Шкільна освіта Південної Бессарабії в світлі офіційної статистики (1878-1910 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ШКІЛЬНА ОСВІТА ПІВДЕННОЇ БЕССАРАБІЇ В СВІТЛІ ОФІЦІЙНОЇ СТАТИСТИКИ (1878-1910 РР.)

Тетяна ЄРИЧ

Анотація

бессарабія освіта статистичний освітній

Проведено аналіз стану освіти в Південній Бессарабії на підставі опублікованих статистичних матеріалів «Огляду Бессарабської губернії» за 1878 - 1910 роки.

Розглянуто кількісні та якісні показники розвитку освітньої сфери в навчальних закладах державного, регіонального та церковного підпорядкування, проаналізовано гендерні показники початкових та середніх освітніх закладів у регіоні. З'ясовано причини низького рівня освіченості місцевого населення в означений період.

Ключові слова: освіта, навчальні заклади, школи, училища, гімназії, фінансування, Південна Бессарабія.

Annotation

Erich T. School education of Southern Bessarabia in the light of official statistics (18781910)

The article analyzes data on the education system in Bessarabia presented in the pages of the official statistical yearbook "Review of the Bessarabian province" for 1877-1910. The collection was published by the Bessarabian Statistical Committee in Chisinau. Based on the textual material and statistical tables, an analysis was made of the education system in Southern Bessarabia after its accession to the Russian Empire after the end of the Russian-Turkish war of 1877-1878. A comparative description of the number of educational institutions in the region, the composition (quantitative and gender) of their students is given. The level of material support of educational institutions of the region, the participation of the local administration in the maintenance of schools and gymnasiums is assessed.

There are several groups of educational institutions, which differ in the level of subordination (state, church, regional, private) and educational orientation (craft, teacher, sea, medical assistants). The reasons for the decrease (increase) in the number of educational institutions in Southern Bessarabia are analyzed, the main errors and mistakes of the imperial government regarding the organization of education in the region are highlighted.

The comparative tables compiled by the author allow to compare the level of development of the education system in Izmail and Akkerman counties, to determine the place of church schools in the educational process in the region, to identify specific educational institutions such as private schools and boarding schools, craft classes and rural schools, central schools in the former German colonies and Jewish schools and schools.

It was concluded that the government and the local administration did not pay enough attention to educational issues, especially in relation to the children of various ethnic groups who lived in Southern Bessarabia.

Key words: education, educational institutions, schools, colleges, gymnasiums, financing, Southern Bessarabia.

Постановка проблеми

Процес будівництва Нової української школи серед іншого передбачає скрупульозне вивчення історії становлення та розвитку вітчизняної освіти. Особливої актуальності останнім часом набувають регіональні аспекти означеного питання. Територія Бессарабії тривалий час була зоною, де перехрещувалися шляхи міграцій різних народів, які знаходили тут собі нову батьківщину і по-господарськи освоювали цю землю. Приєднання Південної Бессарабії до Російської імперії наприкінці 70-х років ХІХ ст. призвело до потреби вирішення важливого внутрішньополітичного завдання - інтегрувати означену територію до владних, адміністративних, законодавчих, господарських, громадських, культурно-освітніх імперських структур. Це завдання ускладнювалося інтенсивною політикою господарської колонізації цього краю іноземними переселенцями¹. В таких умовах важлива роль у проведенні інтеграційної політики покладалася на заклади освіти. Тому всебічний аналіз досвіду минулого, урахування прорахунків та недоліків попередників, набуває виняткового науково - практичного значення.

Головними завданнями, які ставилися імперською владою перед освітніми закладами країни в другій половині ХІХ ст., було надання елементарних знань та виховання народу в дусі покірності самодержавству та його русифікація. Однак вступ Російської імперії на шлях капіталістичної модернізації, призвів до збільшення потреби в освічених та професійно підготовлених спеціалістах, що об'єктивно сприяло збільшенню кількості навчальних закладів і в Південній Бессарабії. Дослідження різних типів навчальних закладів (державних, приватник, регіональних, парафіяльних тощо) являє безсумнівний інтерес для формування цілісного погляду на систему освіти Південної Бессарабії останньої чверті ХІХ - початку ХХ ст. Джерелом для проведення аналізу було обрану щорічні видання статистичних матеріалів під назвою «Огляд Бессарабської губернії» за 1878-1910 роки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Як слушно зазначав у своєму дослідженні В. Тадіян «складна історична доля поліетнічного населення Бессарабії,... стала причиною формування специфічної системи освіти, яка, з одного боку, була компонентом загальнорумунської, а з іншого - зберегла особливі національні риси» Єрич Т. (2014). Культурно-освітня діяльність російської православної церкви в Південній Бессарабії (початокХІХ- початокХХст.). Автореферат дис.... канд. іст. наук, Переяслав-Хмельницький. С. 2. Тадіян В. (1999). Розвиток початкової освіти в Бессарабії (1918 - 1944рр.). Автореферат дис.... канд. пед. наук. Київ. С. 2.. Серед наукових праць, що вийшли протягом останніх десятиріч й торкаються різних аспектів питання розвитку освіти в Бессарабії, треба відмітити науковий доробок В. Тадіяна, Н. Щербини та Ю. Махінла, А. Филипенка, В. Статі, О. Шевченко та інших. Однак багато ще питань з історії становлення та розвитку системи освіти в Південній Бессарабії ще потребують додаткового вивчення.

