Роль і місце біографічного методу у методології педагогіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра соціальної роботи, Хортицька національна академія

Роль і місце біографічного методу у методології педагогіки

Анатолій Іванович Павленко

доктор педагогічних наук, професор



У науковій статті розглядається і аналізується біографічний метод педагогіки, визначається його роль і місце у методології педагогіки на основі історико-генетичного підходу і між(крос)дисциплінарного аналізу наукових джерел. Встановлено сучасний феномен значного розширення предметного розгляду біографічного методу соціальними і гуманітарними науками («біографічного повороту») й визнання ними наукової «повноцінності» методу на теоретичному рівні. Це і обумовлює актуальність методологічного усвідомлення біографічного методу як сучасного способу побудови теоретичної і практичної педагогічної діяльності. У статті розкрито навчальні, виховні й освітні можливості біографічного методу для розвитку особистості та його значну роль у реалізації «олюднення знань» принципу гуманізації і гуманітаризації освіти. Визначено, що метод посідає важливе місце серед міждисциплінарних методів педагогіки і має прогностичні перспективи подальшої трансформації у біографічну педагогіку і інтеграції з біографічною психологією.

Ключові слова: біографічний метод, біографістика, біографічний поворот, біографічна педагогіка, методологія педагогіки, міждисциплінарність, роль і місце.



РОЛЬ И МЕСТО БИОГРАФИЧЕСКОГО МЕТОДА В МЕТОДОЛОГИИ ПЕДАГОГИКИ

Анатолий Павленко, доктор педагогических наук, профессор, заведующий кафедры социальной работы, Хортицкая национальная учебно-реабилитационная академія

В статье рассматривается и анализируется биографический метод педагогики, определяется его роль и место в методологии педагогики на основании историко-генетического подхода и меж(крос)дисциплинарного анализа научных источников. Установлен современный феномен значительного расширения предметного рассмотрения биографического метода социальными и гуманитарными науками («биографического поворота») и признания ними научной «полноценности» метода на теоретическом уровне. Это и обуславливает актуальность методологического осознания биографического метода, как современного способа построения теоретической и практической педагогической деятельности. В статье раскрыты учебные, воспитательные и образовательные возможности биографического метода для развития личности, а также значительная роль в реализации «очеловечивания знаний» принципа гуманизации и гуманитаризации образования. Определено, что метод занимает важное место среди междисциплинарных методов педагогики и имеет прогностические перспективы дальнейшей трансформации в биографическую педагогику и интеграции с биографической психологией.

Ключевые слова: биографический метод, биографистика, биографический поворот, биографическая педагогика, методология педагогики, междисциплинарность, роль и место.



IMPORTANCE AND PLACE OF BIOGRAPHICAL METHOD IN PEDAGOGICAL METHODOLOGY

Anatolii Pavlenko, Doctor of Pedagogical Sciences, Рrofessor, Head of the Department of Sociаl Work, Khortytsia National Educational and Rehabilitation Academy

The article covers and analyzes the biographical method of pedagogy; it defines its importance and place in pedagogy methodology based on historical-genetic approach and inter(cross)disciplinary analysis of academic sources. It establishes the current phenomenon of considerable extension in objective consideration of biographical method by social sciences and the humanities (the so called "biographical turning point") and recognition of scientific “usefulness” of this method at the theoretical level. This is the very fact which stipulated the topicality of methodological realization of biographical method as a moder way of development of theoretical and practical pedagogical activity.

Currently the biographical method is an important component of methodological range of the whole system of pedagogical sciences. The biographical method in pedagogical methodology shall be considered both as the method of research and obtainment of scientific pedagogical knowledge (for example, in pedagogical history, pedagogical biography science, life-creation pedagogy) and as the important method of extensive innovative teaching practice in didactics and certain methods of teaching (literature, history teaching method etc.). It can be used when considering pedagogically adapted biographical materials about the distinguished public figures and historical figures in a certain science; in special and rehabilitation pedagogy, when considering biographical knowledge on the examples of successful physical rehabilitation and socialization; in social pedagogy during social and pedagogical counseling, in educational theory etc..

The article also reveals the academic, educatory and learning opportunities of biographical method for the development of personality of candidates for academic degree and its significant role in implementing “humanization of knowledge” in the comprehensible principle of humanization and humanitarization. It was defined that this method holds a prominent place among interdisciplinary pedagogical methods and has the forseeable prospects of further transformation into biographical pedagogy and integration with the biographical psychology.

Key words: biographical approach, biography science, biographical turning point, biographical pedagogy, pedagogical methodology, interdisciplinary.



Вступ

Важливою метою Нової української школи і принципом педагогіки є соціалізація, звернення і опора на соціальний досвід людини у проектуванні життєвого шляху, розвиток життєвої компетентності, що вимірюються в певному сенсі в унікальних за природою одиницях - біографіях конкретних особистостей чи «біографій покоління». Зокрема, сьогодні особливо актуальним постає звернення до вивчення і аналізу життєвого шляху державотворців незалежної України, воїнів- захисників України, учасників українського визвольного руху, видатних світових і українських вчених і винахідників, діячів культури, в тому числі, через дослідження конкретних свідчень сучасників надзвичайних історичних подій в усній чи письмовій, наративній формах (Oral History, Life History, Life writing). Звернення до цих життєписів дає досліднику і педагогу-практику дієвий метод та надзвичайно багату, особистісно вмотивовану і емоційно насичену інформацію як наукового, так і освітньо-виховного змісту.

