Формування та розвиток особистості учнів основної школи в процесі занять фізичною культурою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування та розвиток особистості учнів основної школи в процесі занять фізичною культурою

Дмитро Панін (студент І курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету фізичного виховання)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Стасенко О. А.

У статті наголошується на важливості впровадження фізичної культури в повсякденний побут школярів як невід 'ємної частини здорового способу життя та ефективного чинника гармонійної і здорової особистості дітей. Ми розглядаємо її як процес цілеспрямованого педагогічного впливу на особистість школярів, результатом якого є формування рухових вмінь і навичок, розвиток фізичних якостей, підвищення рухової активності, зміцнення здоров 'я, а також вирішення завдань розумового, естетичного, морального, трудового виховання, високої внутрішньої та зовнішньої культури.

Ключові слова: фізична культура, фізичні вправи, рухові уміння і навички, гармонійний розвиток, школярі.

Фізичне виховання дітей шкільного віку є невід'ємною складовою освіти, яке забезпечує можливість набуття кожною дитиною необхідних науково обґрунтованих знань про здоров'я та засоби його зміцнення, методики організації змістовного дозвілля і спрямоване на формування в них фізичного, соціального й духовного здоров'я, вдосконалення фізичної та психічної підготовки до ведення активного довготривалого життя та професійної діяльності.

Основа системи фізичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від типів, форм власності та підпорядкування, регламентується Законами України «Про освіту», «Про фізичну культуру і спорт», актами президента та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими та іншими актами Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства України у справах молоді та спорту щодо фізичного виховання дітей, Навчальна програма з фізичної культури для учнів загальноосвітніх навчальних закладів, Навчальна програма з фізичної культури для учнів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи [7; 10].

Фізична культура - це сформований спосіб життя людини, що спрямований на зміцнення здоров'я, загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових вмінь та навичок. Заняття з фізичної культури є обов'язковим та входять в навчальні плани всіх загальноосвітніх закладів, від дитячого садочка до старшої школи [1].

Суттєвою ознакою шкільної фізичної культури є те, що це нормативний вид педагогічної діяльності, її обов'язкова галузь. Протягом усіх років навчання школярів вона на науково-методичних засадах здійснює організований безпосередній вплив на формування особистої фізичної культури учнів. У функціонуванні шкільної галузі втілюється, з одного боку, сучасне замовлення суспільства на формування фізично і духовно всебічно розвиненої особистості, з іншого - враховуються регіональні та шкільні можливості, специфіка реалізації фізичної культури, потреби й інтереси учнів, особливості їхньої вікової та індивідуальної життєдіяльності.

Реформування системи освіти у загальноосвітніх навчальних закладах вимагає удосконалення організаційної та методичної структури фізичного виховання учнів, у зміст якої входять засоби, методи і форми педагогічного впливу. Наукові дослідження і практика свідчать про те, що педагогічний вплив буде ефективним у тому випадку, якщо він відповідає віку, статі та індивідуальному розвитку учнів. Це означає, що основним принципом побудови методики фізичного виховання являється принцип діалектичної єдності та взаємозв'язку біологічного, психологічного розвитку і педагогічного впливу. Даний принцип був покладений в основу розгляду і розробки методичних положень фізичного виховання підростаючого покоління [4].

Як зауважує Б.М. Шиян [12], ефективність фізичного виховання залежить не лише від фізичних вправ, які використовуються, але й від факторів, що супроводжують їх виконання, тому знання факторів, які визначають влив фізичних вправ на організм учнів, дозволить підвищити рівень керованості педагогічним процесом і, як наслідок, - посилити його ефективність. Таких факторів є багато, але всі вони можуть бути об'єднані в чотири великі групи.

До першої групи відносяться індивідуальні особливості учнів, їхні моральні, вольові й інтелектуальні якості; тип нервової діяльності; рівень знань, умінь та навичок; фізичний розвиток і підготовленість; стан здоров'я; інтерес до занять, активність; любов до праці тощо.

Другу групу складають особливості самих вправ, їхній характер, складність, новизна й емоційність. Залежно від характеру вправи можуть впливати на різні якості, м'язові групи, вирішувати різні завдання (підготовчі, підвідні). Сила впливу вправ також визначається структурною складністю та фізичною трудністю.

Третя група факторів включає зовнішні умови виконання вправ (місце проведення, кліматичні, метеорологічні і санітарно-гігієнічні умови, стан матеріально-технічної бази, рельєф місцевості).

