Розвиток релігійної освіти в Південній Бессарабії (1918-1940 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗВИТОК РЕЛІГІЙНОЇ ОСВІТИ В ПІВДЕННІЙ БЕССАРАБІЇ (1918-1940 РР.)

Маріана ДАКІ

Анотація

релігійний освіта румунський ізмаїльський

На прикладі шкіл Ізмаїльського повіту (Південна Бессарабія) розглядаються питання особливостей становлення системи релігійної освіти в регіоні часів румунської адміністрації (20-ті роки ХХ ст.). Аналізуються форми та методи реалізації навчально- виховного процесу в школах краю у зазначений період. Проведено аналіз впливу та розповсюдження релігійної ідеології на освітній процес у початкових та середніх школах. На підставі архівних документів маємо змогу простежити за процесом релігійного виховання та впливу релігії на повсякденне життя мешканців Південної Бессарабії. Особливе місце приділено становленню та розвитку теологічної семінарії «Єпископ Мельхіседек», яка була відкрита в Ізмаїлі та поступово набула статус навчального закладу державного значення.

Ключові слова: освіта, Південна Бессарабія, навчальні заклади, єпископ, семінарій, церква.

Annotation

Daki M Development of religious education in the Southern Besarabia (1918-1940).

Examples of schools in the Izmail district (South Bessarabia) are the issues of the peculiarities of the formation of the religious education system in the region during the Romanian administration (20s of the 20th century). The forms and methods of implementing the educational process in the schools of the region during the specified period are analyzed. The analysis of the influence and distribution of religious ideology on the educational process in elementary and secondary schools is carried out. On the basis of archival documents, we can trace the process of religious education and the influence of religion on the daily life of the inhabitants of Southern Bessarabia. A special place is devoted to the formation and development of the theological seminary «Bishop Melchisedec», which was opened in Izmail and gradually acquired the status of an educational institution of state importance.

The article reflects the history of the founding of a seminary, a path which was passedfrom a small religious school to an elite institution, which gathered in its walls students from 26 counties throughout Romania. The powerful academic spectrum of the 8-year course has more than 40 subjects, thus giving their graduates the knowledge that is suitable for all sectors of life and the opportunity to become useful to society.

In parallel with the religious component in educational institutions, an analysis of the educational process, including the types of educational institutions in the region, the level of training of the teaching staff, and the level of education of the population are conducted. Separately, the existence of private schools in the region at a given time where the teaching of basic subjects was in their native language, led to the concern of the Romanian administration, which sought to rumuniation of the entire educational space of the multi-ethnic region.

Despite this fact ethnic minority schools existent. All of the above mentioned innovations in the educational process were based on the adoption of laws on education, on the basis of which the reform of school education was carried out: these are the 1929, 1934, 1937 laws.

Key words: education, Southern Bessarabia, educational institutions, episcopal, seminary, church.

Виклад основного матеріалу

Вивчення історичного досвіду, стратегії становлення та розвитку системи освіти будь якої держави дає змогу врахувати історичний досвід на шляху формування та модернізації регіонів. Це повною мірою відноситься й до історії становлення освіти в Південній Бессарабії, яка протягом тривалого часу перебувала під владою різних держав (Туреччина, Росія, Об'єднане князівство Молдавія і Валахія, Румунія, Росія).

Початок XX століття ознаменувався бурхливими світовими реаліями, які призвели до значних кардинальних змін. Перша світова війна, революційні події в Російський імперії, повалення царизму та встановлення нової форми правління в державі - ось далеко не повний перелік змін. Перші десятиліття XX століття для Бессарабії характеризувалися зміною державної приналежності: в 1918 році цей регіон перейшов під юрисдикцію Румунського королівства. Поряд з адміністративними, економічними, управлінськими реформами румунська адміністрація приділяла значну увагу питанням освіти місцевого населення.

