Теоретичні основи екологічного виховання дітей дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні основи екологічного виховання дітей дошкільного віку

Катерина Антоненко

(студентка II курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Котелянець Н. В.

У статті розкрито теоретичні основи екологічного виховання дітей дошкільного віку, дається обґрунтування екологічного виховання як невід 'ємної частини освітньо-виховного процесу в дошкільному закладі, описуються методи екологічного виховання дітей дошкільного віку.

Ключові слова: діти дошкільного віку, екологічне виховання, екологічна культура, екологічна свідомість, методи екологічного виховання.

Постановка проблеми

екологічне виховання дитина дошкільний

На сучасному етапі розвитку суспільства питання екологічного виховання набуває особливої гостроти, оскільки екологічні проблеми носять глобальний характер. Головна причина цього - тотальна екологічна безвідповідальність.

У зв'язку із цим необхідно більше приділяти уваги екологічному вихованню підростаючого покоління.

Природа - могутнє джерело пізнання, яке через спілкування розкриває людині свої таємниці й робить її більш чутливою до навколишнього світу. Людина - частина природи, потяг до всього живого закладений у ній від самого народження, та чи не найяскравіше виявляється в дитячому віці.

Дошкільний вік - найважливіший етап у становленні екологічного світогляду людини, передбачає створення передумов гуманної взаємодії з природним довкіллям.

Основою формування свідомого ставлення до природи (довкілля) є знання про неї. Ознайомлення дітей дошкільного віку зі світом природи має вирішувати одне з головних завдань: допомогти дитині усвідомити себе активним суб'єктом природи, суб'єктом світу, у якому дитина живе.

Аналіз досліджень і публікацій.

Ретроспективний аналіз наукових джерел свідчить, що ставлення до природи широко висвітлювалось у працях таких відомих педагогів та психологів, як Є. Водовозова, Я. Коменський, Д. Локк, Й. Песталоцці, М. Поддьяков, С. Рубінштейн, Ж. Руссо, С. Русова, О. Терентьєва, Є. Тихєєва, К. Ушинський та ін. Загальні підходи до екологічного виховання дітей на сучасному етапі були предметом досліджень цілої низки авторів: Г. Бєлєнької, А. Богуш, Н. Гавриш, Н. Горопахи, Н. Кот, Н. Лисенко, С. Ніколаєвої, З. Плохій, Г. Пустовіта, Н. Пустовіт, Л. Різник, Н. Рижової, Н. Яришевої та ін.

Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні та розкритті суті поняття екологічне виховання, методів екологічного виховання дітей дошкільного віку.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження

У новій редакції Базового компонента дошкільної освіти визначено зміст знань дошкільників з різних сфер людської життєдіяльності. Зміст освітньої лінії "Дитина у природному довкіллі" містить вимоги до формування доступних дитині дошкільного віку уявлень про природу планети Земля та Всесвіт, розвиток емоційно-ціннісного та відповідального екологічного ставлення до природного довкілля. Природнича освіченість дитини передбачає наявність у неї уявлень про живі організми і природне середовище, багатоманітність явищ природи, причинно-наслідкові зв'язки у природному довкіллі та взаємозв'язок природних умов, рослинного і тваринного світу, позитивний і негативний вплив людської діяльності на стан природи. Ціннісне ставлення дитини до природи виявляється у її природодоцільній поведінці: виважене ставлення до рослин і тварин; готовність включатись у практичну діяльність, що пов'язана з природою; дотримування правил природокористування [1, с. 6].

Відповідно до сфери “Природа” Базового компоненту, у дитини дошкільного віку необхідно формувати реалістичні уявлення про явища природи, базові елементи природодоцільного світогляду, усвідомлення єдності всіх природних елементів та себе як частки природи. Становлення екологічного світогляду відбувається поступово протягом багатьох років життя й навчання людини. Початок цього процесу, на думку Н. Глухової, Н. Горопахи, Н. Лисенко, С. Ніколаєвої, З. Плохій припадає на період дошкільного дитинства, коли у процесі екологічного виховання закладаються основи світорозуміння, екологічної свідомості й практичної взаємодії з природою. Дослідники підкреслюють значущість дошкільного віку для вирішення питань екологічного виховання, оскільки саме в цей період дитина набуває першого досвіду взаємодії зі світом Природи, формуються основи її ціннісних орієнтацій.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що на різних сходинках розвитку дитини виховання та навчання відіграють різні ролі, приміром, у дошкільному віці виховання є більш важливим, ніж навчання, і навчання здійснюється у процесі виховання. Істотно, що вітчизняні дослідники даної проблеми Н. Горопаха, Н. Кот, Н. Лисенко, В. Маршицька, З. Плохій стосовно дошкільників оперують поняттям “екологічне виховання”.

