Зміст, форми і методи розвитку вокального виконавства у позашкільних навчальних закладах засобами рок-музики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст, форми і методи розвитку вокального виконавства у позашкільних навчальних закладах засобами рок-музики

Юрій Державець, студент II курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти мистецького факультету; Дьомін С.П., народний артист України, доцент

Актуальність дослідження

У сучасному світі, коли відбувається ріст масових комунікацій, збільшуються освітні можливості. Особливу роль відіграють ЗМІ і масова комерційна культура. Суттєві зміни у взаємовідносинах людей у ході історичного процесу, за судженнями багатьох мислителів постмодернізму, беруть свій початок з середини 60-х років ХХ ст.

У цивілізованому світі в цей період загострюються державно-політичні та соціокультурні процеси. Політика влади не завжди була справедливою до інтересів народу, чим викликала невдоволення серед населення. Почастішали акції протесту, демонстрації, страйки. Активну участь у цих процесах бере молодь. Вона опротестовує несправедливу політику влади, але виражає це невдоволення по-своєму. Це стало початком організацій культурно-мистецьких акцій, перформансів, флешмобів, концертів, спрямованих проти режиму влади, а також дало поштовх до виникнення різних напрямів нової контркультури та рок-музики зокрема.

Рок-музика з'явилася як одна з форм громадянської непокори. Цей мультикультурний феномен є типовим явищем постмодернізму. Тему рок-культури у своїх наукових працях та публікаціях висвітлювали такі дослідники: Д. Паскаль (Иллюстрированная история рок-музыки); Г. Кнабе (Рок-музыка и рок-среда как формы контркультуры). Ці автори докладно описують становлення і розвиток рок-культури Великобританії та США у різний період, акцентують увагу на діяльності найбільш відомих рок-гуртів та виконавцях різних стилевих напрямів. Вони докладно описують мистецьке середовище рок-музики та вплив його на формування світогляду молодих людей, які захоплюються цією музичною культурою.

Як явище музичного життя, рок заслуговує на різнопланове дослідження та осмислення - істориками, соціологами, філософами, теоретиками та істориками культури. Важливими є економічний та інженерно-технологічний аспекти становлення та розвитку рок-музики. Увагу психологів привертає особливий прихильників року. Стильова система рок-музики остаточно сформувалась у 70-х роках ХХ століття і найяскравіше втілилась в хард-року (“hard” з англ.: “твердий”), що згодом став складовою одного з напрямів розвитку рок-музики і набув назви hard-and-heavy (з англ.: “твердий та важкий”). Рок сформував свою “мову”, моду, сценічний дизайн - і це предмети вивчення лінгвістів, семіотиків, культурологів.

Все це ускладнює створення цілісної картини феномену. Можливо тому, незважаючи на сорокарічну історію існування цього явища, уявлення про рок й досі відзначаються широким спектром позицій: від визнання його значним явищем культури до заперечення самої думки про належність року до художньої сфери.

Мета дослідження полягає у вивченні, теоретичному обґрунтуванні та експериментальному дослідженні особливостей розвитку вокального виконавства у позашкільних навчальних закладах засобами рок-музики (кінець ХХ - поч. ХХІ ст.).

Аналіз основних досліджень і публікацій

Приналежність рок-музики до сфери масової культури зумовила необхідність розкриття філософського змісту понять “маса” та “масове суспільство” (“суспільство масового споживання”). Варіанти тлумачення цих понять є одними з найсуперечливіших в сучасному 489 соціологічному словнику. Ми поділяємо погляд Д. Белла, який тлумачить “масу” як соціально однорідне утворення, що сформувалось внаслідок усереднення способу життя великих мас людей (масовізації) і утворило масове суспільство.