Історією розвитку освіти в Бессарабії у міжвоєнний період займалися науковці різних країн: В. Тадіян¹, Н. Суругий* Дакі М. - аспірантка кафедри української і всесвітньої історії та культури, Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Україна; e-mail: dakimariana90@gmail.com Тадіян В. (1999). Освіти в Бессарабії (1918-1944 рр.): автореф. дис.... канд. пед. наук. Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. Київ. 16 с. Surugiu N. Dezvoltarea invafamintului public in Basarabia in perioada interbelica (1918-1940). URL: astra.iasi.roedu.net/.../nr41invatamantulInterbelic.html, I. Аксенті Axentii I. Evolufia spirituala in Basarabia interbelica prin instituirea unui invafamant modern. Cahul, Universitatea de Stat «B. P. Hasdeu». URL: www.dacoromania-alba.ro/nr74/evolutia_spirituala.htm, В. Дембо, Х. Раковский Раковский Х., Дембо В. (1926). Румынские притязания на Бессарабию. Москва. С. 16. URL: web.mit.edu/fjk/www/Marxists/Rakovsky/pritiazaniia.html. тощо. Всі вони вели жваві дискусії стосовно Бессарабії міжвоєнного періоду у відповідності до історичних доктрин своїх країни, а також з огляду на діючі політичні режими. Так румунський дослідник І. Аксенті в праці «Evolutia spirituals in Basarabia interbelica prin instituirea unui invatamant modern» («Духовна еволюція в міжвоєнній Бессарабії шляхом впровадження сучасної освіти») намагався довести, що за часів румунської адміністрації, в регіоні існували школи, де викладання проводилося рідною мовою, з урахуванням етнічних особливостей населення. Радянський історик І. Міщак у статті «Становище Північної Буковини та Бессарабії у складі Румунії перед приєднанням до Української РСР: історіографія» навпаки стверджує, що румунська адміністрація ігнорувала етнічні особливості місцевого населення, проводячи політику суцільної румунізації в навчальних закладах краю Мищак I. Становище Північної Буковини та Бессарабії у складі Румунії перед приєднанням до Української РСР: історіографія. С. 224..

Останнім часом українські історики намагаються здійснити більш об'єктивне дослідження цього періоду, прибравши ідеологічні нашарування з досліджень. В цьому напрямку спостерігаються певні зрушення здебільше силами істориків-краєзнавців, таких як: А. Тичина, Л. Циганенко, А. Дізанова, Т. Житомирська та інші. Однак, нажаль до сьогодні залишилося ще багато невирішених питань з досліджуваної проблематики. В нашій статті, на підставі архівних матеріалів, які вперше вводяться до наукового обігу, проведено аналіз системи освіти, що існувала в Бессарабії в 1918-1940 рр. Особлива увага приділена питанню релігійної складової в рамках навчальних закладів, які існували в той період.

Що являла собою система освіти в Бессарабії між двома світовими війнами? Населення Бессарабії, не зважаючи на чисельні спроби насильницької русифікації, зберегло свою мову, звичаї, традиції. У відповідності до офіційних даних, у 1918 р. картина освіченості населення краю виглядала наступним чином КУІА. Ф. 110. Оп. 1. Спр. 325. Арк. 59.:

Остання російська статистика шкіл Бессарабії відноситься до 1911 року. На населення в 2 490 000 осіб приходилося 1 522 школи з 101 375 учнів Ciobanu St. (1926). La Bessarabie. Chisinau.. Таким чином, на 100 дітей шкільного віку навчалися лише 10,1.

В березні 1918 р. румунським урядом було утворено Директорат Освіти, завдання якого полягало в підготовці до уніфікації шкіл (перехід від російської мови викладання на румунську). Український науковець В. Тадіян у дисертаційному дослідженні виділяє такі типи навчальних закладів у Південній Бессарабії: чотирирічні початкові школи; початкові школи двох циклів (7 років навчання), освіта в яких складалась з елементарного циклу - 4 роки навчання і старшого - 3 роки; курси для дорослих; гуртки-«посиденьки»; дошкільні установи; приватні школи. Однак, при цьому автор визнає, що незважаючи на всі зусилля румунського уряду, відвідування школи дітьми відповідного віку залишалося низьким. Для шкіл придунайського краю були притаманні такі цифри: 49% - школи елементарного циклу, 6% - школи другого циклу Тадіян В. (1999). Освіти в Бессарабії (1918-1944 рр.): автореф. дис.... канд. пед. наук. Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. Київ. 16 с..

