Розвиток постановчих компетенцій майбутніх учителів хореографії в процесі підготовки концертно-конкурсних композицій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток постановчих компетенцій майбутніх учителів хореографії в процесі підготовки концертно-конкурсних композицій

Лиманська Ольга Вікторівна - кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри хореографії Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

Барабаш Ольга Володимирівна - старший викладач кафедри хореографії Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

Редько Каріне Вагаршаківна - викладач кафедри хореографії Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. На сучасному етапі розвитку хореографічної освіти значно підсилюються вимоги щодо професійних (фахових) компетенцій майбутніх хореографів. У новому Галузевому Стандарті вищої освіти першого (бакалаврського) рівня спеціальності 024 Хореографія (2020) зазначається важливість опанування здобувачами таких компетенцій як: здатність застосовувати теорію та сучасні практики хореографічного мистецтва, усвідомлення його як специфічного творчого відображення дійсності, проєктування художньої реальності в хореографічних образах. Відповідно до цього прогнозовані результати навчання - володіти принципами створення хореографічного твору, реалізуючи практичне втілення творчого задуму.

Сучасна конкурсна хореографія є важливою складовою мистецтва танцю, що зароджувалась і розвивалась під впливом інших видів мистецтв та соціально- культурних процесів ХХ-ХХІ століть. Конкурсна хореографія має свої специфічні риси, що зумовлюють її відокремленість від інших форм хореографічного мистецтва. Значний вплив на розвиток конкурсної хореографії в країнах пострадянського простору мав естрадний танець, який виокремився в процесі видозміни класичного балету, пошуку балетмейстерів нових засобів емоційного впливу на глядацьку аудиторію. Основоположні принципи естрадного танцю, закладені його творцями: І. Бельським, К. Голейзовським, І. Моісеєвим, Р. Форрегером та ін. залишаються актуальними і сьогодні.

Бурхливий розвиток сучасної конкурсної хореографії зумовив звернення науковців до проблеми принципів побудови конкурсного танцю, але, на жаль це питання не має достатнього втілення у наукових дослідженнях. Знання й розуміння принципів, за якими будувався естрадний танець, як культурне явище ХХ ст. важливе для сучасних молодих балетмейстерів, педагогів-практиків.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Процес підготовки хореографічних номерів як складова професійної освіти майбутніх хореографів став предметом активних досліджень упродовж початку ХХІ ст., що відображено в працях О. Голдрича, В. Годовського, Б. Колногузенка, П. Фриза та ін. Однак, в роботах цих авторів не приділено уваги особливостям роботи над концертною хореографічною композицією.

Найбільш комплексно розкрив питання роботи над естрадним концертним номером І. Богданов у своєму дисертаційному дослідженні, але специфіка хореографічної композиції не увійшла в поле зору науковця.

У першому десятилітті ХХІ ст. з'явилося чимало досліджень, присвячених проблемам різних видів хореографії в Україні кінця ХХ початку ХХІ ст. (Д. Бернадська, С. Легка, Ю. Станішевський, Д. Шаріков та ін.), але в них естрадний танець згадується в контексті загального розвитку мистецтва танцю.

Серед зарубіжних дослідників естрадного танцю слід виділити фундаментальну працю Н. Шереметьєвської "Танец на эстраде", в якій на широкому фактичному матеріалі початку ХХ до кінця 80-х рр. ХХ ст. розкривається феномен естрадної хореографії. Привертає увагу праця "Эстрада сегодня и вчера. О некоторых эстрадных жанрах ХХ - ХХІ веков", яка надає цілісну картину становлення різних естрадних жанрів, зокрема хореографічного. Серед останніх публікацій заслуговує увагу праця Р. Сало, в якій проаналізовано специфіку створення естрадних концертних номерів.

Отже, недостатня розробка питання та необхідність розробки методичних рекомендацій з удосконалення професійної підготовки здобувачів вищої освіти зі спеціальності "Хореографія" зумовили вибір теми статті.

Мета статті - висвітити особливості розвитку постановчих компетенцій майбутніх вчителів хореографії в процесі підготовки концертно-конкурсної композиції.

