Система освіти цифрової доби у дискурсі парадигмального прогнозу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система освіти цифрової доби у дискурсі парадигмального прогнозу

Національний педагогічний університет ім.. М.П.Драгоманова (Київ, Україна)

Анотація

Актуальність дослідження у тому, що сучасна планетарна спільнота переживає міжцивілізаційний зсув, тобто здійснює перехід від техногенної до інформаційної цивілізації. Нинішній стан системи індустріальної освіти є перезрілим і утримується за допомогою надмірної організаційної активності між/наддержавного, національного і корпоративного менеджменту освіти. На це спрямовані усі директиви органів управління освітою останніх років. Мета статті - концецпитуалізація породження системи освіти інформаційної доби. Завдання дослідження: 1) розкрити, передумови наближення так званої четвертої хвилі науково-технічного прогресу, яка несе у собі шостий технологічний уклад у вигляді нових алгоритмів дії людини, продуктів і послуг; 2) з'ясувати систему освіти, яка є за змістом продуктом саморозгортання підстави, а за формою буття - зовнішніх умов її породження і функціонування; 3) виявити, що оновленим тезаурусом науки є засобом саморозгортання сучасного духовного виробництва загалом і освіти як засобу самовідтворення соціального цілого зокрема. Доведено, що у сфері освіти на кожному етапі життєвого циклу системи індустріальної освіти з'являвся новий вид знання, який визначав мейнстрим розвитку системи індустріальної освіти. Результат дослідження. Проаналізовано низку проблем у сприянні інтелектуальних еліт наближенню ідеалу освіти ХХІ ст. до практичного відтворення у житті планетарної спільноти. Сучасна філософська думка отримує поштовх на основі практичних успіхів у сфері розробки штучного інтелекту, генетики, нанотехнологій, робототехніки і розвідок космічного простору. Наявна індустріальна культура тут не допоможе, оскільки вона відіграє потужну консервативну роль, стабілізуючи набутими традиціями досягнення системи індустріального розвитку, у тому числі й у просторі освіти. Напрями подальшого дослідження - пошуки шляхів ідеї Планетарної особистості, оскільки вона відповідає провідним тенденціям еволюції планетарного світу, що ґрунтується на оволодінні людською спільнотою смислогенезом, оскільки зміна цивілізацій заснована на опануванні нею субстрату Семантичного Всесвіту.

Ключові слова: система освіти, цифрова доба, Планетарна особистість, індустріальна освіта, інформаційна освіта, ідеал освіти ХХ1 століття

БЕХ, ВЛАДИМИР ПАВЛОВИЧ - доктор философских наук, профессор, заведующий кафедрой управления, информационно-аналитической деятельности и евроинтеграции, заслуженный деятель науки и техники Украины Национального педагогического университета имени М.П.Драгоманова (Киев, Украина)

СИСТЕМА ОБРАЗОВАНИЯ ЦИФРОВОЙ ЭРЫ В ДИСКУРСЕ ПАРАДИГМАЛЬНОГО ПРОГНОЗА

Аннотация. Актуальность исследования в том, что современное планетарное сообщество переживает межцивилизационный сдвиг, то есть осуществляет переход от техногенной к информационной цивилизации. Нынешнее состояние системы индустриального образования является перезрелым и удерживается с помощью чрезмерной организационной активности между/сверх государственного, национального и корпоративного менеджмента образования. На это направлены все директивы органов управления образованием последних лет. Цель статьи - концецпитуализация системы образования информационной эры. Задания исследования : 1) раскрыть, предпосылки приближения так называемой четвертой волны научно-технического прогресса, которая несет в себе шестой технологический уклад в виде новых алгоритмов действия человека, продуктов и услуг; 2) выяснить систему образования, которая является по содержанию продуктом саморазворачивани я оснвоания, а по форме существования - внешних условий ее порождения и функционирования; 3) выявить, что оновленным тезаурусом науки является саморзворачивание современного духовного производства в целом и образования как средства самовоспроизведения социального целого, в частности. Доказано, что в сфере образования на каждом этапе жизненного цикла системы индустриального образования появлялся новый вид знания, который определял мэйнстрим развития системы индустриального образования. Результат исследования. Проанализирован ряд проблем в содействии интеллектуальных элит приближению идеала образования ХХІ ст. к практическому воссозданию в жизни планетарного сообщества. Современная философская мысль получает толчок на основе практических успехов в сфере разработки искусственного интеллекта, генетики, нанотехнологий, робототехники и разведок космического пространства. Имеющаяся индустриальная культура здесь не поможет, поскольку она играет мощную консервативную роль, стабилизируя приобретенными традициями достижения системы индустриального развития, в том числе и в пространстве образования. Направления дальнейшего исследования - поиски путей идеи Планетарной личности, поскольку она отвечает ведущим тенденциям эволюции планетарного мира, который основывается на овладении человеческим сообществом смыслогенезом, поскольку изменение цивилизаций основано на овладении ею субстратом Семантической Вселенной. індустріальна освіта соціальний освіта

Ключевые слова:система образования, цифровая эра, Планетарная личность, индустриальное образование, цифровое образование, идеал образования ХХ1 века.