Четверту групу факторів, що визначають вплив фізичних вправ, представляють дії вчителя щодо раціональної організації процесу фізичного виховання. Як суб'єкт цього процесу, вчитель зобов'язаний пізнати його закономірності, психологічні, фізіологічні і біохімічні реакції на виконання фізичних вправ. Це дозволить йому регулювати фізичні навантаження, враховувати післядії попередньо виконаних вправ, реалізовувати принципи розвивального навчання, індивідуалізувати його. Забезпечуючи високу результативність фізичного виховання, учитель, з одного боку, повинен враховувати ці фактори, з іншого, використовувати їх для вирішення конкретних педагогічних завдань. Це особливо важливо для учнів основної школи (5-9 класи).

Відповідний вік займає особливе місце у розвитку учня, на чому акцентують увагу автори багатьох психолого-педагогічних видань. Головна риса - це вік переходу від дитинства до дорослості, коли формуються особистісні ціннісні орієнтації, здійснюється вибір життєвих зразків, застосовуються норми і вимоги, що панують у світі дорослих (позитивні або негативні). З одного боку, це вік сприятливих можливостей для становлення учня як особистості, здійснення його соціалізації (засвоєння соціального позитивного досвіду і норм суспільства). З іншого - це складний, суперечливий період становлення учня, коли його самоутвердження внаслідок впливу різних чинників (брак досвіду, негативне середовище, неврівноваженість, неадекватні методи та відсутність належних умов навчання та виховання і т. ін.) набуває часом негативних, асоціальних форм і виявів свідомості поведінки. Тому дуже важливо, щоб підліток у період активного становлення своїх міркувань, суджень, знань, пристосування до оточуючого світу був задіяний у позитивно формувальних видах діяльності, його інтереси були адекватні наявному в суспільстві позитивному світові цінностей. Виробленню цих цінностей сприяли певні життєві зразки, позитивні приклади тощо. Фізична культура і спорт як явище культури мають у цьому контексті значні навчально- виховні можливості, які школа повинна активізувати [9].

В.О. Сухомлинський наголошував на тому, що фізична культура підлітка має свої особливості. Анатомо-фізіологічні процеси, які проходять в цьому віці, - писав він, - настільки тісно пов'язані з духовним життям і формуванням свідомості, в такій значній мірі відображають майбутнє людини, що фізична культура вже не може обмежуватись культурою тіла і здоров'я. Вона торкається таких важливих складових людської особистості, як моральна гідність, чистота та шляхетність почуттів і відносин, життєвий ідеал, моральні й естетичні критерії, оцінка навколишнього світу та самооцінка. Далі він пише, що навчальний предмет «Фізична культура» повинен озброїти школяра знаннями і уміннями правильно організовувати своє життя, результативно працювати та правильно відпочивати. Уміння відпочивати, уміння берегти нервові сили для сучасної людини так важливі, як й уміння працювати. Фізична культура повинна забезпечувати свідоме відношення підлітка до свого організму, виробляти уміння берегти здоров'я, зміцнювати його правильним режимом праці, відпочинку, харчування, гімнастикою та спортом, загартовувати фізичні і нервові сили, попереджувати захворювання [8].

У практиці соціально-виховних установ показниками стану здоров'я та фізичного розвитку дітей є: показники соматичного здоров'я (медичні дані); загальна рухова активність, тобто, пізнавальна, трудова, фізична, суспільна; оволодіння школярами основами особистої фізичної культури; сформованість адекватної самооцінки свого здоров'я, фізичних можливостей та особливостей; розвиток усіх фізичних якостей: сили, гнучкості, швидкості, витривалості, спритності; розвиток рухової пам'яті та координаційних можливостей; потреба у фізичному самовихованні [2].

Зміст роботи по вихованню фізичної культури учнів основної школи включає діяльність, що забезпечує:

1. Морфологічне і функціональне удосконалення організму, закріплення його стійкості перед несприятливими умовами зовнішнього середовища, попередження захворювань і зміцнення здоров'я.

2. Формування та вдосконалення основних фізичних якостей. Здатність школярів до виконання багатьох рухових дій забезпечується високим і гармонійним розвитком всіх фізичних якостей: сили (здатності долати зовнішній опір або протидіяти йому за рахунок м'язових зусиль), витривалості (здатності виконувати роботу тривалий час без певних ознак втоми), спритності (здатності швидко засвоювати нові рухи й успішно діяти в умовах, що змінюються), швидкості (здатності виконувати рухи за мінімальний час).

