Організація та методика проведення педагогічного контролю за розвитком фізичних здібностей підлітків

доцент Стасенко О.А.

Сучасні завдання гармонійного розвитку особистості, потребують від фахівців у галузі фізичного виховання і педагогічних працівників постійного удосконалення системи заходів для подальшого покращення рівня здоров'я дітей та підлітків. Формування гармонійного та всебічно-розвиненого молодого покоління із врахуванням змін у нашому житті, що вносяться соціальним й науково-технічним прогресом. Щорічно змінюється об'єм та удосконалюється зміст знань, що підлягають засвоєнню учнями в загальноосвітній школі. Чим інтенсивніше відбувається цей процес, тим очевиднішою стає необхідність більш детальнішого вивчення особливостей розвитку фізичних здібностей сучасних школярів для наукового аналізу комплексу заходів, що направлені на підвищення потенціалу їхнього здоров'я, розумової та фізичної працездатності [7].

Одним із основних завдань держави у галузі освіти є турбота про здоров'я нації, виховання фізично загартованого підростаючого покоління. Цим зумовлена необхідність посилення виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах України та обґрунтування ефективних методик виховання учнів, здатних наполегливо навчатися у школі та систематично займатися фізичною культурою і спортом [3].

Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття), «Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті», «Концепція фізичного виховання в системі освіти України» акцентують увагу на подальшому вдосконаленні фізичного виховання як у системі класної, так і позакласної роботи усіх типів закладів середньої освіти.

Як відомо, фізичне вдосконалення школярів відбувається у процесі реалізації специфічних завдань, які умовно поділяють на навчальні та тренувальні. Тренувальні завдання спрямовані на удосконалення різних морфофункціональних структур організму шляхом всебічного розвитку фізичних якостей, а навчальні - на збагачення рухового досвіду через формування широкого кола життєво необхідних рухових навичок.

Особливо актуального значення цей процес набуває в підлітковому віці, в період максимальних темпів природного розвитку майже всіх систем організму школярів, у якому, відтак створюються сприятливі біологічні передумови для комплексного вирішення зазначених завдань [6].

Фізична підготовка - це педагогічний процес, спрямований на виховання таких фізичних здібностей, як гнучкість, витривалість, швидкість, сила, спритність. Наукові дослідження та практика засвідчують, що стан здоров'я, трудова діяльність людини значною мірою залежить від рівня їхнього фізичного розвитку. Це стосується як дорослих, так і школярів.

На уроках фізичної культури, під час тренувань юних спортсменів вихованню фізичних здібностей слід приділяти достатньо уваги.

Виховання фізичних здібностей - складний тривалий процес, в основі якого лежать два взаємопов'язаних фактори: біологічний і соціальний. Успішне формування цих здібностей можливе тільки тоді, коли вчитель або тренер, озброєний науковими даними про вікові особливості та закономірності розвитку дитини. виховання учень спорт здоров'я

Фізична культура і спорт відіграють важливу роль у процесі гармонійного розвитку дитини, формуванні її характеру, визначенні стилю життя. Складовими фізичної культури є міцне здоров'я, належний фізичний розвиток, оптимальний рівень рухових здібностей. Саме тому заняття з фізичної культури для школярів мають чимале значення [1].

Аналіз літератури з теорії та методики фізичного виховання свідчить, що фізична підготовленість є одним із показників, що характеризує стан як фізичного, так і психічного здоров'я учнів, це також є рівнем розвитку рухових якостей (сили, швидкості, гнучкості, спритності та витривалості). Дослідники Т.Ю. Круцевич, Ю.О. Куралєшин, В.Т. Петровський відзначають, що рухова підготовленість - це рівень досягнутого розвитку фізичних якостей, формування рухових навичок у результаті спеціалізованого процесу фізичного виховання, спрямованого на вирішення конкретних завдань [9].

Фізичні якості, на думку науковців - це розвинуті в процесі виховання і цілеспрямованої підготовки рухові задатки людини, що визначають її можливості успішно виконувати рухову діяльність.