Bekh, Volodymyr - Doctor of Philosophy, Professor, Head of department of management, research and information activity and eurointegration National Pedagogical Dragomanov University, Honored Worker of Science and Technology of Ukraine (Kyiv, Ukraine)

EDUCATION SYSTEM OF THE DIGITAL ERA IN THE DISCOURSE OF PARADIGMAL FORECAST

Abstract. The relevance of the study is that the modern planetary community is experiencing an intercivilizational shift, ie makes the transition from technogenic to information civilization. The current state of the industrial education system is overripe and is maintained through excessive organizational activity between supranational, national and corporate education management. All directives of education management bodies of recent years are aimed at this. The purpose of the article is to conceptualize the generation of the education system of the information age. Objectives of the study: 1) to reveal the prerequisites for the approach of the so-called fourth wave of scientific and technological progress, which carries the sixth technological way in the form of new algorithms for human action, products and services; 2) to find out the system of education, which is in content the product of self-development of the base, and in the form of existence - the external conditions of its generation and functioning; 3) to find that the updated thesaurus of science is a means of selfdevelopment of modern spiritual production in general and education as a means of self-reproduction of the social whole in particular. It is proved that in the field of education at each stage of the life cycle of the industrial education system a new type of knowledge appeared, which determined the mainstream development of the industrial education system. The result of the study. A number of problems in promoting intellectual elites to approach the ideal of education in the XXI century to practical reproduction in the life of the planetary community are analyzed. Modern philosophical thought is gaining momentum based on practical advances in the development of artificial intelligence, genetics, nanotechnology, robotics and space exploration. The existing industrial culture will not help here, as it plays a strong conservative role, stabilizing the acquired traditions of achieving the system of industrial development, including the field of education. Areas of further research - finding ways to the idea of the Planetary Personality, as it corresponds to the leading trends in the evolution of the planetary world, based on the mastery of human community semiogenesis, as the change of civilizations is based on its mastery of the Semantic Universe.

Keywords: education system, digital era, Planetary personality, industrial education, digital education, ideal of education of the XXI century

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Сучасна планетарна спільнота переживає міжцивілізаційний зсув, тобто здійснює перехід від техногенної до інформаційної цивілізації. На етапі політично- організаційного перезавантаження системи державного управління, на якому опинилася Україна після виборів 2019 року, знання про закономірності життєвого циклу системи індустріальної освіти важливо використати щодо оцінки нинішнього стану освітньої сфери, сподіваючись розгледіти у надмірно збудженому соціальному хаосі обрії майбутнього освіти. Таким чином можна актуалізувати проблематику майбутнього у мисленні сучасних політиків, освітян, а головне - державних менеджерів. Це дуже важливо, адже при переході планетарної спільноти від аграрної до індустріальної цивілізації соціум вже переживав подібну трансформацію. Як відомо з історії педагогіки, на практиці індустріальна цивілізація відкинула застарілітиписімейної, гувернантськоїі церковнопарафіяльноїосвіти, що відповідали специфіці аграрного суспільства, впроваджуючи форми конвеєрного типу. Було вибудувано якісноновумасову стандартизовану підготовку фахівців, в якій учні уподібнювалися до деталей на конвеєрній стрічці, переходячи з класу в клас, від одного вчителя- предметника до іншого.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття

Тож маючи на меті спрогнозувати характер і модус (від лат. modus - міра; спосіб; образ, вид) освіти інформаційної доби, ми ретельно дослідили життєвий цикл соціальної системи індустріальної доби. Він складається, на нашу думку, з чотирьох етапів, а саме: зародження - XVI (1543) - кінець ХУІІ ст.; зростання - кінець XVII ст. - кінець ХІХ ст.; зрілість - кінець ХІХ (1895) - 70-ті роки ХХ ст.; занепад - 70-і роки ХХ ст. - середина ХХІ ст. При цьому ста очевидним той факт, що система освіти як соціальне явище підкоряється різним механізмам, що забезпечують її буття у часі й просторі:на етапі зародження діють закономірності самоорганізації і саморегуляції соціальних структур; зростання - гомеорезу; зрілості -гомеостазу; занепаду - гомеоклазу. Важливо звернути увагу на методологічний застережник: якщо ми плануємо зіставляти елементи еволюції соціального світу, то повинні постійно пам'ятати, що «еволюція теж перебуває в процесі радикальної реконцептуалізації» [6, с.262]. Це означає, що прямої аналогії організаційних форм перехідних етапів між різними цивілізаціями годі чекати, але загальний алгоритм має зберегтися, оскільки соціальні системи живуть за спільними законами.

Мета статті-концецпитуалізація породження системи освіти інформаційної доби.

Завдання дослідження:1) розкрити, передумови наближення так званої четвертої хвилі науково- технічного прогресу, яка несе у собі шостий технологічний уклад у вигляді нових алгоритмів дії людини, продуктів і послуг; 2) з'ясувати систему освіти, яка є за змістом продуктом саморозгортання підстави, а за формою буття - зовнішніх умов її породження і функціонування; 3) виявити, що оновленим тезаурусом науки є засобом саморозгортання сучасного духовного виробництва загалом і освіти як засобу самовідтворення соціального цілого зокрема.

Нинішній стан системи індустріальної освіти є перезрілим і утримується за допомогою надмірної організаційної активності між/наддержавного, національного і корпоративного менеджменту освіти. На це спрямовані усі директиви органів управління освітою останніх років. Водночас головними недоліками системи індустріальної освіти є, на нашу думку, такі:закритий або напівзакритий характер, що долаєтьсятількишляхом проведення вимогливих іспитів, співбесід, тестувань; неприпустиме звуженнярівнясвободи особистості,яканавчає і навчається;застаріла семантика змісту навчання, насильницький характер стосунків між викладачем і студентом, що побудовані на основі«суб'єкт-об'єктних» відносин; головний інструмент індустріальної освіти - так звана модульна система - є нічим іншим, як засобом посиленого контролю за знаннями студента на рівні окремих навчальних тем; значне зниження ролі виховної взаємодії викладача і студента та зменшення впливу особистості вчителя на молоде покоління; уведення електронних журналів відвідування занять студентами,формалізован тестування та ін. Ось далеко не повний перелік «слабких місць» Болонської системи, що не відповідає умовам інформаційної доби, яка, у свою чергу, потребує від особистості більшого рівня свободи і креативності.

