, 35]. Формуванню вольових якостей (самостійності, впевненості у своїх силах, витримки, наполегливості) сприяє шкільне навчання, яке вимагає від учнів усвідомлення й виконання обов'язкових завдань, підпорядкування їм активності, довільного регулювання поведінки, уміння активно керувати увагою, слухати, думати, запам'ятовувати, узгоджувати свої потреби з вимогами вчителя. Ефективність цього процесу залежить від використання учителем прийомів переконання, зауваження, заохочення та інших засобів впливу на дитину. Зловживання негативними оцінками, нотаціями, покараннями спричиняє погіршення ставлення учнів до навчальних обов'язків, зниження активності, виникнення лінощів та інших негативних рис [3, 11].

Саме в цей час закладаються усі норми та правила свідомої поведінки дитини та дорослої людини в майбутньому. Результатом морального виховання стає моральна вихованість. Вона проявляється у відносинах, діяльності та спілкуванні. Ефективність морального виховання молодшого школяра виявляється у перенесенні дитиною цього досвіду на особистість вцілому, на свою поведінку та світогляд.

Завдання морального виховання полягає в тому, щоб соціально необхідні вимоги суспільства педагоги перетворювали у внутрішні стимули особистості кожної дитини, такі, як обов'язок, честь, совість, гідність.

Окрім того, для ефективного морального виховання здобувачів освіти необхідно:

створити умови для вибору того чи іншого способу дії дитини;

розуміти характер суперечностей, у розвитку моральних потреб школяра, сприяти якомога ефективнішому їх розв'язанню;

взаємодіяти з найближчим оточенням дитини (батьки, товариші, друзі) [10, 108-109].

Моральне виховання є складовою частиною освітнього виховного процесу. Воно тісно пов'язане з естетичним, розумовим та трудовим вихованням. Для успішного виховного процесу необхідно вміло добирати форми і методи роботи з дітьми, розумно організовувати діяльність колективу, створювати такі умови, які б непомітно, впливаючи на свідомість, примушували дітей обирати правильні форми поведінки, наслідувати позитивні риси характеру в умовах освітнього процесу [3, 10]. Успішним у формуванні позитивних почуттів у молодших школярів під час освітньої діяльності залишається виховна робота, яка розповсюджується як на начальний час, так і позаурочний.

Найбільшою цариною та невичерпним джерелом натхнення та прикладів для наслідування у дітей залишається усна народна творчість. Її елементами учитель пронизує кожний урок та захід, підкріплює інтерес до навчального предмету та наставляє дітей на підсвідомому рівні засвоювати гарні вчинки та дії.

Як зазначено у словнику літературознавчих термінів «Усна народна творчість - це художньо-словесна творчість народу в сукупності її видів і форм, де засобами мови збережено знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбито світ думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії» [7, 429].

Різні аспекти впливу усної народної творчості на становлення особистості втілювалися в роботах як зарубіжних (Х. Дікманн, М.-Л. фон Франц, Л. Фрідель, К. Юнг), так і вітчизняних (Л. Виготський, І. Вачков, О. Донченко, Т. Зінкевич-Євстігнєєва, З. Карпенко, О. Сухарєв та ін.) авторів. На думку Л. С. Виготського, усна народна творчість поряд з іншими знаряддями розумової та фізичної діяльності є одним із основних засобів становлення вищих психічних функцій. Під дією мовних знаків і соціальних умов психіка дитини стає суспільною. Усна народна творчість українського народу формувалась упродовж століть разом з мовою і тому увібрала в себе багатовіковий досвід, знання та пам'ять про історичне минуле на різних стадіях розвитку народу.

Усна народна творчість багата та різноманітна. Існує декілька видів усної народної творчості. Це пісні (зокрема, календарно-обрядові), малі фольклорні жанри (прислів'я, приказки, загадки, скоромовки) та проза (казки, легенди, перекази, притчі) [8, 24]. Усі жанри усної народної творчості дуже цікаві для вивчення та використовується в освітньому процесі початкової школи.

Календарно-обрядові пісні - це пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. Обрядова поезія дуже тісно переплітається з працею людини, з родинним побутом та з народним календарем.

Приказка - жанр фольклорної прози, короткий сталий образний вислів констатуючого характеру, що має одночленну будову, нерідко становить частину прислів'я, але без висновку, і вживається в переносному значенні.

Прислів'я - жанр фольклорної прози, короткий художній твір узагальнюючого характеру, що являє собою сталий образний вислів у формі логічно завершеного повного судження (речення) з висновком, складається переважно з двох частин і, як правило, вживається в переносному значенні [8, 29].

Прислів'я та приказки схожі між собою і становлять по суті один жанр народної творчості. Відмінність між ними полягає, головним чином, в тому, що прислів'я висловлюють більш повні твердження, які містять у собі певне міркування і висновок, а приказка - лише натяк на висновок. Приказка може перетворитись на прислів'я, коли міркування, дане натяком, набуде розширеності та узагальненості [2, 77].

Загадка - це художнє алегоричне зображення якоїсь істоти, предмета або явища шляхом несподіваного зближення її з іншою істотою, предметом або явищем. Хитромудре запитання зазвичай має просту відгадку. Народність жанру підкреслюється побутовою тематикою багатьох загадок, їх етнічністю, прив'язкою до побуту і реалій життя конкретного етносу, особливостей його ментального, матеріального і духовного розвитку, специфікою образного мислення тощо [2, 71].