Мета статті полягає в необхідності аналізу стану розвитку освітніх закладів на території Південної Бессарабії на підставі опублікованих статистичних відомостей кінця ХІХ - початку ХХ ст. та з'ясування рівня розвитку цього сегменту суспільного життя в історії регіону.

Наукові завдання статті

На підставі матеріалів офіційної статистики з'ясувати категорії освітніх закладів, що існували в Південній Бессарабії наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.; порівняти кількісні показники щодо стану освітньої діяльності в регіоні між навчальними закладами різних типів; проаналізувати рівень фінансового забезпечення шкіл краю тощо.

Виклад основного матеріалу

Освіта, за вдалим твердженням Н. Щербини, є ключовою складовою «культури кожного народу. Становлення української освіти відбувалося на тлі складних і суперечливих історичних подій, які й зумовили її особливості. Долаючи постійні утиски та заборони, освіта поступово набувала національних рис, вдосконалювалась, ставала дедалі доступнішою» Щербина Н. (2017). Розвиток освітніх закладів Бессарабії наприкінці XVIII - у ХІХ ст. Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри: збірка наукових праць. Відп. ред. М. І. Михайлуца. Херсон: ФОП Грінь Д.С., 2017. Вип. 6. С. 450.. Стан освіти на території Бессарабії в цілому та її окремих районів й досі є предметом наукових (а іноді й політичних) дискусій. Науковці різних держав намагаються довести, що освіта розвивалася найкраще саме той час, коли регіон знаходився під владою їхньої держави. В нашій статті на підставі статистичних оглядів Бессарабської губернії ми спробуємо провести неупереджений та об'єктивний аналіз стану освіти в краї.

В другій половині ХІХ ст. територія Південної Бессарабії перебувала спочатку під владою Румунської держави, а після закінчення російсько -турецької війни 1877-1878 років - у складі Російської імперії. Цілком зрозуміло, що кожен з урядів докладав певних зусиль для розвитку освіти в регіоні, однак часта зміна правової приналежності бессарабських земель призвели до формування певних специфічних рис у цій галузі.

Загально відомо, що освіта поділяється на кілька основних сегментів: вища, середня спеціальна, середня, початкова. Щодо вищої освіти - протягом всього ХІХ - початку ХХ ст. отримати її в межах всієї Бессарабії було не можливо. В краї не існувало жодного цивільного закладу вищої освіти. При бажанні навчатися в університетах або інших вищих школах мешканець Бессарабії мав виїжджати за межи краю. Найближчі вищі навчальні заклади, в яких бессарабці отримували освіту - це Новоросійський університет та Рішельєвський ліцей.

Виключення могла становити Кишинівська духовна семінарія, яка була відкрита 31 січня 1813 року та стала першим в регіоні загальностановим навчальним закладом. На підставі звернення бессарабського губернатора С. Стурдзи з'явився наказ Олександра І (від 30 травня 1813 р.), в якому зазначалося, що в духовній семінарії навчатися «...має можливість світське юнацтво до часу облаштування цивільного училища в краї» Зыков Г. (1879). Очерк деятельности митрополита Гавриила по улучшению положения Церкви и православного духовенства в княжествах Молдавии, Валахии и Бессарабии с 1808 по 1812 гг. Кишиневские епархиальные ведомости. 15-30 июля 1879. № 14. С. 556.. В другій половині ХІХ ст. відбулося розширення прав учнів семінарії для вступу до університету ІР НБУ ім. В.І. Вернадського НАН України. Ф. ХІІІ: «Архіви Синоду», спр. 3602: «Лист невідомого автора на ім 'я Победоносцева Костянтина Петровича відносно розпорядження Міністра народної освіти графа Толстого Д. А., яке забороняє випускникам духовних семінарій вступати до університету». Арк. 1.. Відтепер до вищих навчальних закладів могли вступати не лише ті, хто закінчив повний курс навчання в семінарії, а також після закінчення чотирьох нижчих класів. Учні широко використовували цей дозвіл. Так, у 1878 р. з IV класу семінарії, в якому навчався 31 учень, 14 осіб вибули для вступу до університетів імперії.

