Періодизація розвитку вищої освіти (1991-2019 рр.)

Вища освіти є основою інтелектуального та матеріального благополуччя держави. Упродовж 1991-2019 рр. здійснено чимало досліджень зазначеної проблеми і загальнотеоретичного характеру, і емпіричного. Генеза вищої освіти України з 1991 до 2019 р. пройшла кілька важливих етапів. Найважливішими ознаками її трансформацій є набуття рис національної самоідентичності, модернізації змістового наповнення, прагнення до інтеграції в європейську та світову освітні системи при максимальному збереженні своєї самобутності. Аналіз і узагальнення історико-педагогічних джерел дали підстави визначити найголовніші етапи й тенденції розвитку вищої освіти в Україні. В основу визначення періодів покладено суспільно-політичні трансформації, соціально-економічні чинники та педагогічні концепти, і, як результат, було виділено такі періоди: І період (1991-2000 рр.) - становлення системи вищої освіти в Україні; ІІ період (2000-2005 рр.) - розвиток у контексті ступневості й неперервності вищої освіти; ІІІ період (2005-2014 рр.) - розвиток у контексті реалій Болонської декларації; IV період (2014-2019 рр.) - трансформація вищої освіти. Матеріали здійсненого дослідження дозволяють нам охарактеризувати виділені періоди. Важливо, що Україна інтегрується в європейське співтовариство. Правове регулювання процесів модернізації освітньої сфери набуває політичного значення, а також стає вагомим інструментом розвитку вітчизняної освіти для її успішного функціонування. За часи незалежності України система вищої освіти зазнала значних трансформацій. Сформовано нормативно-правову базу вищої освіти України, на основі вітчизняних напрацювань та європейського досвіду визначено освітні тенденції.

Ключові слова: періодизація, розвиток вищої освіти, періоди, трансформація вищої освіти.

У.Ю. Ткаченко

Хмельницкая гуманитарно-педагогическая академия

ПЕРИОДИЗАЦИЯ РАЗВИТИЯ ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ УКРАИНЫ (1991-2019 гг.)

Высшее образования является основой интеллектуального и материального благополучия государства. В течение 1991-2019 гг. осуществлено немало исследований как общетеоретического характера, так и эмпирических исследований высшего образования Украины. Рассмотрен генезис высшего образования Украины с 1991 г. до 2019 г. Выявлены важные этапы развития. Важнейшими признаками трансформаций является приобретение национальной самоидентичности, стремление к интеграции в европейскую и мировую образовательные системы при максимальном сохранении своей самобытности. Анализ и обобщение историко-педагогических источников дали основания определить этапы и тенденции развития высшего образования в Украине. В основу выделения периодов взято общественно-политические трансформации, социально-экономические факторы и педагогические концепты, и, как результат, выделены следующие периоды: I период (1991-2000 гг.) - становление системы высшего образования в Украине; II период (2000-2005 гг.) - развитие в контексте ступенчено- сти и непрерывности; III период (2005-2014 гг.) - развитие в контексте реализаций Болонской декларации; IV период (2014-2019 гг.) - трансформация высшего образования. Материалы проведенного исследования позволяют нам охарактеризовать выделенные периоды. Важным является переход Украины на евроинтеграционный путь развития. Для успешного осуществления процессов модернизации образовательной сферы важное значение приобретает правовое регулирование. За время независимости Украины система высшего образования претерпела значительные трансформации. Сформировалась нормативно-правовая база высшего образования Украины. На основе отечественных наработок и европейского опыта определились образовательные тенденции.

Ключевые слова: периодизация, развитие высшего образования Украины, период, трансформация высшего образования.

