Співпраця закладів вищої освіти із стейкхолдерами як умова підвищення ефективності підготовки майбутніх педагогів

доктор педагогічних наук, доцент,

професор кафедри технологічної та

професійної освіти й декоративного мистецтва

Хмельницький національний університет

доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри технологічної та професійної освіти й декоративного мистецтва Хмельницький національний університет

Doctor of Sciences in Pedagogy, Associate Professor,

Professor at the Department of Technological and

Professional Education and Decorative Arts,

Khmelnytskyi National University, Faculty of Humanities and Pedagogy

Doctor of Sciences in Pedagogy, Associate Professor,

Head of the Department of Technological and

Professional Education and Decorative Arts,

Khmelnytskyi National University, Faculty of Humanities and Pedagogy

The article deals with the problem of cooperation between higher education institutions and stakeholders. It shows that the effectiveness of the educational process depends on educational institutions' consideration of interests of all stakeholders and cooperation with them both in the external and internal educational environment. It specifies the concept of stakeholder as a person or a group of persons who influence higher education institutions' organization of the educational process and implementation of degree programs or directly affect educational activities of higher education institutions and provide suggestions and recommendations for improving the educational process, its social status and indicators. The systematization of relevant scientific works and experience of higher education institutions providing teacher training allows to identify the main groups of stakeholders, their interests and forms of cooperation with each group of potential stakeholders. According to the affiliation of higher education institutions, stakeholders can be conditionally divided into two types, namely, external and internal. The article notes that it is possible to differentiate stakeholders within each of these groups on various grounds, such as capacity for cooperation, level of competency, social status, interest in improving the educational process and the quality of teacher training. The article focuses on the mechanisms of interaction with stakeholders and forms of cooperation between higher education institutions and different groups of stakeholders, which makes it possible to take into account not only the needs of the industry but also regional specifics of professional training and promising experience in such training and introduce innovative educational and production technologies. It reveals the peculiarities of involving such groups of stakeholders as employers, specialists in the field, graduates, higher education applicants, research and teaching staff of the educational and research institutions (Ukrainian and foreign). It determines and describes the three main approaches to the cooperation of higher education institutions with stakeholders: focusing on the interests of a particular stakeholder, taking into account the interests of the main (key) groups of stakeholders, considering the interests of as many stakeholders as possible.

Метою статті є визначення сутності поняття «стейкхолдери», виокремлення груп стейкхолдерів та форм співпраці з ними закладами вищої освіти в процесі підготовки майбутніх педагогів. Зазначену мету було конкретизовано в таких завданнях: 1) за результатами аналізу наукових джерел визначити сутність поняття «стейкхолдери» й виокремити групи стейкхолдерів, яких залучають до підготовки майбутніх педагогів; 2) визначити і схарактеризувати форми співпраці зі стейкхолдерами закладу вищої освіти в процесі підготовки майбутніх педагогів.

Результати дослідження / research findings

У наукових джерелах є різні трактування поняття «стейкхолдер». На думку В. Якимець, стейкхолдер - це той, хто володіє репутацією, владою або іншим капіталом, інвестованим у проєкт, та до певної міри приймає будь-які ризики цього проєкту [2, с. 142]. Класично поняття «стейкхолдери» потрактовують як зацікавлених сторін, фізичних та юридичних осіб, які мають легітимний інтерес у діяльності організації, тобто певною мірою залежать від неї або можуть впливати на її діяльність. За результатами досліджень Г. Піскурської можна стверджувати, що поряд із терміном «стейкхолдер» використовують синонімічні поняття, наприклад, «зацікавлена сторона», «причетна сторона», «група впливу», «учасники коаліції», «коаліція впливу», «зацікавлена група», «група інтересів», «цільова аудиторія» [6]. Отже, під поняттям «стейкхолдер» будемо розуміти особу або певну групу осіб, які впливають на організацію освітнього процесу закладу вищої освіти й реалізацію освітньої програми зокрема, або відчувають безпосередній вплив освітньої діяльності закладів вищої освіти та спроможні надати пропозиції, рекомендації щодо покращення ефективності освітнього процесу в закладі вищої освіти, підвищення його суспільного статусу та показників.