Особливу увагу до розвитку освіти в державі виявляла Націонал-ліберальна партія Румунії, яка у листопаді 1921 р. прийняла спеціальну програму. Румунський науковець Н. Суружіу докладно проаналізувавши цю програму, виділив наступні напрями реформування: 1) поліпшення умов і можливостей отриманні освіти для більшості мешканців Бессарабії, 2) ліквідація неписьменності місцевого населення, 3) відкриття в кожному селі власної школи, 4) забезпечення всіх шкіл дидактичним, наочним матеріалом та підручниками, 5) один вчитель на 50 дітей Surugiu N. Dezvoltarea invafamintului public in Basarabia in perioada interbelica (1918-1940). URL: astra.iasi.roedu.net/.../nr41invatamantulInterbelic.html.

Румунська національна система освіти була розповсюджена в регіоні після 20 -х рр. XX ст. 26 липня 1924 р. було оприлюднено Закон про державну початкову та учительську освіту, за яким визначалися такі типи навчальних закладів: школи для дошкільників; початкові школи; курси та школи для дорослих; школи та класи для розумово відсталих і важковиховуваних дітей Скурту И., Алмаш Д. (2001). История Бессарабии (от истоков до 1998 года). Под ред.. И. Скурту.

Кишинэу. Там само. С.165.. Початкову освіту можна було отримати як в державних так і в приватних школах. Крім того, початкова освіта стала єдиною для всіх територій Румунського королівства; вона була обов'язковою та безкоштовною. Закон передбачав, що навчання в державних школах велося румунською мовою.

Пізніше, вже в 1928 році було прийнято закон про середню освіту, який передбачав створення єдиної середньої школи, в якій переважали дисципліни гуманітарного циклу. Румунський уряд ще кілька разів повертався до реформування шкільної освіти: це закони 1929, 1934, 1937 років.

Окрім державних, в регіоні існували також і приватні школи. На всю Бессарабію в 1922 році приходилося 56 приватних шкіл, в яких навчалося 5 000 учнів¹¹. Румунський уряд висловлював занепокоєння ситуацією, що існувала в більшості приватних закладів краю. В одній з публікацій того часу зазначалося, що «приватні школи знаходилися під керівництвом не місцевих спеціалістів,... з неоднорідним дидактичним колективом,... були непідготовлені,... з програмами, далекими від норм, законодавства та регламенту румунської школи,. навчання проходило лише російською мовою без урахування національності учнів, без будь-яких зобов'язань перед державою» Popovschi V. (1992). Scoala superioara din Basarabia in anii 1918-1940. Unele reflecfii. Cugetul. Chisinau. №4..

В одному зі своїх інтерв'ю після відвідування бессарабських приватних шкіл міністр освіти К. Анджилеску зазначив: «Приватні школи будуть всі, без виключення румунізовано, в тому сенсі, що всі предмети будуть викладатися румунською, при одночасному викладанні мови та релігії етнічних меншин» MinistrulAngelescu $i scolile particulare. Dreptatea. 11.05.1922..

Так, з 1 747 початкових шкіл, що функціонували в 1920-1921 рр. в регіоні, 1 233 були школи з румунською мовою навчання. В них викладали 1 892 вчителів. Школи, в яких викладання велось мовами етнічних меншин були розподілені таким чином: українські - 200; російські - 120; болгарські - 78; німецькі - 73; єврейські - 38; польські - 3; інших народів - 2 школи. В 1930-1931 навчальному році в школах з етнічним контингентом навчались діти: росіяни - 21 069; болгари - 14 144; євреї - 20 458; гагаузи - 2 864 Axentii I. Evolufia spirituala in Basarabia interbelica prin instituirea unui invafamant modern. Cahul.

Universitatea de Stat «B. P. Hasdcu». URL: www.dacoromania-alba.ro/nr74/evolutia_spirituala.htm. Таким чином, уряд Румунії у відповідності до державних інтересів, проводив політику поступової румунізації освіти, зберігаючи при цьому можливість за представниками етнічних спільнот право на навчання рідною мовою в школах початкового рівня. Однак поступово цей процес йде на згортання й у 1938 році в Бессарабії залишилося 97 початкових та середніх приватних шкіл, з яких 75 - єврейських, 5 - німецьких, 4 - польських, 2 - російських, 1 - українська Скурту И., Алмаш Д. (2001). История Бессарабии (от истоков до 1998 года). Под ред.. И. Скурту. Кишинэу..

