Науково-досліджна робота як умова розвитку пізнавальної активності майбутніх фахівців

Пізнавальна активність як вища властивість особистості характеризується спрямованістю і стійкістю пізнавальних інтересів, прагненням до самостійного і ефективного засвоєння інформації, оволодіння прийомами і способами пізнавальної діяльності, критичністю і самокритичністю мислення, вольовими зусиллями для досягнення навчально-пізнавальної мети. Ми погоджуємося із В. В. Радулом, що «у процесі соціалізації особистість «приміряє» на себе і виконує різні ролі, які називаються соціальними. Через ролі особистість має можливість виявити себе. За динамікою ролей, що виконуються можна отримати уявлення про входження в соціальний світ, які були пройдені особистістю. Про досить хороший рівень соціалізації свідчить здатність людини входити до різних соціальних груп органічно, без демонстративності і без самоприниження» [9, с. 14].

В контексті концепції інтегрально-соціальної природи (сутності) людини соціалізація з необхідністю постає як цілісний процес, специфічна функція і модальність людської сутності й результується у потенційній універсальності і багатоманітності людини. Механізмами соціалізації людини, що зростає є: здатність до ідентифікації (ототожнення) себе з іншими, що дозволяє виявляти і брати новий зміст від іншої (людини, групи, суспільства); здатність до індивідуалізації свого Я (відокремлення), що дозволяє робити даний зміст власне своїм - персоніфікованим у відповідності з рівнем розвитку своєї тілесності, когнітивності, емоційно-вольової сфери [11].

Коли мова йде про навчання професійній діяльності, то мало сформувати майбутнього фахівця необхідну систему знань, навичок та умінь. Необхідно розкрити перед ним не на словах, а на ділі значення його майбутньої професії для суспільства й показати перспективи його розвитку у суспільстві, що забезпечує ця професія.

Узагальнюючи вищезгадане під професійною соціалізацією особистості розуміємо процес її адаптації до умов та особливостей професійного становлення. Професійна соціалізація особистості визначається інтенсивністю, глибиною та розмаїттям взаємозв'язків.

Цілісність викладача-педагога є необхідною в силу своєї професійної спрямованості. Виконуючи соціально задану спільну діяльність, педагог як цілісна особистість обов'язково розширює діапазон взаємозв'язків із соціальним життям, традиціями й культурними нормами і нарешті, значно широко - із багатоманітним світом культури людства, наближуючи й реалізуючи свою діяльність у її загальному змісті. Викладач як цілісна особистість прагне до універсалізації свого духовного досвіду. Тобто, він вступає у сферу загальної праці.

У процесі соціалізації найбільше зазнають змін такі параметри самоактуалізації, як контактність, креативність, гнучкість - усі мають тенденцію до зниження. Крім того, знижується й показник шкали підтримки, що свідчить про посилення залежності, конформності. Спрямованості на інших, орієнтації на соціальні норми. Тобто, соціалізація має свою специфіку, яка виявляється перш за все у зниженні самоактуалізації й посиленні просоціальності.

В процесі навчання передається не тільки інформація про предмет, але і певні ціннісні, морально-етичні та інші установки, які сприяють формуванню особистості та соціалізації студента.

Відомий дослідник В. Т. Лисовський зазначає, що перегляд цілей вищої освіти передбачає висунення на перший план головними завданнями вищого навчального закладу завдання щодо реалізації потреби особистості в інтелектуальному, культурному та моральному розвиткові, створення умов для професійного зростання та удосконалення [4, с. 144].

Соціальна активність на різних стадіях життєвого шляху залежить від багатьох об'єктивних та суб'єктивних факторів. Д. І. Фельдштейн наголошує: „Вона є базовою для розвитку критичності, здатності змінювати засвоєні стереотипи й способи діяльності, на ній ґрунтується й готовність до саморозвитку та самоудосконалення” [12, с. 9].

„Соціальна активність молоді, - зазначає В. Терлецький, - риса життєдіяльності, яка розвивається і має своєрідну логіку розвитку в основних групах молоді залежно від загального процесу життєвого самовизначення” [10, с. 148].

Сьогодні активне залучення студентів до науково-дослідницької діяльності - вимога часу. Останні тенденції розвитку педагогічної думки вимагають переусвідомити традиційне розуміння освіти: освіта сьогодні розглядається не як процес передання певної суми знань, а як перманентний процес оволодіння основними освітніми принципами, в якому студент відіграє активну роль. Мета організації науково-дослідної діяльності студента - надання максимальної можливості для розвитку особистості, творчої індивідуальності, розвиток творчих здібностей та активізація розумової діяльності, формування потреби безперервного самостійного поповнення знань. Науково-дослідницька діяльність вдосконалює не лише інтелектуальний рівень, а й формує специфічні навички та звички, відповідний склад мислення та спілкування.