періодизація вища освіта

Uliana Tkachenko

Khmelnytskyi Humanitarian-Pedagogical Academy

PERIODIZATION OF DEVELOPMENT OF HIGHER EDUCATION IN UKRAINE (1991-2019)

Higher education is the basis of the intellectual and material well-being of the state. During 19912019, a number of studies have been carried out, both theoretical and empirical, connected with studies of higher education in Ukraine. The genesis of higher education in Ukraine from 1991 to 2019 has undergone several important stages. The most important features of its transformations are the acquisition of features of national identity, the desire to integrate into the European and world educational systems with the maximum preservation of its identity, modernization of content filling. The analysis and generalization of historical-pedagogical sources gave grounds to determine the main stages and tendencies of higher education development in Ukraine. We used socio-political transformations, socio-economic factors and pedagogical concepts as the basis for defining the periods and, as a result, identified the following periods:

I period (1991-2000) - formation of the higher education system in Ukraine; II period (2000-2005) - development in the context of stages and continuity; III period (2005-2014) - development in the context of the realities of the Bologna Declaration; IV period (2014-2019) - transformation of higher education. The materials of the conducted research allow us to characterize the selected periods. For the successful implementation of the processes of modernization of the educational sphere, legal regulation of this sphere becomes significant, which becomes a real tool for the development of national education. Since Ukraine's independence, the higher education system has undergone significant transformations. Gradually, the legal framework of higher education of Ukraine was formed, educational trends were determined on the basis of national achievements and European experience.

Key words: periodization, higher education development, periods, transformation of higher education.

Вступ

Постановка проблеми. Тенденції розвитку суспільства, освіти, науки та техніки зумовлюють потребу у висококваліфікованих спеціалістах. Розв'язання цієї проблеми можливе через отримання якісної вищої освіти та усвідомлення істинності та сутності твердження «освіта впродовж життя».

Вища освіта є основою інтелектуального та матеріального благополуччя держави. Її розвиток залежить від багатьох чинників: врахування досягнень і позитивів минулого, визначення перспектив її розвитку; врахування сучасних тенденціи науки, освіти и техніки; реформування та модернізація вищої освіти задля вирішення протиріч у підготовці конкурентоспроможних спеціалістів; інноваціині оновлення змісту и технологіи вищої освіти тощо.

Від розвитку освітньої системи, зокрема вищої, залежатиме прогресивність зрушень у державі, тому історія розвитку вищої освіти в Україні як самостіиніи державі вкраи важлива для усвідомлення сучасних реаліи та перспектив державної політики в цій галузі. Хоча ця проблема ускладнена, по-перше, близькістю у часі, по-друге, вона досі знаходиться у динаміці, однак її дослідження зумовлене соціальною значущістю та фрагментарним висвітленням у наукових розвідках.

На думку вченої О. Сухомлинської, важливою науковою проблемою гуманітарної сфери є питання періодизації явищ. Розгортання науково-дослідницького поля відбувається на основі періодизації, а також значення періоду, що виступає рушіиною силою зміни [22, с.47].

Методи досліджень. Для вирішення мети нашого дослідження були використані загаль- нонаукові методи, зокрема історіографічнии, порівняльнии, ретроспективнии, що дають можливість порівняти різні погляди на досліджену проблему. Використано узагальнення, систематизація нормативно-правових документів та ін.

Формування мети статті. Здшснити періодизацію розвитку вищої освіти в незалежній Україні (1991-2019 рр.).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Упродовж 1991-2019рр. здійснено чимало спроб осмислити стан та процесуально-змістові аспекти розвитку вищої освіти (В. Андрущенко [1], C. Кремень [8], С. Ніколаєнко [12], Н. Сидорчук [19], Є.Сірии [20], О.Чвирова [24] та ін.). Науковці висвітлюють соціально-політичні, економічні, управлінські та психолого-педагогічні аспекти становлення и функціонування вищої освіти в Україні.

Виклад основного матеріалу

У незалежній Україні вища освіта розвивається з 1991 р. і до тепер. Діалектичні процеси у світі і Україні динамічні, тому и спричиняють реформування вищої освіти и у ХХЇ ст. Для того, щоб освітня модернізація була прогресивною, необхідно врахувати світові тенденції, актуальні позитивні здобутки національних процесів у системі вищої освіти за роки незалежності.

