Стан шкільної практики організації навчальної взаємодії учнів із об’єктами освітнього середовища

Размещено на http://www.allbest.ru

Стан шкільної практики організації навчальної взаємодії учнів із об'єктами освітнього середовища

Олег Михайлович Топузов доктор педагогічних наук, професор, віце-президент НАПН України

Анжеліка Дмитрівна Цимбалару доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник, головний науковий співробітник відділу інновацій та стратегій розвитку освіти Інституту педагогіки НАПН України

Анотація

навчальний шкільний освіта

Висвітлено результати аналізу стану шкільної практики щодо організації навчальної взаємодії здобувачів освіти з об'єктами шкільного освітнього середовища. Зокрема, таких його системоутворюючих складових, як здоров'язбережувальна спрямованість, психологічна комфортність, урахування фізіологічних і індивідуальних психологічних особливостей учнів. За результатами проведеного аналізу визначено напрями модернізації освітнього середовища закладів загальної середньої освіти, що передбачає його персоніфікацію, гуманізацію та гармонізацію із зовнішнім освітнім середовищем.

Ключові слова: освітнє середовище, навчальна взаємодія, шкільна практика, модернізація середовища, об'єкти освітнього середовища.

Аннотация

Состояние школьной практики организации учебного взаимодействия школьников с объектами образовательной среды

Олег Топузов, доктор педагогических наук, профессор, вице-президент НАПН Украины, г. Київ, Украина

Анжелика Цимбалару, доктор педагогических наук, старший научный сотрудник, главный научный сотрудник отдела инноваций и стратегий развития образования Института педагогики НАПН Украины, г. Киев, Украина

В статье отражены результаты анализа состояния школьной практики относительно организации учебного взаимодействия школьников с объектами школьной образовательной среды. В частности таких его аспектов, как психологическая комфортность, направленность на сохранение здоровья, учет индивидуальных психологических и физиологических особенностей учащихся. По результатам проведенного анализа обозначены направления модернизации школьной образовательной среды, что предполагает ее гуманизацию, персонификацию и гармонизацию с внешней образовательной средой. Очерчены перспективы дальнейших исследований проблемы - объективные и субъективные детерминанты организации эффективного взаимодействия учащихся с объектами школьной образовательной среды, которые в процессе ее проектирования должны стать резонансными.

Ключевые слова: учебное взаимодействие, образовательная среда, школьная практика, модернизация среды, объекты образовательной среды.

Abstract

The state of school practice organization of educational interaction of students with the objects of the educational environment

Oleh Topuzov, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Vice-President of NAES of Ukraine, Kyiv, Ukraine

Anzhelika Tsymbalaru, Doctor of Pedagogical Sciences, Senior Research Officer, Chief Researcher at the Innovations and Education Development Strategies Department of the Institute of Pedagogy of the NAES of Ukraine, Kyiv, UkraineThe results of the analysis of recent studies on the creation of educational environment in the institution of general secondary education (classification, typology, structural components) has shown the need for its detailed analysis regarding the consideration of personal orientation. To this time, the state of school practice was studied in terms of the organization of educational interaction between education applicants and the objects of the school educational environment. In particular, such aspects as psychological comfort, focus on maintaining health, taking into account the individual psychological and physiological characteristics of students. As demonstrated by the results of scientific research in institutions of general secondary education, the free choice of pupils from different fields of study, with a conscious choice of objects, methods and types of educational interaction not only in accordance with the inclinations and abilities, but also individual psychological and physiological features, is not fully ensured. Particular attention is paid by the authors of the educational environment towards the creation of psychological comfort for students, primarily with the help of humanization of relations between the participants in the educational process, the strengthening of the ties between school and family, personalization of the school environment, creation of favorable training environment and the structure of the school year, taking into account the volume and distribution of the amount of hours according to the state of health, the initial levels of school readiness, the age range of engagement in learning for a particular contingent of students, their individual psychological and age characteristics, activity periods at certain times of day, week, month, year, etc., as well as active involvement of students into this activity. It is also important to harmonize both internal and external educational and social environment, which is formed at school. This is evidenced by the volume of school-based learning material that remains unclaimed in the life of the education applicants.

Prospects for further research on effective organization of educational interaction of students with objects of the school educational environment are also outlined along with the process of harmonization of objective and subjective determinants of its effectiveness.

Key words: educational interaction, educational environment, school practice, modernization of the environment, educational facilities.

