Впровадження методики силових тренувань в процес фізичного виховання учнів старших класів

Внедрение методики силовых тренировок в процесс физического воспитания учащихся старших классов

Skripka I., Cheridnychenko S., Lysyak М.

It was determined that the issue of development of sectional occupation in powerlifting and their influence on the physical condition of high school students is relevant. The article is devised a program of force direction for boys aged 16-17 with the aim of using it at sectional exercises on powerlifting in school. The influence of sectional exercise on powerlifting on the organism of the pupils of high school age was determined. The efficiency of the influence of the developed program on the development of students' power capabilities was confirmed. Engage in powerlifting teens can improve their health, normalize metabolism, get rid of excess weight, improve the cardiovascular system. The first classes of powerlifting for students should be aimed at familiarizing themselves with the rules of conduct and safety at classes with the use of physical exercise force orientation. Students are trained to determine the force load that is adequate to the physical capabilities of their body.

General physical training of students was carried out in the process of training sessions, which included general development exercises, as well as exercises in other sports. In some training cycles there were some training sessions on general physical training. The study and improvement of the technique of basic powerlifting exercises took place during the training sessions by group or individual method. Acquisition of the technique of exercise was carried out consistently.

Постановка проблеми. Завдяки збільшеній популярності пауерліфтингу серед молоді та дорослого населення, цим силовим видом спорту починає займатися все більше людей (В. А. Ганзен, 1981; Ж. Б. Богдан, 2009; Т. Г. Апарієва, 2013; В. С. Ашанін зі співавторами, 2014 та інші).

У зв'язку з тим, що стан здоров'я населення України, за даними науковців [1, с. 45; 4, с. 12], вже не один рік демонструє негативні тенденції, так дитяча смертність в Україні в 2 рази вища, ніж в Японії і Швеції, у 1,5 рази - ніж у США. 80% дітей шкільного віку мають різні відхилення у здоров'ї в останній час зняття пауерліфтингом серед підлітків є актуальними. Займаючись цим видом спорту за даними (Т.Ю. Круцевич, М.М. Саїнчук, 2012, Н.Б. Гонтаровська, 2010;) підлітки можуть покращити своє здоров'я, нормалізувати обмін речовин, позбутися зайвої ваги, поліпшити роботу серцево-судинної системи. Аналіз науково-методичної та спеціальної фахової літератури [2, 3, 5, 6] та тренерської роботи спеціалістів з пауерліфтингу (І.В. Бельський, Н.В. Зімкін, В.Н. Кінних, М.М. Яковлєв, Л.С. Дворкін, А.А. Хабаров) свідчить про те, що проблемами розвитку силових якостей і вдосконалення силової підготовки учнів засобами різних видів спорту займалися ряд вчених. Натомість вченими в останні роки не достатньо висвітлено питання розробки секційних занять з пауерліфтингу та їх вплив на фізичний стан школярів старших класів. Саме тому ми вважаємо за потрібне дати оцінку впливу секційних занять з пауерліфтингу на організм учнів старшого шкільного віку.

Мета - розробити методику силових тренувань для учнів старших класів з метою покращення їх силових можливостей.

Завдання:

1. Проаналізувати та узагальнити дані спеціальної літератури з проблеми застосування пауерліфтингу у фізичному виховання підлітків.

2. Розробити програму силового спрямування для юнаків 16-17 років з метою її застосування на секційних заняттях з пауерліфтингу та обґрунтувати ефективність її застосування.

Виклад основного матеріалу дослідження. Перші заняття для учнів ЕГ спрямовано на ознайомлення із правилами поведінки та техніки безпеки на заняттях з використанням фізичних вправ силової спрямованості. Учні ЕГ навчаються визначати силове навантаження, адекватне фізичним можливостям свого організму.

На початку кожного заняття фізичними вправами силової спрямованості учні ЕГ виконували кардіологічну розминку (біг, стрибки зі скакалкою). Тривалість виконання вправ - 7-10 хв., при цьому пульс був в межах 65% від максимального ЧСС. Кожну вправу комплексу силових навантажень розпочинали зі спеціальної розминки. Перший підхід - 10-13 повторень з величиною обтяження 5 -10% від ПМ. Другий підхід - 10-11 повторень, однак попередню вагу потрібно збільшити на 12-15%. Після цього виконували вправу з робочою вагою. Наприкінці заняття виконували вправи на розтягування м'язів.

Враховуючи графік навчального процесу учнів ЕГ, тривалість першого циклу тренувальних занять становила п'ять місяців, а другого - чотири. Заняття силовою підготовкою проводили 2-3 рази на тиждень (між тренувальними днями був один день відпочинку) за системою, яка передбачає навантаження усіх груп м'язів на одному тренуванні.

