Роль словниково-логічних вправ у формуванні комунікативної компетенції першокласників

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Роль словниково-логічних вправ у формуванні комунікативної компетенції першокласників

Алла Очеретня

Алла Очеретня (студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки та психології). Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Кіндей Л. Г.

Нині основними пріоритетами організації освітнього процесу в Україні є оновлення змісту усіх навчальних дисциплін, зокрема спостерігається переорієнтація процесу навчання української мови на розвиток мовної особистості молодшого школяра, формування його комунікативної компетентності.

З огляду на це одним з найважливіших завдань удосконалення якості української освіти є формування особистісної готовності дітей до активного життя, до творчої самореалізації в демократичному суспільстві. Комунікативна компетентність посідає особливе місце з-поміж творчих проявів молодших школярів, оскільки вимагає постійного розвитку таких складників літературно-творчих здібностей: сприймання, мислення, творчої уяви, мовлення, а також дає змогу водночас формуватися почуттєвій та інтелектуальній сфері молодшого школяра. Саме у цей період активно розвиваються дар фантазувати, помітно виявляється допитливість, формується вміння спостерігати, порівнювати, критично оцінювати діяльність.

Комунікативна компетентність полягає в здатності вступати в комунікацію, бути зрозумілою, невимушено спілкуватися. Вона передбачає комплексне застосування мовних і немовних засобів, уміння змінювати глибину і коло спілкування, а також вміння інтерпретувати невербальні прояви інших людей. Комунікативна компетентність формується в умовах безпосередньої взаємодії і є результатом досвіду спілкування між людьми, тому вимагає організації ефективної системи її формування. У науково-методичних джерелах виокремлюють низку складників комунікативної компетентності, з-поміж яких важливо згадати такі:

- уміння орієнтуватися в різноманітних ситуаціях спілкування;

- уміння ефективно взаємодіяти з навколишніми;

- готовність до діалогу;

- уміння контролювати та оцінювати себе;

- володіння знаннями, уміннями і навичками конструктивного спілкування.

Джерелом розвитку комунікативної компетентності є:

- формування належного активного лексичного запасу;

- трансляція комунікативних умінь у процесі міжособистісної взаємодії з іншими;

- оволодіння культурною спадщиною;

- спостереження за поведінкою інших людей в процесі комунікації;

- програвання в уяві комунікативних ситуацій.

Організація освітнього процесу в початковій школі за сучасними вимогами до навчання учнів розкриває широкі обрії для формування комунікативної компетентності молодших школярів [2; 4].

За твердженням учених, комунікативна компетенція передбачає комплексне застосування мовних і немовних засобів для організації комунікації, спілкування в конкретних соціально-побутових ситуаціях, уміння орієнтуватися в ситуації спілкування, ініціативність спілкування.

Формування комунікативної компетенції спрямоване на розвиток культури мовленнєвого спілкування, засвоєння мовленнєвого етикету та етичних норм спілкування. Розвивати мовлення дитини, за словами К. Ушинського, - це майже те саме, що розвивати її мислення, тому що мова невіддільно пов'язана з думкою.

Основним завданням мовно-мовленнєвого навчання в початковій школі є формування в учнів комунікативної компетенції, підґрунтям для якої є комунікативні вміння, сформовані на основі мовленнєвих умінь і навичок.

Учителеві початкових класів важливо формувати всі види мовленнєвої діяльності, зокрема аудіювання, говоріння, читання і письмо. Значущість розвитку видів мовленнєвої діяльності засвідчують дані, наведені в дослідженнях Ф. Бацевича. За результатами його досліджень можна стверджувати, що близько 42% мовленнєвої діяльності людини припадає на слухання, 30% - на говоріння, 15% - на читання й орієнтовно 11% - на письмо. Очевидно що понад 70% часу людина витрачає на спілкування з іншими [1].

Метою нашого дослідження є з'ясування ефективності словниково-логічних вправ у процесі формування комунікативної компетенції першокласників, оскільки сучасний рівень комунікативної культури українського суспільства потребує значного вдосконалення.

У процесі розвитку комунікативної компетенції молодшого школяра важливо формувати культуру усного й писемного мовлення як засобу вільного спілкування та самовираження. Уважаємо, що одним з ефективних засобів цілеспрямованого впливу на формування комунікативних компетенцій школярів є використання на уроках системи пізнавальних завдань, у основі яких - виконання розумових дій: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, аналогія, установлення причинно-наслідкових зв'язків, класифікація.