Зазначимо, що практика залучення стейкхолдерів до розроблення та впровадження освітньої програми є порівняно новою для закладів вищої освіти України та самих стейкхолдерів. Не зважаючи на це, заклади вищої освіти, у контексті сучасних вимог до організації освітнього процесу й відповідності критеріям акредитації освітніх програм, активно намагаються залучати різні групи стейкхолдерів. Налагодження співпраці закладів вищої освіти з різними групами стейкхолдерів є однією з важливих умов підвищення ефективності освітнього процесу й підвищення якості підготовки фахівців.

Результати аналізу наукової літератури та досвіду роботи закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку майбутніх педагогів, дали змогу визначити основні групи стейкхолдерів, їхні інтереси та форми співпраці з кожною групою потенційних стейкхолдерів у процесі підготовки майбутніх педагогів (таблиця 1).

Таблиця 1 Форми співпраці зі стейкхолдерами закладу вищої освіти в процесі підготовки майбутніх педагогів (на основі опрацювання праць А. Аммарі [1] та В. Чепак [10])

Однак, як свідчать результати дослідження, залучення різних груп стейкхолдерів до розроблення й удосконалення освітніх програм і освітнього процесу загалом, мають свої особливості й певні проблеми. У статті зупинимося на висвітленні особливостей залучення таких груп стейкхолдерів, як роботодавці й фахівці галузі, випускники, здобувачі вищої освіти, педагогічні та науково-педагогічні працівники інших освітніх та наукових установ (вітчизняних та зарубіжних).

З огляду на те, що підготовка за освітньою програмою здобувача вищої освіти здійснюється насамперед для підготовки його, як конкурентоспроможного фахівця, важливим є думка роботодавців про випускників освітньої програми й рекомендації щодо її удосконалення. Саме роботодавці в певною мірою формують соціальне замовлення в тих чи інших фахівцях на регіональному рівні, визначають вимоги, яким вони мають відповідати. Однак, хочемо зазначити, що не всі роботодавці в ознайомленні з вимогами й структурою освітньої програми, стандартами вищої освіти відповідної спеціальності, що ускладнює можливість внесення ними конструктивних пропозицій щодо мети, компетентностей та програмних результатів навчання. З іншої сторони, зазначимо, що рекомендації роботодавців є слушними в контексті визначення загальних вимог до випускника освітньої програми відповідно до вимог професії, змісту підготовки в сучасних умовах. Тому і пропозиції роботодавців як і фахівців галузі здебільшого стосуються того, що має знати й уміти випускник, на що зорієнтованим, які особистісно-професійні якості мають бути сформовані.

Цінними з позиції удосконалення освітньої програми, як свідчить аналіз пропозицій, є рекомендації випускників. Це зумовлено насамперед тим, що знаючи особливості реалізації певної освітньої програми й розпочавши самостійну професійну діяльність, випускник чітко усвідомлює можливі прогалини в підготовці. Необхідно зазначити, що з цієї позиції випускник є одночасно і фахівцем галузі. Саме тому, випускники освітньої програми, які після завершення навчання працюють за спеціальністю, надають конструктивні рекомендації та зауваження. Адже наявність протиріч між наявним рівнем їхньої підготовки й тими вимогами, що висувають до нього в реальних умовах професійній діяльності дають змогу випускнику, який одночасно є і фахівцем галузі, чітко визначити недоліки освітньої програми й напрями її удосконалення. Відмітимо, що співпраця з випускниками й фахівцями галузі не мусить обмежуватися лише цим. Зазначимо, що співпраця з фахівцями галузі не повинна мати формальний характер. Важливо їх залучати до проведення аудиторних занять, керівництва практикою, організації спільних круглих столів, конференцій, майстер-класів, тренінгів тощо.

