Інноваційні форми організації занять в школі з метою формування історичної компетентності учнів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дитячо-молодіжний центр «ЛІДЕР» Дніпровської міської ради

КЗО СЗШ №117 Дніпровської міської ради

Інноваційні форми організації занять в школі з метою формування історичної компетентності учнів

Дірявка Юрій Павлович - кандидат історичних наук, доцент

Невгодовська Інна Олександрівна - вчитель історії та суспільствознавства

Вступ

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. Бурхливий розвиток суспільства значно змінює ставлення до предметів, що вивчаються. Незмірно розширяється їх предметно-інформаційне середовище. Історія і суспільство у цьому плані найбільш схильні до змін. У світовій мережі Інтернет можна швидко знайти відповіді майже на всі питання.

Та разом з тим на одні й ті ж події часто є істотно відмінні погляди. Отже, виникає закономірне питання: «Як дитина повинна критично оцінювати цю інформацію»? Вирішення цього питання здатне підвищити ефективність навчання.

Викладання історії в школі вимагає від учителя творчого підходу, особливо у виборі методичних прийомів і засобів, наочного матеріалу та використання аудіовізуальних засобів. Інноваційні технології, що запроваджуються в освіті, орієнтуються насамперед на виховання особистості, яка вміє самостійно діяти у шкільному середовищі. При цьому одним з найбільш вагомих пріоритетів стає формування творчого і критичного мислення учнів, орієнтування не стільки на знання, скільки на засвоєння учнями досвіду самостійної роботи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Темпи розвитку сучасної української освіти хвилюють багатьох науковців, педагогів, громадських діячів. Так Ф. Андрушкевич зазначав, що розвиток країни загалом безпосередньо залежить від освітянських інновацій, за допомогою яких формується як громадська свідомість населення так і компетентнісний рівень, необхідний для розвитку економіки, науки і культури [1].

С. Ніколаєнко стверджує, що інноваційні процеси в освіті є однією з найскладніших функцій загальної системи управління і діють у межах спільних законів їх розвитку. При цьому тенденції інноваційного розвитку системи освіти передусім залежать від загальних соціально-технічних процесів, що відбуваються у державі та впливі міжнародної освітньої сфери [8].

М. Дмитренко відмічає, що інноваційна діяльність виявляється у створенні та впровадженні тих нововведень, що породжують значні зміни в соціальній практиці, відкривають суспільству якісно нові можливості. Інновація вривається в реальність, порушує звичні «затишні» для суспільства відносини. Щоб насмілитись на новизну, необхідні насамперед зухвалість, мужність, неоглядна впевненість у собі (тобто якості революціонера). І тому це завжди іспит, як для окремого новатора, «творчої меншості», так і для всього суспільства [4].

І. Захарчук говорить, що у педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально- виховного процесу. Отже, інноваційні педагогічні технології як процес - це цілеспрямоване, систематичне і послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів, педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес. На думку І. Захарчук, групові форми навчання формують внутрішню мотивацію до активного сприйняття, засвоєння та передачі інформації, сприяють формуванню комунікативних якостей учнів, активізуючи їхню розумову діяльність [5].

Використовуючи технологію інтерактивного навчання, можна домогтись більш комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Ця технологія передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем [5].

Як вказує І. Чорній, в інноваційній школі вчителю необхідно створити такі умови, щоб кожна дитина почувала себе там комфортно, незалежно від її індивідуальних психофізичних особливостей, здібностей і нахилів. Використовуючи знання з психології необхідно створити умови для того, щоб у дитини виникло бажання творити себе, що є показником найвищого рівня виховання [13].

Дуже слушним, на нашу думку, є твердження, що потрібно передбачити у програмі роботи резервного часу, щоб у випадку невдачі виправити ситуацію традиційними методами [13].

Як уважає Т. Корж, одним із сучасних завдань освіти є виховання зрілої вільної особистості, здатної оцінювати ситуацію, приймати рішення, мати персональне мислення. Система виховання такої людини заснована на гуманістичних цінностях, спрямована на виховання самореалізації, автономності, відповідальності особи [6].

Ю. Бак, розглядаючи використання сучасних інформаційних технологій на уроках історії в умовах сільської школи, говорить, що саме такі технології дають можливість учням «заглибитись» в досліджувану епоху, знайти додаткову інформацію, відчути себе учасником історичних чи культурних подій, самим долучитися до творення історії [2].

Н. Бібік зазначає, що навчити мислити історично можна розвиваючи навички самостійної роботи, створювати відповідну мотивацію, активно використовувати проблемні завдання і вправи для розуміння логіки історичного процесу. У той же час, на думку автора, активізація мислення, оволодіння навичками дослідницької роботи, поглибленню розуміння учнями історичних подій, процесів, явищ, сприяє роботі з різноманітними історичними джерелами: документами, візуальними, речовими [3].

Ю. Кравченко, розглядаючи активно- пізнавальну діяльність учнів на уроках правознавства говорить про те, що ця діяльність заочно поліпшується, при розв'язанні юридичних ситуацій, виробленню в учнів уміння аналізувати суспільно-політичні події, користуватися правовими актами та юридичною літературою [7].

Як вказує Н. Черткова, при реалізації обраної проблеми, вчитель використовує розвивальне навчання з позиції проблемного підходу, основними ознаками якого є діалогічність, інтегративність, пошуково-дослідницький характер діяльності, високий ступінь самостійності та творчості учнів [12].