Скоромовка - це спеціально підібрана фраза, в якій важко вимовляти підібрані звуки, швидко сказана жартівлива приказка або примовка. Скоромовки іноді ще називають «чистомовка». Діти люблять скоромовки, тому що їх виконання сприймається як весела забавка: той, хто прагне швиденько продекламувати скоромовку, часто потрапляє у смішне становище, «спотикаючись» чи перекручуючи слова.

Казка - малий епічний жанр, корені якого сягають в усну народну творчість. В основу казки покладено вигадані, фантастичні чи авантюрні події. Кінцівка є переважно оптимістичною: добро перемагає зло. Жанр усної народної прози: епічні оповідання алегоричного, повчально-розважального, чарівно-фантастичного, героїчного або побутового змісту з установкою на вигадку [10, 231].

Притча - це повчальна розповідь з історії чи навколишнього життя, мета якої викласти духовні чи моральні істини. На відміну від багатозначності тлумачення байки, у притчі зосереджена певна дидактична ідея. Сюжет притчі будується в образній формі, на життєвих ситуаціях, на повсякденних спостереженнях суспільного життя [8, 21].

Легенда - жанр літератури і фольклору. Це малосюжетна фантастична оповідь міфологічного, апокрифічного чи історико-героїчного змісту з обов'язковою спрямованістю на вірогідність зображуваних подій та специфікою побудови сюжету на основі своєрідних композиційних прийомів (метаморфози, антропоморфізації предметів, явищ природи тощо). Усне народне оповідання про чудесну подію, що сприймається як достовірне [10, 248].

Усі жанри усної народної творчості перебувають у тісному зв'язку між собою та мають свою специфіку. Але використання кожного жанру дає можливість виховати у дитини найкращі риси та сформувати найкращі якості. Так, у народних прислів'ях, казках, легендах чітко сформульований ідеал виховання, визначено моральні якості, які притаманні вихованій людині. В прислів'ях зібрані конкретні правила культурної поведінки, викладені в дотепних формах, що полегшує їхнє усвідомлення молодшими школярами. Українські народні казки містять відомості про форми та способи культурної поведінки, а також про наслідки порушень визначених норм. Іншими словами, в прислів'ях, приказках, легендах, казках сконцентрований моральний зразок, вироблений українським народом з покоління в покоління. Діти, беручи на себе певні ролі героїв жанрів усної народної творчості, усвідомлено дотримуються визначених правил та норм поведінки. Внаслідок цього в дитини, з одного боку, накопичується соціальний досвід, закріплюються певні позитивні форми та способи поведінки, а з іншого - вона привчається дотримуватися вимог, які до нього ставляться.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Проаналізовані погляди науковців щодо морального виховання підтверджують необхідність впровадження кращих зразків усної народної творчості в освітньому процесі молодших школярів.

Проаналізувавши види усної народної творчості можемо сказати, що всі моральні якості можна сформувати у молодших школярів через обговорення казки, оповідання, притчі, легенди, вивчення пісні, скоромовки чи прислів'я, що подаються в словесно-емоційній формі, яка невимушено підводить дітей до самостійного вибору як чинити правильно, які робити висновки, як своєю поведінкою показувати вихованість та старанність.

Подальшого вивчення потребує визначення зв'язку дошкільної освіти та початкової у формуванні морального виховання дітей засобами усної народної творчості. Чи доцільно використовувати зазначені види усної народної творчості в освітній діяльності закладів дошкільної освіти та чи матиме це використання позитивний результат.

Бібліографія

Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / Семен Устинович Гончаренко. - К: Либідь, 1997. - 374с.

Гром'як Р. О. Літературознавчий словник-довідник / Р. О. Гром'як, Ю. І. Коваліва, В. І.Теремка - К.: ВЦ «Академія», 2007. - 276 с.

Кальчук М. І. Виховання культури потреб особистості у сучасній школі / М.І. Кальчук // Початкова школа: Науково-методичний журнал. - К.: Преса України, 2016. - № 3.- С. 10-13.

Коновальчук І. М. Особистісні особливості дітей молодшого шкільного віку як суб'єктивні чинники їх конфліктів з батьками // Збірник наукових праць Інституту психології ім.. Г.С.Костюка АПН України. - 2013.- Вип.1- С.178 - 190.

Крутій І.Ю. Зимові свята в Україні: традиції, звичаї, обряди: виховна година для учнів 3-4-х класів / І. Ю. Крутій // Початкове навчання та виховання. - 2017. - № 31/32. - С. 67-74.

Кузьмінський А. I. Педагогіка: Підручник / А. Кузьмінський, В. Омельяненко. - К.:Знання, 2007. - 447 с.

Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. -- Київ: Радянська школа. 1971. - 485 с.

Никончук Н. О. Усна народна творчість як засіб ціннісної підтримки розвитку здібностей у молодшому шкільному віці / Наталія Олександрівна Никончук // Практична психологія та соціальна робота. - 2010. - № 5. - С. 20-35.

Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики / Михайло Григорович Тофтул. - Житомир: ЖДУ ім. I. Франка, 2014. - 416 с.

Філоненко С. О. Усна народна творчість: навч. посіб. / Софія Олегівна Філоненко. - К.: Центр учбової літератури, 2016. - 416 с.

Шинкарук В. І. Філософський словник / Володимир Іларіонович Шинкарук. - К.: Голов. УРЕ, 2016. - 800 с.Размещено на Allbest.ru