Наступна група стейкхолдерів - це здобувачі вищої освіти. Обґрунтуємо необхідність врахування думок здобувачів вищої освіти, що навчаються за відповідною освітньою програмою. Ефективність їхнього залучення до розроблення та оновлення освітньої програми й удосконалення процесу її реалізації залежить значною мірою від обізнаності здобувачів вищої освіти із нормативними документами, що регулюють організацію освітнього процесу, вимогами до структури освітньої програми, компетентностями та програмними результатами, які мають бути сформовані в них тощо. Необхідно, щоби здобувачі вищої освіти були активними учасниками освітнього процесу, залучалися до обговорення освітніх програм, брали участь в опитуваннях щодо рівня їхньої задоволеності технологіями й методами навчання та контролю, ефективністю викладання навчальних дисциплін, дієвістю практик. Це дасть змогу визначити й використовувати в освітньому процесі найбільш ефективні технології та методи навчання й контролю, уникнути дублювання навчального матеріалу, визначити здатність викладачів групи забезпечення до педагогічної взаємодії з учасниками освітнього процесу й думку здобувачів вищої освіти щодо рівня їхньої професійної компетентності в контексті викладання відповідних навчальних дисциплін. Особливу увагу треба приділяти результатам анкетування після завершення проходження педагогічної практики. Саме реалізація функцій педагога в умовах реального освітнього процесу дає змогу здобувачам вищої освіти виокремити ті компетентності й програмні результати навчання, які недостатньо в них сформовані для успішної майбутньої професійної діяльності. Наголосимо, що педагогічна практика є тією формою професійної підготовки, що дає змогу запросити до обговорення ефективності реалізації

освітньої програми підготовки майбутнього педагога не лише здобувачів вищої освіти, а й фахівців галузі, що здійснюють на базі проходження практики керівництво нею й мають змогу оцінити рівень готовності студентів до професійної діяльності, а також приймають участь у захисті звітів за результатами проходження практики, курсових та кваліфікаційних робіт.

Групою стейкхолдерів, залучення яких дає змогу опановувати й переймати передовий досвід організації освітнього процесу, використання інноваційних технологій є педагогічні та науково-педагогічні працівники інших освітніх та наукових установ (вітчизняних та зарубіжних). Ця група стейкхолдерів має свої особливості, що обумовленні своїм баченням реалізації освітнього процесу відповідно до традицій закладу вищої освіти, в якому вони працюють, досягненнями наукових шкіл. Саме тому залучення педагогічних та науково-педагогічних працівників інших освітніх та наукових установ дає змогу поглянути на організацію освітнього процесу з іншої точки зору, з врахуванням інших методологічних підходів, наукових позицій та методик підготовки. Співпраця не мусить обмежуватися лише вивченням освітніх програм підготовки фахівців закладів, де працюють педагогічні та науково-педагогічні працівники, конференціями, опитуваннями та рецензуванням кваліфікаційних робіт, освітніх програм тощо. Ефективними формами співпраці з педагогічними та науково- педагогічними працівниками інших освітніх та наукових установ (вітчизняних та зарубіжних) є залучення їх до проведення аудиторних занять, майстер-класів, тренінгів, рецензування ними кваліфікаційних робіт. Для підвищення рівня професійної компетентності, професійного розвитку педагогічних працівників, які відповідають за реалізацію освітнього процесу за відповідною освітньою програмою важливо переймати досвід провідних вітчизняних та зарубіжних закладів, що здійснюють підготовку фахівців цієї спеціальності під час стажування. Тому стажування розглядаємо як своєрідну форму взаємодії, яка реалізується закладами вищої освіти, науковими установами на основі договорів про співпрацю й дає змогу спостерігати освітній процес у тому чи іншому закладі в реальних умовах, відвідувати заняття, спілкуватися з учасниками освітнього процесу з вивчення кращих практик, опанування сучасними технологіями й методами навчання.