Правомірно, на нашу думку, що на розвиток вищої освіти України мають вплив такі чинники: традиції та норми функціонування в історичному контексті; мобільність і відкритість до змін і бажання прогресувати; суспільно-політичні и економічні умови; соціокультурні й інтеграційні процеси; педагогічні інновації та освітні трансформації вищої школи; науково-методичні досягнення; сучасні тенденції розвитку суспільства, науки, техніки и освіти.

До аналізу проблеми періодизації в історико-педагогічних розвідках зверталися Л.Березівська [2] (розглянула періодизацію розвитку шкільної освіти в Україні у ХХ ст.), Н. Гупан (виділив етапи розвитку історико-педагогічної думки в Україні у ХХ ст.) [5], А.Король (в історії розвитку вищої освіти виокремила 7 періодів) [7], В. Маиборода (окреслив етапи розвитку вищої педагогічної освіти у 19171985 рр.) [9], В.Петриків (обґрунтував періоди розвитку вищої історичної освіти 1945-1991 рр.) [16]. Авторські періодизації історії вищої освіти в незалежніи Україні запропоновано В. Огнев'юк [14], М. Тимошенко [23], Н. Сафонова [18], Г. Січкаренко [21], В. Циганок [18].

На нашу думку, в контексті дослідженої проблеми варта уваги періодизація, у якіи взято до уваги критеріи рівня державного регулювання господарської діяльності вищих навчальних закладів [23]:

I період - «пострадянськии» розвиток законодавства України, основним завданням якого було формування нормативно-правової бази, що визначала б діяльність закладів вищої освіти на початку 90-х рр. ХХ ст.

II період - кінець 1991р.-1995 р. характеризується зниження фінансування закладів вищої освіти, появою та узаконенням приватних закладів, появою чітких рекомендаціи щодо проведення акредитації вищих навчальних закладів.

III період - 1996-2000 рр. збагачення та розширення нормативно-правової бази вищої освіти в Україні.

ІV період - з 2000 р. і до сьогодні. Інтеграціині процеси та пошук нових підходів в організації вищої освіти.

Цілком слушною щодо періодизації процесу реформування системи вищої освіти в України є точка зору В.Огнев'юка, якии стверджує, що після набуття Україною незалежності радикальні зміни у сфері освіти здійснювалися у два головних етапи: першии (1991-1995 роки) визначив проблему як соціальне завдання українського державотворення; другии (19952002 роки) увів її в систему національних потреб та інтересів і водночас до широкого міжнародного контексту цивілізованого розвитку людства [14, с. 79].

У монографії «Трансформації вищої освіти в незалежніи Україні» Г.Січкаренко [21] дає характеристику таким періодам: І перша половина 1990-х рр.; ІІ друга половина 1990-х рр.; ІІІ 1990-ті початок 2000-х рр.

Науковці Н. Сафонова та В. Циганок у своєму дослідженні розглядають питання розвитку освіти і виділяють такі етапи:

I етап (1990-1996 рр.) - з моменту при- иняття Декларації про державнии суверенітет України (липень 1990 р.) до ухвали Конституції України (червень 1996 р.);

II етап (1996-2002 рр.) - від прииняття Конституції України (червень 1996 р.) до прииняття Верховною Радою України Закону України «Про вищу освіту» (січень 2002 р.);

III етап (2002 р. і до сьогодення) - з часу прииняття Верховною Радою України Закону України «Про вищу освіту» [18, с.273].

Як бачимо, генеза вищої освіти України з 1991 р. до 2019 р. проишла кілька важливих етапів. Наиважливішими ознаками її трансфор- маціи є набуття рис національної самоіден- тичності, прагнення до інтеграції в європеи- ську та світову освітні системи при максимальному збереженні своєї самобутності, модернізація змістового наповнення, збагачення новими процесуально-технологічними компонентами. Ці та інші критерії лягли в основу різних підходів періодизації розвитку вищої освіти.

