Інноваційні методи навчання у підготовці студентської молоді в галузі фізичного виховання

Key words: innovative methods, preparation of students in higher educational institutions.

Постановка проблеми. Відсутність інноваційних методів навчання у підготовці студентів у ВЗО - це найгостріша проблема сьогодення у підготовці спеціалістів. Однією з вимог до умов реалізації основних освітніх програм бакалаврата (підготовка спеціаліста) є широке використання в навчальному процесі активних та інтерактивних форм проведення заняття у поєднанні з позаудиторною роботою з метою формування та розвитку професійних навичок навчаючих. Головною ціллю основних освітніх програм є впровадження інноваційних методів навчання у підготовку студентів щонайменше 20% від часу аудиторних занять[5].

Впровадження інтерактивних форм навчання є одним з найголовніших напрямків вдосконалення підготовки студентів в сучасному вузі. В наш час викладачу недостатньо бути компетентним в області своєї спеціальності і передавати свої знання студентам. Нажаль, інноваційні методи навчання не приймаються багатьма викладачами, проте, не можна ігнорувати дані багатьох досліджень, на мою думку вони підтверджують, що використання активних підходів є найбільш ефективним шляхом, що сприяє навчанню студентів. Основні методичні інновації пов'язані сьогодні із застосуванням саме інтерактивних методів навчання.

Мета дослідження:

Визначити особливості інноваційних методів навчання у підготовці студентів у ВЗО. інтерактивний позаудиторний навчання

Методи дослідження. Для вирішення поставлених в роботі задач використовувались наступні методи дослідження(педагогічні та статистичні): теоретичний аналіз та узагальнення даних наукової літератури.

Результати власних досліджень. При використанні методів активного навчання в педагогічній практиці виникає можливість вирішити проблеми активізації навчальної діяльності у ВЗО, котрі лежать в основі всіх сучасних педагогічних теорій і технологій. Більшість з них направлено на подолання звичних і важковирішуваних проблем університетів, а також сприяють розвитку мислення, пізнавальної активності та пізнавального інтересу, і спрямовані на введення в навчання емоційно-особистісного контексту професійної діяльності. При цьому всі вони в якості засобів досягнення поставлених цілей використовують ті чи інші інструменти з числа методів активного навчання.

Інноваційний підхід в освіті означає випереджальну підготовку висококваліфікованих кадрів для науково-технічної сфери і наукоємних галузей промисловості, які можуть свої ідеї втілювати в життя[4].

При аналізі технологій навчання важливо виділити застосування сучасних електронних засобів (СЕЗ). Традиційна освіта передбачає перевантаження навчальних дисциплін надлишковою інформацією. При інноваційній освіті так організовано управління навчально-виховним процесом, що викладач виконує роль тьютора (наставника). Крім класичного варіанта, студент може вибирати дистанційне навчання, економлячи час, кошти. Позиція студентів по варіанту навчання змінюється, вони все частіше вибирають нетрадиційні види отримання знань. Пріоритетним завданням інноваційної освіти стає освоєння аналітичного мислення, саморозвиток, самовдосконалення. Для оцінки результативності інновації у вищій ланці враховують такі блоки: навчально-методичний, організаційно-технічний. Залучаються до роботи експертів - фахівців, які можуть оцінити інноваційні програми.

Серед чинників, що гальмують впровадження в освітній процес інновацій, лідируючі позиції займають:

• недостатнє оснащення комп'ютерною технікою та електронними засобами навчальних закладів (в деяких вузах немає стабільного інтернету, не вистачає електронних посібників, методичних рекомендацій для виконання практичних і лабораторних робіт);

• недостатня кваліфікація в сфері СЕЗ викладацького складу;

• неувага керівництва навчального закладу до застосування в освітньому процесі інноваційних технологій.

Для вирішення подібних проблем повинна проводитися перепідготовка викладачів, семінари, відеоконференції, вебінари, створення мультимедійних кабінетів, просвітницька робота серед студентів щодо застосування сучасних комп'ютерних технологій. Оптимальним варіантом впровадження інновацій в систему вищої освіти є дистанційне навчання шляхом використання глобальних і локальних світових мереж. В Україні подібний спосіб навчання знаходиться в "зародковому" стані, у розвинених державах він давно застосовується. Наприклад, Оксфорд, Массачусетс, Каліфорнійський університет, в яких функціонують сотні малих інноваційних форм, очолюваних, як правило, вченими - розробниками та ініціаторами нових технологій. Ці малі підприємства, крім прекрасних місць практики для студентів і аспірантів, дають мільйонні прибутки, в тому числі поповнюють бюджет університету.

