Естетичне виховання молодших школярів засобами музичного мистецтва

студент ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти мистецького факультету

Анотація

Статтю присвячено дослідженню особливостей естетичного виховання учнів молодшого шкільного віку засобами музичного мистецтва.

Ключові слова: естетичне виховання, молодші школярі, музичне мистецтво.

Основна частина

Постановка проблеми. Національна система виховання постійно відтворює і поглиблює емоційно - естетичний, художньо-творчий, моральний та інтелектуальний компоненти свідомості народу, створює умови для розвитку і розквіту природних задатків і талантів кожного громадянина України, формування духовного потенціалу - найвищої цінності нації, держави. Національне виховання реалізує глибоке і всебічне пізнання рідного народу, його історії, культури, духовності і на цій основі - пізнання кожним учнем, вихованцем самого себе як індивідуальності і як частки своєї нації, а через неї всього людства, організацію самонавчання і самовиховання, найефективніших шляхів розвитку і самовдосконалення особистості [19, с. 46].

В останні роки зросла увага до проблем теорії і практики естетичного виховання як найважливішого засобу формування ставлення до дійсності, засобу морального і розумового виховання, тобто як засобу формування всебічно розвиненої, духовно багатої особистості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблему педагогічного керування музичним сприйманням школярів розглядали Л. Прокоф'єва, О. Ростовський; особливості формування музичних здібностей молодших школярів на уроках музики висвітлила О. Коваль; теоретичні та методичні принципи ефективного застосування інтегрованої системи музичного виховання школярів стали предметом дослідження О. Нижник; процес формування музично-естетичної культури молодших школярів в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності вивчила І. Барвінок. Музику як філософсько-естетичну проблему розглянули Н. Грибанова, Л. Тарапата, Л. Шеремет.

На необхідність формування в особистості естетичної культури - вказують багато письменників, педагогів, діячів культури (Д.Б. Кабалевський, А.С. Макаренко, Б.М.Нєменський, В.А. Сухомлинський, Л.М. Толстой, К.Д. Ушинський), - особливо важливо в найбільш сприятливому для цього молодшому шкільному віці.

Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні методики естетичного виховання молодших школярів засобами музичного мистецтва.

Виклад основного матеріалу дослідження. На сучасному етапі становлення української держави першочерговим завданням освіти є виховання всебічно розвиненої, творчо мислячої людини. Справжнім багатством кожної держави є людина, творча особистість з адекватною самооцінкою, прагненням до краси і самовираження, з свідомим ставленням до середовища, різних форм суспільного життя.

Естетичне виховання є одним з найбільш ефективних шляхів «олюднення» сучасної глобальної цивілізації на основі утвердження принципів справжньої гуманності у взаєминах між людьми, забезпечення розвитку індивідуальних здібностей і талантів молоді, створення умов для всебічного творчого розвитку та саморозвитку особистості. Нові підходи до організації естетичного виховання учнівської молоді визначені положеннями Національної доктрини розвитку освіти в Україні ХХІ століття, Національної комплексної програми естетичного виховання, Концепції та Комплексної програми художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах, Державної програми «Вчитель», Концепції національного виховання, Національної програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні [5, c. 46].

Найбільш концентрованої формою вираження естетичного ставлення людини до навколишньої дійсності є мистецтво. Естетичне ставлення передбачає переживання прекрасного як специфічне світо - переживання, внаслідок якого виникає особливе емоційний стан повного злиття людини і світу. Здійснений аналіз дозволяє нам уточнити сутність естетичного виховання з точки зору закономірностей духовного розвитку особистості. Під естетичним вихованням ми розуміємо процес цілісного формування духовності особистості, націлений на виховання в людині гуманістичних якостей, зокрема:

*S широти естетичних потреб, що виражаються в потребах і здібностях сприйняття і розуміння прекрасного, створення прекрасного в житті і в мистецтві на основі творчого розвитку і само - розвитку;

J багатства естетичного досвіду, детермінованого духовно-практичним освоєнням досвіду соціальних відносин через його (досвіду) емоційне переживання і естетичну оцінку;

*S універсальності естетичного ставлення, що передбачає естетичну активність не тільки в художній діяльності, але і в практичному житті, у відношенні людини до природи, до інших людей і до самого себе, до звичаїв, традицій, до форм поведінки, до світу речей, до мистецтва [5, c. 47].

