Формування відповідальності студента в освітньому просторі закладу вищої освіти

Постановка проблеми: У зв'язку з тим, що молодь починає активно включатись у різноманітні соціальні відносини, суспільство все більше турбує пізнє громадянське та соціальне становлення молоді. Спостерігається велика розбіжність між її інтелектуальним розвитком, ступенем її соціальної зрілості та досвідом у сфері соціальних відносин. Наявний у педагогіці досвід соціального розвитку підростаючого покоління «не спрацьовує» в сучасному соціумі. Про це свідчить аналіз підготовки випускників педагогічних вузів, що вказує на недостатню розвиненість у них тих соціальних якостей, без яких успіх у професійній діяльності може бути проблематичний.

На даний час також визначилися нові тенденції в сучасній освіті, викликані вступом України у Болонський процес, ключовою ідеєю якого є реалізація компетентнісного підходу. Нове розуміння вищої професійної освіти в контексті компетентнісного підходу передбачає інтеграцію становлення компетентного фахівця з формуванням його як соціально відповідальної особистості, що відображено в нових вимогах до випускників вузів. Це актуалізує проблему соціального розвитку підростаючого покоління, у зв'язку з чим виникає необхідність наукового аналізу окресленої проблеми і пошуку можливих шляхів її вирішення.

Формування відповідальності є одним із ключових факторів гармонійного розвитку особистості студента, оскільки саме ця якість допомагає самореалізуватись як в освітньому середовищі, так і загалом у майбутньому житті.

Проблеми відповідальності набули висвітлення в наукових дослідженнях К. Абульханової-Славської, І. Беха, Т. Морозкіної, В. Остринської, Л. Татомир, М. Савчина, І. Улєдової та ін., які розглядають її як особливий мотив людських вчинків, систему відповідальних уявлень і ставлень, смисловий принцип регуляції поведінки індивіда. У працях Л. Божович, О. Запорожця, О. Леонтьєва, С. Якобсон відповідальна особистість характеризується як така, що усвідомлено приймає моральні вимоги і норми як принципи і норми власної поведінки, має почуття морального обов'язку. Ґрунтуючись на таких поглядах, автори вбачають у вихованні відповідальності важливий засіб формування в індивіда єдності уявлень, почуттів та звичок, який включає не лише роз'яснення сутності принципів і норм загальнолюдської моралі, а й спрямовує на їх реалізацію в повсякденному бутті. Сучасні дослідники (П. Алексеєв, Е. Волчек, А. Капто, О. Мамчур, В. Петрицький) визначають моральну відповідальність як категорію етики, що характеризує ставлення особистості до інших людей, суспільства, природи з погляду реалізації моральних вимог, що висуваються до неї [4].

На думку І. Беха, відповідальність забезпечує визнання людиною своєї активної причетності до соціального і природного світу. При цьому означене визнання - не стільки результат оцінювання особистості іншими людьми, скільки її власне переконання, моральний принцип, підсумок самоусвідомлення. Тому людина постає не пасивним споглядачем будьяких соціальних подій, а активним їх учасником. Відповідальна людина має право стверджувати: я відповідаю всім своїм життям, кожний мій акт і переживання є моментом мого життя як відповідальності. Внутрішній світ відповідальної особистості завжди відкритий для соціальних потреб, пріоритетів, людських цінностей [1, с. 56].

Серед педагогічних теорій, що допомагають визначити сутність відповідальності студентів, важливе місце посідає теорія відповідальності А. С. Макаренка, який справедливо вважав, що першопочатком авторитету людини постає саме відповідальність, яка є найважливішим людським атрибутом.

Глибоке і різнобічне тлумачення відповідальності знаходимо у педагогічних працях В. О. Сухомлинського, який інтерпретував відповідальність з точки зору особистісної, персональної проблеми, яка визначає здатність особистості самостійно формулювати моральні обов'язки, намагатися їх виконувати, а також здійснювати самооцінку та самоконтроль. На його думку, людина має нести відповідальність насамперед перед власною совістю. Крім того, відповідальність суттєво поширює сферу втручання до навколишнього світу, що призводить до утвердження ідеї особистої відповідальності. Соціальна відповідальність студентів може розглядатися через призму їх відношення до навчання, спілкування, способу життя, дотримання морально-правових норм тощо. Покладаючи на людину відповідальність, стверджує В. О. Сухомлинський, суспільство сподівається, що таким чином воно виховує її в необхідному напрямку, підкреслюючи, що свідомість відповідальності контролює поведінку людини, узгоджує особистісні й громадські інтереси, якщо між ними виникають суперечності. Справжня суть відповідальності полягає не в природі окремої людини, а у взаєминах її з суспільством [4].

Метою статті є визначення понять «особистість», «відповідальність», розгляд структурних компонентів цих понять, конкретизація змісту поняття «відповідальність студента».

