Педагогічний супровід дітей, позбавлених батьківського піклування, в умовах загальноосвітнього закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Педагогічний супровід дітей, позбавлених батьківського піклування, в умовах загальноосвітнього закладу

Юлія Погоріла (студентка II курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, професор Омельяненко С.В.

Стратегія розвитку сучасного українського суспільства в умовах соціально-економічних реформ об'єктивно потребує підвищення вимог до освітньої системи, професійної підготовки фахівців високої кваліфікації та вирішення багатьох соціальних проблем. Зміни обставин суспільного життя спричиняють подальше зростання гостроти і актуальності питань соціально-педагогічної роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, посилення соціально-педагогічного супроводу і соціально- психологічної підтримки цієї категорії дітей [6].

До проблеми соціального супроводу дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зверталися Т. Шанскова, М. Бітянова, Г. Бевз, В. Кузьміновський, О. Нескучаєва, К. Соколова, А. Капська, Н. Комарова, І. Пєша та ін.. Розробкою питань педагогічного супроводу займалися такі науковці: В. Басюк, П. Ельканова, Т. Єгорова, А. Єфімова, С. Кібакін, І. Куліковська, О. Матвєєва, О. Мачкаріна, Л. Мітіна, Н. Радичєв, Т. Строкова, Т. Ушакова, Л. Шипіцина.

Юридичне визначення категорій «діти-сироти» і «діти, позбавлені батьківського піклування» подано в Законі України «Про охорону дитинства»: «Дитина-сирота - дитина, у якої померли чи загинули батьки; діти, позбавлені батьківського піклування, - це діти, батьки яких: позбавлені батьківських прав; дітей відібрано без позбавлення батьків батьківських прав; визнані відсутніми безвісти; визнані недієздатними; оголошені померлими; відбувають покарання в місцях позбавлення волі; перебувають під вартою на час слідства; розшукуються органами внутрішніх справ через ухиляння від сплати аліментів; відсутність відомостей про їхнє місцезнаходження; через тривалу хворобу не мають змогу виконувати батьківські обов'язки; підкинуті діти; батьки яких невідомі; безпритульні діти» [3].

У Законі України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», наводиться таке тлумачення: діти, позбавлені батьківського піклування - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням батьками покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, що перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти [2].

До помітно типових особливостей дітей, які залишилися без батьківської опіки, як уважає І. Манохіна, відносяться: особливий стиль спілкування, нервовість, що викликає у сиріт домінування захисних форм поведінки, зокрема таких, як неадекватна лояльність або агресивність, відсутність гуманного ставлення, жорстокість до слабших, байдужість до чужого лиха, приниження особистої гідності, брехливість, схильність до крадіжок (часто це прояв інстинкту самозбереження), безпорадність. Усе це робить процес входження вихованця у соціум та його соціальне становлення дуже важким і складним [5].

На думку дослідниці, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, мають ряд особливостей, які виявляються:

в інтелектуальному розвитку (найчастіше за все не вміють застосовувати наявні знання для вирішення проблем, що постають перед ними, їм легше працювати за зразком; мінімальна вираженість пізнавальної потреби; при нормальному рівні інтелекту він не застосовується повністю ні у навчальній діяльності, ні у життєвих ситуаціях);

у мотиваційній сфері (чітке вираження домінування бажань, пов'язаних безпосередньо з їхнім повсякденним життям; переважають мотиви, пов'язані з сьогоднішнім днем чи найближчим майбутнім; спостерігається звуження часової перспективи);

у розвитку «Я-концепції» (діти-сироти більш інфантильні, залежні у проявах поведінки, у самооцінці від оточуючих, ніж діти, що виховуються у родинному середовищі; на відміну від «домашніх» дітей, які виражають своє прагнення бути самостійними і незалежними, виявляють активний протест проти контролю, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, визнають необхідність опіки та контролю над собою);

у процесі становлення самооцінки (у дітей із родини найчастіше позитивна самооцінка і має більш складний характер, ніж у дітей-сиріт, у яких відношення до себе має однозначний характер; у дітей-сиріт досить часто спостерігається дискомфорт успіху, оскільки їм важливіше зберегти звичне ставлення до себе, нехай навіть негативне, ніж мати невизначене уявлення про себе; розвиненість почуття «ми», орієнтація у самооцінці на думку інших);

у розвитку гендерної ідентичності (досить часто відчувають труднощі у створенні власної родини; спостерігаються проблеми у формуванні статево-рольової поведінки; ранній початок статевого життя; безвідповідальність в уявленнях про майбутню родину і батьківство);

у спілкуванні з дорослими й однолітками (почуття недовіри, несформовані повноцінні емоційно насичені контакти з дорослими та однолітками; часті випадки прояву агресії, як наслідок - незадоволення потреби у любові; прояв залежності, найчастіше негативного характеру, від дорослих) [5].

