Здатність до соціальної дипломатії як особистісно-професійна якість фахівця з міжнародних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ізмаїльський державнийгуманітарний університет

Здатність до соціальної дипломатії як особистісно-професійна якість фахівця з міжнародних відносин

Кічук Надія Василівна - доктор педагогічних наук, професор, декан педагогічного факультету

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

За сучасних умов інтенсифікації процесів глобалізації і євроінтеграції значно посилюються потреби задіяності нових ресурсів особистості у процесів життєдіяльності. Зазначене набуває особливої гостроти фахівця будь-якої сфери професійної діяльності. Адже ж на перший план виходять такі особистісно-професійні якості, які визначають його фахову успіність, максимально сприяючи розв'язанню новопосталих соціально-професійних завдань.

Нині і науковцями, і практиками зосереджується увага на таких ознаках особистості професіонала як конку- рентноздатність та поліваріантність професійної кар'єри. Щодо останнього, то дослідники (Дж. Бріско, Ф. Марвіс, Д. Холл та ін.) здебільшого єдині у визнанні ,що йдеться про «вільне професійне зростання», де має місце прогнозована етапність (пік, спад, тимчасове повернення на попередній рівень), професійну мобільність. Учені зауважують, що питання кар'єри особистості у науковому дискурсі порушено з давних-давен; одним із суттєвих векторів активного вивчення посідають елітологічні вчення ХІХ-початку ХХІ століття, а чинником активізації дослідницької уваги до них доречно вважати оновлений науковий погляд саме на конкурентоспроможні професії [3].

З огляду на зазначене, природний і науковий, і суто практичний інтерес становлять такі структурні елементи фахових знань, умінь, способів професійної діяльності, які віддзеркалюють «знаннєву» складову і «дієвий» вияв особистості фахівця в реальній практиці. Отож, йдеться про певну компетентність, «як можливість встановлення зв'язку між знаннями і ситуацією»; в широкому ж смислі - «інтегрований результат», зокрема професійної освіти (мобільність знань, критичність мислення, гнучкість методу) і принаймні такі дві особистісні характеристики як-от: «спроможність» (до успішного входження в соціально-професійне життя) та «здатність» практично діяти з опорою на набутий конструктивний досвід професійної діяльності [5].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема підвищення якості професійної підготовки фахівців ніколи не зникала з видноколу педагогічної науки, адже ж ринок праці - явище динамічне. І нині базове значення зберігають поняття «професія», «професійна підготовка», «фах», «підготовленість», «готовність». Учені (А. А. Ге- расимчук, О. А. Дубасенюк, Н. Г. Ничкало, Т. М. Сорочан та ін.) дійшли згоди відносно наукового статусу вище окреслених ключових понять професійної педагогіки. Натомість у результаті проведеної аналітичної роботи, базою якої був науковий фонд з проблеми та термінологічні джерела, видається можливим зробити таку заувагу: ще й досі ключові поняття тлумачаться по-різному. Якщо узагальнено, то професія характеризує вид трудової діяльності, яку особистість «оголошує своєю справою» базуючись на визначних професійних знаннях, уміннях і навичках, що набуваються нею або в процесі спеціального навчання, або досвіду роботи. Цікавою видається думка американського соціолога Н. Халла відносно важливості ще й якісної особливості професії - йдеться не про будь - який вид спеціалізованої діяльності, а лише про неодмінно авторизований суспільством [8]. Водночас, інтерпретуючи означені маркери поняття «професія»,все ж варто наголосити на вимірі «соціальна затребуваність» сфери «ремесла»; це за сучасних реалій видається надто суттєвим. «Підготовка» і «професійна підготовка» здебільшого визначаються через поняття «система»,адже ж йдеться про впоядкованість «організаційних і педагогічних заходів, що забезпечує формування в особистості професійної спрямованості, знан, умінь, навичок і професійної готовності» [1]. Вочевидь, йдеться про соціально організоване навчання особистості задля забезпечення її здатності компетентно виконувати особистісно-професійне призначення.

У контексті розроблених теоретичних і методичних основ професійної підготовки фахівців різного профілю (Н. Кузьміна, В. Луговий, М. Рєтівих, Т. Танько та ін.), привертає увагу висновок учених про доцільність виокремлення важливого напрямку педагогічної науки - університето- логії, адже ж становлення конкурентоздатного фахівця уможливлюється лише за умови фундаментальної академічної підготовки, періодичного оперативного і ситуативного підвищення кваліфікації та стажування [4].

Відтак, наукова спільнота здійснює активне студіювання саме переваг різнорівневої та університетської професійної підготовки фахівців. Професійна педагогіка розводить поняття «готовність» і «підготовка». Йдеться про певний стан мобілізації та результат налаштованості фахівця на реалізацію професійного досвіду. За влучним судженням Н. В. Кузьміної, правомірно враховувати таку градацію майстерності фахівця, як результату його професійної підготовки: майстер; скоріше майстер, чим не майстер; скоріше не майстер, чим не майстер; не майстер. Отже, дбаючи про успішну професійну підготовку фахівця, зокрема з міжнародних відносин варто, з одного боку, чітко усвідомлювати, що поняття «особистість» є ширшим за поняття «професія» (О. Г. Асмолов), а, з іншого - враховувати загально визначну пріоритетність компетентнісного підходу щодо фахової підготовленості особистості.

