Феномен емоційної стійкості майбутнього фахівця-музиканта: до постановки проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Феномен емоційної стійкості майбутнього фахівця-музиканта: до постановки проблеми

Тетяна Ковальчук

студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня

вищої освіти мистецького факультету

Науковий керівник - доктор педагогічних наук,

професор Растригіна А.М.

У статті розкрито зміст поняття «емоційна стійкість», представлено його структуру та критерії. На основі аналізу праць науковців зроблено спробу розкрити важливість розвитку емоційної стійкості в процесі підготовки майбутнього фахівця-музиканта до професійної діяльності.

Ключові слова: емоційна стійкість, вокальна підготовка, фахівці-музиканти, майбутні вчителі музичного мистецтва.

Вступ

Постановка проблеми. Зміни, що відбуваються в сьогоденній Україні, спричинили підвищення динаміки розвитку виробничого життя та сприяли збільшенню напруженості процесу реалізації людиною навчальної, трудової та інших видів діяльності. Жорсткі вимоги до своєчасності та адекватності дій призводять до виникнення стресових ситуацій. В цьому аспекті в процесі формування професійної компетентності майбутніх педагогів-музикантів великого значення набуває проблема розвитку емоційної стійкості як необхідної складової емоційного інтелекту фахівця, що впливає на ефективність його роботи, сприяє адаптації в професії та збереженню психологічного здоров'я особистості.

Мета статті - дослідити теоретичні основи феномену емоційної стійкості майбутніх фахівців- музикантів.

Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження. На різних етапах дослідження змісту феномену «емоційної стійкості» відбувалася зміна поглядів на це поняття, що знайшло відображення у термінології. Так від більш узагальнених термінологічних словосполучень типу: «психічна надійність», «психічна стійкість», «психологічна стійкість» (В. Калін, К. Фірсов) дослідники перейшли до найбільш поширеного словосполучення «емоційна стійкість» (Л. Аболін, Л. Дика, М. Дьяченко, Н. Зільберман, Е. Носенко, О. Сиротін, О. Чебикін) та варіантів, що конкретизують його: «стресостійкість» (Б. Рашел), «перешкодостійкість» (Ф. Горбов) та ін.

Наразі зміст поняття «емоційна стійкість» ще не набув однозначного визначення в дослідженнях науковців. Зокрема, Т. Рибо, Є. Милерян, С. Оя, О. Чернікова, Н. Амінов та інші розглядають емоційну стійкість як «стійкість емоцій», а не функціональну стійкість людини до емоціогенних умов. При цьому під «стійкістю емоцій» розуміють і емоційну стабільність, і стійкість емоційних станів, і відсутність схильності до частої зміни емоцій. Таким чином, в одному понятті об'єднано різні явища, які не співпадають за своїм змістом з поняттям «емоційна стійкість». Разом з тим, П. Зильберман та Б. Варданян визнають велике значення волі у забезпеченні ефективності діяльності під час виникнення сильної емоції. Зокрема, П. Зильберман визначає емоційну стійкість як інтегративну властивість особистості, яка характеризується такою взаємодією емоційних, вольових, інтелектуальних та мотиваційних компонентів психічної діяльності індивідуума, які забезпечують оптимальне успішне досягнення мети діяльності у складних емотивних обставинах.

Згідно поглядів Дж. Гілфорда та П. Фресса, емоційна стійкість характеризується емоційною незворушністю, невразливістю, тобто нереагуванням людини на емоціогенні подразники, ситуації. Л. Дика розглядає емоційну стійкість не як стійку особистісну властивість, що зумовлює ефективність діяльності в екстремальних умовах, а як динамічне новоутворення, що формується в умовах екстремальної діяльності і протиставляється за більшістю ознак її виявлення емоційній вразливості. При такому підході емоційна стійкість та емоційна вразливість розглядаються як різні феномени. В. Стасюк та М. Корольчук розуміють емоційну стійкость і як особистісну властивість, і як психічний стан. За І. Аршавою, зміст поняття «емоційна стійкість» слід розглядати через оцінку рівня складності умов професійної діяльності до визначення її ефективності (успішності) як ознаки емоційної стійкості. Остання, на думку Г. Берегового та О. Жданова, зумовлює надійність суб'єкта діяльності. При такому підході до розкриття змісту емоційної стійкості операційна напруженість, завдяки якій можна забезпечити ефективність виконання діяльності, помилково розглядається як ознака емоційної стійкості, проте її часте переживання може призводити до емоційного вигоряння, появи психосоматичних розладів і, врешті-решт, до втрати працездатності