Для прогнозування перспектив породження нового виду освіти важливо виходити з того, що система освіти зароджується і занепадає під впливом зовнішньої логіки, переважно завдяки видозміні поділу суспільної праці, або метаболізму планетарного соціального організму, а становлення і функціонування здійснюється за внутрішньою логікою, тобто на основі суспільного поділу праці, у якому освітянська діяльність є відносно самостійним сегментом. Виходячи з результатів накопиченого наукового знання про соціальні системи, ми можемо помітити декілька важливих закономірностей, які прямо вказують на те, що нині поволі й на засадах самоорганізації вимальовуються контури ціннісно- смислової матриці освіти інформаційної доби. При цьому виявляється, що зародження системи освіти інформаційної доби відбувається у просторі соціального хаосу,вякомуопинився освітянський простір завдяки гомеоклазу системи освіти індустріальної доби.

1. Передумови наближення так званої четвертої хвилі науково-технічного прогресу, яка несе у собі шостий технологічний уклад у вигляді нових алгоритмів дії людини, продуктів і послуг

Передумовами породження системи освіти інформаційної доби є, на нашу думку, три чинники: 1) новий поділ суспільної праці, що визріває у глибинах планетарного соціального організму і видозмінює індустріальну працю, яка породила конвеєрну технологію виробництва, у тому числі й у просторі освіти; 2) поява під впливом вже нового суспільного поділу праці специфічного виду освітянської діяльності, виконавцями якого стає прошарок освітян, що оволоділи елементами нової інформаційної культури; 3) зміни у соціальному інституті освіти, зумовлені метаболізмомпланетарного

соціального організму. Звернемо увагу на те, що соціальний інститут освіти і соціальна система освіти - це два принципово різні явища. У першому випадку від людини нічого не залежить, а у другому випадку структура є витвором людини. На превеликий жаль, модератори сучасної освіти цього факту здебільшого не розуміють,а тому інколи висувають пропозиції, виконати які на практиці принципово неможливо.

1. Важливою передумовою є наближення так званої четвертої хвилінауково-технічного прогресу, яка несе у собі шостий технологічний уклад у вигляді нових алгоритмів дії людини, продуктів і послуг.

При цьому докорінно змінюєтьсяжиттєустрій планетарної спільноти, оскільки на поверхніз'являється «індивідуалізоване суспільство» (термін З. Баумана), у якому: 1) на передній план виходить людина як головна мета культурно- історичного процесу; 2) приватний інтерес починає превалювати над колективним;3) духовне виробництво посуває на другий план високоавтоматизоване промислове виробництво; 4) світова економіка стає зеленою, цифровою і змінює принцип динамічної рівноваги на принцип сталої нерівноважності, що вводить його у стан постійного ризику; 5) глобалізація «забирає» у життєустрою планетарного світу простір як параметр організації життя пересічної людини і національної спільноти; 6) ринок товарів і послуг стає Глобальним ринком, окремі напрями релігійних вчень тяжіють до створення Світової релігії, освіта стає Глобальною освітою; родове життя пересічних людей і народів з національних утворень регіонального базування стає Глобальним громадянським суспільством; 7)структура сучасного світоустрою стає замість стільникової (або «ячейкової») мережевою, що призводить до часткової анігіляції соціального інституту держави і громадського управління; 8) якість життя світової спільноти відтепер визначає інформатизація як чинник її фундаменталізації, на цій основі вже сьогодні відбувається значне зростання методологічного знання; 9) національні держави поступово, але неухильно, шляхом створення континентальнихі міжконтинентальних структур (на кшталтТрансантлантичне співтовариство, ЄС, БРІК, АфроСоюз, Північноамериканський Союз) трансформуються у Світову державу і поступаються Світовому суспільству знань та ін.

Таку тенденцію влучно прокоментував У. Бек:«Як модернізація поглинула структуру феодального суспільства у ХІХ ст. і породила індустріальне суспільство, так і сьогодні модернізація поглинає індустріальне суспільство, а йому на зміну приходить інша сучасність»[2].

Для розуміння майбутнього продуктивною є обґрунтування З. Бауманом фундаментального факту про те, що «індивідуалізоване суспільствоєреальністю нинішнього дня». Далі він вказує на три його головні ознаки: «1) втрата людиною контролю над більшістю значущих соціальних процесів; 2) зростаюча у зв'язку з цим невизначеність і прогресуюча незахищеність особистості перед обличчям неконтрольованих нею змін; 3) прагнення людини, яке виникає в таких умовах, відмовитисявіддосягнення

перспективної мети заради отримання негайних результатів, що в кінцевому рахунку призводить до дезінтеграції як соціального, так і індивідуального життя» [1]. Уже наше покоління живе одним днем. Тож нам додати до цього нічого.

2. Система освіти, яка є за змістом продуктом саморозгортання підстави, а за формою буття - зовнішніх умов її породження і функціонування.

При цьому нагадаємо, що система освіти, як і будь-яка функціональна система, є за змістом продуктом саморозгортання підстави, а за формою буття - зовнішніх умов її породження і функціонування. Далі пояснимо більш детально, у чому тут справа.

Підставою породження якісно нової системи освіти є фундаментальна наука, що опановуєновийсегмент смислогенезу і виводить нас на використання нового для нас виду джерела руху - енергії інформації у п'ятому технологічному укладі, а енергія мереж, часток і ансамблів часток - у шостому. Тому саме наука живить сферу освіти новим знанням про наукову картину світу, штучний інтелект, генетику, нанотехнології, робототехніку, космос. Ці нові знання мають, за логікою, швидко з'являтися у інформаційних банках, шкільних підручниках і навчальних посібниках як результат осягнення педагогікою сучасних наукових здобутків. Їх інтенсивне використання фахівцями на практиці - головний чинник якості розбудови системи інформаційної освіти. Якщо у результаті навчання отримане професійне знання не змінює поведінку фахівця, то така система освіти явно пробуксовує.

