Формування точності мовлення учнів молодшої школи під час вивчення будови слова

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Формування точності мовлення учнів молодшої школи під час вивчення будови слова

Віта Якушкіна

Віта Якушкіна (студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки та психології)/ Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Кіндей Л. Г.

Українська мова - один з найважливіших предметів у системі освітнього процесу в початковій школі, оскільки в процесі її вивчення здійснюється початкова мовна освіта молодших школярів, відбувається їхній розумовий і мовленнєвий розвиток, що в перспективі сприятиме формуванню особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися сучасними літературними мовними засобами в різних формах, галузях і жанрах мовлення. Вивчення теми «Будова слова» має важливе значення в лінгвістичному розвитку учнів. Ознайомлення молодших школярів із морфемною будовою слова розкриває широкі можливості для систематичного розширення, уточнення словника дітей, оволодіння одним із способів розкриття лексичного значення слова. Під час вивчення цієї теми учні засвоюють специфіку словотвірної системи сучасної української літературної мови, навчаються користуватися найбільш продуктивними словотворчими засобами. Усе це сприяє розвитку рівня мовленнєвої культури молодших школярів [1; 2].

Важливі аспекти вивчення морфемної будови слова загалом і специфіку її опрацювання в початковій школі викладено в лінгвістичних і педагогічних працях багатьох науковців, з-поміж К. Ушинський, М. Вашуленко, С. Дорошенко, В. Горпинич, Т. Біленька, Т. Горбунцова, П. Тофанчук та ін. Усі ці дослідження засвідчують значущість опрацювання розділу «Будова слова» з початку навчання дитини в школі, тому виникає потреба узагальнення й систематизації навчально-методичного матеріалу з цього розділу для успішного опрацювання цієї проблеми на уроках української мови в початковій школі.

Вивчення морфемної будови слова підвищує орфографічну грамотність, сприяє свідомому засвоєнню основних правил української орфографії. Окрім того, відбувається усвідомлення будови слова і процесів його утворення, тобто учень має змогу проникнути в таємницю слова, пізнати шляхи розвитку й поповнення активного словника новими словами, правильно розуміти значення слова. Вивчення теми розширює загальний розвиток учнів, підвищує їхню загальномовну культуру [2].

Досвід проведення уроків у школі засвідчує, що під час опрацювання цього розділу вчитель має приділяти більше уваги тому, щоб діти відкривали способи творення слів, усвідомлювали походження окремих з них, а також установлювали взаємозв'язок між лексичним значенням слова та його морфемною будовою. Важливо також цілеспрямовано керувати збагаченням словникового запасу й удосконаленням орфографічних навичок.

Під час вивчення розділу « Будова слова» учні початкових класів виробляють практичне уявлення про основу і закінчення, вчаться виділяти значущі частини слова (корінь, суфікс, префікс). Водночас спостерігають за роллю суфіксів і префіксів у творенні нових слів, дізнаються про основне джерело поповнення нашої мови новими словами, однак у процесі вивчення цього матеріалу виникає низка труднощів, оскільки вживаються специфічні терміни: основа, суфікс, префікс. Ці труднощі пов'язані з тим, що діти:

- аналізуючи слова, ураховують лише зовнішнє їх оформлення (збіг окремих звуків) і не замислюються над значенням слів (вода і водити);

- ураховуючи семантику слова, його значення, забувають про зовнішнє (звукове) оформлення однокореневих слів, а тому помилково вважають однокореневими, скажімо, слова парк і сад (місце де ростуть дерева);

- не враховують того, що в коренях слів можливе чергування звуків (сніг, сніжок);

- не розрізняють однокореневих слів і форм одного й того самого слова (білий, білити і білий, білого);

- «склеюють» корінь із префіксом (наприклад, якщо для виділення кореня із слів заспів доберуть споріднені слова заспівати, заспівувати, то у них виникає бажання помилково прийняти за корінь заспів-, при доборі ж інших слів: співати, спів, співак -корінь буде виділено правильно);

- «склеюють» корінь із суфіксом (наприклад, аналізуючи слово робітник учні можуть дібрати споріднені слова робота, заробіток, робітничий визначити корінь робот-, робіт-, добір же слів зароблений, робити, роботящий переконує учнів в тому, -от-, -іт- - суфікси, а не частини кореня;

- «склеюють» між собою суфікси (наприклад, визначають у слові слоненятко суфікс -енятк- або -ятк- насправді ж тут три суфікси -ен- -ят-, -к-);

- «склеюють» суфікс і закінчення (у слові казка визначають суфікс -ка-) [2].

