Мова і її вплив на формування пізнавальних процесів дитини раннього дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

Факультет психології

Кафедра загальної і соціальної психології та психотерапії

Курсова робота на тему:

Мова і її вплив на формування пізнавальних процесів дитини раннього дошкільного віку

Виконав: студент групи 22 зпсІІв

Лангільде Мирослав Сергійович

Київ - 2019

Зміст

Вступ

Розділ 1. Проблема пізнавального розвитку дітей раннього дошкільного віку в психолого-педагогічних студіях

1.1 Психологічні особливості розвитку дітей раннього дошкільного віку

1.2 Специфіка розвитку пізнавальної сфери дітей раннього дошкільного віку

Розділ 2. Практичні аспекти формування пізнавального розвитку дітей раннього дошкільного віку

2.1 Діагностика пізнавального розвитку дітей раннього дошкільного віку

2.2 Програма мовленнєвої роботи з дітьми раннього дошкільного віку

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Сучасна освітня система постулює надзвичайну важливість проблеми пізнавального виховання. Першочерговим постають завдання, в ході яких формується здатність здійснювати активну пізнавальну діяльність.

Справедливим є зауваження одного з провідних фахівців, які вивчали пізнавальне виховання в дошкільників, М.М. Поддьякова, з приводу необхідності надання на сучасному етапі розвитку педагогіки дітям ключа, за допомогою якого вони зможуть пізнавати дійсність, відкинувши прагнення про те, що вони повинні мати вичерпну суму знань, чим відрізнялася традиційна система.

Роботи представників вітчизняної та зарубіжної педагогіки містять визначення дитинства як періоду, оптимального для того, щоб виховувати дитину та розвивати її пізнавально. Така думка належить педагогам-творцям перших систем виховання в ДНЗ - Ф. Фребелю, М. Монтессорі. Але А.П. Усова [31], А.В. Запорожець [14], Л.А. Венгер [9], М.М. Поддьяков [28] у своїх працях виявляють значно більш високий характер можливостей розвитку пізнавальних здібностей дітей у дошкільному віці, ніж про це думали до того. Дитині доступне пізнання не лише зовнішніх, наочних властивостей, притаманних предметам та явищем, що передбачені в системах Монтессорі та Фребеля, але й здатність засвоєння уявлень стосовно загальних зв'язків, які містять явища природи, соціальне життя, можливість опанування способів аналізу. Дитина може вирішувати різноманітні завдання.

Провідний засіб, який вживається, коли формується пізнавальний розвиток дошкільників, пов'язаний із розвивальною (дидактичною) грою. Саме дидактична гра дає змогу вирішення пізнавальних завдань, що мають цікаву ігрову форму. Діти наче не помічають, що беруть участь у процесі навчання. Вони долають шерег певних труднощів на шляху до знаходження рішень. Недостатня розробленість зазначеної тематики обумовлює актуальність теми дослідження.

Мета дослідження: доведення доцільності у використанні мовленнєвих вправ у процесі пізнавального виховання дошкільників.

Об'єкт дослідження: педагогічний процес, що провадиться в дошкільному навчальному закладі.

Предмет дослідження: мовленнєві вправи як засіб пізнавального виховання дошкільників.

Завдання дослідження:

1. Розгляд методологічних засад, за якими здійснюється пізнавальне виховання дошкільників.

2. Розкриття особливостей, які має пізнавальне виховання в умовах ДНЗ.

3. Визначення сутності дидактичної гри та шляхів, за якими вона може бути використана для того, аби сформувати пізнавальне виховання дітей дошкільного віку.

4. Розробка методичних рекомендацій стосовно впровадження дидактичних ігор в процес пізнавального виховання дошкільників.

Аби вирішити поставлені завдання, потрібно було вдатися до використання таких методів дослідження: аналіз методичної та психолого-педагогічної літератури в теоретичному аспекті, діагностика стану та формування процесу пізнавального виховання дітей дошкільного віку, розробка системи дидактичних вправ та ігор для покращення процесу пізнавального виховання.

Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його матеріалів у подальших студіях, присвячених дошкільній педагогіці в цілому та питанням пізнавального розвитку вихованців дошкільних навчальних закладів зокрема.

Базою дослідження став ДНЗ № 1 «Барвінок» смт. Межова Дніпропетровської області. Дослідження проводилося в молодшій групі.

Структура роботи зумовлена її метою та завданнями. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Розділ 1. Проблема пізнавального розвитку дітей раннього дошкільного віку в психолого-педагогічних студіях

1.1 Психологічні особливості розвитку дітей раннього дошкільного віку

Дошкільне дитинство - дуже важливий етап у дитячому житті. Кожна дитина є явищем унікальним та неповторним, і так само унікальністю та неповторністю відрізняється процес, в ході якого вона розвивається. Зростання одних дітей проходить із більшою швидкістю, у зв'язку з чим відбувається випереджання ними своїх однолітків, у інших спостерігається розвиткове відставання. Вікова психологія трактує нормативні поняття швидше в статистичному аспекті, тобто норма характеризується таким темпом та спрямованістю дитячого розвитку, що характерний для переважної більшості дітей та уособлює певний розвивальний етап [18, с. 15].

Світ навколо себе активно пізнається дітьми дошкільного віку. Можливість такого пізнання інспірується наявними в них психічними пізнавальними здібностями (увагою, сприйняттям, пам'яттю, мисленням, уявою, мовленням).

Сприйняття є процесом, в ході якого свідомістю людини відображаються цілісні предмети та явища, що безпосередньо діють на органи чуття.

Сприйняття становить провідний пізнавальний процес у дошкільному віці. Формування пізнання сприяє успішному накопиченню нових знань, швидкому освоєнню нового роду діяльності, адаптації до оновлених обставин існування, повноцінному фізичному і психічному розвитку [11, с. 32].

Молодший дошкільний вік характеризується предметним характером сприйняття, тобто не відбувається відокремлення властивостей предмета (його кольору, смаку, розміру) від самого цього предмета, натомість, між ними відбувається злиття, що набуває характеру єдиного цілого. При цьому дитині доступне бачення властивостей не повною мірою, а лише тих, що є найяскравішими, наприклад - зелень трави, кислість та жовтизна лимону.

