Сучасні методи та засоби оптимізащї професійної самоідентичності майбутнього психолога

MODERN METHODS AND MEANS OF THE PROFESSIONAL SELF-IDENTITY OPTIMIZATION OF THE FUTURE PSYCHOLOGIST

State Institute of Family and Youth Policy

The article presents the analysis of approbation results of effective formation means of professional self-identity and its components among future psychologists, first of all through activation of personal self-development, shaping self-identity idea, development of cognitive, emotional, motivational and behavioral components of professional self-identity as a whole. The tasks of the formative experiment on optimization of professional psychologists' self-identity included: 1) development of the program of professional self-identity optimization for future psychologists; 2) bringing inadequately inflated self-esteem level among the students-psychologists during educational and professional training to an adequate state through the use of the optimization program; 3) reduction of anxiety and negative affect experience of future psychologists during training with the help of the program; 4) raising the cognitive activity level of future psychologists during training with the help of the program. A training program to optimize the formation of professional self-identity among the future psychologists has been developed. It contains the following active socio-psychological methods: discussions, roleplaying games, psycho-gymnastic techniques, trainings with homework, methods of individual independent work. The purpose of the training program is to adjust the levels of psychological and pedagogical component development of future psychologists in the course of their professional selfidentity formation. Tasks of the training program: 1) mastering professional self-identity knowledge that is necessary for students psychologists in their effective future activity; 2) acquaintance of future psychologists with methods and techniques of diagnosis of psychological characteristics of personality that affect the formation of professional self-identity; 3) mastering the skills and abilities to perform specific professional tasks that arise in the process of future activities, using their own professionally significant qualities. The first module was aimed at improving cognitive activity of future psychologists, the second one was to correct their self-esteem, and the third module was aimed to correct their emotional state. To determine the effectiveness of the program for optimizing the process of professional self-identity of future psychologists, we conducted a comparative analysis of the levels of personal component development in the control and experimental groups.

Keywords: professional self-identity, personal components of professional self-identity, components of professional self-identity personal components, training program for optimization of professional self-identity, future psychologist.

Вступ

Сучасні зміни в суспільних процесах актуалізують необхідність пошуку ефективних методів та засобів професійного становлення особистості в різних сферах життя, що ґрунтуються на осмисленні й утвердженні власної ідентичності та перспективах самореалізації.

Відповідно цього особливо зростає практична значущість проблем професійного становлення майбутніх фахівців професій «людина-людина» й психологів, зокрема. На сьогоднішній день з'являються різні новітні галузі професійної діяльності практичної психології, які втілюються в різноманітні служби, кабінети соціально-психологічного спрямування. Натомість, вітчизняна школа фахової підготовки психологів переважно залишається в сфері теоретичної компетенції з незначним вкрапленням практики. Причинами цього можуть бути: невідповідність стану системи навчально-професійної підготовки означених спеціалістів, зумовленим стрімким зростанням потреб психологічної практики в українському суспільстві; необхідність вирішення комплексу завдань з підвищення профпридатності студентів, розв'язання яких сприятиме усвідомленому вибору професії, врахуванню їх індивідуальних особливостей, особливостей становлення професійної самоідентичності майбутніх психологів.

Визначення цих особливостей, підбір актуальних методів та засобів формування особистості професіонала є неодмінною передумовою та складовою процесу підготовки таких спеціалістів. Крім того, успішне розв'язання проблем професійної самоідентичності майбутніх психологів чималою мірою сприятиме й становленню професійної свідомості та самосвідомості майбутніх фахівців з психології, набуттю у них системи сучасних світоглядних цінностей, професійно значущих якостей, умінь, навичок, автентичних самооцінок, самовизначення та, зрештою, на цій основі, - продуктивної самореалізації.

Отже, рівень професійної підготовки спеціалістів-психологів визначається, з одного боку, можливостями вищої освіти в підготовці майбутнього фахівця, а, з іншого, - вимогами до психологічної діяльності. Вирішення означеної проблеми зумовлює необхідність пошуку такої фахової моделі, яка б поєднувала обидва аспекти й відповідала сучасним вимогам. Особливо гостро ці питання постають протягом професійної підготовки фахівців із психології у навчальних закладах.