Таким чином, естетичне виховання з погляду закономірностей духовного розвитку особистості відзначено якостями змістовності, цілісності, універсальності і здійснюється в усіх сферах людської діяльності: у праці, в побуті, в спорті, в навчанні, в мистецтві, в сфері міжособистісних відносин, у сфері спілкування.

В якості основних завдань естетичного виховання учнів дослідники, як правило, висувають наступне:

J завдання формування естетичних понять, поглядів, переконань, умінь розуміти прекрасне, естетично оцінювати факти, явища і процеси навколишньої дійсності;

J завдання виховання естетичних почуттів, розвитку вмінь отримувати естетичне задоволення від сприйняття прекрасного в житті і в мистецтві;

J завдання формування потреб у творчості, оволодіння знаннями і практичними вміннями в певному виді мистецтва [21, c. 16].

Великого значення естетичному вихованню приділяв В.О. Сухомлинський. Він вважав, що естетичне виховання - прекрасне могутнє джерело моральної чистоти, духовного багатства, фізичної досконалості. Естетичне виховання має найтісніший зв'язок з усіма сферами духовного життя особистості і колективу [81, c. 151].

«Я вбачаю, - писав В.О. Сухомлинський, - великий виховний сенс в тому, щоб дитина бачила, розуміла, відчувала, переживала, осягала, як велику таємницю, пробудження життя в природі. Перші весняні квіти і бруньки, що розкрилися, перші ніжні стеблинки трави, перший метелик, перше кумкання жаби, перша ластівка, перший грім, перша весняна купіль горобця - все це я розкриваю перед дітьми як красу вічного життя. І чим глибше вони одухотворяються цією красою, тим сильніше прагнуть творити прекрасне. Справжнє свято для дітей - цвітіння саду» [9, c. 153]. Відкриваючи навколо себе прекрасне, дивуючись і захоплюючись ним, маленька дитина ніби дивиться в дзеркало і бачить свою власну людську красу. Дитині треба показати, що в світі є не тільки потрібне, корисне, а й красиве [9, c. 154].

«Краса - могутній засіб виховання чутливості душі», - писав В. Сухомлинський. «Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса - це яскраве світло, що осяває світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, ти стаєш відданим і непримиренним. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Я б назвав красу гімнастикою душі, вона виправляє наш дух, нашу совість, наші почуття і переконання. Краса - це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки йому так чи інакше ставишся сам до себе» [9, c. 201].

Б.Т.Ліхачов під естетичним вихованням розуміє цілеспрямований процес формування творчо активної особистості, здатної сприймати, відчувати, оцінювати прекрасне, трагічне, комічне, потворне в житті і мистецтві, жити і творити «за законами краси» [6, c. 85].

Л. Артемова, О. Чинаєва під естетичним вихованням розуміють вплив на розвиток особистості всієї навколишньої дійсності, її естетичної значущості для людини; залучення людини до художньої культури; спеціальну систему заходів у структурі художнього життя суспільства, спрямованих на поширення знань про мистецтво, на розвиток художньої самодіяльності тощо [1, c. 65].

І.Ф. Харламов вказує, що суть естетичного виховання полягає в організації різноманітної художньо - естетичної діяльності учнів, спрямованої на формування у них здатності повноцінно сприймати і правильно розуміти прекрасне в мистецтві і в житті, на вироблення естетичних уявлень, понять, смаків і переконань, а також розвиток творчих задатків і дарувань у сфері мистецтва [10, c. 214].