3. Оновленим тезаурусом науки є засобом саморозгортання сучасного духовного виробництва загалом і освіти як засобу самовідтворення соціального цілого зокрема.

Оволодінняоновленим тезаурусом науки є засобом саморозгортаннясучасного духовного виробництва загалом і освіти як засобу самовідтворення соціального цілого зокрема. У добу індустріалізації за таким принципом входило у життя промислове виробництво. На жаль, фундаментальна наука з другої половини ХХ ст. знаходиться у пошуках нової парадигми. Це означає, що вона вже протягом майже 60 років, або протягом життя двох поколінь, не живить на перспективу освіту. Тому найближчим часом, орієнтовно у проміжку 2025-2030 років, нас обов'язково накриє чергова хвиля науково-технічної революції.

І тут ми спостерігаємо першу серйозну перепону на шляху породження системи освіти ХХІ ст., оскільки в університетах відсутня фундаментальна наука, і як наслідок, до цих пір не розроблена теорія освіти і педагогіки. Навчальні програми, навіть в університетах, не завжди віддзеркалюють семантику п'ятого технологічногоукладу,що відживає свій вік. Фізика, яку вчать у сучасній школі - далеко не та, якою займаються нині вчені. Це означає, що для оволодіння сьогоденням потрібні принципово інші мисленнєві конструкції, а саме ті, що притаманні шостому технологічномуукладові.Не спрацьовують, на нашу думку, національні академії педагогічних наук, покликані інструментами теорії освітитеоретичноі методологічно опрацьовувати, перетворювати здобуті наукові знання у навчальні теми, а за допомогою теорії педагогіки оперативно забезпечувати учасників навчально-виховного процесу ефективними технологічними і методичними розробками.

Водночас педагоги марно сподіваються, на нашу думку, тільки на філософію освіти, яку помилково вважають поєднанням теорії, світогляду й ідеології. Це зовсім не так. Філософія лише подає ідеї і розкодовує смисли, що часуються з Майбутнього, а теорія обґрунтовує принципово інші складові, аж до розробки якісно нових технологій оволодіння знаннями. І не факт, що на новому етапі еволюційного розвитку планетарної спільноти освіта буде ґрунтуватись на класичних формах навчання і виховання. Ймовірніше буде навпаки - класична педагогіка маєпоступитисямісцем когнітивнійпедагогіці.

Когнітивістика вже сьогодні проникла навіть в економіку, про що свідчить присудження Нобелівської премії за 2019 рік американським вченим Вільяму Нордхаусу і Полу Ромеру [4].

4. Методологічне знання, що відрізняє систему індустріальної освіти від інфорцміайної освіти.

Наступний чинник, що характеризує новий вияв підстави, полягає у тому, що у сфері освіти на кожному етапі життєвого циклу системи індустріальної освіти з'являвся новий вид знання, який визначав мейнстрим розвитку системи індустріальної освіти. Вважаємо, що таким видом знання, яке буде відрізняти систему інформаційної освіти від освіти індустріального періоду, є методологічне знання. Це означає, що панівна у сучасному навчанні фактологічна парадигма, особливо у сфері вищої освіти, має терміново змінитись на методологічну парадигму освіти. Прорив у освіті має бути забезпечений на наступному етапі її життєвого циклу відкриттями у галузі природничих наук на горизонті вивчення мікросвіту загалом. Пріоритеттутналежить мікробіології і когнітивістиці, оскільки у найближчі роки ХХІ ст. до тридцяти відсотків усіх послуг у площині науки, медицини, освіти, культури і виробництва буде безпосередньо спрямовано на людину.

Теорія освіти має осмислити необхідність сучасного переходу в системі Глобальної освіти з конвеєрного принципу організації і функціонування на принцип персоналізації з боку організаторів або менеджерів освіти і принцип індивідуалізації з боку учасників навчально-виховної взаємодії з прогнозом швидкого переходу до «безлюдних» технологій передачі знання від одного до іншого покоління людей.

Зовнішніумовиє визначальнимидля формоутворення соціального тіла системи освіти інформаційної доби. Тому органи державного і приватного управління сучасною освітоюмоглибдієвіше наближувати становлення системи освітиХХІст., якби цілеспрямовано впливали на створення позитивних зовнішніх умов, до чого їх підводить «дух когнітивістики» в економіці й освіті.Нагадаємо,що «когнітивістика (когнітивна наука) (лат. cognitio - пізнання) - міждисциплінарний науковий напрям, що об'єднує теорію пізнання, когнітивну психологію, нейрофізіологію,когнітивну лінгвістику і теорію штучного інтелекту» [3]. Настав час формувати когнітивний капітал.

5. Вирішення проблем до наближення ідеалу освіти ХХ1 століття

І тут починається низка проблем у сприянні інтелектуальних еліт наближенню ідеалу освіти ХХІ ст. до практичного відтворення у житті планетарної спільноти, оскільки синергетичний напрям у філософії і науці, отримавши у попередні роки значний поштовх для розвитку, протягом першої чверті ХХІ ст. стишився і не довів свій розвиток до створення якісно нової наукової картину світу. Суспільна думка потрапила у полон соціального хаосу й ідеалів абсурду. Освітяни нині не мають орієнтирів планетарного розвитку взагалі. На практиці це означає, що постпостмодернізм, обслуговуючи етапзанепадусистеми індустріальної освіти, заплутався сам у собі. Тому він не спроможний вивести свідомість планетарної спільноти на якісно новий рівень осмислення науки, культури й освіти. Інших ідей і пропозицій новогосвітобачення, світосприйняття і наукового світогляду для ХХІ ст. поки немає.