Засновником біографічного методу (як способу вивчення літератури на підставі встановлення її зв'язку з біографією письменника, що розглядається як визначальний чинник художньої творчості), енциклопедичні джерела визнають французького літературного критика Шарля Оґюсте на де Сент -Бева (1804-1869), що вперше розробив його і описав на теоретичному рівні у галузі літературознавства. З часом визначені дослідником підходи у застосуванні біографічного методу набули широкого визнання і стрімкого поширення на теоретико-методологічному рівні у гуманітарних і соціальних науках (в філософії, психології, соціології та ін.), що в цілому було визнано «біографічним поворотом» в соціально-гуманітарних науках на рубежі ХХІ століття (Chamberlayne, Bornat & Wengraf, 2000).

Інтерес до наукової обробки і систематизації біографічних матеріалів стає характерним і для дослідників історії науки в цілому (включно з природничими, математичними і технічними науками, наприклад, історії фізики, математики і т.п.), і дослідників освітнього корикулуму. Зокрема, окремі згадки про політичні або творчі, інтелектуальні, наукові біографії видатних особистостей, письменників, вчених і винахідників, переважно на фрагментарному рівні, також входять до змісту сучасної шкільної освіти у додатках до підручника, чи розглядаються під час позакласної роботи.

З погляду на історичну ґенезу біографічного методу Г. Мошкова відзначає, що біографія, як життєпис видатної людини, правомірно вважається одним із найдавніших художньо-публіцистичних і наукових жанрів в історії людства (Мошкова, 1994). Життєпис, як форма наукового опису і життєвий шлях людини, як його предмет, зустрічається у філософії, соціології, історії науки, психології та інших гуманітарних галузях, що торкаються обставин і сутності людського буття, а отже і проблеми індивідуального життя. З погляду на це, дослідниця висловлює цілком обґрунтований, на нашу думку, і актуальний по теперішній час, подив з приводу поки що очевидної недостатності інтересу до життєвого шляху з боку гуманітарних наук (с. 131).

Як показали розпочаті нами раніше дослідження засад сучасної методології педагогіки (Павленко, 2018b; Павленко, 2019) та подальший контент-аналіз наукових праць дослідників методології педагогіки, матеріалів довідково- енциклопедичних видань, підручників і посібників з педагогіки, проблеми включення, розгляду і обґрунтування теоретико-методологічних засад і практичних можливостей застосування біографічного методу в педагогічних науках і освіті лише розпочинають активно розроблятися.

В останні десятиліття збільшується звернення науковців до розгляду проблем і обґрунтування тенденцій становлення, перспектив розвитку біографічного методу в педагогічних науках у працях О. Сухомлинської, Г. Бєлан, Н. Дічек, І. Розман, Б. Савчук, А. Самко, Н. Шарошкіної, С. Яковлєвої та інших. Біографічний метод, його становлення в педагогіці та історико-педагогічній науці зокрема, розглядається дослідниками з урахуванням різних аспектів: при вивченні особистої, наукової і духовної біографії педагога (Сухомлинська, 2003); як інструмент встановлення полікультурного діалогу в освіті (Дічек, 2001); як аналіз життєвого шляху людини в освітньо- біографічній роботі (Шарошкіна, 2012); для аналізу й узагальнення, систематизації історико- педагогічних досліджень з вивчення наукових біографій українських педагогів та вчених з метою визначення методологічних засад і провідних тенденцій (Бєлан, 2013); теоретичного узагальнення витоків та генези, перспектив розвитку біографічного методу в історії педагогіки (Самко, 2015; Розман, Савчук, 2018); необхідності визначення складових методології педагогіки життєтворчості (Павленко, 2018а); при використанні матеріалів біографій як педагогічного феномену у виховному процесі (Яковлєва, 2008).

Екстраполюючи в цілому на галузь науково- педагогічного знання згадане вище посилання стосовно недостатності загального рівня інтересу до життєвого шляху в гуманітарних науках, відзначимо, що біографічний метод представлений в системі педагогічних наук переважно лише у методологічному арсеналі історико-педагогічних досліджень.

Слід також погодитися із загальною оцінкою Н. Дічек щодо недостатності рівня розробки «власне методологічних засад біографічного методу» в педагогіці (2001, с. 15). Як показало проведене нами дослідження, у наукових працях дослідників методології педагогіки, матеріалах довідково-енциклопедичних видань, підручників і посібників з педагогіки, включення, розгляд і обґрунтування теоретико-методологічних засад і практичних можливостей застосування біографічного методу в педагогічних науках і освіті, за виключенням окремих публікацій переважно у галузі історії педагогіки, і на сьогодні розглядається ще не достатньо.

Метою статті є подальше обґрунтування можливостей біографічного методу, як важливої складової методології педагогіки, та визначення його ролі і місця у системі методологічного знання.

Методи дослідження: історико-генетичний і діахронічний методи, метод прогнозування, контент-аналіз, біографічний і системний аналіз, міждисциплінарний аналіз.



Витоки біографічного методу

біографічний метод педагогіка

В історико- наукознавчому плані біографічний метод ґрунтується на феномені розвитку біографістики, як гуманітарного знання. Сьогодні досить складно, навіть на емпіричному рівні, встановити дату зародження біографістики, як важливого культурно-історичного феномену в історії людства. Із виникненням писемності у античні часи, найбільш вірогідно, з'явилась можливість лише «зафіксувати» в історіографії вже існуючу усну традицію опису життя видатних особистостей (фараонів, царів Вавілону, святих та ін.), родові перекази і навіть міфологію, що вже на той час, окрім іншого, виконували важливу освітню функцію. У загальному випадку біографістика, як життєпис особистості в різні історичні періоди в усній або фіксованій на різних носіях писемно- зображувальній традиції, і як відповідна наукова історична дисципліна, може розглядатися у якості ретроспективного відображення зародження і існування людської цивілізації, що супроводжує і репрезентує її історію. Енциклопедія історії України визначає біографістику як наукову історичну дисципліну, що досліджує теорію, методологію, історіографію, історико-біографічну термінологію, проблематику джерелознавства на складання біографій та види біографічної продукції (Ясь, 2003)

У свою чергу, біографічний метод Д. Стус вважає підвидом біографістики і відносить його виникнення до часу написання праці Плутарха «Порівняльні життєписи». При цьому, як стверджує дослідник, в оцінці ролі біографічного методу різними авторами немає єдності. Одні з них вважають метод універсальним, інші - допоміжним (Стус, 2004).