Започаткована в 1922 році шкільна реформа румунської адміністрації сприяла важливому та прогресивному кроку: переходу від моделі церковно-приходської школи часів Російської імперії до школи сучасного європейського типу. В румунській школі нового типу (одній з перших) було запроваджено обов'язкову освіту та безкоштовне початкове навчання. При цьому церква залишала за собою право брати участь у навчально-виховному процесі. Міністерство культів уважно контролювало весь навчальний процес. До того ж, окрім викладацької діяльності в обов'язок священиків входило складання списків учнів віком від 5 до 16 років. Враховувалось те, що на той час громадські акти знаходились в церковних закладахКУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 270. Арк. 54..

Іноді між передовими вчителями та представниками церкви виникали певні непорозуміння. Прогресивні європейські погляди та методики частини шкільних вчителів наштовхувались на сталі освітньо-виховні підходи та принципи, яких дотримувалась церква. Суперечки, які виникли на початку 20-х років між педагогами та представниками церкви стосовно викладання релігії в школі, відбиті у петиції єпархіального конгресу до Міністерства культів (м. Ізмаїл 2-4 жовтня 1925 р.), в який наголошувалося:

1. викладання релігії може бути дозволено лише священиками або педагогами з необхідними знаннями та підготовкою;

2. священики та педагоги-релігієзнавці мають входити до педагогічного колективу школи на рівних правах з іншими;

3. вчителі та учні мусять бути присутніми на всіх недільних службах та релігійних святах;

4. єпископ (за допомогою власної канцелярії) має право корегувати викладання релігії;

5. призначення викладача релігії у початкових та середніх школах мав здійснювати лише єпископ;

6. викладання релігії передбачало по 2 години на тиждень в кожному класі початкової та середньої школи;

7. часи катехізису проводити в школах у співпраці викладачів та священиків КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 204. Арк. 27.

Згідно архівних даних у Ізмаїлі в 1925 р. існувало 14 змішаних шкіл (навчання дівчат та хлопчиків проходило разом) та 7 шкіл у передмістях: Стара Некрасівка, Нова Некрасівка, Саф'яни, Броска, Ларжанка, Копана Балка, Матроска КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 271. Арк. 48.. В цілому в Бессарабії в 1940 році функціонувало 2 628 початкових шкіл, в яких викладало 7 581 вчитель Скурту И., Алмаш Д. (2001). История Бессарабии (от истоков до 1998 года). Под ред.. И. Скурту.

Кишинэу..

Значною проблемою для румунських середніх шкіл була відсутність бібліотек. Наприклад, місто Тігина - центр повіту, в якому було близько 10 середніх навчальних закладів з чисельністю понад 11 тис школярів, не мав до 1933 року жодної публічної бібліотеки Bibliotecile rusesti ale scolilor secundare din Basarabia. Viata Basarabiei. 02.11.1934..

Одним з потужних закладів освіти в Ізмаїлі стала теологічна семінарія-інтернат «Єпископ Мельхіседек», названа на честь єпископа Румунської православної церкви Мельхіседека (в міру Михайло Петрович Стефанеску). Нагадаємо, що наприкінці 1864 року, під час входження бессарабських земель до складу Румунського королівства, була заснована Нижньодунайська єпархія. Мельхіседека Стефанеску було призначено єпископом Нижнедунайской єпархії з місцем розташування в Ізмаїлі. Єпархія була поділена на два округи. До Ізмаїльського - входили 6 міських і 28 сільських приходів. У 1865 р. Мельхіседек перетворив Ізмаїльську духовну школу в 4 -річну семінарію. Навчальний заклад утримувався за рахунок держави і містився в будинку купця Флора Степановича Журавльова (нині Ізмаїльський політехнічний ліцей) Шишкина Р. (2002). Мелхиседек - епископ Нижнедунайский. Измаил Православный». №2. URL:

http://www.bessarabia.ru/biserica6.htm.