Витривалість у теорії та методиці фізичного виховання трактується як здатність особистості протидіяти втомі в будь-якій діяльності, а критерієм її є час, протягом якого людина здатна підтримувати певну інтенсивність діяльності.

Сила - здатність людини долати зовнішній опір або протидіяти йому за рахунок м'язових зусиль.

Швидкість - це комплекс функціональних якостей людини, що визначають швидкісні характеристики руху, а також час рухової реакції.

Під гнучкістю розуміють морфофункціональні властивості опорно-рухового апарату, які визначають рівень рухливості його ланок.

Серед фізичних якостей спритність займає особливе місце, оскільки тісно пов'язана з іншими фізичними властивостями, це по-перше, здатність швидко оволодівати новими рухами, по-друге, вміння перебудовувати рухову діяльність у відповідності з раптово змінюваними обставинами [4].

Теорією і практикою фізичного виховання розроблено тести, за допомогою яких можна визначити рівень розвитку фізичних здібностей [5; 8].

Головне в педагогічному контролі - оцінка стану систем організму, від яких залежить виконання рухів. При цьому треба розрізняти кілька станів, в яких може перебувати людина, а саме:

• стан, який зберігається порівняно довго - тижні, місяці - перманентний стан;

• стан, який змінюється під впливом одного або кількох занять, тобто поточний стан, і великою мірою визначає обсяг навантаження на найближчі заняття;

• стан, який змінюється під впливом одноразової дії фізичного навантаження, - оперативний стан. Він повинен підлягати обліку в зв'язку з плануванням матеріалу між вправами [2].

Педагогічний контроль буває поетапний, поточний та оперативний. Усі ці види контролю можна застосовувати у фізичному вихованні школярів. Одним з ефективних засобів контролю є тест.

Складаючи тест, слід дотримуватись певних правил. По-перше, тест має відповідати здібностям і стану спортсмена. По-друге, тест повинен відповідати критерію відтворення (надійність, достовірність), тобто при повторному тестуванні одного й того самого учня в стандартних умовах одержують однакові (або близькі) результати. Як і валідність, відтворення можна перевірити за допомогою методу кореляції або за критерієм Стьюдента. По-третє, тест має відповідати критерію об'єктивності, що означає здобуття однакових результатів при вимірюванні різними вчителями, тренерами або учнями. У цьому також потрібна математична перевірка, яка проводиться за допомогою як критерію Стьюдента, так і кореляційного методу.

Для контролю за допомогою тесту треба підготувати спеціальне місце, визначити форму організації, призначити помічників і приготувати протокол або індивідуальну картку досягнень. З обладнання потрібно мати секундомір, рулетку, набивний м'яч, гоніометр (для вимірювання гнучкості) та прилад Абалакова (для вимірювання швидкісно-силових здібностей - вистрибування).

Вимірювання сили та швидкісно-силових здібностей. При вимірюванні цих здібностей слід використовувати такі тести: 1. Кидок м'яча обома руками з-за голови; 2. Стрибок з місця у довжину або вгору; 3. Сила кисті.

Виконуючи ці тести, слід дотримуватися таких правил, а саме:

1. Кидок набивного м'яча обома руками з-за голови виконується з вихідного положення сидячи на підлозі, ноги нарізно. Виконується шість кидків підряд. Вимірюється відстань від стартової лінії (з-за спини) до місця падіння м'яча. Для правильної траєкторії польоту м'яча (від чого значною мірою залежить результат) натягується шнур або встановлюється інша перешкода на постійній висоті.

2. Стрибок з місця у довжину виконується на спеціально розміченій доріжці. Учень стає на вихідну лінію (ноги на ширині ступні), після махів руками назад відштовхується обома ногами і стрибає. Вимірюється три стрибки підряд.