Відсутність згаданої єдності, як можна переконатися, поширюється і на оцінку співвідношення понять біографізму і біографічного методу. Зокрема Т. Попова, на відміну від розглянутого вище зв'язку «вид - підвид», вважає сучасний біографізм, як наукове поняття, аналогом біографічного методу, оскільки залишається описово-аналітичним методом збирання і презентації інформації про конкретну особистість і теоретико-методологічною основою сучасних гуманітарних досліджень (Попова, 2017, с. 5).

Порівняльний міждисциплінарний аналіз у дослідженні наукових джерел показує, що біографічний метод сьогодні перебуває у центрі уваги дослідників та залучений до орбіти пошуків відомих і визнаних у світі авторів, не лише з біографістики, а також і багатьох інших наукових спеціальних дисциплін, зокрема, у галузі біографічної психології (Логінова, 2006, с. 68), історіографії (Попова, 2017), соціології (Фукс- Хайнрітц, 1994; Рождєственська, 2012), педагогіки (Сухомлинська, 2003; Хеннигсен, 2000).

Разом з тим, зазначимо, що біографічний метод є важливим результатом методологічного усвідомлення генези біографістики від описового (емпіричного) до наукового рівня на певному історичному етапі. Енциклопедія вирізнює «донаукову» біографістику (від доби античності) та наукову біографістику (бере початок впродовж періоду від кінця XVIII ст. до початку XIX ст.) (Ясь, 2003). Саме виникнення і розвиток наукової біографістики пов'язані із становленням біографічного методу. Міждисциплінарне розширення біографістики на рівні наукового біографічного методу в інших науках, окрім літературознавства, за нашою оцінкою, активно відбувається вже у ХХ столітті (соціологія, психоаналіз).

З того часу феномен біографізму, що вийшов на рівень актуального «повороту» наукової думки, набув сьогодні в історіографії, за образною оцінкою Т. Попової, властивостей багатошаровості і багатоликості, багатожанровості, політеоретичності і, тим не менш, дискусійності. Це сталося, на думку вітчизняної дослідниці, завдяки тим трансформаціям наукового простору, самої науки і наукознавства, що відбуваються і по теперішній час: формування нової моделі науки; порушення демаркації між наукою і ненауковими сферами пізнавального процесу; перетворення дисциплінарного поля; зіткнення і взаємопроникнення дослідницьких традицій євроатлантичного і східноєвропейського наукових ареалів; переключення «дисциплінарного типу» мислення на «рефлексивний», «монодисциплінарного» - на «між/транс дисциплінарний»; акцент на «людський вимір» у всіх сферах осягнення буття (Попова, 2017, с. 5).

На сьогодні біографістика (термін прийшов на зміну терміну «біографіка», як літературно- біографічного жанру) відбулася в незалежній Україні у формі актуальної наукової історичної дисципліни найвищого академічного рівня. У Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського, що входить до структури Національної академії наук України, з 1994 року створений і працює, як окремий науковий підрозділ, Інститут біографічних досліджень.

Біографічний метод у загальному випадку може розглядатися у єдності двох аспектів: з внутрішньої позиції автора біографії (автобіографія) і позиції незалежного від автора зовнішнього спостерігача (біографія). У сучасній філософії, за свідченням А. Огурцова, біографія розглядається, особливо автобіографія, через призму історичного світу, як індивідуальний процес життя і вища форма розуміння життя. Біографічний метод є по-перше, методом розуміння духовного життя гуманітарними науками, запропонований В.Дільтеєм, а по-друге - методом соціальних наук (Огурцов, 2001).

Таким чином, біографічний метод, як метод розуміння духовного життя є безпосереднім засобом, важливим інструментом реалізації визначених С. Гончаренком і М. Мальованим принципів гуманізації і гуманітаризації освіти у складі нового педагогічного мислення, що спрямовані на перегляд, переоцінку можливостей всіх компонентів педагогічного процесу у світлі їхньої людинотворної функції, на «олюднення» змісту освіти, подолання утилітарно-економічного, технократичного підходу до освіти з його нехтуванням людиною і духовними цінностями (Гончаренко, 1997, с. 76-77).

Аналіз, відбір і включення у зміст навчальних предметів різних освітніх галузей педагогічно адаптованих біографічних відомостей про персоналії видатних національних вчених і винахідників, чи діячів мистецтва і культури, дозволяє реалізувати важливу культурно-історичну й виховну функцію не лише гуманітарної освіти, а й природничо-наукової і технічної. Наприклад, у процесі «діалогічного» за змістом порівняння з іншими визнаними у світі вченими і винахідниками відповідної епохи (Є. Патон і А. Ейфель) під час оповідання (наративу) на уроці досягаються можливості усвідомлення учнями світоглядних і культурологічних узагальнень (Коршак та ін., 2010).

