Педагогічні засади дозвіллєзнавства як інституту соціалізації особистості

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Педагогічні засади дозвіллєзнавства як інституту соціалізації особистості

Опальчук Богдан Віталійович

Постановка та обґрунтування актуальності проблем

Для сучасного соціуму все більшої актуальності набувають питання педагогічного потенціалу дозвіллєзнавства. З'являється необхідність звернення уваги на вивчення нових напрямів, спрямованих на розв'язання актуальних проблем дозвілля. Здійснюються спроби підвищити ефективність соціально-педагогічної роботи в дозвіллєвій сфері задля забезпечення безперервного ефекту дозвіллєвої діяльності на соціалізацію індивіда.

Сучасні тенденції піднесення системи дозвілля обумовлені з оновленням та вдосконаленням змісту культурно-дозвіллєвої роботи. «Модернізація й реформування загальновідомих інститутів соціалізації особистості здатні забезпечити повне задоволення потреб формування цілісних орієнтацій, схвалюваних нормативних уявлень, світоглядних переконань та життєвих позицій» [1].

Проблема взаємодії соціального працівника та особистості в умовах соціалізації є вкрай важливою, адже саме соціальний працівник, здійснюючи культурно-дозвіллєву діяльність, формує способи впливу на особистість, а також безпосередньо впливає на культурне середовище й обсяг реальних можливостей реалізації позитивної поведінки особистісного потенціалу. Тому «особливо актуальними стали дослідження, пов'язані з проблемою професійної соціалізації майбутніх соціальних працівників в умовах закладу вищої освіти та пошуку ефективних засобів оптимізації та прояву активності здобувачів вищої освіти у вільний час» [2].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблему соціалізації особистості розкривають праці таких відомих учених, як Б. Ананьєв, Л. Божович, Л. Бурлачук, М. Корнєв, Н. Максимова, І. Петрова та інших, в яких розглянуті загальні теоретико-методичні й соціально - педагогічні проблеми становлення особистості.

Загальні проблеми соціалізації особистості розглядаються в дослідженнях М. Боришевського, Л. Виготського, А. Капської, Н. Лавриченко, О. Мудрика, Г. Овчаренка, С. Савченка та ін.

Дослідження С. Савченка свідчить, що сьогодні «соціалізацію особистості слід розглядати як:

- складний і багатофакторний процес набуття індивідом людських властивостей та якостей;

- явище, сутнісні характеристики якого забезпечують суб'єкт-суб'єктну єдність особистості;

- соціокультурний феномен, який характеризується незмінністю психологічних механізмів;

- рушійну силу, що активізує процеси самоперетворення;

- соціально-педагогічне поняття, яке відображає перебіг соціального формування особистості» [2].

На думку А. Капської, «соціалізацією називається послідовне влиття особистості в соціальну сферу, що супроводжується засвоєнням і відтворенням культури спільноти внаслідок взаємодії індивіда зі стихійними та непохитно створеними вимогами існування на всіх етапах життя» [6, с. 9].

Як зазначає А. Капська, «новочасне керування процесом соціалізації особистості ставить на меті залучення до прийняття рішень щодо проблем свого життя і діяльності, заохочувати здійснення її призначення, потенціалів, починання й творчості» [6, с. 21].

Можемо погодитися з поглядами Г. Андрєєвої, що «соціалізація - процес двобічний, котрий включає: засвоєння особистістю суспільного досвіду напрямом входження в суспільну сферу, систему суспільних зв'язків; процес встановлення порядків суспільних зв'язків та формування індивіда внаслідок активної діяльності, ініціативного введення в соціальне коло» [7, с. 176].

У ряді досліджень новочасних науковців (Л. Артемова, А. Богуш, І. Гавриш, Н. Грама, Л. Карнаух, О. Кононко, Т. Поніманська, Н. Рогальська, О. Трифонова та ін.) підкреслюється роль дозвіллєзнавства як інституту соціалізації, в якому створюються умови для соціального розвитку особистості, ознайомлення із суспільним довкіллям, засвоєння та відтворення норм поведінки, соціальних зв'язків і соціального досвіду [3].