3. Стрибок вгору з місця виконується за допомогою приладу Абалакова. Для цього записують такі показники довжини стрічки, закріпленої на поясі: при положенні основної стійки, на носках та в напівприсіді. Учень стає перед лінією, накресленою на відстані 30 сантиметрів від приладу. До поясу прикріплюється сантиметрова стрічка, пропущена крізь стрічкозаколюючий прилад, закріплений на підлозі. За командою учень набуває вихідного положення «основної стійки», потім на «носках». Після цього як записані необхідні дані, набувається положення «напівприсіду», з якого й виконується стрибок угору за допомогою помаху рук.

Показник визнається правильним, якщо учень після стрибка не перейшов лінії. Надається лише три спроби, причому стрічка з приладу не витягується. При оцінці здібностей треба зробити такі розрахунки: від показника зафіксованого в стрибку, віднімається показник вихідного положення «на носках». Наприклад, стрибок у висоту з місця 140 см., вихідне положення на «носках» 110 см., робимо розрахунок 140-110=30 (см). Отже, швидкісно-силова здібність оцінюється в 30 см.

Сила кисті визначається максимальним стисненням динамометра, опущеною вниз рукою. Надається три спроби поспіль для кожної руки. Сили різних груп м'язів вимірюють динамометрами різної конструкції, описаними в сучасній літературі.

Вимірювання швидкості. Для контролю розвитку швидкості доцільно використати кілька тестів, які дали б інформацію про швидкість рухової реакції, частоту рухів та виявлення цілісного швидкісного руху.

Для вимірювання максимальної швидкості реєструється довжина дистанції, яку може пробігти учень за 6 сек.

Швидкість рухової реакції можна виміряти за здібністю реагувати на «падаючий предмет». Тут можна використати буд-який предмет, але найкраще взяти гімнастичну палицю й розмітити її через один сантиметр.

Перед виконанням тесту треба набути вихідного положення стійки ноги нарізно, руки зігнуті в ліктях і притиснуті до тулуба, пальці стиснуті в кулак. Партнер бере палицю за верхній кінець так, щоб нульова відмітка була на рівні нижнього краю долоні, і без команди відпускає палицю. Треба швидко впіймати палицю долонями. Чим швидше захоплюється палиця, тим більшою буде відстань від нульової відмітки до нижнього краю долоні, отже, тим краще розвинена рухова реакція.

З лабораторних приладів для визначення латентного часу рухової реакції можна назвати реакціоміри, в яких основною частиною є електричні або електронні секундоміри, що вимірюють швидкість реакції з точністю до десятої і тисячної долі секунди.

При вимірюванні максимальної частоти рухів ведеться підрахунок рухів за певний час. Рухи можуть бути різні: на «Раз» - руки вгору, на «Два» - вниз, біг на місці з високим підніманням стегна і так далі.

Швидкість цілісного руху вимірюється за показниками бігу на 10, 20, 30, 60 і 100 м. як з високого, так і низького старту.

Вимірювання витривалості. Статичну витривалість різних груп м'язів можна виміряти за допомогою наступних тестів:

1. Вихідне положення - основна стійка, руки в сторони, у кожній кисті вантаж вагою 1 кг. Вимірюється статична витривалість м'язів верхнього плечового поясу.

2. Вихідне положення - кут на гімнастичній стінці. Вимірюється статична витривалість м'язів черевного пресу. У тих випадках, коли школяр не може втримати кут на гімнастичній стінці, пропонується інший тест - кут в упорі.

3. Стоячи на носках у положенні напівприсіду, тулуб треба тримати вертикально. Кут між стегном і гомілкою повинен становити 90⁰. Вимірюється статична витривалість м'язів стегна і гомілки.

4. Грудьми треба лягти на стіл так, щоб край столу був у місці поясу. Плечі тримає вчитель або інший учень, ноги - паралельно підлозі. Того, кого вимірюють, тримають за плечі. Вимірюється статична витривалість м'язів спини.