Мета статті - обґрунтувати педагогічний сенс осмислення здатності фахівця до соціальної дипломатії як особистісно- професійної якості. З огляду на специфіку професійної діяльності фахівця з міжнародних відносин, розкрити формувальний вплив у цьому плані ресурсів проектувальної діяльності. фаховий знання професійний дипломатія

Виклад основного матеріалу дослідження

За сучасних реалій підвищення динамізму і поглиблення міжнародних відносин не лише на рівні певних соціально - економічних систем, соціумів, держав, а і світу в цілому, зростає значущість професії фахівця з міжнародних відносин. За нинішніх умов, коли проектний менеджмент є конструктивним інструментом гуманізації явищ і процесів у різних підсистемах суспільства та засобом міжнародного визнання, та впевненого просування України до лав розвинених і демократичних країн зарубіжжя, значно актуалізувала (з-поміж інших) значущість компетентності соціальної дипломатії дотично фахівців, які опановують, насамперед, соціономічні професії. Натомість здатність фахівця до соціальної дипломатії виступає ще й досі неоціненим чинником гармонізації, зокрема, міжнародних відносин. Особливо, якщо розуміти, що означену компетентність не віднесено (згідно існуючих стандартів професійної підготовки особистості за заявленою спеціальністю) до фахових на відміну від фахівця з міжнародних відносин.

Соціальна дипломатія, як конструкт, відноситься до недостатньо досліджених у сучасних гуманітарних науках. Можна стверджувати про те, що чи не найближчим до нього є поняття «громадська дипломатія», яке в різних ракурсах вивчається вітчизняними (І. Сухорольська), а здебільшого - зарубіжними (Н. Кулл, М. Леонард, Дж. Най, Ц. Чжан та ін.) дослідниками. З-поміж існуючих точок зору домінує трактування громадської дипломатії як діяльності держави задля впливу на зарубіжні цільові аудиторії. Слід зауважити, що в публіцистичній літературі синонімічними вважаються й поняття «дипломатія громад», «публічна дипломатія», «нова громадська дипломатія». До того ж змістовим ядром означених понять - термінів дослідники вважають коректне визначення точок дотику у розв'язанні проблемних питань, пов'язаних із зв'язками із громадськістю, поєднанням вітчизняної та закордонної аудиторії під час обговорення спільних питань. У нашому розумінні, якщо при цьому зосереджено увагу на проблемному полі саме соціуму, де «загальним знаменником» діалогу, наприклад, слугують ідеї полікультурності, то дотично говорити про соціальну дипломатію. При цьому доцільно враховувати й встановлені нові аспекти, що, зокрема окреслено у зв'язку із характеристикою терміну «нова громадська дипломатія» як зауважує у цьому відношенні І. Сухорольська, чинниками появу останнього виступають:!) збагачення інтернет - ресурсів;

2) зростання численності і ролі «недержавних акторів на міжнародному рівні», що стали спроможними конкурувати із державними структурами у створенні іміджу країни через гнучкість, зрозумілість та надійність [6, с. 139-140]. Щодо параметрів ,що слугують увиразненню сутності нової громадської дипломатії, то ними дослідники розглядають такі: учасники (активні, пасивні) та технологічне забезпечення меж між зовнішньою та внутрішньою аудиторіями щодо міжнародної проблематики. Аналіз наукових джерел дозволяє стверджувати про досить широкий різновид такого виду діяльності як держав, «неурядових акторів з міжнародним впливом», так громадськості та її об'єднань. Наприклад, в сучасній фаховій літературі йдеться про цифрову дипломатію (К. І. Булега, І. Ю. Чарських, Ф. Хансон), е-дипломатію, дипломатію соціальних мереж, дипломатію Web2.0. До того ж провідною ознакою означеною явища визнано вимушену відкритість. Дотично предмета нашої дослідницької уваги - соціальна дипломатія як особистісно - професійна якість фахівця,то можемо припустити найбільш ущільнений зв'язок цього явища і з конструктами «суспільна дипломатія», «народна дипломатія», а також «освітня дипломатія», зокрема, із урахуванням не лише того змісту, що викладають у це поняття дослідники [2], а й фахову специфіку професійної діяльності особистості. Щодо останньої, то базового значення (відповідно до стандарта вищої освіти, наукового класифікатора напрямку та спеціальності, яку набуває фахівець - міжнародник) надано факту усвідомлення особистістю на рівні переконань принципово важливої значущості забезпечення національної безпеки держави, а також і здатності аналізувати та прогнозувати зміни, і «готовності до міжнародного діалогу та міжнародної взаємодії» [7, с. 282].

Як уже зазначалось, окреслені сегменти особистості фахівця та його діяльності є спільними й дотично, спеціалістів соціоно- мічних професій, адже ж компетентність у виборі стратегії і тактики неконфліктної взаємодії в полікультурному просторі як своєї країни, так і зарубіжжя - є надто актуальний і вагомий показник здатності до конструктивної взаємодії у царині міжнародних відносин, а, відтак, ознака успішної професійної діяльності.