Зазначимо, що в контексті виокремлених груп стеикхолдерів, базуючись на результатах дослідження О. Аммарі [1], їх умовно можна розділити на два типи: зовнішні та внутрішні стегікхолдери - відповідно до приналежності закладу вищоі освіти. До зовнішніх стеикхолдерів відносимо роботодавців, фахівців галузі, педагогічних та науково-педагогічних працівників інших освітніх та наукових установ (вітчизняних та зарубіжних), учнів (маибутніх абітурієнтів), представників громадських об'єднань, місцевих громад та представників місцевих організацій Внутрішніми стеикхолдерами є: здобувачі вищоі освіти, науково-педагогічні працівники та інші співробітники ЗВО, батьки здобувачів вищої' освіти. Зауважимо, що стеикхолдери можуть здіиснювати прямии та опосередкований^ вплив на якість освітнього процесу та иого удосконалення. Крім того, в межах кожноі з визначених груп можливим є диференціювання стеикхолдерів за різними ознаками, наприклад, здатністю до взаємодії, рівнем іхньоі компетентності, соціальним положенням, зацікавленістю в удосконаленні освітнього процесу та якості підготовки фахівців і т. ін. Механізми взаємодії зі стеикхолдерами є своєрідною системою менеджменту, що базується на принципах безперервного вдосконалення та самовдосконалення, планування та моніторингу якості освітнього процесу. Співпраця закладу вищоі освіти з різними групами стеикхолдерів дає змогу врахувати не лише потреби галузі, а и регіональні особливості щодо підготовки фахівців, перспективний^ досвід підготовки відповідних фахівців, впровадити інноваціині освітні та виробничі технології.

Як свідчать дані, наведені в таблиці 1, існують різні форми співпраці закладу вищої освіти зі стейкхолдерами. Для вибору ефективної форми співпраці необхідно проаналізувати особливості кожної форми та можливості її використання для певної групи стейкхолдерів. Пропозиції та рекомендації висловлені стейкхолдерами під час обговорення освітньої програми, побажання щодо можливих напрямів підвищення ефективності освітнього процесу мають бути зафіксовані й розглянуті гарантом та групою забезпечення освітньої програми. Водночас, як свідчать результати аналізу наукових праць[8, с. 50], заклад вищої освіти бере за основу один із трьох визначених підходів: фокусування уваги на інтересах певного стейкхолдера, врахування інтересів основних (ключових) груп стейкхолдерів, урахування інтересів якомога більшої кількості стейкхолдерів. Схарактеризуємо кожний із них.

1) Фокусування уваги на інтересах певного стейкхолдера відбувається лише в тому випадку, якщо діяльність закладу вищої освіти залежить напряму від його інтересів. Як правило, це стосується закладів приватної форми власності. Однак необхідно пам'ятати, що надмірна увага й орієнтація на інтереси лише одного зі стейкхолдерів, невраховування інтересів інших учасників освітнього процесу, змушує їх шукати інші заклади вищої освіти для навчання та професійної діяльності.

2) Врахування інтересів основних (ключових) груп стейкхолдерів. Цей підхід вимагає визначення основних груп стейкхолдерів та ранжування їхніх пропозицій за певними ознаками, наприклад, за ступенем важливості рекомендацій або за рівнем інноваційності. Необхідно також чітко визначити форми співпраці з кожною групою стейкхолдерів і механізми взаємодії. Цей підхід дає змогу досягти оптимальних результатів удосконалення освітнього процесу в довгостроковій перспективі з урахуванням різних позицій та груп стейкхолдерів. Основний ризик під час реалізації цього підходу полягає в тому, щоби не допустити маніпулювання зі сторони одного зі стейкхолдерів або однієї з основних груп стейкхолдерів, що здатне призвести до зниження рейтингу закладу вищої освіти.

3) Врахування інтересів якомога більшої кількості стейкхолдерів. Під час реалізації цього підходу не обов'язково розглядати інтереси стейкхолдерів як альтернативні. Зрозуміло, що інтереси всіх груп стейкхолдерів мають право бути взятими до уваги й врахованими під час оновлення освітньої програми, удосконалення освітнього процесу підготовки фахівців. Саме врахування інтересів якомога більшої кількості стейкхолдерів є однією з умов налагодження продуктивної взаємодії з ними на засадах співпраці. Водночас виникає необхідність у визначенні механізмів врегулювання та погодження інтересів стейкхолдерів. Тому для визначення важливості груп стейкхолдерів та важливості співпраці з ними виокремлюють певні критерії [4]:

