Специфіка роботи над словниковим запасом молодших школярів у процесі навчання української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Специфіка роботи над словниковим запасом молодших школярів у процесі навчання української мови

Юлія Несмашна

(студентка II курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Кіндей Л. Г.

У пропонованій статті проаналізовано основні досягнення науковців та відомих методистів з вивчення специфіки роботи вчителя із словниковим запасом молодших школярів; визначено важливість такої роботи на уроках рідної мови для розвитку мовлення й мислення учнів; окреслено основні напрями роботи з цим аспектом вивчення української мови: збагачення словника новими словами, уточнення значення уже відомих слів, переведення слів з пасивного в активний словник; представлено типи вправ на уточнення й розширення словника.

Ключові слова: молодший шкільний вік, мовленнєвий розвиток, лексика, словниковий запас, збагачення словника.

словниковий школяр мова

Постановка проблеми

Новий Державний стандарт початкової освіти, Концепція Нової української школи передбачають посилення практичного й виховного спрямування мовної освіти, формування мовно- мовленнєвої культури особистості [6; 12]. Функціональний підхід до шкільного мовного курсу передбачає, що робота над мовною теорією, формуванням знань про мову підпорядковується інтересам мовленнєвого розвитку учнів, від якого значною мірою залежить успішність процесу формування особистості, оскільки мовлення є підґрунтям і результатом розумової діяльності, найважливішим засобом комунікації, вираження української ментальності. Саме мовлення служить своєрідним ключем пізнавальної діяльності і, за висловленням М. І. Жинкіна, є «каналом розвитку інтелекту». Логічне, чітке, образне усне й писемне мовлення учня - показник його розумового розвитку.

Проблема розвитку зв'язного мовлення учнів висуває на одне з чільних місць словникову роботу з огляду на ту надзвичайно важливу роль, яку виконує лексика в комунікативно спрямованому навчанні рідної мови. Набуті в початкових класах уміння користуватися лексикою української мови допомагають учням точніше передавати свої думки, сприяють їхньому загальному розвитку.

Ця проблема й сьогодні викликає інтерес, оскільки синоніми є одним із найважливіших явищ у лексичній системі мови, вони виконують важливу продуктивну функцію в мовленні як засіб точного й образного висловлення думки, стилістичної диференціації текстів [8]. Водночас методика вивчення синонімів у школі, і в її початковій ланці зокрема, залишається недостатньо розробленою, а проблема збагачення словника молодших школярів ще потребує подальшого вивчення й узагальнення.

Аналіз досліджень і публікацій. Великого значення збагаченню словника учнів надавали методисти минулого К. Б. Бархін, Ф. І. Буслаєв, М. О. Рибнікова, І. І. Срезнєвський, К. Д. Ушинський.

Одним із джерел збагачення словникового запасу й увиразнення мовлення школярів є вивчення синонімів, які надають мові точності, ясності, барвистості. Саме за допомогою синонімів досягається точність зображення предмета, чіткість висловлення думки, урізноманітнення виражальних засобів мовлення.

На важливість систематичного збагачення мовлення учнів синонімами звертали увагу М. Р. Львов, Т. Г. Рамзаєва. Проблему вивчення синонімії в шкільному курсі мови розглядали у своїх працях відомі методисти, з-поміж яких В. Я. Мельничайко, Л. М. Марченко, М. С.Вашуленко, А. М. Гольдберг, Н. К. Нікітіна, Ю. В. Новікова, М. І. Оморокова, Г. І. Сніткіна та ін.

Мета статті - проаналізувати дослідження науковців та методистів, спрямовані на вивчення особливостей організації словникової роботи учнів молодших класів, окреслити основні шляхи й прийоми збагачення, уточнення й активізації словника учнів.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження

Усі слова мови становлять її лексику (словниковий склад). Лексикою називають також певну частину словникового складу мови: лексика абстрактна, лексика термінологічна, лексика побутова, лексика емоційна і т. д. «Найбільше багатство кожного суспільства - його мова, а в мові - її словниковий склад» [3].