Саморефлексія досвіду професійної підготовки фахівців, здатних до соціальної дипломатії, засвідчує про значні ресурси у цьому плані проектної діяльності особистості. Причому педагогічний сенс занурення фахівця у проектну діяльність ми вбачаємо принаймні в такий площині, як-от: інноваційне функціонування соціальної дипломатії уможливлюється безпосередньо у практико - орієнтованому контексті через використання найновітніших методів (зокрема, аналізу проблеми, на розв'язання якої спрямований певний проект) та опрацювання ефективних форм презентації поточних і загальних результатів проектування. Так, наш досвід доводить, що спрямуванню управлінських рішень та їхньої оптимізації впродовж роботи над проектом сприяє аналіз проблеми за методом «Fishbone» (секрет риби), заснований на схематичній програмі Ісікави (Ішікави), що широко використовується сучасними практиками у сфері публічного управління та адміністрування. Отож, формуючи здатність фахівця до соціальної дипломатії, видається за можливе у такий спосіб, досягати конструктивне використання системного аналізу із поєднанням ситуаційного. А це має не аби яке значення у соціальній дипломатії.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Важливим аспектом професійної підготовки фахівця, який опановує будь-яку професію типу «людина- людина», виступає його здатність до соціальної дипломатії. Це має виключне значення стосовно фахівця-міжнародника через своєрідність його особистісно-професійного призначення. Перспективи подальшого наукового пошуку лежать у площині поглиблення змістового наповнення поняття «соціальна дипломатія» в ресурсі проблематики професійної педагогіки зарубіжжя.

Список джерел

1. Гмизіна Н. А Словник психолого- педагогічних термінів і понять. - Нова Каховка ММК, 2014. - 268 с.

2. Ільницький Д. О. Соціально-економічний вимір освітньої дипломатії: теорія, практика та методики аналізу //Стратегія розвитку України. Економіка, соціологія, право. - 2014. - № 1. - С. 72-80.

3. Корсак К., Корсак Ю. Ноогласарій - 2. Ноонауки для майбутнього без калапсів //Вища школа. - 2019. - № 2. - С. 31-55.

4. Луговий В. І Професійна підготовка державно-управлінських кадрів у контексті сучасних тенденцій //Вісник НАДУ. - 2004. - № 3. - С. 11-20.

5. Равен Дж. Компетентность в современном обществе. Выявление, развитие, реализация - М. : Когито-Центр, 2002. - 270 с.

6. Сухорольська І. Нова громадська дипломатія та особливості її реалізації у сучасних умовах //Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. - 2015. - Вип. 27. - С. 136143.

7. Третько В. В. Формування професійної компетентності фахівців міжнародних відносин: досвід Австралії: Збірник наук.праць. Педагогічні науки. - НА ДПСУ, 2015. - № (74). - С. 279-290.

8. Hall H. Occupation and structure. Englewood Cliffs (New York),1969. - 237 p.

References

1. Hmyzina, N. A. (2014). Slovnyk psykholoho- pedahohichnykh terminiv i ponyat'. [Dictionary of psychological and pedagogical terms and concepts]. Nova Kakhovka MMK.

2. Il'nyts'kyy, D. O. (2014). Sotsial'no- ekonomichnyy vymir osvitn'oyi dyplomatiyi: teoriya, praktyka ta metodyky analizu. [Socio-economic dimension of educational diplomacy: theory, practice and methods of analysis].

3. Korsak, K., Korsak, YU. (2019). Noohlasariy - 2. Noonauky dlya maybutn'oho bez kalapsiv. [Nooglossary - 2. Non-science for the future without collapse]. KyA.Vyshcha shkola.

4. Luhovyy, V. I. (2004). Profesiyna pidhotovka derzhavno-upravlins'kykh kadriv u konteksti suchasnykh tendentsiy. [Professional training of public administration staff in the context of current trends]. Visnyk NADU.

5. Raven, Dzh. (2002). Kompetentnost' v sovremennom obshchestve. Vyyavleniye, razvitiye, realizatsiya. [Professional training of public administration staff in the context of current trends]. Moscow. Kogito-Tsentr.

6. Sukhorol's'ka, I. (2015). Nova hromads'ka dyplomatiya ta osoblyvosti yiyi realizatsiyi u suchasnykh umovakh //Ukrayins'ka natsional'na ideya: realiyi ta perspektyvy rozvytku. [New public diplomacy and peculiarities of its implementation in modern conditions // Ukrainian national idea: realities and prospects of development]. Kyrv.

7. Tret'ko, V. V. (2015). Formuvannya profesiynoyi kompetentnosti fakhivtsiv mizhnarodnykh vidnosyn: dosvid Avstraliyi. [Forming the Professional Competence of International Relations Professionals: Australia's Experience]. KyA.

8. Hall, H. (1969). Occupation and structure. Englewood Cliffs (New York).

Размещено на Allbest.ru