Плани, плани-конспекти та конспекти лекційного і практичного занять. Наукові вимоги до їх структури. Проблема традиційних та нестандартних занять

Размещено на http://www.allbest.ru/

Есе на тему: «Плани, плани-конспекти та конспекти лекційного і практичного занять. Наукові вимоги до їх структури. Проблема традиційних та нестандартних занять»

1. Плани-конспекти лекційного заняття

1. Лекція - це логічне, послідовне викладення матеріалу, яке характеризується судженням, висновками, підсумком.

2. Лекція - основна форма проведення навчальних занять у вищих навчальних закладах і призначена для засвоєння теоретичного матеріалу.

3. Як правило, лекція є елементом системи занять, який охоплює основний теоретичний матеріал окремої або кількох тем навчальної дисципліни. Тематика курсу лекцій визначається робочою програмою. Можливе читання окремих лекцій з проблем, які стосуються даної навчальної дисципліни, але не охоплені навчальною програмою.

4. Лекції проводяться лекторами, професорами і доцентами, викладачами вищого навчального закладу, а також провідними науковцями або спеціалістами, запрошеними для читання лекцій.

5. Лектор, якому доручено читати курс лекцій, зобов'язаний перед початком відповідного семестру подати на предметну або циклову комісію складений ним конспект лекцій, контрольні завдання для проведення підсумкового контролю, передбаченого навчальним планом і програмою для даної навчальної дисципліни.

6. Лектор зобов'язаний дотримуватися навчальної програми щодо тем лекційних занять, але не обмежуватися в питаннях трактування навчального матеріалу, формах і засобах доведення його до студентів.

Основні типи лекційних занять:

вступна лекція;

проблемна лекція;

тематична лекція з елементами евристичної бесіди;

лекція з елементами проблемних ситуацій;

лекція з використанням ЕОМ і ТЗН;

лекція з використанням реферативних робіт студентів;

оглядова лекція.

Основні вимоги до лекції:

високий науковий фаховий рівень лекційних занять;

високий організаційно-методичний рівень лекційних занять;

лекція повинна читатись відповідно до змісту програми, із дотриманням тем лекційних занять;

лекція повинна містити новини галузі;

надається право читати лекцію найдосвідченішим викладачам;

дотримання вимог міждисциплінарних зв'язків;

до початку семестру лектор зобов'язаний затвердити і подати на циклову комісію конспект лекцій з даної дисципліни.

2. Вимоги до конспекту лекцій

Конспект лекцій повинен мати такі елементи:

назву дисципліни та спеціальності;

загальний обсяг дисципліни та обсяг лекцій (год);

рекомендації щодо вивчення дисципліни;

наявність, види та методи поточного й підсумкового контролю знань;

рекомендовану літературу та інші джерела інформації щодо дисципліни.

Кожна лекція повинна мати такі елементи:

тему;

питання, що розглядаються (звичайно не більше трьох);

план;

основні положення та висновки, ілюстративний матеріал, а також посилання на технічні засоби навчання;

контрольні питання;

завдання студентам для самостійної роботи;

рекомендована література та інші джерела інформації щодо теми, яка розглядається.

Більш докладне розкриття теми лекції, близьке до викладання її автором в аудиторії, є текстом лекції. Тексти лекцій готуються до видання за правилами підручників і навчальних посібників.

3. Лекція-бесіда(діалог з аудиторією)

передбачає безпосередній контакт викладача з аудиторією;

дозволяє визначити зміст теми викладу навчального матеріалу з урахуванням

особливостей аудиторії;

дозволяє використати колективне коло знань, запитання до аудиторії можуть ставитися

на початку лекції і протягом заняття;

запитання не повинні бути для контролю знань, а для вияснення рівня орієнтованості і

пізнання студентів з певної проблеми, ступінь їх готовності до сприйняття нового матеріалу;

запитання адресуються до всієї аудиторії;

повинні формулюватись так, щоб відповіді були конкретними, студенти відповідають з

місця;

запитання можуть бути елементарними і проблемними;

лектор зобов'язаний піклуватися про те, щоб запитання не залишалися без відповіді.