Актуальність вивчення особливостей організації взаємодії учнів із об'єктами шкільного освітнього середовища обумовлена переходом на новий особистісно орієнтований тип вітчизняної освітньої парадигми. Як зазначено в національній доповіді, «загальноцивілізаційні тенденції викликали появу нової парадигми освіти, її переорієнтацію з держави на людину, на фундаментальні людські цінності, на послідовну демократизацію освітнього процесу й освітньо-педагогічної ідеології загалом» (Кремень, 2016, c. 8). В цьому контексті розвиток шкільного середовища має забезпечуватись не шляхом його урізноманітнення й насичення (глобусами, мікроскопами, копіювальною технікою, аудіовізуальними засобами навчання тощо), а оптимізацією з урахуванням індивідуальних та вікових особливостей учнів для організації ефективної навчальної взаємодії.

У науковій педагогічній літературі представлені різні аспекти досліджень освітнього середовища: моделювання і класифікація освітніх середовищ різних типів (В. Панов, І. Улановська, В. Ясвін та ін.), структурування освітнього середовища школи: соціальний і діяльнісний, технологічний, просторово-предметний, компоненти (В. Па-нов, В. Ясвін та ін.). Також підкреслимо, що за останні роки функціонування у контексті педагогічних наук почалась диверсифікація поняття «освітнє середовище». Так, виокремлено гуманістичне (О. Бабошина та ін.), телекомунікаційне (А. Хуторський та ін.), комп'ютерне (В. Буряк та ін.), соціокультурне (О. Верещак та ін.), виховне (О. Савченко та ін.), творче освітньо-виховне (К. Приходченко та ін.), інформаційне (В. Биков, Ю. Жук та ін.), розвивальне (В. Горяніна, В. Мухіна та ін.), соціально-педагогічне (Н. Максимовська та ін.), універсальне (М. Дудіна та ін.), а також високотехнологічне (Ю. Песоцький та ін.) освітні середовища. Кожне з виокремлених дослідниками середовищ водночас, може розглядатися як складник або окрема умова створення шкільного освітнього середовища. Водночас досліджень, які б системно розкривали не стільки предметний контекст (наповнення) шкільного середовища, а особливості взаємодії учнів з його об'єктами, зважаючи на особиснісну її орієнтацію, нами виявлено не було.

Прикладні цілі створення центро-ваного на учневі освітнього середовища у закладах загальної середньої освіти передусім вимагають аналізу стану педагогічної практики з організації навчальної взаємодії здобувачів середньої освіти із об'єктами шкільного освітнього середовища. З цією метою було застосовано метод аналізу, обсерваційні методи, інтерв'ювання, анкетування, опи-тування.

Аналіз педагогічного досвіду було зосереджено на організації навчальної взаємодії здобувачів середньої освіти з об'єктами шкільного освітнього середовища, зокрема психологічного комфорту, здоров 'язбережувальної спрямованості, урахуванні індивідуальних психологічних і фізіологічних особливостей учнів.

З метою вивчення психологічного комфорту здобувачів освіти було проведено їхнє опитування. Результати анкетування учнів 3-4 класів показали, що зазвичай ідуть до школи з радістю 45 % учнів, спокійно - 49 %, із тривогою - 4 %, зі страхом - 2 %. Результати виявились майже однаковими для всіх типів шкіл. Незначні відмінності (вищий відсоток тривожності) продемонстрували учні гімназій, спеціалізованих шкіл і ліцеїв. Результати опитування виявилися для вчителів та керівників шкіл неочікуваними. На їхнє переконання, більшість учнів ідуть до школи з радістю і цілком їм довіряють. Натомість результати відповіді на питання, з ким радитиметься дитина у складній ситуації, засвідчили довіру до вчителів лише 3% учнів. Результати анкетування показали, що зниження інтересу до навчання притаманне не тільки старшокласникам, а і учням початкової ланки школи. Так, на запитання «Чи цікаво тобі навчатись у школі?», 15% учнів 4 класів відповіли, що не дуже.

Причини такого стану криються, на нашу думку, у ступені відкритості освітнього середовища школи соціальному. Враховуючи, що жодну освітню систему не можна вважати замкнутою, під відкритістю розуміють здатність швидко, і, головне, адекватно реагувати на зміни у зовнішньому соціальному середовищі. Натомість відкритими виявляються скоріше «негативні зони». Так, налагодженню сприятливого психологічного фону навчальної взаємодії у сучасних умовах перешкоджають процеси переходу суспільства на ринкові відносини. Зокрема, з поширенням практики надання платних освітніх послуг учителями, які є репетиторами власних учнів, постають питання етичного характеру: чому той самий учень у того ж самого вчителя не розуміє пояснення на уроці і добре засвоює на додаткових платних заняттях? Це руйнує довіру у відносинах учителів з учнями і їхніми батьками.