Лексичне багатство мови віддзеркалює рівень розвитку суспільства. В українській мові лише загальних назв (разом із термінами) кількасот тисяч, а якщо врахувати й те, що багато слів мають не одне, а кілька значень, то стане зрозумілим, наскільки неосяжна лексика високорозвиненої мови: «А мова - як море», - сказав письменник С. Плачинда, маючи на увазі лексику [2].

З розвитком знань про світ мова невпинно зростає. До речі, більшість слів у мові становлять спеціальні слова, пов'язані з різними галузями знань, культури, виробництва тощо, і лише близько десятої частини - загальновживані слова [1].

Словниковий склад мови являє собою не просто набір слів. Слова в мові існують у певній системі та взаємовідношенні. Вони розрізняються за сферою й частотою вживання. Слова якнайтісніше пов'язані з позамовною дійсністю, складники якої вони позначають і на зміни в якій оперативно реагують, відбиваючи широкий соціально-історичний досвід носіїв мови [5, с. 67], тому лексична система є найбільш рухливим, найбільш мобільнішим елементом мови: у ній постійно виникають нові слова, нові значення в наявних словах, а окремі слова стають застарілими, рідковживаними, а то й зовсім забуваються, залишаючись тільки в писемних пам'ятках. Коли ми говоримо про те, що мова поєднує минулі покоління із сучасними, зберігає й передає минулий досвід, то маємо на увазі насамперед слова, лексику.

У молодшому шкільному віці швидко росте пасивний словник - кількість слів, що розуміє дитина [5, с. 66]. Дитина розуміє всі слова, якими користуються дорослі, а також пояснення дорослого (інструкції) відносно сумісних дій. Окрім того, дитина активно пізнає світ речей, тому маніпуляція предметами для неї є найбільш значущою діяльністю, а засвоїти нові дії з предметами вона може тільки разом з дорослими.

Інструктивну мову, яка організовує дії, дитина розуміє рано. Пізніше виникає розуміння мови- розповіді. Більш легко розуміє дитина ті розповіді, які пов'язано з предметами і явищам навколишньої дійсності. Для того, щоб вона зрозуміла розповідь або казку, зміст яких виходить за межі безпосередньо сприйнятих нею ситуацій, потрібна додаткова робота - дорослі повинні цього спеціально навчити дитину.

Дуже швидко розвивається також активний словник, та все ж таки він відстає від пасивного. На початку другого року життя в активному мовленні дитини є 10-12 слів, у два роки - близько 300 слів, у три роки словник складає 1200-1500 слів. Основною частиною активного словника дитини є іменники (близько 60%), дієслова (25-27%) і прикметники (близько 10-12%) [7].

Дослідження мовлення дитини засвідчують, що темп збагачення словника дитячого мовлення досить не рівномірний, у ньому є фази прискорення й уповільнення. Спостерігаються також значні індивідуальні відмінності як у темпі збагачення словника, так і в широті його використання. Мовна діяльність дітей особливо бурхливо розвивається в період їх навчання в школі. Звертання вчителя до класу, роз'яснення, вказівки, зауваження, запитання, поправки - усе це передано в мові [2].

Свідоме ставлення до мови починається із проникнення в її лексичне багатство. Оскільки слово - найактивніша одиниця мовлення, то вивченню лексеми слід приділяти належну увагу на всіх освітніх рівнях [9, с. 14]. Достатній лексичний запас і свідоме його розуміння - одна з умов вільного володіння усним і писемним мовленням, що є фундаментальною основою розвитку навчально-пізнавальної активності дітей молодшого шкільного віку не лише на уроках мови, а й у процесі вивчення всіх інших предметів початкової ланки освіти [9, с. 15].

Робота над лексикою дітей молодшого шкільного віку посідає чільне місце в розвитку мовлення і мислення. Учителю початкових класів слід правильно спрямувати цю роботу, сприяти активному засвоєнню певного обсягу лексики, яка важлива дітям для їх успішного навчання, загального, всебічного розвитку. Лексична робота повинна здійснюватись у трьох напрямах:

збагачення словника дітей новими словами;

уточнення значення уже відомих дітям слів;

переведення слів з пасивного в активний словник.

Зміст роботи із збагачення словникового запасу учнів специфічний. Він складає певний список слів (словник), значення яких повинно бути роз'яснене дітям і вживанню яких вони повинні бути навчені [9, с. 17].

