Розвиток артистизму виконавця вокаліста позашкільної музичної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток артистизму виконавця вокаліста позашкільної музичної освіти

Ілона Крицька (студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти мистецького факультету)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, старший викладач Назаренко М.П.

Анотація

У статті досліджено проблему розвитку артистизму в контексті підготовки майбутніх вокалістів позашкільної музичної освіти. Охарактеризовано сутність понять «артистизм», «вокальне мистецтво» та «артистична підготовка вокаліста».

Ключові слова: артистизм, вокальне мистецтво, навчальний процес, музична діяльність, фахова підготовка.

Постановка проблеми

Сучасні тенденції в розвитку культури й освіти світового суспільства посилили вимоги соціуму до індивідуальності особистості, здатної до творчої самореалізації, досягнення найвищого рівня майстерності, фахового артистизму.

Значимість розвитку артистизму обумовлює необхідність спрямувати роботу над цією якістю з перших кроків навчання дитини в музичній школі і здійснювати протягом усього творчого шляху людини. Але особливо доцільно присвятити заняття розвитку артистизму з учнями підліткового віку, оскільки саме цей віковий етап є основним для розвитку розглянутої якості: підлітки відрізняються надлишком життєвої енергії, збільшенням активності, емоційністю, прагненням долати труднощі, спрагою популярності.

Для розвитку артистизму підлітків будь-які заняття музикою (гра на інструменті, спів в хорі, сольний спів) можуть стати благодатним ґрунтом. Хоча особливо сприятливі умови складаються при навчанні учнів вокалу. Однією з причин є велика конкретизація вокальних образів, використання слова як інструменту створення характеру персонажа.

Отже, метою статті є висвітлення проблем розвитку артистизму виконавця -вокаліста в позашкільній музичній освіті.

Аналіз досліджень і публікацій

У працях музикознавчого, музично-психологічного, музично- педагогічного спрямування проблема виконавського артистизму музикантів досліджується досить активно. Предметом аналізу стають питання підвищення артистизму у музично-виконавській діяльності й зокрема, вокальному виконавстві, де суттєву роль відіграє втілення співаками в пісні, мюзиклі образів і дій своїх героїв, що потребує від них певної артистичності.

У сучасній науковій літературі артистизм розглядається як природна властивість людини. Аналіз літературних джерел показав, що уява про артистизм пов'язується з різними сферами його прояву, зокрема з артистизмом особистості в побутово-рольових, фахово-ділових ситуаціях, в художньо-мистецькій діяльності у сфері театрального, хореографічного та музичного виконавства.

Останнім часом все більше уваги приділяється прояву артистизму у сфері педагогічної діяльності. Науковці, зокрема О. Булатова, О. Ковальчук , В. Комаров та ін. зазначають, що виконання вчителем своїх педагогічних функцій вимагає від нього різного роду здібностей: дидактичних, експресивних, організаторських, академічних, при чому всі вони, в тій чи іншій мірі, містять у собі акторські здібності людини, завдяки яким діяльність, до якої вдається педагог, стає більш виразною та впливовою [1,7,8]. На думку О. Булатової, артистичність - це “...уміння скинути маску турбот, хвилювань та негараздів, здатність показувати обличчям і жестами лише те, що стосується справи, допомагає здійсненню навчально-виховних завдань” [1 с.57]. Ознаками педагогічного артистизму вважають емоційність і виразність мови, стиль поводження, виразність жестів, міміки, відчуття внутрішньої зосередженості при психологічній розкутості, розвиток образного мислення, уяви, а також здатність до імпровізації, натхненного самовираження, тобто якості, які не засвоюються разом із базовими науковими знаннями. Крім того, артистизм вчителя пов'язується з його готовністю переключатися на нові ситуації, опинятися в новому образі, спираючись на свої особистісні властивості з метою врахування особливостей педагогічної ситуації, здійснення індивідуального підходу, з виховною метою тощо. Розглядаючи проблеми артистизму дітей молодшого шкільного віку в системі закладів додаткової освіти, М. Харлашко трактує означений феномен як сукупність здібностей особистості в процесі створення художнього образу музичних творів завдяки інтелектуальним «процедурам», до яких відносяться психотехнічні, емоційно-смислові і художньо-виконавські компоненти. Автор зазначає, що ці компоненти проявляються в емоційній заразливості слухачів і у специфіці спілкування з ними [10 с.8-9].