Розглядаючи інноваційні методи навчання та викладання, Н. Софій наголошує на вмінні учнів критично мислити. При цьому особлива увага приділяється навичкам формувати самостійні твердження або думки та їх ґрунтовній аргументації [11]. Н. Софій вказує, що в багатьох школах нового типу часто використовується форма кооперативного навчання, що допомагає вчителю працювати у колі з великою кількістю учнів. Не можна не відмітити і найцінніші елементи кооперативного навчання, які проводить Н. Софій:

1) позитивну взаємозалежність: коли успіх кожного члену групи залежить від іншого учасника групи. У групі (найбільш ефективний склад з 5 осіб) кожен учень має два обов'язки: він повинен знати обсяг навчального матеріалу; крім того забезпечити обсяг навчального матеріалу кожним іншим членом групи.

2) особисту відповідальність, що виявляється шляхом оцінювання кожного іншого члена групи. У групі не можна сховатись за іншими.

3) особистісна взаємодія - учні сперечаються, співпрацюють і пов'язують матеріал, вивчений сьогодні з тим, який вони засвоїли раніше.

4) соціальні навички - навчання лідерству, прищеплення навичок вирішення конфліктів. Без цього кооперативне навчання багато в чому втрачає свою цінність.

5) групова обробка результатів - обговорення членами групи ефективності її роботи для розв'язання навчальних завдань [11].

Метою статті є формування дослідницьких умінь учнів на уроках історії в процесі поєднаних інтерактивних, аудіовізуальних, мультимедійних технологій, критичного осмислення отриманої інформації.

Виклад основного матеріалу дослідження

Одним із пріоритетних напрямків державної політики щодо розвитку освіти є створення індустрії сучасних засобів навчання (виховання), повне забезпечення ними навчальних закладів.

Використання аудіовізуальних засобів на уроках історії практикується досить давно, але раніше якість фото-, аудіо- та відеоматеріалів, їх нестача та неможливість відходу від класно-урочної системи не дозволяли вчителю використовувати ці засоби більш ефективно. Безумовно, при використанні аудіовізуальних та мультимедійних засобів учитель повинен орієнтуватися на особистість учня, на можливість кожного учня окремо зрозуміти, осмислити і пояснити певну проблему, яка висувається вчителем за допомогою відеофільму, аудіозапису чи історичного документу. Це викликає певні труднощі, бо далеко не кожна дитина може це відразу (самостійно) зробити.

Тому досить ефективне в цьому плані застосування різних форм організації навчання, починаючи від колективної роботи, роботи в парах і групах до індивідуального навчання. Це дає вчителю можливість диференціації проблеми за рівнем розвитку учнів.

До речі, саме поняття інновація, вперше з'явилося в наукових дослідженнях культурологів (насамперед німецьких) ще в середині XIX ст. й означало введення (інфільтрацію) деяких елементів однієї культури в іншу [4].

Завдяки інтерактивним технологіям створюються комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність.

Наведемо приклади такої форми навчання.

І. Наприклад, фрагмент уроку Новітньої історії, тема «Друга світова війна».

Мета: формування навичок роботи з первинними історичними фотодокументами, плакатами, кінохронікою, медіатекстами; формування вміння декодовувати пропаганду в медіатекстах.

ВПРАВА 1 (Ставлення нацистів до єврейського населення)

- Уважно роздивіться ці малюнки з німецького дитячого журналу 1930-х років. Хто їх персонажі?

- Чим займаються діти на уроці?

- Як виглядають арійці, а як євреї на цих зображеннях?

- Чому вони були створені саме для дитячої аудиторії?

- Яку мету ставили перед собою укладачі цього випуску дитячого журналу?

Відповіді даються під час фронтального обговорення, в загальній дискусії.

Вчитель пояснює: Одним із постулатів нацизму була теорія расової чистоти, знищення людей, яких вважали неповноцінними, насамперед євреїв.

Дітей Третього рейху також навчали працювати з медіа. Вони отримували завдання зібрати вирізки з газет та журналів. Діти мали віднайти, у яких професіях євреї зайняті не бувають, і спробувати пояснити ці обставини характером «єврейської душі».

До цього вчитель додає: нацисти знищували і переслідували й інші соціальні та етнічні спільноти, як - от ромів і гомосексуалістів.

Завдання: визначити особливості виступу, засоби і способи інформаційного впливу.

1. На яку аудиторію (для кого) розраховані ці плакати ?

2. Яку основну думку проводять автори плакатів ?

3. Які сюжетні лінії використані на плакатах і навіщо?

4. Які риси у молоді виховували плакати?

5. Які художні засоби використані на плакатах (колір, розмір, ракурс)?

6. Назвіть спільні риси всіх плакатів.

Вчитель пояснює, пропонує засвоїти термін «пропаганда»

Пропаганда - форма комунікації, спрямована на поширення фактів, аргументів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільну думку на користь певної спільної справи чи громадянської позиції. Пропаганда розповсюджується через різні засоби масової інформації, щоб сформувати певний результат суспільної думки.

Особливо повно масштабно (широко) пропаганду використовують у тоталітарних країнах, якими були Радянський Союз і нацистська Німеччина. Ефект від пропаганди значно поширюється в умовах повної монополії держави на засоби мас-медіа.

Вищевказані методи можна використовувати і під час вивчення курсу за вибором: «Людина і світ» 11 клас.

Параграф 8. «Поняття «субкультура».

Мета заняття: формування навичок роботи з кінохронікою, карикатурою, газетними текстами та іншими видами медіа текстів; формування вміння декодовувати пропаганду в медіа текстах.

Субкультура - це культура окремої соціальної групи, що чимось відрізняється від загальної культури, системи цінностей, яка панує в суспільстві.

Вчитель пояснює: представники певної субкультури мають свої переконання, стиль і спосіб життя. Вони виділяються своїм зовнішнім виглядом, зачіскою, одягом, символікою, слухають специфічну музику.

1) Незваные гости

2) Сэр, уступите штаны

Учні в парах розглядають вирізки з газет і відповідають на питання.