Лекція-дискусія:

викладач не тільки використовує відповіді студентів на запитання, але й організовує

вільний обмін думками в інтервалах між логічними розділами;

дозволяє викладачеві керувати колективною думкою студентів; використовувати її з метою переконання, виправлення помилок, негативних явищ;

ефективність буде лише при правильному підборі запитань для дискусії і вмілому цілеспрямованому керівництві нею;

вибір запитань визначається викладачем залежно від складу студентів, матеріалу і конкретних даних завдань, які лектор ставить перед собою;

лекція із застосуванням техніки зворотного зв'язку;

викладач з допомогою ТЗН має можливість одержати відповідь про реакцію всієї групи на поставлене запитання;

у кінці кожного розділу даються запитання і на екрані висвічується правильний результат;

запитання задаються на початку і в кінці викладу кожного логічного розділу лекції, по-перше, для того, щоб дізнатися на скільки студенти знають про дану проблему, по-друге, щоб вияснити рівень засвоєння матеріалу. Незадовільні результати підкажуть як змінити методи ведення лекції;

найпростіший зворотний зв'язок можна здійснити методом усного опитування, застосуванням найпростіших тестів, безмашинного, машинного програмованого контролю тощо.

4. Структура лекції

Вступна частина:

- формування мети і завдань;

- коротка характеристика основної проблеми;

- встановлення міжпредметних зв'язків;

- список літератури.

Виклад лекційного матеріалу:

- встановлення, аналіз, доказ подій і явищ;

- розгляд фактів;

- характеристика певних точок зору на це питання;

- зв'язок з практикою, майбутньою професією.

Висновок:

- формування висновків;

- постановка завдань для самостійної роботи;

- методичні поради;

- відповіді на запитання студентів.

5. Практичне заняття

1. Практичне заняття - форма навчального процесу, при якій викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання відповідно до сформованих завдань.

2. Практичне заняття проводиться з метою формування у студентів умінь і навичок роботи з технікою, обладнанням, для більш глибокого їх вивчення, виконання окремих прийомів тощо.

3. За метою і структурою практичні заняття є ланцюжком, який пов'язує теоретичне навчання і навчальну практику з дисципліни.

4. Перелік тем практичної роботи визначається робочою навчальною програмою дисципліни.

5. Проведення практичного заняття ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідних теоретичних положень, наборі завдань різної складності для розв'язання їх студентами на занятті.

Практичне заняття включає:

проведення попереднього контролю знань, умінь і навичок студентів;

виконання практичних завдань;

постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення за участю студентів,

розв'язування контрольних завдань;

їх перевірку, оцінювання;

домашнє завдання

5. Методичні рекомендації до практичного заняття

Методичні рекомендації до практичного заняття повинні мати такі елементи:

- номер і тему заняття;

- мету і завдання заняття;

- постановку завдання (опис конкретної ситуації);

- за потреби коротко основні відомості з теорії або лекційних занять,

- потрібні технічні засоби, наочність, довідковий матеріал тощо;

- вирішення типового завдання;

- аналіз одержаних результатів і можливих варіантів завдання та шляхів їх розв'язання;

- завдання для самостійної роботи;

- критерії оцінювання роботи студента на практичному занятті;

- контрольні питання;

- рекомендовану літературу та інші джерела інформації щодо теми, яка розглядається;

- додатки за потреби (довідковий матеріал, перелік завдань для самостійної роботи тощо).

6. Проблема традиційних та нестандартних занять

Цікавими для теорії та практики є власне нестандартні уроки, для яких характерне таке структурування змісту й форми, яке викликає передусім інтерес в учнів і сприяє їх оптимальному розвитку і вихованню. До них відносять нестандартні уроки:

1. Уроки змістової спрямованості: уроки-семінари, уроки-лекції, уроки-конференції;

2. Інтегровані уроки: уроки-комплекси, уроки-панорами, міжпредметні уроки; Уроки-змагання: уроки-конкурси, уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини. Уроки суспільного огляду знань: уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експромтіспити, уроки-консиліуми, Уроки комунікативної спрямованості: уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі.

Театралізовані уроки: уроки-спектаклі, уроки-концерти, кіно- уроки, дидактичний театр; Уроки-пошуки: уроки-подорожі, уроки-дослідження, уроки-розвідки, уроки-наукові дослідження; Уроки-ділові, рольові ігри: уроки-суди, уроки-захисти проектів, уроки - «слідство ведуть знавці», уроки-імпровізації, уроки-імітації.

Крім провідної форми організації навчальної діяльності учнів - уроку, використовують також допоміжні форми: семінари, практикуми, лекції, навчальні екскурсії, предметні гуртки, факультативні заняття, індивідуальні та групові консультації.

