Музичне виховання розумово відсталих дошкільників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Музичне виховання розумово відсталих дошкільників

Анна Ковальова

студентка ІІ курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету педагогіки та психології

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Шишова І.О.

У статті йдеться про корекційну спрямованість музичного виховання дітей дошкільного віку із розумовою відсталістю як важливу умову цілісного гармонійного розвитку. Розглянуто особливості розвитку дошкільників з розумовою відсталістю, охарактеризовано корекційну освіту як провідний фактор розвитку дитини з обмеженими можливостями, наведено основні види музичної діяльності дошкільників з особливими потребами.

Ключові слова: музичне виховання, корекція, розумово відсталі дошкільники.

Постановка проблеми

«Світові підходи до людей із особливостями фізичного, психічного, розумового розвитку характеризуються тенденціями зростання інтересу до людини, прагненням наблизити її життя до цивілізаційних норм. Сучасна освіта в Україні характеризується чітким рухом у напрямі гуманізму, людиноцентризму, переосмисленням суспільством і державою ставлення до дітей із особливостями розвитку, визнанням їх рівних прав з іншими дітьми в різних сферах життя, у тому числі в освіті та вихованні» [2, с. 129].

Дошкільне дитинство - це період найшвидшого та найінтенсивнішого розвитку людини, його роль полягає в оволодінні загальними людськими знаннями, уміннями, у набутті психічних якостей, необхідних для життя (оволодіння мовою, орієнтація у просторі й часі, сприймання, мислення, уява, прилучення до творів мистецтва, формування стосунків з людьми тощо). Упродовж 6-7-ми років життя у психіці дитини відбуваються прогресивні зміни.

«У наш час у всьому світі посилюється тенденція до естетизації соціальної реальності, вона поширюється по усьому простору соціуму, як вшир, так і вглиб, у структури внутрішнього світу людини. У сучасному суспільстві відбувається естетизація найрізноманітніших сфер, структур, інститутів, посилюється художня складова будь-якої людської діяльності. Естетика буття впливає на емоції та почуття учасників освітньо-виховного процесу. Носієм естетики буття для дитини мають бути родина, природа, вихователь, педагог, культура, мистецтво. Саме мистецтво може бути основою для успішного здійснення цих процесів» [2, с. 129]. Музика виступає засобом комунікативного виховання особистості, різні види музичної діяльності мають важливе здоров'язбережувальне значення та спрямовані на формування здорового способу життя.

Аналіз досліджень

Низка корифеїв української педагогіки (Г. Ващенко, О. Ольжович, С. Русова, М. Стельмах, В. Сухомлинський, К. Ушинський) та сучасні вчені-педагоги (А. Богуш, В. Кононенко, А. Марушкевич, О. Монке, Ю. Руденко) вважають, що дошкільне виховання повинно бути національним, а його змістом і виховним матеріалом має стати українська народна культура й саме - український фольклор. Національна спрямованість притаманна провідним концепціям музичного виховання молоді (Д. Кабалевський, З. Кодай, К. Орф та ін.), шо виражається в систематизованому ознайомленні з мистецтвом через активне використання народних творів. О. Ольжович (Олег Кандиба) з метою національного виховання радить використовувати народні іграшки, твори українського фольклору, а саме байки, казки та народні пісні.

До вивчення організації музичного виховання у спеціальному дошкільному навчальному закладі, звертається багато дослідників, зокрема - О. Катаєва [1], О. Стрєбєлева [1], І. Дуброва (2013), В. Лощених (2013), О. Василевська (2013), І. Шишова [2; 3; 4; 5].

Мета статті - розглянути музичне виховання як засіб корекції розвитку дошкільників з розумовою відсталістю.

Виклад основного матеріалу

музичне виховання відсталий дошкільник

Більшість спеціального дошкільного закладу становлять діти з легким ступенем розумової відсталості. Психічний розвиток дітей з легкою розумовою відсталістю є дуже своєрідним. Без адекватних корекційно-розвивальних заходів потенційні можливості не реалізуються повною мірою. Успішність навчальної діяльності та розвитку цих дітей залежить від їх пізнавальних особливостей та застосування відповідних методів впливу [3].

