Сучасні методи та прийоми формування діалогічного мовлення в дітей дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Сучасні методи та прийоми формування діалогічного мовлення в дітей дошкільного віку

Анна Касперова, (студентка II курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Жигора І. В.

У статті висвітлено суть поняття «зв'язне мовлення», розглянуто аспекти мовленнєво-ігрової діяльності як сучасного підходу до розвитку діалогічного мовлення, визначено основні форми й види діалогічного мовлення.

Ключові слова: зв'язне мовлення, діалогічне мовлення, діалог, монолог, мовленнєво-ігрова діяльність, мовленнєва ситуація.

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

Проблема розвитку діалогічного мовлення дошкільників залишається однією з актуальних в теорії й практиці педагогів, психологів, лінгводидактів, адже мова, будучи засобом спілкування, стосується всіх сфер життєдіяльності людини. Сьогодні найважливішими проблемами сучасності стають інноваційні технології, і впровадження їх в навчально-виховний процес не тільки школи та вищих навчальних закладів, а й дошкілля, оскільки всі ланки освіти базуються саме на ньому. З огляду на сказане зазначимо, що важливим є розвиток компетентності вихователя в сучасних інтерактивних технологіях задля якісного, ґрунтовного й цікавого навчання дітей дошкільного віку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Здійснений аналіз наукових джерел засвідчив інтерес дослідників передусім до сутності поняття «зв'язного мовлення» (А. М. Богуш., С. Л. Рубінштейн, О. С. Ушакова та ін.), вивчення аспектів мовленнєво-ігрової діяльності як сучасного підходу до розвитку діалогічного мовлення (А. М. Богуш, Н. І. Луцан), визначення основних форм діалогічного мовлення ( О. С. Ушакова., С. Я. Ермоленко, А. М. Богуш., Н. В. Гавриш).

Метою статті є визначення ефективних сучасних прийомів і методів формування діалогічного мовлення дітей дошкільного віку із застосуванням сучасних засобів інноваційних технологій.

Виклад основного матеріалу дослідження

Основною формою організованої навчальної діяльності дітей дошкільного віку залишаються заняття з різних розділів програми (тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані, домінантні та ін.).

Навчально-виховний процес складається з безлічі взаємопов'язаних складників, одним із яких є навчання дітей мовленню. Найважливішим завданням вихователя є допомога дітям дошкільного віку оволодіти зв'язним мовленням, адже від того, як дитина засвоїть правила й норми рідної мови, буде залежати її подальше навчання в школі. Визначений обсяг роботи і його виконання з розвитку зв'язного мовлення посідає важливе місце в загальній системі роботи з розвитку мовлення в дошкільному закладі. Воно має особливе значення для розвитку інтелекту та самосвідомості дитини, позитивно впливає на формування важливих особистісних якостей: здатності до спілкування, доброзичливості, ініціативності, креативності, компетентності. Дослідники цього питання А. М. Богуш., Н. В. Гавриш стверджують, що в опануванні мовленням дитина рухається від частини до цілого: від окремих слів до поєднання двох-трьох слів, далі до простої фрази та складних речень. Кінцевим етапом зв'язного мовлення є здатність до складання кількох речень, об'єднаних загальним змістом [2, с. 392].

У визначенні сутності поняття зв'язного мовлення думки лінгводидактів, психологів і педагогів не завжди збігаються. Так, наприклад, психолог С. Л. Рубінштейн визначає зв'язне мовлення як таке, що відбиває з мовленнєвого погляду всі істотні зв'язки свого предметного змісту. Мовлення може бути незв'язним з двох причин: тому, що ці зв'язки не усвідомлені й відсутні в думці того, хто говорить, або тому, що ці зв'язки не виявлені належним чином в його мовленні, хоча і є в його думках [4, с. 469].

Лінгводидакти А. М. Богуш., Н. В. Гавриш наголошують на тому, що сучасна лінгвістика та лінгводидактика розглядають поняття зв'язного мовлення у двох напрямах - як процес створення зв'язного висловлювання та як продукт мовлення (текст чи дискурс) [2, с. 392].

У своїй праці «Теорія і практика розвитку мовлення дошкільника» О. С. Ушакова зазначає, що в розвитку зв'язного мовлення дитини дошкільного віку є декілька етапів, через які відбувається становлення безпосередньо мовлення, тому мовлення дитини спочатку має ситуативний характер, однак у зв'язку з тим, як розвиваються функції і зміст мовлення, дитина в процесі навчання оволодіває формою контекстного зв'язного мовлення [5, с. 16].

Зв'язне мовлення виконує низку важливих функцій, основною з яких є комунікативна, що реалізується у двох основних формах - діалозі та монолозі. Кожна із цих форм має свої специфічні особливості, які зумовлюють зміст і характер методики їх вироблення. Лінгвістика протиставляє діалогічне та монологічне мовлення відповідно до їхньої комунікативної спрямованості, лінгвістичної та психологічної природи [2, с. 393].