Сподіваємося, що сучасна філософська думка отримає поштовх на основі практичних успіхів у сфері розробки штучного інтелекту,генетики, нанотехнологій, робототехніки і розвідок космічного простору. Наявна індустріальна культура тут не допоможе, оскільки вона відіграє потужну консервативну роль, стабілізуючи набутими традиціями досягнення системи індустріального розвитку, у тому числі й у просторі освіти. Відсутністьадекватної філософської думки і наукового світогляду автоматично блокують появу перспективної ідеології для спрямування практичних зусиль, зорієнтованих напородження системи освіти інформаційної доби. Про це свідчить діяльність сучасних органів державного управління, що керуються ідеологемами бюрократизованого технократизму і є на практиці нічим іншим, ніж прошарком світової корпоратократії.

Намагання органів галузевого управління реалізувати прийняті недавно закони України «Про вищу освіту» (2014), «Про освіту» (2017), «Про фахову передвищу освіту» (2019), Національну концепцію Нової української школи (2017) спрямовані на пролонгацію алгоритмудіїсистеми

індустріальної освіти у нову цивілізацію, а це неприпустимо, оскільки не відповідає духові і змісту нової епохи.

На практиці вони ведуть до «закручування гайок» шляхом безкінечного удосконалення адміністративного аспекту освіти, що перетворилося на своєрідний «організаційнийтероризм», оскільки безкінечно «удосконалюються» форми і зміст навчальних планів, вводяться усе нові й нові вимоги до ліцензування освітніх програм, постійно змінюються умови ліцензування і акредитації навчальних закладів освіти, переатестація вишів, сертифікація викладачів, безкінечне примітивнотехнологізоване тестування, перепідготовка і підвищення кваліфікації викладачів за кордоном, вимогами до доцентів і професорів щодо знання іноземної мови на рівні В2, публікацій у журналах «Scopus» та «Web of Science», стажування за кордоном за власний рахунок викладача при мізерній зарплаті, директивне регулювання ціни на освітні послуги для навчальних закладів та ін. Вступна кампанія нині у вітчизняних університетах - це справжнє випробування на витривалість і втрачена відпустка для половини професорсько- викладацького складу, особливо керівників факультетів і кафедр, провідних викладачів, а також для технічного персоналу.

При цьому не можна не звернути уваги на посилення «адміністративноготиску»

сучасних чиновників, ідеологів і менеджерів освіти й на випускників системи середньої освіти, вступ яких до вишів перетворився на «екзекуцію» у повному сенсі цього слова. Зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО), а у інших країнах єдиний державний іспит (ЄДІ), особливо у сфері гуманітарногознання, є,фактично,удосконаленим інструментом індивідуалізованого ідеологічного контролю за лояльністю молодої людини щодо чинного політичного режиму. У системі вищої освіти - це ЗНО при вступі надеякіспеціальності магістратури. Його ще можна розглядати як інструмент відбору на навчання за державний кошт, але аж ніяк для контрактників, що обирають, наприклад, менеджмент або мистецькі спеціальності. Це на практиці є нічим іншим, як тотальною війною, яку чиновники у різних країнах світу оголосили дітям, батькам, вчителям та існуючій системі освіти загалом. Причинатакоїповедінки вітчизнянихорганівдержавного управління полягає у тому, що складністьі функціонал їх структури не відповідає масі контингенту, що складає національну систему освіти. Компенсація відбувається за рахунок закономірного прояву сплесків агресивної енергетики.

У той же час на основі закономірностей етапу зародження системи індустріальної освіти можна вже прослідкувати моменти породження першоелементів системи освіти ХХІ ст. Будь-яка соціальна система видозмінюється і набуває цілісності тільки в процесі взаємодії суб'єкта і об'єкта. Це вихідна позиція, що не викликає ні у кого жодних сумнівів.

Тож почнемо з головного питання: чи існує запит на нову особистість? Йдеться про ідеал освіченої людини у вимірі ХХІ ст. Такого ідеалу немає. А тотальна зацикленість сучасного менеджменту освіти на прагненні за будь-яку ціну «врятувати», модернізувати систему індустріальної освіти за умови відсутності ідеальної моделі випускника системи освіти інформаційної доби призводить до розбалансування усіх елементів цілісності. Виявляється, що при входженні у еон антропоцену існує, як відомо, досить багато пропозицій щодо того, якою має бути особистість ХХІ ст. Серед них: «Нова людина», «Людина культури», «Надлюдина», «Інтермен», «Кіборг», «Симфонічна особистість», «Боголюдина», «Постлюдина», «Планетарна людина», «Планетарна особистість», «Ноосферна особистість», «Електронна особистість», «Єдиний суб'єкт», «Духовно мисляча людина» (homo sapiens spiritualitus) та ін. Але свій вибір педагогічна спільнота ще не зробила.

Який же вихід? Він є, але досить складний. Якщо інформаційна освіта не випливає з індустріальної доби, то її мета має бути спроектована на основі інноваційної ціннісно-проектної свідомості її організаторів, оскільки чим швидше ми рухаємось фарватером соціальної еволюції, тим краще маємо розгледіти те, що стоїть за окремими педагогічними заходами, до яких наслідків у підсумку призводить наша професійна освітянська діяльність.

Ми є прибічниками ідеї Планетарної особистості, оскільки вона відповідає провідним тенденціям еволюції планетарного світу, що ґрунтується на оволодінні людською спільнотою смислогенезом, оскільки зміна цивілізацій заснована на опануванні нею субстрату СемантичногоВсесвіту.