На думку О. Коломієць, емоційна стійкість особистості може реалізовуватися через емоційний інтелект, який у широкому розумінні трактується як здатність диференціювати позитивні та негативні почуття та знання про те, як змінити власний емоційний стан з негативного на позитивний [4, с. 239]. М. Кузнєцов надає велике значення емоційному інтелекту, який відіграє особливу роль у регуляції психоемоційних станів у процесі навчально-пізнавальної діяльності студентів в умовах навчання у закладах вищої освіти. Також контроль власних емоцій і здатність ефективного впливу на них стали предметом спеціального вивчення в рамках концепцій емоційного інтелекту та емоційної креативності у дослідженнях Т. Березовської, О. Власова, Д. Гоулман, Дж. Еверілл, В. Зарицької, Н. Ковриги, Д. Люсіна, Дж. Майер, М. Манойлової, Е. Носенко, П. Саловей, О. Саннік). Аналіз робіт зазначених науківців дозволив визначити, що вони розглядають емоційну стійкість як складову емоційного інтелекту.

Таким чином, проведений аналіз наукової літератури з проблеми дослідження дозволяє нам зрозуміти, що емоційна стійкість - це динамічне новоутворення, інтегративна якість особистості, яка обумовлена внутрішніми та зовнішніми обставинами, котра формується в умовах екстремальної діяльності і реалізується через емоційний інтелект особистості.

емоційна стійкість фахівець музикант

Основний зміст статті

Всі складові, які визначають емоційну стійкість майбутнього фахівця- музиканта, знаходяться між собою в постійній інтеграційній взаємодії й утворюють певний потенціал, який здатний протистояти негативним емоціям. Структура емоційної стійкості включає п'ять підструктур: психофізіологічну, що є підґрунтям психічної діяльності (врівноваженість, рухливість нервових процесів тощо), емоційно-вольову (саморегуляція емоційних станів, емоційна лабільність, адекватність прояву емоцій тощо), адаптивну (особистісний адаптаційний потенціал, нервово-психічна стійкість та ін.), когнітивно-рефлексивну (самопізнання, самоусвідомлення тощо), соціально-перцептивну (проникливість, емпатійність, ідентифікованість та ін.). На думку К. Пилипенка, емоційна стійкість змінюється під впливом пристосування людини до екстремальних умов, проте успішність пристосування залежить від низки стійких особистісних характеристик, у тому числі від характеристик емоційності в структурі особистості, від мотиваційних і вольових характеристик, від стильових рис пізнавальної діяльності, пов'язаних з емоційністю [7].

Показниками емоційної стійкості, на думку М. Кудінової, є: контроль над емоціями, стабільний емоційний стан та оптимальне використання резервів нервово-психічної енергії [6, с. 27]. На думку дослідниці, розгляду поняття емоційної стійкості сприяє її вивчення за такими критеріями, як: адекватна емоційна реакція, самоконтроль та стресостійкість. Докладніше розглянемо вищезгадані критерії.

Емоційне реагування в дослідженні емоційної стійкості музикантів має наступні особливості:

- знаковість переживань (позитивна чи негативна);

- вплив на поведінку та діяльність (стимулюючий чи гальмуючий);

- інтенсивність (глибина переживань та величина фізіологічних зрушень);

- діяльність перебігу емоційної реакції (тривала чи короткотривала);

- ступінь усвідомленості та предметності (зв'язок з конкретним об'єктом);

- ступінь реактивності.