Сформувати й розвинути комунікативну компетенцію учнів допомагає система вправ, творчих завдань, спрямованих на формування вміння слухати й говорити. Виконуючи їх, діти вчаться вести дискусію, змагатися, співпрацювати, будувати діалог, складати вірші, казки, загадки. Кожна дитина має змогу розкрити свої пізнавальні, творчі можливості, нахили, подолати окремі вади: замкненість, розгубленість, скутість. Використання цих вправ і завдань роблять процес навчання учнів цікавим та невимушеним [3].

Саме уроки навчання грамоти дають великі можливості для ознайомлення першокласників з найважливішими правилами усного та писемного мовлення й спілкування, практичного засвоєння формул ввічливості, які виховують мовну культуру, інтелігентність, вишуканість мовця. Формування комунікативної компетентності у першому класі передбачає розвиток умінь спілкуватися усно і письмово.

Для розвитку усного спілкування використовуються таки методи: розігрування діалогу, монологу; інсценування казок; усний опис картини; проведення нестандартних уроків, сюжетно-рольових ігор; розширення словникового запасу школярів через роботу зі словниками; складання словосполучень та речень, відновлення деформованого тексту; використання інтерактивних методів «Мозковий штурм», «Мікрофон» тощо; здійснення перекладів текстів, паралельне використання двох мовних систем; проведення бібліотечних уроків, підтримання постійного зв'язку з бібліотекою.

Для розвитку уміння спілкуватися письмово можна використати такі завдання: написання запрошень, привітань, оголошень; листування з ровесниками; складання пам'яток щодо адекватного спілкування і відпрацювання їх із дітьми з використанням конструкції «Я вважаю», «Перепрошую», «Я певен» тощо та пам'яток: «Формули мовленнєвого етикету», «Правила спілкування», «Правила розмови по телефону», «Правила, які слід дотримуватися під час інтерв'ю».

Діалог і монолог - форми мовленнєвої діяльності, однак діалог є основною, домінантною формою мовлення, оскільки використовується на рівні побутового і громадського спілкування (у сім'ї, школі, бібліотеці, магазині, на вулиці тощо). Зважаючи на це, доречно відвести діалогу належне місце на уроках навчання грамоти.

Культурне діалогічне мовлення є невіддільним складником комунікативної компетентності молодших школярів, що передбачає не тільки збагачення словникового запасу учня формами мовного етикету, синонімами, антонімами, образними словами тощо, а й вироблення вміння варіювати інтонації відповідно до мовленнєвої ситуації. Діалогічне мовлення формується у процесі розмови двох партнерів, його не планують заздалегідь, у якому напрями йтиме розмова. Кожен із партнерів діалогу висловлює своє ставлення до предмета розмови чи до позиції другого партнера за допомогою слів та позамовними засобами спілкування (міміка, інтонація, сила голосу, жести тощо), тому формування комунікативної компетентності в першому класі має обов'язково передбачати й оволодіння позамовними засобами спілкування у єдності з мовою.

У практичній діяльності з учнями педагог повинен передбачати роботу із словом. Її метою є розширення лексичного запасу учнів, навчання розуміння відтінків значення слова, формування вміння влучно й упевнено його використовувати. Досягти ефективності такої діяльності дозволять такі творчі вправи:

Гра «Луна» допомагає відпрацювати з учнями орфоепію складних у вимові слів після виконання завдань:

- повторити за вчителем чітко і виразно;

- повторити пошепки, але чітко, щоб тебе почули в протилежному кінці класу;

- повторити голосно;

- повторити швидко і чітко тричі.

Для роботи можна обрати слова типу: авіатор, бадьорий, джміль, дзижчати.

Гра «Таємниця слова» доречна на уроках читання. У ній слід використовувати слова з незрозумілим для дітей змістом для виконання таких завдань:

- дати точне пояснення значення цього слова, як завдання для кросворда;

- зашифрувати слово, переставляючи склади.

Якщо діти не можуть точно пояснити значення, звернутися до словника.

Мовний матеріал для гри: абзац, акварель, багатир, блискавка, вітрило, гімн, горище, завірюха, окріп, орнамент, плесо тощо.

Гра «Зайве слово» дозволяє опрацювати з учнями спільнокореневі слова з різним закінченням. Потрібно виконати такі завдання:

- вилучити зайве слово, яке відрізняється від інших за смислом;

- пояснити, чим відрізняється значення слів, що лишилися;

- написати слово, яке подобається.