Виклад основного матеріалу дослідження. В навчальному плані здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти достатня увага приділяється формуванню та розвитку постановчих компетенцій, у тому числі в процесі опанування курсів вільного вибору. Одним з таких курсів є "Підготовка концертних номерів". Метою викладання навчальної дисципліни "Підготовка концертних номерів" є: освоєння студентами теоретичних і практичних знань з проєктування та практичного втілення хореографічного концертного номеру. постановчий компетенція вчитель хореографія

Основними завданнями вивчення дисципліни "Підготовка концертних номерів" є:

- ознайомлення студентів з основами режисури;

- засвоєння студентами теоретичних знань із термінології режисури;

- оволодіння студентами теоретичних навичок із постановки концертних номерів;

- оволодіння студентами практичних навичок із постановки концертних номерів;

- засвоєння студентами законів композиції для правильної постановки концертного номера;

- оволодіння студентами знань із структури номера як основи дійства;

- засвоєння студентами образного бачення для чіткої постановки концертного номера;

- вивчення послідовності проведення репетицій для постановки концертного номера;

- вивчення особливостей практичного втілення концертного номера.

Виконання індивідуальних навчально-творчих завдань з курсу оцінюється за наступними критеріями:

- володіння основними законами драматургії, вміннями й навичками їх використання при створенні власних хореографічних творів;

- знання хореографічної лексики сучасних танців та володіння вміннями й навичками створення хореографічної лексики при створенні власних хореографічних творів;

- володіння законами побудови просторової композиції танцю та володіння уміннями й навичками їх використання при створенні власних хореографічних творів;

- знання художніх прийомів композиції танцю та вміння їх використання при створенні власних хореографічних композицій;

- знання методики створення хореографічних композицій різних жанрів і форм та її застосування при створенні власних хореографічних творів;

- грамотне написання композиційних планів до власних хореографічних творів.

Перш за все здобувачі повинні володіти теоретичною базою постановки хореографічних номерів за вимогами естради. Слід уточнити зміст основних понять, а саме:

"Естрадний танець" - це музично-хореографічна мініатюра, ідея якої виражена в чіткій драматургічній побудові. Під драматургією розуміється не тільки розвиток сюжету, а й те, що кожен епізод танцювального номеру втілюється виразним прийомом - танцювально-ігровим або просто танцювальним. Це вид сценічного танцю, невелика танцювальна сценка, що призначена для естрадного виконання (зазвичай у концерті, або конкурсі).

Естрадний танець характеризується наявністю основоположних принципів (ознак), які вирізняють його серед інших видів хореографічного мистецтва - це легка пристосовуваність до різноманітних умов виконання; короткочасність; концентрація виразних засобів; оригінальність задуму та його втілення; сучасність; віртуозність та виразність виконання.

"Конкурсна хореографічна композиція"

- це самостійний, завершений хореографічний твір (сюжетний, або безсюжетний), створений за законами драматургії, має у своєму арсеналі трюкові (складні технічні) елементи, відповідає музичному супроводу й естетично оформлений до вимог сцени.

Естрадна хореографія - один з найбільш поширених видів хореографічного мистецтва, однак й маловивчена. Складність досліджень естради обумовлена її специфікою: естрада є злиттям різних мистецтв, де кожне, зберігаючи свої специфічні риси, виявляє ознаки приналежності до естради. Незважаючи на те, що естрада тісно пов'язана з театром, форми творів театру та естради різні: у театрі

- спектакль, в естраді - номер є основною художньою формою репрезентації образів. Тож, естрада - це багатожанрове сценічне мистецтво, споріднене з театральною виставою, але як вид видовищного мистецтва вона відрізняється певною самостійністю і її вистава розрахована на масове сприйняття.

Естрадний танець як культурологічне явище ХХ століття пройшов складний шлях свого становлення. З роками поняття "естрадний танець" розширювалося й, якщо на початку ХХ століття вбирало в себе ознаки народних танків, чечітки, салонних та пластичних танців у сольному виконанні, то вже в першій третині ХХ ст. виникає такий різновид як групова форма - танці герлс, а з кінця 30-х рр. ХХ ст. з'явилась масова сценічна форма народного танцю - ансамбль народного танцю, яка пізніше стала ведучою на танцювальній естраді [7, с. 5].

Серед думок, які окреслили специфічні риси естрадного танцю ХХ століття провідним є ствердження про те, що специфіка естрадної хореографії полягає у миттєвому емоційному впливі на глядача. Танок повинен завоювати увагу глядача несподіваним сюжетом, оригінальністю постановки, віртуозністю та артистизмом виконавця, і скоріше, неповторністю таланту, індивідуальністю артиста.

У своїй книзі "Танец на эстраде" Н. Шереметьєвська надає таке визначення естрадному танцю - "це музично-хореографічна мініатюра, ідея якої виражена у чіткій драматургічній побудові, зі своєю експозицією, зав'язкою, кульмінацією, та фіналом. Під драматургією естрадного танцю слід розуміти не тільки розвиток сюжету" [7, с. 7].

