Формування естетичної культури підлітків в умовах самодіяльного хореографічного колективу

Размещено на http://www.allbest.ru/

(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти мистецького факультету) Науковий керівник - професор, народний артист України Похиленко В. Ф.

Резюме: Формування естетичної культури підлітків в умовах самодіяльного хореографічного колективу повинне розглядатися як цілісна сукупність взаємозв'язаних, взаємодіючих і взаємозалежних компонентів, що припускає безперервну, педагогічно доцільну організацію внутрішньоколективного життя і забезпечує лідируючі позиції керівника хореографічного колективу як реального носія високої естетичної культури.

Політичні потрясіння і економічні перетворення, що почалися в Україні на рубежі XX - XXI століть, спричинили небажані зміни в житті суспільства, породили негативні тенденції розвитку соціально- культурної сфери, викликали появу безлічі проблем в різних областях культури, мистецтва і дозвілля. Поступальний розвиток українського суспільства значною мірою ускладнений світовою економічною кризою, що обрушилася на країну. Шлях до стабільності і прогресу в усіх сферах життєдіяльності у вирішальній мірі визначається сьогодні культурою людини як головного суб'єкта політичних, економічних і соціальних перетворень, цілеспрямованої творчої діяльності.

Сучасна соціокультурна ситуація в українському суспільстві відрізняється своєю багатоскладовістю і суперечністю. Так, багатьма ученими фіксуються позитивні зміни, пов'язані з духовним розкріпаченням народу, помітною активізацією соціально-культурної творчості все більшого числа шарів і груп населення, розширенням жанрової палітри художньої (професійної і любительської) творчості, проявом культурних ініціатив і рухів, ростом числа дозвіллєвих об'єднань і т.п. Модернізаційні процеси, що відбуваються в суспільстві, породили нові об'єкти культури: засоби праці, предмети споживання, послуги, наукові і філософські ідеї, які істотно збільшують культурний потенціал суспільства. Розвиток засобів масової комунікації ввів в культурний контекст величезну кількість наукових знань, естетичних напрямів, філософських навчань, що відповідає різноманіттю стосунків людини зі світом. Бурхливу епоху переживає індустрія культури і дозвілля[2].

В той же час посилюються процеси розмивання духовної самобутності української культури, зростає небезпека її вестернізації, втрачається історико-культурна самобутність окремих територій, поселень, малих міст. Комерціалізація культурного життя привела до уніфікації звичаїв, традицій і способу життя за зарубіжними зразками. Наслідком масового тиражування західного способу життя і моделей поведінки стає стандартизація культурних запитів, втрата національно-культурної ідентичності і руйнування культурної індивідуальності.

Знижуються показники духовного життя суспільства. Продовжує рости розрив між спеціалізованим і буденним рівнями життя народу. Зокрема, численні дослідження фіксують очевидне падіння рівня художнього смаку. Якщо в 1981 році досить висока художня ерудиція відрізняла 36 % городян і 23 % сільських жителів, то зараз 14 і 9 % відповідно [4]. Зниження вимогливості до художнього рівня витворів мистецтва привело до розширення потоку низькопробної літератури, кіно, музики, які значною мірою деформували естетичний смак населення. По суті, культура починає втрачати функції соціальної регуляції, громадської консолідації і духовно-морального самовизначення людини, наближаючись до стану, який в соціології характеризується поняттям аномії, тобто безнормності [5].

Особливу тривогу викликає молоде покоління, яке все більше віддаляється від духовної культури. Цьому багато в чому сприяє криза системи освіти, політика засобів масової інформації, які впроваджують у свідомість в якості норми аморальність, насильство, зневажливе відношення до професії, праці, до одруження, сім'ї. Таким чином, спостережувана сьогодні в суспільстві тенденція до деградації духовного життя і культурного середовища не урівноважується позитивними процесами і зусиллями, спрямованими на оптимізацію соціально-культурного життю, поліпшення існування і якості людської життєдіяльності [1].