В працях вітчизняних та зарубіжних дослідників окреслюється важливе коло питань, пов'язаних з масовою культурою. Е. Шилз виділяє три типи культури в масовому суспільстві (високу (елітарну), низьку (масову), середню). Г. Ашин та А. Мідлер пропонують розрізняти два останні за їх спрямованістю на різні категорії споживачів, за використаним у творах матеріалом, за технологією виробництва продукції. Цей розподіл, розширений та модифікований, покладено нами в основу визначення відмінностей між роком і поп-музикою. Але поширенішим в соціологічних працях є розподіл культури на елітарну та масову, що охоплює й середній прошарок. Такого погляду дотримується Г. Шестаков, відзначаючи широкий діапазон цінністного змісту масової культури (“від кітчу до складних, змістовно насичених форм”). Серед складових масової культури, поряд з “середньою” культурою, дослідники (Є. Карцева, Є. Стукалова, Ж. Стернберг) виділяють кітч і кемп. Серед побутуючих назв “середнього” типу культури увагу привертає термін “контркультура”, який означає відкриту відмову від стереотипів та стандартів масової культури, загальноприйнятого способу життя і виявляється в негативному ставленні до здобутків людства, в екстравагантній манері мислення й поведінки. Хронологічно виникнення контркультури пов'язують з 60-ми роки ХХ століття, що збігається з періодом поширення року. Тому ці два явища певний час сприймались як синоніми.

Тема дослідження визначила необхідність звернутися до наукових праць, в яких висвітлюються особливості масової музики та її складових. Визначення масової музики подано в роботах А. Сохора та В. Конен, які разом з П. Гуревичем розкривають також її історичну ретроспективу. Г. Бесселер, А. Сохор, В. Конен, А. Цукер пропонують систематику явищ масової музики, що стала основою для класифікації, запропонованої в роботі. Суттєвим, з погляду обраної теми, виявився здійснений А. Цукером порівняльний аналіз масової музики з академічною музикою та фольклором. Дослідник підкреслює амбівалентність масової музики: тяжіючи до різних форм професіоналізму, вона виявляє також тенденцію до фольклоризації.

В числі найважливіших напрямів осмислення рок-музики як своєрідного явища культури, що стали вихідними для нашого дослідження, назвемо зокрема: визначення місця рок-музики в контексті контркультурних явищ 60-х рр. ХХ століття (Д. Ухов, І. Хіжняк, Д. Житомирський); дослідження шляхів синтезу рок-музики з іншими (в тому числі академічними) жанрами (В. Сиров, А. Цукер); з'ясування витоків рок-музики та її відмінностей від інших масових жанрів (В. Конен, В. Сиров, І. Смирнов); дослідження жанрово-стильового розвитку рок-музики (О. Козлов, Г. Шестаков, Д. Ухов, І. Хижняк); визначення особливостей рок-музики як музично-творчого виду (В. Дубровський).

Предметному аналізу hard-and-heavy сприяли спостереження, викладені в публікаціях В. Зінкевича, В. Кастальського, О. Козлова, О. Сидорова, Д. Ухова, Е. Енді, автори яких розглядають окремі питання історії, засобів позамузичної виразності, семантики цього різновиду рок-музики.

Досліджуючи в роботі музичну стилістику “важкого” року, автор спирається на теоретичні розробки російських музикознавців Б. Асаф'єва та Ю. Холопова в галузі початкових етапів роботи з музичним матеріалом, що дало можливість узагальнити мовні особливості hard-and-heavy. Аналіз формоутворення здійснено на основі функціонального підходу, запропонованого В. Бобровським, з урахуванням можливостей взаємодії різних видів музичних форм, відзначеного П. Стояновим, та систематики музичних форм ХХ століття, запропонованої В. Холоповою. Теоретичним підґрунтям аналізу музичної та вербальної драматургії стали положення робіт М. Друскіна, Б. Ярустовського, Т. Чернової, В. Белінського, М. Полякова, А. Карягіна, В. Блока. Ефективним також виявилося застосування до вокально-інструментальних композицій методу аналізу вокальної музики, запропонованого В. Холоповою.

Проблеми виховання співацької культури та вокального розвитку особистості досліджувались Л. Дмитрієвим, Н. Гребенюк, Р. Юссоном, О. Стахевичем, Ю. Юцевичем, П. Троніною та ін. Вокально-фізіологічні аспекти функціонування співацького голосу висвітлювались, зокрема, В. Морозовим, В. Ємельяновим, А. Багадуровим, Д. Огородновим. Ключові положення специфіки дитячого хорового співу розглядались Є. Малініною, Н. Орловою, Г. Стуловою й деякими іншими дослідниками. Сучасний стан розвитку педагогіки мистецтва характеризується також зростанням інтересу до проблеми специфіки вокального виховання дітей та юнацтва (В. Ємелья-нов, В. Морозов, О. Стахевич, О. Маруфенко).

