Інформаційні технології в освіті: правове регулювання

Размещено на http://allbest.ru

Інформаційні технології в освіті: правове регулювання

Давидова Н.О. доктор юридичних наук, доцент

м. Київ, Україна

Комплексна галузь IT-право активно розвивається в Україні та в світі. Наявні на ринку підручники та монографії включають широке коло правових питань в IT, але жоден не охоплює специфіку освітньої сфери. Сучасні інформаційні та комунікаційні технології є невід'ємним елементом діяльності кожного підприємства й організації, вони використовуються в кожній сфері людської діяльності, де освіта не є виключенням. Інформатизація освіти - це досить складна сучасна тенденція, пов'язана з упровадженням в навчально-виховний процес різного роду інформаційних засобів, що працюють на основі мікропроцесорів, а також електронної продукції і нових педагогічних технологій, що базуються на використанні інформаційно-комунікаційних технологій для навчання. Право зі своїм складним і подекуди інертним та недосконалим інструментарієм має відповідати викликам суспільства і забезпечувати права й охоронювані законом інтереси.

Реалізація сучасних освітніх трендів глобалізації та технологізації неможлива без застосування сучасних електронних засобів навчання, що передбачають високий рівень індивідуалізації освітньої діяльності студента. Потребує переосмислення правове регулювання онлайн освіти оскільки вона породжує низку питань, невідомих традиційній формі освіти. Поширення інформаційно-комунікаційних технологій призвело до появи нового масиву правових питань захисту інтелектуальної власності, прайвесі, свободи слова, авторського права викладача на навчальні матеріали, розміщені в мережі інтернет, контролю за плагіатом, питання контролю за якістю знань, питання взаємовідносин з організаціями, що забезпечують технічну підтримку дистанційного навчання. Ці виклики змушують адміністрацію університету переглянути внутрішні правила поведінки студентів, правила академічної чесності, норми права інтелектуальної власності, правила поширення навчальних матеріалів. Активізація використання інтернету та дистанційної форми навчання створила потенційну можливість залучення інституції вищої освіти до правових спорів з іншою країною, навіть якщо заклад освіти не має фізичного представництва в іншій країні, але відкрив там програму дистанційного навчання. Правове регулювання у реальному світі пов'язане з національним режимом, в той час як цифрове середовище не знає кордонів. Набувають популярності масові відкриті онлайн-курси (з англ. Massive open online course (МООС), які є безоплатними і відкритими через інтернет для всіх бажаючих, незалежно від країни походження та країни перебування, незалежно від рівня професійної підготовки (від новачків до досвідчених фахівців), незалежно від сфери знань. На додаток до традиційних матеріалів навчального курсу - відео-лекцій, читання, тестів для самоперевірки і домашніх завдань, MOOC надає можливість використання інтерактивного форуму користувачів, який допомагає створити спільноту студентів та викладачів. Прикладами MOOC є Coursera, EdX, Udacity, The Open University, Khan Academy.

Необхідною складовою сучасного закладу освіти є наявність у всіх суб'єктів навчання необхідного для комунікацій інструментарію не лише в межах аудиторії, а й у єдиному інформаційному середовищі для розміщення навчально-методичних матеріалів та взаємодії з ними, управління процесом навчання. Існують численні онлайн ресурси для підвищення ефективності онлайн навчання, зокрема Mentimeter, Weschool, Kahoot, Google Forms, Schoology, Classlink, Seesaw та чимало інших. Лідером для українського онлайн освітнього середовища беззаперечно є платформа Moodle, яка дозволяє розміщувати навчальні матеріали, проводили онлайн лекції та семінари, приймати іспити та заліки.

Платформа може забезпечує самостійну реєстрацію користувачів та самостійний запис на доступні курси чи програми. Застосовується для забезпечення навчального процесу як студентів академічних програм так і слухачів неакадемічних програм та курсів, які займаються самоосвітою або освітою впродовж життя. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про вищу освіту» державна політика у сфері вищої освіти ґрунтується на принципі сприяння сталому розвитку суспільства шляхом підготовки конкурентоспроможного людського капіталу та створення умов для освіти протягом життя. Ще у 2000 р. під час Лісабонського саміту Ради Європи було прийнято «Меморандум освіти протягом життя», в якому зазначено, що безперервна освіта має стати головною політичною програмою громадянського суспільства.