Як свідчить А. Самко, в історико-педагогічному дослідженні вивчення персоналії «...біографічний метод дає можливість виявити вплив соціуму на формування особистості, її життєвого шляху, вибір своєї життєвої позиції, цінностей та ідеалів, різних моментів життя суспільства в той чи інший період часу, соціальних контекстів, правил та норм» (Самко, 2015, с.121).

У зарубіжній педагогічній науці у кінці минулого століття на інтересі до біографії, як педагогічній проблемі, сфокусував увагу Ю. Хеннігсен (2000). Біографія розглядається дослідником як певний «персоніфікований варіант освіти», що обумовлюється усіма тими елементами життя, що мали у кінцевому рахунку «навчаючий ефект», як динамічне явище і сукупність обрання особистісних рішень (с. 8081, 93).

Також описане С. Яковлєвою використання матеріалів біографій, як педагогічного феномену і засобу виховання, визначення його функцій (освітньої, ціннісно-смислової, проектувальної) (Яковлєва, 2008, с. 289), на наш погляд, має пряме відношення до біографічного методу педагогіки.

Окрім непересічних освітньо-пізнавальних і виховних можливостей, біографічний метод у педагогічному процесі має і значний розвивальний потенціал. Адже мотивами обрання майбутньої професії і побудови власного життєвого проекту, шляхів подолання тих чи інших складних життєвих обставин часто стають ті чи інші відомості з соціального досвіду інших людей, приклади життєвого шляху видатних особистостей.

Не менш важливим є розвивальний потенціал розгляду самим здобувачем освіти тих чи інших складових власного життєпису і життєпису інших реальних людей і родинного оточення (родоводу). Як стверджує Н. Шарошкіна, включення у навчальний процес звернень учня до аналізу свого життя, історії своєї родини, дозволяє гармонізувати відносини особистості зі світом, дає імпульс саморозвитку, «.дозволяє визначити власні внутрішні ресурси і тим самим окреслити перспективи й орієнтири подальшого осмисленого розвитку» (Шарошкіна, 2012, с. 121).

За допомогою біографічного методу створюється можливість вивчити особливості життєвого шляху не тільки видатної історичної особистості, а й свої власні, визначити чинники і умови розвитку визначальних особистісних якостей: сім'я і соціальне середовище, індивідуальні здібності і нахили, зародження і формування інтересів, побудова життєвого проєкту і його реалізація, освітня і життєва «траєкторія» і т.д. Адже у кінцевому рахунку, не менш важливим для обґрунтування і обрання власного життєвого проекту здобувачем освіти, є і емоційно-ціннісне за значенням, самостійне вивчення ним життєписів, що уможливлює на прикладах аналізувати і здійснювати особистісне співставлення і усвідомлення «поворотних» етапів життєвого шляху у громадянському, інтелектуально- освітньому, професійному зростанні.

Міждисциплінарні зв'язки біографічного методу. Результати проведеного контент-аналізу джерельної бази з конкретних прикладів використання і генези біографічного методу в цілому дозволяють зробити висновок про його міждисциплінарність, приналежність саме до міждисциплінарної методології. Як відзначає С. Сисоєва, усе більшого значення у наукових дослідженнях набуває міждисциплінарний підхід, що дозволяє поєднувати різні галузі наукового знання (природничі, суспільствознавчі, гуманітарні науки). У зв'язку з цим, на думку дослідниці, для системного вирішення проблем у дослідженнях сфери освіти, як складного і інтегрованого за характером суспільного феномену, потрібно подолати обмеження традиційного дисциплінарного мислення і повною мірою використовувати можливості міждисциплінарної методології (Сисоєва, 2014, с. 5-6).

Біографічний метод, як конкретно науковий, набув розвитку не лише в історіографії і літературознавстві. Зокрема, у методології соціологічних досліджень, за свідченням Н. Лісовської-Мускеєвої і М. Сидорова (2013), біографічний метод має багато спільного з методом спостережень, різноманітні сфери застосування і значний пізнавальний потенціал, що може охоплювати і міждисциплінарну область, в першу чергу, при розгляді наукової, професійної та офіційної біографії (с. 56-59).

І. Розман у своїх працях уводить новий і, на наш погляд, міждисциплінарний за смислом термін «педагогічна біографістика», що поєднує біографістику і педагогіку та репрезентує історико- педагогічну науку. При цьому І. Розман у дослідженні загальнотеоретичних понять і сутності педагогічної біографістики опирається на наукову міждисциплінарність і розгалужені міждисциплінарні зв'язки (2018а, с. 106; 2018б, с. 186).

О. Крушельницька із позиції загального наукознавства розглядає міждисциплінарні наукові методи, до яких відносить методи, які можуть застосовуватись у кількох пов'язаних між собою генетично чи об'єднаних розглядом спільного об'єкта дослідження науках (Крушельницька, 2006, с. 93).

Біографічний метод, як було показано вище, знаходить своє місце у ряді соціальних і гуманітарних наукових дисциплін, включно з педагогікою, у тому числі на рівні тісно пов'язаних між собою (наприклад, біографістика, історіографія, педагогічна біографістика), а отже, належить у системі методологічного знання до міждисциплінарних методів педагогіки.