Отже, естетичним, на думку вченого, є те, що узгоджується зі звичкою, тобто відчувається й уявляється як естетично цінне і відповідає звичаям і закономірностям естетики. Процес естетизації відбувається в нероздільній єдності та взаємодії з процесами естетизації та сакралізації (набуття статусу священного, святого). Все, що в поглядах особистості є добрим (моральним), згодом визнається гарним (естетичним) та видається святим (сакральним). Взявши до уваги ці проблеми, можна дійти висновку, що розвиток естетичної сфери особистості (естетична свідомість, емоційно-почуттєва складова, художньо-творча діяльність) пов'язаний із триєдиним процесом етизації, естетизації, сакралізації, що є внутрішніми характеристиками становлення й розвитку індивідуальності, її духовної культури [4, c. 15].

Народна практика музичного виховання виробила чимало засобів розширення естетичного й художнього досвіду дітей, пробудження творчих здібностей у різних видах музичної діяльності. Пошук шляхів ефективного розвитку музичних здібностей у дітей спонукає звернутися до досвіду народної педагогіки до дитячого музичного фольклору як випробуваного засобу залучення дітей до прекрасного, що увібрав естетичний, моральний, світоглядний досвід багатьох поколінь. Звичайно, можна згодитися зі словами Софії Грици, що чим дбайливіше ми ставитимемося до розвитку природних осередків автентичного фольклору, не допускаючи його замулення наносимо академічного професіоналізму і надмірного опікунства з боку нефахівців, тим довше збережемо ці чисті джерела для майбутнього. Та якщо б не записувати балади, думи, колядки, веснянки, купальські пісні, то хіба ж ми жителі малих та великих міст, а навіть і сіл, могли б їх почути [11, c. 29].

Концепція музичного виховання школярів на основі української національної культури ґрунтується на таких положеннях: любов до народної музики, пісні - найприродніше і найглибинніше духовне начало людського життя, адже кожна дитина генетично несе в собі начала тієї музичної свідомості, на якій в далекому минулому зросла могутня стихія музичного фольклору; опора на фольклор сприяє проникненню умів до глибин народної творчості, наближення до сформованих у продовж віків уявлень про сутність людини, її духовність, красу і гармонію довкілля; народна музика повинна увійти до загальної музичної свідомості як безпосередньо живе, хвилююче і цілісне явище, а не як романтична спадщина, перед якою усі мають безперечно поклонятися; фольклор слід вивчати не як сукупність його видів і жанрів, а як саме життя народу від найдавніших часів до сьогодення, як цілісний духовний, матеріальний та практичний світ людини; музика є складовою частиною народної творчості, тому повноцінне сприймання пісенних жанрів не можливе без їх зв'язку з іншими видами фольклору.

Увага вчителя до народної музики як цілісного явища допоможе розкрити своєрідність народнопісенних жанрів, особливості їх перетворення у творах професійних композиторів. Важливо, щоб діти відчули фольклор не як щось архаїчне, а як природну і невід'ємну частину сьогодення; ні наука, ні практика музикування не знайшли поки що гідної заміни первинній стихії природної музикальності людини, на якій зросла музична культура народів світу. Відчуття елементарного ритму, потреба у періодичній повторності метроритмічних акцентів є найсуттєвішою частиною природної музикальності людини. Музично-виховна робота, що не орієнтується на неї на початковому етапі, не може бути ефективною [3, c. 59].

Широке використання народного фольклору в програмах школи підвищує рівень музичного сприймання учнів, стає більш диференційованим, емоційним, осмисленим, що проявляється в стійкій увазі дітей до занять, у бажанні більше дізнатися про українську музику. Однак не кожний, сприймаючи музику, здатний перейнятися нею, тобто сформувати особистісне ставлення. Причини можуть бути різними: це й недосконалість шкільних програм з музичного мистецтва, і догматизм учителя, який намагається працювати лише за програмою, не враховуючи інтереси учнів, і деякі формальні риси, традиційно властиві уроку. Однак особистість учителя є головною причиною байдужого ставлення до музики, оскільки від нього залежить інтерпретація пізнання мистецтва. Можливо, поверхневе сприймання музики учнями на уроках є ще однією з причин легковажного ставлення до неї.