Середній дошкільний вік характеризується більшою осмисленістю, цілеспрямованістю, аналітичністю сприйняття. Сприйняття розподіляється на сегменти, пов'язані із спостереженням, розгляданням, пошуком. Чотири-п'ятирічна дитина здатна до отримування уявлень стосовно основних геометричних фігур, основних спектральних кольорів, розмірових параметрів, просторово-часових характеристик.

Молодший дошкільний вік характеризується втратою дитячим сприйняттям свого першочергово глобального характеру. Через вплив, який справляє на дошкільника ігрова та предметна діяльність, відбувається розвиток здатності дошкільника до відокремлення властивостей та самого предмета, помічання схожих властивостей, що притаманні різним предметам, та різних властивостей, що містяться в однім предметі [11, с. 41].

Предметні та ознакові знання набувають ознак розширення та системної організації, що сприяє можливості їхнього використання у різноманітних видах дитячої діяльності. Цей вік характеризується формуванням складних різновидів, що представляють зоровий аналіз, синтез, здатності до пізнавального почленування об'єкту сприйняття на складові частини. Таким чином, світ в баченні дитини набуває категоріального значення, а процесам сприйняття притаманна інтелектуалізація [18, с. 16].

Увага є психічним процесом, суть якого пов'язана зі спрямованістю та зосередженістю, яка приковує свідомість до певного об'єкту за умови одночасного відволікання від споглядання інших.

Вияв перших ознак уваги відбувається на другому-третьому тижні життя і є слуховим та зоровим зосередженням.

Увазі дитини в ранньому дошкільному віці характерна мимовільність.

Початок дошкільного дитинства характеризується відображенням дитячою увагою її інтересу, що викликають навколишні предмети та дії, що з ними виконуються. Зосередженість дитини триває до часу згасання інтересу. Коли перед нею з'являється новий предмет, то увага автоматично переключається на нього.

Дошкільне дитинство протягом усього свого тривання характеризується мимовільністю дитячої уваги. Тому дитина рідко може протягом тривалого часу зосереджуватися на одній і тій самій справі.

Дошкільний вік через ускладнення дитячої діяльності провокує виникнення зосередженої та стійкої уваги. Молодшим дошкільнятам доступна можливість зосереджуватися на одній і тій самій грі до півгодини, молодшим дошкільникам - до півтора годин [18].

У віці чотирьох-шести років починається опанування дітьми довільною увагою. Саме цей вік характеризується першими спробами керування нею, свідомого направлення в бік певних предметів чи явищ, зосередження на них із використанням певних засобів.

Молодший дошкільний вік характеризується здатністю дітей до утримання уваги на інтелектуально значущих для них діях, що пов'язані з іграми-головоломками, загадками, завданнями навчального типу. До семи років відбувається поступове зростання стійкості уваги, яка характеризує інтелектуальну діяльність дитини.

Використання ігрових моментів, частотність зміни діяльнісних форм, залучення дітей до діяльності продуктивного характеру сприяє покращенню концентрації [18].

Пам'ять - є складним психічним процесом, пов'язаним із відкладенням, збереженням, впізнаванням та відтворенням досвіду з боку індивіда.

Упізнаванню належить першість у складі процесів пам'яті, притаманних дитині. По прошесті восьми місяців відбувається формування відтворення, що дозволяє відновлювати образи в пам'яті.

Пам'яті молодшого дошкільника притаманна мимовільність. Перед дитиною не ставиться мета запам'ятовування та відсутні жодні зусилля для виконання цієї операції. Її пам'ять характеризується збереженням цікавих, емоційних, барвистих подій та образів [16].

Мислення є вищим пізнавальним процесом, що відбиває узагальнене й опосередковане відображення дійсності.

Виявлення перших ознак дійсності відбувається в дитини ще до кінця першого року. Діти помічають наявність найпростіших зв'язків та відносин, що наявні між певними предметами, і починають їх використання для формування якогось зв'язку. Такі відносини формуються практично, у пробах та помилках. У цьому дитині допомагає наочно-дієве мислення.

У дитини виробляється розуміння можливості використання одних дій та речей для того, щоб позначати інші, замінювати їх. Таким чином відбувається формування здатності заміщувати - доступності використання під час вирішення завдань пізнавального характеру умовних замінників, що дублюють реальні предмети або явища [18, с. 15].

У три-чотирирічному віці в дитини, хай і на недосконалому рівні, але присутні намагання аналізу світу навколо себе, що характеризуються наочною дієвістю. Але частина дітей вже характеризується сформованістю здатності до вирішення завдань за поданням. Діти мають можливість порівняння предметів залежно від їх кольору та форми, виділення відмінностей, що несуть інші ознаки. Дітям доступне узагальнення предметів за кольоровими, формальними, розміровими ознаками.

За тією мірою, якою накопичується мисленнєвий досвід дитини у середньому дошкільному віці, вона дедалі більше виявляє тенденцію до опертя на образи, що постають уявленнями про можливий вигляд результату, що його принесе та чи інша дія.

Основний вид мислення, який властивий для дітей-дошкільників, пов'язаний із наочно-образним мисленням. Воно дозволяє дошкільникові здійснювати проробку реальних дій в розумі. При цьому йому притаманне оперування лише за допомогою одиничних суджень, адже готовності до висновків у дитини ще немає [17, с. 52].

Молодший дошкільний вік характеризується формуванням словесно-логічного мислення.

Уява є здатністю свідомості до створення образів, уявлень та маніпуляції ними.

Уява виникає і розвивається внаслідок формування інших процесів пізнання, серед яких на першому плані постає мислення.

Раннє дитинство характеризується відтворювальністю та мимовільністю уяви, виникнення якої сумірне із образами вражень, що були отримані: розказані та прослухані казки, розповіді, вірші, перегляд фільмів.

Уява може відтворити лише те, чим дитина була дуже сильно емоційно вражена, до чого виявила особливий інтерес. Уява є невіддільною від такого фактору, як предметне сприйняття та практичне спрямування цього аспекту (ігрові дії) [17, с. 28].

Молодшому дошкільному віку притаманна сенситивність (чутливість) у розвиткові уяви. Саме цей період робить дитячу уяву керованою.

П'яти-шестирічний вік характеризується поступовим переходом, стартом якого є мимовільне запам'ятовування, а фінішем - відтворювання та довільне запам'ятовування. Так твориться основа для того, аби розвивалася творча уява, забезпечення можливості створювати нові образи.

Проявлення дитячої творчої уяви відбувається протягом сюжетно-рольових ігор, за допомогою яких твориться імпровізаційний простір, а також за участі малювання, конструювання і т.ін.