Знаковість емоційного реагування зазвичай розуміють як негативні чи позитивні емоції у конкретній ситуації, які впливають на поведінку та діяльність людини. Індивідуальне сприйняття ситуації дозволяє говорити про адекватність реагування, зміст якої передбачає збереження нейтральних стосунків до подій чи ситуацій. Вплив емоцій на поведінку та діяльність людини характеризує інтенсивність емоційного реагування, тривалість якої може бути різною: від швидкоплинних переживань до станів, які тривають годинами й днями. Так, наприклад, В. Бойко пов'язує емоційне реагування з чуйністю, легкістю, швидкістю та гнучкістю відгуку на події, процес спілкування тощо. На думку Ю. Цагареллі [9] емоційна чуттєвість музикантів-виконавців зворотньо пропорційна силі нервової системи та прямо пропорційна її лабільності. Повна чи часткова відсутність емоційного відгуку призводить до втрати резонансу. У музикантів- виконавців емоційна реакція, пов'язана зі сприйняттям музики, знаходить своє відображення у домінуванні вражень над пізнавальною складовою. Як відзначав Б. Теплов, «у музичному мистецтві здатність до адекватної емоційної реакції є однією з найважливіших й професійно необхідних якостей співака, диригента музиканта-виконавця». На тлі високого рівня енергетики емоційність відбивається у виконанні музичних творів. Відповідна реакція має бути адекватною, співвіднесеною зі змістом музичних творів, який розуміють як:

- вміння відгукуватися на події, явища, твори різних музичних жанрів;

- здатність емоційного співпереживання у музичному творі;

- емоційний відгук на музичні твори.

С. Рубінштейн [8] виокремлює три рівні емоційного реагування особистості. Перший пов'язаний з фізичними відчуттями, має загальний характер і не пов'язаний з конкретними емоціями. Підґрунтя другого рівня складають предметні почуття та емоції, він є більш високим рівнем емоційних проявів, які характеризуються наявністю предмета та диференціацією почуттів на інтелектуальні, естетичні та моральні. Третій рівень містить узагальнені почуття, аналогічні за ступенем узагальненості відверненого мислення (почуття гумору, піднесеного та трагічного, іронії, загальні стійкі світоглядні принципи особистості).

Л. Веккер [1] розглядає переживання як безпосереднє відбиття суб'єктом власних станів, властивостей та співвідношень зовнішніх емоціогенних об'єктів. На його думку, будь-яке переживання - це хвилювання, неспокійний стан, який поділяється на приємні та неприємні емоції. Одна й та ж емоція може супроводжуватися у різних людей протилежними змінами вегетатики, а різні емоції супроводжуються однаковими вегетативними зрушеннями. Однак фізіологічні зміни не завжди надають якісну характеристику емоційній реакції. До фізичних компонентів емоційної реакції належать:

- мімічні засоби експресії, які виражають емоційні відтінки станів людини та в більшості залежать від культурних особливостей даного народу;

- психомоторні засоби експресії (виразні рухи). Особливого значення набуває вираз емоцій в процесі виконання музичних творів.

На думку М. Кувичко, емоційне реагування як відбиття емоційного стану людини являє собою складну реакцію, у якій задіяно різні системи організму та особистості. Розуміння емоційного реагування як стану має принципове значення для усвідомлення сутності емоцій. Емоційне сприйняття музики відбивається у вмінні емоційного співпереживання у музичному творі, емоційного відклику та має рівні, пов'язані з фізичними відчуттями та наділенням предмета інтелектуальним, естетичними, моральним та світоглядним розумінням. Емоційна реакція як критерій розвитку емоційної стійкості музиканта-виконавця виявляється у музичному емоційному відклику, завдяки адекватному розпізнаванню основних емоцій та співвіднесенню їх з емоційним змістом музичних творів та різних музичних жанрів. Показниками ступеня емоційної чуттєвості є рівні емоційної реакції, які впливають на емоційну стійкість та викликають різні інтелектуальні, естетичні та моральні почуття [5, с. 99].