Уважного ставлення дослідників останнім часом вимагає проблема періодизації розвитку вищої освіти у незалежніи Україні, тому історіографія цієї проблеми нараховує значну кількість досліджень. Аналіз і узагальнення історико-педагогічних джерел дали підстави визначити наиголовніші етапи и тенденції розвитку вищої освіти в Україні як самостшнш державі. Разом і з тим у нашіи науковіи розвідці, по-перше, є наукова цінність, яка збагатить теоретичні основи історії становлення та функціонування вищої освіти в незалежніи Україні; по-друге, практичне значення нашого дослідження вбачається у тому, що отримані результати можуть бути використані у практиці викладання навчальних дисциплін, у змісті яких ця проблема окреслена.

В основу визначення періодів покладено суспільно-політичні трансформації, соціально-економічні чинники та педагогічні концепти, і, як результат, виділено такі періоди:

I період (1991-2000 рр.) - становлення системи вищої освіти в Україні.

II період (2000-2005 рр.) - розвиток у контексті ступневості и неперервності.

III період (2005-2014 рр.) - розвиток у контексті реаліи Болонської декларації.

IV період (2014-2019 рр.) - трансформація вищої освіти.

Матеріали здійсненого дослідження дозволяють нам охарактеризувати виділені періоди.

Визначення нижньої межі першого періоду «Становлення системи вищої освіти в Україні» (1991-2000 рр.) зумовили зовнішні фактори (проголошення України як незалежної та са- мостШної держави, національне піднесення, соціально-економічні та політичні зміни) та внутрішні (створено Міністерство освіти, було приинято низку законів, які визначили нормативно-правове регулювання системи освіти: Закони України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про мову навчання», «Про наукову та науково-технічну діяльність» тощо).

V Законі України «Про вищу освіту» розкрито сутність основних термінів: вища освіта, зміст вищої освіти, зміст навчання, стандарт вищої освіти, вищии навчальнии заклад; надано правовии статус вищим навчальним закладам, описано рівні акредитації закладів вищої освіти, сформовано принципи управління вищими навчальними закладами.

Варто зауважити, що 23-24 грудня 1992 р. у Києві на Всеукраїнському конгресі працівників освіти України було запропоновано проект державної національної програми «Освіта: Україна ХХІ століття», у якому визначено зміст усіх ланок освіти, питання національного виховання молоді, окреслено стратегічні завдання, пріоритетні напрями и основні шляхи реформування вищої освіти України.

Отже, цілком правомірно, що з розвитком держави розпочинається становлення фундаменту освітньої системи в самостіиніи та неза- лежніи Україні, зокрема и вищої.

Цеи період характеризується переходом від авторитарної до толерантної педагогічної думки; деідеологізацією освітньої теорії та практики; оновленням змісту вищої освіти; гуманізацією; особистісним розвитком кожного студента.

Другии період «Розвиток у контексті ступневості и неперервності» (2000-2005 рр.) ознаменувався переходом вищої освіти на чотири ступені підготовки спеціалістів: молодшии спеціаліст, бакалавр, спеціаліст та магістр.

Ступенева система підготовки фахівців, яка реалізується через безперервну програму підготовку здобувачів освіти, наближає українську освіту до світових, зокрема європеи- ських, стандартів.

Студенти закладів вищої освіти мають можливість освоїти програму різних освітніх ступенів на відповідних рівнях вищої освіти.

Неперервність здобуття освіти забезпечить умови для підвищення Це і є основною прерогативою другого періоду розвитку вищої освіти.

Третіи період «Розвиток у контексті реа- ліи Болонської декларації» (2005-2014 рр.) є логічним продовження позитивних зрушень у системі вищої освіти, продовженням курсу інтеграції у світовии освітніи простір. Нижня межа визначена так, оскільки у 2004-2005 рр. було запроваджено кредитно-модульну систему, у зв'язку з цим перед закладами вищої освіти постала необхідність змін у концептуально-змістовому та технологічно-процесуальному компонентах: вищіи освіті необхідно доопрацьовувати змістове наповнення освіти новими матеріалами, впроваджувати інноваціині технології [6].

