Білінгвальне навчання при підготовці майбутніх учителів природничих дисциплін

Размещено на http://www.allbest.ru/

Білінгвальне навчання при підготовці майбутніх учителів природничих дисциплін

Плющ Валентина Миколаївна - доктор педагогічних наук, доцент, в.о. декана природничо-географічного факультету Цетральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

Розвиток сучасного суспільства в умовах сьогодення відбувається прискореними темпами. Модернізація в соціально-економічній, технологічній сфері, збільшення обсягів виробництва, розвиток міжнародних зв'язків передбачають підвищені вимоги до процесів підготовки фахівців в різних галузях. Посилення глобалізації та інтеграції спричинило потребу в удосконаленні підготовки фахівців, в забезпеченні академічної мобільності, як викладачів, так і студентів. У сучасному світі іноземна мова є не лише засобом комунікації, а й інструментом професійного зростання. Особливого значення набуває білінгвальна компетенція в контексті підготовки майбутнього учителя, який повинен володіти високими навичками аналітичної діяльності, вміти працювати в команді, бути творчою особистістю, готовою до вирішення міждисциплінарних задач, володіти професійною комунікативною компетентністю на рідній мові і, як мінімум, на одній з іноземних мов. Актуальною є підготовка майбутніх учителів природничих дисциплін на білінгвальній основі, оскільки великий обсяг інформації з природничих дисциплін, наукові фундаментальні праці та першоджерела наукових відкриттів в цій галузі представлені, передусім, англійською мовою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема білінгвального навчання була предметом вивчення представників як філософії освіти (В. Андрущенко, В. Кремень, І. Зязюн, Н. Ничкало, С. Клепко та ін.); так і професійної підготовки фахівців (О. Антонова, Р. Вайнола, О. Дубасенюк, H. Ничкало, О. Сухомлинська, С. Харченко та ін.). Теоретичним основам білінгвізму присвячені дослідження Є. Верещагіного, О. Гарсія, Дж. Каммінса, Д. Койла, Я. Радевича-Винницького. Досвід впровадження білінгвального навчання висвітлений у наукових доробках І. Білецької, I. Зозулі; проблеми та перспективи використання білінгвального навчання у закладах освіти студіювали І. Білецька, Т. Боднарчук, К. Ігнатенко, С. Ситняківська; педагогічні аспекти білінгвізму розкриваються у наукових працях Н. Гальскової, А. Лобанової, І. Ісаєвої, А. Міщенко, А. Хуторського, Т. Цвєткової.

Необхідність підготовки майбутніх учителів, що володіють двома і більше мовами визначена і в нормативних документах (Закон України «Про освіту» (2017), «Про вищу освіту» (2014), Концепція «Нової української школи» (2017), «Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років», Постанова № 1187, затвердженої Кабінетом

Міністрів України від 30 грудня 2015 року «Про Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері вищої освіти».

Разом з тим проблема реалізації білінгвального навчання майбутніх учителів природничих дисциплін залишається мало вивченою. У літературі недостатньо висвітлено теоретико-методичні підходи щодо формування білінгвальної компетенції та питання методичного забезпечення білінгвального навчання здобувачів.

Метою статті здійснення аналізу поняття «білінгвальне навчання», та обгрунтування особливостей методики ефективного впровадження білінгвального навчання при підготовці майбутніх учителів природничих дисциплін.

Виклад основного матеріалу дослідження

У науково-педагогічній літературі розглядається складне явище багатомовності з його різними видами прояву; визначається авторами за допомогою різних термінів: «багатомовність», «білінгвізм», «двомовність», «поліглоссія», «диглоссия», «еквілінгвізм», «мовні контакти», «мовний дуалізм», «контактування мов» тощо. Особливість вживання того чи іншого терміна визначається різними дисциплінарними підходами до проблеми: лінгвістичним, соціально-історичним; соціолінгвістичним, дидактико -педагогічним, психологічним та психолінгвістичним. В таблиці 1 наведено підходи до вивчення білінгвізму в наукових студіях деяких дослідників.

Табл. 1. Підходи до вивчення білінгвізму у наукових студіях

Однак всі ці аспекти розглядаються передусім без достатнього системного зв'язку один з одним. Відповідного наукового уявлення про цілісний характер білінгвальної освіти донині не склалося.