У багатьох жителів сіл, віддалених від великих міст, це єдиний спосіб отримати диплом про спеціальне середнє або вищу освіту. Крім дистанційній іспитів, через "Скайп" можна спілкуватися з викладачами, слухати лекції, брати участь в семінарах. Такі інновації в освіті, не просто "доносять науку в маси", а й знижують матеріальні витрати на здобуття освіти, що досить актуально з урахуванням світової економічної кризи[2]. Таким чином, можна сказати, що впровадження інновацій в вузи призведе до нової моделі вищої освіти та його реструктуризації.

Впровадження інтерактивних форм навчання - одне з найважливіших напрямів удосконалення підготовки студентів у сучасному вузі. Тепер для викладача недостатньо бути компетентним в області своєї спеціальності і передавати величезну базу знань в аудиторії, заповненої спраглими пізнання студентами. І хоча нові погляди на навчання не приймаються багатьма викладачами, не можна ігнорувати дані багатьох досліджень[1,3], які підтверджують, що використання активних підходів є найбільш ефективним шляхом, що сприяє навчанню студентів. Основні методичні інновації пов'язані сьогодні із застосуванням саме інтерактивних методів навчання. Використання методів активного навчання в педагогічній практиці - вирішення проблеми активізації навчальної діяльності у ВЗО, яка, лежить в основі всіх сучасних педагогічних теорій і технологій. Більшість з них спрямовано на подолання давно звичних і трудновирішуваних проблем вищої школи:

• необхідність розвитку мислення, пізнавальної активності, пізнавального інтересу;

• на введення в навчання емоційно-особистісного контексту професійної діяльності.

При цьому всі вони в якості засобів досягнення поставлених цілей використовують ті чи інші інструменти з числа методів активного навчання.

В освіті склалися, утвердилися і отримали широке поширення три форми взаємодії викладача і студентів, які для наочності представимо на рис.1-3:

1) . пасивні методи;

2) . активні методи;

3) . інтерактивні методи.

Кожен з них має свої особливості.

Рис. 1. Пасивний метод навчання

Пасивний метод - це форма взаємодії викладача і студента, в якій викладач є основною дійовою особою і керуючим ходом заняття, а студенти виступають у ролі пасивних слухачів, підпорядкованих директивам викладача. Зв'язок викладача зі студентами на пасивних заняттях здійснюється за допомогою опитувань, самостійних, контрольних робіт, тестів і т. д. З точки зору сучасних педагогічних технологій і ефективності засвоєння студентами навчального матеріалу пасивний метод малоефективний, але, незважаючи на це, він має і деякі плюси. Це відносно легка підготовка до заняття з боку викладача і можливість піднести порівняно більшу кількість навчального матеріалу в обмежених часових рамках занять.

Рис 3. Інтерактивний метод навчання

Рис. 2. Активний метод навчання

Активний метод - це форма взаємодії студентів і викладача, при якій вони взаємодіють один з одним в ході заняття, і студенти тут не пасивні слухачі, а активні учасники, студенти і викладач знаходяться на рівних правах. Якщо пасивні методи припускали авторитарний стиль взаємодії, то активні більше передбачають демократичний стиль. Багато між активними та інтерактивними методами ставлять знак рівності, проте, незважаючи на спільність, вони мають відмінності. Інтерактивні методи можна розглядати як найбільш сучасну форму активних методів.

Інтерактивне ("Inter" - взаємний, "act" - діяти) означає взаємодіяти, перебувати в режимі бесіди, діалогу з ким- небудь. Іншими словами, на відміну від активних методів, інтерактивні орієнтовані на більш широку взаємодію.

Інтерактивний метод навчання студентів не тільки з викладачем, але й один з одним і на домінування активності студентів у процесі навчання. Місце викладача на інтерактивних заняттях зводиться до напрямку діяльності студентів на досягнення цілей заняття. Викладач також розробляє план заняття (зазвичай, це інтерактивні вправи і завдання, в ході виконання яких студент вивчає матеріал). Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності. Вона має на увазі цілком конкретні і прогнозовані цілі. Мета полягає у створенні комфортних умов навчання, за яких студент або слухач відчуває свою успішність, свою інтелектуальну спроможність, що робить продуктивним сам процес навчання, надати знання і навички, а також створити базу для роботи з вирішення проблем після того, як навчання закінчиться. Активні методи навчання (АМН) - це система методів, що забезпечують активність і різноманітність розумової та практичної діяльності учнів у процесі освоєння навчального матеріалу. АМН будуються на практичній спрямованості, ігровому дійстві і творчому характері навчання, інтерактивності, різноманітних комунікаціях, діалозі, використання знань і досвіду учнів, груповій формі організації їх роботи, залученні в процес всіх органів почуттів, діяльнісному підході до навчання, русі і рефлексії. Основна відмінність інтерактивних вправ і завдань від звичайних у тому, що вони спрямовані не тільки і не стільки на закріплення вже вивченого матеріалу, скільки на вивчення нового. Іншими словами, інтерактивне навчання - це насамперед діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія між студентом і викладачем, та між самими студентами. Завданнями інтерактивних форм навчання є:

- пробудження в учнів інтересу;

- ефективне засвоєння навчального матеріалу;

- самостійний пошук учнями шляхів та варіантів вирішення поставленої навчальної задачі (вибір одного із запропонованих варіантів або знаходження власного варіанту та обґрунтування рішення);

- встановлення впливу між студентами, навчання працювати в команді, проявляти терпимість до будь-якої точці зору, поважати право кожного на свободу слова, поважати його гідність;

- формування у студентів думки і відносини;

- формування життєвих і професійних навичок;

- вихід на рівень усвідомленої компетентності студента.

При використанні інтерактивних форм роль викладача різко змінюється, перестає бути центральною, він лише регулює процес і займається його загальною організацією, заздалегідь готує необхідні завдання і формулює питання або теми для обговорення в групах, дає консультації, контролює час і порядок виконання наміченого плану. Учасники звертаються до соціального досвіду (власний та інших людей), при цьому їм доводиться вступати в комунікацію один з одним, спільно вирішувати поставлені задачі, долати конфлікти, знаходити спільні точки дотику, йти на компроміси.

Активність викладача поступається місцем активності студентів, його завданням стає створення умов для їх ініціативи. Викладач відмовляється від ролі своєрідного фільтра, що пропускає через себе навчальну інформацію і виконує функцію помічника в роботі, одного з джерел інформації. Тому інтерактивне навчання покликане спочатку використовувати в інтенсивному навчанні достатньо дорослих учнів.

Навчання в ділових іграх спрямоване на формування комунікативних умінь: налагоджувати і підтримувати спілкування, спрямовувати обговорення питань за певним руслом, виробляти правильний стиль відносин. В іграх формуються вміння, пов'язані з організацією роботи: правильно розподіляти роботу, виділяти найбільш важливі питання для обговорення, чітко організовувати роботу у відповідності з наміченим планом, готувати проекти документів. Ділові ігри розвивають культуру прийняття рішень, виховують обмеження в емоційних проявах, стриманість у словах і вчинках. Очікувана ефективність ділових ігор:

- пізнавальна: у процесі ділової гри студенти знайомляться з методами аргументації і мислення в дослідженні питання (проблеми), організацією роботи колективу, з функціями своєї "посади" на особистому прикладі;

- виховна: у процесі ділової гри формується свідомість приналежності її учасників до колективу, що формує критичність, стриманість, повагу до думки інших, уважність до товаришів по грі;

- розвиваюча: у процесі ділової гри розвиваються логічне мислення, здатність до пошуку відповідей на поставлені питання, мову, уміння спілкуватися в процесі дискусії [4].

Таким чином, вміле застосування активних методів і форм навчання в навчальному процесі виводить на новий якісний рівень методичну систему професійної підготовки фахівців. Підводячи підсумок аналізу інтерактивних методів навчання, які застосовуються в програмах у внз, слід зазначити, що вони підвищують здатність керівників різних рівнів виявляти і структурувати проблеми, збирати і аналізувати інформацію, готувати, при необхідності, альтернативні рішення і вибирати найбільш оптимальний варіант як в процесі індивідуальної роботи, так і у взаємодії з іншими працівниками. Слід також зазначити, що німецький досвід підвищення кваліфікації керівників на основі інтерактивних методів навчання все більш широко використовується останнім часом у вітчизняній практиці підвищення кваліфікації фахівців освіти, а інструменти для ведення інтерактивного навчання є незаперечними лідерами. Завдяки їм у цьому сегменті постійно відкриваються нові можливості і існує величезний потенціал розвитку інноваційних проектів в освіті та навчанні.

Висновки

Аналіз літератури дозволяють зробити висновок про те, що для підготовки спеціалістів з фізичної культури і спорту для інноваційної діяльності одним із ефективних шляхів є втілення інтерактивних методів навчання, які сприяють покращенню рівня професійної освіти, формуванню навиків і знань до застосування інноваційних технологій, ефективних форм соціально-педагогічної активності, формування особистісного світогляду.

Використання інноваційних методів в професійно орієнтованому навчанні є необхідною умовою для підготовки висококваліфікованих фахівців.

Використання різноманітних методів і прийомів активного навчання пробуджує у студентів інтерес до самої навчально-пізнавальної діяльності, що дозволяє створити атмосферу мотивованого, творчого навчання і одночасно вирішувати цілий комплекс навчальних, виховних, розвиваючих завдань.

Література