Процесу розвитку співацького голосу присвячено праці таких відомих дослідників, як Г. Стулова, Н. Ветлугіна, О. Малініна, О. Лебедева, І. Левідов та інші. Психологічні чинники у процесі вокального виховання юних співаків досліджено у працях Ф. Гоноболіна, В. Кутішенко, С. Рубінштейна та інших. Педагогічні умови вокального виховання учнів підліткового віку детально описані в роботах В. Багадурова, Л. Венгрус, Л. Гавриленко, В. Ємельянова, Н. Добровольської, Д. Локшина, О. Маруфенко, Д. Огороднова, Н. Орлової, О. Стахевича, Г. Стулової, В. Шацької та ін.

У контексті досліджуваної проблеми значний інтерес становлять наукові розвідки з питань теорії (С. Клітін, В. Олендарьов), історії (А. Конников, Є. Кузнєцов, Л. Полюта, Е. Рибакова, Г. Троїцька, Є. Уварова, М. Хренов), культурології та естетики естради (А. Лєбєдєв, В. Олендарьов, А. Троїцький, Г. Шестаков). Творчість видатних майстрів світової та вітчизняної естради детально проаналізована у працях вітчизняних та зарубіжних науковців (А. Антоненко, Л. Березовчук, С. Берто, А. Брагинський, Т. Бутковський, С. Бушуєва, Є. Бичков, І. Василіна, Т. Воробйова, Д. Громов, Г. Еріс-ман, П. Єрмішев, В. Кадишев, О. Козлов, Дж. Коллієр, Ж. Кокто, Н. Кончаловська, Є. Кузнєцов, М. Мангушев, Т. Нателла, І. Нєстьєв, Е. Петров, Т. Секрідов, Г. Скороходов, Н. Смирнова, Р. Тарабореллі, А. Чернов, К. Шульженко та ін.).

Отже, рок-музика справила і продовжує справляти помітний вплив на культуру нашого часу. Це й зумовило вибір теми магістерського дослідження.

Виклад основного матеріалу

Розвиток співацького голосу учнів-підлітків у ракурсі доцільності використання техніки формування резонансного співу. Резонансна теорія мистецтва співу розглядає голосовий апарат як непорушну єдність дихання, гортані та резонаторів. В основі РТМС міститься поняття резонансу. Резонанс (від resonance - «звучати, відгукуватися» та resonantia - «відлуння, відгук») ми розглядаємо як явище, за якого в тілі, що зветься резонатором, під впливом зовнішніх коливань виникають коливання тієї ж частоти. «Резонатори голосового апарату - це порожнини, що резонують на виникаючий у голосовій щілині звук та надають йому сили й тембру. Резонанс виникає при співпадінні частоти власного тону з частотою звуку».

Розвиток співацького голосу на основі принципів резонансної техніки створює найкоротший шлях покращення якісних показників голосу. Уміле використання законів резонансу забезпечує голос силою, красою, яскравим тембром, рівністю звучання, оволодінням верхніми звуками діапазону, віртуозною виконавською майстерністю.

У своїй педагогічній практиці ми спирались на положення про те, що «резонатори не тільки дають дарову енергію голосу, але й беруть під захист голосові складки, утворюючи високий акустичний імпеданс, полегшуючи їх коливну функцію шляхом зворотного, реактивного впливу на подразнював» [9, с.51]. Сім захисних механізмів гортані й голосових зв'язок, запропонованих В. Морозовим, реалізуються за умов оволодіння співаком резонансною технікою співу під час навчання.

Без збереження голосового потенціалу не можливий його розвиток. Гігієна голосу є завжди актуальною для будь-якого віку, але в період пубертату організм зазнає специфічних гормональних змін, що особливо відбивається на гортані та голосових зв'язках. Організм підлітка схильний до певних захворювань, що пов'язано з активним фізіологічним ростом і психологічною нестабільністю нервової системи. До психофізіологічних особливостей періоду пубертату додається схильність до розладів фонаційного апарату. Наука визначає пубертат як «період статевого дозрівання (від лат. - pubertas - «змужніння»), період статевої зрілості». Тому в цей проміжок часу наріжним питанням постає проблема профілактики та збереження голосового потенціалу підлітків. Академічну манеру співу можна і необхідно розглядати з біоакустичних позицій як максимальне включення захисних організмів голосоутворення до процесу співацької фонації.