У дослідженнях Е. Мінкової наводиться емоційний портрет таких дітей, який характеризується певними рисами: бідна гама емоцій, одноманітність емоційно-експресивних засобів спілкування; знижений фон настрою; схильність до швидкої зміни настрою (пожвавлення переходить у плач, крик; піднесений настрій - у похмурий, агресію); одноманітність і стереотипність емоційних проявів; поверхнева емоційність, яка згладжує негативні переживання і сприяє їх швидкому забуванню; неадекватні форми емоційного реагування на схвалення і зауваження (від пасивності й байдужості до агресивності й ворожості); підвищене почуття страху, тривожності, хвилювання; основна направленість позитивних емоцій - отримання нового задоволення (у той же час позитивні емоції є більш стійкими, вони ефективніше регулюють поведінку); нестабільність емоційних контактів з оточуючими (легко вступають у контакт, у спілкуванні можуть здаватися жвавими, безпосередніми, але швидко змінюють партнерів у грі); нерозуміння емоційного стану іншої людини, її поведінка часто викликає негативне ставлення до партнера, накладає відбиток на стосунках з ним, призводить до конфлікту і сварок; надмірна імпульсивність, афективна вибуховість [7].

Для подолання негативних особливостей, життєвих труднощів, збереження та підвищення соціального статусу дітей, позбавлених батьківського піклування, необхідно здійснювати соціально-педагогічний супровід. педагогічний навчання батьківський піклування

У сучасній психолого-педагогічній науковій літературі концепт «педагогічний супровід» висвітлюється не надто активно, однак варто зазначити деякі аспекти його трактування. Так, цікавим для нас є визначення педагогічного супроводу М. Рожковим (науковець використовує термін «соціально-педагогічний супровід людини») як процес, що містить комплекс цілеспрямованих послідовних педагогічних дій. Результатом цих дій стає допомога людині в розумінні життєвої ситуації, що виникла, і забезпечення її саморозвитку на основі рефлексії [8].

На думку Є. Казакової, педагогічний супровід - це метод, що забезпечує створення умов прийняття суб'єктом оптимальних рішень у різних ситуаціях життєвого вибору. При цьому суб'єкт визначається і як людина, що розвивається, і як система, котра розвивається [4].

За М. Шакуровою, педагогічний супровід є одним із «механізмів тривалої двосторонньої педагогічної взаємодії». Автором висвітлено такі характеристики, що належать цій взаємодії: суб'єктна позиція всіх учасників процесу; спільність і взаємореферентність, яка приймається та підтримується суб'єктами взаємодії; багатопроектність; схожість інтерпретацій; адаптивність; переважне використання «м'яких» методів педагогічної взаємодії [9].

У результаті аналізу наукових праць та враховуючи особливості дітей, позбавлених батьківського піклування, нами виокремлено умови, що забезпечують ефективність соціально-педагогічного супроводу: систематичність та комплексність надання соціально-педагогічного супроводу; поетапність соціально- педагогічної діяльності; застосування індивідуального підходу відповідно потреб дитини; здійснення комплексної діагностики; проведення просвітницької та профілактичної роботи з дітьми, позбавлених батьківського піклування; консультативна психолого-педагогічна допомога; взаємодія соціального педагога з фахівцями та організаціями у наданні допомоги дітям, позбавленим батьківського піклування.

Експериментальна робота проводилася нами на базі гімназії № 9 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області в період проходження переддипломної практики з метою дослідження педагогічного супроводу дітей позбавлених батьківського піклування.

У дослідженні взяли участь 2 дітей, позбавлених батьківського піклування. Були використані такі методи: педагогічне спостереження, бесіда, анкетування, метод аналізу шкільної документації, експеримент, соціометричне дослідження.