Розумова відсталість - це виразне, незворотне системне порушення пізнавальної діяльності, яке виникає внаслідок дифузного органічного пошкодження кори головного мозку. У МКХ-10 розумова відсталість визначається як стан затриманого чи неповного розвитку психіки, який, передусім, характеризується порушеннями здібностей, що проявляються в період дозрівання та забезпечують загальний рівень інтелектуальності (когнітивних, умовних, моторних та соціальних здібностей).

Розумова відсталість від інших видів дизонтогенезу відрізняється за такими ознаками:

- звуженість зони найближчого розвитку, тоді як і при сенсорних вадах, і при затримці психічного розвитку та розладах емоційно-вольової сфери здатність до научуваності є збереженою або наближеною до норми. Це означає, що при розумовій відсталості діти є нечутливими до допомоги, не можуть перенести засвоєний спосіб дії в нові умови;

- порушення як вербального, так і образного мислення, на відміну від інших видів аномалій, за яких зазвичай спостерігається розбіжність між можливостями оперування образами чи словами;

- труднощі формування як навчальної, так і ігрової діяльності, тоді як сенсорні розлади та затримка психічного розвитку на ігровій діяльності істотно не позначаються;

- істотне зниження критичності мислення, на основі якого стає обмеженою здатність до усвідомлення власного дефекту, що, в свою чергу, знижує прагнення до компенсації;

- обмеження можливостей компенсації через тотальність психічних порушень, яка зумовлена дифузним пошкодженням кори головного мозку;

- залежність особливостей психічного реагування (зацікавленості, швидкості, виснажливості, втомлюваності, розумової та емоційної адекватності) від рівня складності ситуації: доступні розумово відсталій дитині ситуації актуалізують належну мотивацію, достатню працездатність, відповідний рівень інтелектуальних умінь та емоційної саморегуляції, а необхідність розв'язання складної ситуації викликає сповільненість, швидку втомлюваність, примітивні прийоми пізнавальної діяльності та емоції, які перешкоджають досягненню мети;

- завищена самооцінка часто у поєднанні з неусвідомленим, позначеним лише у переживаннях, комплексом неповноцінності;

- безпосередність, відкритість, висока навіюваність, відсутність опору щодо втручань у власний внутрішній світ [5, с. 62-63].

Важливим завданням освіти є корекція розвитку розумово відсталих дошкільників. Завдання корекції полягає у тому, щоб забезпечити можливість соціальної адаптації дитини шляхом розвитку вищих психічних функцій, оптимізації соціальної ситуації розвитку, формування різних видів діяльності.

«Специфіка корекційної функції полягає у виправленні або послабленні порушень психофізичного розвитку дитини у процесі навчання та виховання, профілактиці ускладнень структури дефекту; створенні умов для максимально можливого цілісного розвитку особистості дитини; формуванні дитячого колективу; навчанні батьків корекційним методам і прийомам організації ігрової, трудової, навчальної діяльності» [2, с. 102].

«Принциповим є естетичний компонент корекційної освіти, адже діти із порушеннями розвитку і дорослі, причетні до їхньої освіти, витрачають на подолання різноманітних фізичних, психологічних, моральних та інших життєвих перешкод більше зусиль і ресурсів. Відповідно вони потребують додаткової позитивної енергії, гарного настрою, психологічної терапії. Естетичні почуття, поряд із моральними та інтелектуальними почуттями, відносять до вищих почуттів, адже вони поєднують усе багатство емоційних ставлень людини до соціального оточення» [2, с. 102].

У дошкільному віці (3-7 років) розумово відсталі діти отримують корекційно-педагогічну допомогу у різних формах її організації. Закон України «Про дошкільну освіту» передбачає створення для дітей від 2 до 7 (8) років, які потребують корекції фізичного чи розумово розвитку, тривалого лікування та реабілітації, дошкільних навчальних закладів (ясла- садок) компенсуючого типу.

Російський педагог, перший російський теоретик масового дошкільного виховання Аделаїда Симонович наголошувала, що виховання в дитячому садку повинно відбуватися під керівництвом освіченої талановитої виховательки, яка «співає й розповідає».