Наприкінці 70-х рр. ХІХ ст., на хвилі загальнодержавної контрреформаційної політики уряду, права семінаристів на вступ до університетів були значно обмежені. Постанова Ради Міністрів дозволяла вступ до університетів лише тим семінаристам, які закінчили повний курс навчання, успішно склали іспити в семінарії та повторні іспити в університеті (за рішенням вузу). З 1876 р. на університетську освіту могли претендувати випускники духовних семінарій, які окрім успішних випускних та вступних університетських іспитів, складали ще додаткове випробування в гімназіях на знання стародавніх та російської мов. Якщо учень бажав стати студентом після IV класу семінарії, окрім вище зазначених іспитів, він мав ще пройти випробування з математики Положение о правах и преимуществах лиц, служащих при духовно-учебных заведениях и лиц, получивших ученые богословские степени и звания. Спб.: Епархиальная типография, 1876. С. 33..

У рік сторічного ювілею (1913) в семінарії навчалося 564 учня. За віросповіданням всі вони були православними. За станами учні розподілялися наступним чином: діти дворян і чиновників - 10 осіб, духовного звання - 490 осіб, міського стану - 9 осіб, сільського стану - 30 осіб, інших станів - 19 осіб, іноземців - 6 осіб Єрич Т. (2014). Культурно-освітня діяльність російської православної церкви в Південній Бессарабії (початокХІХ- початокХХст.): дис.... канд.. іст. наук: 07.00.01. Переяслав-Хмельницький. С. 109.. Більшість учнів - 356 осіб - навчалися в семінарії за власні кошти. Діти світських осіб вносили щорічну плату за навчання в розмірі 40 крб., за харчування та гуртожиток - ще 140 крб. на рік. На повному державному забезпеченні знаходилося 105 учнів. Крім того, 20 осіб перебували на повному єпархіальному забезпеченні, 50 учнів отримували дотації, а 24 учня - стипендії з боку єпархіальної влади Степаненко Г. (2002). Освітня діяльність православного духовенства в Україні (ХІХ - початок ХХ ст.): дис... канд. іст. наук: 07.00.01. Київ. 2002. С. 102.. Однак, не зважаючи на всі привілеї та перспективи, семінарія давала лише середню освіту своїм вихованцям.

Як зазначено в статистичному огляді за 1877 рік, кількість навчальних закладів у Бессарабії на момент передачі краю Російській імперії досягала 144, при чому деякі з сільських общин мали по два училища. Відтак в середньому одна школа припадала на 184 двори й на 960 душ населення обох статей. Така кількість навчальних закладів пояснюється тим, що по законам Румунії кожна община повинна була мати свою школу й направляти до неї всіх дітей шкільного віку. Щоправда, рівень бессарабських училищ, у порівнянні з однокласними російськими училищами, був набагато нижчим. «Головним завданням школи була румунізація місцевого населення, - вказують упорядники «Огляду...», - особливо там, де воно ніколи не було румунським, чим й пояснюється, що більшість учителів були з чистокровних румунів, що втекли з регіону ще до його передачі Росії» Обзор Бессарабской губернии за 1877 год. Кишинев: Бессараб. губ. стат. ком., 1878. С. 9.. Тим не менше, школа дійсно розповсюджувала грамотність, а місцеве населення встигло звикнути до неї та привчити дітей до акуратного й постійного відвідування навчального закладу. При таких обставинах новий керівник губернії на перших порах дуже енергійно взявся за вирішення питання направлення вчителів до всіх шкіл Бессарабії, однак його намагання закінчилися безрезультатно. Наступна спроба наповнити школи вчителями за рахунок священнослужителів також була невдалою. Тому, багато з навчальних закладів на території, що відійшла Російській імперії залишалися без учителів Там само. С. 10. Обзор Бессарабской губернии за 1878 год. Кишинев: Бессараб. губ. стат. ком. 1879. С. 40., з жалем констатують упорядники «Огляду.».