Виховний вплив музики завдяки педагогічній майстерності вчителя може дати позитивні результати. Оскільки у процесі слухання музики, її художньому пізнанні у дітей виникають емоції та власні переживання, виражені в таких словах, як «радість», «сум», «тривога», «ніжність» тощо. Необхідність створення власного художнього образу музики «провокує» школярів на роздуми про місце людини серед людей, про власний моральний світ, про вибрану мету й тактику життя.

Активізація пізнання музики - складне завдання, особливо у класах, де рівень музичної культури учнів недостатній. Очевидно, ефективний шлях його активізації - інтелектуально-емоційна насиченість уроків, коли вчитель у бесідах з учнями торкається не тільки питань історії та теорії музики, а й внутрішнього світу людини, її настроїв, думок і естетичних почуттів.

Отже, естетичне виховання і навчання молодших школярів повинне здійснюватися як єдиний органічний процес творчого розвитку особистості учня, виховання у нього естетичного відношення до музичного мистецтва в процесі оволодіння естетичними знаннями і вміннями.

Висновки. Почуття, в тому числі і естетичні - специфічна форма відображення навколишнього. Тому вони не можуть виникнути і розвиватися там, де в повсякденному оточенні немає тих сполучень предметів, форм, фарб, звуків, що можуть бути сприйняті як зразки прекрасного. Однак тільки наявності цих об'єктів ще недостатньо для виникнення в дітей естетичних почуттів. Естетичний розвиток особистості починається в ранньому дитинстві. Щоб доросла людина стала духовно багатою, треба звернути особливу увагу на естетичне виховання дітей молодшого шкільного віку. Естетичне виховання дуже важливе для всебічного розвитку дитини. Основи естетичного виховання закладаються при участі дорослих уже відразу після народження дитини і продовжують своє становлення довгі роки. Так, естетичний розвиток дітей є однією з умов, що забезпечує ефективність процесу морально-духовного виховання. Ті високі моральні, естетичні та інтелектуальні почуття, які характеризують розвиток дорослої людини, не даються дитині у готовому вигляді від народження: вони виникають і розвиваються протягом усього дитинства під впливом соціальних умов життя та виховання.

Бібліографія

естетичний виховання музичний школяр

1. Артемова Е.С., Чинаева О.П. Некоторые теоретические и практические проблемы эстетического воспитания / Е.С. Артемова, О.П. Чинаева // Вопросы философии. 1987. №4. С. 65.

2. Барвінок І.В. Аналіз формування музично-естетичної культури К.: Інформаційний центр з питань культури та мистецтва, 2003. 22 с.

3. Барвінок І.В. Визначення рівня розвитку музично-естетичної культури у школярів // Рідна школа. 2013. №5. С. 59-61.

4. Горобець Н.М. Методика виховання естетичних почуттів: природа, мистецтво. Навчально - методичний посібник. Луганськ: Видавництво «Альма-матер» ЛДПУ ім. Т.Г. Шевченка, 2007.118 с.

5. Горобець Н. Формування естетичних почуттів у молодших школярів // Рідна школа. 2013. №11. С. 46-49

6. Лихачев Б.Т. Теория эстетического воспитания школьников: учеб. пособ. для студентов пед. ин-тов. М.: Просвещение, 1985. 176 с.

7. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року Указ Президента України від 25 червня 2013 року №344/2013 [Електронний ресурс]. Режни доступу: http://zakon4.rada.goy.ua.

8. Олексюк О.М. Музична педагогіка: Навчальний посібник. К.: КНУКіМ, 2006. 188 с.

9. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: в 5 т. / Сухомлинський В.О. - К.: «Рад. школа», 1977. Т.5. 1977. 639 с.

10. Харламов И.Ф. Педагогика: [компакт. учеб. курс: для студентов университетов и пед. ин-тов] / И.Ф. Харламов. Мн.: Университетское, 2001

11. Щербо А.Б., Джола Д.М. Теорія і методика естетичного виховання школярів: Навчально - методичний посібник. К.: ІЗМН, 2004. 392 с.

12. Ягупов В.В. Педагогіка: [навчальний посібник] / В.В. Ягупов. К.: Либідь, 2002. С. 495.

Размещено на Allbest.ru