Діалог, за С. Я. Ермоленко, це форма мовної комунікації, учасники якої обмінюються репліками-висловлюваннями. Діалогом називають також слухання та промовляння здебільшого невеликих, неповних, еліптичних речень простої будови, якими обмінюються співрозмовники. Він відбувається в певній ситуації та супроводжується активною й виразною інтонацією, мімікою, жестами. Співрозмовникам мають спільний предмет розмови, тому думки та судження стислі, неповні, іноді фрагментарні. До лінгвістичних характеристик діалогу належать: розмовна лексика, фразеологія; уривчастість, недомовленість, скороченість; наявність простих та складних безсполучникових речень; імпровізаційний, реактивний характер висловлювань.

Монолог, за визначеннями А. М. Богуш., Н. В. Гавриш, є мовленням однієї людини, орієнтованим на сприймання його іншими людьми, яке не передбачає миттєвого, безпосереднього відгуку слухачів. Орієнтація на слухача вимагає зрозумілості та змістовності мовлення, адже інформація, яку бажає висловити мовець, невідома іншим [2, с. 393]. При цьому О. С. Ушакова стверджує, що монолог народжується в надрах діалогу, при чому останній є первинним [5, с. 17]

До основних форм діалогічного мовлення, яких навчають дошкільників, належать розмова, бесіда та полілог. Одним із методів формування діалогічного мовлення в повсякденному житті й водночас універсальною формою мовленнєвого спілкування є розмова вихователя з дітьми (імпровізований діалог) [2, с. 397].

За сучасних умов змінилися напрями та пріоритети мовленнєвого розвитку дошкільників, підходи до навчання дітей рідної мови. Пріоритетним напрямом сучасної дошкільної лінгводидактики є реалізація компетентнісного підходу до навчання дітей рідної мови з використанням інновацій. Відповідно до нової редакції Базового компоненту дошкільної освіти діалогічна компетенція дитини вважається сформованою, якщо дошкільник ініціює й підтримує розпочату розмову в різних ситуаціях спілкування, відповідає на запитання співрозмовника та звертається із запитаннями, орієнтується в ситуації спілкування, уживає відповідні мовні й немовні засоби для розв'язання комунікативних завдань; дотримується правил мовленнєвої поведінки та мовленнєвого етикету і коректно виявляє своє емоційне ставлення до предмета розмови й співрозмовника та коригує його залежно від ситуації спілкування [1, с. 19].

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблеми на основі аналізу обставин і відповідної ситуації. Особливу увагу варто приділити створенню мовленнєвого середовища, розвивальний ефект якого зумовлюється сукупністю природних, предметних або соціальних умов та характером висловлювань дорослого та дитини, створенням таких ситуацій, які дають дошкільникові змогу прийняти самостійне рішення, висловити думку, дібрати відповідні слова та вирази; способами та завданнями, розв'язання яких стимулюватиме мовленнєвий розвиток, активність та самостійність кожної дитини.

Доцільними в роботі з дітьми для оптимізації їх мовленнєвого самовираження є інтерактивні вправи та ігри, мета яких полягає в розвитку вміння дітей виражати ставлення до партнера; активізації їхнього активного словника; виховання поваги до інших.

У мовленнєво-ігровій діяльності А. М. Богуш, Н. І. Луцан виокремлюють такі аспекти:

психологічний - із погляду мовлення під час гри - це специфічний, складний процес, певною мірою, опосередкованого, суб'єктивного відбиття фактів, явищ, предметів у конкретно-чуттєвих уявленнях, асоціативно пов'язаних один із одним, реальних чи створених уявою у свідомості мовця відповідно до ігрових завдань;

лінгвістичний (лексико-семантичний, комунікативний) - складний, специфічний процес використання в мовленнєвому спілкуванні ігрової ситуації як стилістично нейтральних, що набувають образного потенціалу шляхом актуалізації їх значень, семантичного зрушення, уміщення до них різноступеневих смислових, емоційно-естетичних нашарувань, що досягаються здебільшого на лексико-семантичному рівні;

естетичний - у цьому аспекті мовлення становить такий свідомий творчий процес використання мовних одиниць, що стимулює передусім естетичне сприйняття ігрової діяльності, у якому раціональний та емоційний бік поєднані, зумовлюють один одного, а також сприяють формуванню певних переконань, моральних якостей та естетичних смаків мовця;

лінгводидактичний (практичний) розглядається як здатність дитини доречно використовувати в ігрових ситуаціях зв'язні висловлювання, які за допомогою певних естетичних властивостей (незвичність у сполученні слів, метафоричність, влучність) впливають на емоційно-чуттєву сферу їхньої життєдіяльності [3, с. 25].

З метою виконання й реалізації зазначених вище аспектів мовленнєво-ігрової діяльності дошкільників ми виокремили такі ефективні вправи на розвиток діалогічного мовлення, дотримуючись класифікації А. М. Богуш, Н. І. Луцан:

Гра-заняття «Знайомство з країною телепузиків». Мета: ознайомити дітей із казковою Країною телепузією. Створити емоційний фон і викликати бажання грати з персонажами казкового дійства.

Зустріч на вулиці. Мета: закріплення умінь дітей вести діалог у ситуації розпитування.