В семінарії навчалися хлопці з 26 повітів всієї Румунії: Ізмаїл, Ковурлуй, Тулча, Бреіла, Тєкучь, Чєтатя Албе, Тутова, Тигіна, Констанца, Тєльорман, Кахул, Римніку Серат, Романаць, Путна, Римніку Вилчя, Бузеу, Яломіца, Влашка, Фелчу, Орхеі, Долж, Прахова, Ілфов, Горж, Фелтічєнь, Васлуй. У стінах цього навчального закладу викладались такі предмети, як історія Старого та Нового Завіту, тлумачення Євангелії, догматична теологія, катехізис, біблійна археологія, історія церкви, вступ до Старого та Нового Завіту, герменевтика, гомілетика, християнська мораль, пастораль, канонічна справа, теоретична літургія, мови: румунська, французька, німецька, латинська, грецька; історія, географія, психологія, дидактична та навчальна педагогіка, логіка, педагогіка, математика, зоологія та біологія, геологія, анатомія, гігієна, медицина, фізика, хімія, агрономія, церковна музика, вокальна музика, малювання, каліграфія, трудове навчання, фізкультура. Всього навчальний курс нараховував 40 предметів КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 290. Арк. 104.. Учень, який спромігся пройти весь 8-ми річний курс навчання, отримував знання придатні для всіх галузей життя та ставав корисним для суспільства.

Аналізуючи список предметів звертаємо увагу на відсутність української, російської, болгарської мов, які були рідними мовами значної частини населення Південної Бессарабії, а відтак - і семінаристів. Факти свідчать, що практично всі етнічні групи місцевого населення (окрім румунів та німців) були позбавлені права вивчати рідну мову. І саме це було однією з причин недоступності навчання.

Така сама картина була і у педагогічному складі. Аналізуючи скаргу педагогів до єпископа Юстиніана, в який вони просили про підвищення заробітної плати на 2 000 - 3 000 лей до основної у 5 300 лей, дізнаємось що педагогічний колектив презентував різні регіони: Буковину, Молдову, Мунтенію, Олтенію, Трансілванію, Добруджу.

«У цьому місті, - зазначалося в листі, - ми мусимо більш працювати виховуючи та навчаючи багатомовні елементи, життя в цьому місті більш дороге ніж у решті країни, а коштів для життя не вистачає. Крім вище сказаного маємо додати, що Ізмаїл знаходиться в зоні, до якої застосовується «Закон про початкову освіту» (стаття 159), де сказано, що вчитель має право на 50% збільшення заробітної плати в продовж 3-х років, приватизацію 10 га землі, засоби для пересування» КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 325. Арк. 9.. Все це свідчить, що життя в далекому Ізмаїлі було своєрідним випробуванням для багатьох вчителів.

В архівних документах зустрічаються поодинокі випадки, коли до педагогічного колективу семінарії входили місцеві представники, як наприклад Іоан Дойчев - мешканець села Ердекбурно Ізмаїльського повіту. Відомо, що він закінчив семінарію у Кишиневі, а з 1925 року почав свою педагогічну кар'єру в стінах Ізмаїльської семінарії «Єпископ Мельхіседек» КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 290. Арк. 22..

Умови вступу до семінарії вимагали, щоб абітурієнт мав документи про закінчення початкової школи, був не старше 15-ти років. Зарахування до семінарії відбувалося на конкурсній основі, за результатами вступних випробувань, що проводилися на базі питань зі шкільного початкового курсу. До переліку документів також входили: копія свідоцтва про народження, довідка про щеплення та перенесення вітрянки, довідка з парафії про хрещення за східним ортодоксальним обрядом, довідка про національність, довідка про закінчення початкової школи, довідка про поведінку від директора початкової школи, довідка про матеріальний стан родини КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр.463. Арк. 82..

Незважаючи на бідність населення, бажаючих вчитися в семінарії було чимало. Так, у 1924-1925 навчальному році в закладі навчались 250 учнів. Для більшості семінаристів навчання було платним, але враховуючи успішність вони могли отримати стипендії або половину стипендії (за рішенням педагогічної ради) КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 284. Арк. 65..

Сума, яку отримувала семінарія від Міністерства культів та Єпископії була замалою для забезпечення всіх потреб, тому адміністрація була змушена поступово підвищити плату за навчання: «Ми змушені встановити високу плату за навчання, розуміючи, що найбільша кількість учнів, це діти селян, які не зможуть оплатити навчання, а саме в період посухи, як було в минулому році, тому вони будуть виключені з семінарії» КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 290. Арк. 104.. Іноді батьки писали скарги до церковних ієрархів. Так, у архівних матеріалах знаходиться лист від Олександра Цветкова з Чадир-Лунги (повіт Тигіна) до єпископа Юстініана, який Цветков скаржиться на те, що його син - учень 3-го класу семінарії, добре навчається, але не має змоги продовжити навчання, так як його батько бідна людина, та ще інвалід війни, маючи лише 3 га землі, не зміг зібрати 9000 лей за навчання КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 325. Арк. 59..

