Труднощі формування іншомовної компетентності у читанні в учнів старших класів

студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету іноземних мов

Анотація

У статті розглянуто основні труднощі формування компетентності у читанні іноземною мовою учнів старших класі.

Ключові слова: Читання, іншомовна компетентність, німецька мова, урок, текст.

Основна частина

У старшій школі здійснюється розвиток базових мовних, мовленнєвих, соціокультурних, діяльнісних умінь і навичок на основі систематизації, узагальнення й поглиблення знань з кожної мови, здобутих на попередніх етапах навчання. Іншомовна освіта учнів старшої школи характеризується зміною пріоритетів як у змісті навчання, так і у формах його реалізації. Визначальними стають види діяльності, що забезпечують умови різно-канальної парної та групової мовленнєвої взаємодії через виконання різноманітних творчих вправ і завдань, які сприяють задоволенню іншомовним комунікативним потребам старшокласників, зумовлених їхніми інтересами, навчальним і життєвим досвідом, перспективами професійної діяльності. Іншомовні навчальні досягнення випускників школи мають відповідати рівню В-1+ [1, с. 5-6].

Актуальність проблеми: труднощі формування іншомовної компетентності у читанні зумовлюється потребою її дослідження у контексті компетентнісного підходу: необхідно визначити які труднощі виникають під час читання іноземною мовою на уроках в старших класах; визначити, які мовленнєві навички впливають на розвиток читання у школярів, наголосити на основних характеристиках читання як виду мовленнєвої діяльності. Методикою формування іншомовної компетентності у читанні займалося багато вчених (Й.М. Берман, З.І. Кличникова, М.З. Біболетова, В.В. Черниш С.В. Гапонова, Є.В. Мусницька, К.І. Онищенко, Л.М. Шапошнікова, О.Б.Бігич, Г.Е. Борецька, Н.Д. Гальскова ін.), проблема не може вважатися остаточно вирішеною, оскільки потребують уточнення характеристики іншомовної компетентності у читанні, цілі її формування в учнів загальноосвітньої старшої школи, труднощі формування компетентності у читанні.

Мета статті: Показати труднощі, які можуть виникати у читанні в учнів старших класі. Показати важливість розвитку читання на рівні з письмом, аудіюванням та говорінням.

З огляду на міжкультурну парадигму сучасної іншомовної освіти і трактування процесу навчання іноземних мов як пізнання нової культури роль рецептивних видів мовленнєвої діяльності за відсутності природного мовного середовища помітно зростає. Читання іноземною мовою сприяє збільшенню мовних контактів опосередкованого спілкування (преса, художня та спеціальна література, Інтернет, листування) [2, с. 171].

Успішність формування компетенції у читанні залежить від різних факторів: індивідуально-вікових особливостей учнів, наявності або відсутності у них мотивів навчання у цілому і читання іноземною мовою зокрема, розвитку уваги й інтересу, від рівня сформованості учнів старших класів уміння застосовувати стратегії читання, вміння спиратися на попередній мовленнєвий досвід, на вміння використовувати досвід і мовленнєві вміння у рідній мові [4, с. 46]. Крім того, до факторів, що визначають успішність формування компетенції у читанні, відносяться лінгвістичні та дискурсивні характеристики іншомовних текстів.

Фактори, що впливають на успішність читання, можна об'єднати у такі групи:

1) умови сприйняття писемних текстів;

2) індивідуально-психологічні особливості самого читача;

3) мовні характеристики тексту [3, с. 7].

Вагому роль у процесі формування компетенції у читанні відіграють індивідуально-психологічні особливості самого читача. Так, кмітливість учня, його вміння читати рідною мовою, розуміння теми тексту сприятиме оволодінню читанням уголос. Проте для ефективної самостійної роботи важливою навичкою стає читання про себе, при навчанні якого головним є вмотивованість читання, зорова чутливість, зорова пам'ять, ймовірне прогнозування, поле читання та увага читача [5, с. 13]. Успішність читання залежить від потреби учня узнати щось нове, від наявності інтересу до теми повідомлення, від усвідомлення об'єктивної потреби вчитися, тобто від спрямованості на пізнавальну мотивацію цієї діяльності.

