Управління соціально-психологічним кліматом у педагогічному колективі

Постановка проблеми. Однією з важливих проблем сучасної системи освіти в Україні є підвищення ефективності роботи освітніх закладів, головним завданням яких є, як сказано в «Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті», є збереження та зміцнення фізичного й психічного здоров'я, реалізація потенційних можливостей особистості. Чільне місце при цьому належить активізації людського фактора, зокрема, мобілізації зусиль усіх педагогічних працівників закладу освіти, спрямованість його керівників на створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання проблеми. Протягом останнього століття накопичений чималий феноменологічний матеріал про різні сторони, процеси, явища соціальної групової взаємодії. Увага як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників була звернена і до такого соціально-психологічного феномену як клімат (моральний, психологічний чи соціально-психологічний) групи. При всій значимості соціально-психологічного клімату для ефективного функціонування педагогічного колективу, в абсолютній більшості робіт увага вчених прикута до дослідження даного психологічного феномену в трудових виробничих і наукових колективах. Увага дослідників була прикута до проблем психологічного клімату в колективі гуртожитку (А.М. Морданов), сім'ї (О.А. Добринін). Значно менше досліджень, які стосуються проблем психологічного клімату в педагогічному колективі: морально-психологічний клімат у педагогічному колективі як фактор становлення майстерності вчителя (Г.А. Виноградова, 1992); вплив стилю керівництва директора на соціально-психологічну атмосферу в педагогічному колективі (Є. Л. Єрмолаєв, 1972); підготовка майбутніх психологів до створення психологічного клімату в педагогічному колективі (О.І. Мешко, 1995), а також аналіз проблем формування соціально-психологічного клімату студентської групи як засобу становлення професійно педагогічних якостей майбутнього вчителя (С.Є. Висоцький, 1993).

Мета статті полягає в обґрунтуванні шляхів підвищення рівня ефективності управління соціально-психологічним кліматом у педагогічному колективі.

Виклад основного матеріалу

Управління соціально-психологічним кліматом у колективі передбачає встановлення і врахування механізмів його детермінації (чинників і умов створення, методів і засобів цілеспрямованого впливу). Під чинниками (факторами) соціально-психологічного клімату здебільшого розуміють «всі зовнішні і внутрішні умови, які впливають на формування групових відносин і їх відображення в загальному груповому настрої» [6, с. 7].

Традиційно фактори, які визначають зміст та становлення соціально- психологічного клімату в колективі, об'єднуються в дві групи: а) фактори макросередовище; б) фактори мікросередовища [1; с.10]. Фактори макросередовища - це фактори, які зв'язані з особливостями розвитку того соціуму, в якому функціонує конкретний колектив. Фактори ж мікросередовища мають відношення до матеріальних і духовних процесів, що відбуваються в самому колективі. Так, Л.М. Карамушка, серед факторів, які впливають на формування психологічного клімату в установах вищоїї освіти, виокремлює:

1) фактори макросередовища: особливості розвитку суспільства в конкретний історичний період; статус вищої освіти в суспільстві; особливості діяльності та стилю керівництва керівних органів управління (обласних, міських, районних управлінь (відділів) освіти); соціально-психологічні особливості територіального району, в якому функціонує освітня установа; характер впливу вторинних колективів закладів освіти на первинні колективи;

2) фактори мікросередовища: особливості матеріально-економічних, технологічних та організаційно-управлінських умов праці в освітньому колективі; особливості формальної структури в колективі та співвідношення з неформальною структурою; стиль керівництва керівника закладу освіти; психологічна сумісність членів колективу; психологічна культура керівників та працівників освітньої установи [5, с. 11].

Як відомо, сучасна психологія одним із найважливіших психологічних утворень особистості, її ядром розглядає «Я-концепцію» особистості, яка визначається як складна динамічна система уявлень людини про саму себе. Цей психологічний феномен розглядається у результативному і процесуальному аспектах, тобто як наслідок і умову перебігу взаємин індивіда з оточуючими людьми. Отже, особливості «Я-концепції» членів колективу впливають на взаємини їх із колегами, взаємини працівників з безпосереднім керівництвом, систему внутрішньогрупових стосунків взагалі, а тому можуть розглядатися, на наш погляд, одним з особистісних чинників становлення соціально-психологічного клімату. Практика засвідчує, що недооцінка керівником закладу освіти ролі та особливостей «Я-концепції» педагога призводить до суттєвих збивань у функціонуванні педагогічної системи, оскільки не забезпечується соціально-психологічна умова актуалізації творчого потенціалу наставника, стимулювання його професійно-особистісного зростання.

«Я-концепція - передумова і наслідок соціальної взаємодії, визначається соціальним досвідом» [2, с. 77]. Отож можна гадати, що вона може бути і одним із чинників і результатом взаємодії члена колективу з колегами і безпосереднім керівництвом, а отже і чинником соціально-психологічного клімату в колективі. Від стану «внутрішнього», «духовно-психологічного клімату», міри задоволеності собою, своїм «Я» залежить відображення індивідом зовнішніх умов середовища, економічних і ергономічних умов своєї праці, своїм членством в даній соціальній спільноті.