Місцеві священики намагалися допомогти семінарії. Заклад отримував дотації з примарій таких повітів: Ізмаїл, Четатя-Албе, Кагул, Тулча, Ковурлуй, Бреіла,Текучь, звідки була найбільша кількість семінаристів КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 290. Арк. 78..

Керівництво семінарії намагалося урізноманітнити виховний процес у закладі, організуючі не лише тематичні вечори та читання, а й екскурсії, які були націлені на виховання у молоді любові до Румунії, захоплення її красою і величчю: «Важливість цієї подорожі у тому, щоб діти селян з Бессарабії, насамперед з цього болотистого краю, змогли побачити красу та багатства наших гір» КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 290. Арк. 12..

Підсумовуючи, ми можемо констатувати, що починаючи з 20-х років 20 ст. Румунія провела низку кардинальних реформ у галузі освіти, націлених на удосконалення навчально - виховного процесу, його наближення до європейського рівня. Це сприяло збільшенню освітніх закладів в Південній Бессарабії та в цілому покращило освітянську галузь. Одним з прорахунків влади стало нехтування історичними факторами формування населення цього регіону, таких як поліетнічність, багатокультурність, багатомовність. Англійський кореспондент газети «Таймс» побувавши в Бессарабії у 1924 році писав: «Я, - зазначав він, - дуже вдячний румунам за їх гостинність, вони дуже хороші люди. Але все ж мені здається, що вони відкусили набагато більше, ніж можуть проковтнути» Раковский Х., Дембо В. (1926). Румынские притязания на Бессарабию. Москва. С. 16. URL: web.mit.edu/fjk/www/Marxists/Rakovsky/pritiazaniia.html.. Насильницьке, різке, швидке й примусове впровадження національної румунської ідеї та мови породило в населенні Південної Бессарабії інстинкт самозбереження та штовхало на протидію владі.

Література

1. Axentii I. Evolufia spirituals, in Basarabia interbelica prin instituirea unui invafamant modern. Cahul, Universitatea de Stat «B. P. Ha§deu». URL: www.dacoromania- alba.ro/nr74/evolutia_spirituala.htm

2. Bibliotecile rusepi ale scolilor secundare din Basarabia. Viata Basarabiei.

3. Ciobanu St. (1926). La Bessarabie. Chisinau.

4. Ministrul Angelescu si scolileparticulare. Dreptatea. 11.05.1922.

5. Popovschi V. (1992). §coala superioara din Basarabia in anii 1918-1940. Unele reflecfii. Cugetul. Chisinau. №4.

6. Surugiu N. Dezvoltarea invalaminluliu public in Basarabia in perioada interbelica (1918-1940). URL: astra.iasi.roedu.net/.../nr41invatamantulInterbelic.html

7. Surugiu N. Dezvoltarea invafamintului public in Basarabia in perioada interbelica (1918-1940). URL: astra.iasi.roedu.net/.../nr41invatamantulInterbelic.html

8. КУІА. Ф. 110. Оп. 1. Спр. 325. Арк. 59.

9. КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 204. Арк. 27.

10. КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 270. Арк. 54.

11. КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 271. Арк. 48.

12. КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 284. Арк. 65.

13. КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 290. Арк. 104.

14. КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 290. Арк. 12.

15. КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 290. Арк. 22.

16. КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 290. Арк. 78.

17. КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 325. Арк. 59.

18. КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр. 325. Арк. 9.

19. КУІА. Ф.110. Оп.1. Спр.463. Арк. 82.

20. Мищак I. Становище Північної Буковини та Бессарабії у складі Румунії перед приєднанням до УкраїнськоїРСР: історіографія. С. 224.

21. Раковский Х., Дембо В. (1926). Румынские притязания на Бессарабию. Москва. С. 16. URL: web.mit.edu/fjk/www/Marxists/Rakovsky/pritiazaniia.html.

22. Скурту И., Алмаш Д. (2001). История Бессарабии (от истоков до 1998 года). Под ред.. И. Скурту. Кишинэу.