Формування особистості людини триває все життя, втім період навчання у вищий школі відіграє особливу роль у цьому процесі. Саме в цей час у студента закладаються основи тих якостей спеціаліста, з якими він ввійде в нову для нього атмосферу діяльності, де відбуватиметься його подальший розвиток як особистості. Тому питання особистісного становлення студентів в аспекті їхньої професійної діяльності має постійно знаходитися в центрі уваги вищої школи. Для цього система навчально-освітнього процесу повинна бути вибудувана на ґрунті гармонізації розвитку студента і як особистості, і як фахівця.

Особистість - суспільна істота, наділена свідомістю і представлена психологічними характеристиками, які є стійкими, соціально зумовленими і виявляються у суспільних зв'язках, відносинах з навколишнім світом, іншими людьми та визначають поведінку людини.

Формування особистості - становлення людини як соціальної істоти, внаслідок впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку [6].

Студент - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу та навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Процес навчання за своєю сутність є рухом студента шляхом пізнання від незнання до знання, від неповного до повнішого, ширшого і точнішого знання. У процесі навчання формуються пізнавальні, практичні вміння і навички, відбувається розвиток і виховання студентів [6].

Процес виховання відповідальної особистості студента вимагає науково обґрунтованої системи. У цьому питанні потрібні задум і планомірне його здійснення протягом тривалого часу. Причому ця робота має здійснюватися викладачами не прямолінійно, не посиленням засобів примусу й контролю, а різноманітними спонуканнями. За таких підходів моральний ідеал набуває реального гуманістичного сенсу, реалізуються автономія особистості, її свобода і творчість. Переживання, усвідомлення, прагнення тільки тоді стають ґрунтом, на якому зростає моральна відповідальність, коли вони перетворюються на активну діяльність, на вчинки. Суб'єкт у своїх діяннях, в актах своєї творчої самодіяльності не лише виявляється й розкривається; він у них створюється і визначається. Особистість є більш значущою, коли більшою є сфера її дії, той світ, у якому вона живе, і коли завершенішим є цей світ, тоді досконалішою є вона сама. Кожним актом творчої самодіяльності, створюючи як його, так і себе, особистість створюється, самовизначається як цілісність. З педагогічної точки зору, соціальна відповідальність - це якість особистості, що виявляється в різних формах контролю особистості своєї діяльності, що відображає соціальне, морально-правове ставлення до суспільства, ознаками якого є виконання прийнятих у суспільстві моральних і правових норм та правил, виконання свого обов'язку, готовність відповідати за свої вчинки [4].

Актуальним є реалізація у ВНЗ педагогічної технології, яка б забезпечила формування у студентів відповідальної поведінки, головним стрижнем якої має бути збереження та зміцнення здоров'я особистості. Проблема технологізації педагогічного процесу знайшла своє відображення в наукових працях В. П. Беспалька, М. В. Кларіна, П. І. Підкасистого, Г. К. Селевка, Н. Ф. Тализіної. Останнім часом цей напрям дослідження став невід'ємною частиною педагогічної науки. З'являються роботи присвячені технологічним аспектам вищої, у тому числі педагогічної освіти (А. І. Андреєв, В. І. Бондар, Я. І. Бурлака, М. І. Левіна, В. В. Сєріков, І. П. Підласий, В. О. Сластьонін).

У психолого-педагогічній літературі поняття відповідальності трактується неоднозначно. З позиції педагогіки відповідальність розуміють як здатність особистості контролювати свою діяльність згідно з прийнятими в суспільстві чи колективі соціальними, моральними та правовими нормами, або як здатність особистості розуміти відповідальність своїх дій передбачуваним результатом. В психології відповідальність трактується як специфічна для особистості форма саморегуляції та самодетермінації, що виражається в усвідомленні себе як причини вчинків та здатності виступати джерелом змін в оточуючому середовищі та у власному житті [5]. Психологи також зазначають, що відповідальність - це схильність людини поводити себе відповідно до інтересів інших людей, дотримуватись певних рольових обов'язків. Вони також наголошують, що відповідальність особистості завжди зумовлена її ціннісними орієнтирами [8].

Категорія відповідальності у загальнонауковому розумінні ґрунтується на філософському вченні про соціальну зумовленість поведінки індивіда, її зв'язок зі свободою й необхідністю.

Виходячи з аналізу відповідальності у гуманітарних науках (у філософії, етиці, соціології, психології) можна стверджувати, що соціальна відповідальність у своїй внутрішній сутності характеризує соціальну типовість особистості, тобто її здатність дотримуватися у своїй поведінці і діяльності загальноприйнятих у даному суспільстві соціальних норм та вміння об'єктивувати власні дії.

Вчені - філософи, історики, соціологи - розробили і обґрунтували методологічні основи соціальної відповідальності, досліджували фактори, що впливають на її формування (М. А. Осташева, Н. В. Гузенко, А. Ф. Гулевська, О. Р. Кривошеєва, Е. Ф. Самарина).