Так, нагальним для професійної підготовки майбутніх психологів залишається питання навчання на початкових курсах, як першого етапу входження в професію та формування профпридатності студентів. Правильно підібрані методи розвитку й корекції індивідуальних особливостей студентів-психологів сприятимуть процесу конкретизації та обрання ними подальшого спеціалізаційного напрямку в професії, визначенню притаманної саме для них психологічної галузі, в межах якої майбутній психолог виявить найбільшу ефективність і конкурентоспроможність, надаючи підтримку іншим. Оскільки розвиток і корекція цих особливостей є необхідною й значущою передумовою процесу підготовки фахових психологів, видається актуальним визначення специфіки розвитку професійної самоідентичності майбутнього психолога. Останнє, за нашим переконанням, є інтегративним особистісним утворенням, адже об'єднує ряд векторів особистісного розвитку, а саме, визначення і прийняття своєї ролі в професійній групі, окреслення міри професійної компетентності, спроможність до побудови перспективного плану фахової самореалізації тощо.

З цього питання існують певні дослідження, присвячені проблемам оволодіння програмою професійної підготовки, у яких розглянуті деякі технологічні питання підготовки фахівців, запропоновані різні моделі структури особистості практикуючого психолога, висвітлені умови особистісного розвитку психолога-практика (Є.Ю. Альошина, М.О. Амінов, В.Ю. Большаков, О.Ф. Бондаренко, Ж.П. Вірна, В.П. Захаров, Ю.М. Ємельянов,

О.Г. Солодухова, В.Г. Панок, Л.А. Петровська, Н.І. Пов'якель, Н.В. Пророк, Т.М. Титаренко, Л.І. Уманець, Н.В. Чепелєва, І.М. Юсупов, Т.С. Яценко та ін.). І передусім привернуто увагу до пошуку шляхів та засобів подолання існуючого нині розриву між теоретичним навчанням та практичною діяльністю майбутніх фахівців з прикладної психології (В.Г. Панок, Н.В. Чепелєва, Н.І. Пов'якель, Л.Г. Терлецька, Т.М. Титаренко).

У психолого-педагогічній літературі є також чимало досліджень, у яких розглянуто різні зрізи проблеми професійного становлення. Серед них - гуманістичний підхід у навчально-виховному процесі Г.О. Балла, професійні здібності психологів Н.В. Бачманової, Р. Бітянової, психодіагностичні принципи підготовки шкільних психологів О.Д. Божович, ціннісно-смислові утворення особистості як внутрішні детермінантами її розвитку М.Й. Боришевського, Л.П. Виговської, становлення особистості професіоналів у межах акмеологічного підходу А.А. Деркача, внутрішньо-особистісні перетворення в професійному становленні С.Д. Максименка, теоретичні передумови психологічної практики Т.С. Яценко та ін. Важливі положення щодо становлення особистості професіонала сформульовані в межах акмеологічного підходу Н.В. Кузьміної, А.О. Деркача, А.О. Реана, Л.М. Карнозової, О.П. Ситникова та ін.

Пошуки специфіки професійної підготовки, професіоналізму, психологічної та професійної готовності майбутнього психолога здійснювались у межах таких наукових підходів, як особистісно-орієнтованого (І.Д. Бех, І.С. Булах, К. Роджерс, В. Франкл, Е. Фромм, С. Якиманська та ін.), ціннісно-смислового (І.Д. Бех, А.О. Деркач, О.Є. Сапогова, Л.В. Баєва, Є.О. Клімов та ін.) та особистісно-діяльнісного (О.М. Леонтьєв, Б.Г. Ананьєв, О.В. Бондаревська, А.О. Деркач, М.І. Д'яченко, Л.О. Кандибович, В.В. Серіков). Проте, вивчення проблеми становлення професійної самоідентичності майбутніх психологів у ході їх навчально-професійної підготовки, а, саме особливостей розвитку та корекції її особистісних складових (пізнавальної активності, самооцінки та емоційної сфери) не здійснювалося раніше в межах особистісно-професійного підходу.

Мета дослідження - з'ясування ефективності впливу тренінгової програми формування професійної самоідентичності на її становлення в майбутніх психологів. Завдання дослідження: 1) визначити теоретичні підходи до проблеми становлення професійної самоідентичності в умовах фахової підготовки; 2) дослідити психолого- педагогічні особливості впливу програми формування професійної самоідентичності на становлення останньої у майбутніх психологів у ході навчально-професійної діяльності.

професійна самоідентичність фаховий психолог

Програма формування професійної самоідентичності майбутніх психологів складалася із трьох одноденних тренінгових модулів (один раз на тиждень по шість годин), а також з трьох самостійних домашніх завдань, вступного та завершального заняття.

Так, розроблена тренінгова програма складалася із 3-х модулів та була розрахована на 45 годин (1,5 кредити), з яких 30 годин аудиторної роботи (2 академічні години - вступ до тренінгу, 3 тренінгові сесії по 6 годин; 2 академічні години - завершення тренінгу, 6 академічних годин на перевірку та обговорення домашніх завдань) та 17 годин самостійної роботи (для виконання творчих завдань та рефлексії).