В умовах відсутності належних матеріально-економічних стимулів, зниження соціальної престижності педагогічної праці; її «безоплатний» характер морально-духовний стан окремих працівників, як і соціально- психологічний клімат у педагогічному колективі в цілому далеко не завжди є мажорним, що негативно впливає на ставленні до роботи, виконання своїх професійних обов'язків і, зрештою, суттєво впливає на якість і ефективність навчально-виховного процесу.

Саме сприятливий соціально-психологічний клімат може бути дієвим мотиваційним чинником, адже він становить необхідну соціально-психологічну передумову для задоволення таких фундаментальних потреб індивіда (А. Маслоу) як соціальної потреби (потреби в причетності, любові), потреби у повазі (вони забезпечують визнання, самоповагу і повагу інших, належну самооцінку досягнень, компетентності, статусу, престижу); потреби у самовираженні, тобто у реалізації своїх потенційних можливостей (потреби у творчості, створення нового, оригінального; у реалізації себе як професіонала, як особистості).

Як відомо, складові соціально-психологічного клімату вимірюють загалом через показники задоволеності роботою в цілому, окремими факторами соціально-виробничої обстановки, стосунками з безпосереднім керівництвом і колегами. «Відмова від використання показників задоволеності (незадоволеності) при вивченні соціально-психологічного клімату була б серйозною методологічною помилкою» [6, с. 40]. Ефективна організація будь-якої професійної діяльності передбачає «...знаходження оптимального співвідношення між продуктивністю діяльності групи і задоволеністю її членів від приналежності до даної групи і від діяльності в ній» [3, с. 19].

Ставлення членів колективу до загальної справи позитивно впливає на соціально-психологічний клімат у ньому, зміст і спрямованість якого «значною мірою визначають ступінь залучення кожного члена колективу до спільної діяльності, міру його професійної та соціальної активності, працездатності» [2, с. 17]. За умови колективної професійної співтворчості підвищується ефективність діяльності, зростає почуття задоволеності в членів колективу як самим процесом праці, так і її результатів.

Соціально-психологічний клімат не просто формується і коригується в діяльності. «Кожен вид діяльності виховного колективу (навчання, праця, гра, спілкування) має свої, властиві йому особливості впливу на психологічну атмосферу» [3, с. 103]. Можна гадати, що і кожен різновид діяльності членів колективу дошкільного закладу (методична, організаційно-педагогічна, господарсько-побутова, управлінська та ін.) своєрідно впливає на зміст і структуру внутрішньогрупових відношень і визначає особливості соціально- психологічного клімату в колективі. Через вдосконалення діяльності членів колективу дошкільного закладу, підвищення її ефективності можна управляти його соціально-психологічним кліматом. «Активна, різноманітна і ефективна діяльність колективу є обов'язковою соціально-психологічною умовою його життя, оптимального стану його соціально-психологічного клімату» [7, с. 12]. Однак при цьому важлива ще і свідома активність членів колективу, «спрямована на формування, підтримку і регулювання здорової соціально- психологічної атмосфери колективу» [8, 10]. соціальний психологічний педагогічний

Висновки

Отже, соціально-психологічний клімат в педагогічному колективі розглядаємо є складний багатофакторний феномен, який детермінований соціальними, соціально-психологічними і педагогічними чинниками, вплив яких відбувається за загальносистемними механізмами з врахуванням специфіки даної професійної спільноти.

Соціально-психологічний клімат педагогічного колективу як складна інтегрована характеристика колективу емпірично виявляється в домінуючому відносно стійкому груповому настрої, що є результатом відображення педагогічними працівниками міжособистісних і ділових взаємин у колективі, які опосередковані цілями та змістом спільної професійно-педагогічної діяльності.

Бібліографія

1. Аникеева Н. П. Психологический климат в коллективе / Н. П. Аникеева. - М.: Просвещение, 1989. - 223 с.

2. Бернс Р. Развитие «Я-концепции» и воспитание: Пер.с англ / Р. Бернс. - М.: Прогресс, 1986. - 421 с.

3. Бондаренко А. Ф. Социально-психологическая напряженность на предприятии: к проблеме измерения / А. Ф. Бондаренко //Псих.жур-л. - 1993. - № 3, Т.14. - С. 103-111.

4. Остряков В. В. Управление психологическим климатом в коллективе / В. В. Остряков // Управление социальными процессами в социалистическом обществе. - М.: Мысль, 1979. - С. 67-69.

5. Конфлікти в педагогічних системах. Збірник доповідей науково-практичної конференції. 20-21 травня 1997 р. - Вінниця: ВДТУ, 1997. - 350 с.

6. Вересова Н. Г., Русалинова А. А. Производственная практика по изучению образа жизни и социально-психологического климата в трудовом коллективе / Н. Г. Вересова. - Л.: ЛГУ, 1990. - 40 с.

7. Балашова М. Управляти - справа відповідальна / М. Балашова // Дошкільне виховання - 1998. - № 7. - С. 12-13.

8. Антонюк В. И., Зотова О. И., Моченов Г. А., Шорохова Е. В. Проблема социальнопсихологического климата в советской социальной психологии / В. И. Антонюк // Социально-психологический климат коллектива / Под ред. Г. А. Моченова и Е. В. Шороховой. - М.: Наука, 1979. - С. 5-25.

Размещено на Allbest.ru