Продовж далі. Мета: вправляти дітей у складанні діалогу-обговорення. Вихователь пропонує дітям уявити, що вони розмовляють між собою дорогою додому.

Улюблений герой. Мета: формувати вміння вести діалог-обговорення.

Що ти думаєш про це? Мета: формувати вміння вести діалог-обмін враженнями.

Підкажи герою мультфільму. Мета: активізувати словник дітей формулами мовленнєвого етикету в ситуаціях спілкування.

Ігрові мовленнєві ситуації посідають значне місце в роботі з розвитку мовлення дітей дошкільного віку. Натомість у педагогічній літературі майже відсутнє визначення поняття «ігрова мовленнєва ситуація».

Так, А. М. Богуш, Н. І. Луцан трактують ігрову мовленнєву ситуацію як штучно змодельовані ігрові обставини (дитиною чи дорослим) за змістом знайомих художніх творів (чи казок) або з епізодів життя дитини та створені для цього умови їх реалізації (ролі, дієві особи, позитивні мовленнєві стимули, атрибути, знайомий текст тощо), що стимулюють й активізують мовленнєве спілкування дітей, сприяють розвитку діалогічного та монологічного мовлення [3, с. 77].

Задля стимуляції й розвитку діалогічного мовлення наведемо низку мовленнєвих ситуацій:

Ситуація привітання.

Ситуація згоди, дозволу, відмови, заборони.

Ситуація поздоровлення, побажання, вручення подарунків.

Ситуація вибачення.

Театр, транспорт, магазин.

У дошкільних навчальних закладах нерідко використовують інноваційні технології та методи з початкової школи, адаптовані для дошкільників, з-поміж них:

Технологія проблемного навчання. Це організація освітньої діяльності, яка припускає створення під керівництвом вихователя проблемних ситуацій та активну самостійну діяльність вихованців, унаслідок чого й відбувається мовленнєвий розвиток. Педагог виступає не жорстким керівником, а організатором спільної освітньої діяльності, який супроводжує та допомагає дитині стати активним комунікатором, що актуально в сучасній школі.

Технологія дослідницької діяльності, колекціонування. Пізнавальна активність реалізується дітьми в спостереженнях, сенсорному обстеженні, дослідах, експериментуванні, евристичному обговоренні, розвивальних іграх тощо. Дитина може міркувати, сперечатися, заперечувати, доводити свою думку до активної пізнавальної діяльності. З цією метою вихователь може використовувати різноманітні побутові та проблемні ситуації, що містять пізнавальні завдання, запозичувати їх з художньої та наукової літератури, явищ і процесів навколишнього природного світу.

Метод проектів. Рекомендується проводити з дошкільниками монопроекти, зміст яких обмежується межами однієї освітньої галузі та інтегровані проекти, у яких розв'язуються завдання з різних освітніх розділів програми [4, с. 70-71].

Висновки та перспективи подальших досліджень

зв'язний мовлення богуш діалогічний

Отже, зв'язне мовлення визначається як єдине смислове та структурне ціле, що складається з тематично та логічно пов'язаних між собою відрізків та відбиває всі істотні сторони предметного змісту. Застосування інноваційних технологій навчання та виховання сприяють оптимізації мовленнєвого самовираження дошкільників, формуванню в дітей умінь і навичок діалогічного мовлення, зокрема, умінь звертатися із проханням, пропозицією, планувати й коригувати спільні дії, ставити запитання, виражати свої міркування та думки.

Перспективи наступних досліджень убачаємо в аналізі та вивченні передового педагогічного досвіду з питань організації й структури інтерактивних занять з розвитку діалогічного мовлення. Подальшого вивчення потребують класифікації сучасних методів і прийомів формування зв'язного мовлення дітей дошкільного віку.

Бібліографія

1. Базовий компонент дошкільної освіти / Науковий керівник: за ред. А. М. Богуш; авт. кол-в: Богуш А. М., Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л., Гавриш Н. В., Долинна О. П., Ільченко Т. С., Коваленко О. В., Лисенко Г. М., Машовець М. А., Низковська О. В., Панасюк Т. В., Піроженко Т. О., Поніманська Т. І., Сідєльнікова О. Д., Шевчук А. С., Якименко Л. Ю. - К.: Видавництво МОН, 2012. - 26 с.

2. Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах / А. М. Богуш, Н. В. Гавриш. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2011. - 704 с.

3. Богуш А. М. Мовленнєво-ігрова діяльність дошкільників: мовленнєві ігри, ситуації, вправи / А. М. Богуш, Н. І. Луцан. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2008. - 256 с.

4. Калмикова Л. О. Інноваційні технології в дошкільній освіті / Л. О. Калмикової, Н. В. Гавриш. - Переяслав-Хмельницький: ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», 2018. - 266 с.

5. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологи / С. Л. Рубинштейн. - М.: Педагогика, 1989. - 488 с.

6. Ушакова О. С. Теория и практика развития речи дошкольника / О. С. Ушакова. - М.: ТЦ Сфера, 2008. - 240 с.

Размещено на Allbest.ru