Науково-дослідна діяльність студентів - це діяльність, пов'язана з пошуком відповіді на творчу, дослідницьку задачу із заздалегідь невідомим рішенням. Вона включає у себе наступні етапи: постановку проблеми; вивчення теорії, що присвячена означеній проблематиці; добір методик дослідження і практичне оволодіння ними; пошук необхідного матеріалу, його аналіз та узагальнення; власні висновки [2, с. 189].

Визначальною у навчально-дослідницькій діяльності студента є актуалізація професійно-значущих знань - як процес проведення з потенційного стану в актуальну дію раніше набутих знань, їх відтворення та перенесення в нові ситуації, використання з метою встановлення зв'язку з навчальним матеріалом, що підлягає засвоєнню. Актуалізація професійно- значущих знань має наступні рівні: низький, що вказує на певні труднощі у відтворенні студентами накопичених знань, допущення значних помилок у викладанні навчального матеріалу, його недостатній обсяг і незначний зв'язок із суміжними дисциплінами; середній, що вказує на неповний обсяг відтворюваного матеріалу студентом, ситуативне встановлення міжпредмет- них зв'язків; високий, що відображає високий рівень засвоєння знань, відсутність помилок, наявність міжпредметних зв'язків, бачення перспектив розвитку явища в контексті навчального процесу [1, с. 38].

Сьогодні деякі науковці стверджують, що навчально-дослідницька і науково-дослідницька робота студентів - це два основних напрямки одного поняття: «науково-дослідницька діяльність студентів ВНЗ здійснюється за наступними напрямами: 1) навчально-дослідницька, що є невід'ємним елементом навчального процесу та входить до календарно-тематичних і навчальних програм як обов'язкова для всіх студентів; 2) науково-дослідницька робота, що здійснюється поза навчальним процесом у межах студентського науково-творчого товариства» [3, с. 38].

Лебедєв А.А., наприклад, під навчально-дослідницькою роботою розуміє таку «роботу студентів, що забезпечує придбання ними необхідних навичок творчої, дослідницької діяльності. Завершується ця робота самостійним вирішенням студентом завдання, вже розробленого в науці або техніці». Науково-дослідницькою він називає таку науково-технічну роботу студента, виконавши яку, він «одержує новий для науки або техніки результат» [5, с. 49].

Науково-дослідницька діяльність майбутніх викладачів-педагогів буде ефективною, якщо вона буде правильно вмотивована, буде приносити реальну наукову та прикладну користь. Формування ж позитивної мотивації до науково- дослідницької діяльності студентів буде успішним, якщо реалізовувати особистісно-орієтнтований підхід; здійснювати наступність у формуванні досвіду науково-дослідної діяльності на всіх етапах навчання; забезпечувати включення кожного студента до спеціально організованої діяльності, що передбачає її гуманістичну спрямованість, вільний вибір, задоволення потреб майбутніх викладачів-педагогів у самореалізації творчих здібностей; враховується наукова, гуманітарна й культурологічна спрямованість освіти; здійснюється організаційно-методична забезпечення науково-дослідної діяльності.

У ході здійснення науково-дослідницької роботи у студентів розвивається творче мислення, виховується потреба застосовувати теоретичні знання у практичній діяльності. Діяльність з виконання дослідження сприяє формуванню свідомої особистої причетності до суспільно значущих справ. Майбутній фахівець повинен розвинути навички самостійної творчої наукової роботи, сформувати коло своїх наукових інтересів, оволодіти нормами та науково-методичними принципами експериментальної та дослідної діяльності. Науково-дослідницька діяльність виконує важливі функції. Вона покликана, по- перше, забезпечити оволодіння методами наукового пізнання у процесі пошуку цих методів і їх застосування. По-друге, вона формує риси творчої діяльності. По-третє, є умовою формування інтересу, потреби в такій діяльності, адже поза діяльністю, мотиви, що проявляються в інтересі і потребі, не виникають. Однієї діяльності для цього недостатньо, але без неї ця мета не може бути досягнутою. По-четверте, науково-дослідницька діяльність дає повноцінні, добре осмислені знання, які можуть бути оперативно і гнучко застосовані.З точки зору науково- дослідницької діяльності, принципово важливо пам'ятати, що готові висновки, які пропонуються до безумовного засвоєння в підручнику або викладені вчителем, створюють в учня враження закінченого і безперечного знання. Така подача знань економічна і компактна, але вона спростовує найважливішу рису інформації - її відносний характер, схильність до перегляду.

Викладач вищого навчального закладу не є сьогодні єдиним носієм знань, він дедалі перетворюється на фаселітатора, тобто старшого порадника, консультанта, який заохочує та залучає учня до навчальної діяльності, сприяє розвитку його особистісних характеристик. Не формувати, а розвивати особистість у процесі свідомої, мотивованої, індивідуальної діяльності для розв'язування завдання.

Науково-дослідницька діяльність є невід'ємною частиною професійної підготовки майбутнього викладача-педагога. Дослідницькі вміння полягають у здатності усвідомлено здійснювати дії з пошуку, відбору, переробці, аналізу, створення, проектування і підготовку результатів пізнавальної діяльності, спрямованої на виявлення об'єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку. Дослідницька діяльність студентів регламентована навчальним планом і робочими програмами дисциплін. Загальноприйнятими вважаються наступні форми науково-дослідницької роботи: виконання лабораторних робіт; написання рефератів; підготовка доповідей; виконання завдань, що містять елементи наукових досліджень; виконання конкретних нетипових завдань науково-дослідного характеру під час виробничих практик; курсові, кваліфікаційні роботи.

Необхідно зазначити, що у науковій літературі взаємодія розглядається найбільш часто у контексті спілкування і як спілкування. І поняття взаємодія та спілкування використовуються як взаємодоповнювальні. При цьому взаємодія характеризується як гранично загальна характеристика спілкування [7, с. 247]. «У структурі спілкування можна розрізняти, - зазначає Б. Д. Паригін, - наступні основні аспекті, які характеризують взаємодію як процес: а) сукупної, кооперетивної діяльності; б) інформаційного зв'язку; в) взаємовпливу; г) взаємовідносин; д) взаєморозуміння. Вся структура спілкування як процеса взаємодії повинна розглядатися історично і у динаміці». [7, с. 250].

Сам феномен взаємодії у соціальному світі доцільно розуміти як особливий стан, що передбачає відповідну позицію-диспозицію взаємодіючих суб'єктів (які постійно включені у взаємодію, тому що ми ніколи не маємо справу з речами в собі, тобто з речами поза взаємодією суб'єкт-об'єктів і їх множинними характеристиками, і одночасно складний процес дії - руху [6, с. 140].

Висновки

активність пізнавальний науковий дослідницький

Навчання у вищому навчальному закладі - це сходинка до подальшої соціалізації особистості, ефективність якої багато в чому визначає її подальшу соціалізацію. Професійною соціалізацією необхідно управляти і створювати оптимальні педагогічні умови для її ефективності. Однією з умов успішної професійної соціалізації майбутнього викладача-педагога є науково- дослідницька діяльність. Науково-дослідницька діяльність це розширення поля навчальної та пізнавальної діяльності майбутніх викладачів-педагогів. Вона дозволяє поглибити професійне спрямування освіти, виховувати фахівців з високим творчим потенціалом, є чинником самореалізації особистості, засобом реалізації інтересів та нахилів майбутніх фахівців, прищеплення інтересу до наукової думки, активізує професійну соціалізацію майбутнього викладача- педагога.

Бібліографія

1. Анисимова В. А. Исследовательская деятельность студентов в контексте личностноразвивающего профессионального образования / В. А. Анисимова // Alma mater (Вестник высшей школы). № 1. 2009. С. 38 - 41.

2. Бєляєв Ю. І. Науково-дослідна діяльність студентів у структурі роботи університету // Педагогічний альманах. / В. А. Анисимова - Випуск 6.- 2010. С. 188 - 191.

3. Кловак Г. Т. Основи педагогічних досліджень: навчальний посібник для вищих педагогічних навчальних закладів / Г. Т. Кловак Чернігів: Чернігівський державний центр науково-технічної і економічної інформації, 2003. 260 с.

4. Лисовский В. Т. Акмеологическая теория повышения качества подготовки специалистов образования / В. Т. Лисовский. М.: Исслед. центр проблем качества подгот. Специалистов, - 2001. 144 с.

5. Лебедев А. А. УИРС и НИРС. Вестник высшей школы / А. А. Лебедев. Вып. 7. 1976. С. 49 - 53.

6. Мамардашвили М. К. Картезианские вариации. / М. К. Мамардашвили. М.: Аграф. 1997. 320 с.

7. Парыгин Б. Д. Основы социально-психологической теории / Б. Д. Парыгин. М.: Мысль, - 1971. 351 с.

8. Психологический словарь.Под ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. 2-е изд., испр. и доп. М.: Политиздат. 1990. 494 с.

9. Радул В. В., Галета Я. В. Основи соціалізації особистості: навчальний посіник / В. В. Радул, Я. В. Галета. Кіровоград: ФО-П Александрова М. В., 2013. 232 с.

10. Терлецкий В. Н. Жизненная позиция личности: проблемы методологии и теории / Терлецкий В. Н. К., Одесса: Лыбидь. 1990. 203 с.

11. Филиппова Л. В. Социализация личности и педагогическая деятельность общества: дис.... канд.филос. наук / Л. В. Филиппова. Горький, 1985. 211 с.

12. Фельдштейн Д. И. Взаимосвязь возможностей образования и психологических закономерностей развития мотивационно-потребностной сферы личности / Д. И. Фельдштейн // Проблемы мотивации общественно-полезной деятельности школьников. М., 1984. С. 3 - 31.

Размещено на Allbest.ru