Незважаючи на те, що існує велике різноманіття наукових поглядів різних вчених (соціологів, лінгвістів, психологів, педагогів, філософів) на сутність та природу білінгвізму, можна виділити дві основні концепції щодо його трактування. Перша концепція трактує білінгвізм як однаково вільне володіння двома мовами; друга передбачає значні відмінності у володінні двох мов та наявність у білінгва різних ступенів (від низького до високого) володіння нерідною мовою, хоча й передбачає користування набутою мовою в ситуації спілкування з носієм мови. Ці дві концепції відображають вузьке й широке розуміння двомовності [5; 6].

За твердженням науковців, в сучасному світі білінгвів набагато більше, ніж монолінгвів, а білінгвізм визначають як нормативне явище сучасності.

На думку Є. Верещагіна варто розрізняти три рівні білінгвізму (в залежності від мовних дій, що виконує носій мови):

- рецептивний - передбачає, що білінгв здатен лише сприймати і розуміти іншомовний текст;

- репродуктивний - здатність не лише розуміти, але і відтворювати іншомовний текст;

- продуктивний - передбачає розуміння, відтворення та генерацію власних іншомовних текстів [1].

Сучасні вимоги до випускників закладів вищої освіти, а також вплив соціально-економічних та соціокультурних факторів передбачають формування репродуктивного та продуктивного рівня двомовності студентів. Одним із головних та ефективних способів досягнення продуктивного білінгвізму є білінгвальне навчання, що передбачає вивчення іноземної мови не лише як навчальної дисципліни, а й постійне використання цієї мови як засобу оволодіння новими знаннями [7].

На думку Л. Салехової «білінгвальне навчання трактується як взаємопов'язана діяльність викладача та студентів під час вивчення окремих предметів або предметних галузей засобами рідною та іноземною мовами, в результаті якої досягається синтез певних компетенцій, що забезпечують високий рівень володіння іноземною мовою і глибоке освоєння предметного змісту» [2]. В структурі білінгвального навчання авторка виокремлює поняття «навчання предметного знання іноземною мовою» (використання іноземної мови як засобу оволодіння здобувачами знаннями з дисципліни) і «навчання на білінгвальної основі» (дозволяє забезпечити культурний та інтелектуальний розвиток, що дозволяє успішно адаптуватися здобувачам до інших культур і соціального оточення) [2].

Таким чином, білінгвальне навчання передбачає:

- навчання предмету і оволодіння предметними знаннями в певній галузі на основі взаємопов'язаного використання двох мов (рідної та нерідної) як засобу освітньої діяльності;

- навчання іноземної мови під час оволодіння певним предметним знанням за рахунок взаємопов'язаного використання двох мов і оволодіння іноземною мовою як засобом освітньої діяльності. Мова під час організації такого навчання розглядається, передусім, як інструмент залучення до світу спеціальних знань; зміст навчання відрізняється поєднанням предметного і мовного компонентів на всіх етапах освітнього процесу.

В науково-педагогічній літературі виділяють чотири моделі білінгвального навчання з точки зору співвідношення рідної й іноземної мов:

1) дублювальна - використовується на початковому етапі навчання, під час якої пропонується вивчення однієї і тієї ж одиниці змісту рідною та іноземною мовами;

2) адитивна, за якої передбачається вивчення іноземною мовою додаткової інформації, яка частково або суттєво збагачує зміст матеріалу, що вивчається рідною мовою;

3) паритетна, за якої рідна й іноземна мова використовуються рівномірно в розкритті змісту предметів;

4) домінантна, за якої обсяг іноземної мови перевищує рідну [4].

В даний час в різних країнах накопичено певний досвід білінгвального навчання. Передусім це стосується регіонів з двомовним середовищем (Бельгії, Канаді, Німеччині тощо, значного поширення це явище набуло і в країнах ЄС. Білінгвальне навчання в Україні перебуває на стадії становлення, переважно використовується вибіркове білінгвальне навчання з провідною метою - збагачення комунікативно-мовної практики здобувачів.

Необхідність впровадження білінгвального навчання майбутніх учителів природничих дисциплін обумовлена низкою переваг, серед яких: по-перше, це можливість займатися науковою діяльністю спільно з іноземними вченими, приймати участь у міжнародних конференціях, семінарах, працювати з англомовними літературними джерелами; по-друге - це умова здійснення академічної мобільності та міжнародного обміну студентами; по-третє - підвищення мотивації до вивчення іноземної (англійської) мови як професійно необхідної якості у здобувачів вищої освіти. Вивчення природничих дисциплін на іноземній (англійській) мові дозволяє сформувати білінгвальну компетенцію в рамках вивчення спеціального професійно-спрямованого вивчення іноземної мови.

