Система планування розвитку загальноосвітнього навчального закладу

Актуальність

Сучасний етап реформування української освіти вимагає створення на всіх рівнях принципово нових ефективних систем управління. Проблема розроблення ефективних програм розвитку навчальних закладів є однією з найбільш актуальних проблем теорії і практики управління. Помітна і певна неувага до планування майбутнього: дехто вважає його якимось "секондхендом" радянських часів. Але переважна більшість науковців і практиків схиляється до тієї думки, що планування і далі зберігає величезне значення для кожної держави, яка прагне конкурентоспроможності [2, с. 80].

Постановка проблеми

Нові виклики вимагають адекватної модернізації освітньої системи як провідного чинника соціально-культурного відтворення, успішної життєдіяльності людини, її подальшого вдосконалення. Такі радикальні зміни у розвитку суспільства й освіти вимагають від керівництва шкіл переходу на нову парадигму їх функціонування в напрямку посилення стратегічного управління й оптимального забезпечення його важливої функції - плануваня розвитку загальноосвітнього навчального закладу.

Дана проблема є багатовекторною й досить складною, адже в системі освітнього менеджменту вона недостатньо повно розкрита вченими-педагогами й послідовно не реалізована управлінцями-практиками з урахуванням стратегічних цілей і завдань сучасної школи [5, с. 104].

Стан вивчення проблеми розглянуто в роботах І. Ансоффа, Х. Віссеми, О. С. Віханського, Е. Гроува, В. І. Виноградової, П. Друкера, В. Кінга, Ф. Котлера, О. І. Панова та ін. Розробки вітчизняних вчених А. В. Войчака, О. М. А. П. Міщенка, С. В. Оборської, В. Д. Нємцова, Л. Є. Довгань, Є. Г. Величко. У дослідженнях Г. А. Дмитренка, Г. В. Єльникової, В. М. Колпакова, П. І. Третьякова, В. С. Лазарєва, Т. В. Орлової, О. І. Мармази знайшли своє відображення в галузі стратегічного менеджменту.

Мета статті

теоретично обґрунтувати особливості формування системи планування розвитку загальноосвітнього навчального закладу і підготувати методичні рекомендації керівникам загальноосвітніх навчальних закладів з цього приводу.

Основні завдання статті

дати теоретичне визначення поняття «планування розвитку загальноосвітнього навчального закладу»;

- визначити вимоги до процесу планування розвитку загальноосвітнього навчального закладу;

- визначити систему дій педагогічних колективів в процесі планування розвитку загальноосвітнього навчального закладу;

- використати на практиці технології планування розвитку загальноосвітнього навчального закладу.

Ключові слова: система планування розвитку загальноосвітньої школи, модель розвитку навчального закладу.

планування загальноосвітній розвиток навчальний

Перелік умовних скорочень

ЗНЗ - загальноосвітній навчальний заклад.

НВП - навчально-виховний процес.

Об'єкт дослідження статті: система планування розвитку загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження: зміст, форми і методи планування розвитку загальноосвітньої школи.

Виклад основного матеріалу

Одним із найважливіших завдань організації планування є визначення й обґрунтування мети, тривалої, середньої та найближчої перспективи роботи і розвитку школи. Втілення мети дає змогу передбачити, що бажано отримати в процесі реалізації управлінського процесу, заходів, які забезпечують його реалізацію, досягнення найкращих результатів, тобто скласти певний прогноз.

Сутність управління - в умінні планувати результат, цілеспрямовано регулювати сам процес навчання і виховання, в умінні вибирати такі операції, які забезпечували б при найменшій витраті сил, часу і засобів ефективне виконання поставлених завдань і цілей. Розробити план - це означає передбачити великий комплекс заходів щодо поліпшення всієї постановки справи навчання і виховання.

Сутність планування, як функції управління, складається в обґрунтуванні цілей і шляхів їх досягнення на основі виявлення комплексу завдань і робіт, а також визначення ефективних методів, способів і ресурсів всіх видів, необхідних для виконання цих завдань та встановлення їх взаємозв'язку. безпосередньо планування визначає зміст і певний порядок дій для тривалої діяльності навчального закладу та забезпечення стабільності його розвитку. планування дозволяє виявити проблеми, що існують і визначити шляхи їх подолання [2, с.312].

М. Поташник зазначає, що планування має комплексний характер і включає всесторонній аналіз роботи навчального закладу за попередній період, визначення головних завдань на новий період, прогнозування організаційнопедагогічних проблем розвитку школи і основних напрямків вдосконалення навчально-виховної роботи, особливостей функціонування і розвитку педагогічного та учнівського колективів, матеріально-технічної бази школи [1, с. 24].

Функція планування полягає у визначенні мети і шляхів її досягнення. Планування є постійним, а не одноразовим процесом, хоч і повторюваною дією. Теорія і практика менеджменту розглядає планування як стратегічну функцію, що охоплює всі ділянки діяльності навчального закладу.