Так, розв'язання означених проблем батьки і представники громадськості, за результатами дослідження, вбачають у таких радикальних заходах, як оснащення школи обладнанням для відеозапису всіх процесів її роботи (уроків, заходів, зібрань та ін.), що свідчить про зростання недовіри до педагогів. Водночас респонденти зазначили потребу у збереженні на електронних носіях програм, планів, методичних розроблень учителів та письмових робіт учнів, відображення навчальних успіхів здобувачів освіти у класному журналі у той самий день, коли учень отримав оцінку, а також забезпечення доступу до цієї інформації для учасник і освітнього процесу, у тому числі у режимі он - лайн через мережу Інтернет. Саме ці матеріали, на думку опитаних, мають бути головними під час атестації педагогів, замість «відкритих уроків» та «опису досвіду» на папері. Реалізація такого підходу забезпечить учням, які з якихось причин тимчасово не можуть відвідувати школу, можливість навчатися дистанційно «разом зі своїми однокласниками». Упровадження запропонованих батьками і представниками громади заходів потребують створення відповідних умов для ефективної та творчої роботи педагогів. Серед головних, за результатами анкетування вчителів, - створення шкільних служб або Центрів адвокації і медіації, які активно залучатимуть учнів у якості безпосередніх «працівників».

Як свідчать результати аналізу практики, у більшості шкіл «формують штучне уявлення про людський світ страждань і радощів, ідей, почуттів, мислі і знання» (Карпов, 2004, с. 20-27). Передусім це простежується в невідповідності змістових компонентів освіти умовам, у яких дитина їх освоює. Зауважимо, що йдеться не про компенсаторну функцію шкільного середовища школи, яке має створювати атмосферу, якої бракує навколишній дійсності - взаємоповаги, доброзичливості, ненасильства тощо, а про те, що освітнє середовище, яке має бути органічною частиною соціального, що формується в школі, навпаки, з ним не резонує. Наприклад, школа вводить варіативний курс - етику, що безперечно є на часі. На уроках за однією з тем цього предмета учні опановують культуру поведінки за столом - як користуватися ножем, виделкою та ін. Але в шкільній їдальні вони стикаються з дійсністю, яка не відповідає вивченому.

Невідповідність сучасній педагогічній парадигмі підходів і принципів оцінювання навчальних досягнень учнів є одним з основних факторів впливу на їхній психологічний комфорт. Так, у результаті спостереження за психологічним кліматом було встановлено, що вчителі не завжди об'єктивно оцінюють результати роботи учнів через лібералізм або надмірні вимоги. Вони формально підходять до з'ясування причин низьких рівнів навчальних досягнень учнів і обирають неефективні прийоми їх усунення (покарання додатковими завданнями, залякування низькими балами оцінки, скарги директору, батькам тощо). Педагоги виявляють імпульсивність і у вирішенні проблем (зокрема, при невиконанні дітьми домашнього завдання, порушенні дисципліни тощо). Випадки залучення учнів до само- і взаємооцінювання результатів навчальної діяльності не можна вважати системними і цілеспрямованими. Такі підходи унеможливлюють гуманізацію навчальної взаємодії учня й учителя, перешкоджають створенню емоційно-сприятливого освітнього середовища і виробленню гуманістичної стратегії організації навчальної діяльності здобувачів освіти. Про це свідчать висловлювання батьків і учнів на численних форумах в мережі Інтернет. Зазначимо, що вони не залежать від рівня престижу закладу загальної середньої освіти, типу і територіальної ознаки його розташування.