Відзначається випередження уявою практичної діяльності, вона об'єднується із мисленням, коли вирішуються пізнавальні завдання.

Відбувається перебудова уяви: початково будучи репродуктивною, відтворювальною, вона набуває рис передбачуваності. У дитини з'являється здатність уявлення в малюванні або в пізнавальному еквіваленті кінцевого результату дії, а також його проміжних етапів [17].

Таким чином, розгляд закономірностей, які притаманні пізнавальним процесам у їх розвитку в дошкільників, потрібно пам'ятати про неспроможність дошкільнят до управління своїм пізнанням та розвитком. Тому необхідною є підтримка з боку дорослих, їх опіка, організація та керівництво.

Пізнавальна активність є прагненням найбільш повно вивчити предмети і явища, наявні в навколишньому світі.

Успішність виховання в дошкільному навчальному закладі є системою, яку складають певні елементи. Один із таких складників є розвитком пізнавального інтересу дитини в різних галузях знань та видах діяльності. Інтерес, що виявляється дошкільником до довколишнього світу, бажання до пізнання та засвоєння всього нового постає основою, яка дозволяє сформувати цю якість [18, с. 15].

Можливе виділення таких умов, за яких формується дитяча пізнавальна активність: своєчасність та адекватність, із якими пізнавальні інтереси взаємодіють із предметом, стимулюються та розвиваються в усіх формах та сферах дитячої діяльності, добір засобів та прийомів, за якими здійснюється робота з дітьми, врахування особливостей дитячої особистості.

Найбільш раннім вираженням характеризується пізнавальна активність, пов'язана із допитливістю. Її зовнішні прояви є такими:

- виявлення безпосереднього інтересу до фактів, що є новими, явищ, що представляють інтерес. Із цим пов'язана наявність численних питань, що ставляться дорослим;

- наявність емоційних переживань позитивного характеру, що пов'язані з фактом отримання інформації, що є новою..

Дошкільники у своїй діяльності орієнтовані на світ навколо них, їх ставлення до дійсності є чуттєвим та переважно практичним. Основною умовою забезпечення цього рівня пізнавальної активності є фактори, пов'язані з насиченістю інформаційного середовища, а також можливістю виконувати певну практичну діяльність в його структурі. Інакше кажучи, допоміжними є всі фактори, що пов'язані зі збагаченням, яке справляється на практичний дитячий досвід, а руйнівними факторами постають усі ті, що мають відношення до надання їй готових знань у більш ранній період, ніж вони їй реально потрібні, аби осмислити власний досвід [17].

Активність пізнавального характеру, що включає надбання знань і певних умінь, є необхідною для того, аби вирішувати пізнавальні завдання, прагнути до досягнень в інтелектуальному вимірі. Під час цього виду дитячої активності дошкільник:

- прагне до вирішення інтелектуальних завдань;

- прагне до отримання засобів, за допомогою яких він вирішить зазначені завдання;

- потребує інтелектуальні досягнення;

- ставить численні питання за темою, яка вивчається. Ці питання носять характер пояснення способу, мети, різновиду виконання дії. Ставлячи такі запитання, дитина прагне до навчання, засвоєння нової інформації, нового способу дії;

- прагне оволодіти запропонованим способом діяльнісного пізнання;

- позитивно переживає досвід в емоційному плані, засвоює нові знання, прийоми, способи діяльності, відпрацьовує складні операції, знаходить шляхи, які дозволяють вирішити завдання;

- цікавиться значенням слів, що раніше були незнайомими;

- пізнавальний інтерес носить ситуативний характер: отримавши нові відомості, із завершенням певної дії інтерес у дитини зникає, вона перенасичується інформацією [17].

Зазначений різновид активності пізнавального характеру використовується для того, аби дитина осягнула істотні властивості предметів або явищ, зрозуміла значущість тих зв'язків, які відбуваються між ними, обрала самостійно способи та засоби досягнення певної мети [22].

Цей різновид пізнавальної активності характеризується:

- питаннями, які виконують функцію характеризації інтересу осягнути зміст, істотні властивості, предмети та явища;

- бажанням вільно та зацікавлено оперувати вміннями та знаннями в області інтересу;

- зацікавленням у виконанні завдань, що мають підвищену складність;

- бажання самостійно шукати шляхи та вирішувати поставлені завдання;

- прагнення використовувати власні приклади з теми вивчення;

- бажання розділити наявні знання з однолітками та дорослими;

- наявність відносно стійкого інтересу та вияв інтересу до ситуації, не пов'язаної з навчанням.

Цей рівень активності пізнавального характеру розвивається шляхом включеності пізнавальної діяльності дитини до її загального життєвого контексту. Значний вплив на нього справляють також стосунки із дорослими - педагогами та батьками [10].

Організація самостійної пізнавальної активності відбувається шляхом установлення джерел, механізмів розуміння явищ навколишнього середовища, певних подій.

Наведені вище ознаки у цьому аспекті характеризуються також:

- відкритим характером, що притаманний пізнавальному інтересу. Дитина прагне до більшого, глибшого пізнання, відбувається породження нових питань завдяки новим знанням та умінням, мета яких - ще глибже проникнення у зміст знання;

- наявністю інтересу пізнавати закономірності, суттєві причинно-наслідкові зв'язки, що знаходить свій вияв як тоді, коли дитина діє самостійно, так і в тих питаннях, до вирішення яких залучається педагог;

- самостійно ставляться питання та визначаються цілі навчання. Дитина виявляє ініціативу, самостійно ставлячи перед собою нові завдання та проблеми;

- віднаходяться оригінальні способи досягнути своєї мети, вирішити завдання;

- дитина цікавиться структурою того способу, в який вона отримує нові знання, відкриває нові закономірності в тій чи іншій галузі людського знання, тобто рухається, аби пізнати первинні форми, в яких здійснюється професійне мислення;

- дитина виділяє найістотніші та найважливіші сторони явища, що досліджується;

- дитина є активним учасником обговорень, суперечок навколо предмету чи сфери знань, які вивчаються;

- дитина прагне до висловлювання та відстоювання своєї точки зору;

- дитина усвідомлює свої інтереси, має змогу пояснити свої вподобання або антипатії [13].