Цілі є зобов'язанням управлінського апарата домогтися визначених результатів у встановлений час.

Точне визначення цілей організації у вимірних показниках і персональній відповідальності за досягнення накреслених показників у встановлений час

- заміняють безцільні дії і плутанину щодо того, чого слід домагатися для реалізації стратегічних рішень;

- дають орієнтири, за якими можна судити про діяльність ЗНЗ.

Визначення цілей потрібно для кожного ключового результату, що керівники вважають важливим для досягнення успіху[3, с. 84].

Однією з перших спроб запропонувати модель розвитку закладів освіти в умовах оновлення суспільства, була колективна наукова діяльність російських вчених Ю. А. Конаржевського, К. О. Нефедової, Т. І. Шамової. У 90-ті роки в умовах демократизації суспільства й управління в сфері освіти планування роботи перестало жорстко регламентуватися. З'явились методичні рекомендації з цієї проблеми. Однією з найбільш доцільних була робота В. І. Маслова і В. А. Білоголовського, яка не втратила свого теоретичного і практичного значення і сьогодні.

Певний інтерес викликає структура планування в ідеалі: мета; змістовна частина, модель об'єкта діяльності (структура, принципи внутрішньої організації та особливості функціонування об'єкта, теоретичне обґрунтування проблеми); параметри стану об'єкта діяльності; технологія (основні шляхи досягнення мети цільового проекту та їх обґрунтовування); кадрове забезпечення цільового проекту; організаційне забезпечення цільового проекту; матеріально-технічна база; фінансове забезпечення.

Організація планування - це мистецтво завдяки якому досягають вищого рівня результативності роботи школи. Методичною основою планування роботи у навчальних закладах є принципові положення управління ЗНЗ. Українська дослідниця з проблем управління В.С. Пікельна розглядає планування як складну парадигму, що має свої принципи, зміст та форми прояву, методику здійснення [7, с. 34].

В основу планування освітнього процесу в загальноосвітньому навчальному закладі покладені такі основні принципи: цілепокладання, науковості, системного підходу, доцільності, наступності, колегіальності, інноваційності [8, с. 56]. Словник іншомовних слів дає кілька варіантів визначення терміна "принцип". Стосовно планування роботи загальноосвітнього навчального закладу його можна трактувати як основні правила планування діяльності школи.

Принцип цілепокладання передбачає постановку мети діяльності загальноосвітнього навчального закладу у відповідності до Законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту" та інших нормативно-правових актів щодо розвитку освіти в сучасних соціально-економічних умовах України.

Принцип науковості повинен забезпечувати планове запровадження досягнень психолого-педагогічних та суміжних наук, використання результатів наукових досліджень у навчально-виховному процесі та управлінні.

Принцип системності передбачає розгляд закладу як соціальнопедагогічної системи, планування діяльності якої відбувається шляхом планування узгодженої діяльності її підсистем.

Принцип доцільності дозволяє планувати роботу закладу на основі діагностичних даних з метою підвищення реальної результативності роботи закладу.

Принцип наступності забезпечує відображення у плані роботи закладу результатів роботи за попередній період, що призводить до коригування його діяльності на новому етапі.

Принцип колегіальності полягає у залученні до складання плану не тільки педагогічного колективу, а й батьків, учнів, представників громадських організацій, тобто всіх учасників навчально-виховного процесу.

Принцип інноваційності передбачає істотну зміну завдань управлінської діяльності керівника, мети, змісту, форм та методів його роботи. Зокрема, метою управління загальноосвітнім навчальним закладом, який здійснює інноваційну діяльність, вважається постійне оновлення освітнього процесу, що дає позитивні результати; змістом - виконання керівником модернізованих управлінських функцій: прогнозування, політико-дипломатичної, консультативної, менеджерської, представницької; запровадження нових форм і методів управління, колективних і колегіальних форм управління; технікотехнологічних та економічних методів управління.

За терміном виконання сучасні дослідники поділяють плани на оперативні, розраховані на кілька місяців; річні - на навчальний рік, перспективні - на кілька років [9, с.76]. За всієї дискретності і деякої нелогічності, а іноді консервативні у внутрішній структурі, цей підхід відбиває вимоги сьогодення. Це пояснюється тим,що з'явилися навчальні заклади різної форми власності і типів, перед якими стоять різні навчально-виховні завдання; школи відрізняються складом і кваліфікацією педагогів, мотивацією праці; у навчальних закладів різні рівні матеріального забезпечення, стан навчальновиховної бази тощо.