Організація навчальної взаємодії з об'єктами шкільного середовища аналізувалась на предмет збереження здоров'я учнів, що нині, в умовах багаторічної негативної динаміки його показників, постає одним з індикаторів ефективності сучасної шкільної освіти. Як показала практика, такі заходи, як перехід на п'ятиденний робочий тиждень, зменшення тривалості уроків у початковій школі, збільшення уроків фізичної культури тощо - цю проблему не вирішили. За даними опитування батьків, учителів і представників громадськості, важливим є створення у закладі загальної середньої освіти шкільного медичного центру, що здійснюватиме активний моніторинг здоров'я учасників освітнього процесу. Цей центр респонденти бачать з обладнанням для лікувальної фізкультури, фізіотерапії, інгаляторія, блоком для прийняття лікувальних ванн, масажу тощо. Водночас вони зазначають необхідність готувати їжу в шкільній їдальні відповідно до рекомендації дієтсестри для кожного учня, залежно від стану його здоров'я. Проблемою на цьому шляху є недостатнє фінансування освітньої галузі. Натомість інші шляхи - створення сприятливого індивідуального режиму, гнучкого розкладу занять, відбору відповідних форм і методів організації діяльності й залучення до цього учнів (у тому числі до спостереження за динамікою стану власного здоров'я), використання доступного обладнання (килимки для масажу стоп, мішечки з піском для корекції постави тощо) респонденти не зазначили.

Напряму залежність навчальних досягнень учнів від того, чи безпечно вони себе почувають у шкільному середовищі і від атмосфери в школі, зазначено у висновках міжнародного дослідження Trends in

Mathematics and Science Study (далі - TIMSS) щодо якості природничо-математичної освіти учнів початкової школи в нашій країні (TIMSS- 2007, с. 123-128; 267-274). Виявлено зв'язок і з відповідним облаштуванням кабінетів. Узагальнення результатів спостереження за предметним наповненням класної кімнати засвідчило наявність двох основних варіантів (рис. 1-2), які переважно різняться розташуванням парт. Зазначимо, що їхнє розміщення за схемою 1 тимчасове - для організації роботи учнів у групах на певних уроках. В окремих випадках замість парт таким чином розташовують конторки. Зважаючи на подані у схемах варіанти розміщення меблів, такий доступний у кожній школі ресурс збереження здоров'я дітей, як зміна пози і видів діяльності, використовується не повною мірою. Протягом уроку учні переважно працюють сидячи, за винятком проведення фізкультхвилинок і випадків виклику окремих дітей до роботи біля дошки. Зміні пози перешкоджає відсутність певного оснащення класної кімнати (конторка або стіл, для роботи стоячи тощо) і площі для вільного пересування парт під час уроку.

Рис. 1. Зонування класної кімнати для організації навчальної взаємодії учнів з об'єктами освітнього середовища

1 - пристрої для аудіовізуальної презентації матеріалу; 2 - дошка, наочність, каси букв і цифр та ін.; 3 - стіл учителя; 4 - меблева стінка, де зберігаються зошити, навчальні посібники, макети, муляжі, роздатковий матеріал та інші засоби навчання; 5 - стіл для роботи учнів індивідуально або у групі; 6 - парти (одно- або двомісні); 7 - стенди, плакати тощо.

Рис. 2. Зонування класної кімнати для організації навчальної взаємодії учнів з об'єктами освітнього середовища

Зміну видів діяльності частіше координують певним розкладом, де уроки фізичної культури, мистецтва перемежають з уроками математики, мови. Але це не завжди відповідає параметрам розподілу активності людини у певний час доби. Так, пік розумової активності припадає на період з 10 до 12 год. Нерідко це саме той час, коли у розкладі уроки фізичної культури.

Пріоритетним напрямом оптимізації навчальної взаємодії учнів керівники шкіл вбачають комп'ютеризацію освітнього процесу: забезпечення кожного учня персональним ноутбуком/планшетом, що має замінити зошити, підручники і щоденники, використання інтерактивної дошки тощо. Водночас із позитивними ефектами це може призвести до втрати навичок трансляції і сприймання усного мовлення. Тож особливого значення набуває урахування психофізичних і санітарно-гігієнічних умов упровадження інформаційних комп'ютерних технологій у закладах загальної середньої освіти.

Подальший аналіз організації навчальної взаємодії учнів з об'єктами освітнього середовища школи було зосереджено на встановленні того, наскільки ураховані їхні індивідуальні психологічні та фізіологічні особливості. Передусім увагу було зосереджено на з'ясуванні того, чи виявляють у школі індивідуальні психологічні, фізіологічні особливості учнів, які саме і яким чином одержані результати впливають на організацію навчальної взаємодії здобувачів освіти з об'єктами шкільного середовища. Результати засвідчили, що в кожній школі психологи або класні керівники досліджують психологічні характеристики здобувачів освіти. Серед комплексних діагностик це, передусім, встановлення готовності до школи і виявлення станів затримки психічного розвитку (розлад научуваності). Також проводять діагностику таких окремих розумових здібностей, як увага (обсяг, концентрація, її розподіл та ін.), пам'ять (зорова, слухова, механічна, довільна, коротко- і довготривала тощо), мислення (аналітико-синтетична діяльність, логічність та ін.). Важливою вважається і діагностика мотиваційної спрямованості дітей на навчання. Але результати діагностик і досліджень не знаходять належного відображення в організації навчальної діяльності здобувачів освіти. Учителі використовують їх переважно для встанов-лення рівня навчального навантаження за обсягом і рівнем складності завдань.