Перші спроби наукового усвідомлення механізму дії музики на організм людини відносяться до XVII сторіччя. У руслі цього напряму вивчалися фізіологічні реакції, які відбувалися в організмі людини під час прослуховування музичних творів. На початку XIX ст. французький лікар-психіатр Жан Етьєн Домінік Ескіроль став використовувати музику в психіатричних закладах. Наприкінці XIX ст. І. Тарханов своїми дослідженнями довів, що мелодії, які приносять людині радість, позитивно впливають на її організм: уповільнюють пульс, збільшують силу серцевих скорочень, сприяють розширенню судин, нормалізують артеріальний тиск, стимулюють травлення, підвищують апетит. Приємні емоції, викликані музикою, підвищують тонус кори головного мозку, поліпшують обмін речовин, стимулюють дихання, посилюють увагу, тонізують центральну нервову систему.

У Великобританії у школі для дітей із розумовою відсталістю американський піаніст і композитор П. Нордоф, британський психолог, викладач К. Роббінс отримали приголомшливі результати щодо позитивного впливу музики на самовираження таких дітей, що підштовхнуло вчених до розроблення спеціальної методики - творчої музикотерапії. Відомий отоларинголог А. Томатіс дослідив вплив звуків високої частоти на психіку людини.

У музиці закладено ефект художнього впливу на розумово відсталу дитину, яка, отримуючи задоволення від навчання, лікується, виховується і навчається. Організуючі роботу з музичного виховання розумово відсталих дітей необхідно орієнтуватися не на дефект і спричинені ним обмеження рівня актуального розвитку, а на потенційні можливості, зону найближчого розвитку дитини. Найбільших успіхів корекційно-розвивальний ефект музичного виховання досягається при врахуванні типологічних, вікових та індивідуальних особливостей дітей.

У розумово відсталих дошкільників емоційний відгук на музику виражається недостатньо та виникає при активізації його педагогами з використанням наочних засобів. При навчанні дітей співу спостеріга ються труднощі в розумінні змісту пісень та запам'ятовуванні вокального твору. Тільки за наслідуванням дорослому з'являються перші співочі інтонації та вміння долати труднощі орієнтації у музичній залі, передавати за допомогою імітаційних рухів музичні образи. В процесі освоєння музично-ритмічної діяльності спостерігається моторна незграбність, рухова дискоординація, ускладнення узгодження рухів з музикою. Перераховані особливості дітей з порушенням інтелекту обумовлюють специфіку проведення роботи з музичного виховання.

На першому етапі перебування дитини в спеціальному дошкільному навчальному закладі музичний керівник діагностує рівень розвитку дитини, після цього він визначає можливості та перспективи її розвитку засобами музичної діяльності, намічає шляхи та зміст корекційного впливу музики. Зміст навчання та виховання у програмі музичного виховання (І. Дуброва, В. Лощених, О. Василевська, 2013) конкретизується в навчально-виховних та корекційно-розвивальних завданнях.

Навчально-виховні завдання передбачають: виховання в дітей пізнавального інтересу до музичних творів і позитивного емоційного відгуку на них; ознайомлення дітей з народними піснями, танцями, іграми; здатність до елементарного розуміння дитячих музичних творів різних жанрів; бажання брати участь у різних видах музично-естетичної діяльності; формування системи музично-ритмічних та танцювальних рухових умінь і навичок, ігрових дій, розвиток відчуття ритму; опанування навичок співочої діяльності; розвиток комунікативних вмінь, стимулювання потреби в спілкуванні з однолітками та дорослими.

Корекційно-розвивальні завдання спрямовані на: здійснення корекції та дорозвиток порушень, зумовлених розладами розумової діяльності та супутніми вадами; розвиток і корекцію темпоритмічного відчуття, координації рухів з мовленням; розвиток і корекцію психомоторних функцій: дрібної моторики пальців і п'ястей рук; рухової пам'яті; навичок орієнтування в просторі; виправлення порушеної постави; розвиток музично-сенсорних здібностей: слухового сприйняття та уваги; розуміння темпу та характеру музики; розвиток виразності рухів, здатності передавати характерні особливості персонажів в іграх, в інсценуваннях пісень, казок; розвиток голосової, а потім і співочої активності.

Для вирішення поставлених завдань музичний керівник використовує твори з орієнтовного музичного репертуару та інші - за своїм вибором, з урахуванням можливостей дітей, їх підготовленості до сприйняття матеріалу.