5. Вихідне положення - основна стійка. Випрямлену ногу підняти вгору до індивідуальних можливостей. Вимірюється статична витривалість м'язів тазового поясу. Головний показник статичної витривалості - час втримання цього положення, а допустиме відхилення не повинно перевищувати 10⁰. При відхиленні більше 10⁰реєстрація часу припиняється. Тут слід зауважити, що в 1-му та 5-му тестах при вимірюваннях біля учня встановлюється планка, на яку нанесено градуси або сантиметри. Рекомендується загальну витривалість вимірювати за допомогою бігу з постійною, визначеною вчителем швидкістю. Це робиться так: у голові групи ставлять витривалого учня-лідера, якому дається завдання пробігти за певний час дистанцію, розмічену прапорцями. Швидкість проходження відрізків дистанції лідер корегує показниками секундоміра, що становить 2 метри.

Темп бігу можна встановлювати за допомогою звукового сигналу, який вчитель або його помічник подає свистком через час, потрібний для проходження наступного прапорця учнем. Час проходження відрізків дистанції контролюється за допомогою секундоміра, циферблат якого через однакові проміжки розмічений кольоровими трикутниками.

Вчитель пропонує учням пробігти якомога більшу відстань зі швидкістю 4 м. за 1 сек. Для контролю за заданим темпом доріжку стадіону розмічають кольоровими прапорцями через кожні 40 м. На циферблат секундоміра наклеюють трикутнички через 10 сек. Учень або група учнів підтримують заданий темп, намагаючись узгоджувати момент пробігання біля наступного прапорця із звуковим сигналом. Для підвищення вимог для більш підготовлених учнів, вчитель може запропонувати збільшити швидкість бігу, наприклад 50 м. за 10 сек. і т. д.

За іншою методикою для вимірювання витривалості потрібні стояки для стрибків угору, натягнутий гумовий джгут або мотузка, метроном, секундомір і гімнастична лонжа.

Вимірювання проводиться так: спочатку визначається максимальна частота рухів бігу на місці за 5 сек. З цією метою учня «фіксують» гімнастичною лонжею від рухання у передньо-задньому напрямку. Гумовий джгут або мотузка натягується на рівні, який робить межу у згинанні ноги до 80⁰ у кульшовому суглобі. Джгут повинен торкатися середини стегна.

За командою «Руш!» учень починає біг з максимальною частотою при заданій амплітуді рухів стегна (80⁰), яку обмежує натягнутий на стоялках джгут. Одночасно включають секундомір. Через 5 сек. подається команда «Стій!» і підраховується загальна кількість торкань стегном джгута.

За допомогою таблиці 1 можна визначити, з якою частотою рухів повинен бігти учень на місці з інтенсивністю 90% і 70% від максимальної.

Таблиця 1

Визначення частоти рухів з різними інтенсивностями

Наприклад, максимальна частота рухів ніг 14-річного хлопчика дорівнює 20 крокам за 5 сек. Кількість кроків при інтенсивності бігу 90% від максимальної дорівнюватиме:

Такий темп повинен задати метроном.

При вимірюванні витривалості учень фіксується лонжею і виконує вправу так, як при замірюванні максимальної частоти рухів.

З настанням втоми стегно учня перестає торкатись обмеження, секундомір відключають. Цей час і показує витривалість при бігу на місці з різною інтенсивністю.

Виміряти витривалість також можна, визначивши час, за який учні пробігають дистанції 300, 500, і 800 м.

Вимірювання гнучкості. Для цього використовують гоніометр, за допомогою якого заміряють у градусах активну і пасивну гнучкість, вимірюють амплітуди рухів.

Вимірювання амплітуди рухів правої нижньої кінцівки при русі вбік.

Вихідне положення лежачи на животі. Гоніометр закріплюється на внутрішній частині правої гомілки біля гомілковостопного суглоба. Учень робить мах ногою «назад» відповідно до власних можливостей.

Вимірювання рухливості в плечовому суглобі при русі рук вгору-назад.