У найбільш загальному вигляді під артистизмом науковці розуміють загальну властивість людини внутрішньо перестроюватись, приймаючи на себе різні соціальні ролі й функції, вступаючи у різні типи відношень, але будучи дитиною це зробити складніше, тому викладачу потрібно прикласти більше зусиль на розвиток її уяви. Прояв артистизму у побутовому сенсі пов'язується із загально-емоційною сприйнятливістю, чутливістю, здатністю невимушено і впевнено тримати себе, або, навпаки, приховувати (за необхідністю) свої істинні почуття. Характеризується артистизм цього типу також і манерою спілкування, в процесі якого проявляються ступінь інтонаційно-мовленнєвої експресії, виразність і пластичність рухів, жестів, інформативно-мінливий вираз обличчя тощо. Артистизм учителя також визнається важливим засобом зорієнтованості на діалогічне спілкування, налагодження особистісного взаємопорозуміння з вихованцями, їх залучення до співтворчості, оволодінням стилем педагогічного впливу на основі витонченого мережива «живого почуття», яке народжується «тут і зараз».

Виклад основного матеріалу

Дитячі музичні школи, студії мистецтв, культурно-дозвільні центри потребують сьогодні в удосконаленні сформованих традиційних і створення нових форм і активних методів навчання, які давали б можливість оволодіння знаннями, вміннями і навичками музичного мистецтва.

Навчання в дитячому віці має ряд особливостей в порівнянні з навчанням в системі професійної підготовки. Одна з проблем установ додаткової освіти дітей полягає в формуванні у учнів артистизму в процесі навчання вокалу, під яким розуміється складне мотиваційно-смислове утворення.

Розпочинаючи детальний виклад основної частини зазначеної проблеми, перш за все визначимо сутність основних понять дослідження, а саме: «артистизм» і «вокальне мистецтво».

У «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» поняття «артистизм» тлумачиться як «висока майстерність, віртуозність» [3]. Розвиток артистизму на уроках вокалу у дітей молодшого шкільного віку є невичерпним джерелом розвитку почуттів, переживань, емоційних відкриттів дитини. Оскільки навчальний процес носить синтетичний характер і виступає як активний, індивідуальний процес, який об'єднує здатності сприймати вокальне сценічне мистецтво, і здійснюються різні за характером творчі дії (продуктивні, виконавські, оформлювальні), відбувається розвиток вдосконалення емоційної сфери і творчості дітей.

Однак в даний час, як показує практика, у дітей на уроках вокалу не розвивають артистичні здібності, оскільки відбувається недооцінка викладачами необхідності ознайомлення з цим видом діяльності; недооцінюється ознайомлення дітей з дитячим театром; діти не мають уявлення про сценічному оформленні твори, оскільки не володіють навіть мінімальними спеціальними, знаннями, що призводить до подальшого відторгнення такого виду діяльності, як спів. Ігрові прийоми, впроваджені в педагогічний процес, носять примітивний характер, оскільки відсутня імпровізація, відсутня готовність педагогів до керівництва процесом формування артистизму і розвитку дитячої сценічної діяльності.

Тож, наразі у музичній педагогіці мають місце певні суперечності, а саме: між визнанням науковцями у галузі мистецької освіти значення артистизму в емоційному і творчому розвитку дитини та дефіцитом розвитку артистичних здібностей в умовах навчальної практики; між необхідністю впровадження інноваційних технологій щодо розвитку артистизму вокаліста-виконавця, та недостатньою розробленістю цієї проблеми в сучасній теорії і практиці мистецької освіти; Подолання цих суперечностей можливе шляхом ознайомлення дітей з артистичними прийомами і організації сценічної діяльності учнів. У будь- якому вигляді музичної діяльності інтерес до предмету має велике значення, оскільки його наявність сприяє отриманню від учня найкращих результатів.

Досліджуючи методику формування виконавського артистизму учнів в процесі вокально-фахової підготовки, Ван Чень визначає вокально-виконавський артистизм як «...цілісний феномен, який передбачає високий рівень мистецької зрілості вокаліста з урахуванням його музично-інтелектуальних, вокально- технологічних, інтерпретаційно-творчих та сценічно-комунікативних властивостей, що стає підґрунтям глибокого осягнення й втілення співаком художнього змісту вокальних творів через призму власної індивідуальності та здатності натхненно й переконливо доносити його до слухачів» [2].

Відтак, формування артистизму є складним, багатовекторним процесом, основою якого є вдосконалення у виконавця здатності до осягнення задуму автора твору, «проникнення» в його почуття, роздуми й переживання, розгадування смислів, закладених у творах, спроможність до їх особистісної художньої інтерпретації, вживання в образ «герою» та його втілення досконалими виконавсько-технічними прийомами й засобами виконавської виразності.

Усі ці характеристики стосуються і вокально-виконавської діяльності. Однак виконавство співака, на відміну від інструментального музикування, характеризується такими особливостями, як поєднання слова й музики у створенні художнього образу, а також безпосереднім візуальним контактом вокаліста зі слухачами.

Не менш важливо виховувати у учня-вокаліста і здатність вслухуватись у свій внутрішній світ переживань, самостійно шукати індивідуалізовані засоби втілення знайденого і відтвореного в уяві художнього образу відповідним комплексом виконавських прийомів і способів вокального інтонування.

Артистичне виховання засобами мистецтва, через позитивні естетичні почуття, розвиває здібності до творчої експресії і відчуття творчості; сприяє розквіту особистої незалежності й індивідуальності учня; урівноважує розумові і почуттєві можливості учнів; культивує способи мислення і дії; стає необхідним для вміння орієнтуватися і поводитися у сучасному суспільстві. Поступи в артистичному вихованні стають визначальними у міждисциплінарних зв'язках, вони ставлять акценти на численних формах і символах, вироблених школою, що є ключем до багатьох знань і дій, одержаних у школі. виконавський артистизм педагогічний здібність

Артистичне виховання розвиває здібності до творчості, здібності до сприйняття творчості інших артистів через почуття прекрасного і піднесеного (залежно від об'єкта сприймання); сприяє розвитку різних видів людської неповторності, залежно від індивідуальності учня, досвіду - раціонального (логічного), почуттєвого (естетичного) та практичного, а також «врівноважує» особистість з довкіллям, особливо - людським, орієнтує на відповідну громадянську поведінку у сучасному суспільстві.

Щодо сутності поняття «вокальне мистецтво» зазначимо, що переважна більшість тлумачень пов'язана з таким феноменом як «спів». Так, в енциклопедичному виданні «Музика» (2003) за редакцією Г.В. Келдиша поняття «спів» асоціюється із поняттям «вокальне мистецтво» і у своїй сутності передбачає «.виконання музики голосом, мистецтво передавати засобами співочого голосу ідейно-образний зміст твору» [6].

Викладач музики як носій культурних традицій, покликаний виконувати свою унікальну роль у галузі музично-естетичного виховання учнів. Залучення дітей до світу музики - це шлях глибокого розвитку їхньої духовної культури, людяності та розуміння прекрасного.

Враховуючи наведені наукові позиції щодо сутності понять «артистизм» і «вокальне мистецтво», перейдемо до обґрунтування підходу щодо реалізації артистичної підготовки майбутнього вокаліста. Практика підготовки здебільшого ґрунтується на основах індивідуальної вокальної підготовки, до якої належать такі дисципліни як постановка голосу, сольний спів. Таким чином, можемо припустити, що артистична підготовка сучасного вокаліста має ситуативний характер і залежить у першу чергу від репертуарної політики. Якщо ця ситуація стосується учня - майбутнього вокаліста, то тут відповідальність за підготовку концертного номера лежить на викладачеві вокалу, який не завжди зможе передбачити режисуру концерту, його стилістику, і найголовніше - драматургію концертного номеру.

Отже, єдність музично-інтелектуальної та технологічно-співацької підготовки, усвідомленого художнього задуму як основи для застосування досконалих вокально-технічних прийомів становлять важливу умову розвитку виконавського артистизму співака.