Перспективні, на наш погляд, ідеї щодо цього викладені у двох працях: «На порозі сингулярності: планетарна спільнота у вирі Всесвіту» (2014) і «Особистість у вирі планетарного світу» (2019). По-друге, ця ідея відповідає тенденції глобалізації сучасного планетарного світу. Зазначеній проблемі присвячена праця китайської дослідниці Жень Цзя на тему:«Феноменпланетарної особистості» (2019). По-третє, і головне, Планетарна особистість здатна породити і забезпечити стале буття якісно нової організаційної цілісності - планетарного соціального організму. Про це ми писали у працях «Фантом планетарного організму:погляду майбутнє» (2015) і «Дрейф планетарного світу: погляд у третє тисячоліття» (2015). З іншого боку, на практиці виник й існує, як відомо, дефіцит викладачів, які володіють сучасною науковою картиною світу і, більше того, комп'ютерними технологіями викладання у конкретній галузі знань, навіть у системі вищої професійної освіти, не кажучи вже про загальноосвітню ланку. Виникла гостра необхідність у формуванні інформаційної культури викладачів, поки відсутня наукова картина світу, що відповідає реаліям ХХІ ст.

У суспільстві започатковано інтенсивне вивчення нового явища в освіті:науковці виконують дисертаційнідослідження, розробляються методологічні засади і методичні вказівки, проводяться конференції і круглі столи. Це достовірна ознака того, що викладачі захоплені вимогами створення нової системи освіти, оскільки наставники учнів у далеких ХУІ-ХУШ ст.. вимушені були також самі вивчати процеси і механізми індустріальної доби, формулюватиправила індустріальної поведінки для сільської молоді. Вирішуючи на практиці гостру проблему дефіциту перспективних викладацьких кадрів у руслі ідеології індустріальноїпарадигми, організатори сучасної освіти намагаються на новому рівні реанімувати інститути тьюторів, фасилітаторів,гувернерів, репетиторів,бізнес-тренерів, коучів, організаторів тренінгів, наставників, менторів та ін. Така проста аналогія тут не спрацює.Не виключено, що найбільш затребуваною спеціальністю у найближчому майбутньому стане психолог-комунікатор, тренер, наставник-організатор або оператор Центру освіти, у функції яких мають входити обов'язки розробляти план індивідуального розвитку для конкретної особистості і шляхи її мобільного залучення до рухливого соціуму.

Оскількиінформаційна цивілізація повинна ґрунтуватися на принципово іншому субстраті, мати специфічну структуру, тому й освіта має будуватися за іншим принципом, ставши Глобальною освітою, тобто такою, що обслуговує життєдіяльність людини у будь-якому куточку планетарного світу в різноманітті виробничихпроцесів.

Фундаменталізація буде наслідком розвиненого духовного виробництва. Це відбудеться за таким самим зразком, як відбулось з індустріалізацією. Сутність фундаменталізації освіти полягає в оволодінні людиною змістом процесу генералізації знань, що реалізується шляхом інтеграції загальнолюдських і професійних, теоретичнихіпрактичних раціональних і ірраціональних компонентів знань про планетарний соціальний світ і Всесвіт, здобутих на засадах системного підходу і принципу холізму (цілісності). При цьому фундаменталізація освіти реалізуєтьсяяк «тенденція поширення і поглиблення фундаментальної підготовки при одночасному скороченні обсягу загальних і обов'язкових дисциплін за рахунок більш суворого відбору матеріалу, системного аналізу змісту і виділення основних інваріант».

Швидкийнаступ індивідуалізованого суспільства і агресія приватного інтересу мимоволі несуть у собі якісно новий принцип організації навчання і виховання:з боку державного і приватного менеджменту освіти - принцип персоналізації освіти, а з боку студента або учня - принцип індивідуалізації. Тому цей момент має бути стрижнем, провідною ідеологемою розбудови системи освіти інформаційної доби. Він потребує серйозного теоретичного обґрунтування, оскільки завдяки цьому принципу можна розкрити природні задатки людини, сформувати креативну особистість з високим рівнем індивідуальної свободи. Саме цього вимагає ринок найближчого майбутнього, що переходитьнаглибоку автоматизацію і роботизацію промислових процесів. Пересічній людині «вижити» у таких умовах можна лише за рахунок організації власної справи, а талановитій - рухати уперед соціальний розвиток шляхом її участі у методологічній і аксіологічній обробці накопичених знань, створюючи нову онтологію планетарного соціального світу.

На користь формування системи новоїосвітисвідчить випереджальний розвиток морфології інформаційного суспільства в усіх сферах від управління державою до створення центрів дистанційної освіти і створення персональних кабінетів абітурієнтів. Це на сьогодні - доконаний факт. Тут повною мірою виявляється планетарна тенденція до становлення онтологічної цілісності й мережевості соціального світу, тобто перехід від стільникової («ячейкової») до мережевої структури. У просторі глобальної освіти ця тенденція не тільки розповсюдилась, але й матеріалізувалась у вигляді віртуальних мегауніверситетів та інших дистанційних форм навчання.

Отже, майбутнє за системою відкритої освіти, оскільки запанував дух безперервного навчання. «Відкрита освіта - це освіта без академічних вимог до вступу,зазвичай передбачається, що навчання проходить онлайн. «Відкриту» освіту розширює доступ до навчання, пропонованого в школах і університетах. Термін «відкритий» стосується усунення бар'єрів, які можуть перешкоджати як можливостям, так і визнанням участі в навчальному процесі, заснованому на навчанні. Одним з аспектів відкритості освіти є розробката впровадження відкритихосвітніх ресурсів.