Можливість доступу до автентичної інформації перетворює цей вид мовленнєвої діяльності на найпростіший і водночас найцінніший засіб комунікації і сприяє виникненню та розвитку внутрішньої мотивації навчання учнів. Навички читання, на відміну від усного мовлення, не зникають протягом усього життя і допомагають випускникам шкіл у подальшій професійній діяльності (пошук і читання літератури за фахом, задоволення читацьких інтересів, підтримання навичок говоріння).

Читаючи автентичні тексти, учні розширюють свій лексичний запас, закріплюють граматичні і орфографічні навички, отримують змістові та мовні опори для говоріння. Читання дає змогу розв'язувати також розвивальні, освітні, виховні завдання школи (розвиток мислення, мовного здогаду, умінь самостійної роботи, розширення кругозору, соціокультурної компетенції, виховання волі, наполегливості тощо).

Процес формування компетентності читання іноземною мовою ускладнюється певними труднощами, які зумовлюються трьома групами факторів:

а) індивідуальними особливостями учнів;

б) іноземною мовою, що вивчається;

в) умовами навчання: учителем, технологією навчання і навчальними матеріалами [3, с. 4].

У процесі формування компетентності читання реалізуються також освітня, розвивальна й виховна цілі, які підпорядковуються практичній меті. Освітня мета передбачає набуття учнями різноманітних знань та отримання пізнавальної інформації з текстів, а також формування у школярів навчальних умінь і стратегій читання. Розвивальна мета передбачає розвиток у школярів когнітивних процесів, які беруть участь у читанні - уваги, слухового сприймання, різних видів зорової пам'яті, мислення, уяви. Виховна мета передбачає виховання в учнів культури читання, а також емоційно-ціннісного ставлення до прочитаного. Цілі реалізуються комплексно, що сприяє різнобічному особистісно-діяльнісному розвитку школяра. Формування компетентності читання передбачає навчання учнів різних його видів [2, с. 377].

На розвиток умінь читання впливає рівень сформованості у школярів мовленнєвих навичок:

- навичок техніки читання окремих букв, буквосполучень, слів, речень;

- лексичних навичок розпізнавання графічних форм лексичних одиниць та їх безпосереднього розуміння;

- граматичних навичок розпізнавання при читанні граматичних форм і прогнозування синтаксичних структур. Іншим складником компетентності читання є декларативні та процедурні знання.

а) Труднощі, зумовлені індивідуальними особливостями учнів

Учні, які починають навчатися читати іноземною мовою, стикаються з труднощами у впізнаванні та розпізнаванні графем, у встановленні та реалізації графемно-фонемних відповідностей, у сприйманні прочитаного слова та співвіднесення зі значенням, у застосування відповідної інтонаційної моделі при озвучуванні речень. Проте властивості самого читача можуть стати факторами, які полегшують процес формування компетентності читання. Так, кмітливість учня, його вміння читати рідною мовою, зорова чутливість, зорова пам'ять, ймовірне прогнозування, поле читання, увага, розуміння теми тексту сприятимуть навчанню читання [3, с. 4].

б) Труднощі, зумовлені іноземною мовою, що вивчається

Велика група труднощів формування компетентності читання зумовлена схожістю/відмінністю графічних та орфографічних систем рідної та іноземної мов. При формуванні компетентності читання учитель насамперед повинен враховувати об'єктивні труднощі орфографічної системи мови, що вивчається, які склалися історично.

Найбільш характерними з них є такі:

- кількісна неадекватність між буквами та звуками у слові, тобто між графічним та звуковим образом слова,

наприклад:

Нім. schreiben, schmucken, Platz, deutsch;

- різночитання однакових букв і буквосполучень:

Нім. ich, Buch, Chor, sprechen, Skizze, Suppe, Vater, Vase;

- кількість букв алфавіту та кількість графем, які вони утворюють:

Нім. 26 букв - більше 80 графем;

- наявність «німих» букв у словах:

Нім. wohnen, liegen, Saal;

- інші графічні труднощі:

а) наявність умляута: Kuste, Madchen, mogen;

б) передача одного і того ж звука різними буквами і буквосполученнями:

Нім. [[] - schreiben, sprechen.