Для динамічного розвитку суспільства, підтримки динаміки соціально-культурної модернізації потрібне переважання високохудожніх естетичних цінностей і ідеалів національної культури, а не цінностей, нав'язаних масовою культурою. У XXI столітті суспільство, з одного боку, потребує естетично розвиненої особистості, що уміє розуміти, цінувати і створювати прекрасне, але з іншого - має місце яскраво виражена тенденція переважання раціонально-логічних способів пізнання в педагогічному процесі. Такий підхід утрудняє духовний розвиток підростаючого покоління, оскільки не розвивається емоційно-чуттєва сфера, без якої неможливий повноцінний естетичний розвиток особистості. У таких умовах проблема формування естетичної культури підростаючого покоління, здатного відчувати естетичні емоції, що склалися, почуття і реалізовувати естетичний потенціал у світі культури, набуває особливу актуальну значущість [3].

Формування естетичної культури особистості протікає в різних сферах громадського життя, у тому числі у сфері художньої творчості, як професійної, так і любительської. Зокрема, хореографічна творчість, як важливий компонент сучасної культури, є сферою безпосереднього контакту особистого творчого досвіду молодих людей з величезним художнім і естетичним досвідом, накопиченим в професійному мистецтві і народній творчості. Ця обставина пояснює значущість танцювальної, хореографічної творчості, необхідність залучення молоді до хореографічної культури. Нині популярність хореографічного мистецтва серед підлітків досить велика, це проявляється, зокрема, в постійному кількісному рості числа танцювальних колективів і збільшенні числа їх учасників.

В той же час, як показує практика, спостерігається односторонній підхід до організації життя самодіяльних хореографічних колективів. У багатьох випадках вони зорієнтовані виключно на навчально-творчі заняття або на концертно-виконавську діяльність. При цьому недооцінюється або зовсім ігнорується завдання загальноестетичного розвитку підлітків, слабо використовуються такі випробувані «інструменти виховання», як традиції самодіяльного колективу і його культура, внутрішньоколективні виховні акції, особистий приклад і авторитет педагога-хореографа - безпосереднього носія певного рівня естетичної культури.

Негативно позначаються на формуванні естетичної культури підлітків штучно створювані, а то і відверто насаджувані «хореографічні новації», які сприймаються як заперечення, а іноді і незнання того художнього досвіду, який накопичений в конкретному танцювальному колективі впродовж багатьох років. Це обертається зниженням інтересу до традиційних танцювальних систем, класичному і народно- сценічному танцям, втратою в хореографічних композиціях танцювальної образності, беззмістовністю, одноманітністю, відвертою формотворчістю, особливо в нових сучасних танцювальних напрямах і течіях - джаз-танці, танці-модерн, фрістайлі, хіп-хоп, техно та ін., які є найпривабливішими для підлітків.

Абсолютно очевидно, що формування естетичної культури підлітків в умовах самодіяльного хореографічного колективу повинне розглядатися як цілісна сукупність взаємозв'язаних, взаємодіючих і взаємозалежних компонентів, що припускає безперервну, педагогічно доцільну організацію внутрішньоколективного життя і забезпечує лідируючі позиції керівника хореографічного колективу як реального носія високої естетичної культури.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Артемонова Т_ь Основні духовні пріоритети студентської молоді: напрями трансформації // Вища освіта України, №1 - 2008. - С.72-75.

2. Бочелюк В.Й., Бочелюк В. В. Дозвіллєзнавство. 5.2. Сучасні культурно-дозвіллєві центри як осередок створення позитивного культурно-дозвіллєвого середовища. // В. Й. Бочелюк, В. В. Бочелюк - Навч. пос. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 208 с.

3. Мельничук С. Г. Теорія і практика формування естетичної культури майбутніх вчителів (історико-педагогічний аспект) / С. Г. Мельничук. - Кіровоград, 2006. - 248 с.

4. Сільська молодь України: стан, проблеми та шляхи їх вирішення: щорічна доповідь Президента України, Верховної Ради України, Кабінети Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2006р.) - К.: Державний інститут проблем сім'ї та молоді,2007. - С.113.

5. Шайгородський Ю. Ж. Аномія як суспільний і особистісний феномен. - в кн.: Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. - 2011. - № 4 (54). - С.19-29.

Размещено на Allbest.ru