Останній тиждень кожного місяця проводився методом колового тренування, який полягає в 20-40 - секундному виконанні технічно не складних вправ з обтяженням до 45% від максимуму. Інтервал відпочинку - 20-40 с. Кількість кіл - 2-3. Підбір вправ у комплексі силових навантажень робили в такій послідовності: м'язи поясу нижньої кінцівки, поясу верхньої кінцівки й плеча, живота й спини. Регулювання силового навантаження здійснювався за рахунок зміни кількості повторень кожної вправи, кількості вправ, інтервалів відпочинку між вправами, кількості кіл та ваги обтяження. Такий режим роботи сприяє розвитку загальної та силової витривалості, підвищує функціональні можливості серцево-судинної та дихальної систем.

Загальна фізична підготовка учнів ЕГ здійснювалася в процесі навчально-тренувальних занять, до яких включалися загальнорозвиваючі вправи, а також вправи з інших видів спорту. У деяких тренувальних циклах проводилися окремі тренувальні заняття з загальної фізичної підготовки. Вивчення й вдосконалення техніки базових вправ пауерліфтингу відбувалося під час навчально-тренувальних занять груповим або індивідуальним методом. Оволодіння технікою вправ здійснювалась послідовно. Навчання техніці вправи чи її елементам здійснювалась трьома фазами: ознайомлення, вивчення та вдосконалення. Застосовувались такі методи: розповідь, демонстрація й самостійне виконання вправи чи її елементів. Фізична підготовленість учнів у дослідженні визначалась за результатами педагогічних тестів, які були обрані та використані у констатувальному експерименті. Після цього, згідно плану першого етапу дослідження, було проведено тестування обох груп - контрольної і експериментальної з метою визначення початкового рівня фізичної підготовленості. Зіставлення результатів тестування експериментальної і контрольної груп свідчить, що в усіх тестах на початку експерименту між двома групами статистично достовірні відмінності відсутні (р>0,05).

Отже, можна сказати, що в учнів обох груп майже однаково розвинені фізичні якості, учнів на спортивних випробуваннях показують майже однаковий результат і для проведення експерименту групи однорідні і укомплектовані правильно. В результаті занять впродовж експерименту зросли рухові здібності у хлопців в обох групах. Аналіз результатів педагогічного експерименту показав, що в учнів спостерігається достовірна різниця у показників максимальної сили між вихідними та заліковими результатами, як для контрольної та експериментальної групи, але приріст в експериментальній групі достовірно вищий у порівняні до контрольної групи (рис.1).

В результаті занять впродовж експерименту зросли рухові здібності у хлопців в обох групах. Аналіз результатів педагогічного експерименту показав, що в учнів спостерігається достовірна різниця у показників максимальної сили між вихідними та заліковими результатами, як для контрольної та експериментальної групи, але приріст в експериментальній групі достовірно вищий у порівняні до контрольної групи (рис.1).

Рис. 1. Зміна силових показників у юнаків 16-17 років експериментальної групи до та після педагогічного експерименту. Так приріст результатів контрольної і експериментальної груп у тестовій вправі «Тяга штанги руками у в. п. лежачи, кг» склав в контрольній групі 7,9% і 12,2%- експериментальній.

Рис. 2. Зміна силових показників у юнаків 16-17 років контрольної групи до та після педагогічного експерименту.

Результати педагогічного експерименту виявили, що виконання розробленої нами програми розвитку силових можливостей учнів, які займались пауерліфтингом супроводжувались достовірно (при Р<0,05) вищими темпами приросту показників силових якостей ніж за традиційною.

Так показники спеціальної вправи «Присідання з штангою на плечах, кг» у хлопців ЕГ були достовірно кращі ніж у хлопців КГ на 6,5 кг після експерименту. Розгляд даних тестування по закінченню експерименту показав, що учні, що брали участь в експерименті, значно поліпшили свої показники як у фізичній підготовленості, так і в результативності спеціальних тестових вправ.

Приріст показників підйому ніг у висі у експериментальній групі був на 17, 5% більше ніж у контрольної, а в тестовій вправі «Згинання розгинання рук в упорі лежачи» на 11,5 % відповідно.

Висновки. В результаті аналізу літератури встановили, що вивчення й вдосконалення техніки базових вправ пауерліфтингу ефективне при використанні групового або індивідуального методу, тоді як оволодіння технікою вправ рекомендують здійснювати послідовно. Результати педагогічного експерименту виявили, що виконання розробленої нами програми розвитку силових можливостей учнів, які займались пауерліфтингом супроводжувались достовірно (при Р<0,05) вищими темпами приросту показників силових якостей ніж за традиційною методикою. Приріст показників підйому ніг у висі у експериментальній групі був на 17, 5% більше ніж у контрольної, а в тестовій вправі «Згинання розгинання рук в упорі лежачи» на 11,5 % відповідно. Розгляд даних тестування по закінченню експерименту показав, що учні, що брали участь в експерименті, значно поліпшили свої показники як у фізичній підготовленості, так і в результативності спеціальних тестових вправ.

Перспективи подальших досліджень полягають у впровадженні розробленої методики в тренувальний процес студентів ВНЗ.

Література