Мета тренінгової програми: коригування рівнів розвитку психологічних складових професійної самоідентичності майбутніх психологів у ході її становлення.

Завдання тренінгової програми:

1. Опанування студентами-психологами знаннями про професійну самоідентичність, як необхідну для ефективної майбутньої діяльності.

2. Ознайомлення майбутніх психологів із методами та прийомами діагностики психологічних характеристик особистості, які впливають на становлення професійної самоідентичності.

3. Оволодіння вміннями та навичками виконання конкретних професійних завдань, які виникають у процесі здійснення майбутньої діяльності, використовуючи для цього власні професійно значущі якості.

Перший модуль був спрямований на підвищення пізнавальної активності майбутніх психологів, другий - на корекцію самооцінки, а третій - на корекцію емоційного стану. Також кожен модуль вміщував у собі такі завдання та форми їхньої реалізації, що сприяли розвитку мотиваційного, когнітивного, емоційного та операційного компонентів. Варто зазначити, що всі завдання тренінгової програми були побудовані з урахуванням специфіки майбутньої професійної діяльності психологів.

Зазначаємо, що лише системна реалізація всіх трьох тематичних модулів забезпечують досягнення в цілому поставленої мети тренінгової програми.

Перед початком тренінгу проведено вступне заняття, на якому студентів було ознайомлено з програмою тренінгу, метою та завданнями; учасники озвучили свої очікування від цієї програми, обговорили графік зустрічей, прийняли правила роботи групи та заповнили вхідну анкету.

Загалом кожне заняття було спрямоване на формування конкретного компонента структури професійної самоідентичності (мотиваційного, когнітивного, емоційно-оцінного, поведінкового) майбутніх психологів.

Ефективність впровадженої програми визначалася за допомогою наступних методів. Так, за допомогою тесту «Самооцінка» (Будасси, 1972) та методики «Опитувальник САН» (Рогов, 1999) було визначено позитивні зміни в мотиваційному компоненті професійної самоідентичності майбутніх психологів, у ставленні до себе в професії та до самої професії. Для з'ясування якісних змін у когнітивному й операційному компонентах професійної самоідентичності досліджуваних (зміни в сприйнятті себе, як потенційно кращих фахівців, здатних впоратися з низкою професійних завдань; здобуття нового практичного досвіду, кращого розуміння природи різних поведінкових реакцій, організації своєї праці та інших, нестандартного вирішення професійних завдань) була використана методика «Вивчення професійної ідентичності (МВШ)» Л.Б. Шнейдер (Шнейдер, 2007) та опитувальник дослідження тривожності Спілбергера (в адаптації Андреєвої) (Дубровина, Акимова &Борисова, 1995).

Результати та дискусії

На сьогодні в умовах ринкової економіки в ході професійного становлення особистості набуває особливої актуальності значення професійно-психологічного потенціалу й професійної мобільності фахівця. Ці вимоги є провідними й у підготовці майбутніх психологів. Отже, постає необхідність створення ефективних соціально-психологічних умов у процесі навчально-психологічної підготовки психологів. Однією з таких умов є психологічний супровід професійного становлення майбутніх фахівців.

Теоретичний аналіз такого супроводу найбільш змістовно, на нашу думку, подано Е.Ф. Зеєром (Зеер, 2005). На думку автора, психологічний супровід, це поєднання в одне ціле процесу вивчення, формування, розвитку та корекції професійного становлення особистості з урахуванням психологічних особливостей кожної стадії, а також можливості особистості нести відповідальність за своє професійне життя (Зеер, 2005: 284). Достатньо наближено до вказаного попередньо, О.О. Євдокімова головну мету психологічного супроводу визначає через створення умов, сприятливих для розвитку особистості на всіх етапах особистісно- професійного розвитку, реалізації актуальних і потенційних можливостей особистості, ефективного засвоєння нових знань у сфері навчальної і професійної діяльності, побудови життєвої стратегії, оптимізації професійного й особистісного зростання (Євдокімова, 2009).

Вивченням сучасного тренінгового забезпечення психологічного супроводу професійного становлення фахівця займається Е.Е. Симанюк (Сьіманюк, 2005: 197-246). Автором розроблено комплекс тренінгів, які цілеспрямовано можуть вирішувати завдання даного супроводу: 1) «Тренінг корекції стратегії подолання криз професійного становлення особистості»; 2) «Тренінг профілактики та корекції вивченої безпорадності»; 3) «Тренінг формування професійної ідентичності».