Мета статті - з'ясування впливів культурно-дозвіллєвої діяльності на процес професійної соціалізації майбутніх соціальних працівників в умовах закладу вищої освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження

дозвіллєзнавство професійний соціалізація освіта

Процес соціалізації особистості здійснюється за певних умов. «Головну роль відіграють такі процеси, як: а) гуманістичне становлення у суспільстві; б) відповідності межі, розуміння та природи педагогічним перспективам, умов певного соціального оточення; в) доцільне розставлення часу та простору усіх планомірних взаємодіях.

«Виникнення соціальних інститутів - процес, багато в чому зумовлений соціально-історичною необхідністю. Існує п'ять основних потреб суспільства, для задоволення яких на різних етапах його становлення виникли основні групи соціальних інститутів: інститут шлюбу; інститут держави; інститут економіки; інститут релігії; інститут освіти» [8].

«Дозвіллєзнавство як інститут соціалізації визначає необхідність важкого та багатобічного дозвіллєвого процесу, в якому особистості призначається активна функція; вона визначається як одна з наук про людину, про виховання та розвиток особистості у вільний час» [4].

«Дозвіллєзнавство - це сфера науки, що пізнає життєдіяльність, взаємини та організацію у сфері вільного часу. Повноцінну значущість він набирає, коли використовується для гармонійного розвитку індивіда» [8].

Педагогічні можливості дозвіллєзнавства, як інститут соціалізації особистості вивчали Ю. Стрельцов, Т. Сущенко, В. Тріодін, Г. Фролов. У своїх працях Ю. Стрельцов, Г. Фролов зауважують, що дозвіллєзнавство не являється суперником загальноприйнятим напрямам педагогіки. Натомість Т. Сущенко, В. Тріодін підкреслюють вагоме значення дозвіллєзнавства на заповненні та усуненні прогалин у процесі навчання за сприяння правильного розподілу вільного часу. Не правильний «розподіл вільного часу заважає соціокультурному розвитку особистості, для відкриття соціальній роботі ширшого простору для ефективного використання засобів, методів та форм організації культурно-дозвіллєвої діяльності. Основну увагу педагогічні засади дозвіллєзнавства відводять соціальному розвитку особистості, впливу соціального середовища на особистість, визначеності вільного часу, соціалізації та формування особистості» [3].

Установлення дозвіллєзнавства як одного з інститутів соціалізації на нинішньому етапі є новим підходом до дозвілля. Як зазначають В. Й. Бочелюк, В. В. Бочелюк «найбільш успішно особистість розвивається в умовах соціально значущої та цікавої для неї діяльності, зокрема дозвіллєвої» [4].

Дозвіллєзнавство як інститут соціалізації охоплює загальновідоме поняття «Вільний час», справжня цінність якого набувається в процесі гармонійного всебічного розвитку особистості. Призначення вільного часу має фундаментальний характер в процесі соціалізації, задоволення постійно зростаючих потреб, піднесення на вищий рівень розвитку власних здібностей та розкриття особистості в цілому. На всіх вікових етапах соціалізації особистості, починаючи з дитячих років і закінчуючи поважним віком, завжди має місце вільний час. У широкому розумінні вільний час - це зайнятість особливого роду, що впливає на становлення та розвиток особистості, формування соціальних норм і цінностей, засвоєння зразків поведінки, поетапне засвоєння соціально-культурного досвіду.

У вільний час відбуваються процеси: навчання, виховання, саморозвитку, самоосвіти, міжособистісного спілкування, що без сумніву мають безпосередній вплив на соціалізацію особистості. Досить очевидним може скластися враження, що вільний час є ототожненням дозвілля, при всій подібності дозвілля і вільного часу конкретні поняття мають різний змістовий характер.

Вільний час приймає видимість дозвілля, але з певною відмінністю. Насамперед для дозвілля властиві прояви видовищно-пасивних форм проведення вільного часу. Слова «дозвілля» і «вільний час» у Великому тлумачному словнику сучасної української мови трактується як синоніми на позначення пори, позбавленої від праці, якоїсь діяльності. Часто під дозвіллям розуміють пасивне споживання готового культурного досвіду, що не має нічого спільного з творенням культури. В дозвіллі особистість прагне задовольнити власні потреби в розвагах, задоволенні та насолоді.