23. Тадіян В. (1999). Освіти в Бессарабії (1918-1944рр.): автореф. дис.... канд. пед. наук. Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. Київ. 16 с.

24. Шишкина Р. (2002). Мелхиседек - епископ Нижнедунайский. Измаил Православный». №2. URL: http://www.bessarabia.ru/biserica6.htm

References

1. Axentii I. Evolufia spirituals in Basarabia interbelica prin instituirea unui invafamant modern. [Spiritual Evolution in Interwar Bessarabia by Establishing Modern Education.] Cahul, Universitatea de Stat «B. P. Hasdeu». www.dacoromania-alba.ro/nr74/evolutia_spirituala.htm [in Moldavia].

2. Bibliotecile rusesti ale scolilor secundare din Basarabia [Russian libraries of secondary schools in Bessarabia], Viafa Basarabiei, 02.11.1934 [in Romania].

3. Cazacu P. Zece ani de la Unire. Moldova dintre Prut si Nistru, 1918 - 1928, [Ten years from the Union. Moldova between Prut and Nistru, 1918 - 1928], Bucuresti, 1928. [in Romania].

4. Ciobanu St. La Bessarabie [In Bessarabia], Chisinau, 1926. [in Moldavia].

5. Komunalna ustanova «IzmaYilskiy arhIv» (dalI KUIA ) f.110, op.1, spr. 204, ark. 27 [in Ukrainian].

6. KUIA, f.110, op.1, spr. 270, ark. 54

7. KUIA, f.110, op.1, spr. 271, ark. 48

8. KUIA, f.110, op.1, spr. 284, ark. 65

9. KUIA, f.110, op.1, spr. 290, ark. 104

10. KUIA, f.110, op.1, spr. 290, ark. 12

11. KUIA, f.110, op.1, spr. 290, ark. 22

12. KUIA, f.110, op.1, spr. 290, ark. 78

13. KUIA, f.110, op.1, spr. 325, ark. 59

14. KUIA, f.110, op.1, spr. 325, ark. 9

15. KUIA, f.110, op.1, spr.463, ark. 82

16. Ministrul Angelescu si scolile particulare [Minister Angelescu and private schools], Dreptatea, 11.05.1922 [in Romania].

17. Mischak I. Stanovische PIvnIchnoYi Bukovini ta BessarabIYi u skladI RumunIYi pered priEdnannyam do UkraYinskoYi RSR: IstorIografIya. [Situation of Northern Bukovina and Bessarabia in Romania before joining the Ukrainian SSR: historiography.] UDK (477.8)”19”:930.1 str. 224 [in Ukrainian].

18. Popovschi V. §coala superioara din Basarabia in anii 1918-1940. [The Upper School in Bessarabia in the years 1918-1940.] Unele reflecfii, Cugetul, Chisinau, №4, 1992 [in Moldavia].

19. Rakovskiy H., Dembo V. Rumyinskie prityazaniya na Bessarabiyu [Romanian claims to Bessarabia] M., 1926. S. 16. web.mit.edu/fjk/www/Marxists/Rakovsky/pritiazaniia.html. [in Russia].

20. Shishkina R. Melhisedek - episkop Nizhnedunayskiy [Melchizedek - Bishop of Lower Dunajsky], Izmail Pravoslavnyiy», #2, fevral 2002, http://www.bessarabia.ru/biserica6.htm [in Ukrainian].

21. Skurtu I., Almash D. i dr.. Istoriya Bessarabii (ot istokov do 1998 goda). [History of Bessarabia (from the beginnings before 1998).] Pod red.. I. Skurtu. - Kishineu, 2001. [in Moldavia].

22. Surugiu N. Dezvoltarea invatamintului public in Basarabia in perioada interbelica (1918 - 1940). [Development of public education in Bessarabia in the interwar period (1918-1940).] astra.iasi.roedu.net/.../nr41invatamantulInterbelic.html [in Romania].

23. TadIyan V. OsvIti v BessarabIYi (1918 - 1944 rr.) [Education in Bessarabia (1918 - 1944)]: avtoref. dis.... kand. ped. nauk, NatsIonalniy pedagogIchniy unIversitet ImenI M. P. Dragomanova, KiYiv, 1999, 16 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru