Діагностика рівня готовності майбутніх соціальних педагогів до здійснення здоров’язберігаючої діяльності у спеціальних навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діагностика рівня готовності майбутніх соціальних педагогів до здійснення здоров'язберігаючої діяльності у спеціальних навчальних закладах

Наталія Пилюк, здобувач кафедри соціальної роботи та педагогіки вищої школи, Волинський національний університет імені Лесі Українки

Анотація

У статті розкрито зміст понять «здоров'я», «здоровий спосіб життя», «культура здорового способу життя» і «культура здоров'язбереження». Встановлено, що цілісне розв'язання проблеми збереження та зміцнення духовного, фізичного та соціального здоров'я учнів, реалізація якого відбувається у здоров'язбережувальній діяльності, практичні реалізація якої здійснюється за допомогою здоров'язбережувальних технологій.

Обґрунтовано зміст феномену «Готовність соціального педагога спеціального закладу освіти до реалізації здоров'язбережувальній діяльності у спеціальному закладі освіти» та визначено його структуру. Здійснено діагностику рівнів сформованості означеного феномену у студентів спеціальності «Соціальна робота».

Ключові слова: соціальний педагог; здоров'язберігаюча діяльність; спеціальний загальноосвітній заклад; готовність.

Abstract

Assessment of the level of readiness of future social teachers to implementation of health care activities in special schools

Natalia Pyliyk, PhD student of social work and pedagogy of higher school department, Lesya Ukrainka Volyn National University

Keywords: social pedagogue; health activities; special secondary school; readiness.

Вступ

Останніми роками в Україні спостерігається низка негативних тенденцій, пов'язаних з дитячим населенням крани: зменшення загальної чисельності дітей (Габорець, Дудіна & Дудник, 2018; Янковська, 2018), зростання захворюваності та поширення хвороб (Антипкін та ін., 2018; Український інститут стратегічних досліджень, 2018), розповсюдження девіацій (Іваницький, 2008; Когут, 2008; Лепешко, 2016) серед дітей. Ці тенденції поширюються на тлі зростання соціально-політичної нестабільності у країні, зниження батьківського потенціалу сім'ї. Відповідно, актуалізується питання належної організації соціально - педагогічної діяльності з профілактики девіантної поведінки, збереження здоров'я та формування культери здоров'я у закладах шкільної освіти. Особливо гострим це питання є для спеціальних закладів освіти, вихованці яких і так мають значні проблеми зі здоров'ям і, в той самий час, не мають сформованої належної культури здоров'язберігаючої поведінки.

Мета соціально-педагогічної діяльності у закладах спеціальної освіти полягає у створення соціальним педагогом сприятливих умов для формування особистістю здоров'язберігаючої культури та її прояву у повсякденній діяльності. Її досягнення реалізується через зміцнення й активізацію адаптаційного потенціалу особистості; збереження й покращання фізичного, психічно-емоційного й соціального здоров'я; створення сприятливих умов для самореалізації та розвитку здібностей; надання соціальної, психолого-педагогічної підтримки і допомоги; профілактика та локалізація впливів, що мають негативний зміст (Безпалько, 2006, с. 31).

соціальний педагог здоров'язбережувальний

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Сьогодні дослідники активно піднімають проблему здоров'язбереження у науковій літературі. Процес збереження здоров'я пов'язують з реалізацією комплексу заходів з підтримки, зміцнення і відновлення здоров'я (Мойсеюк, 2018, с. 29; Баєва, 2019, с. 155), створення умов для його цілісності (Крутій & Зелик, 2018, с. 62). Феномен «здоров'я» розглядають в контексті «здоровий спосіб життя», «культура здорового способу життя» і «культура здоров'язбереження». Здоровий спосіб життя - це сукупність зовнішніх та внутрішніх умов життєдіяльності людини, від яких залежить функціональний стан систем її організму (Амосов, 2007, с. 25); культура здоров'язбереження є складовою загальної культури людини і виражається через систему знань і потреб щодо збереження, зміцнення здоров'я, наявність високого рівня культури поведінки щодо навколишнього середовища та здоров'я інших людей (Горащук, 2008, с. 184). Культуру здорового способу життя трактують як практичне застосування знань у процесі власної життєдіяльності, що передбачає задоволення потреби у збереженні і зміцненні здоров'я (Соколенко, 2011).

Цілеспрямоване формування культури здоров'язбереження та здорового способу життя відбувається в освітньому процесі через комплекс дій і заходів, спрямованих на цілісне розв'язання проблеми збереження та зміцнення духовного, фізичного та соціального здоров'я учнів, реалізація якого відбувається у здоров'язбережувальній діяльності (Цибульська, 2019, с. 305-306). Практична реалізація останньої здійснюється за допомогою здоров'язбережувальних технологій, які розуміють як систему цілеспрямованої й алгоритмізованої взаємодії усіх учасників освітнього процесу, що передбачає формування, збереження та зміцнення здоров'я (Гозак, 2012, с. 37). У структурі здоров'язбережувальних технологій О. Ващенко (2006) виділяє такі типи: власне здоров'язбережувальні, оздоровчі, технології навчання здоров'ю, технології виховання культури здоров'я.

На підставі аналізу праць вітчизняних дослідників (Л. Рибалко, І. Поташнюк, О. Цибульська) здоров'язбережувальні технології у діяльності соціального педагога спеціального закладу освіти визначаються нами як сукупність методів, форм, засобів, прийомів організації, здійснення й управління освітнім процесом щодо створення здоров'язберігаючого середовища у спеціальному закладі освіти, де формується ціннісне ставлення учнів до здоров'я, набуття знань, умінь і навичок, необхідних для його збереження та зміцнення.

Готовність соціального педагога спеціального закладу освіти до реалізації здоров'язбережувальній діяльності розглядається нами як інтегральна характеристика особистості соціального педагога, що характеризує його здатність до здійснення діяльності, спрямованої на збереження здоров'я учнів з психофізичними порушеннями в освітньому процесі та формування у них навичок збереження і зміцнення власного здоров'я, та виявляється у єдності мотиваційно-ціннісного, когнітивного та діяльнісного компонентів.

Метою статті є діагностика рівні готовності майбутніх соціальних педагогів до здійснення здоров'язберігаючої діяльності у спеціальних навчальних закладах.

Методологія дослідження

У контексті здійснюваного дослідження нами пройдено два етапи: 1) визначення та характеристика критеріїв, показників і рівнів кожного з виокремлених компонентів готовності майбутніх соціальних педагогів до здійснення здоров'язберігаючої діяльності у спеціальних навчальних закладах; 2) підбір, адаптація методик для діагностики рівнів сформованості конного із виокремленик компонентів означеної готовності, визначення ЗВО, у яких здійснювалася діагностика та застосування самих методик при визначенні рівнів сформованості означеної готовності у майбутніх соціальних педагогів та обрахунок отриманих даних. В опитуванні взадо участь 206 студентів, які погодилися дати відповідь на питання анкет.

Основна частина

З метою визначення рівнів готовності до здійснення здоров'язберігаючої діяльності у спеціальних загальноосвітніх закладах було опитано 206 студентів спеціальності «Соціальна робота» ЗВО України. У контексті дослідження підібрано та модифіковано методики, які було застосовано для визначення рівнів сформованості кожного окремого компоненту та означеного феномену вцілому. Так, у контексті вивчення рівня сформованості мотиваційно-ціннісного компонента готовності майбутнього соціального педагога до здоров'язберігаючої діяльності виокремлено мотиваційно-аксіологічний критерій та два його показники: 1) позитивна мотивація до опанування знаннями, вміннями та досвідом застосування здоров'язберігаючих технології у роботі з дітьми порушеннями психофізичного розвитку; 2) визнання цінності здоров'я як пріоритетної. Діагностувати структуру мотивів допомогла методика А. Реана, В. Якуніна (Бадмаева, 2004) «Діагностика навчальної мотивації студентів»; сформованість загальнолюдських цінностей - «Методика дослідження громадянських якостей особистості» Ю. Горбенко (Емельянова, 2005, с. 153), які було адаптовано до умов експерименту.

Діагностика рівнів сформованості показників знаннєвого критерію когнітивного компоненту означеної готовності здійснювалася за уточненою таксономією Блума (Андерсена), на основі якої було розроблено три контрольні роботи. З їх допомогою перевіряли рівень засвоєння навчальної інформації з тем, що стосується здійснення здоров'язберігаючої діяльності; оволодіння технологіями її організації.

Діагностика рівнів сформованості діяльнісного компонента, критерієм якого визначено діяльнісно-практичний, означеної готовності здійснювалася за наступними адаптованими методиками: оволодіння комунікативними й організаторськими уміннями - за допомогою опитувальника «Діагностика виявлення і оцінки комунікативних і організаторських здібностей» (Синявський & Федоришин, 1998); здатність застосовувати творчий підхід - тесту «Оцінка рівня творчого потенціалу особистості» В. Андрєєва (1994).

Отримані дані щодо рівнів сформованості означених вище компонентів готовності до реалізації здоров'язберігаючої діяльності у спеціальних закладах освіти у респондентів систематизовано, узагальнено та спрезентовано інтегративно у таблиці 1.

Таблиця 1. Рівні сформованості готовності у студентів до здоров'язберігаючої діяльності у спеціальних закладах освіти з урахуванням основних компонентів