Зауважимо, що розвиток самоконтролю як критерію емоційної стійкості майбутніх фахівців-музикантів відбувається внаслідок накопичення сценічного досвіду та зміни системи мотивації в процесі набуття вищої освіти. За Г. Дзвоник, завдяки самоконтролю, людина може протистояти впливу негативних емоційних чинників, виявляти готовність діяти адекватно в екстремальній ситуації, регулювати емоційні стани, зберігати оптимальне емоційне напруження в умовах публічних виступів, підтримувати високий продуктивний рівень психічної діяльності та стабільність змісту емоцій. Самоконтроль є необхідною психічною якістю в умовах стресу, складовою темпераменту, важливою нарівні з психічною активністю [2, 30-33].

Стресостійкість в дослідженні емоційної стійкості особистості має свої особливості. Зокрема, Н. Бережна визначає її як багатокомпонентну якість людини, яка розвивається в процесі становлення її особистості під впливом різних внутрішніх та зовнішніх факторів й формується на ґрунті психофізіологічної природи, оскільки визначається типом та властивостями нервової системи індивіда. На думку дослідниці, стресостійкість пов'язана з мотиваційною спрямованістю особистості, обумовленої силою мотивів, які значною мірою визначають емоційну стійкість суб'єкта.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Таким чином, проведений аналіз дав змогу зрозуміти, що емоційна стійкість - це інтегративна якість особистості, яка орієнтується на здійснення нею успішної життєдіяльності й досягнення поставлених цілей за умови контролю власних емоцій. Структура емоційної стійкості включає п'ять складових: психофізіологічну, емоційно-вольову, адаптивну, когнітивно-рефлексивну та соціально-перцептивну. Подальшого вивчення потребують педагогічні умови, створення яких сприятиме ефективному розвитку емоційної стійкості майбутнього фахівця-музиканта під час публічних виступів.

Бібліографія

1. Веккер Л.М. Психика и реальность: Единая теория психических процессов. - М.: Смысл, 2000. - 685 с.

2. Дзвоник Г. Емоційна стійкість як професійна якість фахівця // Матеріали ХІІ міжнародної науково-практичної конференції «Эиу уеду - 2016» Dil 15. Psychologie a sociologie: Praha. Publishing House «Education and Science» s.r.o - 88 c.

3. Калинина Т., Колясникова М. Формирование эмоциональной устойчивости студентов в условиях вузовского образования // Современные исследования социальных проблем, №3-2(59), 2016. - С. 109-115.

4. Коломієць О.Г. Формування емоційної стійкості особистості / О.Г. Коломієць // Філософія і політологія в контексті сучасної культури. - Вип 4(2), 2012. - С. 234-240

5. Кувычко М. Эмоциональная реакция - критерий развития эмоциональной устойчивости студентов-музыкантов // Трибуна молодого ученого. - №1 (56), 2015. - С. 97-100.

6. Кудінова М. С. Порівняльний аналіз понять «стресостійкість» та «емоційна стійкість» // Теорія і практика сучасної психології. - 2016. - №1. - С.22-28

7. Пилипенко К. В. Емоційна стійкість як професійно важлива якість майбутнього психолога-практика і К. В. Пилипенко І і Практична психологія в системі вищої освіти; теорія, результати досліджень, технолог ії: колективна монографія / ред. проф, Н. І. Пов'якель. - К.; НПУ імені М. П, Драгоманова, 2009. - С. 137-147.

8. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии - СПб: Издательство «Питер», 2000 - 712 с.

9. Цагарелли Ю. А. Психология музыкально-исполнительской деятельности. Издательство "Композитор. Санкт-Петербург", 2008. - 212 с.

Размещено на Allbest.ru