Дослідниця біографічного методу в психології Н. Логінова на основі аналізу і підбиття підсумків розвитку біографічного методу в психології ХХ століття у багатьох працях всесвітньо відомих вчених із різних країн, доказово стверджує про наукову «повноцінність» методу. Адже за цей період відбулися: доведення наукової спроможності і унікальної цінності біографічного методу у справі дослідження, обстеження і удосконалення особистості; розвиток теорії і техніки методу; підвищення рівня його науковості - надійності і валідності, доказовості, на противагу таких традиційних недоліків методу, як описовість («журналізм»), суб'єктивізм, громіздкість і трудомісткість. За оцінкою науковця, це в кінцевому рахунку привело на сьогодні до фактичного переростання біографічного методу у нову галузь психології (у наукову дисципліну, як самостійну галузь наукових знань. - Авт.) - біографічну психологію, де вибудовується теорія життєвого шляху і особистості, як експерта і суб'єкта власної життєдіяльності. І у найближчому майбутньому приведе до змикання біографічної психології із загальною теорією розвитку особистості (Логінова, 2006, с. 80). І це при тому, як потрібно відзначити, що на сьогодні психологічні науки у своїй системі традиційно включають також і вікову психологію або «психологію розвитку».

Якщо ще у 60-х роках минулого сторіччя, серед інших обговорень, неформальним закликом для реформування шкільної освіти колишнього СРСР було «навчати мислити» (Ильенков, 1964), то за висновком Ж. Делора, зробленого на конгресі иМЕЗСО з проблем освіти на межі ХХІ сторіччя (1996), сучасна освіта повинна ґрунтуватися на «чотирьох стовпах»: навчитися пізнавати, навчитися працювати, навчитися жити разом, навчитися жити. На наш погляд, цей перелік допускає суттєве наскрізне узагальнення, де на перший план виходить завдання «навчитися жити» - пізнавати світ (природний і життєвий світ особистості), жити у праці, жити разом у спільноті (соціалізуватися).

З погляду на викладені вище перспективи і узагальнення, справедливим буде припущення, що ми є сьогодні сучасниками становлення, за умов чинної гуманістичної (людиноцентричної) освітньої парадигми, багато у чому синхронного до біографічної психології, у широкому розумінні «біографічної педагогіки», де життєвий шлях особистості у людському сприйнятті можна представити як цілісну сукупність образів минулого, сьогодення і майбутнього, що об'єднуються у часовому вимірі. Адже вже зараз педагогічні науки предметно розглядають теорію і практику спеціальної освіти в умовах обмежених можливостей життєдіяльності особистості, професійної освіти і профорієнтації у виборі життєвого шляху (теорія і методика професійної освіти), соціалізації і соціально-культурної адаптації людини, допомоги особистості у вирішенні різних життєвих ситуацій, що виникають на життєвому шляху (соціальна педагогіка), «освіти протягом усього життя» або «lifelong education» - неперервної освіти особистості, освіти дорослих (андрагогіка), педагогіки життєтворчості, вікової педагогіки і т.д. Розвиток теорії і встановлення закономірностей біографічної педагогіки у широкому розумінні, швидше за все, призведе до інтеграції біографічної психології і педагогіки та подальшого змикання із загальною теорією розвитку особистості.

Виникнення біографічної психології, біографічної педагогіки і наведене вище передбачення їх подальшого розвитку підпадають, на наш погляд, під описання міждисциплінарної інтеграції і трансдисциплінарності, де саме якраз, як стверджує А. Філіпенко, «...на основі єдності знань та вирішення мега- і комплексних проблем <...> відбувається синтез різноманітних знань з потенційною можливістю переходу до нової якості, зародження нового наукового напряму чи наукової дисципліни» (Філіпенко, 2018, с. 9).



Висновки

Біографічний метод має давню і багату історію становлення і розвитку, що включає донауковий й науковий періоди у галузі біографістики, та значне міждисциплінарне розширення предметного розгляду методу за останній період у цілому ряді наукових дисциплін. На тлі сучасної трансформації наукового простору, науки і наукознавства біографічний метод набуває інтенсивного розвитку в соціальних і гуманітарних науках. Біографічний метод, як науковий метод, отримав визнання на теоретичному рівні у різних наукових дисциплінах: переважно у біографістиці, а також у історії й історіографії, психології й біографічній психології, соціології, літературознавстві й гуманітарних дисциплінах в цілому. Це обумовлює визнання необхідності належного методологічного усвідомлення ролі і розширення використання можливостей біографічного методу, як актуального способу побудови теоретичної і практичної педагогічної діяльності. Сьогодні біографічний метод повинен визнаватися важливою складовою методологічного арсеналу всієї системи педагогічних наук.

В сучасних умовах відновлення інтересу до біографічного методу і «біографічного повороту» в широкому колі наукових дисциплін біографічний метод у методології педагогіки потрібно розглядати і як метод дослідження й отримання нового наукового педагогічного знання (наприклад, в історії педагогіки, педагогічній біографістиці, педагогіці життєтворчості і т.д.), і як важливий метод широкої інноваційної педагогічної практики у дидактиці і конкретних методиках навчання (зокрема, методики навчання літератури, історії та ін.), при розгляді у їх змісті педагогічно адаптованих біографічних матеріалів про видатних діячів і творців з історії конкретної науки; у спеціальній і реабілітаційній педагогіці, при розгляді біографічних знань про приклади успішної фізичної реабілітації і соціалізації; у соціальній педагогіці при соціально-педагогічному консультуванні, у теорії виховання і т.д.).

Як наскрізний метод гуманітарних наук, біографічний метод є важливим методологічним інструментом «олюднення» наукових знань в умовах переходу до сучасної гуманістичної освітньої парадигми, засобом здійснення принципу гуманізації і гуманітаризації освіти.

Біографічний метод у педагогіці має великий потенціал у справі навчання, виховання і освіти особистості й унікальні можливості для її розвитку. Метод посідає важливе місце серед міждисциплінарних методів педагогіки і має прогностичні перспективи трансформації у біографічну педагогіку та наступну інтеграцію з біографічною психологією.