Досягнення такої єдності, за думкою І. Силантьєвої, забезпечується за рахунок уміння швидко змінювати «персонажний стан» і психологічне самопочуття, настроюватись на той чи інший емоційний модус, що потребує здатності до «привласнення» характеру, почуттів, переживань героя твору і діяння в руслі й логіці певного образу [9].

Включення у процес художнього пізнання й творчих пошуків у виконавство-спілкування, побудоване на засадах здатності донести художні ідеї до слухачів, потребує від учня внутрішньої впевненості, сміливості, здатності до концентрованої енергійності, зібраності, досягнення творчого натхнення, вміння «заражати» ним своїх слухачів, суттєвих енергійних затрат, володіння способами емоційно-вольової саморегуляції.

Засобами вдосконалення емоційно-вольової сфери визначають створення ситуацій успіху, забезпечення психологічної підтримки в невизначених ситуаціях, творчих спроб і пошуків, що має позитивно впливати на ступінь впевненості учня в своїх можливостях, відсутність страху перед можливими невдачами. Задля зміцнення емоційно-вольових властивостей застосовуються психотренінги, методики самонавіювання, створення умовно-концертних ситуацій, «кастингу» на вибір кращого твору з репертуару учня задля включення найбільш вдало виконаного до програми концерту тощо. Завдяки застосуванню спеціального комплексу вправ і педагогічних прийомів, відбувається цілеспрямоване формування в учнів здатності до емоційно-вольової саморегуляції, а з цим - і успішний розвиток у них виконавського артистизму.

Висновок

Сформованість артистичних навичок є важливим компонентом підготовки учня, як майбутнього виконавця, його розвитку артистичних здібностей, які включають сценічну витримку, саморегуляцію, підтримку творчого самопочуття співака, швидку реакцію на зміни в аудиторії керування увагою слухачів, корекцію способів діяльності. Розвиток артистичних навичок виконавця можливий у безпосередній роботі перед аудиторією і з концертними, виконавськими номерами, і як лектора, музиканта- просвітителя, організатора й учасника колективного мистецького заходу.

Бібліографія

1. Булатова, О.С. Педагогічний артистизм: Учб. посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів. - М .: Академія, 2001. - 240 с.

2. Ван Чень. Методика формування виконавського артистизму учнів магістратури в процесі вокально-фахової підготовки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к. пед. наук : 13.00.02 - теорія та методика музичного навчання / Ван Чень: національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. - Київ, 2017. - 244 с.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. - К.; Ірпінь: Перун, 2002. - 1728 с.

4. Зязюн Л.І. Артистичне виховання особистості у системі освіти Франції: Дис. канд. пед. наук: 13.00.04 -теорія і методика професійної освіти / Лариса Іванівна Зязюн. - К., 2003. - 247 с

5. Каткова Е.А. Виховати культурного слухача. Музика в школі, 2007.

6. Келдиш Ю.В. Музичний енциклопедичний словник - М.: Радянська енциклопедія, 1990. - 672 с.

7. Ковальчук О.М. Формування педагогічної техніки засобами театральної педагогіки: навч. посібник / Ольга Миколаївна Ковальчук. - Ніжин: РВВУ ім. М.Гоголя, 2001.-126

8. Комаров В. А. Інтерпретація феномена артистизму / Актуальні проблеми історії, теорії та методики сучасного музичного мистецтва і художньої освіти. - Оренбург: Вид-во огіі, 2009. - Вип. 6. - С. 228-231.

9. Силантьєва І. І. Проблема перевтілення в вокально-сценічному мистецтві: автореф. дис. дра іскусствозн. : 17.00.00. / І. І. Силантєва - М.: МГК, 2008. - 42 с

10. Харлашка М.А. Формування артистизму у дітей молодшого шкільного віку в системі установ додаткової освіти: автореф. дис. на здобуття вченого ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 «Теорія і методика навчання та виховання» / М.А. Харлашка. - М, 2011. - 24 с.

11. Фіцула М.М. Педагогіка: навчальний посібник / Михайло Миколайович Фіцула. - К.: Академвидав, 2006. - Вид. 2-ге, випр., доп. - 560 с.

Размещено на Allbest.ru