Однак, варто відрізняти вільний час, що регулюється дозвіллєзнавством, як інститутом соціалізації та самою особистістю. Методологічним підґрунтям поділу виступають характер діяльності у вільний час та форми організації вільного часу, що на думку науковців В. Й. Бочелюк, В. В. Бочелюк є взаємопов'язані критерії.

Ми розглядаємо дозвіллєзнавство та соціалізацію особистості, як один із напрямів професійної соціалізації майбутніх соціальних працівників що впливає на організацію вільного часу в умовах закладу вищої освіти, згуртованість яких утворюють специфічний механізм взаємозв'язку дозвілля і соціалізації. Роль дозвілля в процесі професійної соціалізації майбутніх соціальних працівників визначається суспільною необхідністю і перспективами становлення соціально важливих видів діяльності у вільний час. Для успішного використання вільного часу, в умовах закладу вищої освіти, майбутні соціальні працівники в процесі професійної соціалізації обумовлюється забезпеченням об'єктивних умов для прояву активності здобувачів вищої освіти, формування інтересів, установок, потреб та цінностей.

Напрями застосовування вільного часу задається процесом професійної соціалізації майбутніх соціальних працівників, якісний зміст якого залежить від здобувачів вищої освіти. Прояв активності здобувачів вищої освіти у вільний час в процесі професійної соціалізації, умовно можна розділити на такі види: початковий (споживання існуючих благ, навчання без пошуку додаткової інформації, не регулярне відвідування занять, міжособистісне спілкування на побутовому рівні, відсутність інтересу до занять у гуртках, колективах, спортивних секціях, байдужість до суспільно-політичних ситуацій...) піддається впливу соціуму; базовий (споживання існуючих благ з особистим доповненням, пошук додаткової інформації в доповнення до стандартного викладу навчальної програми, регулярне відвідування занять, більш розширене коло міжособистісного спілкування, має місце зацікавленості у відвідуванні гуртків, наявність членства у колективах, спортивних секціях, прояв інтересу до суспільно-політичних ситуацій тощо.) менше піддається впливу соціуму; вищий (мінімальне споживання існуючих культурних благ, прояв індивідуальної творчості, пошук додаткової інформації в процесі навчання, виразний прояв самоосвіти й саморозвитку, систематичне відвідування навчальних занять, велике коло налагоджених міжособистісних зв'язків, активна робота у гуртках, колективах, спортивних секціях, явно виражено громадська активність, участь у суспільно-політичних ситуаціях тощо.) менше піддається впливу соціуму або не піддається взагалі.

Професійна соціалізація майбутніх соціальних працівників шляхом прояву активності вільного час в умовах закладу вищої освіти здійснюється за етапами: перший етап - визначення життєвих цілей та перспектив, другий - адаптація власного вільного часу до умов ЗВО, третій - засвоєння та формування, у вільний час, навчального змісту та практичних умінь, четвертий - професійної готовності до раціонального використовування вільного часу. Основні чинники, що мають вплив на процес професійної соціалізації майбутніх соціальних працівників у вільний час в умовах ЗВО, на нашу думку, є: характеристика особистості (життєвий досвід, риси та цінності особистості, особиста мотивація.); зміст професійної підготовки (зміст освітнього процесу, якість професійної підготовки, наявність методичного забезпечення.) культурно-професійна орієнтованість (формування професійної культури, орієнтація на налагодження міжособистісних професійних зав'язків).

Для констатування впливу дозвіллєзнавства на процес професійної соціалізації майбутніх соціальних працівників в умовах вищого навчального закладу, нами було здійснене емпіричне дослідження, результати якого продемонстрували реальний стан прояву активності здобувачів вищої освіти у вільний час. Здобувачам вищої освіти спеціальності 231 «Соціальна робота», було запропоновано відповісти на запитання, які стосувалися організації їхнього вільного часу. Опитування здійснювалося за допомогою анкетування академічних груп та індивідуального усного опитування вибіркових членів груп для перевірки правильності результатів отриманих шляхом анкетування.