Основним змістом екологічного виховання дошкільників сучасні вчені вважають два аспекти: передачу екологічних знань та їх трансформацію особистістю у ставлення до природи, що виявляється в діяльності. Результатом екологічного виховання Г. Пустовіт визначає екологічно виховану особистість. Питання екологічної вихованості у своїх дослідженнях торкалися також Г. Волошина, Л. Іщенко, Р. Науменко, С. Ніколаєва, Л. Різник, Р. Рославець, серед них Г. Волошина та Р. Рославець вважають, що рівень екологічної культури особистості можна розглядати як рівень її екологічної вихованості, тим самим ототожнюючи ці два поняття. Ми спираємось на дослідження Г. Пустовіта, який розглядає екологічну культуру складовою екологічної вихованості.

Екологічне виховання вважається вченими складовою екологічної освіти й розглядається як відносно новий напрям дошкільної педагогіки, що суттєво відрізняється від традиційного ознайомлення дітей із природою.

У педагогічній науці й довідкових виданнях екологічне виховання трактується неоднозначно:

- формування в людини свідомого сприйняття довкілля, почуття особистої відповідальності за діяльність, що так чи інакше пов'язана з перетворенням навколишнього природного середовища, упевненості в необхідності дбайливого ставлення до природи, розумного використання її багатств [9, с.119];

- система впливу на членів суспільства для формування екологічної культури, гуманності, науково обґрунтованого ставлення до природи на основі національних й загальнолюдських цінностей [4, с.31];

- формування в людей потреби в бережливому ставленні до природи й розумному використанні її багатств у своїх власних інтересах та інтересах майбутніх поколінь [5, с.81];

- систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток екологічної культури [14, с.282];

- ознайомлення дітей із природою, в основу якого покладено екологічний підхід, за якого педагогічний процес спирається на основні ідеї та поняття екології [11, с.4].

Н. Горопаха зазначає, що головним у змісті екологічної роботи виступає формування внутрішнього світу дитини, її ціннісних орієнтацій, в основі яких усвідомлення своєї єдності з природою, взаємозалежності з нею [3, с.15].

Н. Лисенко вказує: “Екологічне виховання реалізується в єдності з навчанням, а в сукупності вони виливаються в єдиний процес виховання особистості” [8, с.23]. Основні етапи процесу екологічного виховання, на думку Н. Лисенко, - засвоєння дітьми екологічних знань, перетворення їх в елементи переконань як основне ядро свідомості.

Центром екологічного виховання на думку Н. Кот повинні стати положення: людина - частина природи; міра речей - унікальність життя; узгодження потреб з екологічними вимогами; повага до всіх форм життя [6, с.54].

На думку С. Ніколаєвої, метою екологічного виховання є формування початків екологічної культури, тобто становлення свідомо правильного ставлення безпосередньо до самої природи, до людей, які її охороняють, а також до людей, які створюють на її основі багатство матеріальних або духовних цінностей [11, с. 155].

Екологічна культура - це форма духовного і практичного освоєння особистістю світу природи, "кодекс поведінки" у природному довкіллі. Важливим етапом у формуванні екологічної культури є виховання екологічної свідомості - складової свідомості особистості, пов'язаної з відображенням процесів взаємодії людини, суспільства з об'єктами та явищами природи.

Але, як зазначає Н. Кот, поведінка дитини щодо природи буде екологічно доцільною за умови поєднання моральних якостей особистості з елементарними екологічними знаннями. Вона також описує механізм формування основ екологічної культури як поєднання позитивних емоцій до об'єктів природи, знання, мотиви та практичні уміння і навички [7]. Поступове усвідомлення дитиною моральних правил поведінки у довкіллі, розуміння значення своїх дій для інших разом із здатністю оцінити свої особистісні якості активізують її прагнення з власної ініціативи дбати про живу істоту. Ядром такого особистісного становлення є свідомість та самосвідомість [10, с. 21].