Програма з музичного виховання складається з таких розділів:

1. Сприйняття музики. Цей розділ знайомить дітей із кращими зразками музичних творів (зарубіжних, вітчизняних, сучасних, народних); допомагає розшифрувати язик музичної мови і перекласти її на доступні образи; розвиває у дітей інтерес до оточуючого їх світу звуків, сприяє розвитку слухової уваги, вихованню потреби слухати музику, активізує емоції, вчить впізнавати та запам'ятовувати знайомі мелодії.

2. Спів. Цей розділ передбачає стимулювання мовленнєвої активності й коригування порушених сторін мовлення; формування у дітей співочих вмінь (дихання, звуковидобування, чистоти інтонування, артикуляції) через розвиток голосової, а потім і співочої активності; розвиток вокально-хорових навичок.

3. Музично-ритмічна діяльність. Цей розділ передбачає розвиток ритміко-рухових та танцювальних умінь; своєчасних моторних реакції на конкретні зміни у музиці, пов'язані з її ритмічним малюнком; формування невербальних комунікативних здібностей; набування вмінь відтворювати різноманітні образи відповідно до сюжетної лінії гри.

4. Елементарне музикування. Цей розділ включає ознайомлення з дитячими шумовими, ударними і звуковисотними інструментами; має на меті поступове оволодіння найпростішими прийомами гри на цих інструментах з метою розвитку музичного слуху, пам'яті, координації рухів і гнучкості п'ястей рук.

Програму побудовано за концентричним принципом, тобто зміст матеріалу із року в рік закріплюється, поступово поглиблюється та ускладнюється з урахуванням динаміки розвитку кожної дитини.

Музичне заняття - основна форма організації музичного виховання, навчання та корекції відхилень в розвитку розумово відсталих дітей засобами музики. Музичні заняття проводяться з групою дітей 3 рази на тиждень (на 3 і 4 році навчання два музичні заняття, одне заняття по ритміці). Їх тривалість залежить від віку та рівня підготовки дітей: від 15 до 30 хвилин. Індивідуальні заняття з кожною дитиною музичний керівник здійснює 1-2 рази на тиждень по 15-20 хв. Музика повинна супроводжувати діяльність дітей не тільки в процесі спеціально організованих видів діяльності, а також у вільний час, при проведенні різних режимних моментів та організації свят та розваг.

Музична діяльність поза заняттями здійснюється педагогами у групі в процесі різних видів діяльності: музично-ігрової (музично-дидактичні ігри; ігри під спів; включення знайомих пісень в сюжетно-рольові ігри, в режимні процеси, у вільну діяльність в групі), музично-театральної (інсценування дорослими та дітьми пісень на фланелеграфі, настільному театрі, на ширмі, за ролями, тощо). Ці види музичної діяльності з дітьми організують індивідуально або невеликими підгрупами у другій половині дня у вільний час.

Дозвільна діяльність включає проведення свят та розваг, які надають можливість розумово відсталим дошкільникам проявити свої навички у співі, рухах під музику, театрально-ігровій діяльності. Головною умовою проведення свят та розваг у спеціальному дошкільному закладі є участь всіх дітей, незалежно від рівня відхилень у розвитку. Важливо, щоб кожна дитина відчула радісну атмосферу свята та зміст заходу відповідав можливостям всіх дітей, а не був зорієнтованим на показ батькам та дорослим.

Висновки

Корекційна спрямованість змісту музичного виховання є важливою умовою цілісного гармонійного розвитку дитини з розумовою відсталістю. Діяльність дітей сприятиме пізнавальному, емоційно-вольовому та особистісному розвитку дошкільників з розумовою відсталістю, становленню у дитини емоційно-ціннісного компонента Я-концепції, формування особистісних якостей.

Бібліографія

1. Катаева А. А., Стребелева Е. А. Дошкольная олигофренопедагогика. М.: ВЛАДОС, 1999. 208 с.

2. Шишова І. О. Корекційна освіта і мистецтво. Наукові записки. Ред. кол.: В. В. Радул, В. А. Кушнір та ін. Випуск 139. Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2015. С. 127-131.

3. Шишова І. О. Особистісно-естетичний компонент корекційної освіти. Наукові записки. Вип. 143. Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2016. С. 101-104.

4. Шишова І. О. Спеціальна методика дошкільного виховання. Кропивницький: ФОП Піскова М.А., 2020. 103 с.

5. Шишова І. О. Спеціальна психологія з основами патопсихології (короткий курс). Кропивницький: ФОП Піскова М.А., 2019. 124 с.

Размещено на Allbest.ru