Всього в 1878 році губернії нараховувалося 477 освітніх закладів, в яких навчалося 35 570 учнів (див. Таблиця 1). Серед них хлопці складали 29 282 осіб, а дівчата - 6 288 особи¹¹. У порівнянні з попереднім періодом відбулося певне зменшення кількості цільових навчальних закладів. По причині малочисельності учнів (5 осіб у 1878 р. в порівнянні з 14 учнями в 1877 р.) було закрито морський клас у Акермані. Закриття торкнулося й народних шкіл для хлопців. Зі 148 навчальних закладів, в яких до 1877 р. навчалося 9 040 осіб у 1878 р. залишилося лише 121, кількість учнів в яких дорівнювала 4 694 особам Там само. С. 41.. Тут ми бачимо скорочення практично вдвічі.

Однак не все було так погано. Спостерігався й певний прогрес, особливо по відношенню до народних шкіл, де навчалися діти обох статей. Так, якщо в 1877 р. в Бессарабії нараховувалося 165 народних шкіл, вже через рік, у 1878 р. їх кількість становила 235. Відповідно збільшилася й кількість учнів, що відвідували ці народні навчальні заклади - з 12 362 учнів у 1877 р. до 22 7739 учнів у 1878 році Там само. С. 41.. Однак слід пам'ятати, що народні школи - це перш за все школи грамотності, де учнів навчали російській мові та Закону Божому. Такий підхід був не зовсім продуманим для регіону, де більшість населення становили представники різних етнічних груп - українці, болгари, молдавани, греки, гагаузи, албанці тощо. Як правило, через нетривалий час після закінчення народної школи учні з трудом могли писати та читати російською.

Таблиця 1

Кількість навчальних закладів у Бессарабії (1878 р.)

Економічні потреби розвитку регіону вимагали більш ретельного ставлення до питання підготовки фахівців, а саме кадрових робітників для сільськогосподарських та промислових галузей. На одному з засідань губернського земського зібрання пролунали заклики до підвищення технічних знань серед молоді Бессарабії. Земства виступили з ініціативою про відкриття в регіоні технічних училищ Там само. С. 21. Враховуючи, що навчання в народних училищах завершується у 13-14 років, а батьки виступали проти того, щоб віддавати дітей на навчання далеко від місця проживання, земства запропонували при монастирях по всій території Бессарабії відкрити по одному сільськогосподарському училищу, програма підготовки в яких була б побудована з урахуванням потреб місцевого землеробства Шевченко О. (2007). Діяльність бессарабського земства у поширенні народної освіти в ІІ половині ХІХ - на початкуХХст. Проблеми історії України ХІХ - ХХ ст. Вип. XIV. С. 340.. «Не підлягає сумніву, що відповідні училища не затримали б здійснити позитивний вплив, як на розумовий розвиток підростаючого покоління, так й на успіхи різних галузей господарчої діяльності в Бессарабії», Обзор Бессарабской губернии за 1878 год. Кишинев: Бессараб. губ. стат. ком. 1879. С. 22. - зазначалося в «Огляді...».

Аналіз статистичних відомостей з «Огляду Бессарабської губернії» за 1879 рік дає підстави стверджувати, що в 1879 році спостерігалась різниця кількісних показників у порівнянні з минулим роком. Особливо це стосувалося сільських шкіл для учнів обох статей, а саме - в 1878 році в регіоні діяло 235 шкіл з 19 696 хлопцями та 3 043 дівчатами, а в 1879 році ці показники становили, відповідно, 79 шкіл з 3 272 хлопцями й 255 дівчатами. Чому така значна різниця? По-перше, помилки, що були допущені при складанні відомостей щодо приєднаних територій; по-друге, значна частина вчителів перейшли (а іноді збігли) до Румунії, а відтак нікому стало навчати дітей - кількість навчальних закладів суттєво зменшилася. Середні навчальні заклади для хлопців залишилися у попередній кількості, а чисельність учнів в них зросла: 1438 було, 1444 стало. Для жіночої статі кількість навчальних закладів залишилася в тому ж числі, а учениць стало більше на 179 (950 замість 771) Обзор Бессарабской губернии за 1879 год. Кишинев: Бессараб. губ. стат. ком. 1880. С. 30..

Ситуація в галузі професійної освіти в регіоні виглядала наступним чином. В школі повивальних бабок і фельдшериць кількість учениць зменшилася з 22 до 7, це відбулося тому, що в попередньому році було багато вільних слухачів.