Вихідне положення лежачи на лівому боці, руки за голову. Гоніометр закріплений на тильній стороні правої гомілки, біля гомілковостопного суглоба. Учень виконує мах ногою вгору.

Вимірювання рухливості у плечовому суглобі при вгору - назад.

Вихідне положення лежачи на животі, підборіддям торкатися мата або лави, на якій лежить учень, руки вгору, в руках гімнастична палиця. Гоніометр закріплений на зовнішньому боці правої руки, біля променевозап'ясного суглоба. Виконується рух вгору-назад.

Вихідне положення лежачи на животі, підборіддя торкається мата, руки внизу, за спиною гімнастична палиця, хват на ширині плечей. Гоніометр закріплений на зовнішньому боці лівої руки біля променевозап'ясного суглоба.

Виконується рух руками з гімнастичною палицею вгору-назад.

При вимірюванні рухливості в суглобах оцінюється активна і пасивна гнучкість.

Вимірювання спритності. Як відомо, спритність можна оцінити за двома критеріями:

• координаційною складністю рухової дії;

• точністю виконання рухів.

Спритність можна оцінити за допомогою тесту, який складається з виконання кількох рухів.

Для проведення цього тесту потрібний такий інвентар: стояки, набивні м'ячі, секундомір.

У глибину залу або майданчика, на відстані 15 м. від лінії старту до фінішу встановлюються стояки або набивні м'ячі. Відстань між ними 3 м. Учень стає на старт і за командою «Руш!» пробігає між стояками зліва направо, справа наліво. Пробігши 15 м., виконує поворот і надалі все виконує в тій самій послідовності. Від часу, за який учень пробіг 15 м. між двома стояками, треба відняти час, за який учень пробігає 30 м. Також слід зауважити, що при проведенні тестів на спритність, можна використовувати різні перешкоди, а складаючи самий тест, треба визначити його валідність та інші параметри.

Отже, в процесі проведення індивідуальних або групових занять з метою розвитку фізичних здібностей потребує цілеспрямованого й постійного педагогічного контролю. Педагогічний контроль відкриває великі можливості спрямовування розвитку фізичних здібностей. Насамперед можливо за допомогою тесту або інших методів виміряти рівень розвитку сили, швидкості, витривалості тощо. Ці дані слугують основою планування обсягу навантаження та відпочинку, дають можливість визначати правильність використання методів і способів їхнього розвитку.

Бібліографія

1. Васьков Ю В. Система фізичного фізичного виховання Х-ХІ класи. Харків: Вид-во «Ранок», 2009. 208 с.

2. Волков Л. В. Методика воспитания физических способностей учащихся. Київ:«Радянська школа», 1980. 103 с.

3. Діхтяренко З. М. Виховання наполегливості молодших школярів у процесі позакласної ігрової діяльності [автореферат]. Київ; 2008. 20 с.

4. Коберник О. М. Теорія і методика психолого-педагогічного проектування виховного процесу в школі:Навчально-методичний посібник - Київ: Науковий світ, 2001. 182 с.

5. Навчальна програма з фізичної культури для загальноосвітніх навчальних закладів 5-9 класи: (варіативний модуль) «Гімнастика». Київ, 2018. 303 с.

6. Савченко А.П. Фізичне виховання учнів 8-9 класів: посібник. Київ: Педагогічна думка, 2008. - 144 с.

7. Стасенко О. А. Розвиток силових здібностей у молодших школярів засобами гімнастики.Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Науковий журнал. - Харків, ХОВНОКУ-ХДАМ, 2011. № 11. С. 113-118.

8. Сергієнко Л. П. Тестування рухових здібностей школярів. Київ: Олімпійська література, 2001. 440 с.

9. Теорія і методика фізичного виховання: підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту: у 2 т. / Т. Ю. Круцевич та ін. Київ: Національний університет фізичного виховання і спорту України, вид-во «Олімп. л-ра», 2017. Т. 1. 384 с.

Размещено на Allbest.ru