Цей перелік технічних труднощів читання далеко не повний, його можна продовжити.

Усі труднощі іншомовних текстів учні мають подолати поступово: спочатку вони оволодівають читання вголос, засвоюють специфіку букв алфавіту і мовний матеріал, виконують велику тренувальну роботу з техніки читання, отримуючи якомога більше навантаження на зоровий аналізатор; згодом переходять до читання мовчки.

У процесі навчання читання слід враховувати такі явища як мовна інтерференція та перенесення навички. Мовна інтерференція - негативний вплив навичок читання рідною мовою на формування аналогічних навичок іноземною (міжмовна інтерференція) або негативне перенесення раніше набутих навичок читання іноземною мовою на нові (внутрішньомовна інтерференція). Перенесення навички - позитивний вплив навичок читання рідною мовою на формування аналогічних навичок іноземною мовою або позитивне перенесення вже набутих навичок читання іноземною мовою [3, с. 5].

в) Труднощі, зумовлені умовами навчання

1) Брак якісних навчальних матеріалів для формування компетентності читання.

2) Погано сплановані та/або невдало проведені фрагменти уроків з навчання читання, або навіть їх повна відсутність.

3) Недостатнє врахування вчителями вікових особливостей учнів і, як наслідок, застосування невідповідних прийомів при навчанні читання.

На старшому ступені учні повинні уміти читати без словника з метою отримання основної інформації, або зі словником - для повного розуміння змісту тексту, що включає до 6% незнайомих слів. Використовуються нескладні автентичні тексти суспільно-політичної, науково-популярної та художньої літератури. Удосконалюються прийоми прогнозування на рівні слова (мовна здогадка) та на рівні тексту (антиципація) [2, с. 381].

Учні старших класів мають оволодіти навичками анотування тексту (стисло передати зміст прочитаного в усній чи письмовій формі); реферування (визначити в тексті нову інформацію чи головні думки/ факти); рецензування (висловлювати свою думку, давати оцінку змісту тексту в усній чи письмовій формі).

Основними характеристиками читання як виду мовленнєвої діяльності (МД) є такі:

1. За характером мовленнєвого спілкування читання, як і письмо, відноситься до писемних видів МД (на відміну від усних - говоріння та аудіювання).

2. За роллю у процесі спілкування читання (поряд з аудіюванням) є реактивним видом МД (на відміну від її ініціювальних видів - говоріння і письма).

3. За спрямованістю на прийом і видачу інформації читання (поряд з аудіюванням) є рецептивним видом МД (на відміну від продуктивних - говоріння і письма).

4. Форма перебігу читання - внутрішня, невиражена (на відміну від говоріння і письма, які актуалізуються у зовнішньому плані). Предметом читання є чужа думка, яка закодована в тексті і яку потрібно розпізнати.

5. Продуктом читання є умовивід, результатом - розуміння сприйнятого змісту і мовленнєва/не мовленнєва поведінка читача, який може вербально відреагувати на прочитане, а можна запам'ятати прочитане до того часу, коли це йому знадобиться [2, с. 371].

Психофізіологічними механізмами читання є зорове сприйняття, внутрішнє промовляння, сегментування тексту, оперативна пам'ять, антиципація (чи ймовірне прогнозування), довготривала пам'ять, осмислення. В реальній комунікації механізми читання функціонують майже синхронно.

Психофізіологічну основу читання складають операції зорового сприйняття тексту і його розуміння. При читанні інформація поступає до читача через зоровий канал, тому вирішальну роль виконують зорові відчуття, які спричиняють дію внутрішнього моторного/мовленнєво-рухового аналізатора [2, с. 372].

