Діяльність закладів дошкільної освіти в умовах соціальних змін

В умовах соціальних й освітніх змін особливої ваги набувають питання ефективності та якості управління ЗДО. Поняття ефективності управління вчені пов'язують з різними аспектами: досягненням цілей і наближення до максимального результату (Н. Бабіч, Л. Балабанова, О. Бондар, М. Войцехівський, Г. Єльникова, Л. Карамушка, Н. Майор, Т. Сорочан, Г. Тимошко, Ю. Тихомиров й ін.), ефективністю здійснення механізмів управління і повнотою реалізації функцій управління (В. Бондар, В. Маслов), раціональним використанням ресурсів і оптимізацією процесів в організації (Л. Порох, М. Поташник, А. Птушенко, О. Хохлова,З. Філончук та ін.).

Для успішного керівництва ЗДО у наданні освітніх послуг та досягненні якості у їх реалізації особливе значення відводиться компетентнісному підходу. За такого підходу відбувається вдосконалення якості процесу та умов діяльності дошкільної освіти, удосконалення процесу взаємодії між педагогами, дітьми та батьками; оптимізація результатів освітньої роботи, системи відносин між компонентами освітнього процесу, враховуючи всі їх позитивні і коригуючі негативні сторони, оскільки вони взаємопов'язані між собою (Г. Єльникова, В. Кремень, О. Ляшенко, Л. Хоружа). Це, відповідно, вимагає оновлення стратегії управління освітнім процесом, за якої акценти переносяться на особистість як суб'єкта освітньої діяльності, що зумовлює підвищення ефективності педагогічного процесу на засадах особистісно та практико-орієнтованого змісту, готовності педагогічного персоналу до самоосвітньої діяльності в умовах змін, асертивності у прийнятті педагогічних і управлінських рішень, критичності та креативності.

З іншого баку реалізація компетентнісного підходу зумовлена впровадженням ринкових відносин в освітню політику, зростанням ролі державно-громадського характеру управління, принциповою трансформацією багатьох професій, їх глобалізацією й інтеграцією. У зв'язку з цим необхідний пошук і впровадження нових механізмів управління освітньою установою, які створять ефективні організаційні та педагогічні умови щодо пріоритетних напрямів модернізації системи освіти з урахуванням компетенцій педагогічного і керівного персоналу (Бабіч Н., 2014).

Перезавантаження освітнього процесу на засадах компетентнісного підходу потребує від педагогів переосмислення щодо переходу на цей підхід, розуміння його змістових ліній в умовах соціальних і освітніх змін; цифрових технологій, потреб роботодавців, за яких освітній простір набуває якісних показників і є запитаним. Такі зміни спонукають керівника до особистого цілепокладання, креативності та критичності, самоорганізації та самовдосконалення щодо управління персоналом та закладом загалом. Труднощі виникають у відмінностях - між новітніми моделями управління і стереотипами, які сформувались упродовж десятиліть і є традицією (Порох Л., 2011, с.11).

За традиційного підходу основною метою освіти є формування гармонійно розвиненої, суспільно активної особистості, яка поєднує в собі духовне багатство, моральну чистоту та фізичну досконалість. Компетентнісний підхід передбачає переорієнтацію на створення умов для задоволення потреб у якісній освіті громадян, суспільства та ринку праці з метою оновлення структури та змісту освіти, формування системи неперервної освіти, освіти впродовж життя.

Знаннєвий підхід передбачає виконання таких основних завдань системи освіти, як: забезпечення високого рівня знань, підготовку дітей і молоді до суспільно корисної праці, в активної життєвої позиції, соціальної адаптації в умовах змін. За компетентнісного підходу такими основними завданнями є: забезпечення якості освітніх послуг, запровадження компетентнісно орієнтованих технологій освіти, підвищення ефективності управління, удосконалення економічних механізмів (Порох Л., 2011; Хоружа Л., 2007).

Компетентнісно орієнтований підхід сприяє розширенню демократичних засад зовнішнього управління через посилення самоуправлінської діяльності, самостійності у прийнятті рішень із боку керованих об'єктів і децентралізації управління шляхом часткового делегування повноважень на місця з боку управлінських структур. Це призводить до перерозподілу цільових функцій в ієрархії управління (Єльникова Г., 2005; Хоружа Л., 2007).

Першочерговими є налагодження високопрофесійного наукового, аналітичного та прогностичного супроводу управлінських рішень, подолання фрагментарності статистики, підготовка всебічної інформації з опорою на соціологічні дослідження. Ідеться про зміни в освітніх потребах, моніторингу якості освіти, оцінюванні ситуації споживачами освітніх послуг, динаміці соціокультурних орієнтацій учасників освітнього процесу, мобільності світоглядних очікувань та установок відповідно до загальної соціокультурної динаміки у країні та у світі тощо.

Тобто, модернізована система управління повинна являти собою взаємопов'язані управлінські дії, що забезпечать перехід об'єктів управління в новий якісний стан, коли стане можливим досягнення максимальних результатів освіти на основі оптимального використання всіх можливих ресурсів.