Подальшими розвідками у напрямі дослідження можуть бути визначення форм реалізації біографічного методу у педагогічному процесі.



Література

Бєлан Г. В. Біографічний метод в історико-педагогічній науці: провідні тенденції становлення. Педагогічний дискурс. Вип. 15. 2013. С. 50-54.

Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. Київ: Либідь, 1997. 376 с.

Дічек Н. П. Біографічний метод як інструмент полікультурного діалогу. Шлях освіти. 2001. № 4. С. 15-19.

Ильенков Э. В. Школа должна учить мыслить! Народное образование. 1964. № 1. С. 1-16.

Коршак Є. В., Павленко А. І., Попова Т. М. Є. О. Патон і А. Г. Ейфель: оповідання на уроці. Фізика і астрономія в школі. 2009. № 4. С. 13-16.

Крушельницька О. В. Методологія та організація наукових досліджень: навч. посіб. Київ: Кондор, 2006. 206 с.

Лісовська-Мускеєва Н., Сидоров М. Пізнавальний потенціал біографічного методу. Соціологічні студії / Східноєвроп. нац. ун-т ім. Л. Українки. Луцьк, 2013. № 2 (3). С. 54-60.

Логинова Н. А. Итоги развития биографического метода психологии в ХХ веке. Методология и история психологии. 2006. Том 1. Вып. 2. С.67-81.

Методологія міждисциплінарних досліджень у сфері освіти: роб. навч. прогр. для спеціальності 8.18010020 «Управління навчальним закладом» (освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр») / Київ, ун-т ім. Б. Грінченка; [розробн. Сисоєва С.О.]. Київ: ун-т ім. Б.Грінченка, 2014. 56 с.

Мошкова Г. Ю. Биографический метод и проблема психологии личности ученого. Вопросы психологии. 1994. № 2. С. 131-142.

Образование: сокрытое сокровище (Learning: The Treasure Within): Основные положения Доклада Международной комиссии по образованию для XXI века. / Жак Делор, Иннам Аль-Муфти, Изао Амаги и др. Издательство ЮНЕСКО, 1996. МОО ВПП ЮНЕСКО «Информация для всех» 2007. URL: http://www.ifap.ru/library/book201.pdf. (дата звернення: 09.01.2018).

Огурцов А. П. Биографический метод. Новая философская энциклопедия: в 4 т. Под ред. В. С. Стёпина. Москва: Мысль. 2001. URL: http://iphlib.ru/ greenstone3/library/ collection/newphilenc/page/about (дата звернення: 09.04.2019).

Павленко А. І. Методологія педагогіки життєтворчості: біографічний метод. Досвід і проблеми організації соціальної та життєвої практики учнів і студентів на засадах компетентнісного підходу до освіти (до 25-річчя Наукової школи педагогіки та психології життєтворчості): збірник тез доповідей Міжнародної наук.-практ. конф. (12-13 жовтня 2018 року, м. Запоріжжя) / За заг. ред. В. В. Нечипоренко. Запоріжжя: Вид-во Хортицької національної академії, 2018a. С. 63-64.

Павленко А. І. Фактори становлення сучасної методології педагогіки. Наукові записки / Ред. кол.:

B. Ф. Черкасов, В. В. Радул, Н. С. Савченко та ін. Випуск 173. Ч. 2. Серія педагогічні науки. Кропивницький: РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2018b. С. 150-155.

Павленко А. І. Сучасна методологія педагогіки: значення, роль і місце вчення про рефлексію. Науковий журнал Хортицької національної академії. Scientific Journal of Khortytsia National Academy. (Серія: Педагогіка. Соціальна робота): наук. журн. / [редкол.: В. В. Нечипоренко (голов. ред.) та ін..]. Запоріжжя: Вид-во комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально- реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради, 2019. Вип. 1(1). С. 28-38.

Попова Т. Н. Жизнеописание ученого-историка на перекрестке историографических традиций. Теория. Методология. Практика. Одесса: Бондаренко М. А. 2017. 456 с.

Рождественская Е. Ю. Биографический метод в социологии. Москва: Изд. дом Высшей школы экономики. 2012. 381 с.

Розман І. Загальнотеоретичні поняття педагогічної біографістики. Науковий журнал «ЛОГОЕ. Мистецтво наукової думки». № 1. Грудень, 2018. С. 105-196.

Розман І. Педагогічна біографістика як репрезентант історико-педагогічної науки. Virtus, Monreal, Canada. 2018. № 20. С. 184-186.

Розман І., Савчук Б. Витоки і генеза формування української педагогічної біографістики (ІХ ст. - середина ХІХ ст.). Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Педагогіка. Соціальна робота». № 1(42). 2018. С. 213-217.

Самко А. М. Передумови становлення та перспективи розвитку біографічного методу в історії педагогіки. Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи. 2015. Вип. 1. С. 115-123.

Стус Д. В. Біографістика. Енциклопедія сучасної України. URL:

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=35287 (дата звернення: 09.09.2019).

Сухомлинська О. Історико-педагогічний процес: нові підходи до загальних проблем. Київ: А.П.Н., 2003. 68с.

Філіпенко А. С. Міждисциплінарна методологія: базові принципи. Міжнародні відносини. Серія «Економічні науки». 2018. № 13. С. 7-13.

Фукс-Хайнритц В. Биографический метод / перевод Е. Ю. Мещеркиной. Биографический метод в социологии: история, методология и практика. Москва: Институт социологии РАН, 1994. С. 11-41.

Хеннингсен Ю. Автобиография и педагогіка / пер. с нем. В. А. Волкова; под общ. ред. В. Г. Безрогова. Москва: Изд-во УРАО, 2000. 184 с.