Система планування передбачає:

- перспективне планування розвитку матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення та навчально-виховного процесу закладу загальної середньої освіти;

- план роботи закладу на поточний навчальний рік;

- тижневі плани роботи директора, його заступників;

- плани навчально-виховної роботи педагогів (календарні, поурочні, плани роботи класних керівників, вихователів, педагогів-організаторів, шкільних психологів, соціальних педагогів);

- плани роботи методичних об'єднань;

- плани роботи учнівських гуртків, об'єднань, спортивних секцій;

- план роботи шкільної бібліотеки;

- план роботи шкільної навчально-дослідної земельної ділянки (якщо є);

- плани роботи ради ЗЗСО;

- плани роботи піклувальної ради, батьківського комітету (якщо такі створені);

- план-календар роботи школи на поточний місяць, навчальну чверть чи семестр;

- розклади уроків, факультативів, індивідуальних консультацій, позакласних заходів (затверджуються директором школи) [6].

Кожен навчальний заклад складає перспективні плани розвитку. Складати його найдоцільніше на 5 років (можна на 10, 5, 3 роки).

Програма розвитку - це робочий документ для організації перспективної та поточної діяльності закладу, який містить відомості про вихідний стан навчального закладу в цілому та її окремих підсистем; гіпотетичну модель закладу, бажану в майбутньому; описує зміст діяльності та послідовність дій, що призведуть до передбачуваного. Програма розвитку - це система діяльності з чітко визначеними цілями, завданнями, прогнозованими результатами, яка збалансована з кадровими та іншими умовами, наявними ресурсами і невикористаними резервами.

Програма розвитку навчального закладу відрізняється від традиційного стратегічного (перспективного) плану тим, що:

1. програми розвитку спрямовані на прогнозування змін, оновлення діяльності закладу освіти та вироблення стратегії розвитку. Плани спрямовані на забезпечення оптимального функціонування закладу освіти;

2. програми розвитку мають виразну інноваційну спрямованість, забезпечують системність процесів впровадження нововведень. Плани реалізують стапність розв'язування актуальних проблем, виконання соціального замовлення на освіту;

3. програми розвитку працюють на місію навчального закладу, створюють імідж закладу. Плани забезпечують виконання та узгодження завдань вищих органів управління освітою та внутрішніх завдань [4, с. 25].

У процесі складання будь-яких планів роботи навчального закладу, виходячи з принципових положень планування слід дотримуватися таких вимог: враховувати конкретні умови і специфіку школи; забезпечити варіативність форм; відійти від догматичних повторень і штампів при формуванні змісту; не боятися змінювання форми і структури планів; категорично відмовитися декларативності і гасел; включати в плани роботи тільки те, що можна реально виконати; не допускати зайвої деталізації та завантаження планів другорядними питаннями. Плани повинні бути максимально лаконічними, чіткими і наочними щодо відображення інформації, бажано модельного характеру з визначеною структурою, яка легко сприймається.

Висновки

Над складанням плану розвитку школи має працювати весь педколектив із залученням батьків та учнів-старшокласників.

Для координації процесу створення плану розвитку школи рекомендуємо створити команду, склад якої може бути обраний колективом, або призначений директором.

До складу команди мають ввійти: адміністратори, голова профкому, керівники методоб'єднань або інші вчителі, голова батьківського комітету, учень-старшокласник, бібліотекар.

Їхній звіт доводиться до відома педколективу, учнів, батьків.

Але слід пам'ятати, що для змін необхідний час і зростання не буде помітним одразу, тому потрібно набратись терпіння та віри у правильність обраного шляху.

Бібліографія

1. Гуменна О. В. Проектування управління розвитком навчального закладу / О. В. Гуменна [Електронний ресурс].

2. Василенко Н. Школа майбутнього / Василенко Н. // Директор школи. 2011. № 4. С. 32-48.

3. Ковальчук В. І. Проблеми управлінського лідерства в професійно-технічній освіті // Вісник післядипломної освіти: зб. наук. праць. Вип. 11 / голов. ред. В. В. Олійник. К.: Геопринт, 2009. Ч. 1. С. 101-111.

4. Ковальчук В. І. Управління розвитком професійного навчального закладу: конспект лекцій з курсу підвищення кваліфікації керівних та педагогічних кадрів освіти / І. Ковальчук. К.: Абрис Принт, 2007. 59 с.

5. Маслов В. І. Научные основы та функции процесса управления общеобразовательными научными учреждениями [Текст]: науч. пособие / В. І. Маслов. Тернополь: Астон, 2007. 7-8.

6. Наказ Міністерства освіти і науки України від 23 червня 2000 року № 240 «Про затвердження Інструкції з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах І-Ш ступенів». [Електронний ресурс].

7. Єльнікова Г. В. Теоретичні основи гнучкого управління / Єльнікова Г. В. // Управління школою. 2002. № 9.

8. Жосан О. Е. Планування інноваційної діяльності в загальноосвітньому навчальному закладі / Жосан О. Е. // Науково-методичний вісник КОІППО ім. В. Сухомлинського. 2006. № 1 (42). С. 208-217.

9. Калініна Л. М. Соціально-педагогічна інформація в управлінні закладом освіти / Л. М. Калініна. // Вересень. 2001. № 4 (18). С. 83-88.

Размещено на Allbest.ru