За допомогою методу педагогічного спостереження ми проаналізували роботу соціального педагога щодо соціально-педагогічного супроводу дітей, позбавлених батьківського піклування. Соціальний педагог проводить бесіди, при яких виявляє ставлення дітей, їхні почуття і наміри, оцінки і позиції, відбувається роз'яснювальна та просвітницька робота серед дітей і опікунів, прийомних батьків, здійснюється тісна взаємодія соціального педагога та управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького.

Для виявлення особливостей дітей позбавлених батьківського піклування, ми використали таку методику: анкета для учнів 10-14 років «Ставлення учнів до школи та класу», мета якої визначити ставлення учнів до школи, навчання та предметів, які вивчаються. Методика складається з бланку запитань і варіантів відповідей. Учням пропонується відповісти на запитання анкети, яка містить 11 запитань з варіантами відповідей або пропонується дописати власний варіант. Також застосовувалася методика «Неіснуюча тварина», мета якої визначення характеру людини, риси особистості, та соціометрія, в ході якої визначили внутрішньо групові взаємодії між учнями класу, а також визначення статусу й ролі кожного учня в класному колективі.

В гімназії № 9 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області навчаються двоє дітей, позбавлених батьківського піклування, які були продіагностовані за різними методиками. Зокрема, Вероніка Ч., учениця 7-го класу має проблеми у навчанні, не встигає виконувати всі завдання на уроках, часто перебуває у невдоволеному настрої, може виникати необгрунтована агресія та почуття незадоволення до вчителів.

Після проведення з Веронікою методики «Неіснуюча тварина» ми отримали такі результати: на малюнку зображена неіснуюча тварина, яка має назву «Пінго», в неї є голова (спрямована на малюючого), тулуб, руки, ноги. Це говорить про те, що досліджувана має стійку тенденцію до реалізації своїх планів, але переживає страх. Учениці притаманна обдуманість, раціональність прийняття рішень, задумів, шляху до висновків, зображення тоненьких ніжок тварини схожих на курячі показує схильність учениці користуватися неперевіреними даними, а наявність промалювання і затемнення лінії контуру свідчать про те, що існує захист від оточуючих, агресивно, зі страхом і тривогою проти осіб, які мають можливість накласти заборони, обмеження (в даному випадку учителі).

Виходячи з аналізу результатів проведеного дослідження, ми запропонували проводити індивідуальні бесіди з дітьми на подолання агресії та тривожності, використання рольових ігор для кращого розуміння ситуації та знаходження шляхів її вирішення, проведення бесід з опікунами та прийомними батьками з приводу формування позитивних стосунків між дітьми та дорослими, використання елементів тренінгу у індивідуальній роботі з дітьми, пов'язаних із відносинами у сім'ї, учнівському колективі.

Отже, педагогічний супровід дітей позбавлених батьківського піклування в умовах загальноосвітнього закладу визначаємо як цілісну, системно організовану діяльність соціального педагога, у процесі якої створюються соціально-психологічні та педагогічні умови успішного навчання і розвитку дітей, позбавлених батьківського піклування.

Бібліографія

1. Єрьоменко О. А. Сутність педагогічного супроводу освітнього процесу/ О. А. Єрьоменко// Проблеми інженерно-педагогічної освіти. - 2012. - № 36. - С. 96-100.

2. Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»

3. Закон України «Про охорону дитинства»

4. Казакова Е.И. Комплексное сопровождение развития учеников в образовательном процессе: аналитические материалы / Е. И. Казакова. - СПб., 1998. - 213 с.

5. Манохіна І. В. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, як об'єкт соціально-педагогічної діяльності майбутніх соціальних педагогів // І. В. Манохіна, Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля. - Д., 2012.

6. Манохіна І. В. Соціальний супровід як форма соціально-педагогічної роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування // І. В. Манохіна, Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля. - Д., 2012.

7. Минкова Э. А. Особенности личности ребёнка, воспитывающегося вне семьи // Очерки о развитии детей, оставшихся без родительского попечения. - М., 1995. - Вып. 4.

8. Рожков М. И. Социально-педагогическое сопровождение молодежных организаций и обьединений / М. И. Рожков // Ярославский педагогический вестник. - 2008. - № 1 (54). - С. 3-5.

9. Шакурова М. В. Педагогическое сопровождение становления и развития социокультурной идентичности школьников: дис. на соискание ученой степени д-ра пед. наук: спец. 13.00.01 / М.В. Шакурова. - М., 2007. - 361 с.

Размещено на Allbest.ru