Завдяки цьому читання супроводжується внутрішнім промовлянням, яке стає повним, розгорнутим мовленням при читанні вголос. Людина, яка читає мовчки, про себе, неодмінно чує те, що вона читає, тому слухові відчуття також є обов'язковим елементом читання. Ці відчуття дають можливість контролювати правильність власного читання, проте вони не відіграють домінуючої ролі, а підпорядковуються названим вище відчуттям. Подібно іншому виду рецептивної діяльності - аудіюванню, читання базується на розпізнаванні мовних одиниць письмового тексту. В залежності від міцності засвоєння мовного матеріалу та рівня сформованості механізмів зорового сприймання процес розпізнавання може здійснюватися швидко й безпосередньо, або в уповільненому темпі з елементами пригадування. Із психологічної точки зору процес сприймання й розуміння тексту безпосередньо пов'язаний з осмисленням і пам'яттю. Сприймаючи текст, читач виділяє в ньому окремі ланки, які є для нього найбільш суттєвими, і синтезує ці ланки в єдине ціле. Пам'ять при цьому - оперативна і довготривала - допомагає мисленню [2, с. 372].

Досліджуючи статті таких вчених як О.Б.Бігич, Г.Е. Борецька, Н.Д. Гальскова, Л.М. Шапошнікова, можно зрозуміти, що формування іншомовної компетенції у читанні передбачає набуття учнями знань, формування навичок та розвиток умінь читання, а також удосконалення психофізіологічних механізмів читання. У процесі навчання іноземної мови у навчальних закладах необхідно сформувати вміння читання на комунікативно достатньому рівні для того, щоб учні могли розуміти:

а) основний зміст нескладних автентичних текстів,

б) досягти повного розуміння складніших за змістом і структурою текстів різних жанрів. [6, с. 89].

Учнів потрібно навчити користуватися іншомовними словниками та різними довідниковими матеріалами. Читаючи текст, старшокласники повинні зрозуміти основний зміст і важливі деталі. Набуття цього вміння є надзвичайно важливим, оскільки саме воно лежить в основі майже всієї самостійної роботи учнів. З метою подолання труднощів розуміння тексту проводиться лексичний, граматичний, структурний і смисловий аналіз, використовується переклад.

Висновки: Формування комунікативних навичок іншомовної компетенції у читанні є необхідною складовою ефективної роботи учнів під час навчання іноземних мов. Труднощі, які виникають під час читання, треба брати до уваги та вирішувати їх, адже компетентність читання іноземною мовою є засобом спілкування через, а також важливим видом мовленнєвої діяльності. У сучасному світі навички читання є найбільш розповсюдженим способом іншомовної комунікації. Читання робить доступною будь-яку інформацію, передає досвід людства, нагромаджений у найрізноманітніших сферах трудової, творчої, соціально-культурної діяльності.

Бібліографія

школа навчання іншомовний компетентність

1. Бех П.О. Концепція викладання іноземних мов в Україні / П.О. Бех, Л.В. Биркун. // Іноземні мови. - 1996. - №2. - С. 3-8.

2. Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика: підручник для студ. класичних, педагогічних і лінгвістичних університетів / Бігич О.Б., Бориско Н.Ф., Борецька Г.Е. та ін./ за загальн. ред. С.Ю. Ніколаєвої. - К.: Ленвіт, 2013. - 590 с.

3. Борецька Г.Е. Методика формування іншомовної компетентності у техніці читання / Г.Е. Борецька // Іноземні мови. - 2012. - №1. (69) - С. 3-8.

4. Миролюбов А.А. Майкл Уэст и его методика обучения чтению / А.А. Миролюбов // Иностранные языки в школе. - 2003. - №2. - С. 46-47.

5. Черниш В.В. Навчання англомовного читання та аудіювання із застосуванням аудіокнижок художніх творів (середня загальноосвітня школа з поглибленим вивченням іноземної мови): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 «Теорія і методика навчання: германські мови» / В.В. Черниш. - К., 2001. - 21 с.

Размещено на Allbest.ru