Існуючий в Аккермані морехідний клас зменшив кількість своїх вихованців з 5 до 3 осіб. Причини цього криються в байдужому ставленні місцевого товариства до морехідного класу, а по друге - й це головне - в розпорядженні класу не було коштів для практичного вивчення каботажного судноплавства. В якості експерименту була спроба проводити лише теоретичну підготовку спеціалістів з їх подальшим влаштуванням на роботу на судах «Товариства пароплавства й торгівлі» не мав успіху, т.к. учні використовувалися там як обслуговуючий персонал або для виконання самих «брудних» робіт, що послужило зменшенню їх кількості в класі.

В 1879 році з'явилися ремісничі класи при повітових та міських училищах, яких раніше не було в звітах. Всього їх існувало 17 з 347 учнями. Це пояснюється суттєвою потребою в розповсюдженні прикладних знань, від недостатності яких страждала промисловість й сільське господарство губернії. До цієї ж категорії потрібно віднести й відкриті при Аккерманському повітовому училищі курси виноградарства та виноробства, на яких навчалися 18 учнів Обзор Бессарабской губернии за 1879 год. Кишинев: Бессараб. губ. стат. ком. 1880. С. 31..

У 1880 році, у відповідності до відомостей «Огляду.» в селищах губернії окрім існуючої в м. Байрамча, Аккерманського повіту, учительської семінарії, в якій було 71 ученик, різних шкіл та приватних училищ числом 383, в числі яких: для хлопців - 217 з 10 458 учнями, для дівчат 53 - з 1 416 ученицями, змішаних 112 - 3 885 учнів та 522 учениці. Окрім того при чоловічих повітових та міських училищах було 26 ремісничих класи, а при жіночих сільських училищах 52 рукодільних класи Обзор Бессарабской губернии за 1880 год. Кишинев: Бессараб. губ. стат. ком. 1881. С. 25..

Всіх учнів у 1880 році було 24 981 особа обох статей, або по одному учню на кожні 54 душі населення. Наведені дані демонструють збільшення навчальних закладів. Це відбулося тому, що в Ізмаїльському повіті були відкрити навчальні закладі, що певний час були закриті (саме ті, де викладання проводилося румунською мовою). Зазначені училища були переформовані, а місцева громада віднеслася до цього питання позитивно, виділивши на утримання училищ 105 245 руб. щорічно Обзор Бессарабской губернии за 1880 год. Кишинев: Бессараб. губ. стат. ком., 1881, С. 26.. Щодо утримання решти шкільних закладів у регіоні: на утримання сільських шкіл держава витрачала 28 926 руб, земства - 3 310 руб, самі громади - 208 262 руб. За рахунок губернського земства утримувалися: жіноча гімназія, сирітських дім, фельдшерська школа та школа повивальних бабок, на що в 1880 році було виділено 38 425 руб. Окрім того губернське земство утримувало кілька стипендіатів у вищих навчальних закладах, а повітові земства - стипендіатів у Байрамчанській учительській семінарії та школі повивальних бабок Обзор Бессарабской губернии за 1880 год. Кишинев: Бессараб. губ. стат. ком. 1881. С. 26..

Збільшення навчальних закладів у Бессарабії, а відтак й збільшення учнів у них відбувалося практично щорічно. Статистичні відомості за 1884 рік подають нам таку інформацію: навчальних закладів (та учнів) у регіоні в звітному році було:

в м. Кишинів - 63 з 3 234 учнями та 1 885 ученицями;

в повітових містах - 143 заклади з 3165 учнями та 1053 ученицями;

в повітах - 464 заклади з 20 920 учнями та 5652 ученицями.

Всього в краї діяло 670 закладів з 27 319 учнями та 8 590 ученицями.

Як зазначено в «Огляді...»: «Між статями учнів спостерігається більш благоприємне відношення, а саме - при збільшенні кількості учнів на 828, число учениць збільшилося на 1 252 особи. Значно збільшилася кількість дівчат у народних школах: в звітному році їх було 5 383, між тим як в 1883 - 4 283 - тобто збільшення на 1 102 особи» Обзор Бессарабской губернии за 1884 год. Кишинев: Бессараб. губ. стат. ком. 1885. С. 23.. На утримання власне народних училищ головну долю дає сільське населення, витрачаючи до 240 000 руб, при цьому інші джерела надходжень до 390 000 руб.

У 1886 році в Бессарабії діяло 702 навчальних заклади (див. Таблиця 2).

Таблиця 2

Кількість навчальних закладів у Бессарабії