І. Богданов у своєму дисертаційному дослідженні, на основі аналізу діяльності попередників (Є. Кузнецова, Є. Уварової, М. Хрустальова, Н. Шереметьєвської та ін.) виявляє основоположні принципи (ознаки) естрадного танцю, а саме: 1) легка пристосовуваність до різноманітних умов виконання; 2) короткочасність; 3) концентрація виразних засобів; 4) оригінальність задуму та його втілення; 5) сучасність; 6) віртуозність та виразність виконання [3].

Н. Карчевська у своєму дисертаційному дослідженні виділяє такі характеристики естрадного танцю, як: послідовне використання малих форм; розважальність; доступність, ясність пластичного тексту; наявність "вар'єте-моменту", який за аналогією з цирком можна назвати ще естрадним трюком; сучасність стилістики [4].

Одною із сучасних тенденцій розвитку естрадного хореографічного мистецтва є конкурсний рух, який найбільш активізувався в період незалежності нашої держави. Головною метою більшості конкурсів з хореографії є популяризація танцю в різних його жанрах серед широкого загалу людей.

Конкурси з хореографічного мистецтва (від лат. concursus - збіг, зіткнення, зустріч) - це творче змагання танцюристів і балетмейстерів з метою визначення і заохочення переможців. У 1920-ті роки в Англії при Імператорській спілці вчителів танців булла організована спеціальна Рада з бальних танців. Англійські фахівці стандартизували найпопулярніші у той час танці - вальс, швидкий і повільний фокстроти, танго. Унаслідок започатковано конкурсні (від лат. зіткнення) танці, й відтоді бальний танець диференціювався на спортивний і соціальний (sodal dance). Зазначені конкурси сприяють подальшому розвиткові хореографічного мистецтва, виявленню нових талановитих танцюристів, удосконаленню їхньої майстерності, налагодженню творчих контактів, розширенню взаємного обміну культурно-мистецьким досвідом й взаємозбагаченню національних хореографічних шкіл [6].

Аналіз досліджень з визначення терміну "конкурсна хореографічна композиція" дав змогу з'ясувати, що - це самостійний, завершений хореографічний твір (сюжетний, або безсюжетний), створений за законами драматургії, має у своєму арсеналі трюкові (складні технічні) елементи, відповідає музичному супроводу й естетично оформлений до вимог сцени.

Для більшості сучасних хореографічних конкурсів головними критеріями конкурсної хореографічної композиції є: зміст програми та виконавська майстерність (чистота виконання, техніка виконання); сценічна культура, виразність, емоційність, динаміка виконання; відповідність репертуару віковим особливостям виконавців; композиційна будова сценічного твору; відповідність музики та хореографії; сценічне оформлення, костюм; оригінальність постановки; артистизм, рівень розкриття художнього образу; втілення цікавих ідей засобами мистецтва.

Яскравим прикладом втілення принципів естрадного танцю став І. Моісеєв, він зафіксував в сценічній формі образи народного фольклору. Творчість ансамблю танцю під його керівництвом естрадна за своєю сутністю й структурою концертних програм, за принципами побудови кожного номеру, за вимогами до танцюристів (яскравість, індивідуальність, різнобічна техніка - акторська та танцювальна) [7, с. 197].

Яскраво демонструє приклади утілення принципів естрадного танцю творчість П. Вірського, а особливо його військові танці [7, с. 204]. Він збагатив їх лексику використанням техніки класичного танцю в поєднанні з рухами російського, українського, білоруського танців. Йому належить ідея використання стройового кроку та прийомів стройового кроку в основі військового танку.

Сучасна конкурсна хореографічна композиція, володіючи ознаками естрадного танцю, а саме: виразність, короткочасність (в деяких випадках до 3-х хвилин), концентрація виразних засобів, сучасність, оригінальність задуму та його втілення, віртуозність та виразність виконання, має свої особливості втілення.

Робота над конкурсною композицією потребує від балетмейстера рішення цілого ряду специфічних завдань, з якими він стикається в створенні концертної програми. Це, в першу чергу, вміння розкрити індивідуальність артиста, побудувати драматургію номеру, визначити його тематику, проблематику, працювати з репризою, трюком, знати та враховувати природу специфічних виразних засобів жанру та інше.