Складова свідомості особистості, що пов'язана з відображенням процесів взаємодії людини чи суспільства з об'єктами та явищами природи, називається екологічною свідомістю. Екологічна свідомість не обмежується лише відображенням та пізнанням законів природи. Вона передбачає формування структури поведінки особистості, що дозволяють адекватно реагувати на зміни природного довкілля. Екологічна свідомість включає в себе такі сфери: афективну (емоційно-ціннісну), когнітивну (пізнавальну) та психомоторну (діяльнісно-поведінкову) [13, с. 117].

Для формування в дошкільників основ природничо-екологічної компетентності використовують традиційні та нетрадиційні педагогічні технології. Традиційні технології спрямовані на способи реалізації змісту екологічного виховання, що ґрунтуються на використанні класичних форм роботи, методів та прийомів, та сприяють формуванню усвідомлено-відповідального ставлення до природи. Новітні технології екологічного виховання ґрунтуються на сучасних методах формування екологічних уявлень, серед яких:

• метод формування мислеобразів;

• метод екологічної лабіалізації;

• метод екологічних асоціацій;

• метод художньої репрезентації природних об'єктів;

• метод екологічної емпатії;

• метод екологічної рефлексії;

• ігровий метод .

Сформованість природничо-екологічної компетентності дошкільників залежить від створення і правильного використання розвивального екологічного середовища в закладах дошкільної освіти, організації дитячої діяльності в природі, а також від систематичної роботи з дітьми. Важливою формою екологічної освіти та створення еколого-розвивального середовища в ЗДО є екологічні стежини, що посідають чільне місце у формуванні природничо-екологічної компетенції дітей дошкільного віку.

Серед українських науковців, актуальним є визначення поняття «екологічна стежина», запропоноване С. Павлюк, Л. Русан та Г. Колосінською - «це завчасно визначений маршрут по певній місцевості, на якому розташовані унікальні та типові для даної місцевості об'єкти: різні групи рослинності, водойми, пам' ятки природи, характерні форми рельєфу тощо» [12, с. 6]. Надалі автори акцентують увагу на тому, що «екологічна стежина забезпечує можливість ознайомлення дітей із довкіллям на основі безпосереднього контакту, залучення їх до особливих видів практичної діяльності. Відчуваючи аромат трав, прохолоду води і сухість піску, прислухатися до співу птахів і шарудіння тварин, вчить ліпше пізнавати себе та бути відповідальними за власні вчинки» [12, с. 15]. Важливу, пізнавальну та оздоровчу роль в освітньому процесі ЗДО відіграє технологія краєзнавчо-туристичної діяльності.

Г. Бєлєнька відносить до локальних педагогічних технологій дошкільної освіти експериментально-дослідницьку діяльність дошкільників у природі, «що є основою емпіричного пізнання довкілля, джерелом знань та розвитку пізнавальних інтересів». На думку авторів, перший потяг до експериментально- дослідницької діяльності виникає у людини в період раннього дитинства і триває протягом усього життя [2, с. 46].

Серед інноваційних технологій формування основ екологічної культури дітей дошкільного віку ефективними є технологія використання авторської казки як засобу формування екологічної культури дітей дошкільного віку, розроблена Г. Бєлєнькою та Т. Науменко, а також технологія використання пейзажного живопису для формування естетичного ставлення до природи, створена Г. Бєлєнькою та О. Половіною [2]. Враховуючи положення дослідників про необхідність забезпечення єдності впливу на інтелектуальну, емоційну, діяльнісну сфери особистості дитини дошкільного віку в процесі екологічного виховання, вважаємо за доцільне використання дитячої природознавчої літератури, яка, з одного боку, сприяє розвитку в дітей уміння бачити красу природи, вихованню почуття любові та позитивного емоційного ставлення до неї; з іншого - збагачує їхні уявлення, розкриває закономірності природних явищ. Особливе значення серед літературних творів про природу має авторська казка природознавчого змісту, в основі якої лежать наукові факти. Казка розглядалася як засіб екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку, що за рахунок образності та впливу на почуття дитини забезпечує міцність засвоєння екологічних уявлень, спонукає до екологічно доцільної поведінки та діяльності. Підгрунтям використання казки як засобу екологічного виховання слугувало положення про здатність дітей старшого дошкільного віку відрізняти фантастичні елементи казок від реальності (Б.Беттельхейм, О.Запорожець, М.Максимов, Л.Обухов та інші).