- відповідальності (виокремлення стейкхолдерів, перед якими існують зобов'язання або можуть виникнути в найближчому майбутньому);

- впливовості (визначення зацікавлених осіб, які впливають на діяльність закладу вищої освіти);

- залежності (виокремлення стейкхолдерів, які прямо або опосередковано залежать від діяльності закладу вищої освіти);

- представництва (визначення зацікавлених осіб, які можуть представляти інтереси різних груп);

- поточних та стратегічних намірів (виокремлення стейкхолдерів, на задоволення інтересів яких прямо або опосередковано орієнтовані освітні програми підготовки фахівців, діяльність закладу вищої освіти загалом).

Для нормативного регулювання цього процесу важливим є розроблення та затвердження закладом вищої освіти внутрішніх положень про залучення стейкхолдерів до освітнього процесу. Це дасть змогу в межах автономії закладу вищої освіти унормувати процедуру співпраці зі стейкхолдерами й чітко визначити можливі напрями й форми співпраці.

Висновки та перспективи подальших досліджень / conclusions and prospects for further research

Отже, з'ясовано сутність поняття «стейкхолдер», під яким розуміємо особу або певну групу осіб, які впливають на організацію освітнього процесу закладом вищої освіти й реалізацію освітньої програми зокрема, або відчувають безпосередній вплив освітньої діяльності закладів вищої освіти та спроможні надати пропозиції, рекомендації щодо покращення ефективності освітнього процесу в закладі вищої освіти, підвищення його суспільного статусу та показників. До основних груп стейкхолдерів для закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку майбутніх педагогів віднесено: здобувачів вищої освіти; науково-педагогічних працівників та співробітників закладу вищої освіти; батьків здобувачів вищої освіти; роботодавців; фахівців галузі; педагогічних та науково-педагогічних працівників інших закладів та наукових установ (вітчизняних та зарубіжних); учнів закладів загальної середньої та професійної (професійно-технічної) освіти як майбутніх абітурієнтів; представників громадських об'єднань, місцевих громад; представників міжнародних організацій. Відповідно до приналежності закладу вищої освіти, здійснено умовний розподіл стейкхолдерів на зовнішніх та внутрішніх. До зовнішніх стейкхолдерів віднесено роботодавців, фахівців галузі, педагогічних та науково-педагогічних працівників інших освітніх та наукових установ (вітчизняних та зарубіжних), учнів (майбутніх абітурієнтів), представників громадських об'єднань, місцевих громад та представників місцевих організацій. Внутрішніми стейкхолдерами визначено здобувачів вищої освіти, науково-педагогічних працівників та інших співробітників ЗВО, батьків здобувачів вищої освіти. Для визначення важливості груп стейкхолдерів та важливості співпраці з ними необхідно враховувати такі критерії: відповідальності (виокремлення стейкхолдерів, перед якими єзобов'язання або можуть виникнути в найближчому майбутньому); впливовості (визначення зацікавлених осіб, які впливають на діяльність закладу вищої освіти); залежності (виокремлення стейкхолдерів, які прямо або опосередковано залежать від діяльності закладу вищої освіти); представництва (визначення зацікавлених осіб, які можуть представляти інтереси різних груп); поточних та стратегічних намірів (виокремлення стейкхолдерів, на задоволення інтересів яких прямо або опосередковано орієнтовані освітні програми підготовки фахівців, діяльність закладу вищої освіти загалом). Це дає змогу визначити один із підходів, який закладом вищої освіти буде закладено в механізми співпраці із зацікавленими особами: фокусування уваги на інтересах певного стейкхолдера, врахування інтересів основних (ключових) груп стейкхолдерів, урахування інтересів якомога більшої кількості стейкхолдерів. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вивченні методичних засад співпраці із різними групами стейкхолдерів та обґрунтуванні механізмів нормативного регулювання залучення стейкхолдерів до аудиторних занять.

Список використаних джерел та транслітерація / references (translated and transliterated