Шарошкіна Наталія. Біографічний метод в освітній роботі як аналіз життєвого шляху людини. Педагогіка і психологія професійної освіти. 2012. № 4. С. 114-122.

Яковлева С. В. Биография как педагогический феномен. Известия РГПУ им. А. И. Герцена. 2008. № 76-2.

C. 286-289.

Ясь О. В. Біографістика. Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ: В-во «Наукова думка», 2003. 688 с. URL:

http://www.history.org.ua/?termin= Biohrafistyka (дата звернення: 09.10.2019).

The turn to biographical methods in social science: Comparative issues and exemples / Ed. P. Chamberlayne,

J. Bornat, T. Wengraf. N. Y.: Routledge, 2000 [XVII]. 346 p. Series «Social research today».



References

Bielan, H. V. (2013). Biohrafichnyi metod v istoryko-pedahohichnii nautsi: providni tendentsii stanovlennia. [Biographical method in the historical pedagogical science: main development trends]. Pedahohichnyi dyskurs. [Pedagogical Discourse] Vyp. 15. 50-54 (ukr).

Chamberlayne, P., Bornat, J. & Wengraf, T. N.Y. (Eds.). (2000) The turn to biographical methods in social science: Comparative issues and exemples. Routledge [XVII]. (eng).

Delor, Zhak, Al'-Mufti, Innam & Amagi, Izao (2007). Obrazovanie: sokrytoe sokrovishche [Learning: The Treasure Within]: Osnovnye polozheniya Doklada Mezhdunarodnoj komissii po obrazovaniyu dlya XXI veka. / Izdatel'stvo YUNESKO, 1996. MOO VPP YUNESKO «Informaciya dlya vsekh» Retrieved from: http://www.ifap.ru/library/book201.pdf (rus).

Dichek, N. P. (2001). Biohrafichnyi metod yak instrument polikulturnoho dialohu. [Biographical method as a tool of multicultural dialogue] Shliakh osvity. [The Way of Education] № 4. 15-19 (ukr).

Filipenko, A. S. (2018). Mizhdystsyplinarna metodolohiia: bazovi pryntsypy. [Interdisciplinary methodology: fundamental principles]. Mizhnarodni vidnosyny. Seriia «Ekonomichni nauky». [International relations. “Economic Sciences” Series]. № 13. 7-13 (ukr).

Fuks-Hajnritc, V. (1994). Biograficheskij metod [Biographical method] / perevod E. YU. Meshcherkinoj. Biograficheskij metod v sociologii: istoriya, metodologiya i praktika. [Biographical Method in Sociology: History, Methodology and Practice]. Moscow: Institut sociologii RAN. 11 -41 (rus).

Henningsen, Y. U. (2000). Avtobiografiya i pedagogika [Autobiography and pedagogy] / per. s nem. V. A. Volkova; pod obshch. red. V. G. Bezrogova. Moscow: Izd-vo URAO (rus).

Honcharenko, S. U. (1997). Ukrainskyi pedahohichnyi slovnyk. [Ukrainian pedagogical vocabulary]. Kyiv: Lybid, 376. (ukr).

Il'enkov, E. V. SHkola dolzhna uchit' myslit'! [School has to teach thinking!] Narodnoe obrazovanie. [People's Education]. 1964. № 1. 1-16 (rus).

Korshak, Ye. V., Pavlenko A. I., Popova T. M. (2009). Ye. O. Paton i A. H. Eifel: opovidannia na urotsi. [Ye.O. Paton and A. H. Eifel: stories at the lesson]. Fizyka i astronomiia v shkoli. [Physics and Astronomy at School]. № 4. 13-16. (ukr).

Krushelnytska, O. V. (2006). Metodolohiia ta orhanizatsiia naukovykh doslidzhen [Methodology and arrangement of scientific researches]: navch. posib. Kyiv: Kondor (ukr).

Lisovska-Muskeieva, N. & Sydorov, M. (2013). Piznavalnyi potentsial biohrafichnoho metodu. [Cognitive opportunities of biographical method. Sociology Studies]. Sotsiolohichni studii [Sociology Studies] / Skhidnoievrop. nats. un-t im. L. Ukrainky. Lutsk, № 2 (3) (ukr).

Loginova, N. A. Itogi razvitiya biograficheskogo metoda psihologii v HKH veke. [Results of development of biographical method in psychology in XX century] Metodologiya i istoriya psihologii. [Methodology and History of Psychology]. 2006. Tom 1. Vyp. 2. 67-81 (rus).

Moshkova, G. YU. (1994). Biograficheskij metod i problema psihologii lichnosti uchenogo. [Biographical method and problem of scientist's personality psychology]. Voprosy psihologii. [Issues of Psychology] № 2. 131- 142.(rus).

Ogurcov, A. P. (2001). Biograficheskij metod. [Biographical method] Novaya filosofskaya enciklopediya [New Encyclopedia of Philosophy]: v 4 t. Pod red. V. S. Styopina. Moscow: Mysl'.. Retrieved from: http: //iphlib.ru/ greenstone3/library/ collection/newphilenc/page/about (rus).

Pavlenko, A. I. (2018a) Metodolohiia pedahohiky zhyttietvorchosti: biohrafichnyi metod. [Methodology of pedagogy of life creation: biographical method] Dosvid i problemy orhanizatsii sotsialnoi ta zhyttievoi praktyky uchniv i studentiv na zasadakh kompetentnisnoho pidkhodu do osvity (do 25-richchia Naukovoi shkoly pedahohiky ta psykholohii zhyttietvorchosti): zbirnyk tez dopovidei Mizhnarodnoi nauk.-prakt. konf. (12-13 zhovtnia 2018 roku, m. Zaporizhzhia) / Za zah. red. V. V. Nechyporenko. Zaporizhzhia: Vyd-vo Khortytskoi natsionalnoi akademii. 63-64 (ukr).