Наприклад, інституційна практика, спрямована на усунення бар'єрів для входу, не матиме академічних вимог довступу. До таких університетів вже сьогодні відносяться Відкритий університет у Великобританії і Університет Атабаски, Університет Томпсон Ріверс, Open Learning [en] в Канаді. Програмидистанційного та електронного навчання, такі як MOOC і Open Course Ware [en], істотно вплинули на відкритість і доступність освіти. Відкриті навчальні заклади пропонують чимало безкоштовних схем сертифікації, акредитованих такими організаціями, як UKAS [en] у Великобританії і ANAB [en] в Сполучених Штатах.. .»[5].

Менеджерам освіти слід звернути увагу на досвід Нідерландіві Фінляндії, щодо рганізації вільної освіти для школярів.Наприклад, експериментального навчального закладу Agora Allege, що знаходитьсяуРурмонді (Нідерланди) і працює з 2007 року. Тут організація навчання спрямована на підвищення творчого потенціалу учнів за їх пропозиціями, а не на контрольоване навчання засобами класичної вербалізації з боку вчителів. Діти самі творять себе під супроводом тренерів. Вільних місць у цій школі немає. Креативна особистість - цілком закономірний результат такої освіти.

Таким чином на практиці це приводить до того, що навчальний процес «виходить» за межі класичних державних і приватних навчальних закладів, оскільки молодь масово намагається отримати сертифікати віртуальних неформальнихустанов,а роботодавці, у своючергу, вимагають при наймі на роботу підтвердженнясаметакої додаткової освіти. Головним напрямом освіти майбутнього має стати формування аналітичної компетентностіуплощині прийняття особистих і колективних рішень, оскільки проблема аксіоматичного оволодіння фактологічним матеріалом у найближчому майбутньому принципово знімається. Людина повинна самостійно орієнтуватись у нестандартних життєвих ситуаціях. Для цього важливо надати їй методологічні знання і сформувати практичні навички ухвалювати креативні рішення. Тому якісне надбання у змісті нової системи освіти полягає у «переході» її на рівень методологічної парадигми, що має забезпечити суспільне виробництво і накопичення когнітивного капіталу.

Перспективні форми і методи навчання вже сьогодні стають очевидними, оскільки дистанційне навчання, віртуальні університети, образна подача матеріалу на основі ІТ-технологій - це вже реальність освіти початку ХХІ ст. На черзі інтеграція мозку людини з інформаційними мережами, а то й прямий запис загальногуманітарної і професійної інформації на структури мозку людини. Останнє відбудеться найближчим часом за рахунок проривів у галузі природничих науках і технології 5G, про які ми, освітяни, мало що знаємо.

Повторимо думку про те, що породження системи освіти інформаційної доби відбувається в умовах саморозпаду системи індустріальної доби. Ця обставина затуманює появу першоелементів нової системи освіти. Їх ми відчуваємо більше інтуїтивно, ніж виокремлюємо завдяки теоретичним розмислам. Тому проблема ефективного управління навчально-виховним процесом полягає у сприйнятті і підтримці на основі «іконічного повороту» інформатизації освіти і збагачення новими науковими знаннями, своєчасне введення у практику якісно нового тезаурусу або докорінного оновлення її семантичного поля. Жорстке адміністрування з боку державного менеджменту на цьому етапі життєвого циклу системи освіти інформаційної доби неприпустиме, оскільки приватний інтерес до неї не визрів, тренди її саморозгортання ще тільки формуються, а соціальна інфраструктуравжепочала переструктуровуватися під шостий технологічний уклад. Професійна освіта тут очевидно відстає, оскільки його, нового укладу, семантика не адаптована під її апарат. Надмірне, науково необгрунтоване використання ІТ- технологій у навчальній і позанавчальнійдіяльності захоплює молодь, виникає потреба у психологічній реабілітації. Причина полягає у тому, що мозок молодої людини не співвимірний з обсягами інформації, яку містять сучасні соціальні мережі. До того ж з'явилися соціально небезпечні ігри, наприклад «Блакитний кит», «Біжи або помри», «Щезни на 24 години» та інші, що штовхають молодь до суїциду і порушення правил елементарної безпеки. У сучасному соціумі такі ігри стали соціальною проблемою.

У дискурсі вищевикладеного гострим є питання, наскільки практика вітчизняного державного управління освітою відповідає тенденціям нової доби. Наша відповідь негативна, оскільки державний менеджмент сьогодні наполягаєнапосиленні насильницької організації і на всеосяжному контролі за навчанням. На це спрямовані усі директиви останніх років. Навіть Болонськасистемамає насильницьким характер, оскільки розробила контроль не за кінцевим результатом, а намагається здійснювати його поетапно - за модулями навчального матеріалу і за кожним студентом на кожному занятті. Введення сьогодні так званої дуальної освіти слід розглядати вимушеним компромісом, ніж закономірністю раціонального «удосконалення» системи індустріальної освіти і принципом майбутньої освіти. Тому така практика державного управління на сьогодні є головною перешкодою для переходу до системи інформаційної освіти, побудованої на суб'єкт-суб'єктних відносинах, до якої більше тяжіють приватні,ніж державні навчальні заклади.

Держава України має бути більш гнучкою на шляху сприяння становленню інформаційної освіти. Ще раз підкреслимо: освіта має бути максимально відкритою, оскількиконформістськи налаштований професор або доцент не зможе зростити креативного фахівця відповідно до вимог вже не п'ятого, а шостого технологічного укладу. Залишатись системі управління освітою у так званому четвертому управлінському укладі, що організується на управлінні відхиленнями, - позавчорашній день.