Формування білінгвальної компетенції слід розглядати як одну із структурних ланок професійної комунікативної компетенції. Слід зазначити, що рівень сформованості комунікативної компетенції є одним з показників професіоналізму випускника закладу вищої освіти як фахівця. Для ефективного впровадження в систему освіти білінгвального навчання необхідно підготувати фахівців, що володіють навичками інтеграції іноземної мови в немовних предметних галузях, зокрема, викладання природничих дисциплін.

Поділяючи думку Л. Салехової [2], білінгвальну компетенцію майбутнього вчителя можна трактувати як дидактичну категорію, що позначає сукупність загальних і спеціальних предметних і міжпредметних знань, навичок і умінь, що забезпечують можливість здійснення успішної професійної діяльності в школі в умовах міжкультурного спілкування рідною та іноземною мовами.

Дослідниця Н. Сорочкіна також розглядає в якості освітнього результату білінгвального навчання базову білінгвальну компетенцію [4]. Даний тип компетенції синтезує загальномовний, спеціально- мовний, предметний, комунікативно- культурознавчий компоненти і забезпечує здатність особистості до використання мови як засобу самоосвіти [4, с 16].

За твердженням 3. Смірнової, однією з найважливіших дидактичних умов успішної педагогічної діяльності реалізації білінгвального навчання є високий рівень розвитку як професійно- предметної, так і іншомовної комунікативної компетенції педагога [3, с.15]. На практиці лише невелика частина викладачів закладів вищої освіти використовують білінгвальне навчання природничих наук або його елементи в своїй діяльності. Це пов'язано з низкою проблем, а саме: відсутність чіткої цілісної методичної системи білігвального навчання природничих наук; відсутність білінгвальних програм, що визначають співвідношення робочих мов на заняттях, підручників і методичних посібників для студентів рідною та іноземною мовами; недостатній рівень володіння іноземною (англійською) мовою як викладачів, так і студентів; необхідність розробки нових критеріїв оцінки роботи студентів, які б оптимально відображали знання з природничих наук та методик їхнього навчання з боку використання двох мов та інші.

Слід зазначити, що білінгвальне навчання майбутніх учителів природничих дисциплін вимагає тривалої і масштабної методичної підготовки з боку викладача та відповідної кафедри, попередньої діагностики студентських груп з виявлення рівня оволодіння як фаховими й методичними дисциплінами, так і англійською мовою, і принципово іншої організації навчальної діяльності на заняттях. Нами визначено етапи підготовки до реалізації білінгвального навчання. Перший етап - методичної підготовки, передбачає пошук і розробку білінгвальної літератури і відеотеки: електронних підручників, глосарію, методичних розробок, тестів, відеоматеріалів з відповідних дисциплін на двох мовах. Цей етап може об'єднувати роботу різних фахівців і навіть кафедр.

Наступний етап - розробка навчальних, робочих програм і навчально-методичних комплексів дисциплін, які будуть викладатися на двох мовах.

У навчальних програмах крім змісту освіти позначаються мета білінгвального навчання, варіанти тематичного планування, рекомендації щодо матеріально-технічного забезпечення навчальної дисципліни, критерії оцінювання білінгвальної роботи студентів.

При розробці навчальних програм із застосуванням білінгвального навчання зазвичай враховують 4С: Content (зміст), Communication (спілкування), Cognition (розумові здібності), Culture (культурологічні знання).

Реалізація білінгвального навчання майбутніх учителів природничих дисциплін передбачає: активну допомогу викладача в навчанні; використання різноманітного пізнавального матеріалу; інтенсивну взаємодію суб'єктів освітнього процесу і продукту оволодіння іноземною мовою; впровадження культурного компонента в предметний зміст; розвиток мисленнєвих навичок в процесі освоєння іноземної мови; неперервність навчання та підвищення кваліфікації викладачів, які володіють іноземною мовою і основами дисциплін. білінгвальне навчання учитель

На якість формування білінгвальної компетентності у студентів впливає вибір форм і методів викладання. Найбільш ефективними, на нашу думку, будуть такі форми навчання: групова, парна та індивідуальна. Серед методів виділяємо активні, інтерактивні, проектні з застосуванням інноваційних інформаційних технологій, різноманітних он-лайн платформ та сервісів для створення дидактичного матеріалу. Варто вибілити спільну думку багатьох дослідників - на необхідності ведення глосарію. Зі студентами, які володіють певним рівнем білінгвальної предметної компетенції, доцільні білінгвальні заняття, що передбачають роботу з автентичним підручниками, читання і обговорення наукових статей англійською мовою, підготовка доповідей і участь в міжнародних конференціях, забезпечення стажування в англомовних вузах.