З огляду на це підчас вивчення морфемної будови слова вчитель приділяє належну увагу попередженню цих типових учнівських помилок. Лише тоді, коли учні навчаться розмежовувати словотвір і морфемну будову слова, можна вважати, що матеріал вони засвоїли свідомо. Вивчення такого матеріалу відкриває широкі можливості для систематичної роботи над словом, тому опрацювання його потрібно будувати так, щоб зацікавити учнів, якомога більше уваги приділити розширенню й поповненню їхнього словника. Усвідомлюючи важливе значення, які здобувають учні в процесі вивчення цього розділу, а також труднощі, які трапляються їм необхідно приділити цим питанням багато уваги, глибше опрацювати методичні поради щодо вивчення цього матеріалу в початкових класах школи, а також поглибити свої знання з теми шляхом ознайомлення з науковою літературою розділу, детального аналізу словотворчих та морфемних словників, щоб збагатити себе як науковими, так і методичними знаннями.

Вивчення розділу «Будова слова» має великий позитивний вплив на учнівське мовлення. Засвоєння словотворчого матеріалу дає можливість проникнути в структуру і зміст похідного слова, зрозуміти функціональну роль кожної морфеми, усвідомити шляхи поповнення лексичного фонду рідної мови [4].

Окрім цього, навчальна словотворча робота формує в учнів мовне чуття, уміння встановлювати структурно-семантичні зв'язки між словами, сприяє запам'ятовуванню значної частини морфемного багатства рідної мови, закономірностей і норм поєднання словотворчих елементів. Усе це в кінцевому результаті слугуватиме основою для більш міцного закріплення в свідомості учнів понять, що позначаються похідними словами, а також для правильного, точного й виразного вживання в мовленні лексичних одиниць з похідною основою.

Працювати вчителю над цим матеріалом потрібно досить серйозно й відповідально. Важливо, щоб дитина засвоїла елементарні поняття про корінь, закінчення, префікс, суфікс, оскільки ці знання дозволять зрозуміти закономірності морфемного аналізу будь-якого слова.

Наприклад, у другому класі актуальність знань з будови слова підтверджується під час вивчення тем, які опосередковано пов'язані з цим розділом. Зокрема в процесі вивчення теми: « Вправи на творення неозначеної форми дієслів, що означають завершену дію, за допомогою суфіксів» потрібно використовувати вміння швидко розуміти морфемну структуру слова.

Уживання в мовленні похідних слів ґрунтується передусім на розумінні учнями їх лексичних значень. У свою чергу значення таких слів не може бути до кінця усвідомленим, якщо учень не бачить в окремих афіксах носіїв словотворчого значення, тому надзвичайно важливо на уроках вивчення частин мови в 3-4 класах продовжувати роботу, розпочату під час опрацювання будови слова і спрямовану на формування в учнів поняття про морфему як значущу частину слова, на усвідомлення ними узагальненого характеру семантики морфем.

Нині зберігають важливість традиційні завдання мовленнєвої роботи під час вивчення будови слова:

- запобігати появі помилково утворених дітьми слів або допомагати їх викорінюванню;

- збагачувати лексичний запас учнів похідними словами.

На думку багатьох методистів (В. Добромислов, М. Баранов, П. Грушников, М. Львов, А. Прудникова), суть поняття збагачення словника полягає не так в кількісному поповненні лексичного запасу, як в усвідомленні учнем значення кожного слова і засвоєнні ним сфери вживання лексичних засобів [3].

Виходячи з цього, можна виділити такі основні завдання словотворчої роботи:

- уточнення значень похідних слів, які вживаються в мовленні молодших школярів;

- планомірне поповнення пасивного й активного словника учнів за рахунок нових лексичних одиниць з похідною основою;

- навчанняучнівсвідомодобиратипотрібнедляпевноїмовленнєвоїситуації слово, ураховуючи його смислову і стилістичну своєрідність.

Цілком зрозуміло, що для розв'язання цих завдань школярів необхідно практично ознайомити з нормами словотворення, смисловими, емоційно-експресивними, художньо-зображувальними можливостями похідних слів, їх стильовою приналежністю. З цієї причини учителеві доведеться формувати в учнів ставлення до похідного слова як до номінативної та комунікативної одиниці, що можливо за умови організації спостережень за спільнокореневими словами як членами словотвірного гнізда, за системними зв'язками похідних слів і, нарешті, за похідними словами як еквівалентами словосполучень, речень.

Відомо, що словотвір - самостійний розділ науки про мову, необхідно уточнити поняття «словотвірні вправи». До словотвірних слід зарахувати лише такі вправи, які націлені на всебічне ознайомлення учнів зі словотворчою системою мови, на засвоєння певного кола теоретичних знань зі словотвору, на вироблення аналітичних і конструктивних словотворчих умінь.