3. Формування життєво важливих рухових умінь та навичок: ходьби, бігу, стрибків, плавання.

4. Виховання стійкого інтересу і потреби у систематичних заняттях фізичною культурою. В основі здорового способу життя лежить постійна внутрішня готовність особистості до фізичного самовдосконалення. Для формування такої готовності необхідно організувати дитячу рухливість, моторику в правильних формах, дати їй розумний вихід. Інтерес і задоволення, які учні одержують в процесі фізичних вправ, поступово переходять у звичку систематично займатися ними, яка потім перетворюється в постійну потребу.

5. Набуття необхідного мінімуму знань в галузі гігієни й медицини, фізичної культури і спорту. Учні повинні мати чітке уявлення про режим дня, гігієну харчування, сну, значення фізичної культури і спор ту для зміцнення здоров'я та підтримки високої працездатності, про гігієнічні правила занять фізичними вправами, гігієнічні вимоги загартування. Водночас вони оволодівають прийомами самоконтролю за своєю працездатністю, втомлюваністю, загальним почуттям [3].

Основними засобами виховання фізичної культури учнів є фізичні вправи, природні та гігієнічні чинники. Під фізичними вправами розуміють рухові дії, спеціально організовані й свідомо виконувані відповідно до змісту фізичної культури. До фізичних вправ належить гімнастика, ігри, туризм, спорт.

З педагогічної точки зору цінність гімнастики полягає в тому, що вона здатна вибірково впливати на організм, або на розвиток його основних систем і функцій. Гімнастика буває основною, гігієнічною, спортивною, художньою, виробничою, лікувальною. Згідно з навчальною програмою з фізичної культури учні займаються переважно основною гімнастикою (шикування і перешикування, вправи з предметами і без них, ходьба, біг, стрибки, метання, елементарні акробатичні вправи тощо). Вона розвиває фізичні якості, кмітливість, спритність, ініціативу.

Туризм - це прогулянки, екскурсії, походи і мандрівки, які організовують для ознайомлення учнів з рідним краєм, природними, історичними та культурними пам'ятками нашої країни. В них учні фізично загартовуються, вчаться бути витривалими, набувають досвіду колективного життя і діяльності, відповідального ставлення до природи.

На відміну від фізичної культури, спорт завжди пов'язаний із досягненням максимальних результатів в окремих видах фізичних вправ. На тренуваннях, а особливо на змаганнях учні долають значні фізичні та нервові навантаження, виявляють і розвивають рухові та морально-вольові якості.

Природні чинники - сонячне проміння, повітря, вода являються невід'ємним компонентом всіх видів рухової діяльності учнів, підсилюючи оздоровчий вплив на них. Крім того, вони є джерелом спеціально організованих процедур: сонячних і повітряних ванн, обтирань, обливань.

Гігієнічні чинники вимагають суворого дотримання санітарно-гігієнічних вимог при проведенні фізкультурних занять, у навчальній праці, відпочинку, харчуванні та ін.; будівництві, реконструкції, благоустрої, утриманні шкільних приміщень, спортивних залів, рекреаційних та допоміжних приміщень (оптимальна площа, світовий і тепловий режим, регулярне провітрювання, вологе прибирання); підборі знарядь, інвентарю та обладнання (за розмірами, вагою і облаштуванням вони повинні відповідати віку й статі учнів) для занять фізичними вправами; дотриманні режиму дня, який визначає чіткий розпорядок і доцільне чергування праці та відпочинку [6].

Значні можливості для фізичного розвитку і освіти дітей в галузі фізичного удосконалення має позакласна робота: гуртки, секції, оздоровчі центри, змагання, спортивні свята та ін.