Кожен із рівнів активності пізнавального характеру є основою, на якій базується кожен більш високий рівень, та невід'ємною його складовою, що забезпечує повноцінний прояв, який необхідний вищим рівням пізнавальної активності. До умов, необхідність яких у розвиткові активності та пізнання на кожному його етапі є дуже високою, висуваються вимоги входження до структури тих умов, що становлять фундамент у забезпеченні вищого рівня активності пізнання [18, с. 16].

1.2 Специфіка розвитку пізнавальної сфери дітей раннього дошкільного віку

У психології та педагогіці наявні випадки численних досліджень, об'єктом яких стає пізнавальний розвиток і виховання. Відбувається вивчення закономірностей, за якими розвиваються відчуття, сприйняття, що є необхідним, щоб розробити зміст і методи, за допомогою яких має проводитися сенсорне виховання, що постає основою пізнавального виховання дітей дошкільного віку. Досліджується етапність, із якою формуються наочно-дієвий, наочно-образний і поняттєвий шляхи пізнання навколишнього середовища логічним мисленням дітей [6, с. 67].

Завершення дошкільного віку в дитини пов'язане із накопиченням досить великого запасу, який складають елементарні знання відносно навколишнього світу. Їм притаманні основні пізнавальні операції (порівняння, узагальнення), якими вони вже володіють [28].

Повноцінність пізнавального розвитку забезпечується лише організованим процесом діяльності, відтак педагог повинен не лише створити відповідні для цього умови, а й здійснити цілеспрямований виховний вплив на дитину.

Педагогіка нині доходить думки про позитивний вплив пізнавального виховання дошкільників на полегшення шкільного навчання. Це зумовлене можливістю використовувати геть інші методи порівняно з навчанням у школі, де важливими є наочні методики та ігрові вправи. Розвиток здібностей пізнавального характеру або засвоєння нового матеріалу викликає у вихователя необхідність пропозиції виконати різні завдання - малювати, ліпити, конструювати.

Окрім того, у методах виховання пізнавальних здібностей дитини має міститися спрямування до того, аби виконати поставлені цілі, які пов'язані з розвитком пізнавальної діяльності, сенсорним вихованням та становленням мови.

Поставлена мета обумовлює використання відповідної методики. Так, помітне спрямування розвитку і становлення мови на те, щоб виховувати звукову мовленнєву культуру, збагачувати словник та формувати граматичні навики. Залежно від вікових характеристик тут можливе використання різних дидактичних матеріалів, пальчикових і рухливих ігор. Необхідно формувати культуру мовлення, щоб виробити навички висловлювання власної думки, уміти прослухати співрозмовника та концентруватися на предметі розмови [5, c. 24].

Інтелектуальна гра - ефективний інструмент формування пізнавальних і пізнавальних здібностей дошкільників.

Дослідження вчених переконливо показують, що інтелектуальні можливості людей, яких звичайно називають талановитими, не аномалія, а норма. Задача педагога - розкрити мислення дитини, підвищити коефіцієнт його корисної дії, нарешті, допомогти використовувати ті найбагатші можливості, що дала йому природа і про існування яких багато хто часом і не підозрює.

Тепер уже ніхто не заперечує, що починати роботу з удосконалювання пізнавальних здібностей ніколи не пізно і ніколи не рано. Саме на це і розрахована система роботи, яка сприяє формуванню гнучкості, краси і нестандартності мислення, які необхідні для успішного вирішення навчальних і життєвих проблем.

Інтелектуальна гра - це гра, в якій успіх приходить за рахунок перш за все мислення людини, її розуму [2, c. 90].

Усі інтелектуальні ігри складають два великі блоки - вікторини та стратегії.

Вікторини розділяються на дві групи - тестові та профільні (сюжетні).

Тестові вікторини є найпростішою формою інтелектуальних ігор. Учасники відповідають на запитання і отримують оцінку. Найвідоміші приклади: «Перший мільйон», «Що? Де? Коли?», «Брейн-ринг» [2, c. 91].

Сюжетні вікторини - більш цікаве, з точки зору атрибутів заняття. Організатори об'являють будь-який ігровий сюжет, наприклад, подорож. Чи ярмарок. Прикладом такої гри може бути «Інтелектуальний ярмарок» [2, c. 92].

Пізнавальне виховання дітей з метою розвинути їх пізнавальну діяльність також відрізняється різноманітністю методів та прийомів, що мають як вікову, так і психологічну інспірацію. Для цього частіше за все доводиться звертатися до використання такого ігрового середовища, де дитина могла б максимально легко провести засвоєння необхідних знань, умінь та навичок.

Розвивальне навчання є синтезом елементів пошуку взаємодії на ігровому, пізнавальному, навчальному та пошуковому рівнях. Також необхідним є стимулювання різноманітної самостійної діяльності дошкільника, заохочення його інтересу отримувати знання відносно навколишнього світу [8, c. 15].

Методи є способами, в які досягаються цілі пізнавального виховання. Методи можуть бути ігровими, наочними та словесними. Методи мають інструменти своєї реалізації, якими постають форми.

Методи наочного характеру тісно пов'язані з особливостями мислення дитини. Діти зазвичай легше сприймають намальовану інформацію, подану як картинка.

Але наочність у пізнавальному вихованні не завжди пов'язана з роздатковим матеріалом, кубиками та пазлами. Сюди також може належати спостереження в якості форми, де реалізується словесний метод. Ця форма дає змогу координації сприйняттів, мисленнєвих процесів, дитячої мови. Консультуючи дитину, дорослий навчає її виділенню істотних ознак у предметах, встановленню причинно-наслідкових зв'язків [9, c. 18].

До демонстративних прийомів, що характеризують наочні методи, належать дії, пов'язані зі спогляданням картинок, предметів, переглядом кінофільмів, мультфільмів, ілюстрацій. Така методика допомагає у вивченні тих явищ дійсності, які вони не можуть побачити щодня навколо себе.

Наприклад, малюнок із зображенням слона дає дитині змогу зрозуміти розміри цієї тварини, розглянути ті частини її тіла, за якими вона може бути впізнана. І при подальшому знайомстві зі слоном у зоопарку програмується спрацювання прийому впізнання, тобто відтворюватиметься знайома інформація.

Використання словесних методів іде паралельно використанню наочних. При розгляді зображення того ж таки слона батьки або педагог дають дитині пояснення, де живе ця тварина, для чого їй хобот, чим вона харчується.

Перед тим, як проводити інтелектуальну гру, до неї проводять підготовку, відбирають гру відповідно до поставлених завдань і програми, визначають час проведення гри, місце проведення гри, попередньо відбирають кількість граючих, готують необхідний дидактичний матеріал для обраної гри (іграшки, різні предмети, картинки, природний матеріал тощо), визначають і осмислюють свою роль у грі, готують до гри дітей.

У інтелектуальній грі застосовуються різні прийоми: наочні (показ предметів і картинок), словесні (розповідь, пояснення, питання-відповідь), практичні.

В якості основних методів навчання інтелектуальним іграм дітей використовуються такі: пошуковий, репродуктивний, ігровий і метод вправ. Їх використання диктується особливостями психофізичного розвитку дітей, а також цілями і завданнями конкретних занять [9, c. 18].

Пошуковий метод ефективний при створенні освітніх ситуацій, які спонукають дітей до самостійної пошукової діяльності та знаходженню способу виконання завдання шляхом проб і помилок. Використання пошукового методу спонукає до активних пошукових дій. Діти самостійно діють шляхом порівняння, зіставлення і домагаються потрібного результату.

Репродуктивний метод застосовується під час НСД, коли діти опановують механізмом викладання і складання цілого з окремих частин. Наприклад, в складанні цілої фігури з двох різних, несхожих частин (розрізні картинки); скласти і викласти фігури з великою кількістю деталей - сніговик, ялинки, будинок з віконцями; накладення геометричних фігур на малюнок - блоки Дьєнеша.

Використання репродуктивного методу в таких випадках сприяє формуванню в дітей свідомих і довільних дій, пов'язаних з аналітичним процесом пізнання.

Метод вправ широко використовується в процесі навчання дітей. Особливості розвитку дітей вказують на необхідність організації повторюваних дій в навчальному процесі. Вони необхідні, як для більш якісного оволодіння дітьми певними вміннями, так і для прискорення усвідомленості і довільності в діяльності. У цьому плані досить ефективно використовуються індивідуальні заняття: «Розклади в потрібному порядку», «Знайди пару», «Знімаємо і надягаємо кільця на паличку», «Прокатування кульок по лоточку» тощо.

Щоб гра повністю вирішувала поставлені в ній завдання, необхідно суворо дотримуватися методики їх проведення.

Дітям, які проявили слабку пізнавальну активність, необхідно допомагати формувати способи засвоєння суспільного досвіду. Першою умовою при цьому є формування співробітництва дитини з дорослим. Основою такого співробітництва є, з одного боку, емоційний контакт дорослого з дитиною, а з іншого - правильне визначення способу постановки перед дитиною завдань. Тому вихователь повинен спонукати дітей наслідувати дії дорослого; вміння розуміти і використовувати інструкцію; вміння працювати за зразком і по словесній інструкції.

У результаті ігрової діяльності у вихованців молодшої групи можуть бути виявлені такі ознаки розвитку пізнавальної діяльності:

- діти навчилися описувати ознаки предметів;

- дізнаватися предмети по заданих ознаках;

- визначати різні і однакові властивості предметів;

- порівнювати предмети між собою;

- показувати перші навички класифікації предметів за кольором, формою, величиною, функції в практичній діяльності;

- судити про явища протилежного характеру;

- узагальнювати;

- давати визначення тих чи інших понять;

- вдалося підвищити пізнавальну активність;

- діти навчилися бути більш уважними, кмітливими, винахідливими;

- навчилися міркувати, робити висновки й умовиводи [10, c. 20].

Висновки до розділу 1

Розвиток дитини у пізнавальному плані є сукупністю, яку складають кількісні та якісні зміни, які містить пізнавальна діяльність дитини, спричинені віковими особливостями, набуттям досвіду та виховними впливами. Дошкільний вік характеризується швидким накопиченням знань, формуванням мови, удосконаленням пізнавальних процесів, опануванням дитиною найпростішими способами діяльності пізнавального характеру. Велике завдання дорослих - забезпечити пізнавальний розвиток дошкільника, оскільки саме в цьому віці формуються підвалини його подальшої діяльності.

Цілеспрямованим впливом, який справляють дорослі на дітей для того, щоб у них розвивалася активна пізнавальна діяльність, є пізнавальне виховання. Воно сформоване повідомленням доступних знань стосовно світу навколо нас, їх систематизацією, формуванням інтересів пізнавального характеру, навичок та умінь інтелектуального характеру, розвитком здібностей до пізнання.

Сучасна педагогічна наука розглядає пізнавальне виховання як процес формування інтелектуальної культури, пізнавальних мотивів, пізнавальних сил, мислення, світогляду й інтелектуальної свободи особистості.

Пізнавальне виховання дошкільнят спрямоване на те, щоб розвивати інтелектуальні вміння та навички, тобто формувати найпростіші засоби діяльності пізнавального характеру, обстежувати предмети, виявляти в них суттєві й несуттєві ознаки, порівнювати з такими самими й іншими предметами тощо. Дидактична гра складається з таких складових елементів, які сприяють успішному оволодінню дитиною знаннями.

Розділ 2. Практичні аспекти формування пізнавального розвитку дітей раннього дошкільного віку

2.1 Діагностика пізнавального розвитку дітей раннього дошкільного віку

Особистісно-орієнтоване розвивальне навчання має місце в усіх видах діяльності: урочної, гурткової та позаурочної протягом всієї роботи. Комбінація елементів традиційних методів з інноваційними підходами: наявність наочності, використання аудіо-, відео- і мультимедійної техніки, комп'ютера, використання електронних навчальних посібників, застосування педагогіки співробітництва, проектного навчання, здоров'язберігаючих, інтерактивних та ігрових технологій.

Добираючи вправи, доцільним є урахування змісту матеріалу вивчення, характеру та способів виконання, притаманних завданню, те, як поєднуються вправи, в якій послідовності за принципом складності вони вирішуються.

Основою критеріального виміру експериментального дослідження стали правила, пов'язані з:

1) самостійністю дитини під час вирішення завдань, поставлених перед нею;

2) усвідомленістю пізнавальної діяльності від час виявлення відносин предметів відносно їх якостей.

Зазначені критерії визначалися під час узагальнення досліджень, присвячених пізнавальній підготовці дошкільників у зв'язку з вимогами відповідних програмних документів, що визначають ознаки розвитку пізнавальних здібностей середніх дошкільнят як можливість до самостійного та свідомого використання знань, щоб вирішувати практичні завдання.

Для кожного із критеріїв, обраних для того, щоб оцінити сформованість розвитку пізнавальних здібностей середніх дошкільнят, були характерними певні показники. Так, критерій самостійності визначав такі показники розвитку пізнавальних здібностей середніх дошкільників: можливість вирішення пізнавального завдання без допомоги з боку дорослих, відповідно до вербальної інструкції або наочної схеми; уміння побудови власного міркування з підведення предметних або образних дій під умови відповідного поняття; уміння добрання аргументів та доведення правильності рішення з використання певного поняттєвого апарату відносно предметних дій.

Критерій усвідомленості у виконанні пізнавальної діяльності формулює такі критерії пізнавального розвитку середніх дошкільників: можливість дошкільника до відтворення власних пізнавальних дій з кореляції предметів і понять, уміння правильно аналізувати, синтезувати, узагальнювати, можливість визначення істотних предметно-поняттєвих ознак.

Під час діагностики пізнавальних процесів дошкільнят була використана методика: «Чого не вистачає на цих малюнках».

Суть цієї методики полягає у пропонуванні дитині серії малюнків, які докладніше представлені в Додатку 1. Суть методики «Чого не вистачає на цих малюнках» в тому, що дитині пропонується серія малюнків. Кожна із цих картинок відзначається тим, що на ній відсутня та чи інша істотна деталь. Завдання дитини полягає у максимально швидкому визначенні та називанні відсутньої деталі.

Педагог, який займається проведенням психодіагностики, здійснює фіксацію часу, який дитина витрачає для того, аби повністю виконати завдання. Оцінка часу роботи - бальна. На основі отриманих балів далі робиться висновок про те, яким є рівень пізнавальних здібностей дітей.

Оцінка результатів

10 балів - для виконання завдання дитині знадобилося менше 25 сек, нею названі всі предмети, яких немає на картинках.

8-9 балів - для виконання завдання дитині знадобилося від 26 до 30 сек.

6-7 балів - для виконання завдання дитині знадобилося від 31 до 35 сек

4-5 балів - для виконання завдання дитині знадобилося від 36 до 40 сек

2-3 бали - для виконання завдання дитині знадобилося від 41 до 45 сек

0-1 бал - для виконання завдання дитині знадобилося більше ніж 45 сек.

Висновки стосовно рівня пізнавального розвитку

8-10 балів - високий.

5-7 балів - середній.

0-4 балів - низький.

Індивідуальні результати експерименту за використаною методикою представлені в таблиці 1:

Таблиця 1. Індивідуальні результати експерименту за методикою «Чого не вистачає на цих малюнках»

Рівень розвитку пізнавальних здібностей середніх дошкільників	Високий	Середній	Низький
Вікторія А.		+
Ганна А.			+
Єгор В.		+
Кіра В.	+
Мирон Г.		+
Катерина Д.	+
Олександр Є.	+
Олексій Є.			+
Ксенія З.	+
Георгій Ж.		+

Отримані в ході констатуючого етапу експерименту дані були узагальнені і представлені в таблиці 2, а також в діаграмі 1.

Таблиця 2. Результати констатуючого експерименту

Рівень розвитку пізнавальних здібностей середніх дошкільників	Високий	Середній	Низький
Вікторія А.		+
Ганна А.			+
Єгор В.		+
Кіра В.	+
Мирон Г.		+
Катерина Д.	+
Олександр Є.	+
Олексій Є.			+
Ксенія З.	+
Георгій Ж.		+

Діаграма 1. Рівень розвитку пізнавальних здібностей середніх дошкільників на констатуючому етапі дослідження

На констатуючому етапі експерименту високий рівень продемонстрували 4 дітей (40%), середній - 4 (40%), найнижчий - 2 (20%).

Аналізуючи результати констатуючого експерименту, необхідно акцентувати увагу на тому, що більшість дошкільнят перебувають на середньому рівні пізнавального розвитку.

2.2 Програма мовленнєвої роботи з дітьми раннього дошкільного віку

Мета формувального експерименту - сформувати та покращити показники розумового розвитку дітей молодшого дошкільного віку. Для вирішення поставленої мети були сформульовані такі завдання:

- опрацювати теоретичні джерела з теми дослідження;

- здійснити добір методик розумового виховання дошкільників;

- провести формувальний етап дослідження.

Робота з підвищення рівня розумового виховання дітей молодшого дошкільного віку провадилася із залученням екскурсій до природного середовища [27, c. 11]. Увзаємнення з природою сприяло покращенню пізнавальної та розумової активності, дозволяло реалізувати настанову ненав'язливості навчально-виховного процесу.

Ознайомлення дітей молодшої групи з характерними особливостями пір року почалося зі спостережень за яскравими, такими, що впадають в очі, явищами (листопад - восени; танення снігу, цвітіння перших квітів - навесні).

Перші спостереження за сезонними змінами в неживій природі проводяться на ділянці дитячого садка, а в погану погоду - із вікна кімнати. Діти щодня спостерігають за погодою і вчаться правильно відповідати на питання вихователя: «Яка сьогодні погода?»; «Тепло або холодно?»; «Небо чисте або в хмарах?»; «Йде дощ або сніг?».

Педагог підводить вихованців до порівняння результатів спостережень, до перших елементарних висновків. Він багато пояснює, розповідає дітям, кожна його фраза - зразок для них: «Коли йде дощ, небо покрите хмарами»; «Стало тепло, тому що виглянуло сонечко».

На заняттях по темі «Рослинний світ» предметом уважного розглядання можуть бути окремі об'єкти живої природи (дерева, квіти, овочі), при цьому діти з'ясовують їх особливості в дану пору року («восени листя на деревах жовті і червоні», «навесні листочки маленькі, зелененькі», «взимку листя немає» і ін.) [27, c. 11].

Вихователь вчить дітей помічати і правильно позначати словом колір, форму, величину рослини. Наприклад, розглядаючи з дітьми квіти (жоржини, нігтики), педагог звертає увагу вихованців на їх колір (червоні жоржини, помаранчеві нігтики»), величину квітки («найбільша квітка у жоржини, найменші - у нігтиків»), на величину та форму листя і стебла.

Діти вже знають назви дерев, що ростуть на ділянці дитячого садка (клен, тополя, береза). Тепер можна перевірити, чи знають вони, де в дерева стовбур, гілки, які за формою листя в клена, а які - в берези, чи однакового кольору стовбури в цих дерев?