Слід констатувати, що Україна значно відстає від країн Європи та США з питань дистанційної освіти з таких причин: невисокий рівень комп'ютеризації суспільства та системи освіти зокрема, низьке освоєння закладами освіти мережевих інформаційних технологій, несформованість національного освітнього простору в Web-середовищі. Вітчизняна освіти поклала впевнений початок дистанційної освіти, а світова пандемія прискорила процес запровадження освітніх онлайн платформ.

Цифровізація освіти торкнулась також методів викладання. Серед видів викладацької діяльності профільний закон про освіту згадує лише лекцію, семінар, тренінг, курси, майстер-клас, вебінар (ст. 1 Закону України «Про освіту»). Згідно з ст. 50 Закону України «Про вищу освіту» основними видами навчальних занять у закладах вищої освіти є: лекція, лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття, консультація.

Сучасні викладачі активно застосовують нову методологію навчального процесу: крім традиційних лекційних, семінарських та практичних занять все більше місце займають такі інструменти як кахут та освітній хакатон. Кахут - це ігрова навчальна платформа, яка застосовується в школах в якості освітньої технології; це вікторина з множинними варіантами відповідей, доступні через веб-браузер.

Освітній хакатон є прикладом проектної методології навчання. Це конкурсна подія, коли команди працюють над ідеєю, співпрацею, проектуванням, прототипом, ітерацією та представляють рішення запропонованого завдання. Ще одним напрямом цифровізації освіти є створення та управління цифровими базами даних з освітніх питань. Ст. 64 Закону України «Про освіту» відносить до повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки забезпечення функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти та інших державних інформаційних систем освіти. Обов'язковими складовими Єдиної державної електронної бази з питань освіти є Реєстр суб'єктів освітньої діяльності, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання та Реєстр студентських (учнівських) квитків. Крім того існують Реєстр здобувачів освіти, Реєстр педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників.

Централізований збір освітньої інформації торкнувся також перевірки знань здобувачів освіти, зокрема запроваджено такі види випробувань: зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО), Єдине фахове вступного випробування при вступі на правничу магістратуру (ЄФВВ), Єдиний вступний іспит (ЄВІ), Єдиний державний кваліфікаційний іспит (ЄДКІ).

Штучний інтелект неминуче займає своє місце в сфері освіти. Про важливість штучного інтелекту в освітній сфері свідчить той факт, що в проєкті розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні» серед восьми ключових напрямів державної політики у сфері штучного інтелекту освіта стоїть на першому місці. педагогічний інформаційний дистанційний освіта

В Концепції зроблено пропозиції щодо необхідних змін в освіті для підготовки достатньої кількості конкурентоздатних фахівців у сфері штучного інтелекту. Не менш важливим є зворотний вплив - як можна застосовувати штучний інтелект для розвитку системи освіти, що вже успішно відбувається у США та країнах Західної Європи. Роботів можна запрограмувати для моніторингу освітнього діловодства, наприклад для збирання виконаних зав - дань, негайно попереджаючи батьків та опікунів про відсутність роботи, та швидко надаючи дані тестування.

Технічні роботи можуть працювати окремо зі студентами, котрі намагаються виробляти навички. Усі ці елементи звільняють вчителя, викладача від монотонної роботи, вивільняючи час для новаторської, творчої та креативної роботи, яка поки не під силу комп'ютеру. ІТ-технології займають первинне місце в освітній реформі, що наразі відбувається в Україні. Гіперінформатизація створює нові виклики для освітньої сфери, навчальний процес все більше переходить з традиційного формату у цифрову площину, що потребує відповідного нормативноправового регулювання.

Сучасне законодавство України визначили такі напрями цифровізації освітньої сфери: залучення інформаційно-комунікативних технологій у навчальний процес у формі активізації дистанційної форми навчання; застосування нових методів навчання кахут та освітній хакатон, створення та адміністрування державних електронних баз з питань освіти, застосування штучного інтелекту в освіті.

Застосування інформаційних технологій може покращити рівень освіти та підтримувати рівновагу між залученням досягнень науки і техніки, з одного боку, та людського потенціалу, з іншого, до процесу навчання. Інформаційно-комунікаційні технології та застосування штучного інтелекту у недалекому майбутньому не замінить людину-викладача, але істотно змінить акценти в освітньому процесі.

Размещено на Allbest.ru