Зауважимо, що 19-20 травня 2005 р. міністри освіти країн Європи, зокрема і України, підписали Болонську декларацію, яка засвідчила об'єднання освітніх систем у єдинии Загаль- ноєвропеиськии простір вищої освіти. Саме тому нижньою межею цього періоду є 2005 р.

Згідно з Декларацією, вища освіта повинна бути уніфікована відповідно до єдиного євро- пеиського стандарту якісної освіти. А відповідальність за забезпечення якості, в основі якої лежать знання, уміння и навички випускників, несе навчальнии заклад.

Характеристика цього періоду:

1. Тенденція до глобалізації світу.

2. Залучення до європеиського та світового освітнього простору на всіх рівнях.

3. Активізація контактів із зарубіжними освітніми та науковими установами.

4. Доступність здобутків і надбань у галузі освіти країн Європи.

5. Мобільність студентів і кадрів вищої освіти.

6. Гнучкість, безперервність освіти націлена на забезпечення особистісних потреб кожного здобувача освіти.

7. Єдині норми оцінювання навчальних досягнень і як наслідок взаємне визнання дипломів про вищу освіту країнами, які підписала Болонську декларацію.

Триває розвиток вищої освіти, яка інтегрується у європеиське та світове співтовариство. Зазначимо, що вища освіта розвивається як відкрита державно-суспільна система. Важливо сьогодні підвищувати професіоналізм педагогів, їхню підтримку на державному рівні. Ми зобов'язані звернути увагу на соціальнии статус працівника освіти. Важливими на сьогодні є особистісний підхід у розвитку освіти. Державна політика України передбачає рівні можливості громадян щодо вищої освіти, яка повинна відповідати викликам сьогодення, а це передбачає звернення особливої уваги на її якість. Актуальними є змістове наповнення та організація навчального процесу, яка передбачає інновацш- нии підхід та використання інформацшних тех- нологіи [4, с. 106]. Це і є на сьогодні основними пріоритетами державної політики [10].

Вища освіта працює за принципами євро- інтеграції, демократизації, варіативності, універсальності. Особлива увага звертається на рефлексію, філософствування та стимулювання студентів. Мова иде про створення освітнього середовища, яке б формувалося на принципах добровільності, діалогічності та відповідало світовим стандартам [2 с. 382]. Процеси модернізації можливі через формування сучасної нормативно-правової бази вищої освіти, яка сприятиме розвитку освіти України. Лише через модернізацію ми можемо говорити про якіснии новии рівень реформування освіти, що сприятиме євроінтеграціиним процесам та відповідності європеиським вимогам [17]. На сучасному етапі важливим є формування конкурентоспроможності закладу вищої освіти, а це передовсім иого інноваціина політика діяльності. Необхідно говорити про ефективність інновації в освіті, які можливі через поступальність та самодостатність. Значної уваги потребує менеджмент закладу вищої освіти, якии безпосередньо роз- раховании на иого економічнии, соціальнии розвиток. Важливо зосередитись на самоврядуванні в поєднанні з державним регулюванням. Економічна підтримка наукових шкіл, наукових колективів, науковців сприятиме випереджаючому рівню наукових досліджень. Особливу увагу варто приділити розвитку творчої молоді, її можливості зреалізуватися у науковіи сфері; інноваціиніи та науковіи діяльності закладів вищої освіти, яка визначена інновацшною політикою держави та регіону [20]. Системні зміни повинні ґрунтуватися на принципах які сприятимуть інноваціиному розвитку освіти. Також важливо закцентувати на швестицшнш привабливості та якості [20]. Євроінтеграцшні процеси опираються на фундаментальні загальнолюдські цінності, які є основою громадянського суспільства [19]. Сьогодні українська вища освіта повинна адаптуватися до європеиських стандартів та критеріїв, нормативно-правових норм.