Дітям шостого року життя вже можна розповісти про те, що дерева і взимку живі. Якщо в січні або лютому вихователь зріже кілька гілочок тополі або бузку і поставить їх у вазу з водою на підвіконні, то в теплій кімнаті вони швидко викинуть ніжні липкі листочки. Діти дивуються, радіють, висловлюють судження: «Листочки визирнули з бруньок»; «У теплі бруньки розпустилися». Ці судження дитини пізніше оформляться в більш точний висновок: щоб на гілках з'явилися листя, їм потрібна вода, тепло, світло.

У будь-який час року цікаво проходять заняття по розгляданню й опису овочів і фруктів. Готуючись до такого заняття, вихователь продумує завдання, які повинні бути цікаві дитині і одночасно допомагають з'ясувати його знання: «Вгадай на смак»; «Знайди овочі, які можна їсти сирими».

Своєрідність завдань залежить від пори року. Наприклад, восени вихователь може запитати, які овочі ростуть на городі дитячого садка, а які не ростуть, запропонувати відібрати помідор стиглий і незрілий. Взимку, розглядаючи картинки або муляжі, можна запропонувати дітям знайти овочі, які вони збирали восени на своєму городі, або запитати їх, які овочі ростуть в груповій кімнаті на вікні тощо.

Більш різноманітними стають цільові прогулянки за межі дитячого садка: в найближчий парк, до річки, до ставка. Поряд з питаннями, що спонукають дітей до називання сприймаються ними явищ («Що ми бачимо в парку? Що чуємо?»), Педагог використовує питання, які направляють думку дитини на пояснення причини побаченого («Що змінилося в парку?», «Яких птахів, яких ми бачили влітку, зараз немає? Де вони?»), на засвоєння елементарних знань про залежність живої природи від неживої («??Стає холодно, і в'януть квіти, відлітають птахи») [27, c. 11].

Необхідно вчити дітей емоційно відгукуватися на кожне явище, на кожен предмет природи. На прогулянці восени вихователь запитує: «Що змінилося в природі? Які стоять дерева?»

Для кожної цільової прогулянки вихователь відбирає конкретний програмний матеріал, однак не можна різко «відгороджувати» дитину від несподівано побаченого, цікавого, але не запланованого.

Умілий педагог завжди оцінить несподіване дитяче висловлювання, вигук, підтримає виникнення інтересу, і це не відіб'ється на ході спостереження.

Наприклад, на початку зими діти прийшли на ставок. Метою цієї прогулянку було спостереження за змінами, що відбулися в неживій природі з часу попередньої прогулянки: холодно, тихо, не чути співу птахів, ставок покрився кригою, але вона ще тонка, ходити по ній не можна, усе навколо засипано снігом.

Раптом діти помічають горобину. Діти побігли до неї. Згадали, що влітку на цій галявині вони знайшли сироїжки. Вихователь, використовуючи ситуацію, може запитати, як змінилася горобина, чому сьогодні на галявинці немає грибів.

Вислухавши дитячі відповіді: «Горобинка знаходиться без листя», «Грибів немає, тому що холодно, сніг покрив землю», - вихователь повинен узагальнити висловлювання і продовжити спостереження: «Правильно, змінилася горобина, не впізнати галявинки, де ми знайшли сироїжки. Подивіться навколо, що ще змінилося? Яким став ставок?».

Діти також залучалися й до догляду за рослинами і тваринами куточка природи. Спочатку малюки тільки спостерігали, як вихователь годує риб, птахів, поливає рослини, обриває сухе листя. Поступово вони почали виконувати це самостійно [32, c. 73].

Взимку в куточку природи було організовано «город», що дозволило вести більш тривалі і послідовні спостереження за зміною рослин. Діти сіяли овес, садили моркву, цибулю, з інтересом стежили за тим, як з'являються перші сходи, перші листочки, як росте і розвивається рослина.

Коли в другій половині року вводяться постійні чергування в куточку природи, вихователь проводить заняття, на якому уточнює обов'язки чергового, ще раз показує обладнання та як потрібно їм користуватися при догляді за рослинами і тваринами.

Відомо, що дітей шостого року життя більше цікавить не результат діяльності, а процес праці. Вони можуть довго поливати одну й ту саму квітку, рихлити одне і те ж місце.

Тому виконання ними трудового доручення від початку до кінця контролювалося педагогом. Він пояснював і показував, що і як потрібно зробити (скільки налити води, скільки корму дати тварині, які плоди можна знімати, а які не можна тощо).

У процесі нескладної праці діти підходять до того, щоб зрозуміти найпростіші зв'язки та залежності: тварин треба годувати, рослинам потрібна вода, збирати можна тільки стиглі плоди.

Діти повинні знати мету своєї праці, тоді вона буде для них цікавою, тому вихователь, показуючи той чи інший трудовий процес, пояснює, навіщо це потрібно: «Поливають рослину ось так, з кожною з них треба робити щодня, зараз жарко і рослинам потрібно багато води» ; «Білці приготуємо насіння, горішки, а кролику поріжемо морквини, капусти, тому що кролик не їсть те, що любить білка»; «Треба обережно обірвати засохле листя, вони заважають рости новим, молодим листочкам» [27, c. 11].

У ході дослідження використовувалися інтелектуальні ігри, що склали окрему картотеку.

Гра «Логічні блоки Дьєнеша»

Мета. Сприяти прискоренню процесу розвитку у дошкільнят найпростіших логічних структур мислення і математичних уявлень.

Короткий опис:

Від довільно обраної фігури постарайтеся побудувати якомога більше довгий ланцюжок. Варіанти побудови ланцюжка:

- щоб поруч не було фігур однакової форми (кольору, розміру, товщини);

- щоб не було однакових за формою та кольором фігур (за кольором і розміром, за розміром і формою, по товщині);

- щоб поруч були фігури, однакові за розміром, але різні за формою;

- щоб поруч були фігури однакового кольору та розміру, але різної форми (однакового розміру, але різної форми).

Гра «Математичний планшет»

Мета. Створити умови для дослідницької діяльності дитини. Сприяти психосенсомоторному, когнітивному (пізнавальному) розвитку, а також розвитку творчих здібностей.

Короткий опис:

У грі представлені схеми, за якими діти відтворюють малюнок за допомогою гумок і кольорових фігур. Схеми можна доповнювати відповідно до рівня розвитку дитини, придумувати свої варіанти. У грі представлені схеми на орієнтування в просторі, рахунок, геометрію, ігри з цифрами, буквами, симетрію, дорожні знаки, загадки, ілюстровані вірші, казки, візерунки [27, c. 14].