Усі опитувані шкільні психологи зазначили, що їхні рекомендації адресовані класним керівникам для реалізації індивідуального підходу до дитини. Проте наскільки його шляхи виявляються ефективними, жоден з них не має змоги перевіряти і, відповідно, корегувати, оскільки кількість учнів, що припадає на одного фахівця, є досить великою, а в школах з малою чисельністю учнів ставка психолога взагалі не передбачена. Виняток складають приватні школи, де відповідно до результатів діагностування відбувається диференціація дітей за здібностями і нахилами, швидкістю засвоєння навчального матеріалу тощо.

У школах санаторного типу вивчення стану здоров'я дітей спрямоване переважно на відповідний розподіл навантаження під час складання розкладу занять. Натомість у інших типах закладів загальної середньої освіти це має місце лише під час формування спецгруп для проведення уроків фізичної культури. Звертає увагу той факт, що ніхто з респондентів не зазначив наявність таких важливих для реалізації особистісного підходу процедур, як встановлення індивідуального стилю навчання, провідного каналу сприйняття інформації й особливості її опрацювання, характеристики біологічного годинника тощо. Крім цього, не простежується відбір результативних для кожного здобувача освіти на певному етапі освітнього процесу видів навчальної взаємодії.

Об'єднання учнів для роботи в парах, групах частіше відбувається з урахуванням рівня навчальних досягнень. У такій навчальній взаємодії дитина позбавлена можливості змінювати позицію - з того, кого навчають, на того, хто навчає. Це свідчить про те, що індивідуальні особливості дітей для ефективної організації навчальної діяльності ураховані не повною мірою, що обмежує можливості особистісної орієнтації організації взаємодії. Так, результати спостереження засвідчили, що організація діяльності учнів частіше будується на одночасному задіянні кількох когнітивних стилів (типів мислення).

З одного боку, це не сприяє ефективному засвоєнню учнями навчального матеріалу. З іншого, не дає можливості вчителю побачити реальні результати засвоєння його учнями. Наприклад, під час диктанту учень зосереджений на грамотності, а каліграфія випадає з його поля зору, і навпаки. Часто під час читання учень, зосереджений на виразності і правильності, не може сконцентруватись на змісті тексту.

Важливим і своєчасним виявляється оцінювання комплексу індивідуальних особливостей учнів з погляду попередження його дезадаптації в умовах виникнення навчальних труднощів (пов'язаних із різним ступенем навчальних можливостей учнів у класі) і психологічного дискомфорту (у зв'язку з початком навчання у школі - зміна оточення, режиму дня тощо). Вони також не знаходять належного відображення в організації навчальної взаємодії учнів як і урахування темпераменту дитини. Темп роботи частіше регламентується додатковими вправами. Учень, якщо цього потребує, не завжди має змогу працювати, сидячи за партою окремо від інших або поряд з учителем (за столом учителя не передбачено місце для учня).

Ураховуючи, що освітнє середовище у школі є лише складником освітнього середовища учня (що вміщує освітнє середовище сімейного оточення, міста/села, мікрорайону тощо), ми звернулись до виявлення значущості для здобувачів освіти навчального матеріалу, який опановують у школі, а також встановлення того, наскільки ураховані їхні індивідуальні особливості на рівні трансляції та структурування змісту освіти. Для цього було проведено анкетування учнів 4-х, 9-х, 11-х класів різних типів закладів загальної середньої освіти. Результати аналізу відповідей демонструють, що школа є провідним джерелом навчальної інформації для 57 % здобувачів освіти. Водночас для 36 % респондентів «школа надає лише половину від усього навчального матеріалу, який вони одержують у своєму житті». Було досліджено також ступінь затребуваності навчального матеріалу, який здобувачі освіти опановують у школі. Виявлено, що 52 % учнів використовують половину змістового наповнення навчальних предметів, а 39 % - менше половини. При цьому 55 % опитаних визнали спосіб одержання знань у школі зручним. 44 % учнів визнали, що лише половину навчального матеріалу одержують завдяки тому, що їх навчили його здобувати. Представлені кількісні дані актуалізували потребу цілеспрямованого створення освітнього середовища у школі шляхом відповідної організації навчальної взаємодії. Проведене нами опитування здобувачів середньої освіти виявило, що 69 % учнів вважають родинне коло провідним джерелом навчальної інформації, 14 % - коло друзів, а 17 % - книги, телебачення і мережу Інтернет. Одним із чинників, які зумовлюють отримані результати, може бути недостатньо активне впровадження у освітній процес діяльнісного підходу, що підтверджується і результатами проведеного нами аналізу програм розвитку закладів загальної середньої освіти. Адже така мета навчання, як формування способу дій (діяльнісний підхід до навчання), не була зазначена у жодній із вивчених нами програм. Це, на нашу думку, перешкоджає усвідомленню учнями себе як повноцінних суб'єктів навчання (від етапу цілепокладання до етапів оцінювання і корекції освітнього процесу).