Опитувальник складався із трьох блоків запитань, де кожний блок відповідав за окремо взятий вид прояву вільного часу. Перший блок запитань стосувався процесу підготовки здобувачів вищої освіти до практичних та семінарських занять, прояв самоосвіти й саморозвитку, відвідування занять тощо... Другий блок включав запитання, що стосувалися споживання наявних культурно-дозвіллєвих благ, прояву групової згуртованості, наявність членства у колективах, гуртках, спортивних секціях. І на останок третій блок охоплює запитання, що стосувалися громадської активності, участь у суспільно-політичних заходах, акціях тощо .

Паралельно за членами груп, що брали участь в опитуваннях, здійснювалось спостереження, що включало в себе: відповіді на семінарських та практичних заняттях; перевірка дійсного членства в гуртках, колективах, спортивних секціях; аналіз активності та публікації на сторінках соціальних мереж; участь у культурно - розважальних заходах організованих кафедрами, факультетами, закладом вищої освіти. Головною метою спостереження стало підтвердження відповідей здобувачів вищої освіти на запитання в опитувальнику.

Порівнюючи відповіді здобувачів вищої освіти отриманих методом анкетування та результати спостереження за здобувачами вищої освіти, ми мали змогу спостерігати закономірність в отриманих результатах. Аналіз продемонстрував збіг відповідей та результатів спостереження з точністю двох до одного, що свідчить про вірогідність отриманих результатів опитування.

Узагальнюючи результати дослідження прояву активності у вільний час здобувачів вищої освіти в процес професійної соціалізації майбутніх соціальних працівників в умовах закладу вищої освіти, нами було констатовано на якому етапі професійної соціалізації вони знаходяться та яку активність проявляють.

У ході опрацювання відповідей респондентів нами було з'ясовано: понад 42 % від загального числа респондентів проявляють у вільний час початковий рівень активності; майже 34 % респондентів у вільний час проявляють базовий рівень активності; понад 24 % респонденти проявляють вищий рівень активності у вільний час.

Для визначення на якому етапі професійної соціалізації знаходяться респонденти, було здійснено порівняння відповідей опитувальника тз результатами спостереження.

В результаті нам вдалось з'ясувати: 12 % знаходяться на першому етапі; 48 % - притаманний другий етап; 30 % респондентів знаходяться на третьому етапі професійної соціалізації в умовах закладу вищої освіти.

Підводячи підсумки результатів нашого дослідження, ми дійшли до висновку, професійна соціалізація майбутніх соціальних працівників у вільний час в умовах закладу вищої освіти відбувається поетапно, прогнозує формування професійних якостей, формування мотивації до самостійної професійної творчої діяльності, засвоєння теоретичних знань та формування практичних умінь, сприяє зародженню професійних ціннісних орієнтацій. Ефективний розподіл вільного часу здобувачами вищої освіти сприяє професійному становленню особистості та засвоєння нових соціальних ролей.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Таким чином, педагогічні засади дозвіллєзнавства зорієнтовані на соціальний розвиток особистості, вони визначають методи доцільного використання її вільного часу, оптимізують соціальну детермінацію соціалізації та формування індивідуума. Дозвіллєзнавство, як інститут соціалізації особистості, визначає закономірності важкого й різнобічного культурно-дозвіллєвого процесу, в котрому особистості призначається ініціативна функція, що відзначається науковцями як одна з інститутів розвитку, виховання індивідуальності у вільновідпущений час.

Розглядаючи сутність професійної соціалізації майбутніх соціальних працівників за сприянням культурно - дозвіллєвої сфери ми визначаємо, як процес входження особистості в систему соціальних взаємин, наслідок піднесення індивіда як універсального суб'єкта діяльності напрямом його багаторівневої взаємодії із суспільством на тлі формування соціально-типових ознак, які є моральними регуляторами свідомості, діяльності та поведінки.