Для більшої ефективності вважаємо, що заняття повинно закінчуватись педагогічною рефлексією, спрямованою на аналіз задоволеності студентів і викладачів організацією і результатами подібної роботи, що є орієнтиром для наступного заняття. Зниженню психологічних бар'єрів і адаптації студентів до білінгвального навчання сприяє створення умов для підтримки мотивації до оволодіння професійними знаннями, формування необхідними комунікативними навичками й уміннями рідною та іноземною мовами. Зокрема це передбачає забезпечення динамічної взаємодії комунікативного і пізнавального інтересу; психолого-дидактичне обгрунтування компонентів змісту білінгвального навчання тощо.

Висновки з дослідження і перспективи подальших розробок

Таким чином, досліджуючи проблему білінгвального навчання можна стверджувати, що та впровадження обгрунтованої методики білінгвального навчання в освітній процес закладів вищої педагогічної освіти сприятиме підвищенню якості підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін. Разом з тим, об'єктивна необхідність та соціальна значущість процесу вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін, а також недостатня теоретична і практична розробленість проблеми професійної підготовки студентів на білінгвальній основі потребує подальшого вирішення. Перспективами подальших досліджень вбачаємо у розробці навчально-методичних комплексів (навчальних посібників, навчальних та робочих програм, задачників, глосаріїв, та інших навчальних матеріалів на різноманітних інформаційних носіях).

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Верещагин Е.М. Вопросы теории речи и методики преподавания иностранных языков. Москва : Изд-во Моск. уни-та, 1969. с. 38-45.

2. Салехова Л.Л. Дидактическая модель билингвального обучения математике в высшей педагогической школе: дис. ... д-ра. пед. наук: 13.00.01 - Казань, 2008. 447 с.

3. Смирнова З. М. Англо-русское билингвальное пособие по физике. М. : КДУ, 2008.

4. Сорочкина Н.Е. Интегративная модель билингвального обучения в современной российской школе: дисс. канд. пед. Наук: 13.00.01. Великий Новгород, 2000. 228 с.

5. Ширин А.Г. Билингвальное образование в отечественной и зарубежной педагогике: автореф. дис. на соиск. науч. степени д-ра пед. наук.: 13.00.01. Великий Новгород, 2007. 54 с.

6. Kaplan R.B. The Oxford Handbook of Applied Linguistics. Oxford: Oxford University Press, 2004.

7. Mesthrie R. Concise Encyclopedia of Sociolinguistics. Oxford: Elsevier Press, 2001.

8. Romaine S. Language in Society: An Introduction to Sociolinguistics (2nd edition). Oxford: Oxford University Press, 2000.

REFERENCES

1. Vereshhagin, E.M. (1969) Voprosy teorii rechi i metodiki prepodavaniya inostrannyh yazykov [Questions of the theory of speech and methods of teaching foreign languages]. Moskva.

2. Salekhova, L.L. (2008) Didakticheskaya model' bilingval'nogo obucheniya matematike v vysshej pedagogicheskoj shkole [Didactic model of bilingual teaching of mathematics in the higher pedagogical school]. Kazan'.

3. Smyrnova, Z.M. (2008) Anghlo-russkoe bylynghvaljnoe posobye po fyzyke [English-Russian bilingual textbook in physics]. Moskva.

4. Sorochkina, N.E. (2000) Integrativnaya model' bilingval'nogo obucheniya v sovremennoj rossijskoj shkole [An integrative model of bilingual education in the modern Russian school]. Velikij Novgorod.

5. Shirin, A.G. (2007) Bilingval'noe obrazovanie v otechestvennoj i zarubezhnoj pedagogike. [Bilingual education in domestic and foreign pedagogy]. Velikij Novgorod.

6. Kaplan, R.B. (2004) The Oxford Handbook of Applied Linguistics. Oxford.

7. Mesthrie, R. (2001) Concise Encyclopedia of Sociolinguistics. Oxford.

8. Romaine, S. (2000) Language in Society: An Introduction to Sociolinguistics (2nd edition). Oxford.

Размещено на Allbest.ru