Вплив ідей рефoрмaтoрcькoї педагогіки на формування цільових пріоритетів підготовки українського вчителя
Аналіз впливу ідей реформаторської педагогіки на формування цільових пріоритетів підготовки українського вчителя. Підходи до інноваційного розвитку освіти в Україні у XXI ст. Інтеграція вітчизняного шкільництва до світового культурно-освітнього простору.
Рубрика | Педагогика |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 21.02.2022 |
Размер файла | 24,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Вплив ідей рефoрмaтoрcькoї педагогіки на формування цільових пріоритетів підготовки українського вчителя
Аліна Троценко
(студентш другого курcурівня «магістр» фaкультетупедагогіки та психології)
Науковийкерівник - доктор педагогічних наук, професор Н. С. Савченко
Постановка проблеми
Потреби творчоговикористанняздобутківвітчизняноїпедагогічної науки в інноваційномурозвиткусистеминаціональноїосвіти та модернізаціяпідготовкимайбутніхучителівзумовиливибірпроблемиісторико-педагогічноїрефлексіївітчизняногореформаторськогодосвіду на сучасномуетапі, що дозволить більшглибоко й системно аналізуватиосвітніпроблемисучасності, сприятимеформуваннювиваженихконцептуальнихпідходів до інноваційногорозвиткуосвіти в Україні у XXI ст. Доцільністьз'ясуванняособливостейреформаторськоїпедагогіки як системного феномену у вітчизнянійпедагогічнійнауціпідтверджуєтьсянеобхідністюрозв'язання таких суперечностей: міжоб'єктивною потребою українськоїдержави в інтеграціївітчизняногошкільництва до світового культурно-освітнього простору та недостатнімнауково-педагогічнимзабезпеченнямцьогопроцесу; міжзростаючиммасштабом інноваційнихперетворень у сучаснійсвітовійпедагогічнійтеорії й практиці та відсутністювідповіднихметодологічнихпідходів до їхтворчоговпровадження у вітчизнянешкільництво; міжоб'єктивноювимогоюформування у сучасногоукраїнськоговчителяготовності до інноваційноїдіяльності та недостатнімвикористаннямвітчизняногоісторичногодосвідупрофесійноїпедагогічноїосвіти.
Аналізостанніхдосліджень і публікацій
В історіїукраїнськоїосвіти й педагогічної думки радикальніперетвореннянайбільш активно здійснювалися в 20-х - на початку 30-х років XX ст. Разом з тимцейісторичнийперіодхарактеризувавсярозвиткомтеорії й практики зарубіжноїреформаторськоїпедагогіки, що стала основою інноваційнихзрушень у європейському та північноамериканськомушкільництві. Завдякидіяльностівидатнихукраїнськихосвітніхдіячів С. Ананьїна, А. Володимирського, А. Готалова-Готліба, Г. Гринька, О. Залужного, Я. Мамонтова, О. Музиченка, О. Попова, Я. Чепіги та ін. ідеїреформаторськоїпедагогіки стали важливою теоретичною засадою розбудовиновоїукраїнськоїсистемиосвіти, чинникомрозвиткувітчизняноїпедагогічної науки.
Формуванняцілейстатті
Цільовоюспрямованістюстатті є проаналізувативпливідейреформаторськоїпедагогіки на формуванняцільовихпріоритетівпідготовкиукраїнськоговчителя.
Виклад основного матеріалудослідження
У 20-х - на початку 30-х років XX ст. - часі, що став періодомстановлення основ нового українськогошкільництва, формування активного й творчогоставлення до дійсності у всіхїїпроявах, буловизначенопровіднимпріоритетомосвіти. Воноперетворилося на одну з найважливішихознакреволюційного романтизму, що ставив як невідкладнезавданняруйнуваннядореволюційноїшколи й побудовунавчального закладу нового типу - соціалістичного, де активнеперетвореннядійсностібуло б головнимзавданням і видом діяльності. «Схоластичністьстароїшколиробилаїїнежиттєздатною й у старічаси. Тепер же в новихумовахжиття, коли в будівліїїбере живу участь кожналюдина, а не окремийклас, така школа є більшшкідлива, ніжкорисна. Необхіднооновитиїї, внести в життяшколи, в методинавчання живу діяльність, активність, безпосереднєдослідуванняприроди і всіхпроявівоточуючогожиття...» [8, с. 22]. реформаторська педагогіка інноваційна освіта
Такіідеївизначалисяголовними і на рівнідержавнихдокументів. Так, у «Декларації про єдинутрудову школу» наголошувалося, на тому, щотворчий характер навчальногопроцесу, розвитокактивності й самостійностіучнів, якомогабільшаіндивідуалізаціянавчанняповинні стати критеріямипобудовинавчально-виховногопроцесу в радянськійшколі [8]. Відповідно до зазначенихпріоритетівновоїшколиголовним принципом організаціїнавчаннявизнавався принцип трудовоїшколи, щопоширювався на всітипинавчально-виховнихзакладів того часу: дитячібудинки, інтернати, деннідитячібудинки, трудовішколи, дитячі садки, дитячі клуби, спеціалізованізакладитощо [8, с. 23, 79].
Зaвдaннятрудoвoїткрлипередбaчaлифoрмувaння в учнівocнoвмaтеріaліcтичнoгocвітoгляду, рoзкриттяявищжиття в їхвзaємoзв,язкутaвзaємoдії, поєднаннянaвчaння з прaктикoюcoціaліcтичнoгoбудівництвa. Як відзнaчaв Я. Чепігa, «суспільніпoтребиткрлитеперішньoгoчacувимaгaютьвихoвaннялюдини, здатноїстворюватигромадськітрудовіцінності, й повинні бути орієнтовані на підготовкуширокоосвіченого, ініціативногоспеціаліста, щоставився б до своєїпраці з розумінням, любов'ю й потрібноюзавзятістю як свідомийкваліфікованийробітник, а не автоматичнийдодаток до машини» [15, с. 24]. Зрозуміло, щопроцесвиховання в новихсоціальнихумовахвимагаввідповідно й новихвимог до підготовкипедагогічнихпрацівників.
Реформаторськапедагогіка як інтегрованийсистемний феномен і в цьомуаспектіосвітньогобудівництваслугуваланевичерпнимджереломідей, оскількиоднією з їїновацій стало формування нового погляду на сутністьучительськоїпрофесії. Представникирізнихтечійнаголошували на необхідностізмін у характерівзаємовідносинучителів й учнів, зверталиувагу на потребу вільногопроявувчительськоїтворчості. Так, Е. Мейман, представникекспериментальноїпедагогіки, обґрунтовувавважливість у роботівчителязнань про психофізичніособливості кожного учня як неодмінноїумовикращоговзаєморозумінняміжучасникаминавчальногопроцесу. Засновникпедоцентризму Дж. Дьюївважав, що для вчителянайголовнішим повинно бути вміннябачити, відчувати потреби дитини і допомагатиїйперетворюватипроцесрозв'язанняпізнавальних проблем у набуттяособистогодосвіду. Однакнайбільшийрозвитокідеїтворчого характеру вчительськоїпрацідістали у поглядахпредставниківіндивідуальноїпедагогіки, педагогікиособистості, вільноговиховання, художньоїпедагогіки. Узагальненнямуявлень про необхідністьтворчогопроявуособистостівчителя стали ідеї Г. Шаррельмана. Педагог зазначав, що основою навчання й виховання у школі повинна бути творчасамодіяльність учителя й учня, в основу якоїпокладенийїхособистийдосвід. Найголовнішоюумовоюсправляннявчителемвпливу на розвитоктворчих сил дитини Г. Шаррельман уважав утворенняміж ними «духовноїспільності», заснованої на взаємодовірі й розумінні [13].
Свідченняміснування «духовноїспільності» міжпредставникамисвітовоїреформаторськоїпедагогіки та провіднимиукраїнськимиосвітнімидіячамидосліджуваногоперіоду ми вважаємо «спорідненість» їхпоглядів на роль учителя в суспільстві та на особливостійогопідготовки.
У поглядах Я. Ряппоідеал учителя окреслювавсяважливимисуспільнимифункціями:«викладача, організатора, інструктора, контролера роботи, учителя-вожака дитячоїгрупи, учителя-громадянина, учителя-майстра, професора-виробничника, провідникакультури й громадськогодіячанайвищоїкваліфікації» [12, с. 9].
Надзвичайновисокооцінював роль учителя у вихованніособистості Г. Гринько. На його думку, вчитель повинен бути творцем, у рукахякогознаходятьсяперспективифізичного, морального, естетичного, розумовоговихованнялюдини. Г. Гринько вивчавпризначення педагога перефразованими словами Е. Кей: «у своїхобіймахвінтримаємайбутнє, і у нігйогограєісторія» [4, с. 10].
Подібнерозуміннявчительськоїпрофесіїбулозадокументовано у програмахфакультетівсоціальноговихованняінститутівнародноїосвіти. Зокремапідкреслювалось, щопідготовкавчителів повинна орієнтуватися на реалізацію таких завдань: 1) ґрунтовнеоволодіннятеоретичнимизнаннями, орієнтованими на практичнізавданнямайбутньоїроботи з учнями;
2) вироблення активного, творчогоставлення до своєїпраці як провідної характеристики вчительськоїпрофесії; 3) оволодінняновими формами й активними методами роботи - науковою методою і потрібнимитехнічниминавичками [6, с. 12].
Отже, професіявчителя з точки зорудержавних потреб вимагалацілого комплексу різних рис та якостей, щовизначаютьсясучасноюпедагогічною наукою як професіограма. Саме у 20-х роках XX ст. в українськійпедагогіці, як указує О. Лавріненко, булорозпочатопроцес «глибокоговивченнясутності, специфіки та особливостейпедагогічноїпрофесії» [9, с. 22].
Провідним компонентом готовностівчителябуловизначенойогофаховізнання. Протевивчення науки розглядалося не як самоціль, а насамперед як інструмент для практичного використання: «Засвоєння науки не повинно мати характеру лишедослідницького, систематичного; передусім те, щовивчається, треба орієнтувати на практичнізавданнямайбутньоїроботи з учнями» [6, с. 18].
Цікавіпропозиціїщодовдосконаленняпідготовкивчителів на основівивченнязарубіжногодосвідувисловлював педагог і методист І. Зеленський. Віннаголошував на потребі «найтіснішогоув'язання» педагогічних ВНЗ ізсільськогосподарським та індустріальнимвиробництвом. З цією метою пропонувалосяґрунтовнопереглянутинавчальніплани й програми «у напрямкуїхбільшоїжиттєвості і конкретності», «створити на зразокДрезденського і Лейпцизькогопедінститутів при наших педінститутахдосвіднішколи» [5, с. 90-91].
Зацікавленість проблемою розробленняпсихологічних основ учительськоїпрофесіїсприялапояві у зарубіжній і вітчизнянійпедагогіціпраць, метою якихбуловизначеннянауковим та емпіричним шляхом рис і якостей, необхіднихідеальномувчителеві. Цікавимщодоцьоговидаєтьсядослідженняпсихологіївчительськоїпрофесіїпрофесора Е. Кагарова, проведене ним у Німеччині. На підставіаналізузначноїкількостінауковихрозвідок (Є. Гілла, Е. Дерінга, Г. Кершенштейнера, Ф. Шнейдера), українськийдослідник указав, щопошуквизначенняякостейідеальноговчителяведеться у німецькійпедагогіці «історичним, дедуктивним та індуктивним шляхами» [7, с. 24]. Результатом роботигрупидослідниківпідкерівництвом Ф. Шнейдера стало визначеннятипівпедагогів за провіднимспрямуваннямдіяльності та ставленням до дітей, зокрема: 1) учитель ізрелігійнимспрямуванням;
2) учитель ізестетичнимспрямуванням; 3) учитель ізсоціальнимиінтересами;
4) учитель-теоретик; 5) учитель з «яскравовираженоюекономічною структурою» - «утилітарист»; 6) учитель ізполітичнимзабарвленням [7, с. 26].
Узагальнюючирезультатироботигрупи Ф. Шнейдера, українськийпрофесорзвернувособливуувагу на сукупністьнадзвичайноважливих, на його думку, особистісних рис діяльностівчителя: активність, швидкістьпсихіки, «внутрішняюність і свіжість», здатністьпроникати в дитячуіндивідуальність, педагогічний такт і вміння вести за собою клас, підтримувати у ньомудисципліну, бадьорийнастрій, інтерес до знань» [7, с. 25].
Вивченнюпровідних рис учителя за поглядамипредставниківреформаторськоїтечії «педагогікаособистості» булоприсвяченодослідження М. Гармсен. Проаналізувавшиуявлення Е. Вебера, Ф. Гансберга, Е. Лінде, Г. Шаррельмана про сутністьпедагогічноїпраці та її роль у становленніособистості, дослідницядійшлависновку про те, щонайголовнішоюрисоютворчого педагога, йогопровідним «інструментом» повинна бути педагогічнаінтуїція [3, с. 15].
Отже, у наукових колах того часу новіпідходидо характерунавчальногопроцесу як активного, на відмінувідсхоластичної, словесноїшколи, підтримувалисьодностайно. Формуванняготовності до творчоїдіяльностівчителявиступалооднією з вагомихскладовихтогочасноїпрограмипрофесійноїпідготовки і перетворилося на предмет увагипедагогічної науки. Сучаснийдослідник Н. Сафонова відзначає, що у 20-30-х роках ХХ ст. прагнення до формуваннятворчоговчителясприялопосиленнюуваги науки до наповнення понять «педмайстерність» новимзмістом [13, с. 6].
У 20-х - на початку 30-х років ХХ ст. ідеїрозвиткувчительськоїтворчості стали предметом науковихпошуківвідомихукраїнськихпедагогів, психологів: С. Ананьїна, А. Володимирського, Я. Мамонтова, О. Музиченка, Я. Чепіги та ін.
Багаторічнийдосвіддослідженнявченимипедагогічних проблем сприявформуваннювласнихметодологічнихпідходів, якіувібралинайкращіздобуткивітчизняноїпедагогічної думки й передовийзарубіжнийдосвід. Найбільшуприхильністьздобули у педагогівідеї тих реформаторськихтечій, щообстоювалипріоритетністьвільного характеру формуванняособистостівчителя:індивідуальноїпедагогіки (Л. Гурлітт), педагогіки особистості (Г. Гаудіг), вільноговиховання (Е. Кей), художньо-особистісноїтечії (Г. Шаррельман), «виховання у мистецтві» (Е. Вебер, А. Ліхтварк) та ін. Звернення до ідейсвітовогореформаторськогоруху стало джереломвласнихпошуків для обґрунтуваннітворчого характеру діяльностівчителяукраїнськиминауковцями.
Глибокеосмисленняособистісної потреби у творчійдіяльності в житті будь-якоїлюдинизробив Я. Чепіга. На думку вченого, єдинийможливийсучасний метод виховання - цетворчапраця, яка «формуєновеуявлення, даєновізв'язки, вишукуєновіформи і здійснюєвнутрішніуявлення через працю» [15, с. 212]. Крім того, творчапрацядаєдуховнезадоволення, радість, сприяєзагальномурозвиткові, а також «оберігаєлюдинувідморальноїрозпусти й розумовоїперевтоми, ...допомагаєвихованнюсильноїволі, сильного характеру» [15, с. 213]. На думку вченого, психологічниймеханізм, логікаформуванняособистості, щопізналарадість та задоволеннявідреалізаціїсвоїхтворчихзусиль, визначається такими досягненнями, як збудженнядумки, появановихдосвіднихзнань, формуванняновихзв'язків і новихуявлень та їхзв'язок з попереднім. Утворене таким чином «коло», штовхає до новоїтворчості, і «вихованатворчаздібністьстає потребою всьогожиття» [15, с. 212].
На потребітворчогопідходу до викладання й виховання, а також до власногорозвиткувчителянаголошувавіншийвідомий педагог Я. Мамонтов. Вихідною тезою освітянина у розуміннісутностіпроцесувиховання й навчаннябулоположенняіндивідуальноїпедагогікипро те, що у розвиткуучня, йогоособистості не можназважатилише на «інтелектуальну сторону», а потрібноцінуватиособистість «в їїбагатстві та цілісності, в їїнеповторності». «Діяльність учителя повинна бути вільноюіндивідуальноютворчістючи, кращесказати, спільноютворчістю, оскільки вона повинна зливатися з творчоюроботоюучня» [10, с. 15].
Педагогічнийпроцес, головною метою якого є формуванняособистості, а центром - «жива індивідуальністьлюдини», потребуєвідповідноїорганізаціїдіяльностівчителя. Я. Мамонтов указував на те, що в такійситуаціїдіяльність педагога стає в багаторазів «значнішою і складнішою, як відноснодитини, так і відноснопредметівнавчання». Оскількирозвитокіндивідуума повинен відбуватися «не в спосібзовнішній, не через обтяженняінтелектуабстрактнимипоняттями, а через педагогічнийвплив на першоосновуособистості», то педагог повинен даватизнаннядітямне у формі «холодних, об'єктивнихістин, а у формівласнихпереживань» [там само]. Найголовнішезавдання педагога, підкреслював учений, «в тімсаме й полягає, щобивідчутидидактичнийматеріал до такоїміри, коли вінстаєвиявом персонального душевного життя. Тодіпедагогічнадіяльністьперестає бути механічнимвідтвореннямкнижнихпараграфів, а стаєтворчістю, тобтосамовиявомпедагогічноїособистості» [10, с. 16].
Трактуваннязагальних основ творчостівчителя, щонерозривнопов'язана з творчістюдітей, є характерним для поглядіввідомого педагога-науковця
О. Музиченка. У своїхпрацяхвінспирався на ідеївжезгадуваноїпедагогікиособистості. Як прихильникцієїтечії, педагог убачав мету освіти у розвиткусамодіяльності й активностіучня, а провідноюрисоюдіяльностівчителявважавтворчість.
Практичного вираженняідеївченогоздобули у методиці комплексного навчання. Сутність комплексу за О. Музиченкомрозглядалась як «переживаннядітей в активному охопленнідійсністю», щомаєтакіетапи: 1) вивченнядійсності; 2) оволодіння нею; 3) посильна їїзміна. Такепереживання, як відзначав педагог, у кожноїдитини буде особливим, не схожим на переживанняінших. Саме тому навчальна тематика повинна враховуватиінтереси і потреби учнів, оскільки «саме вона даєпростір для творчості педагога й учня». Завдання педагога полягаєлише у «внутрішніймотивації» пізнавальнихінтересівдітей. Підґрунтям, на якомуформуєтьсяіндивідуальнийметодичний комплекс учителя, стає «одноактовеглибокепереживання», емоційність педагога [11, с. 27].
С. Ананьїн, звертаючись до проблем тогочасногошкільноговиховання, зосередивувагу на визначенніпровіднихвиховнихфакторіввпливу на учня. На думку педагога, у вихованнідітейнадзвичайноважливим є індивідуальність і авторитет учителя, у порівнянні з освітнімматеріаломвінважитьзначнобільше. Саме тому відомийосвітянинвідстоювавактивнувчительськупозицію у навчально-виховномупроцесі: «особистий приклад є найкращійвиховальнийзасіб, отженеприродньо та непедагогічновідкидати живу людину, ставити на їїмісце авторитет книги, мертвого слова» [1, с. 88].
На необхідностікеруватися у роботівчителя «не умовиводамикабінетногорозуму та перевіреною системою знань, а запитамидійсності й особливостямидитячоїприроди» наполягаввідомий психолог і педагог А. Володимирський. «Школа майбутнього, ідеальна школа буде живою як життя, а життя - навчальним і виховним як школа», - стверджувавпрофесор [2, с. 63].
А. Володимирськийобґрунтувавнеобхідністьрозвиткусамостійноїдослідницькоїініціатививсіхучасниківнавчально-виховногопроцесу. На його думку змістосвіти повинен охоплюватиявищанайближчогонавколишньогожиття, а провідніметодиспрямовані на оволодіння конкретною дійсністювідповідно до індивідуальних сил та можливостейдітей.
Потребу у впровадженніактивнихтворчихметодівнауковецьпояснювавособливостямипсихофізіологічногомеханізмупізнавальнихпроцесів. Міцністьнабутихзнань, умінь і навичок, як доводив А. Володимирський, безпосередньозалежитьвідзалученнясловесних, рухливих і чуттєвихрецепторів й аналізаторів. Розглядаючипізнання як процес «набуттяжиттєвогодосвіду», вченийвиокремлювавтакійогоскладові: 1) змістдосвіду, тобто предмет діяльності; 2) участь рецепторів й аналізаторів; 3) відповіднареакціяефекторів.
Лише наявністьяскравовираженихзазначенихкомпонентів кожного виду рецепторів, створюєможливість для перетвореннядіяльності у свідомийдосвід. Саме тому, на його думку, однобічніпедагогічнісистеми, такі, наприклад, як система Гербарта, булинепридатними в сучаснихумовахжиття [2, с. 53-55].
Особливого значення надавав А. Володимирськийусвідомленню учителем основ педагогічноїпрофесії, розуміннясутностіпедагогічногопокликання. Визначаючіпровідніриси педагога, науковецьзауважував: «глибокеознайомлення з структурою дитячоїприроди й високийпедагогічнийсвітоглядповинні тут не тількисплестися в одно, а ще й перейнятисялюбов'ю до самоїпедагогічноїпраці» [2, с. 54-55].
З позиційфізіологіївищоїнервовоїдіяльностіпояснювавтворчускладовуповедінкивідомий психолог, педолог, учений зісвітовимім'ям
І.Соколянський. Видатнийнауковецьрозглядавпедагогіку як науку про організаціюпевнихзумовлених форм (актів) поведінкилюдськоїособистості, щоспирається на вчення про умовнірефлекси. Характеризуючистадіїповедінкового акту, І. Соколянськийвиділяв як одну з обов'язковихскладових потребу в «конечностіякісногооформлення». Сутністьцьогоетапуполягала у виявленніестетичнихемоцій, щоформуютьсяпід час поведінки, і, які, у свою чергу, за принципом ланцюга, можутьвикликатибажанняреалізуватиіншіможливості (акти). Отже, виховання потреби художньогооформлення є кінцевимзавданням акту [14, с. 11].
Висновки
Таким чином, аналізпедагогічнихпоглядіввідомихукраїнськихосвітніхдіячів, а саме С. Ананьїна, А. Володимирського, Г. Гринька, Я. Мамонтова, О. Музиченка, Я. Ряппо, Я. Чепіги, на місіювчительськоїпрофесії у сучасномусуспільстві, їїзавдання, творчі засади педагогічноїдіяльностізасвідчуєєдністьконцептуальнихпідходів з представникамиреформаторськихтечій, передусім таких, як індивідуальнапедагогіка, педагогікаособистості, вільневиховання, художняпедагогіка. Такаєдність стала підґрунтям для застосуванняідейреформаторськоїпедагогіки та досягненьекспериментальнихшкіл Заходу у процесіпідготовкиукраїнськоговчителя до професійноїдіяльності у досліджуванийперіод.
БІБЛІОГРАФІЯ
1. Ананьїн С. А. Актуальніпедагогічніпитання на заході / С. А. Ананьїн // Радянськаосвіта. - 1924. - № 1-2. - С. 85-92.
2. Владимирский А. К динамике педагогического процесса / А. Владимирский // Шлях освіти. - 1927. - № 11. - С. 48-71.
3. Гармсен М. Про науковевивчанняпедагогічноїпрофесії / М. Гармсен. - Харків : ДВУ, 1925. - 48 с.
4. Гринько Г. Ф. Идея трудового воспитания в свете социалистического миросозерцания / Г. Ф. Гринько // Учитель и школа. - 1919. - № 2-3. - С. 1-14.
5. Зеленський І. Організаціяпедагогічноїосвіти / І. Зеленський // Шлях освіти. - 1929. - № 4. - С. 87-92.
6. Зотин М. Подготовка учителя / М. Зотин // Путь просвещения. - 1924. - № 8. - С. 1-14.
7. Кагаров Е. Г. Изучение психологии учительской профессии в современной Германии / Е. Г. Кагаров // Радянськашкола. - 1926. - № 5 (45) март. - С. 24-27.
8. Кодекс законов о народном просвещении в УССР. - Харьков : Издание Народного комиссариата просвещения УСРР, 1922. - 76 с.
9. ЛавріненкоО. А. Творчийрозвиток і опануванняпедагогічноїмайстерності в Україні (1917-1919 рр.) / О. А. Лавріненко // Теорія і практика управліннясоціальними системами. - 2010. - № 4. - С. 101-110.
10. Мамонтов Я. А. Сучасніпроблемипедагогічноїтворчості Ч. І. : Педагог як митець / Я. А. Мамонтов. - Харків :ДержвидавУкраїни, 1922. - 80 с.
11. Музиченко О. Як по новому вести педагогічну роботу в трудшколах з дітьми? /
О.Музиченко // Радянськаосвіта. - 1924. - березень-квітень - С. 57-73.
12. Ряппо Я. П. Черговізавданнянауково-методологічноїроботи / Я. П. Ряппо / Шлях освіти. - 1926. - № 1. - С. 1-12.
13. Сафонова Н. В. Інноваційнапедагогічна думка видатнихпедагогів 20-тих років XX століття та їївтілення в сучаснушкільнупрактику : [навч.-метод. посіб.] / Н. В. Сафонова. - Одеса :Друкарськийдім, 2005. - 112 с.
14. Соколянський І. Дещо з основнихпитаньрадянськоїпедагогіки / І. Соколянський // Радянськаосвіта. - 1928. - № 12. - С. 3-14.
15. Чепіга (Зеленкевич) Я. Ф. Вибраніпедагогічнітвори : [навч. пос.] / упор., науковий редактор Л. Д. Березівська. - Харків : «ОВС», 2006. - 328 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Опредметнення сутнісних сил у процесі професійно-педагогічної підготовки. Самореалізація та трансформація власного досвіду вчителя. Удосконалення вмінь соціалізації. Досягнення вищого ступеня розвитку - акме. Упровадженням ідей гуманітаризації освіти.
статья [22,6 K], добавлен 31.08.2017Поняття "інноваційна культура вчителя". Проблема формування вчителя-інноватора як носія інноваційної культури. Інноваційні процеси у галузі освіти. Підходи до проблеми творчих здібностей. Якості, необхідні для формування інноваційної культури педагога.
реферат [22,6 K], добавлен 01.02.2010Освіта як чинник змін у суспільстві й економіці. Формування особистості і проблема стандартизації й профілізації освітнього простору. Роль вчителя у вирішенні проблем сучасного освітнього процесу. Значення філософії освіти для педагогічної діяльності.
лекция [36,5 K], добавлен 16.04.2016Порівняльний аналіз змісту професійної підготовки майбутнього вчителя початкової школи у Великій Британії і Україні. Особливості та принципи побудови навчальних планів у британських та українських освітніх закладах, які готують фахівців початкової освіти.
статья [20,4 K], добавлен 22.02.2018Критерії та основні фактори, що визначають і впливають на ефективність уроку, сучасні тенденції та розробки щодо позаурочної роботи педагога. Зростання вимог до уроку на сучасному етапі розвитку педагогіки, методи його покращення, етапи підготовки.
статья [40,9 K], добавлен 01.02.2010Діяльність автора "Батьківської педагогіки" В. Сухомлинського. Основне завдання сім'ї та школи - формування у вихованців моральної готовності до батьківства. Дитина як дзеркало духовного життя батьків. Значення відповідального ставлення батьків до дітей.
доклад [44,9 K], добавлен 12.01.2011Сутність, основні категорії педагогіки - науки, яка вивчає процеси виховання, навчання та розвитку особистості. Виховання, як цілеспрямований та організований процес формування особистості. Вчитель, його функції, соціально-педагогічні якості і вміння.
реферат [19,1 K], добавлен 30.04.2011Традиції – неоціненна спадщина українського народу. Сімейні традиції та обрядовість. Родинне виховання на засадах народної педагогіки. Виховний потенціал української родини. З досвіду роботи вчителів по використанню ідей народної педагогіки у навчанні.
курсовая работа [38,3 K], добавлен 12.05.2008Вимоги до професійної підготовки вчителя початкових класів у контексті сучасних парадигм освіти. Проблема розширення естетичних знань учнів. Розгляд методики підготовки майбутніх учителів початкових класів до формування естетичного досвіду школярів.
дипломная работа [4,0 M], добавлен 31.03.2010Проблеми розвитку, взаємодії сучасного світу, розвиток ідей толерантності як поважання, сприйняття, розуміння багатого різноманіття культур світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Принципи, завдання педагогіки толерантності.
курсовая работа [52,8 K], добавлен 14.11.2013Дослідження та характеристика історико-педагогічного висвітлення сутності та змісту професійної підготовки вчителя в спадщині вітчизняного педагога Полтавщини Г.В. Істоміна. Ознайомлення з головними настановами у професійній підготовці педагога.
статья [23,2 K], добавлен 14.08.2017Становлення та розвиток фольклористичної освіти і науки в реаліях глобалізаційних змін світового й українського культурно-суспільного простору. Напрямки вдосконалення фахових знань, вмінь сучасних студентів-фольклористів в українських мистецьких вишах.
статья [22,3 K], добавлен 07.02.2018Зміст та спрямованість підготовки майбутнього вчителя до творчого застосування новітніх технологій в його професійній діяльності. Необхідність і використання комп’ютеру на сучасному етапі. Формування професійного розвитку майбутнього вчителя-початківця.
статья [13,3 K], добавлен 19.07.2009Розкриття ключових компонентів полікультурної компетентності педагога. Опис шляхів та засобів її формування у вчителя іноземних мов. Багатоаспектність підходів науковців до висвітлення проблеми підготовки вчителів іноземних мов до професійної діяльності.
статья [20,9 K], добавлен 27.08.2017Життєвий шлях видатного українського філософа, письменника, гуманіста, педагога Г.С. Сковороди. Формування педагогічного світогляду Г.Сковороди під впливом народної педагогіки. Формування особистості в педагогічній спадщині. Питання освіти та виховання.
курсовая работа [40,0 K], добавлен 29.03.2016Предмет і завдання педагогіки. Роль вітчизняних педагогів у розвитку педагогічної думки. Емпіричні методи педагогічного дослідження. Вікові етапи розвитку особистості школяра, мета національного виховання. Самовиховання вчителя і професійна майстерність.
шпаргалка [1,2 M], добавлен 01.12.2010Формування особистості вчителя в сучасних умовах. Роль самовиховання у системі підготовки майбутнього вчителя, умови і чинники реалізації даного процесу. Технологія професійного самовиховання, її етапи. Результати діяльності майбутнього педагога.
курсовая работа [68,6 K], добавлен 20.07.2011Впровадження педагогічних умов удосконалення музичної підготовки в експериментальній групі з майбутніми вчителями хореографії. Використання в умовах освітнього процесу традиційних та інноваційних методів. Підвищення рівня результатів освітнього процесу.
статья [23,4 K], добавлен 18.12.2017Характеристика основних аспектів впровадження інклюзивної освіти у навчальний процес. Важливість введення посади асистента вчителя та особливості підготовки цього фахівця у Канаді. Особливості поєднання практичних та теоретичних занять педагога.
статья [20,6 K], добавлен 24.04.2018Специфіка освіти як соціального інституту. Болонський процес та реформування вищої освіти в Україні: ризики та перспективи. Якість освіти як мета реформування в контексті демократизації освітнього простору. Розширення масштабів підготовки спеціалістів.
дипломная работа [814,9 K], добавлен 23.10.2011