На нашу думку, досягнення ефективності процесу професійної соціалізації майбутніх соціальних працівників у вільний час в умовах закладу вищої освіти здійснюється шляхом створення педагогічних умов, які включатимуть взаємопов'язані складники: соціокультурне середовище; організацію культурно-дозвіллєвого процесу; готовність соціального працівника як суб'єкта соціально-педагогічної діяльності.

Серед актуальних проблем, професійної соціалізації в умовах закладу вищої освіти продовжує залишатися особистісна активність майбутнього соціального працівника у вільний час, адже залученість до взаємодії у порядку соціальних відношень та зв'язків потребує прийняття вірних рішень й допомагає розвивати цілеспрямованість, мобілізує до активної діяльності та планування стратегій професійної діяльності.

Дослідження складних проблем становлення дозвіллєзнавства, як одного із вагомих інститутів соціалізації особистості, потребує нової методології педагогічних досліджень. Враховуючи нагальну потребу новочасної педагогічної науки та практики, розробка методології культурно-дозвіллєвої сфери є вкрай важливим завданням та потребує подальшого вивчення.

Література

1. Капська А. Й. Деякі аспекти професійної підготовки соціальних педагогів і соціальних працівників / А. Й. Капська // Соціалізація особистості: збірник наукових праць [За заг. ред.. проф.. А.Й. Капської]. Том XXVIII. К.: НПУ, 2007. С. 3-13.

2. Савченко С. В. Социализация студенческой молодежи в условиях регионального образовательного пространства. Луганск: Альма Матер, 2003. 406 с.

3. Гавриш І. В. Теоретико-методологічні основи формування готовності майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності: Дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.04 / Харків, 2006. 572 с.

4. Бочелюк В. Й., Бочелюк В. В. Дозвіллєзнавство: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2006. 210 с.

5. Галус О. М. Соціалізація особистості: сутність, концептуальні підходи у наукових теоріях, напрямах, школах // Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету Україна. 2010, 2. С. 69-75.

6. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник / За ред. А. Й. Капської, К., 2000. 264 с.; Соціальна робота: технологічний аспект: Навчальний посібник / За ред. проф. А. Й. Капської. К.: Центр навчальної літератури, 2004. 352 с.

7. Андреєва Г. М. Соціальна психологія / Г. М. Андреєва. К.: Центр навчальної літератури, 2006. 381 с.

8. Бабенко Ю. А. Вільний час і дозвілля української молоді в умовах нової соціокультурної реальності. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Київ, 2013. № 2. С. 7479.

References

1. Kapskaya A. I. Some aspects of professional training of social teachers and social workers / A. I. Kapskaya // socialization of the individual: sbornik nauchnykh trudov [some aspects of professional training of social teachers and social workers]. Ed.. Prof.. A. Y. Kapskaya]. Volume XXVIII. MOSCOW: NPU PUBL., 2007, PP. 3-13.

2. Savchenko S. V. socialization of student youth in the conditions of regional educational space. Luhansk: alma mater publ., 2003, 406 P.

3. Gavrish I. V. theoretical and methodological foundations of the formation of readiness of future teachers for innovative professional activity: Dis. ... doctor of Pedagogical Sciences: 13.00.04 / Kharkiv, 2006. 572 P.

4. Bochelyuk V. I., Bochelyuk V. V. Leisure Science: a textbook. Moscow: Center for educational literature, 2006, 210 P.

5. Galus a.m. socialization of the individual: essence, conceptual approaches in scientific theories, directions, schools // collection of scientific works of the Khmelnitsky Institute of social technologies of the University of Ukraine. 2010, 2. pp. 69-75.

6. Social Pedagogy. Textbook / ed. by A. I. Kapskaya, K., 2000. 264 P.; Social Work: technological aspect: textbook / ed. by Prof. A. I. Kapskaya. Moscow: Center for educational literature, 2004, 352 P.

7. Andreeva G. M. Sotsial'naya psikhologiya [Social Psychology]. Moscow: Center for educational literature, 2006, 381 P.

8. Babenko Yu.a. free time and leisure of Ukrainian youth in the conditions of a new socio-cultural reality. Bulletin of the National Academy of management personnel of culture and arts. Kiev, 2013, No. 2, P. 7479.

Размещено на Allbest.ru