У процесі екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку доцільно використовувати авторські пізнавальні казки про природу, що мають наукову основу - реальну пізнавальну інформацію про живі організми, їхні потреби, зв'язки між собою і з середовищем існування, про цілісність природи і вплив діяльності людини на неї. Вирішенню завдань екологічного виховання дошкільників максимально сприяють казки Г. Барвінок, В. Біанкі, Г. Бєлєнької, Б. Грінченка, Ю. Дмитрієва, Н. Забіли, О. Іваненко, О. Лопатіної, С. Могилевської, А. М'ястківського, Н. Павлової, З. Плохій, М. Пономаренко, Н. Рижової, І. Сенченко, М. Сладкова, М. Скребцової, Ю. Старостенко, В. Сутєєва, В. Сухомлинського, О. Толстого, О. Трофимова, Лесі Українки, К. Ушинського, Д. Чередниченко, Ю. Ярмиша й інших.

У дошкільній освіті, проектна технологія набуває широкого поширення та відноситься до гуманістичного підходу в психології та педагогіці. Головною рисою гуманістичного підходу є особлива увага до індивідуальності людини та її особистості. Саме цим гуманістичний підхід відрізняється від традиційного підходу, що полягає у засвоєнні готових знань і їх відтворенні. Поєднання у різних варіантах елементів апробованих педагогічних технологій та їх впровадження у педагогічний процес ЗДО дозволяє підвищити рівень екологічної вихованості дошкільників та сформувати природничо-екологічну компетентність дитини дошкільного віку.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Сучасний ЗДО є першою сходинкою збагачення дітей знаннями про природне та соціальне оточення, ознайомлення з загальною, цілісною картиною світу та формування науково обґрунтованого, морального й естетичного ставлення до нього. Таким чином, одним із провідних завдань, яке постає перед вихователем сучасного закладу дошкільної освіти, є екологічне виховання дітей, що передбачає формування у дитини емоційного бережливого ставлення до об'єктів природи, здатності бачити їх красу. Це забезпечить формування перших уявлень про навколишній світ, ставлення до природи, конкретної поведінки на емоційному рівні.

Бібліографія

1. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) - К. : 2012. - С. 6. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mon.gov.ua.

2. Бєлєнька Г. В. Дошкільнятам про світ природи: методичний посібник для вихователів дітей дошкільного віку. / Г. В. Бєлєнька, Т. С. Науменко, О. В.Половіна - Київ: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2013. - 115с.

3. Горопаха Н.М. Виховання екологічної культури дітей./ Н.М. Горопаха - Рівне: Волинські обереги, 2001. - 212 с.

4. Діденко В.Ф. Людина і світ: Словник./ В.Ф. Діденко, Л.В. Діденко, В.І. Кондрашова-Діденко- К.: Віра-Р, 1998. - 88 с.

5. Еколого-економічний тлумачний словник-довідник / А.В. Толстоухов, Л.А. Волкова, Н.М. Білоус- К., 2003. - 256 с.

6. Кот Н.М. Про нові аспекти змісту екологічного виховання дошкільників/ Н.М. Кот // Бердянський державний педагогічний університет. Збірник наукових праць № 2. Педагогічні науки. - Бердянськ, 2005. - С. 54-59.

7. Кот Н. Про сучасні підходи до екологічного виховання дошкільників [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/Portal/Socgum/VIrd/201011/12.pdf. - Назва з екрана.

8. Лисенко Н.В. Екологічне виховання дітей дошкільного віку./ Н.В Лисенко.- Львів: Світ, 1994. - 144 с.

9. Мусієнко М.М. Екологія: Тлумачний словник. / М.М. Мусієнко - К.: Либідь, 2004. - 376 с.

10. Нарочна Л. К. Методика викладання природознавства : навч. посіб. / Л. К. Нарочна, Г. В. Ковальчук, К. Д. Гончарова. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К. : Вища школа, 1990. - С. 21.

11. Николаева С. Н. Методика экологическоговоспитаниядошкольников : учеб. пособие для средних пед. учеб. заведений / С. Н. Николаева. - 2-е изд., испр. - М. : Академия, 2001. - 184 с.

12. Павлюк С. Ю. Мандруємо екологічною стежиною: дослідницькоекспериментальна діяльність дітей дошкільного віку в природі./ С. Ю.Павлюк, Л. С.Русан, Г. І. Колосінська - Тернопіль: Мандрівець, 2014. - 168 с.

13. Плохій З. П. Формуємо екологічну компетентність молодшого дошкільника : навч.- метод. посіб. до Базової програми розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі" / З. П. Плохій. - К. : Світич, 2010. - С. 117.

14. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти./ М.М. Фіцула - К.: Академія, 2000. - 544 с.

Размещено на Allbest.ru