Словотвірні вправи можна поділити на такі два види:

Вправи, спрямовані на вироблення в учнів уміння адекватно сприймати похідні слова (формування здатності фіксувати увагу на похідних словах, аналізувати їх структуру й семантику, оцінювати їх з погляду правильності, точності, виразності вживання; вироблення вміння точно сприймати думки й почуття мовця).

Вправи, спрямовані на вироблення у школярів уміння стилістично доречно вживати похідні слова в усному і писемному мовленні (оволодіння нормативним конструюванням похідних слів, засвоєння системних об'єднань похідних слів, сфери їх ужитку, сполучувальних властивостей).

Вправи першої групи мають переважно аналітичний характер, оскільки під час їх виконання здійснюється перехід від безпосереднього цілісного сприйняття похідного слова до його структурно- семантичного аналізу й оцінки.

Вправи другої групи є синтетичними, оскільки передбачають використання учнем усіх словотвірних знань і вмінь для мовного оформлення власних думок.

Типологія словотворчих вправ:

Аналіз готового матеріалу: спостереження за парами, рядами спільнокореневих слів і слів з однаковими афіксальними морфемами; виділення і характеристика (аналіз) словотвір них явищ (похідних слів, словотворчих морфем); порівняння словотвірних явищ; аналіз тексту з погляду використання в ньому мовних засобів, а також мети, умов і змісту висловлювання.

Перетворення готового мовного матеріалу: конструювання похідних слів; синонімічні й антонімічні заміни лексичних одиниць; поширення висловлювань; стиснення готового висловлювання; знаходження порушень словотвірної норми і виправлення помилок.

Творення висловлювання (або його частини): добір мовних засобів відповідно до певної ситуації і теми висловлювання; конструювання елементів висловлювання з використанням дібраних засобів; складання фрагментів текстів на певну тему (в певному стилі); твір на запропоновану тему в певному стилі мовлення .

Сформованість уміння школярів точно вживати похідні слова у зв'язному мовленні є кінцевою метою словотвірної роботи.

Досвід засвідчує, що розумінню школярами морфеми як смислового компонента слова значною мірою сприяє застосування вже в початкових класах елементарного словотворчого аналізу, який охоплює:

- з'ясування значення вихідного слова;

- тлумачення лексичного значення похідної одиниці;

- визначення словотворчого засобу;

- установлення схеми утворення слова.

Результативність збагачення словникового запасу учнів похідними словами в процесі вивчення морфемної будови слова залежить від ряду умов, найважливішими з яких слід визнати: формування поняття про морфему як значущу частину слова; планомірний, систематичний, цілеспрямований характер проведення різноманітних словотворчих вправ; встановлення тісного взаємозв'язку між аналітичними і синтетичними видами словотворчої роботи; забезпечення виходу словотворчих вправ у зв'язне мовлення зі спрямуванням їх на активізацію розумової діяльності школярів.

Відомо, що правильна організація словникової роботи неможлива без пояснення значення незнайомих слів і висловів, тобто без встановлення зв'язків між словом і явищем дійсності. Беручи до уваги те, що осмислення мотиваційних відношень між спорідненими словами позитивно впливає на здатність виявляти механізм називання понять за допомогою похідних слів, значне місце на уроках вивчення будови слова має бути відведене навчанню школярів тлумачити семантику слів з похідною основою.

Тлумачення слова за допомогою аналізу його словотвірної структури ґрунтується на лінгвістичній суті явища словотвірної мотивації, яка має з'ясовувати причину того, чому предмет, ознака чи дія названі так, а не інакше. Явище мотивації можна спостерігати в парі слів, тому функцію мотивувальної одиниці може виконувати твірне (найближче споріднене) слово.

Отже, цього, систематична робота над семантикою слова у процесі опрацювання розділу «Будова слова» сприяє підвищенню учнівського інтересу до рідної мови, їхньому інтелектуальному розвитку, формуванню навичок мовленнєвого самоконтролю, поліпшенню орфоепічної і орфографічної грамотності.

Література

1. Вашуленко М. С. Українська мова і мовлення в початковій школі / М. С. Вашуленко. - К.: Освіта, 2006.

2. Методика навчання української мови в початковій школі: навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За наук. ред. М. С. Вашуленка. - К.: Літера ЛТД, 2011. - С. 235-272.

3. Нагайчук В. В. Розпізнавання споріднених слів / В. В. Нагайчук // Розкажіть онуку. - 2003. - № 33. - 45-47 с.

4. Печерна В. В. Суфікс. Словотворча роль суфіксів / В. В. Печерна //Початкове навчання та виховання - 2008, - № 10. - С. 7-9.

Размещено на Allbest.ru