У нашому дослідженні психологічний супровід у вигляді наставництва здійснив вагомий вплив на ефективність набуття професійної самоідентичності в навчально- професійній діяльності. Саме професійна самоідентичність у процесі професіогенезу забезпечує цілісність особистості та задоволення потреб суспільного розвитку в тріаді «особистість-діяльність-соціум» (Кудрявцев, 1981; Бодров, 1991; Цільмак, 2013).

Професійна самоідентичність особистості визначається психологами через сформовані навчально-професійні інтереси, цілі, очікування, дії, досягнення, результати, якості, які складають потенціал професіонала, цінностей майбутньої професійної діяльності тощо (Варбан, 1998).

Формування висококваліфікованого спеціаліста передбачає його особистісне становлення як суб'єкта діяльності й співпадає з періодом юнацтва або першим періодом дорослості, який відрізняється складністю становлення особистісних рис (Б.Г. Анан'єв, І.С. Кон, В.М. Лісовський та ін.).

Зокрема І.С. Кон, як представник стадіального напрямку становлення спеціаліста, розуміє професійне самовизначення як багатогранний та багатоступеневий процес, характерною складовою якого є професійна самоідентифікація (Кон, 1980). До істотних факторів професійного самовизначення автор відносить вік, рівень інформованості та рівень домагань.

На думку О.М. Леонтьєва, професійне становлення особистості ототожнюється зі становленням особистісних смислів, усвідомленням себе в системі суспільних зв'язків. Зазначене попередньо є проявом професійної самоідентифікації (Леонтьев, 1975).

Для розв'язання проблеми професійно-особистісної підготовки психолога-практика

О.Ф. Бондаренко задіював чотири взаємопов'язані аспекти: побудову теоретичної моделі спеціаліста, яка передбачала розробку стандартів (норм і нормативів), вимог до особистості та діяльності практичного психолога; первинний відбір професійно придатних кандидатів; розробку змісту навчання і розвитку психологів-практиків; розв'язання проблем власне професійного самовизначення спеціалістів, провідною з яких є проблема професійної ідентифікації (Бондаренко, 1996).

В.А. Семиченко доводить, що підготовку до професійної діяльності варто розглядати як своєрідний засіб розвитку особистості. І саме заклад вищої освіти має забезпечити цей розвиток. Методологічні основи професійної підготовки психологів вчена описувала як ієрархію особистісних цінностей (як пріоритетних) - пошук свого місця в професійно- рольовій структурі суспільства, професійних - повноцінне включення в професійно-рольові відносини та кваліфікаційних (якість сформованості професійних умінь і навичок) - інтеріоризація спеціальних знань, навичок, умінь, оволодіння техніками, технологіями, прийомами спеціалізації (Семиченко, 2000). Зміст цих процесів, у нашому випадку, відображає рівні, складові процесу становлення професійної самоідентичності особистості.

І.А. Дружиніна, у свою чергу, приділяє увагу вивченню особистісного компоненту в професійному розвитку студентів-психологів. На її думку, в процесі професійної підготовки психологів у ЗВО важливо приділяти належну увагу особистісному, емоційному розвитку, позитивному ставленню до себе, оскільки саме процеси когнітивного й індивідуального розвитку в сукупності створюють основу для формування професійної ідентичності, що є частиною самосвідомості, самовизначення особистості (Дружиніна, 2010).

Згідно поглядів Г.В. Ложкіна та Н.Ю. Волянюк (Ложкін & Волянюк, 2008: 123-130), професійна ідентичність є одним із провідних критеріїв становлення професіонала. Усвідомлюючи необхідність формування професійної ідентичності, фахівець сам вирішує в якій мірі варто приймати певну форму діяльності, певний спосіб професійної взаємодії й себе як професіонала.

Дослідження, присвячені вивченню самоідентичності особистості в процесі професійної підготовки (Лбашек, 1971), показали, що особистісна самоідентичність у професійному навчанні в ряді випадків відбувається стихійно, має не завжди передбачувані наслідки й може призводити до непередбачуваних негативних результатів, навіть до неадекватної самоідентичності майбутнього спеціаліста в професійному навчанні.

Проблеми формування професійної самоідентичності в повному обсязі актуальні в процесі підготовки майбутніх психологів. Дослідження показують, що процес самоідентифікації майбутніх психологів є недостатньо ефективним. Це виражається в тому, що майбутні спеціалісти недостатньо ідентифікують себе з професійним ідеалом (Джемс, 1982), не повністю усвідомлюють свою належність до психологічної професії та їм важко визначити в чому полягає їх особистісно-професійна індивідуальність ^^,1997).