Отже, представлені аналітичні результати щодо стану освітньої практики з організації навчальної взаємодії учнів із об'єктами шкільного освітнього середовища не є виключними, проте дозволяють сформулювати певні висновки. Зокрема, у закладах загальної середньої освіти не повною мірою забезпечений вільний вибір здобувачами освіти напрямів навчання, об'єктів, способів і видів навчальної взаємодії не лише відповідно до їхніх нахилів і здібностей, а також й індивідуальних фізіологічних та психологічних особливостей. Проектувальники освітнього шкільного середовища мають приділяти більше уваги створенню психологічного комфорту учнів. Адже цього вимагає гуманізація стосунків між учасниками освітнього процесу, персоніфікація шкільного середовища, зміцнення зв'язків сім'ї і школи, створення сприятливого режиму навчання та структури навчального року. Остання має враховувати низку аспектів: по-перше, обсяг і розподіл навантаження залежно від стартових рівнів готовності дітей до школи (оскільки може бути або не бути дошкільної підготовки; підготовка може бути у садочку, у приватних закладах і центрах розвитку, на курсах у школі тощо), по-друге, стану здоров'я, по-третє, вікового діапазону залучення до навчання (6-7-річки) контингенту учнів, їхніх вікових особливостей, по-четверте, індивідуальних психологічних особливостей, зокрема: індивідуального стилю навчання, типу провідного каналу сприйняття інформації, ступеню активності півкулі головного мозку, темпераменту, а також періодів активності у певний час доби, тижня, місяця, року тощо. Обсяг опанованого у школі навчального матеріалу, який залишається незатребуваним у житті здобувачів освіти свідчить про важливість гармонізації внутрішнього і зовнішнього освітнього середовищ, а також соціального, що утворюється у закладі.

Проаналізована нами освітня практика організації навчальної взаємодії учнів з об'єктами шкільного середовища виявила наявність як суб'єктивних так і об'єктивних детермінант ефективності, які у процесі моделювання освітнього середовища у закладі середньої освіти потребують гармонізації. Це сприятиме гнучкості та цілісності освітнього процесу, а також діагностичності отримуваних результатів. У цьому вбачаємо перспективи подальших досліджень.

Література

1. Карпов А. О. Научное образование в контексте новой педагогической парадигмы Педагогика. 2004.

2. № 2. С. 20-27.

3. Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні / Нац. акад. пед. наук України;

4. за заг. ред. В. Г. Кременя. Київ : Педагогічна думка, 2016. 448 с.

5. TIMSS-2007 : у 2 ч. Ч. 2. : Результати дослідження у порівнянні з іншими країнами / [пер. с англ.]. Київ

6. : Видавнича група ВНУ, 2010. 360 с.

References

1. Karpov, A. O. (2004) Nauchnoe obrazovanie v kontekste novoj pedagogicheskoj paradigmy [Science education in the context of a new pedagogical paradigm] Pedagogika /Pedagogy]. № 2. 20-27 (rus).

2. Kremen, V. H. (Eds.). (2016). Natsionalna dopovid pro stan i perspektyvy rozvytku osvity v Ukraini [National report on the state and prospects of education development in Ukraine] / Nats. akad. ped. nauk Ukrainy. Kyiv : Pedahohichna dumka (ukr).

3. TIMSS-2007 : u 2 ch. Ch. 2. : Rezultaty doslidzhennia u porivnianni z inshymy krainamy [The results of the study in comparison with other countries] (2010) / [per. s anhl.]. Kyiv : Vydavnycha hrupa VNV (ukr).

Размещено на Allbest