Важливе значення має формування у школярів спеціальних знань. Формування знань учнів основної школи - це цілеспрямований і структурований процес, спрямований на засвоєння відомостей про збереження і зміцнення здоров'я засобами природних оздоровчих методик. Для досягнення позитивного ефекту у процесі формування валеологічних знань школярів потрібно використовувати:

• специфічні засоби навчання: художні твори (вірші, оповідання, казки) та фольклорні матеріали (загадки, прислів'я, лічилки, билини) на спортивну тематику; образна мова; народні, сюжетні й рухливі ігри; розгадування спортивних кросвордів; ігри, естафети і змагання з елементами інтелектуальних завдань;

• методи і методичні прийоми: методи організації й здійснення навчально-пізнавальної діяльності (бесіди, пояснення, розповідь), методи стимулювання та мотивування навчально-пізнавальної діяльності (стимулювання навчальної діяльності, заохочення, зауваження, уточнення, пізнавальна гра), методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності (запитання, опитування, нагадування, оцінка);

• форми навчання: уроки фізичної культури, уроки з інших предметів, сюжетні уроки, фізкультурні хвилинки, фізкультурні паузи, виконання домашніх завдань, спортивні свята;

• педагогічні умови: особисто зорієнтований підхід, інтеграція пізнавальної і рухової діяльностей учнів, творче використання національних традицій фізичного виховання, стимулювання та мотивування навчальної діяльності [5].

В основі процесу формування фізичної культури учнів основної школи повинні лежати глибокі світоглядні, культурологічні ідеї про сенс людського життя. Він будується на утвердженні ідеалу здорової гармонійно розвиненої особистості і тому відіграє особливу роль у формуванні здорового способу життя [11].

Отже, реформування системи освіти у загальноосвітніх навчальних закладах вимагає удосконалення організаційної та методичної структури фізичної культури учнів, у зміст якої входять засоби, методи і форми педагогічного впливу. Наукові дослідження і практика свідчать про те, що педагогічний вплив буде ефективним у тому випадку, якщо він відповідає віку, статі та індивідуальному розвитку дітей. Це означає, що основним принципом формування гармонійно розвиненої особистості учнів основної школи в процесі 178 занять фізичною культурою являється принцип діалектичної єдності та взаємозв'язку біологічного, психологічного розвитку і педагогічного впливу.

Бібліографія

фізична культура школяр особистість

1. Боднар І. Місце рухової активності у дозвіллі учнів середнього шкільного віку Спортивний вісник Придніпров'я. 2013. № 2. С. 257264.

2. Булич Э., Муравов И. Парадоксы и проблемыздоровьяилиВозможналидругая парадигма медицины? - Palmarium, 2016. 148 с.

3. Багінська О. Теоретичне дослідження сучасних тенденцій у навчанні школярів фізичної культури, зумовлених формуванням нової парадигми освіти в Україні. Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві : зб. наук. пр. 2012. № 3(19). С. 122-125.

4. Волков Л. В. Физическоевоспитаниеучащихся : учеб.-метод. пособ. К. : Радянська школа, 1988. 184 с.

5. Дмитрук В. С. Формування валеологічних знань молодших школярів у процесі занять з фізичної культури : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02. Східноєвропейський нац. ун-т ім. Лесі Українки. Луцьк, 2015. 20 с.

6. Єдинак Г. А., Галаманжук Л. Л. Особливості вияву показників емоційних процесів у хлопців із різними соматотипами. Вісник Чернігів. нац. пед. ун-ту. Серія : Педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт. Вип. 147, Т. 1. С. 101-107.

7. Іващенко В. П., Безкопильний О. П. Теорія і методика фізичного виховання : навч. посіб. Черкаси : Вид-во Черкаський ЦНТЕІ, 2005. 263 с.

8. Сухомлинський В. А. Рождениегражданина. Избр. произведения : К., Т. 3. 1980. 382 с.

9. Теорія і методика фізичного виховання : підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту : у 2 т. / Т. Ю. Круцевич та ін., 2-ге вид., переробл. та доп. Національний університет фізичного виховання і спорту України, вид-во «Олімп. л-ра», Київ, 2017. Т. 2. Методика фізичного виховання різних груп населення. 448 с.

10. Фізична культура в школі : метод. посіб. / За заг. ред. С. М. Дятленка. К. : Літера ЛТД, 2010. 176 с.

11. Хохлова Л. А. Організаційно-методичні засади вдосконалення діяльності загальноосвітніх навчальних закладів як «шкіл сприяння здоров'я» : автореф. дис. ... канд. наук з фіз. вих. і спорту : 24.00.02. Прикарпатський нац. ун-т ім. Василя Стефаника. Івано-Франківськ, 2012. 20 с.

12. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів : навч. книга. Тернопіль : Богдан, Ч. 2., 2002. 248 с.

Размещено на Allbest.ru