Отже, у цеи період розвитку вищої освіти європеиські освітні тенденції зумовили зміну акцентів в організації и реалізації едукації; студентоцентризм базується на розвитку особи- стісних нахилів і задатків кожного; оновлення змісту, технологіи, форм, методів і прииомів є позитивним.

Четвертии період «Трансформація вищої освіти» (2014-2019 рр.) вимагає постіиного удосконалення та розвитку усіх учасників цього процесу, адже навчання упродовж життя, сталии розвиток є концептуальними положеннями динаміки суспільних, зокрема и освітніх, перетворень.

Основні характеристики вбачаємо у такому: нові вимоги до рівня професіоналізму викладачів та підготовці студентів; модернізації змісту із врахування здобутків світової педагогічної думки; педагогіка партнерства; стимулювання до саморозвитку та самовдосконалення; забезпечення розвитку ключових і предметних компетентностеи здобувачів освіти; мобільності та гнучкості вищої освіти; міжнародні освітні програми та продовження навчання за кордоном стають доступними для українців; активнии обмін досвідом із зарубіжними колегами; інтеграція у міжнароднии науковии простір; збагаченні активними формами та методами навчання; інтерактивні технології; розвиток особистісних характеристик і студентів, і викладачів: критичного мислення, творчості, ІКТ-компетентності; інформатизації освітнього процесу; застосування сучасних цифрових технологіи для створення новітньої навчально-наукової експериментальної бази на основі перспективних досліджень та технологічних рішень; впровадження Інтернет ресурсів, хмарних технологіи в освіту.

Відповідно до цього можна висловити припущення, що зміни у вищіи освіті цього періоду матимуть позитивні наслідки у маибутньому.

Висновок

Проведене дослідження дозволяє дійти висновків, що за часи незалежності України система вищої освіти зазнала значних трансформація. Поступово сформувалася нормативно-правова база вищої освіти України, на основі вітчизняних напрацювань та європейського досвіду визначилися освітні тенденції, на становлення и функціонування вищої освіти впливали соціально-політичні та економічні чинники. Нами виділено період становлення системи вищої освіти в Україні; період розвитку у контексті ступневості и неперервності; період розвитку у контексті реалії Болонської декларації; період трансформації вищої освіти.

Подальших розвідок потребують питання розвитку навчально-методичного забезпечення вищої освіти України.

Список використаних джерел та літератури

8. Андрущенко В. П. Теоретико-методологічні засади модернізації вищої освіти в Україні на рубежі століть. Вища освіта України. 2001. № 2. С. 5-13.

9. Березівська Л. Д. Реформування шкільної освіти в Україні у ХХ столітті: монографія. Київ: Богданова А. М., 2008. 406 с.

10. Вища освіта в Україні Нормативно-правове регулювання: нормат. зб. / за заг. ред. М. Степка, Л. Горбунової. Київ: Форум, 2007. Т. 1. 798 с.

11. Грищук Ю. Розвиток сучасної вищої освіти в Україні: Євроінтеграціинии контекст. Матеріали XVII Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції «Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи розвитку»: зб. наук.праць. Переяслав-Хмельницькии, 2015. Вип. 17. C. 105-107.

12. Гупан Н. Історіографія розвитку історико-педагогічної науки в Україні. Київ: НПУ ім. М. Драгоманова, 2000. 224 с.

13. Загальні відомості про вищу освіту в Україні. Київ, 2006. URL: http://www.mon.gov.ua/education/higher/ higher (дата звернення: 10.12.2019 р.).

14. Король А. Вища освіта України: етапи розвитку. Науковий вісник МНУ імені В. О. Сухомлинського. Педагогічні науки. 2016. № 1 (52). С. 93-97.

15. Кремень В. Філософія освіти XXI століття. Професійна освіта: педагогіка і психологія: польс.-укр. щоріч. / за ред. ТЛевовицького, І. Зязюна та ін. Ченстохова; Київ, 2003. С. 13-22.