Слова для словникової роботи обираються виходячи з різних цілей. В одних випадках методисти за основу брали граматико-орфографічні труднощі слів, інших - їх значеннєву цінність для збагачення словникового запасу учнів. Перший підхід до відбору слів становить граматико-орфографічний напрямок у словниковій роботі, другий - семантичний напрямок. У шкільній практиці необхідні обидва напрямки в словниковій роботі, тому що кожен з них вирішує свої специфічні завдання.

Граматико-орфографічний напрямок об'єднав такі види роботи над словом: словниково- морфологічний, словниково-орфоепічний, словниково-морфемний, словниково-орфографічний.

Збагаченню лексичного запасу учнів початкових класів сприяє система лексичних вправ. Сприйняття і засвоєння різних категорій слів потребує особливого підходу та добору вправ. Якість засвоєння слів набагато вища тоді, коли зі словами виконувалися певні мисленнєві операції, насамперед, пояснення лексичного значення самими учнями за допомогою тексту, в якому слово вживається. Велику роль при цьому відіграють запитання вчителя, що активізують мислення дітей, спонукають їх вникати у зв'язки лексичного значення певного слова з іншими словами тексту чи змістом усього твору.

Поряд з кількісним аспектом збагачення словника дітей учитель велику увагу повинен звертати на якісний компонент словника. Важливе місце в цьому плані відводиться правильній вимові слів самим учителем, оскільки очевидним є той факт, що діти наслідують педагога в усьому, і від того, як правильно він підбирає слова, як правильно будує речення, як послідовно висловлюється, з таким самим успіхом діти сприймають і засвоюють матеріал [9, с. 16].

Під час словникової роботи потрібно працювати й над розвитком швидкості читання, розширенням кута зору читця, розвитком уваги, зорової пам'яті, удосконаленням артикуляційних навичок. Завдання на класифікацію, вилучення зайвого, визначення спільних і відмінних ознак під час цієї роботи вчать дитину логічно мислити [10]. Окреслене вміння є невіддільною умовою успішного подальшого навчання.

Теоретичних відомостей з лексики учні початкових класів не одержують (це програмовий матеріал наступних класів), а словник збагачують практичними вправами у зв'язку із засвоєнням знань за програмою початкової школи [13], тому словникову роботу потрібно поєднувати з усією системою навчання дітей у школі.

Розрізняють пасивний і активний словники. Активний - це слова, які учень вживає у мовленні, пасивний - слова, значення яких учень розуміє, але не використовує [11].

Матеріалом для розширення словникового запасу молодших школярів служать синоніми, наведені у тексті для читання. Синоніми (слова, близькі за змістом) збагачують словниковий запас учнів, допомагають уникати повторення одного й того ж слова в реченні, роблять мовлення більш точним, виразним, емоційно забарвленим. Тому в словниковій роботі значне місце мають займати вправи з синонімами (без повідомлення цього терміна учням початкових класів). Методисти рекомендують такі вправи:

Відшукування синонімічних груп у тексті.

Добір слів, близьких за значенням.

Пояснення синонімів.

Аналіз емоційних синонімічних слів.

Вписування в речення синонімів, доданих у кінці вправи.

Складання речень з поданими синонімами.

Заміна невдалих, невідповідних для тексту слів або тих, що повторюються.

Значне місце на уроках читання відводиться вправам, які допомагають розширити й уточнити словник дітей. Особливо велике значення для збагачення словникового запасу учнів мають вправи на словотворення. Унаслідок такої роботи діти не лише оволодівають навичками словотворчого аналізу, а й починають розуміти залежність лексичного значення слова від його словотворчих елементів, усвідомлюють різноманітність, багатство засобів творення нових слів. Програма з рідної мови передбачає в кожному класі вивчення слів, вимову яких слід пам'ятати. До кожного з них доцільно мати малюнок і картку. Передусім слід показати і назвати зображення, пояснити лексичне значення цього слова, а потім зосередити на ньому увагу дітей. Можна запропонувати чітко повторити його хором, двом-трьом учням окремо, вимову запам'ятати. Потім учні складають з цим словом речення. Виучуване слово підкреслюють, далі записують до словничка, а вдома добирають малюнок. Застосовуючи картки з кольоровими зображеннями, вчитель має змогу викликати у дітей інтерес до навчання.