Загальновідомо, що відповідальність особистості формується і розвивається тільки в діяльності. Відповідальність впливає на свідомість і дії людини, на переконання, вимагає напруження волі, активізує емоційну сферу особистості, спонукає її до пізнавальної, трудової, суспільної активності. Враховуючи позиції вищеназваних науковців, а також наше розуміння сутності і змісту соціальної відповідальності студентів педагогічних спеціальностей ми вважаємо що структура соціальної відповідальності зумовлена взаємозв'язком наступних компонентів: когнітивного, мотиваційного та діяльнісного.

Когнітивний компонент соціальної відповідальності студентів педагогічних спеціальностей передбачає розширення і поглиблення знань про норми і правила відповідальної поведінки, передбачення наслідків особистої діяльності, цей компонент також включає соціальні знання про шляхи реалізації відповідальності взагалі та самооцінку, яка забезпечує уміння адекватно проаналізувати свої можливості.

Мотиваційний компонент передбачає усвідомлене ставлення до обов'язків, постійне прагнення до удосконалення своєї індивідуальності, позитивне ставлення до моральних норм, бажання діяти відповідно до них, почуття вини, сорому через невиконання норм.

Діяльнісний компонент передбачає готовність особистості дотримуватися норм та вимог суспільства, відповідати за наслідки своїх вчинків, виконувати соціальні ролі, здатність контролювати і коригувати свою поведінку до норм [6]. відповідальність студент виховання

Для формування у студентів відповідальності за результати навчання, на наш погляд, необхідно широко використовувати як засоби самих навчальних закладів, так і весь спектр позанавчального впливу. У сучасних українських університетах важливою умовою педагогічного керівництва формуванням соціальної відповідальності в студентів є постійний пошук нових форм і методів їх організаційної діяльності. У цьому зв'язку важливим є запровадження у виховній роботі зі студентами особистісно-орієнтованих технологій колективного творчого виховання, коли особистість студента формується в процесі роботи на користь інших людей, в організації певного способу життя колективу, що ґрунтується на засадах моральності, соціальної творчості. Зокрема, значне місце у формуванні відповідальності молодих людей має їхня участь у Всеукраїнському русі студентської молоді за збереження і підтримку культурно-історичної спадщини, природного середовища, відновлення. Участь у благочинній суспільно-корисній діяльності дозволяє молоді глибше пізнати ази доброти, співчуття, готовності прийти на допомогу тим, хто цього потребує.

Висновки

На основі аналізу наукових джерел визначено основні характеристики соціальної відповідальності: зумовленість особливостями суспільних відносин, орієнтація на соціальні цінності та соціально-схвалювану поведінку, вміння самостійно ухвалювати рішення та нести відповідальність за їх наслідки. З'ясовано, що соціальна відповідальність студента є структурним утворенням, що містить сукупність взаємопов'язаних компонентів. Зміст кожного компонента співвідноситься з певною сферою цілісної особистості (когнітивною, емоційно-ціннісною, діяльнісною) й передбачає становлення студента не лише як соціально розвиненої особистості, а й відповідального майбутнього фахівця. Перспективи подальших досліджень пов'язані з розробкою структури соціальної відповідальності майбутніх учителів.

Відповідальність - це не тільки необхідне суспільству обмеження волі особистості, а й вираження її творчої активності, свободи вибору, розвитку її критичного мислення як фактора оптимального входження особи студента у континуум суспільних відносин. Відповідальна людина знає, що вона робить, і передбачає наслідки своїх дій. Відповідальність за результати навчання спрямовує вчинки студента, виступає стимулом удосконалення, показником соціальної зрілості. Критичне ж мислення є тим каталізатором прискорення формування соціальної позиції, який уможливлює перетворення особи студента на повноцінного представника певного суспільства, з його специфічними характеристиками і якостями.

Бібліографія

1. Бех І. Д. Сила переконання. Про моральне виховання школярів / І. Д. Бех // Рад. школа. - 1989. - № 3. - С. 55-60.

2. Коджаспирова Г. М. Педагогический словарь / Г. С. Коджаспирова. - Москва: Academia, 2000. - 176 с.

3. Особистість студента і соціокультурне середовище університету в суспільному контексті. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - 2 червня 2017 р., м. Київ: Вступне слово В. І. Рябченка. - Київ, 2017. - 148 с.

4. Потапчук Т. В. Відповідальність як наукова проблема / Т. В. Потапчук. - К., 2017.

5. Психологічний словник / За ред. В. І. Войтка. - Київ: Вища школа, 1982. - 204 с.

6. Розвиток соціальної відповідальності студентів у просторі вищої технічної освіти: Міжнародна науково-практична конференція, 18-19 жовтня 2013 р. / Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка: зб. наук. праць. - Київ: ВПК «Політехніка», 2013. - № 2 (38). - Спец. Випуск. - 80 с.

7. Степанов О. М. Основи психології і педагогіки: Навч. Пос. / О. М. Степанов. - Київ: Академвидав, 2006. - 520 с. (Альма-матер)

8. Чистовська І. П. Формування відповідальної поведінки студентів вищих навчальних закладів засобами педагогічної технології / І. П. Чистовська. - Київ, 2009.

Размещено на Allbest.ru