Під час організації та проведення уроку необхідно дотримуватися певних вимог, а саме: загальних, виховних, дидактичних, психологічних, розвиваючих та гігієнічних. Виховні вимоги передбачають реалізацію виховних функцій навчання. Дидактичні задачі уроку реалізуються в реальній педагогічній діяльності через учбові задачі (задачі для учнів). Це вирішення учнями задач, виконання вправ, розбір речень тощо. Ці задачі відображають навчальну діяльність учнів в конкретних навчальних ситуаціях. Психологічні вимоги полягають у врахуванні психологічних особливостей учнів, стимулюванні позитивного ставлення до навчання, формуванні позитивної мотивації. Розвиваючі - сприяють гармонійному розвитку дитини. Гігієнічні вимоги спрямовані на забезпечення на уроці умов, що не шкодять здоров'ю учнів тощо.

Шляхи використання нетрадиційних форм навчання

Форма навчання - цілеспрямована організація взаємодії вчителя і учнів, що характеризується розподілом навчально-організаційних функцій, добором і послідовністю ланок навчальної роботи, режимом - часовим і просторовим ; цілеспрямована, чітко організована, змістовно насичена й методично забезпечена система пізнавального та виховного спілкування, взаємодії, відносин учителя й учнів.

Функції форм навчання: навчально-освітня, виховна, організаційна, психологічна, розвиваюча, інтегративно-диференційна, систематизуюча, координаційна, стимуляційна.

Основні форми організації навчальної роботи: урок, екскурсія, заняття в навчальних майстернях, форми трудового та виробничого навчання, факультативні заняття, домашня робота, форми позакласної навчальної роботи (предметні гуртки, студії, наукові товариства, олімпіади, конкурси). Нетрадиційні форми навчання такі, що вже відомі в номенклатурі організаційних форм навчання, але їх актуалізація здійснюється в ті моменти, коли з'являються якісно нові соціальні завдання, з також форми, котрі відзначаються нестандартністю організації навчального процесу, забезпечуючи оптимальність розв'язання навчально-виховних завдань. Нестандартні уроки руйнують застиглі штампи так званих зунів (знання, уміння, навички). лекційний урок навчання

Структура нових типів уроків також відмінна від традиційних. Дидактика виходить з таких аспектів ефективності уроку: керування пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання; напружена, досконало організована й результативна пізнавальна діяльність учнів; ретельна діагностика причин, що впливають на якість занять, прогнозування здійснення і результатів навчально-виховного процесу, вибір на цій основі досконалої технології досягнення запроектованих результатів; творчий підхід до розв'язання нестандартних завдань відповідно до наявних умов та можливостей; обґрунтований вибір, доцільне застосування необхідного і достатнього для досягнення мети комплексу дидактичних засобів; диференційований підхід до окремих груп учнів; ефективне використання кожної робочої хвилини на уроці; атмосфера змагання, стимулювання, дружнього спілкування, прогнозування навчальної діяльності, вибір на цій основі досконалої технології досягнень запрограмованих результатів. Нестандартні уроки дозволяють урізноманітнювати форми й методи роботи, позбавлятися шаблонів, створюють умови для виховання творчих здібностей школяра, розширюють функції вчителя, дають змогу враховувати специфіку певного матеріалу та індивідуальні особливості кожної дитини. Використання нестандартних форм уроків сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів, діти безпосередньо беруть участь у процесі навчання. Пізнавальна діяльність учнів переважно має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб'єктів навчання, дає можливість для обміну інтелектуальними цінностями, порівняння й узгодження різних точок зору про об'єкти, які вивчаються на уроці.

Ефективність нестандартних уроків забезпечується за умови володіння вчителем методикою їх проведення та умілого використання таких уроків у певній системі в поєднанні з традиційними формами роботи. Висновки

Пошуки творчих учителів покликали до життя нові види уроків, відмінні від планових, для яких характерні: максимальна щільність, насиченість різними видами пізнавальної діяльності, запровадження самостійної діяльності учнів, використання програмованого і проблемного навчання, здійснення між предметних зв'язків, усунення перевантаженості учнів.

Нетрадиційні форми проведення уроків дають можливість не тільки підняти інтерес учнів до досліджуваного предмета, але й розвивати їхню творчу самостійність, навчати роботі з різними джерелами знань.

Такі форми проведення занять «знімають» традиційність уроку, пожвавлюють думку. Однак необхідно відзначити, що занадто часте звертання до подібних форм організації навчального процесу недоцільно, тому що нетрадиційне може швидко стати традиційним, що в остаточному підсумку приведе до падіння в учнів інтересу до предмета.

Размещено на Allbest.ru