Словникова робота в певній мірі повинна мати місце повсякчас у спілкуванні вчителя з дітьми. Вчитель повинен прагнути до організації змістового спілкування, звертати увагу на мову дитини, її словниковий склад для того, щоб дитина використовувала все багатство своєї лексики в повсякденному житті.

Програма початкових класів [13] не передбачає виділення спеціальних годин на словникові вправи. Вони повинні проводитися у зв'язку із заняттями з читання, граматики й правопису і включатися як органічна частина цих занять в уроки української мови. Важливо, щоб учитель у процесі роботи над словником дітей здійснював постійний міжпредметний зв'язок (наприклад, уроків читання і письма, читання і музики та ін.). Це привчає дітей краще приглядатися до лексичного багатства і стилістичних можливостей рідної мови, сприяє розвиткові загальної мовленнєвої культури. Разом з тим для роботи над словом, зокрема над багатозначністю чи прямим і переносним значенням, потрібно час від часу відводити окремі уроки, що передбачаються для розвитку мовлення. На таких уроках можуть бути і спостереження за художніми текстами, окремими реченнями, і практичні усні вправи.

У роботі над уточненням і розширенням словника учнів можна визначити такі основні напрями:

Лексичний (словниковий) аналіз мови художнього твору, який вивчається на уроці, і виявлення незнайомих слів і висловів, уточнення відтінків значень окремих слів і висловів, виявлення слів, ужитих у переносному значенні, добір синонімів, з'ясування їх смислових відтінків, добір антонімів, аналіз зображувальних засобів мови художнього тексту.

З'ясування значення слів шляхом використання різних способів: показ предмета чи дії, позначених новим для дитини словом, демонстрація малюнка, ілюстрації, слайдів із зображенням предметів, назви яких є новими для дитини, добір синонімів, антонімів, введення нового слова у контекст.

Виконання завдань на добір слів з певним значенням: дібрати потрібні за смислом речення іменники з поданого синонімічного ряду; дібрати прикметники для опису предметів, для характеристики людини, опису її зовнішності, настрою, свого ставлення до події, до товариша і т. ін.

Введення поданих слів у речення чи тексти: складання речень за опорними словами, заміна слів у реченнях відповідними синонімами чи антонімами тощо.

Спостереження за роботою над збагаченням словника в початкових класах та вивчення рівня знань і вмінь учнів з цієї теми дають підстави для висновку, що ця робота проводиться несистематично. І як наслідок - мовлення значної кількості наших школярів характеризується невиразністю, безбарвністю.

Обмеженість активного словника учнів, а також невміння добирати та правильно вживати слова, найбільш точні і влучні для певного висловлювання, є однією з причин численних та різноманітних мовленнєвих недоліків, яких учні припускаються в усному мовленні та творчих письмових роботах.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Отже, проведений аналіз науково-методичних джерел засвідчує, що словникова робота є одним з найбільш ефективних засобів збагачення, уточнення, активізації і розвитку мовлення школярів, підвищення їхньої грамотності. Систематична, цілеспрямована й послідовна робота, спрямована на уточнення, збагачення й активізацію словникового запасу учнів сприятиме досягненню високих результатів.

Бібліографія

Бих І. Мовно-мовленнєвий розвиток учнів початкових класів як необхідна умова успішного навчання / Магістр, 2005. Вип. 1. С. 96.

Буденкевич Ю. Поради батькам: як працювати над словом в молодшому шкільному віці // Початкова школа, 1997. № 10. С. 11.

Варзацька Л. О. Активізація мовленнєвої діяльності учнів / Початкова школа, 1991. № 2. С. 28.

Варзацька Л. О., Трохименко Т. О. Українська мова та читання : підручник для 2 кл. закладів загальн. серед. освіти : у 2 ч. Ч. 1. Тернпіль : Навчальна книга-Богдан, 2019. 160 с.

Гільбух Ю. З., Пенькова О. І. Психологічні аспекти словникового розвитку молодших школярів / Початкова школа, 1979. № 12. С. 66-67.

Державний стандарт початкової освіти (2018 р.). Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №87. Початкове навчання та виховання. 2018. № 28-29. С. 41-45.

Размещено на Allbest.ru