Спираючись на дослідження В.Морозова, ми склали систему механізмів захисту гортані та голосових зв'язок від перевантажень як один з методичних підходів до вирішення проблеми збереження та розвитку голосового потенціалу підлітків у період пубертату. Система психофізіологічного захисту гортані та голосових зв'язок має сім системоутворювальних елементів:

- енергоутворювальний;

- формантоутворювальний;

- резонансний;

- віброрецепторний;

- діафрагмальний;

- гедоністичний;

- вібратоутворювальний [12, с.75].

Основоположним елементом психофізіологічної системи захисту гортані та голосових зв'язок є діафрагмальний захисний механізм. Він полягає в організації співацької вдихувальної установки безпосередньо за участю діафрагми, що завдяки рефлекторним зв'язкам з гортанню звільняє її від затисків та активізує співацьку активність. У своїй роботі з підлітками ми спирались на те, що складний механізм коливань голосових зв'язок має резонансну природу та полягає у взаємодії резонансних властивостей голосових зв'язок ... з диханням... з оточуючими резонаторами-порожнинами голосового тракту. Отже, діафрагматичне дихання є засобом рефлекторного керування резонансними властивостями верхнього й грудного резонаторів та досягнення «резонуючого співацького дихання» і «близького звуку».

Наступний системоутворювальний елемент захисту голосових зв'язок розглядається нами як безпосередній резонансний механізм. Його сутність полягає в здатності найсильнішого зворотного впливу резонаторів на коливні голосові зв'язки, що за певних умов призводить до значного полегшення процесу їх функціонування. Голосові зв'язки подають звуковий імпульс, який збуджує повітряний струмінь у резонаторних порожнинах. У зв'язку з цим у багато разів посилюється первісна амплітуда коливань голосових зв'язок, оскільки частина звукової енергії повертається назад до голосових зв'язок, допомагаючи їм здійснювати коливні рухи. Цей захисний механізм впливає на роль грудного резонатора, проявляючись в оптимальному акустичному його співналаштуванні з верхнім ротоглотковим резонатором, що призводить до найбільш сприятливих, щадних умов для коливань голосових складок за допомогою потужного резонуючого струменя повітря. При цьому утворюється акустичний зв'язок між синхронно резонуючими верхнім та нижнім резонаторами, які забезпечують невідчутність роботи гортані під час легкого та невимушеного голосоутворення за допомогою правильно організованого дихання, положення гортані та роботи артикуляційного апарату. У практичній роботі з підлітками обох статей розспівування на приголосний сонорний «м» є досить доцільним та ефективним для розвитку співацького голосу, оскільки активізація головного резонування на противагу грудному стає забезпеченням збалансованого розподілу голосового навантаження.

Енергоутворювальний захисний механізм полягає в функціональній здатності співацьких резонаторів, за умов певного оптимального налаштування до потужного підсилення первинного звука за рахунок підвищення коефіцієнта корисної дії голосового апарату співака. На цих функціях голосового апарату наголошував В. Емельянов. Активізація цього елемента позбавляє співака від необхідності перенапруження гортані для збільшення сили голосу - захисту від форсування. Цей елемент особливо актуальний в роботі з юним співаком у період пубертату. За В.Ємельяновим, якщо учень - співак або співачка - співають голосно і звучно, то це можна назвати акустичною ефективністю. Якщо вони можуть це робити часто, протягом тривалого часу та без шкоди для себе - вони роблять це енергетично-економно та біологічно-доцільно.

Одним з основних елементів системи захисту співацького голосового апарату є формантоутворювальний захисний механізм. У своєму дослідженні В. Морозов пояснює його природною функціональною здатністю співацьких резонаторів перерозподіляти спектральну енергію голосу, тобто енергію звука, з найбільшою її часткою в зону високої співацької форманти (2500-3000 Гц), в якій слух є більш чутливим, порівняно з зоною низької співацької форманти у 400 Гц, що за даними В.Морозова, призводить до природного підсилення звуку на 10-15 дБ. Походження ВСП пов'язане з активністю верхніх резонаторів, звідси завдання педагога піклуватися про забезпечення головним резонансом не тільки верхньої ділянки діапазону, а й всієї його довжини, не виключаючи найнижчих звуків. Отже, окрім естетичної ролі формування ВСФ верхній резонатор виконує важливу захисну функцію. У своїй практичній роботі ми не маємо можливості чітко визначити у голосі учнів рівень високої та низької співацьких формант. Викладач- практик спирається на вокальний слух і констатує наявність ВСФ за певними якостями звуку - польотністтю, дзвінкістю. Без цього системоутворювального елемента неможливий повноцінний захист співацького голосу, бо саме баланс між формантами надає голосу індивідуального тембру.

