Оцінювання ефективності технологій викладання в умовах дистанційної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТЕХНОЛОГІЙ ВИКЛАДАННЯ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ

Оксана Ляска - кандидат психологічних наук, доцент, Подільський державний аграрно-технічний університет, «Відмінник освіти України», м. Кам'янець-Подільський, Україна.

Наталія Чаграк - доктор педагогічних наук, доцент, професор кафедри іноземних мов і країнознавства, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ, Україна.

Оксана Ляска - Коло наукових інтересів: професійно-педагогічна компетентність фахівця та особливості її формування у закладі вищої освіти; професійна, особистісна та соціальна зрілість випускника вузу; інноваційність в роботі викладача вищого та професійного навчального закладу; інтегративно-наскрізне середовище навчального закладу як умова неперервної освіченості фахівця.

Наталія Чаграк - Коло наукових інтересів: методика викладання англійської мови у закладах вищої освіти, міжкультурна комунікація, академічна мобільність, освіта дорослих, освітня геронтологія.

У статті вивчено ефективність технологій викладання в умовах дистанційної вищої освіти шляхом вимірювання ефектів її застосування в навчальному процесі. Доведено, що використання ІКТ має низку переваг та водночас зумовлює посилення навантаження на викладача через різку потребу в переході до дистанційної освіти та відсутність цифрових навичок. Доведено ефективність цифрового викладання завдяки засобам ІТ у таких напрямах: комунікація, самоконтроль, оцінювання, підготовка матеріалів, виконання завдань. Найбільш чітко спостерігаються поліпшення таких вимірів ефективності, як: зростання рівня відвідуваності; зростання рівня контролю та відповідальності, сприйняття важливості виконання завдань курсу студентами; скорочення часу на отримання та пошук матеріалів; скорочення часу підготовки матеріалів викладачами; ріст рівня завантаження та опрацювання матеріалів; суттєве скорочення часу на курс та його організацію. Викладачі оцінили ефективність технологій викладання в умовах дистанційної освіти при використанні засобів ІТ вище, порівняно зі студентами. Оцінки студентів щодо опрацювання матеріалів та виконання завдань є вищими порівняно з оцінками викладачів, що характеризує певний рівень суб'єктивності студентів при оцінці власної освітньої діяльності.

Ключові слова: технології викладання, ІКТ у вищій освіті, ефективність цифрового викладання, дистанційне навчання.

технологія викладання інформаційний комунікаційний дистанційна освіта

Постановка проблеми в загальному та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Технології змішаного навчання та викладання стали основою дистанційної вищої освіти в умовах пандемії. ІКТ сприяють динамічному розвитку цифрової педагогіки, забезпечуючи інтенсифікацію освітнього процесу, більший рівень ефективності викладання завдяки скороченню тривалості комунікації та зворотного контакту між викладачем та студентами, обміну матеріалами, швидкості зв'язку, автоматичному контролю виконаних завдань. Проте новітні технології викладання, які побудовані на ІКТ, характеризуються рядом недоліків, які можуть позначитися на ефективності освітнього процесу. Для прикладу, рівень мотивації студентів скорочується через відсутність прямого контакту з викладачем, відчуття єдності та приналежності до команди стає менш вираженим, унаслідок чого командна робота менш результативна. Вказані переваги та недоліки технологій викладання в умовах дистанційної вищої освіти потребують більш детального вивчення та систематизації.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У науковій літературі обговорюється проблематика ефективності технологій викладання в умовах дистанційної освіти. Курепін В. М., Веліховська А. Б. та Комісаренко К. А. [5] відзначають «полегшення процесу сприйняття і запам'ятовування інформації» за допомогою ІКТ, розвиток творчих та цифрових здібностей, професійних компетентностей, підвищення інтересу та рівня засвоєння матеріалів, моделювання проблемних ситуацій, пришвидшення передачі матеріалів та інформації. Сисоєва С. О. та Осадча К. П. [8] на основі аналізу прогресивних ідей та практики інтеграції ІКТ в країнах Азії, Європи, Північної Америки, що активно впроваджують інноваційні технології дистанційного навчання, виділили такі технологічні досягнення дистанційного навчання у закладах вищої освіти: використання технологій адаптивного навчання, мобільного навчання, віртуальної, доповненої та гібридної реальності, інтеграція «інтернету речей», систем управління навчальним процесом наступного покоління, штучного інтелекту та природніх користувацьких інтерфейсів. Кошечко Н. В.[4] класифікує інноваційні освітні технології за критеріями змісту та способами передачі інформації, виділяючи особистісно-орієнтовану технологію впливу на людину, інтерактивну технологію навчання та викладання, інформаційно-комунікативну технологію навчання та викладання, технологію навчальних проєктів, інтегровану розвивальну технологію та модульно-рейтингову технологію. Серед цих технологій інтерактивна (від слова «interact» взаємодія) забезпечує перехід від орієнтації викладача на передачу знань до орієнтації на студента, формуючи студентоцентристську (студентоорієнтовану) технологію викладання, що передбачає формування навичок та компетентностей студентів, особистісного та професійного розвитку, опанування отриманих знань на практиці. У цьому контексті дистанційне навчання негативно позначається на формуванні навичок через відсутність можливості отримати практичний досвід. Бистрова Ю. В. [1] пропонує класифікацію педагогічних технологій, які найширше використовуються в закладах вищої освіти: структурно-логічні, інтеграційні, професійно-ділові ігрові технології, тренінгові засоби, інформаційно-комп'ютерні та діалогово-комунікаційні технології. Ці технології диверсифікують навчальний процес і в межах окремих дисциплін, і в межах освітнього процесу навчального закладу.

Студенти в умовах пандемії втратили можливість проходження практики та отримання практичного досвіду. Інформатизація та цифровізація вищої освіти визначається одним із напрямків забезпечення доступу, якості та ефективності освіти в Україні [2-3; 6], що забезпечує розвиток технології змішаного навчання. «В освіті цифровізація спрямована на забезпечення безперервності процесу навчання, тобто life-long-leaming - навчання протягом життя, а також його індивідуалізації на основі advanced-leaming-technologies - технологій просунутого навчання» [2]. Чикун Н. Ю., та Пасальський Б. К.[9] вивчають вплив психолого-педагогічних методів інтерактивних технологій (білінгвальне навчання, конструктивне вирівнювання, метод проектів) на активізацію пізнавальної діяльності студентів у період реформування освіти, що супроводжується зменшенням обсягу аудиторних годин на кожну навчальну дисципліну та збільшенням годин на самостійну роботу. Автори доводять наявність позитивного ефекту комплексного поєднання цих методів у процесі навчання в аудиторіях і самостійної роботи студентів під час підготовки до навчального процесу та проведення позааудиторних заходів [2]. Отже, інтерактивна технологія навчання завдяки інформатизації трансформується в концепцію змішаного навчання, де сучасні інформаційні методи викладання забезпечують прогрес у розвитку вищої освіти [7].

Аналіз наукової літератури свідчить про відсутність комплексного дослідження ефективності технологій викладання в умовах дистанційної вищої освіти та поширення пандемії. Доцільним є вивчення практики ЗВО в інтеграції інтерактивних технологій навчання з використанням ІКТ.

Мета статті полягає в оцінці ефективності технологій викладання в умовах дистанційної освіти (вищої освіти). Оскільки інтерактивна технологія викладання є найбільш поширеною в ЗВО, то оцінку ефективності проведено через вимірювання ефектів її застосування в навчальному процесі.

Виклад основного матеріалу. Для оцінки ефективності технологій викладання в умовах дистанційної освіти ЗВО розроблено систему тверджень, які згруповані в анкету (Таблиця 1). Анкета створена для встановлення ефективності дистанційного навчального процесу студентами та викладачами з врахуванням потреби в оцінці усіх засобів ІКТ, які використовуються в освітньому процесі та забезпечують його ефективність.

Таблиця 1

Характеристика тверджень для оцінки інтенсифікації освітнього процесу ЗВО

Джерело: розроблено автором.

Для проведення опитування сформовано вибірку з 230 студентів ЗВО та 8 викладачів. В опитувані взяли участь студенти 2 курсу навчання таких факультетів Львівського національного університету імені Івана Франка: економічного, управління фінансами та бізнесу, міжнародних відносин. Вибірку сформовано зважаючи на дисципліни, які викладаються студентам цих факультетів: «Менеджмент», «Маркетинг», «Мікроекономіка», «Макроекономіка», «Бухгалтерський облік», «Статистика», «Міжнародні відносини», «Політекономія», «Право».

Університет використовує такі засоби ІТ: е-мейл, соціальні медіа (месенджер Viber), Презентації, електронні листи Excel Spreadsheet, графіка Graphics, платформа дистанційного навчання Moodle, Microsoft Teams, Web (обрано найбільш використовувані ІТ). Для оцінки ефективності дистанційної вищої освіти сформовано дві вибірки викладачів та студентів: 1) контрольна група, яка не використовує засоби ІТ або використовує найбільш традиційні (е-mail, презентації, електронні таблиці Excel Spreadsheet, Графіка Graphics, Web) 2) експериментальна група, яка використовує усі вище вказані ІТ. Для порівняння результатів традиційного інтерактивного навчання та інтерактивного на основі ІКТ порівняно результати опитування контрольної та експериментальних груп викладачів та студентів.

Процес збору даних розпочався після проходження курсів та виставлення оцінок. Усі 8 курсів являли собою однотипний формат, який включав назву курсу. Для виконання домашніх завдань використано розширену функцію з можливістю завантаження файлів у чітко визначений термін. За кожен день прострочення терміну здачі від оцінки віднімався 1 бал. Усі студенти були зареєстровані адміністратором платформи та отримали дані для доступу (логін, пароль) через е-mail. Процес тривав у вересні 2019 - січні 2020 року. Анкета була розроблена за допомогою Google Form та надіслана контрольній групі через е-mail, експериментальній групі через месенджер Viber. Процес розробки анкети та збору даних тривав у березні-квітні 2020 року після закінчення навчальних курсів.

Найбільш важливим результатом до слідження можна вважати зміну ставлення та сприйняття студентами домашніх завдань в умовах дистанційного навчання. Зважаючи на потребу у завантаженні в визначений строк завдань, рівень відповідальності зріс. Для оцінки рівня активності студентів було використано журнал активності. З усіх дій, високий відсоток припав на активність студентів (72%). 25% активності зайняли дії викладача щодо завантаження матеріалів, оновлень, завдань, ведення реєстру відвідуваності, звітів про курс, перегляд користувачів. 3% дій здійснено адміністратором (розробка курсу, розподіл ресурсів, завантаження облікових записів, реєстрація користувачів). Більшість завдань на платформі стосувалися дій з домашніми завданнями (79%). На інші завдання (адміністратора та викладача) припало 21% усіх дій. Також на платформі були записи щодо таких дій, як перегляд матеріалів, папок, відвідування занять та оцінок. Отже, платформа як засіб ІТ є ефективною в першу чергу для контролю домашніх завдань.

Платформа була стимулом для студентів у виконанні домашніх завдань та вивчення матеріалів. Це в цілому підвищило інтерес до курсів. У ході аналізу проведено оцінку кількості домашніх завдань, які надіслані традиційним способом через е-mail. 24% завдань через е-mail не були підтверджені, тоді як через платформу не підтверджено 14%.

Отже, платформа є інструментом підвищення контролю, зокрема самоконтролю студентів. Чітка постановка задачі щодо завантаження у визначений строк завдань стала методом об'єктивного контролю. Платформа також стимулювала більш високий рівень відвідуваності курсів Одним із важливих елементів забезпечення зростання присутності студентів на курсах стало відображення кількості відвідувань кожним студентом через електронну платформу: кожен студент міг бачити в Moodle кількість занять, які пропустив та бал за відвідуваність. У результаті 82% студентів контрольної групи відвідували курс та 18% пропустили заняття, тоді як 95% студентів відвідували курси у експериментальній групі.

Результати опитування контрольної групи студентів (Таблиця 2) в середньому є нижчими за результати опитування експериментальної групи (Таблиця 4). Середнє значення усіх 14 тверджень у першому випадку становило 2,741, у другому - 3,372. Найбільш проблемними питаннями в традиційній формі навчання були чіткість формулювання питань та відповідей викладачем (середнє 2,222, відхилення 1,086), тоді як викладачі оцінюють це твердження вище (як контрольна, так і експериментальна група з середніми 3,213 та 3,323). Отже, у процесі комунікації існує проблема формулювання запитань студентами через можливі відсутні навики ефективної комунікації. Тоді як викладачі, володіючи навичками комунікування та викладання, оцінюють процес комунікації більш ефективно. Водночас в експериментальної групи викладачів оцінка чіткості запитань вища, що може бути пояснено потребою студента письмово сформувати питання, відповідь через платформу Moodle, Viber тощо.

Таблиця 2 Результати опитування контрольної та експериментальної групи студентів