Pavlenko, A. I. (2018b) Faktory stanovlennia suchasnoi metodolohii pedahohiky [Formation factors of modern methodology in pedagogy]. Naukovi zapysky [Proceedings]I Red. kol.: V. F. Cherkasov, V. V. Radul, N. S. Savchenko ta in. Vypusk 173. Ch. 2. Seriia pedahohichni nauky. Kropyvnytskyi: RVV TsDPU im. V. Vynnychenka. 150-155 (ukr).

Pavlenko, A. I. (2019). Suchasna metodolohiia pedahohiky: znachennia, rol i mistse vchennia pro refleksiiu. [Modern methodology of pedagogy: meaning, role and place of the doctrine of reflection] Naukovyi zhurnal Khortytskoi natsionalnoi akademii. [Scientific Journal of Khortytsia National Academy. (Seriia: Pedahohika. Sotsialna robota]: nauk. zhurn. / [redkol.: V. V. Nechyporenko (holov. red.) ta in.]. Zaporizhzhia: Vyd-vo komunalnoho zakladu vyshchoi osvity «Khortytska natsionalna navchalno-reabilitatsiina akademiia» Zaporizkoi oblasnoi rady. Vyp. 1(1). 28-38 (ukr).

Popova, T. N. (2017). Zhizneopisanie uchenogo-istorika na perekrestke istoriograficheskih tradicij. Teoriya. Metodologiya. Praktika. [Life history of historical scientist at the intersection of historiographic traditions. Theory. Methodology. Practice]. Odessa: Bondarenko M. A. (rus).

Rozhdestvenskaya, E. YU. (2012). Biograficheskij metod v sociologii [Biographical method in social science]. Moscow: Izd. dom Vysshej shkoly ekonomiki (rus).

Rozman, I. & Savchuk, B. (2018). Vytoky i heneza formuvannia ukrainskoi pedahohichnoi biohrafistyky (IKh st. - seredyna KhIKh st.). [Origins and genesis of the formation of Ukrainian pedagogical biography science (IX century - mid XIX century)] Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu. Seriia «Pedahohika. Sotsialna robota». [Scientific Bulletin of Uzhhorod University. Series "Pedagogy. Social work"]. № 1(42) 213-217 (ukr).

Rozman, I. (2018). Pedahohichna biohrafistyka yak reprezentant istoryko-pedahohichnoi nauky. [Pedagogical biography science as a representative of historical and pedagogical science]. Virtus, Monreal, Canada. № 20. 184-186 (ukr).

Rozman, I. (2018). Zahalnoteoretychni poniattia pedahohichnoi biohrafistyky. [General-theoretical notions of pedagogical biography science] Naukovyi zhurnal «A'OHOZ. Mystetstvo naukovoi dumky». [Scientific Journal «ЛОГОТ. The Art of Acdemic Thought»]. № 1. Hruden. 105-196 (ukr).

Samko, A. M. (2015). Peredumovy stanovlennia ta perspektyvy rozvytku biohrafichnoho metodu v istorii pedahohiky. [Prerequisites and prospects of development of biographical method in pedagogy history]. Osvita doroslykh: teoriia, dosvid, perspektyvy. [Education of Adults: theory, experience, prospects]. Vyp. 1. 115-123 (ukr).

Sharoshkina, N. (2012). Biohrafichnyi metod v osvitnii roboti yak analiz zhyttievoho shliakhu liudyny. [Biographical method in educational work as the analysis of path of person's life]. Pedahohika i psykholohiia profesiinoi osvity. [Pedagogy and Psychology of Vocational Education]. № 4. 114-122 (ukr).

Stus, D. V. Biohrafistyka. [Biography science]. Entsyklopediia suchasnoi Ukrainy. [Encyclopedia of Modern Ukraine]. Retrieved from: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=35287 (ukr).

Sukhomlynska, O. (2003). Istoryko-pedahohichnyi protses: novi pidkhody do zahalnykh problem. [Historical and pedagogical process: new approaches to common problems]. Kyiv: A.P.N. (ukr).

Sysoieva, S. O. (Ed.) (2014). Metodolohiia mizhdystsyplinarnykh doslidzhen u sferi osvity Методологія міждисциплінарних досліджень у сфері освіти [Methodology of interdisciplinary researches in the field of education]: rob. navch. prohr. dlia spetsialnosti 8.18010020 «Upravlinnia navchalnym zakladom» (osvitno- kvalifikatsiinyi riven «mahistr») / Kyiv, un-t im. B. Hrinchenka; Kyiv: un-t im. B. Hrinchenka (ukr).

Yakovleva, S. V. (2008). Biografiya kak pedagogicheskij fenomen [Biography as the pedagogical phenomenon]. Izvestiya RGPU im. A. I. Gercena [Notices of Herzen State Pedagogical University of Russia]. № 76-2. 286-289 (rus).

Yas, O. V. (2003). Biohrafistyka. [Biography science]. Entsyklopediia istorii Ukrainy: [Encyclopedia of the History of Ukraine]: T. 1: A-V / Redkol.: V. A. Smolii (holova) ta in. NAN Ukrainy. Instytut istorii Ukrainy. Kyiv: V-vo «Naukova dumka». Retrieved from: http://www.history.org.ua/?termin=Biohrafistyka (ukr).

Размещено на Allbest.ru

...