Віброрецепторний захисний механізм визначається активізаційною функцією резонатора, яка полягає в тому, що вібрація стінок резонаторів здійснює стимулюючий, активізуючий вплив на фонаційну функцію в першу чергу на резонатори, роботу гортані й голосових зв'язок. Характер цього явища має фізіологічне, рефлекторне підґрунтя, а саме: подразнення віброрецепторів через центральну нервову систему відбивається на підвищенні тонусу й фонаторній активності голосового апарату співака. Цей елемент надзвичайно важливий для процесу підліткового голосоутворення, оскільки наявність вібраційних відчуттів гарантує три принципи В.Ємельянова - самоспостереження, самоаналізу, самоімітації. Якщо учень тактильно відчуває вібрації - задіюються елементи самоконтролю. За недостачі вібраційних відчуттів учень на рівні самодіагностики може самокоригувати свої дії під час співу.

Розглянуті нами механізми захисту голосових зв'язок від перевантажень складаються у певну структуру, в центрі якої перебуває вібратоутворювальний механізм. За визначенням В.П. Морозова, феномен вібрато являє собою амплітудно-частотну модуляцію співацького звука з частотою 6-7 коливань за секунду і за походженням пов'язану з періодичною активністю навкологортанних м'язів, глотки, гортані та артикуляційного апарату співака - губних м'язів, язика. Періодична активність чинить сприятливий вплив на роботу гортані, оскільки «коливний динамічний режим будь-якої м'язової системи з фізіологічного погляду більш економний і менш втомлювальний, ніж режим статичної напруги, який сприяє швидкій втомі м'язів». Вібратоутворювальний елемент поки що неможливо констатувати на апаратурі. Його актуалізація в період пубертату - особливо трудомісткий педагогічний процес [46, с.7-8].

На сьогодні значна увага приділяється гедоністичному напрямку виховання співака. Гедоністичний механізм захисту гортані та голосових зв'язок від перенавантажень базується на суто психологічному, чуттєвому сприйнятті. Дія цього захисного механізму здійснюється перенесенням головного фокусу уваги співака на вібраційні відчуття, які відображають роботу резонаторної системи та «резонуючого» діафрагматичного співацького дихання.

Результати використання системи психо-фізіологічних механізмів захисту гортані та голосових зв'язок у роботі з учнями в період пубертату дали змогу переконатися в ефективності експериментальної методики та виявити позитивні зміни у розвитку співацького голосу учнів у період мутації.

Таким чином, на основі теоретико-методичного аналізу проблеми використання системи психофізіологічних механізмів захисту гортані та голосових зв'язок у роботі з учнями в період пубертату можемо зробити такі висновки:

• використання системи психо-фізіологічних механізмів захисту гортані та голосових зв'язок від перевантажень учнів у період пубертату є особливо актуальним у класі сольного співу ДШМ та ДМШ;

• є центральною складовою системи психофізіологічних механізмів захисту гортані та голосових зв'язок у вокальній роботі з учнями в період пубертату, яка складається з семи механізмів: енергоутворювального, формантоутворювального, резонансного, вібро-рецепторного, діафрагмального, гедоністичного та вібрато-утворювального, є вібратоутворювальний механізм;

• спираючись на основні положення В.Морозова, ми стверджуємо, що використання захисних механізмів гортані та голосових зв'язок дали змогу переконатися в ефективності експериментальної методики розвитку співацького голосу учнів у мутаційний період;

• ефективність використання системи психофізіологічних механізмів захисту гортані та голосових зв'язок учнів у період пубертату відповідає умовам сьогодення та потребує особливої уваги викладачів- практиків.