Піраміди слів можуть мати такий вигляд:

Хата Мед Квочка

Хатка Медаль Квітне

Хитрий Медовий Квітка

Хатинка Медівник Квіточка

Гра-розвідка «Чим відрізняються?» упорядковує знання про слова з різними коренями та їх використання. На дошці пропонують пари слів білка - булка, мак - рак, липа - лапа тощо. Час експозиції однієї пари слів 3-5 секунд. Потрібно виконати завдання:

- прочитати й запам'ятати ці два слова;

- сказати, чим відрізняється написання цих слів, чим відрізняється їхнє значення;

- записати слово, що називає ... (вчитель дає значення одного зі слів цієї пари).

Гра-естафета «Хто більше» розширює знання учнів про слова-синоніми. Діти поділені на команди. Учитель називає слова. Колективна робота в команді: дібрати один синонім. Наступний синонім до того самого слова називає друга команда, потім третя . Перемагає та команда, яка називає останній синонім до поданого слова. Якщо більше ніж один-два синоніми діти дібрати не можуть, звернутися до словника. Наприклад: багато - чимало, багацько, незліченно, незчисленно, купа, тьма, безліч тощо.

Гра «Протилежне» - робота в парах для поглиблення знань антонімічних пар. Учні у парі отримують картку зі словом і завдання:

- доберіть антонім до цього слова;

- напишіть антонімічну пару, якщо складно - зверніться до словника.

Мовний матеріал для гри: бадьорість - втома, гідний - недостойний, ввічливо - нечемно, делікатний - грубий.

Успішна робота над збагаченням та активізацією словникового запасу забезпечується проведенням спеціальних вправ, серед яких ефективними є словниково-логічні, які вимагають виконання логічних операцій над словами і сприяють не лише розвиткові мовлення, а й мислення. До словниково-логічних вправ належать завдання на співвідношення родових (загальних) і видових (часткових) понять, вилучення зайвого, на доповнення логічного ряду, на протиставлення предметів за різними ознаками і т. ін.:

Називання предметів: хто це? що це?

Називання їх ознак за кольором, розміром, формою, матеріалом:

Руда, пухнаста, хитра....(лисиця);

Круглий, червоний...;

Білий, солодкий, ... (цукор).

Називання предметів за властивими їм діями ( щебече, а цвірінькає (соловей, горобець)).

Називання предметів за властивими їм ознаками ( солодкий, а кислий (цукор, оцет)).

Називання дій за вказаним предметом “Що чим роблять ?”:

Ручкою (пишуть); пензликом (малюють); ножем (ріжуть); ложкою (їдять).

Групування предметів за загальними родовими ознаками: свійські і дикі тварини, риби, квіти, одяг, взуття.

Добір до назв однорідних предметів (до родових - видових понять: ластівка, горобець, сорока - птахи).

Добір слів, що означають видові поняття до узагальнених (меблі: стіл, диван.).

Поділ предмета на складові частини (дерево: корінь, стовбур, листя).

Складання елементарно логічних визначень: мак - це квітка, яблуня - це фруктове дерево.

Робота над словом та словниково-логічна робота передбачає формування аналізу, синтезу, абстрагування, зіставлення, протиставлення.

Отже, наведені прийоми спонукають першокласників до самостійних міркувань. У процесі виконання таких завдань молодші школярі розбираються в особливостях своєї особистості, навчаються розуміти інших, що дає змогу формувати комунікативну компетенцію. Така організація діяльності виробляє в учнів якості особистості, здатної до комунікативної діяльності: уважність, урівноваженість, лагідність. почуття такту, терплячість, емоційність, справедливість, оптимістичність, доброзичливість, організованість, самовладання. Ці здібності сприятимуть подальшому особистісному розвитку, здобуттю освіти і активній участі у житті суспільства.

Література

навчальний комунікативний компетентність

1. Жуковський В. М. Роль учителя у процесі формуванні комунікативної компетентності молодших школярів на основі структурного підходу до особистості // Journal «ScienceRise: Pedagogical Education». - №12(20). - 2017. - С. 48-54.

2. Копелюк С. Формування комунікативної компетентності учнів початкової школи на уроках літературного читання [Текст] / С. Копелюк // Гірська школа Українських Карпат. - 2015. - № 12-13. - С. 163-165.

3. Савченко Л. С. Формування комунікативної компетентності молодших школярів [Електронный ресурс] / Л. С. Савченко // 2016. - Режим доступу: http://klasnaocinka.com.ua/uk/article/formuvannya-komunikativnoyi-kompetentnosti-molodsh-2.html.

4. Славова В. П. Формування і розвиток комунікативної компетентності молодших школярів [Електронний ресурс] / В. П. Славова // Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/34538/.

Размещено на Allbest.ru