Під час вивчення навчальної дисципліни "Підготовка концертних номерів" здобувачі виконують завдання до:

1) практичних занять: здійснити ідейно-тематичний аналіз власної хореографічної композиції: тема, ідея, та ін..; здійснити опис змісту та драматургії власної хореографічної композиції; підготувати презентацію сценічного оформлення хореографічного образу власної хореографічної композиції (костюм, світло, декорації, тощо);

2) індивідуальних занять: надати опис методів створення лексики власної хореографічної постановки; розписати за музичним супроводом створені комбінації власної хореографічної постановки; надати розгорнутий аналіз музики власної хореографічної композиції (консультація концертмейстера обов'язкова);

3) самостійної роботи: надати опис прийомів створення малюнків власної хореографічної постановки; зробити відеозапис основних етапів постановки власної хореографічної композиції; зробити аналіз проведеної роботи та підготувати розгорнутий композиційний план хореографічної композиції.

Конкурсна хореографічна композиція, як і естрадний номер повинна завжди мати свій фінал, свою "точку", своє логічне завершення, свої глядацькі аплодисменти в кінці. Саме пошук фіналу номеру - важливе та складне завдання хореографа- постановника на естраді [2, с. 16].

Початком створення естрадної програми, номеру частіше всього є та чи інша ідея, тема, ситуація, або "драматургійний хід", виражений у літературному вигляді (лібрето). Тема та ідея - перші й самі суттєві аспекти естрадної драматургії в цілому.

Отже, важливими структуроформуючими елементами конкурсної хореографічної композиції як естрадного дійства є: зав'язка, яка визначає подальший драматургійний хід; фінал у вигляді емоційної точки, сюжет (не завжди).

З точки зору значення драматургії, всі естрадні номери можна поділити на дві великі групи: сюжетні та безсюжетні. В сюжетному номері завжди є фабула, або ряд подій. Такі номери піддаються драматургійному аналізу: 1) обставини, що пропонуються; 2) вихідна подія; 3) конфлікт;

4) головна мета, що пробуджує події (головна дія); 5) прохідні дії; 6) завдання; 7) центральні події; 8) фінальна подія.

У той же час треба звернути увагу на особливості сюжетної драматургії естрадного номеру, які підкреслив І. Штокбант: "Сюжетна побудова номеру має безсуперечні переваги, але й свої недоліки. Літературні рамки сюжету, з одного боку, роблять естрадний номер більш "театральним", "акторським", а з іншого боку, коли мова йде про артистів естрадно-циркового (хореографічного) жанрів, обмежують трюкові можливості виконавця. Не кожен трюк уміщується в сюжет" [8].

Таким чином, необхідно відзначити два аспекти:

- на естраді, на відміну від театру, сюжетна драматургія номеру може заважати виразному виконанню;

- сюжетна драматургія не завжди є першоосновою номеру.

Ці два аспекти визначають специфіку драматургії естрадного номеру та конкурсної хореографічної композиції. В естрадному танці головним виразним засобом є трюк, складна техніка виконання, тому драматургія у багатьох випадках має прикладне значення.

У безсюжетній конкурсній хореографічній композиції побудова номеру може бути заснована на використанні окремого стилю, який підказує хореографу та виконавцям напрямок у пошуках зовнішніх рис образу, малюнку, характеру, костюму, реквізиту, музики [5].

Особливість драматургійної побудови конкурсної композиції як і естрадного номеру постає у вибудові специфічної логіки чергування трюкових та технологічних елементів виконання, яке забезпечує танцівнику найліпші можливості демонстрації своєї майстерності. В такому випадку логіка внутрішніх зв'язків трюків, співвідношення їх складності, темпоритмічний розвиток, підготовка глядача до сприйняття головного елементу або центрального трюку. Все це в цілому організує найбільш вигідний та ефективний розвиток та завершення номеру [1].

У постановці конкурсної хореографічної композиції на одного виконавця балетмейстер відштовхується не від лібрето, а від виконавця. Тут слід враховувати такі етапи роботи:

- підбір артиста, якому треба поставити номер;

- підбір музики до майбутнього номеру (як правило музика пишеться рідко);

- створення фабули танцювального номеру на основі музичного супроводу.

У свою чергу, естрадний номер створюється не просто для конкретного виконавця (виконавців): індивідуальність артиста слугує відправною точкою у виникненні естрадного номеру [2]. Привести сценарно-драматургічну основу номеру у відповідність до особливостей, індивідуальних рис артиста, намагаючись зберегти при цьому задум, - головна задача, що стоїть перед автором сценарію, перед постановником. Таким чином, один з основних принципів драматургії: втілити задум у короткий відрізок часу, ужати змістовне наповнення та емоційну виразність.