16. Маиборода В. К. Вища педагогічна освіта в Україні: історія, досвід, уроки (1917-1985). Київ: Либідь, 1992. 196 с.

17. Модернізація вищої освіти України і Болонськии процес: матеріали до першої лекції / уклад. М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, К. М. Лемківськии, Ю. В. Сухарніков; відп. ред. М. Ф. Степко. Київ: вид. центр МОН України, 2004. 24 с.

18. Наточии Л. О. Сутність поняття «періодизація» щодо проблеми розвитку теорії управлінської культури керівників загальноосвітніх шкіл у вітчизняніи педагогічніи теорії (друга половина ХХ ст. - початок ХХІ ст.). Вісник Глухівського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. 2010. Вип. 15. С. 35-43.

19. Ніколаєнко С. М. Вища освіта і наука - наиважливіші сфери відповідальності громадянського суспільства та основа інноваціиного розвитку: доповідь на засіданні підсумкової колегії МОНУ, 24 березня 2005 р. Вища школа. 2005. № 1. С. 13-30. URL: http://www.mon.gov.ua/ education/higher/topic/rzvosv (дата звернення: 10.12.2019 р.).

20. Овсянкіна Л. А. Перспективи розвитку сучасної освіти у контексті євроінтеграції. Вища освіта України. 2011. Додаток 2 до № 3. Т. І (26). С. 382-384.

21. Огнев'юк В. О. Освіта в системі цінностеи сталого людського розвитку. Київ: Знання України, 2003. 450 с.

22. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу. Документи і матеріали. Травень - грудень 2004 р. / упоряд.: М. Ф. Степко, Я. Я.Болюбаш, В. Д. Шинкарук та ін. Тернопіль: ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. Ч. 2. 188 с.

23. Петриків В. Періодизація розвитку змісту вищої історичної освіти в Україні (1945-1991). Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2016. № 3 (57). С. 412-419.

24. Поступна О. В. Нормативно-правове забезпечення вищої освіти в Україні в контексті європеиської інтеграції. Державне будівництво. 2007. № 2. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2007-2/ index.html (дата звернення 24.07. 2007 р.)

25. Сафонова Н. М., Циганок В. Є. Етапи та провідні напрями реформування вищої школи в Україні (90-ті рр. ХХ - початок ХХІ ст.). Історичні записки: збірник наукових праць. Вип. 12. Ч. 2. С. 271-278.

26. Сидорчук Н. Г. Університетська педагогічна освіта в контексті євроінтеграціиних процесів. URL: http:// studentam.net.ua/content/view/7539/97/ (дата звернення 17.05.2007 р.).

27. Сірии Є. В. Інноваціинии розвиток освіти в Україні: розгортання проблеми та засадницькі орієнтири. URL: www.socd.univ.kiev. ua/sites/default/files/library/.../ aktprob.11.65.pdf (дата звернення: 10.12.2019 р.).

28. Січкаренко Г. Г. Трансформації вищої освіти в незалежніи Україні: монографія. Київ: КНЛУ 2009. 362 с. URL: http://ephsheir.phdpu.edu.ua/ bitstream/handle/8989898989/2532/%d0%bc%d0%be%d0%bd%d0 %be%d0%b3%d1%80.pdf?sequence=1&isAПowed=y(дата звернення: 10.12.2019 р.).

29. Сухомлинська О. В. Історико-педагогічнии процес: нові підходи до загальних проблем. Київ: А.П.Н., 2003. 68 с.

30. Тимошенко М. О. Історія становлення та розвитку господарсько-правового регулювання вищої освіти в Україні. Часопис Київського університету права. 2009. № 4. С. 234-240.

31. Чвирова О. Є. Специфіка інноваціиного розвитку вищої освіти у філософському аспекті. Гуманітарний часопис. 2011. № 3. С. 23-29.

References