рок-музика резанансний гортань пубертат

Висновок

Проаналізувавши різноманітну наукову літературу з проблеми дослідження, класифікувавши та узагальнивши отриману інформацію, ми дійшли наступних висновків.

Рок-музика - складне, багатоаспектне, внутрішньо суперечливе явище культури. Її формування, тісно пов'язане з соціальним середовищем, відбувалось у другій половині ХХ століття, в період істотних зрушень у сфері суспільних відносин, в тому числі етичних норм та уявлень, що зумовили відповідні зміни в соціальній психології загалом, в музичній - зокрема й особливо.

Рок в Україні виник, як і всюди в світі, в кінці 60-х років у результаті еволюції перших біг-бітових та ритм-н-блюзових команд. Однією з важливих особливостей молодіжної музики стала апеляція її виражальних засобів до біологічних і психічних механізмів, специфічних для юного організму. Особливий психофізичний і емоційний вплив цієї музики досягається завдяки імпульсивності, динаміці, форсованій голосності, саме те, що викликало діаметрально протилежну реакцію старшого покоління. Отже, молодіжній музиці притаманний, з одного боку, комплекс властивостей, що чітко окреслює сферу її впливу за біологічними і психічними характеристиками слухачів. З другого - ця музика репрезентувала достатньо матеріальних і символічних предметів, що складали основу об'єднання молоді на ґрунті її споживання. З третього - існували психосоціальні настанови і чинники, що забезпечували підвищений потяг до неї підлітків. До того ж такій музиці характерні особливі художні властивості, які згуртовують й організовують аудиторію. Все це забезпечує як соціальну диференціацію слухачів, так і доцентровий рух молоді на основі сприймання рок-музики.

Бібліографія

1. Закон України “Про позашкільну освіту” // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 47.

2. Багадуров В. Очерки по истории вокальной педагогики. Частина 3 / В. Багадуров. - М., 1960. - 248 с.

3. Бондаренко В. Энциклопедия популярной музыки / В.Бондаренко, Ю.Дроздов. - Мн.: Экономпресс, 2006. - 479 с.

4. Дрожжина Н.В. Вокальне виконавство в системі музичного мистецтва естради: дис.. канд. мистецтвознавства / Дрожжина Наталія Володимирівна; Харк. держ. ун-т мистецтв ім. І.П.Котляревського. - Х., 2008. - 220 с.

5. Егоров А.М. Гигиена голоса и его физиологические основы / А.М.Егоров; под общ. ред. Н.И.Жинкина. - М., 1962. - 174 с.

6. Емельянов В.В. Фонопедический метод формирования певческого голосо-образования: методические рекомендации для учителей музыки. - Новосибирск: Наука, сиб. отд., 1991. - 41 с.

7. Евтушенко Д. Питання вокальної педагогіки / Д.Євтушенко - К., 1987. - 254 с.

8. Евтушенко Д.Г. Роздуми про голос: нотатки педагога-вокаліста / Дометій Гурійович Евтушенко. - К.: Муз. Україна, 1989. - 91 с.

9. Евтушенко О. «Як усе було. Рок української вдачі» / О.Євтушенко // Своя музика. Всеукраїнський музичний журнал №5(6) червень / липень 2008. - С.18-20.

10. Евтушенко О. Україна in rock / Олександр Евтушенко. - К.: Грані-Т, 2011. - 240 с.

11. Евтушенко О. Українська рок-антологія. Легенди химерного краю / О.Евтушенко. - К.: Автограф, 2004. - 296 с.

12. Ермаков І. Політичні дискусійні клуби молоді // Під прапором ленінізму. - 1989. - № 15. - С.62.

13. Жайворонок Н.Б. Музичне виконавство як художня система [Текст] / Н.Б. Жайворонок // Вісник КНУКіМ: зб. наук. праць. Серія: Мистецтвознавство. - Вип. 10. - К., 2011. - С. 22-28.

14. Жайворонок Н.Б. Музичне виконавство як феномен музичної культури [Текст]: автореф. дис. ... канд. мистецтвознавства: спец. 17.00.01 «Теорія та історія культури» / Н.Б. Жайворонок. - Харків, 2006. - 20 с.

15. Забродін Г. Рок: мистецтво чи хвороба? / Г.Забродін. - М., 2009. - 53 с.

Размещено на Allbest.ru