Сучасний світ масово переходить у шостий управлінський уклад, тобто використовує регуляцію соціальними процесами шляхом створення низки зовнішніх умов, що викликають передбачувані реакції відповідної соціальної системи. У сфері сучасної освіти для цього призначена технологія евалюація (evaluation), до якої вітчизняний менеджмент освіти ще не дійшов. Рефлексивне управління залишається terra incognita для наших освітян. З вищевикладеного випливають головні висновки, що полягають у наступному: боротьба нового зі старим піднімає на поверхню якісно новий життєустрій планетарної спільноти - індустріальне суспільство поступається індивідуалізованому суспільству, приватний інтерес отримує значну перевагу над колективним, принцип динамічної рівноваги в економіці поступається принципові сталої нерівноважності, принципи природо споживання і природозбереження поступаються природокористуванню, в освіті конвеєрний принцип поступається принципу персоналізаціїУіндивідуалізації.

Зміна принципу організації системи освіти з конвеєрного на персоналізацію/індивідуалізацію є параметром управління в умовах міжцивілізаційногозсуву планетарного світу. Держава повинна зрозуміти цей потенційний резерв пришвидшення переходу до нового алгоритму буття і дати більшесвободидля саморозгортанняокремих елементів системи національної освіти. І якщо надати право приватнимзакладамбільш самостійно визначати організаційні правила освіти, то можна швидше зрозумітиновіалгоритми управління освітою ХХІ ст. Це можна забезпечити шляхом введення специфічних дипломів для випускників закладів приватної освіти.

При цьому ідея Планетарної особистості має бути закладена в основу педагогічної діяльності і громадського виховання, оскільки вона здатна сформувати і підтримувати життєдіяльність планетарного соціального організму. Освіта ХХІ ст. має, як відомо, випереджати становлення духовного виробництва. Це принциповий момент. Відповідно до цього маємо формувати кадровий потенціал нової системи освіти, а не безкінечно переатестовувати або підвищувати кваліфікацію,організовувати перепідготовку на застарілих принципах педагогічної діяльності. Перспектива нами тут пов'язується з технологією «еволюації», що «не зв'язується лише з процесом отримання оцінок, а розглядається набагато ширше - як інтегративна категорія оціночно-аналітичної діяльності в управлінні якістю освіти. Оскільки евалюація в освіті охоплює спектр теоретико- методологічних і практичних робіт щодо систематичного дослідження цінностей і позитивних якостей учнів, аналізованих на основі єдиної методології, поєднання кількісних і якісних методів для відстеження характеру і динаміки змін» [7].

Сигналом, ознакою того, що етап самоорганізації системи відкритої освіти інформаційної доби завершується, стане для нас загострення потреби у новій науковій картині світу, звернення філософів до ідеї антропоцену, опоранаідеологему людиноцентризму і вимоги до формування суспільної моралі, що свідчитиме про необхідність і можливість почати свідому регуляцію системи навчання і виховання молоді у новій парадигмі освітянського буття планетарної спільноти. Його тривалість визначає процес генної модифікації соціального інституту освіти, що є органом метаболізму планетарного соціального організму, а вже потім тільки з'явиться соціальна система нового виду освіти. Отже, новий вид цивілізації має сформувати новий вид освіти.

Висновки

Таким чином, при цьому інституалізація інформаційної цивілізації тільки почалась, і не виключно, що вона піде не по спроектованої нами колії. Це цілком можливо, оскільки ми не могли передбачити навіть більшої кількості напрямів проривів у горизонті інформатизації майбутньої доби. Наприклад, тільки введення у дію технології 5G здатне перекреслити усі наші прогнози, оскільки це практичне озброєння планетарної спільноти штучним інтелектом. Тому далеко не випадково, що вона вводиться у життя під великим секретом і під керівництвом перших осіб держав Великої сімки (G7). Чекати залишилось зовсім недовго.

Водночас явище кардинально оновленої освіти набуде, на нашу думку, у планетарному соціальному організмі значення ідеологеми соціального розвитку на зразок тієї, що у свій час виконувала релігійна ідеологема. Тобто, система освіти у ХХІ ст. набуде статусу параметра управління соціальним розвитком.

Це означатиме, що на практиці, нарешті, настане зоряний час панування фундаментальної науки і освіти. Що є вкрай обнадійливим дляусіхосвітян.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бауман, Зигмунт (2005). Индивидуализированное общество. Москва : Логос. 390.

2. Бек У. (2000). Общество риска. На пути к другому модерну. Москва : Прогресс- Традиция. 319.

3. Когнітивна наука / https://uk.wikipedia.org/wiki/Когнітивна_наука

4. Нобеля з економіки присудили за дослідження впливу інновацій на клімат і на економіку // https://24tv.ua/ru/mezhdunarodnye_novosti_tagU21/

5. Открытое образование // Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/

6. Тоффлер Е. Третя хвиля / пер. з англ. А.Євса. Київ: Вид. дім «Всесвіт», 2000. 480 с.

7. Эвалюация в образовании/ Режим доступу: https://konspekta.net/lek-9071.html

REFERENCES

1. Bauman, Zigmunt (2005). Individualizirovannoe obschestvo. Moskva : Logos. 390.

2. Bek U. (2000). Obschestvo riska. Na puti k drugomu modernu. Moskva : Progress-Traditsiya.

319.

3. KognItivna nauka / https://uk.wikipedia.org/wiki/KognItivna_nauka

4. Nobelya z ekonomIki prisudili za doslldzhennya vplivu InnovatsIy na kllmat I na ekonomIku // https://24tv.ua/ru/mezhdunarodnye_novosti_tag 1121/

5. Otkryitoe obrazovanie // Rezhim dostupu: https://ru.wikipedia.org/wiki/

6. Toffler E. (2000). Tretya hvilya / per. z angl. A.Evsa. KiIv: Vid. dIm «VsesvIt». 480.

7. Evalyuatsiya v obrazovanii/ Rezhim dostupu: https://konspekta.net/lek-9071.html

Размещено на Allbest.ru