Методичні вказівки. Працюючи з групою дітей, можна проводити зорові та слухові диктанти на математичному планшеті.

Гра «Геометрична мозаїка»

Мета. Закріплювати знання про геометричні фігури і основні кольори, про величину предметів. Розвивати зорове сприйняття, пам'ять. Сприяти розвитку інтелектуальних здібностей.

Короткий опис:

Запропонувати дітям розкласти вирізані геометричні фігури по групах:

- за кольором (усі сині фігури, усі зелені фігури і т.д.);

- за розміром (маленькі трикутники та великі трикутники, маленькі квадрати, великі та середні квадрати і т.д.);

- за формою (усі трикутники, усі квадрати, усе половинки кіл і т.д.);

- викладання таких самих картинок із набору геометричних фігур спочатку методом накладення на картку, потім поруч із картинкою, а потім - по пам'яті.

Запропонуйте гравцям викласти з геометричних фігур будь-яке зображення.

Гра «Запам'ятовуй-ка»

Мета. Розвивати зорове сприйняття, вироблення довільної уваги, пам'яті. Розвивати наочно-образне мислення.

Короткий опис:

У грі 12 карток. Завдання для кожної карти на ускладнення. На першому етапі пропонуємо роздивитися та запам'ятати, що намальовано. Показуючи 2 карту, діти визначають, що змінилося порівняно з першою картою. На наступному етапі діти розглядають, запам'ятовують і малюють побачені фігури, потім цифри, запам'ятовуючи черговість розташування цифр. На останньому етапі дитині пропонуємо згадати та намалювати схематичні зображення, які відповідають різним картинкам [27, c. 14].

Гра «Небезпечні предмети»

Мета. Розвивати словесно-логічне мислення.

Короткий опис:

Розклавши перед дітьми іграшки та малюнки з предметами, вихователь пропонує дітям визначити, які предмети небезпечні для гри і чому, де слід зберігати ці предмети. Діти розповідають, де повинні зберігатися небезпечні предмети. Як треба поводитися, якщо в руках знаходиться подібний предмет. Чи можна відволікати, штовхати людину, якщо вона ріже, шиє, прибиває цвях. Що може при цьому трапитися?

Гра «Ознаки»

Мета. Вчити дітей визначати однакові ознаки у різних предметів, розвивати логічне мислення.

Короткий опис:

У грі беруть участь 1-10 осіб. Починати краще з однієї круглої картки. Пропонуємо дитині з 40 карток підібрати до неї 4 відповідних і приєднати так, щоб вони логічно доповнювали центральну картку. Кількість круглих карток-завдань слід збільшувати поступово.

Методичні вказівки. Для групи дітей гра повинна бути змагальною - хто швидше впорається із завданням.

Гра «Що з чого зроблено»

Мета. Закріплювати знання дітей про різні матеріали і вироби з них. Розвивати логічне мислення.

Короткий опис:

У грі беруть участь 1-10 осіб. Починати краще з однієї круглої картки. Пропонуємо дитині з 40 карток підібрати до неї 4 відповідних і приєднати так, щоб вони логічно доповнювали центральну картку. Кількість круглих карток-завдань слід збільшувати поступово.

Методичні вказівки. Для групи дітей гра повинна бути змагальною - хто швидше впорається із завданням.

пізнавальний інтелектуальний гра виховання

Висновки

Сучасна освітня система постулює надзвичайну важливість проблеми пізнавального виховання. Першочерговим постають завдання, в ході яких формується здатність здійснювати активну пізнавальну діяльність.

Дошкільне дитинство - дуже важливий етап у дитячому житті. Кожна дитина є явищем унікальним та неповторним, і так само унікальністю та неповторністю відрізняється процес, в ході якого вона розвивається. Зростання одних дітей проходить із більшою швидкістю, у зв'язку з чим відбувається випереджання ними своїх однолітків, у інших спостерігається розвиткове відставання. Вікова психологія трактує нормативні поняття швидше в статистичному аспекті, тобто норма характеризується таким темпом та спрямованістю дитячого розвитку, що характерний для переважної більшості дітей та уособлює певний розвивальний етап.

Розвиток дитини у розумовому плані є сукупністю, яку складають кількісні та якісні зміни, які містить розумова діяльність дитини, спричинені віковими особливостями, набуттям досвіду та виховними впливами. Дошкільний вік характеризується швидким накопиченням знань, формуванням мови, удосконаленням пізнавальних процесів, опануванням дитиною найпростішими способами діяльності розумового характеру. Велике завдання дорослих - забезпечити розумовий розвиток дошкільника, оскільки саме в цьому віці формуються підвалини його подальшої діяльності.

На розвиток дитини в розумовому плані впливає соціальне середовище. Спілкування з людьми навколо себе призводить до засвоєння дитиною мови, а паралельно - і сформованої поняттєвої системи. Як результат, уже дошкільний вік характеризується таким рівнем володіння дитиною мовою, який дозволяє максимально вільне її використання як комунікативного механізму.

Розумовий розвиток дошкільника відбувається в процесі діяльності: спочатку в спілкуванні, предметній діяльності, грі, а потім і в навчальній, трудовій, продуктивній (малювання, ліплення, аплікація, конструювання).

Велика роль у розвитку та вихованні дитини належить грі - найважливішому виду діяльності. Гра - найбільш близька дитині діяльність. Вона вимагає активної розумової роботи, створює атмосферу загальної захопленості, розширює межі для прояву творчості.

Ігри створюють позитивний емоційний фон, який сприяє більш активному пізнанню, навчанню, підвищенню розумової активності.

Під час гри складаються сприятливі умови для розвитку розумової активності дитини, для переходу від наочно-дієвого мислення до образного і до елементів словесно-логічного мислення. Саме в грі розвивається здатність дитини створювати узагальнені типові образи, подумки перетворювати їх.

Ігровий метод є переважаючим і основним в організації занять з дидактичними іграми. Фактично ігровий характер навчання пронизує весь навчальний процес. Під час цих ігор у дитини виробляються важливі якості, необхідні для успішного розумового розвитку.

Список використаної літератури

1. Андреев В.И. Педагогика: Учеб. курс для творческого саморазвития / В.И. Андреев - 2-е изд. - Казань: «Центр инновационных технологий», 2010. - 608 с.

...