З метою вивчення сучасного стану управлінської діяльності в ЗДО було проведено пілотне дослідження, участь у якому взяли вихователі ЗДО, яким пропонувалось оцінити стан якості діяльності закладу освіти за такими критеріями, як: санітарно-гігієнічні умови, безпека життя, зміст стратегічного планування діяльності закладу дошкільної освіти, професійне зростання педагога, підвищення кваліфікації, надання допомоги педагогу керівником та вихователем-методистом, методична робота тощо.

В експерименті брало участь 224 вихователі, які проходили курси підвищення кваліфікації в Закарпатському інституті післядипломної педагогічної освіти.

На питання "Чи задоволені Ви санітарно-гігієнічним станом приміщень?" 112 респондентів (50%) відповіли - повністю задоволені, 100 респондентів (45%) - частково задоволені, 12 респондентів (5%) - не задоволені. Представимо результати у вигляді діаграми (рис. 1).

Рис. 1. Задоволеність санітарно-гігієнічним станом приміщень.

На питання "Чи задоволені Ви матеріально-технічним оснащенням?" 56 респондентів (25%) відповіли - повністю задоволені, 102 респонденти (46%) - частково задоволені, 66 респондентів (29%) - не задоволені. Представимо результати у вигляді діаграми (рис. 2).

На питання "Чи задоволені Ви рівнем безпеки Вашого перебування в ЗДО?", 167 респондентів (75%) відповіли - повністю задоволені, 29 респондентів (13%) - частково задоволені, 28 респондентів (13%) - не задоволені. Представимо результати у вигляді діаграми (рис.3).

Рис. 2 Задоволеність матеріально-технічним оснащенням

На питання "Чи задоволені Ви змістом стратегічного планування діяльності ЗДО, освітньою програмою?" 125 респондентів (56%) відповіли - повністю задоволені, 62 респондентів (28%) - частково задоволені, 37 респондентів (16%) - не задоволені. Представимо результати у вигляді діаграми (рис. 4).

Рис. 3. Задоволеність забезпеченням безпеки перебування в ЗДО

Рис. 4 Задоволеність змістом стратегічного планування діяльності закладу дошкільної освіти, освітньою програмою.

На питання "Чи задоволені Ви допомогою, що надається вам керівником та вихователем-методистом ЗДО?" 114 респондентів (51%) відповіли - повністю задоволені, 53 респондента (24%) - частково задоволені, 57 респондентів (25%) - не задоволені. Представимо результати у вигляді діаграми (рис. 5).

Рис. 5. Задоволеність допомогою, що надається керівником та вихователем-методистом ЗДО

На питання "Чи задоволені Ви якістю методичної допомоги?" 127 респондентів (54%) відповіли - повністю задоволені, 86 респондентів (37%) - частково задоволені, 21 респондент (9%) - не задоволені. Представимо результати у вигляді діаграми (рис. 6).

Рис. 6. Задоволеність якістю методичної допомоги

На питання "Чи задоволені Ви можливістю професійного зростання педагога, постійного підвищення кваліфікації, чергової та позачергової атестації?" 46 респондентів (21%) відповіли - повністю задоволені, 52 респондента (23%) - частково задоволені, 126 респондентів (56%) - не задоволені. Представимо результати у вигляді діаграми (рис. 7).

Рис. 7. Задоволеність можливістю професійного зростання педагога, постійного підвищення кваліфікації, чергової та позачергової атестації

Отже, більшість педагогів задоволені санітарно-гігієнічними умовами праці, безпекою перебування в ЗДО. Щодо останнього, то високі показники опитування пояснюються тим, що особлива увага керівництва закладів дошкільної освіти приділяється функціонуванню систем життєзабезпечення та евакуації, особливо у містах, де введені охоронні системи. Для того, щоб запобігти проникненню на територію закладу освіти сторонніх осіб, доводиться застосовувати комплекс заходів адміністративного та технічного характеру. У цілому, безпека закладів дошкільної освіти є не тільки актуальним суспільним завданням, але і найважливішим обов'язком керівництва будь-якого закладу освіти.

Результати дослідження свідчать, що керівництву закладу дошкільної освіти необхідно звернути увагу на матеріально-технічне оснащення закладу; зміст стратегічного планування діяльності ЗДО, оскільки не завжди приймаються колегіальні рішення спільно з педагогічним колективом з цього питання; можливість професійного зростання педагога, постійного підвищення кваліфікації, чергової та позачергової атестації; надання допомоги педагогу керівником та вихователем-методистом.

З цією метою управлінська діяльність керівника на засадах компетентнісного підходу повинна:

• створювати умови для неперервного розвитку професійної компетентності педагогів з урахуванням їх особистісних потреб, державних вимог та суспільного запиту;

• сприятливого психологічного клімату, атмосфери творчої співпраці в педагогічному колективі;

• обговорення з колективом необхідності розроблення та впровадження системи управління якістю у закладі, яке має розпочинатися із визначення компонентів (вимог), за якими здійснюватиметься процес безперервного вдосконалення якості освітньої діяльності;

• у рамках організації проєктної діяльності в закладі дошкільної освіти через проведення семінарів-практикумів потрібно передбачити комплекс заходів з координації дій усіх фахівців ЗДО, спрямованих на створення організаційних умов управління якістю освіти при варіативності програмно-методичного забезпечення освітнього процесу.

Висновки та перспективи подальших досліджень