У понятті індивідуальність виконавця естрадного танцю є ряд специфічних особливостей, які відрізняють його від поняття індивідуальності артисту:

- виразні засоби виду хореографії стають основними у побудові номеру;

- рівень виконавської майстерності (техніка виконання);

- здатність до перевтілення у заданих обставинах;

- акторська виразність та індивідуальність виконавця.

Тобто, створення драматургійної основи естрадного танцю, як і конкурсної хореографічної композиції відштовхується від специфічних особливостей та навичок танцівника в технології виразних засобів видів хореографії, а не тільки від його акторської індивідуальності.

Висновки дослідження і перспективи подальших розвідок напряму

Формування постановчих компетенцій майбутніх фахівців у сфері хореографії є важливим та довготривалим процесом, який включає в себе як теоретичну, так і практичну складову. Сучасна затребуваність в якісних концертно-конкурсних композиціях вимагає посилення уваги щодо їх проєктування та реалізації. Ці завдання цілком задовольняє навчальна дисципліна "Підготовка концертних номерів", що містить два модулі: теоретичні основи та практична робота з постановки номерів.

Теоретичне та практичне значення викладеного матеріалу полягає у можливості його застосування в якості ефективних засобів формування та розвитку постановчих компетенцій майбутніх вчителів хореографії.

Подальші дослідження можуть бути спрямовані на вдосконалення технологій підготовки майбутніх постановників хореографічних композицій з урахуванням вимог сучасного ринку видовищних заходів.

Список джерел

1. Богданов И.А. Драматургия эстрадного представления: Учебник. / И.А. Виноградский. СПб.: Изд-во СПбГАТИ. 424 с.

2. Богданов И. Постановка эстрадного номера: Учебное пособие. / И.А. Богданов. СПб, 2004. 305 с.

3. Богданов И.А. Художественная структура эстрадного номера и основные методические принципы его создания. Автореф. дцс.... д-ра искусствоведения: 17.00.01. / И.А. Богданов. СПб., 2005. 21 с.

4. Карчевская Н.В. Эстрадный танец в контексте хореографического искусства Беларуси. Автореф. дис. на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.09 - теория и история искусства. / Н.В. Карчевская. 2006. 20 с.

5. Лиманська О.В. Основи композиції та постановки танцю: сучасна тема в хореографії / Навчальний посібник / О.В. Лиманська, Н.А. Бугаєць. Харків: ХНПУ імені Г.С. Сковороди, 2014. 112 с.

6. Сахно М.В. Категоріальний апарат конкурсної хореографії // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. Наукові записки РДГУ / М.В. Сахно. Рівне, 2012. Вип. 18. С. 15-19.

7. Шереметьевская Н. Танец на эстраде / Н. Шереметьевская. М.:Искусство, 1985. 412 с.

8. Штокбант И.Р. Эстрадный номер // Актуальные проблемы воспитания актерских и режиссерских кадров эстрады в вузе: сб. ст. / И.Р. Штокбант. Л., 1987.

9. REFERENCES

10. Bogdanov, I. A. Dramaturgiya estradnogo predstavleniya. [Dramaturgy of variety entertainment]. St. Petersburg.

11. Bogdanov, I. (2004). Postanovka estradnogo nomera. [Stage performance]. St. Petersburg.

12. Bogdanov, I. A. (2005). Khudozhestvennaya struktura estradnogo nomera i osnovnyye metodicheskiye printsypy ego sozdaniya. [The artistic structure of the stage performance and the basic methodological principles of its creation].

13. Karchevskaya, N. V. (2006). Estradnyi tanets v kontekste khoreograficheskogo iskusstva Belarusi. [Variety dance in the context of the choreographic art of Belarus]. (Abstract of Candidate of Arts' thesis). Belarus.

14. Lymanska, O. V. (2014). Osnovy kompozytsii ta postanovky tantsiu: suchasna tema v khoreohrafii. [Basics of composition and dance performances: the theme in the choreography]. Kharkiv.

15. Sakhno, M. V. (2012). Katehorialnyi aparat konkursnoi khoreohrafii. [Category apparatus of the competition choreography]. Rivne.

16. Sheremetevskaya, N. (1985). Tanets na estrade. [Dance on the stage]. Moscow.

17. Shtokbant, I. R. (1987). Estradnyy nomer. [Variety turn]. Moscow.

Размещено на Allbest.ru